Міністерство освіти та науки автономної республіки крим центр розвитку освіти, науки та інновацій самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу освіта та наука в умовах глобальних викликів
| Вид материала | Документы |
- Самарський інститут бізнесу та управління центр розвитку освіти, науки та інновацій, 46.93kb.
- Самарський інститут бізнесу та управління вища школа менеджменту центр розвитку освіти,, 48.35kb.
- Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку, 3314.77kb.
- Інформаційний лист Кримський інститут бізнесу та Університет економіки та управління, 33.12kb.
- Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут, 2382.48kb.
- Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут, 2826.09kb.
- Кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій, 2767.5kb.
- Міністерство освіти І науки україни інститут інноваційних технологій І змісту освіти, 43.77kb.
- Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 3522.45kb.
- Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 4388.83kb.
ІНТЕНСИФІКАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ: ІСТОРИЧНІ ПАРАЛЕЛІ
На сучасному етапі розвитку національної системи шкільництва однією з провідних тенденцій в організації навчального процесу визначено його інтенсифікацію.
З метою інтенсифікації навчального процесу у сфері вищої освіти фахівці зазначають необхідність стимулювання систематичної та якісної роботи студентів, виключення безплідних за своє кінцевою суттю «штурмів» під час екзаменаційних сесій, зниження при цьому психологічних та емоційних перевантажень студентів і викладачів, підвищення мотивації студентів до набуття знань та вмінь, відповідальності за результати власної навчальної діяльності, забезпечення мобільного зворотного зв’язку викладачів зі студентами, прищеплення студентам почуття навчальної дисциплінованості, підвищення об’єктивності оцінювання рівня набутих знань та вмінь.
Для інтенсифікації навчального процесу у вищій школі використовуються багато методів та підходів, серед яких варто назвати:
- Перетворення лекцій на інтерактивні, а саме: впровадження коротких запитально-відповідних співбесід зі студентами протягом лекції; проведення коротких підготовлених самостійно або під керівництвом викладача презентацій студентів у ході лекції, які б розкривали одне з питань, порушених у ній; проведення коротких тестів на 5-10 хвилин, що демонструвало б розуміння студентами викладеного матеріалу, тощо.
- Перетворення практичних занять/семінарів у так звані «майстерні», тобто такі види занять, де студенти в процесі обговорень, дискусій вирішують значущі проблеми спеціальності на основі власних самостійних напрацювань, а не просто «опитуються» за матеріалом, начитаним у лекціях.
- Широке впровадження у практичні/семінарські заняття презентацій, самостійно підготовлених студентами за завданнями викладача.
- Включення до навчального процесу як обов’язкової складової виконання студентами індивідуальних та групових короткострокових довгострокових (протяжністю до одного семестру) навчальних проектів, які відображають практику роботи за фахом.
Вивчення досвіду національного шкільництва безперечно допоможе на шляху подальшої інтенсифікації навчального процесу. Адже більшість новітніх (або, як в нашому випадку, дещо призабутих) технологій, форм та методів навчання широко застосовувалися українськими навчальними закладами в минулі століття.
Візьмемо для прикладу проектну технологію навчання. Відомим історичним фактом є те, що в Києво-Могилянській академії ще у XVII-XVIII ст. кожен студент готував свій творчий проект для так званих поетичних змагань.
У тій же Києво-Могилянській академії звичайною практикою були публічні диспути, що можна вважати зародками проблемної технології.
Широко використовували викладання матеріалу шляхом постановки запитань. Ця методика досить чітко перегукується з ідеями, які поширювалися в педагогічній практиці Європи під впливом гуманізму та Просвітництва. Вчителю рекомендувалося збуджувати самосвідомість учнів, розвивати їм розум з тим, щоб у школі панував дух мислення: запитань і відповідей, пошуків і знахідок. Таким чином, навчання повинно ґрунтуватися на спілкуванні, коли вчитель подає навчальний матеріал у формі діалогу. Зразком такого навчання були братські школи в Україні.
Історично сформувався і такий метод навчання як катехізисна бесіда, що спрямована, як відомо, на відтворення відповідей, які потребують тренування пам’яті. Цей метод використовували ще з часів середньовічних шкіл. За цим принципом був побудований церковний підручник, в якому релігійні істини поділено на запитання та відповіді. Метод вимагав від учнів монастирських шкіл заучування без розуміння й осмислення запитань і відповідей; у сучасних школах за допомогою нього учнів підводять до самостійної розумової діяльності, до самостійного мислення. Катехізисна бесіда дає змогу проконтролювати розуміння учнями вже вивченого матеріалу, сприяє розвиткові мислення й тренує пам’ять.
У вітчизняній педагогічній практиці широко використовували різного роду вправи прикладного характеру: копіювання карт, роботи з їх збільшення, самостійне складання карт.
Слід звернути увагу на такий навчальний прийом, як зразок. Він мав і освітнє, і виховне значення. Учням давалися зразки промов на різні випадки життя та відомості про види літературних творів. Це дозволяло проявити себе спочатку за даним зразком, а потім творчо. Широко використовувалося також взаємонавчання, коли учень ставив запитання товаришу грецькою мовою, а той відповідав слов’янською.
Велика увага приділялася систематичності засвоєння знань, умінь і навичок. Негативно сприймалися пропуски занять, оскільки вони шкодили вихованню. Вивчення теми на уроці поєднувалося з обов’язковою домашньою роботою учнів, яка складалася з виконання письмового завдання та переказу вдома засвоєного. Наприклад, у старших класах як один з різновидів самостійної роботи практикувалося ведення учнями зошитів, у які вони записували прислів’я, цитати, афоризми з метою їх вивчення. Ф. Прокопович у своїй «Риториці» радить учням після запису трактату кожне риторичне правило закріплювати численними практичними вправами, самостійними пошуками прикладів, які його підтверджують.
У практиці шкіл широко використовувалися шкільні драми, інтермедії. Подібні твори не тільки давали змогу знайомитися з певним колом знань (про побут, традиції, історичні події тощо), а й виховувати почуття гідності, національної свідомості.
Тож, як бачимо, історія національного шкільництва містить безліч методів і підходів до інтенсифікації навчального процесу, що досліджуються і впроваджуються на сучасному етапі. Ретельне вивчення і використання вітчизняного досвіду підтримає життєдіяльність тенденції на інтенсифікацію навчання і в подальшому.
Ісмаїлова Ельзара Аблязісівна
Деркач Ірина Олександрівна
Таврійський державний агротехнологічний університет м. Мелітополь
ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ У КОНТЕКСТІ ВИМОГ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ
Мета вищої освіти сьогодні – це підготовка фахівців, здатних забезпечити перехід від індустріального до інформаційно-технологічного суспільства через новаторство у навчанні, вихованні та науково-методичній роботі.
У зв'язку з європейською орієнтацією України загалом та входженням України до Європейського освітнього і наукового поля зокрема наголос все більше робиться на якості освіти, універсальності підготовки випускника та його адаптованості до ринку праці, на особистісній орієнтованості навчального процесу, його інформатизації, визначальній важливості освіти у забезпеченні сталого людського розвитку.
Основні принципи цих реформ полягають у наступному:
по-перше, підготовка висококваліфікованого фахівця здійснюється як наскрізна, послідовна, цілісна система: учень —> студент —> фахівець (бакалавр, магістр);
по-друге, реалізація стандартів освіти сучасності в їх змістовому й організаційному вираженні здійснюється на таких позиціях:
базовий принцип: самостійність і творча активність того, хто навчається и хто навчає, який навчається та удосконалює свій фаховий рівень протягом усього життя;
зміст: гуманістичність, фахова глибина і досконалість;
методи: інноваційні технології;
по-третє, сьогоднішня освіта неможлива без інтеграції освітньої діяльності в європейський і світовий інформаційний простір.
Тому основним змістом діяльності вищого навчального закладу повинно стати формування інноваційного освітньо-виховного середовища, що передбачає: зміну організації і змісту освіти з метою інтеграції у світовий освітній простір; оптимізацію кадрового забезпечення; комплексне удосконалення професійної майстерності педагогів через опанування інноваційними і дослідно-експериментальними видами діяльності.
Навчальний процес у сучасному університеті повинен бути спрямованим на реалізацію змісту вищої освіти на підставі держаних стандартів і кваліфікаційних вимог до фахівців та з урахуванням інваріантів що дають можливість або продовжити освіту у будь-якому закордонному ВНЗ, або отримати відповідну кваліфікацію за кордоном на основі певного закінченого циклу освіти. Тому він здійснюється з урахуванням можливостей сучасних інформаційних технологій навчання та орієнтується на формування освіченої, гармонійно розвиненої особистості, здатної до постійного оновлення наукових знань, професійної мобільності та швидкої адаптації до змін у соціально-культурній сфері, системи управління та організації праці в умовах ринкової економіки.
Зміст освіти визначається освітньо-професійними програмами, в яких відображено змістово-реалізаційні аспекти освітньо-кваліфікаційних характеристик, визначено нормативний зміст навчання, встановлено вимоги до змісту, обсягу та рівня освітньої і професійної підготовки фахівців відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня певної спеціальності. Вони використовуються при розробці та коригуванні відповідних навчальних планів і програм, навчальних дисциплін, розробці засобів діагностики рівня освітньо-професійної підготовки фахівців, визначенні змісту навчання як бази для опанування відповідними спеціальностями та кваліфікаціями.
Організація навчального процесу в сучасному університеті базується на принципах достатності наукового, пізнавального, інформаційного і методичного забезпечення, що здатне закласти основу для самостійного творчого опанування і осмислення знань та прояву творчої і дослідницької ініціативи. Тому законодавчими документами сьогодні його визначено в таких межах: бакалавр – не більше 30 год. на тиждень; спеціаліст – 24 год. на тиждень; магістр – 18 год. на тиждень. У другій половині дня зі студентами проводяться індивідуальні заняття згідно з розкладом, консультації, контроль за самостійною роботою тощо.
Значна увага приділяється організації, проведенню самостійної роботи та контролю за нею. Традиційно використовуються такі форми організації та проведення самостійної роботи студентів: семестрові завдання для самостійної та індивідуальної роботи; консультації, індивідуальні заняття, колоквіуми, графічно-розрахункові та контрольні роботи, складання позаурочного читання з іноземних мов тощо. В навчальних планах спеціальностей все чіткіше реалізується тенденція до скорочення аудиторних годин та збільшення кількості годин, які відводяться на самостійну роботустудента (50-60% навчального часу).
Виховна робота є важливим компонентом навчально-виховного процесу у ВНЗ. Кожен вищий навчальний заклад повинен мати «Концепцію виховної роботи», в якій визначено теоретичні засади формування особистості студента - національне свідомого громадянина і майбутнього фахівця, ідеалом якого має бути гармонійно розвинена високоосвічена, творча, юридичне обізнана, соціально активна людина, яка наділена глибокою громадянською відповідальністю, високими духовними якостями, родинними і патріотичними почуттями, вихована на кращих українських традиціях, є носієм кращих надбань національної та світової культури і здатна до саморозвитку та самовдосконалення.
Дусак Наталія Валеріївна
Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка
м.Дрогобич
НЕОБХІДНІСТЬ РОЗРОБКИ ТА ЗДІЙСНЕННЯ МОНІТОРИНГУ ЯКОСТІ ОСВІТИ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЇ У БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС
Традиції сучасної української освіти складалися тисячоліттями. Вона відповідає менталітету українців, враховує традиції і досвід багатьох поколінь, органічно вплітається в суспільне життя. Сучасні процеси глобалізації зумовлюють новітні тенденції в освіті, що викликає збентеження і недовіру працівників освіти, учнів і студентів вищих навчальних закладів, а також пересічних громадян щодо доцільності змін, яких вимагає приєднання України до Болонської конвенції. Тому вивчення основних вимог Болонського процесу, їх аналіз, виділення та окреслення перспектив впровадження в Україні є надзвичайно актуальним.
Приєднання України до Болонського процесу треба розцінювати не як якусь революційну подію, що «розтрощить» усі підвалини вищої освіти, а як планомірну інтеграцію вітчизняної вищої школи до європейського і світового освітнього та наукового простору. Відповідно до принципів європейської освіти, на перше місце стає питання якості освіти, відповідальність за яку лягає на плечі кожного ВНЗ. Разом з тим, існує необхідність розробки об’єктивних критеріїв для забезпечення порівнюваності фахівців, закладів, послуг, програм навчання тощо, що і зумовлює актуальність аналізу даної проблематики.
Моніторингом вважається визначення певного числа показників, що відображають стан певної системи шляхом постійного спостереження з метою виявлення його відповідності бажаному результату. Моніторинг освіти загалом представляє собою постійне відстежування стану об’єкта, проблем, що виникають, що здійснюється на основі систематизації та обробки джерел інформації або проведених досліджень. Способом отримання такого відстежування інформації є організація та проведення моніторингових досліджень, що виступає частиною контролю та управління якістю освіти [1].
В сучасних умовах моніторинг якості освіти перебуває на етапі свого становлення, трансформуючись у трьох важливих напрямах [2]:
- як інформаційна система щодо збору та розповсюдження інформації про стан освітньої системи;
- як перевірка та оцінювання стану об’єкта із подальшим прийняттям оперативного рішення;
- як відстежування певного об’єкта управління за спеціально створеним еталоном, що забезпечує реалізацію, перевірку та коригування цілей управління.
Реальний стан пропозиції послуг ВНЗ на освітньому ринку України за останні кілька років характеризується стійким перевищенням пропонованих місць в освітніх закладах над кількістю потенційно можливих абітурієнтів та учнів. Зважаючи на наслідки “демографічної ями” початку і середини 90-х років ХХ століття, сьогоднішня ситуація з диспропорціями попиту і пропозиції освіти, а також неузгодженість та часткове несприйняття суспільством 12-річної освіти, ставить перед освітніми закладами проблему у доцільності подальшого існування та загострює конкуренцію у боротьбі за потенційних учнів та абітурієнтів. Саме тому, на перший план перед майбутніми учнями та студентами стає проблема вибору навчального закладу з якісними, конкурентоспроможними послугами, доступним рівнем оплати за навчання, перспективами подальшого підвищення кваліфікації та працевлаштування. Прийняти остаточне рішення може допомогти власне результат моніторингу якості освіти навчальних закладів, що створить своєрідний рейтинг престижності та перспективності.
Список використаних джерел
- Цехмістрова Г.С., Фоменко Н.А. Управління в освіті та педагогічна діагностика. – К.: «Слово», 2005. – 280с.
- Моисеева Л. Педагогический мониторинг как средство продуктивного взаимодействия участников образовательного процесса. // Педагогіка. – 2002. – №7. – С.88-95.
УДК 338.48
Ігнатьєва Вікторія Борисівна
Акулова Тетяна Георгіївна
Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
м. Луганськ
СТАТИСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАПОВІДНИХ ТЕРИТОРІЙ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКСКУРСІЙНИХ МАРШРУТІВ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ДІЛОВИХ ЗАХОДІВ
Постановка проблеми. Для ознайомлення із сучасними розробками й одержання максимуму інформації за мінімальні строки бізнес-співтовариства й інститути проводять відповідні ділові заходи: конференції, семінари, симпозіуми. Будь-який діловий захід - це, насамперед, напружена робота. Відволіктися від серйозних питань, поспілкуватися в неформальній обстановці, учасникам дозволяє фуршет і культурна програма, що може містити в собі екскурсії. І успіх даного ділового заходу буде залежати від спогад учасників.
З іншої сторони, регіони не в повну міру використовують свій природно-рекреаційний потенціал. Це негативно відбивається на економічній складовій розвитку території. Луганська область не є виключенням. Тому подальший розвиток туристсько-рекреаційної діяльності в Україні вимагає поглибленого вивчення природно-рекреаційних комплексів, здатних відтворювати фізичні, психічні та духовні сили людини, задовольняти її рекреаційні потреби.
У зв’язку з цим питання використання природно-рекреаційних комплексів регіонів під час проведення ділових заходів є актуальним.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню рекреаційних ресурсів України та її окремих регіонів присвячено роботи Дорогунцова С.І., Коваль Я.В., Руденко В.П, Руснак П.П., С.М. Кобзової, В.І. Новикової та інших.
Невирішені частини загальної проблеми. Незважаючи на те, що проблемам дослідження рекреаційних ресурсів України та її окремих регіонів приділяється значна увага, на сьогоднішній день у більшості випадків наукові розробки присвячені загальним методологічним питанням забезпечення екологічної безпеки окремих видів діяльності тих чи інших секторів національної економіки, а також питанням правової охорони природних комплексів. У той же час питання використання природно-рекреаційних комплексів з метою задовольняння духовної потреби людини під час проведення ділових заходів не вивчалися.
Постановка задачі. З огляду на сказане вище, дослідження пріоритетності заповідних територій Луганської області для організації екскурсійних маршрутів при проведенні ділових заходів, у тому числі конференцій та семінарів у Луганську, є важливим завданням.
Виклад основного матеріалу. Сполучення ділового заходу із задовольнянням духовних потреб його учасників у вигляді культурної програми, що може містити в собі у тому числі відвідування заповідних територій є ідеальним для розвитку духовної культури людини, зокрема духовної культури науково-педагогічних працівників та студентів.
Луганська область – край щедрої природи. Природно-заповідний фонд Луганської області налічує 136 об’єктів, серед яких такі пам'ятки природи як Луганський природний заповідник та 18 заказників [4].
Авторами було проведено дослідження заповідних територій Луганської області для організації екскурсійних маршрутів при проведенні ділових заходів. Метою дослідження був вимір заповідників та заказників, по ступені їхньої привабливості серед науково-педагогічних працівників та студентів. Вибіркова сукупність склала по 50 чоловік з кожної групи. Було проведене опитування, в інструментарій якого включена процедура ранжирування. Перший ранг відповідає найбільшій популярності об'єкта серед респондентів.
У Луганську існує всього лише один заповідник – Луганський природний заповідник, який було створено в 1968 р. з метою збереження у природному стані типових та унікальних для степової ландшафтної зони природних комплексів у складі двох відділень – «Станично-Луганське» та «Стрільцівський степ». В 1975 р. було створено третє відділення заповідника – «Провальський степ». В 2008 р. створене нове відділення заповідника - Трьохізбенський степ [5]. Природно, що при дослідженні кожну з філій заповідника було розглянуто окремо. При цьому, відділення заповідника - Трьохізбенський степ, яке розташоване на території Славяносербского й Новоайдарского районів Луганської області, на землях колишнього Трьохізбенського військового полігона не розглядалося як об'єкт дослідження із причини того, що це нова заповідна ділянка. Крім того, проводилося досліджені 13 найбільш відомих у Луганську заказників. Дослідження показало, що як науково-педагогічні працівники так і студенти (100 %) на перше місто по привабливості поставили всі три філії заповідника. Серед цих трьох філій смаки науково-педагогічних працівників і студентів розподілилися по різному (рис. 1). Науково-педагогічні працівники найбільш привабливою вважають Станично-Луганську філію заповідника, яка розташована на лівому березі р. Сіверський Донець, за 30 км на північ від м. Луганська, біля хутора Піщаний. Друга назва відділення – Придінцівська заплава.
Студентів же привабив «Стрільцівський степ», який розташований біля села Криничне Великоцької сільради Міловського району Луганської області. Недалеко розташоване село Стрільцівка, від якого й відбувається назва степу.
Рис. 1. Ранжування по привабливості для науково-педагогічних працівників та студентів філій Луганського природного заповідника та заказника Юницького
Відділення «Провальський степ», що розташоване біля села Провалля Свердловського району, і яке складається з двох ділянок (урочищ): Калинівської біля селища Калинник - різнотравно-типчаково-ковильного степу й Грушевської біля селища Травневого - ділянки дійсного кам'янистого степу, науково-педагогічні працівники поставили на друге місце, а студенти - на третє.
Ботанічний заказник Юницкого, створений у 1892-1910 р.р. за ініціативою професора В.В. Докучаєва для збереження рослинного і тваринного світу серед розглянутих вище чотирьох об'єктів і науково-педагогічні працівники і студенти поставили на четверте місце, хоча серед інших заказників всі 100 % опитуваних поставили його на перше місце (табл. 1).
Що стосується цінової політики, то вартість екскурсії «Прогулянка по Провальскому степу» (з виїздом з Луганська) групі в 40 чоловік обійдеться приблизно 1,3 тис. грн.
Таблиця 1
Ранжування науково-педагогічними працівниками та студентами заказників Луганської області
| Науково- педагогічні працівники | Студенти | ||
| заказники | ранг | заказники | ранг |
| Юницький ботанічний | 1 | Юницький ботанічний | 1 |
| Острів, зоологічний | 2 | Кримський, ентомологічний | 2 |
| Камишнянський, ботанічний | 3 | Медвежанський, ботанічний | 3 |
| Піщаний, ботанічний | 4 | Зоринський, орнітологічний | 5 |
| Курячий, ботанічний | 5 | Камишнянський, ботанічний | 6 |
| Медвежанський, ботанічний | 6 | Ставок, ландшафтний | 6 |
| Стінки лескові, ботанічний | 7 | Молодогвардейский, ландшафтний | 7 |
| Ставок, ландшафтний | 8 | Острів, зоологічний | 8 |
| Рідкодуб, ентомологічний | 9 | Курячий, ботанічний | 9 |
| Зоринський, орнітологічний | 10 | Піщаний, ботанічний | 10 |
| Молодогвардейский, ландшафтний | 11 | Стінки лескові, ботанічний | 11 |
| Кримський, ентомологічний | 12 | Рідкодуб, ентомологічний | 12 |
| Красноярський, ентомологічний | 13 | Красноярський, ентомологічний | 13 |
У порівнянні з вартістю конференцій, що виміряється сотнями й тисячами гривень 40 грн. з людини, які витратяться на розвиток духовної культури – смішні.
Висновки. Таким чином, знаючи про те, які заповідні території є найбільш привабливими для науково-педагогічних працівників та студентів можна розробляти певні екскурсійні маршрути та готовити відповідний екскурсійний матеріал.