Кожна зустріч з учнем це ще один крок до становлення людини, пізнання навколишнього світу, формування вміння спілкуватися з однолітками та дорослими

Вид материала

Содержание

Положення про клуб «Барвінчата»
План роботи клубу «Барвінчата»
Моя Батьківщина – Україна
Сторінка 2. Державні символи України.
Сторінка 3. Народні символи України.
Сторінка 4. Мій край – моя історія жива.
Сторінка 5. Народна скарбничка.
Українська осінь-чарівниця
Дід. - Бабо, бабо! Де ж це ти поділася? Баба.
Дід. А що ж там за диво, якого я не бачив? Завжди ти щось вигадаєш! Баба.
Онуки. Добрий день! Усі.
1-ша онука.
2-га онука.
1-ша онука.
2-га онука.
2-тя онука.
Діти. (разом) Так, ми це зробимо. 1-й онук.
1-ша онука.
3-тя онука.
Діти. Бабусю, а ми вінегрету хочемо. Він такий смачненький! Осінь.
...
Полное содержание

Подобный материал:

Передмова

Кожна зустріч з учнем – це ще один крок до становлення людини, пізнання навколишнього світу, формування вміння спілкуватися з однолітками та дорослими.

Перед сучасною педагогікою дедалі гостріше постають актуальні проблеми сьогодення – виховання у дітей шанобливого ставлення до культури, традицій українського народу, формування в них високої особистісної культури, морально-етичних якостей. Вчити учня бути людиною, на мій погляд, треба так само, як вчать мови і математики. Адже, як говорив В. О. Сухомлинський, важливо, щоб людина не виросла із кригою в серці, і саме в молодшому шкільному віці душа дитини відкрита до емоційних впливів.

Традиційні класні години уже не цікавлять сучасних школярів. І я вирішила із своїми четвертокласниками організувати клуб «Барвінчата». Всі форми роботи (колективні творчі справи, свята, усні журнали, родинні свята, інсценізація, пошукова робота та ін.) мають на меті виховання в учнів любові до рідного слова, рідної мови, рідного краю, виховання в них позитивного ставлення до цінностей і символів своєї держави, виховання гуманістичної, соціально активної, відповідальної особистості.

Кожен виховний захід – це справжнє свято, підготовка до якого потребує часу та зусиль вчителя, учнів, батьків. Діти разом з батьками готують костюми виготовляють декорації, шукають цікавий матеріал до свят, конкурсів. Така робота сприяє зміцненню учительського, батьківського та учнівського колективів.

Тому я сподіваюсь, що робота клубу «Барвінчата» допоможе колегам створити для дітей атмосферу любові і краси, творчості і добра, а також полегшить процес планування виховної роботи.

Положення про клуб «Барвінчата»

Клуб «Барвінчата» створюється на добровільній основі з числа учнів четвертих класів.
Започатковується клуб у вересні місяці. З 1 вересня до 9 жовтня учні проходять підготовчий етап, під час якого вони поглиблюють свої знання про правила культури поведінки у колективі, знайомляться із правилами клубу, підбирають девіз. 10 жовтня проводиться свято «Посвята у «Барвінчата», на якому дітям вручаються емблеми барвінчат, затверджується девіз і правила клубу.
Мета і спрямованість клубу:

створення умов для самореалізації особистості молодшого школяра в позаурочний час;
розвиток творчих здібностей, ініціативи, самодіяльності;
формування якостей громадянина, господаря своєї Батьківщини;
підвищення активності учнів у навчанні;
вивчення історії рідного краю;
формування у барвінчат високих моральних якостей, вміння співпрацювати.

У роботі клубу використовуються такі форми роботи:
- колективні творчі справи;
- бесіди;
- свята, ранки;
- вистави, інсценізації;
- усні журнали;
- години спілкування;
- виставки, експозиції малюнків та поробок;
- пошукова робота.
Клуб працює під керівництвом вчителя.

Девіз клубу:

Ми дівчатка і хлоп’ята,

Ми маленькі барвінчата.

Знання й вміння здобуваєм,

Пишаємось рідним краєм.

Правила клубу:

Ми у школі вже прижились,

Правил добрих ми навчились.

Перше правило: учись,

Про знання старанно дбай.

Друге правило: трудись,

Батькам вдома помагай.

Бути чесним і правдивим –

Третє правило у нас.

Бути другом незрадливим,

Клас – за тебе, ти – за клас.

Мудре правило четверте

Знай і друзям розкажи.

Наполегливо й уперто

Економ і бережи.

Парту, книгу, кожну річ.

Берегти, любить природу –

Це наказ твого народу.

П’яте правило: читати,

Малювати і співати,

Гратися з товаришами

І дружити з малюками.

План роботи клубу «Барвінчата»

№ п/п	Дата	Назва заходу
1	Жовтень	Рідний край де ми живемо Україною зовемо. Класна година «Моя Батьківщина – Україна». Посвята в «Барвінчата»
2	Листопад	Обереги українського народу Свято «Українська осінь-чарівниця»
3 4	Січень Квітень	Традиції мого народу Свято «Цей Старий Новий рік» Класна година «Великдень – пора відродження в природі»
5	Лютий	Мова наша солов’їна Родинне свято «Мова – душа народу»
6	Травень	Квітковий калейдоскоп

Моя Батьківщина – Україна

Мета: Поглибити знання учнів про нашу державу – Україну; формувати національну свідомість школярів; виховувати патріотів рідної держави, повагу до її символів, любов до рідного краю, його історичного минулого й сучасного; прийняти четвертокласників у «барвінчата».

Обладнання: Карта України, Конституція, прислів’я про рідний край, плакати з державною і народною символікою, костюм Барвінка, емблеми, епіграф «Виростай, дитино, й пам’ятай: Україна – то найкращий край.»

Вчитель. Сьогодні, діти, у нас незвичайне свято. А незвичайне тому, що до нас прийде дуже цікавий гість. А що це за гість, ви дізнаєтесь, коли відгадаєте загадку: Лист зелений і міцний,

Сніг для нього не страшний,

А коли весну стрічає

Сині очі розкриває. (барвінок)

- Діти, як ви думаєте, чому до нас прийшов Барвінок? Про це ви дізнаєтесь пізніше. Наш гість буде спостерігати за вами, за вашими відповідями, за вашою поведінкою і в кінці нашого свята підведе підсумок вашої роботи.

Свою роботу ми розпочнемо з розумової розминки – розгадування кросворда. Якщо правильно запишете слова по горизонталі, то по вертикалі ви прочитаєте ключове слово, яке є синонімом до слова Вітчизна. (Робота в групах. Яка група виконає завдання першою, та заповнює кросворд на дошці.)

Державною мовою України є мова … (українська)
Хто був, є і залишається в серцях українців Кобзарем? (Шевченко)
Державний герб України - … (тризуб)
Жовтий колір прапора – це колір … (зерна)
Синонім слова «держава» - … (країна)
Найголовніша пісня України - … (гімн)
Найрідніше, найдорожче, найкраще місце на землі - … (Батьківщина)

Вчитель. - Молодці. То яке ж ключове слово у кросворді?

Україна. А що означає це слово? (відповідають учні)

Вчитель. Наша класна година присвячена Україні. А тема її ( читають на плакаті «Моя Батьківщина - Україна»). Допоможе нам мандрувати по нашій країні усний журнал. Прочитаємо, як називаються його сторінки.

Сторінка 1. Рідний край, Україна, Вітчизна.

Сторінка 2. Державні символи України.

Сторінка 3. Народні символи України.

Сторінка 4. Мій край – моя історія жива.

Сторінка 5. Народна скарбничка.

І зараз ми помандруємо сторінками усного журналу. Я відкриваю його першу сторінку.

Сторінка 1. Рідний край, Україна, Батьківщина.

Вчитель. Ці слова дорогі кожній людині. Ніколи не перерахувати того, про що думають люди, вимовляючи ці слова. Всі безмежні простори країни, всі річки і гори, всі квітучі поля і пустелі – все це Батьківщина. Її зими і весни, кожне літо і осінь – це також Батьківщина.

Люди, які живуть у нашій країні, їхня мова, їхні звичаї, їхній характер, їхні пісні – це теж Батьківщина.

Все, що колись відбувалося на нашій землі, всі радощі і горе, битви і перемоги – наша Батьківщина.

Одна Батьківщина і двох не буває.

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знає в житті.

Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї.

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов’ї.

І я припадаю до неї устами,

І серцем вбираю, як спраглий води.

Без рідної мови, без пісні, мами,

Збідніє, збідніє земля назавжди.

Моя Батьківщина – це вишеньки цвіт,

І верби над ставом, й калина.

Моя Батьківщина - це мрії політ,

Це рідна моя Україна.

Моя Батьківщина – це наша сім’я,

Затишний куточок і хата.

Це - мама, татусь, бабця, дідо і я,

Всі рідні і друзів багато.

Моя Батьківщина – це злагода й мир,

Та небо бездонне й чудове.

Це пісня чарівна, що лине до зір

Й дитинство моє світанкове.

Моя Батьківщина – ліси і поля.

Від них в нас і радість, і сила.

Це та найсвятіша і рідна земля,

Що кожного з нас народила.

Вчитель. Україна - суверенна держава. Вона має право самостійно, без втручання інших держав, вирішувати свої зовнішні і внутрішні проблеми. Кожна країна світу має свої символи. І наступна сторінка нашого журналу:

Сторінка 2. Державні символи України.

Вчитель. – Що ж означає слово символ? (відповіді учнів)

Символ – це умовне позначення якогось предмета, поняття чи явища.

Вистраждавши, виборовши волю, Україна має свої державні символи. Назвемо їх.

Символічний знак, ключ до історії роду, міста, держави. (Герб)

Наш Герб – тризуб.

Це воля, слава й сила.

Наш Герб – тризуб,

Недоля нас косила.

Та ми зросли, ми є ,

Ми завжди будем.

Добро і пісню

Несемо ми людям.

Грецьке слово, означає урочисту, похвальну пісню на честь богів і героїв. (Гімн)

Слова палкі, мелодія врочиста,

Державний Гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка й міста –

Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, заповідь священна,

Хай чують друзі й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї світло ясне навкруги.

Прапор – це державний символ,

Він є в кожної держави.

Це для всіх ознака сили,

Це для всіх ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм:

Синє небо, жовте – жито;

Прапор свій оберігаєм,

Він святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо.

Ми з ним дужі і єдині.

Ми навіки є народом

Українським в Україні.

Вчитель. А ще народ України має свої споконвічні символи. Назвіть їх.

Сторінка 3. Народні символи України.

Верба – журливе дерево, що низько схиляється до води. Воно схоже на долю нашого народу, територію якого часто завойовували загарбники, а народ змушений був терпіти і схиляти голову, не маючи сили зразу вигнати завойовників. І хоч наш народ терплячий, але він завжди, рано чи пізно, знаходив силу, щоб випрямити спину і підняти голову, щоб стати вільним і незалежним.

Верба – це ніби позначка води на землі. Тому й копають криниці під вербою, бо на сухому місці це дерево ніколи не росте.

Вербу люди застосовували з лікувальною метою.

А коли ще використовують вербові гілочки? (відповіді учнів)

Калина – символ кохання, краси, життя. Її завжди порівнювали з гарною дівчиною. Калину садили скрізь: по берегах річок, під вікнами хат та біля криниць; кетягами червоних ягід прикрашали весільні короваї і вплітали їх у вінок, ними лікували і варили варення.

А скільки прислів’їв і приказок придумав народ про калину.

- Пишна та красива, як червона калина.

- Стоїть у дворі дівонька, як червона калинонька.

- Щоки червоні, як кетяги калинові.

- Посади біля хати калину, будеш мати долю щасливу.

Дуже часто струнких дівчат порівнювали із тополею. У казках злі свекрухи перетворювали своїх невісток у тополю. Садили їх переважно обабіч дороги, очевидно тому, щоб здалеку було видно село, бо росте дерево дуже швидко. А найголовніше, мабуть, це те, що на тополях гніздяться лелеки.

А по землі стелиться вічнозелений барвінок з блакитними, як небо, квіточками. Його люди любили за красу та невибагливість. Це символ вічного життя, любові і пам’яті. Тому обвивали барвінком хліб і коровай, вплітали у вінки, садили, а може він сам виростав на могилах дорогих людей, як символ вічної пам’яті.

Вчитель. – З якого твору ці рядки?

Два кольори мої, два кольори

Оба на полотні, в душі моїй оба.

Два кольори мої, два кольори

Червоний - то любов, а чорний – то журба.

Вишиті рушники – неодмінний атрибут багатьох обрядів: з рушником виходили в поле, справляли обжинки, проводжали в далеку дорогу, дівчата давали рушник на знак згоди при сватанні, молоді ставали на шлюбний рушник під час шлюбного обряду.

Сторінка 4. Мій край – моя історія жива.

Про що будемо вести розмову на цій сторінці? (роздуми дітей)

На долю нашого народу випало багато героїчного і водночас трагічного. Здавна наша земля була ласим куснем для сусідів. Як ніякий інший народ, українці заплатили за своє право на волю мільйонами життів своїх синів і дочок.

Історія України – це історія народу, який протягом багатьох століть боровся за свою незалежність. Мабуть ніхто не уявляє України без Запорізької Січі, її отаманів.

Дмитро Вишневецький – перший кошовий Запорізької Січі;
Петро Сагайдачний;
Богдан Хмельницький;
Іван Сірко, Іван Мазепа;
Олекса Довбуш;
Устим Кармелюк.

За кращу долю народу боролися відомі всьому світу діячі культури:

Тарас Шевченко;
Леся Українка;
Іван Франко;
Михайло Грушевський.

Зазнав наруги від влади поет Володимир Сосюра за вірш «Любіть Україну».

Любіть Україну, як сонце любіть,

Як вітер і трави, і води.

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну.

Красу її вічно живу і нову,

І мову її солов’їну.

За любов до України, боротьбу за її незалежність справжніх патріотів кидали в тюрми, мордували у таборах. Борець за національну гідність українського народу Василь Стус був засуджений на 15 років таборів і помер у неволі.

Історія нашого народу це не лише минуле, а й теперішнє. Усьому світу відомі імена Володимира і Віталія Кличків, Олега Блохіна, Андрія Шевченка, Сергія Бубки. Це відомі спортсмени, які представляли нашу країну на міжнародних змаганнях.

Сторінка 5. Народна скарбничка.

На цій сторінці вам потрібно доповнити прислів’я і пояснити їх зміст

(робота в групах)

Добре тому, ……(хто в своєму домі).

За рідний край……(життя віддай).

Всюди добре, а …….(вдома найкраще).

Кожному мила ……(своя сторона).

Батьківщина – мати - …….(умій за неї постояти).

Людина без Вітчизни, …….(соловей без пісні).

Барвінок. Молодці, діти. Я переконався, що ви справжні знавці історії свого краю. Добре знаєте народні і державні символи, вмієте працювати у групах, допомагаєте один одному, виразно декламуєте вірші. Я з радістю прийму вас у свою барвінкову країну. Від сьогоднішнього дня ви - барвінчата. Як доказ цьому, я прикріплю кожному з вас емблему – символ своєї країни. (Барвінок прикріплює кожному учневі емблему)

Учень. Красивий, щедрий рідний край!

І мова наша солов’їна.

Люби, шануй, оберігай,

Усе, що зветься Україна!

Українська осінь-чарівниця

Дійові особи: Осінь, осінні місяці: Вересень, Жовтень, Листопад; Дід, Баба, Онуки; овочі: Буряк, Картопля, Морква, Квасоля, Соняшник, Огірок. (На сцені - подвір я, лавки, застелені покривалами, тин, стіл. По класі розкидане листя з дерев. Баба підмітає листя.)

Дід. - Бабо, бабо! Де ж це ти поділася?

Баба. - Та тут я, тут! Подвір'я підмітаю. Бачиш, скільки листя натрусила осінь-чарівниця? Хоч і роботи прибавилось, але люблю я цю пору року.

А що ти хотів, діду?

Дід. - Ходімо зі мною, побачиш, скільки гарбузів привіз? Ото вже вродили?

(Дід з бабою виходять. Заходить Осінь з букетом осінніх квітів.)

Осінь. Я - Осінь, пора надзвичайно чарівна.

У барвах моїх ліси і поля.

Я тут господиня, я осінь-царівна,

В моїм володінні земля.

Три місяці маю собі на підмогу:

Це Вересень, Жовтень - трудівники,

Листопад завершує нашу дорогу.

Усіх представляю я вам залюбки.

Вже довшає ніч, і стає холодніше.

Пора прощаватись - зима вже іде.

Заплачуть дощі все частіше й частіше,

І чарів не стане ніде.

Покличу-но я місяці на розмову -

Зустрітись пора нам прийшла.

Роботу вони всі зробили чудово,

За кожного рада була.

Їм разом зустрітися не випадало,

У праці проходили дні.

Було в них завдань і роботи чимало,

І час пролітав, як пісні.

Отже, сьогодні я всіх запрошую в казку!

(Осінь кружляє, розсипає квіти навколо себе і кличе місяців. Вони з 'являються з різних боків, кожний у характерному костюмі з тацею в руках, на якій знаходяться відповідні для кожного місяця овочі та фрукти. У цей час заходить на подвір 'я баба, дивується і сплескує руками.)

Баба. Ой лишенько, що ж таке, невже і справді осінь справжня прийшла до нашого двору? Діду, а йди сюди мерщій, ти ще такого дива зроду-віку не бачив?

Дід. А що ж там за диво, якого я не бачив? Завжди ти щось вигадаєш!

Баба. А глянь! Бачиш? Жива Осінь завітала і осінні місяці з нею!

Дід. А й справді! Справді, зроду-віку такого не було!

Осінь. Добридень! Добрий день вам, люди,

Хороші, мудрі трударі.

Нехай вам завжди добре буде

І світить сонце угорі.

Баба. Добридень, Осене чарівна,

І місяці-трудівники!

Ти на землі тепер царівна,

Як було це в усі віки!

Дід. Запрошуємо до господи,

Щоб з нами хліб цей розділить,

Щоб ситі всі були народи,

Щоб з усіма у мирі жить.

(Простягають хліб на рушникові Осені, вона бере його і кладе на стіл)

Вересень. Ми за запрошення вам дякуєм сердечно,

За хліб пахучий і сердець тепло.

Жовтень. Ми піднесем дари природи, безперечно,

Щоб радісно із нами вам було.

Листопад. Я вам дарую кетяги калини,

Якраз достигли у холодні дні.

Калина - то є символ України,

Про неї у народі є вірші.

Баба. Ой, яка я рада бачити тебе, Осене, і вас, місяці, у себе вдома. Ще такого ніколи не було, щоб усі разом зібралися. Як це трапилося?

Осінь. Це я хотіла здивувати вас, а місяцям і людям дати хвилинку перепочити, бо всі ви потрудилися на славу, зробили величезну роботу, підготувалися до зими. Ось і розкажемо один одному, хто що зробив. Тобі слово, Вересню!

Вересень. Потрудився я в садочку, у городі, в полі. Льон зібрав я і картоплю, яблук, груш доволі, Помідорів, перцю, гречки, проса, добрі сливи,

Щоб були всі люди ситі та були щасливі.

Жовтень. Ну, а я - все, що лишилось довше достигати.

Це капуста головаста і гарбуз пузатий,

Морква гарна солоденька, буряки цукрові.

Щоб були всі люди ситі, та були здорові.

Листопад. Ну, а я зорю земельку, як пройду полями,

Повкладаю звірів спати, як пройду лісами.

У городах та садочках приберу красиво,

Щоб цю зиму були люди на землі щасливі.

Баба. Ну, та й я не лінувалась, встигла все зібрати,

І на зиму огірочків законсервувати.

Наварила я варення, повидла й компоту,

Не присіла й на хвилину, бо мала роботу.

Дід. Уже в коморі борошно з нового врожаю,

І картоплі, й городини я доволі маю.

Для свиней, корів, коней є корми і сіно.

Потрудились ми, як кажуть, гарно, на «відмінно»!

Осінь. Це мені приємно чути, значить, все готово.

До зими підготувались ми усі чудово.

Тож тепер якусь годинку можна відпочити

І з онуками малими трішки посидіти.

(Вибігають онуки і зупиняються перед столом, здивовані.)

Баба. Заходьте, онуки, сідайте

Та Осінь-царівну усі привітайте.

Це Осінь і місяці в гості прийшли.

А скільки дарунків вони принесли! (показує на стіл)

Онуки. Добрий день!

Усі. Добрий день!

1-й онук. А я й не знав, що це можливо,

Що Осінь - це людина.

Це справді, бабцю, дивне-диво,

Та все одно - відмінно!

2-й онук. А що, хіба таке буває?

Скажи мені, дідусю,

Що Осінь є - я точно знаю

Та все одно боюся...

1-ша онука. А я щаслива, що прийшла у казку,

Про це давно я марила у снах

Спасибі, Осене, за радість і за ласку,

Що ми живемо в чарівних казках.

2-га онука. І я радію зустрічі з тобою,

І місяцям я вдячна, що прийшли.

Дерева барвою покрились золотою,

А в небі білі хмарки попливли.

3-тя онука. Спасибі, Осене, що в гості завітала,

І місяцям осіннім вдячна я.

Цієї зустрічі давно я дожидала,

И родина задоволена моя.

Осінь. Я рада, діти, що зустрілася із вами,

Ви осінь любите, як казку чарівну.

І славите мене віршами та піснями,

Малюєте картину не одну.

- А ще мені казали, що діти добре знають осінні прикмети та свята. Можете мені про них розказати?

Діти. Добре, ми розкажемо. А ми ще вірші тобі розкажемо, малюнки покажемо і пограємось, бо сьогодні ж свято.

Осінь - наша мати, і жебрака нагодує.

Осінь усьому рахунок веде.

Який у вересня початок, такий буде і кінець.

Жовтень ходить по краю, та й виганяє пташок із гаю.

Як листопад дерев не обтрусить, довга зима бути мусить.

Листопад - вересню онук, жовтню - син, а зимі - рідний брат.

1-й онук. На Першу Пречисту збирають в Україні яблука і груші. А ще кажуть: «На Пречисту стає дівка речиста», тобто починає багато говорити, бо поменшало роботи.

1-ша онука. У вересні відзначають ще одне велике свято Другої Пречистої-свято Різдва Пресвятої Богородиці. У народі кажуть: «Друга Пречиста дощем поливає».

2-й онук. А ще наприкінці вересня є свято Здвиженння Чесного і Животворного Хреста Господнього. Про цей день люди кажуть: «На Здвиженння земля движеться ближче до зими». Від цього дня стає холодніше, птиці відлітають у вирій. На Здвиження небезпечно ходити в ліс, бо в цей день гади залягають у велике кубло спати. І дуже небезпечно зустріти хоч одну змію.

2-га онука. А 14 жовтня святкують Святу Покрову. На Запоріжжі козаки вважали Святу Покрову своєю покровителькою. Уважні господарі придивлялись: якщо вітер у цей день дме з півночі, то зима буде холодною, а якщо з півдня, то теплою.

2-тя онука. 8 листопада - день Святого Дмитра. Дмитро приносить зиму. До цього дня дівчат сватали, і починалися весілля. А в народі казали: «До Дмитра дівка хитра, а після Дмитра - хоч камин витри». Це тому, що вона до цього часу перебирала женихами, а після Дмитра дівчат уже не сватали.

Осінь. Чудово! Ви багато знаєте, а це означає, що ви любите свою Україну, знаєте її історію і народну мудрість. А ще ви мені обіцяли вірші розказати.

Діти. (разом) Так, ми це зробимо.

1-й онук. Пора осіння тиха і чарівна.

Земля вночі туманами сповита.

Вдень лине тихо музика сумна

На павутині бабиного літа.

И пливе між листям кольоровий сум,

Осіннім сонцем ледве вже зігрітий.

В сухому листячку сховавсь від вітру шум,

І холодок проймає гордовитий.

Палітра осені яскрава і жива,

Жоржини кольорові серце гріють.

Та вранці паморозь травичку покрива

І від морозу квіточки сивіють.

Рослинний світ потроху завмира,

Тускніє барв рясне палахкотіння.

Тому й тужлива осені пора,

Бо світ піде зиму у володіння.

2-й онук. Перелітні пташки відлетіли

У далекі та теплі краї.

Нам порожні гніздечка лишили

І пісні всі найкращі свої.

Ті пісні в наших думах тісняться

І в серцях ніжно-ніжно бринять.

Журавлі і лелеки нам сняться,

И ластівки, що у небі дзвенять.

А тепер в небі тихо так стало,

Вітерець не шелесне ніде.

У природі так літечка мало...

В рідний край знову осінь іде.

1-ша онука. Чудова осінь! І така чарівна!

У золоті дерева всі стоять.

І трішки сумно, якось ніби дивно,

Що всі листочки з дерева злетять.

Ліси й садочки стали зовсім голі,

І золото під ноги упаде.

На землю сутінки спускаються поволі

І золота не видно вже ніде.

3-тя онука. Красуне Осінь, ти така чарівна,

Найкраще платтячко ти одягла.

І я люблю тебе найбільше,

Бо ти - як фея лісова.

Чарівна Осінь, ти прийшла,

Дари нам щедрі принесла.

Щоб вся країна й кожна хата

Була щаслива і багата.

Діти. Бабусю, а ми вінегрету хочемо. Він такий смачненький!

Осінь. А ви знаєте, які овочі для цього потрібні?

Діти. Звичайно!... Буряк, морква, картопля, огірки, квасоля...А ще олійка потрібна, щоб смачніше було.

Осінь. Молодці! Знаєте! Тоді немає проблем, зараз ми викличемо всі ці овочі, і все буде зроблено! Вони не тільки прийдуть самі, а й розкажуть багато цікавого про себе. Готові?

Діти. Так.

Осінь. Гей, овочі, ходіть до мене! Буряче, виходь!

Буряк. Хто кликав мене, буряка, хто гукав?

Мій шлях крізь віки і шляхи пролягав.

А сорок століть - це багато чи ні?

Ось шлях, що долать довелося мені.

За час цей я став і красивий, й смачний,

І вигляд у мене чудовий який!

З такого собі бур'янця я проріс

І користь велику всім людям приніс.

Тепер я кормовий, столовий, цукровий,

Червоний, оранжевий, білий - чудовий!

Тепер мене люди у їжу вживають,

тварини мене залюбки споживають.

Усі на планеті буряк нині сіють,

Бо й цукор варити із мене уміють.

А ви що хотіли із мене зробити?

Засмажити, стерти чи, може, зварити?

Діти.Зварити.

(буряк подає мисочку з порізаними звареними буряками і сідає)

Осінь. Картопелько, виходь!

Картопля. Картопелька я! і без мене ніяк!

Ні борщик не звариш, ні супчику, так!

Мене люди в їжу щоденно вживають,

Ще й хлібчиком другим мене називають!

А скільки вже страв можна з мене зробити:

Підсмажити в маслі, спекти і зварити,

Вареники ще галушки і млинці,

А ще картопляні смачні дерунці.

В Європу з Америки я завітала.

Не так вже давно мене люди пізнали.

Спочатку не знали, як мене їсти?

Чи з цукром вживати, чи з маком погризти?

А потім, як солі добавили трішки,

Мене не замінять ні мед, ні горішки.

Навчились мене і пекти, і варити,

Не можуть без мене і дня вже прожити!

(Картопля подає мисочку з порізаною вареною картоплею і сідає)

Осінь. Моркво, тепер твоя черга

Морква. Морква я! живу в коморі,

А коса моя надворі.

Овоч я - культура цінна,

І поживна, й вітамінна,

І м'ясиста, і тверденька,

І у роті солоденька.

Вітамінів є доволі,

Каротин, залізі солі.

Той, хто моркву полюбляє,

Завжди зір чудовий має.

Бур'яном росла колись,

а тепер от, подивись!

Королевою я стала

І до смаку всім припала.

Я тепер у кожній страві,

У салатах, у приправі.

Сік солодкий з мене п'ють,

Жарять, варять, ріжуть, труть... (Подає мисочку з вареною і порізаною морквою і сідає)

Осінь. Квасолю просимо до нас!

Квасоля. Ми дрібненькі квасолини

Із бобової родини.

У тісних стручках живем

Цінність у собі несем.

Кольорові від природи,

Є білки в нас, вуглеводи,

Каротин і вітаміни.

Ми корисні для людини.

Навіть жир є у квасолі.

Вам цього уже доволі?

Ми колись росли в теплі,

А тепер - по всій землі!

Дуже різні ми буваєм,

Понад двісті сортів маєм.

Хоч маленькі ми і дрібні,

Але людям всім потрібні.

Ми у борщиках, в супах,

У салатах, пиріжках,

На обід і на полудні -

Кожний день, у свята й будні.

Ось які ми квасолини

Із бобової родини.

(Квасоля подає мисочку з вареною квасолею і сідає)

Осінь. Огірочку, заходь і ти до нас!

Огірок. Огірочок зелененький,

Я смачненький, я маленький.

У мені всього доволі:

Цукор, мінеральні солі,

Вітаміни В і D,

Кращого нема ніде!

Мене солять, консервують

І на зиму маринують.

Полюбили мене люди

І вирощують повсюди!

Я із Індії прийшов

І повагу скрізь знайшов.

(Огірок подає мисочку з порізаними огірками і сідає)

Осінь. Тепер ще соняшника попросимо, щоб приніс нам олійку. Соняшнику, іди до нас!

Соняшник. Я - соняшник.

Швиденько виростаю,

До метрів двох за літо я сягаю,

Ще корінь метрів три, листочки черешкові

А квіти, ніби сонечка, чудові!

Культура пречудова я, олійна!

Корисна для людей, надійна.

Олію із насіння виробляють,

З лузги насіння - спирт і дріжджі мають.

Макуха для тварин потрібна - ясно?

А попіл із стебел - це добриво прекрасне.

А ще потрібний людям я весь час

Для виробництва лаків і пластмас.

Куди не глянь, корисна я рослина,

Тому і сіє соняшник людина.

Там, де тепліше й сонечка багато,

І квітка сонячна росте собі завзято.

Салатику без мене не буває,

Смачну олійку я в собі ховаю!

(Соняшник подає пляшку з олією і сідає)

(Діти пересипають всі овочі у велику миску, розмішують, поливають олією і всіх запрошують до частування. Баба виносить ще й гарбузову кашу в макітрі і ставить на стіл.)

Баба. Частуйтеся, добрі люди, .

Хай у нас все добре буде.

Їжте всі салат і кашу

І любіть родину нашу.

Осінь. Дякуємо вам за хорошу гостину. Нам час іти в дорогу, бо у мене та й у

моїх місяців роботи ще багато. Дякуємо щиро.

Діти. Ми щиро вдячні осені,

Що прийшла до нас у гості.

Щедрі дари нам принесла,

Щастя побажала і добра.

Blog

Кожна зустріч з учнем це ще один крок до становлення людини, пізнання навколишнього світу, формування вміння спілкуватися з однолітками та дорослими

Содержание