Удк 336. 226. 322 Василенко Ж. А., ст викладач, Ільїна О. П., ст. 5 курсу феіП
| Вид материала | Документы |
- Удк 330 Савіна Н. Б., к е. н., доцент, Пастушенко О. В., ст. 4 курсу феіП, 174.68kb.
- Удк 657 Левицька С. О., д е. н., професор; Стовповець І. В., ст. 2 курсу феіП, 201.88kb.
- Ббк Х 9 (Ч укр) Пастухова В.І., ст викл., Пастухов В. О., ст. 3 курсу фзг, Мулярець, 105.12kb.
- Удк 655. 155 Кондратюк О. В., магістрант 5 курсу феіП, 149.19kb.
- Удк 330. 322. 12: 330. 322, 141.67kb.
- Василенко Ж. А., ст викладач, Глушенкова Н. О.,, 157.37kb.
- Удк 339. 727. 22 Беднарчук Ю. П., магістр з менеджменту, викладач, 117.18kb.
- Українська мова за фаховим спрямуванням методичні вказівки І завдання до навчального, 352.67kb.
- Удк 338. 43: 331. 5 Кузьмак О. І. к е. н., доцент, Сістук Г.І. ст викладач, 176.37kb.
- Удк 336. 763 В. Ю. Лісіна,, 99.57kb.
УДК 336. 226. 322
Василенко Ж. А., ст. викладач, Ільїна О. П., ст. 5 курсу ФЕіП
(Національний університет водного господарства та природокористування, м.Рівне)
ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ В КОНТЕКСТІ
УДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Розглянуто головні недоліки законодавства України щодо ПДВ.
Визначено їхній вплив на функціонування цього податку,
сформульовано основні напрями його вдосконалення.
The author considers the main drawbacks in Ukraine's legislation conserning VAT, defines their impact on the functioning of this fax and formulates the quidelines for its improvement.
Однією з головних умов реформування ринкового середовища, підтримання фінансової стабільності й інтеграції у світове співтовариство є розроблення науково обґрунтованої концепції оподаткування, тому головним завданням ринкової економіки в Україні є створення ефективної податкової системи, яка б належним чином регулювала економічні процеси в державі.
На жаль, останнім десятиріччям в Україні простежується тенденція змін в системі оподаткування не завжди економічно обґрунтованих, без відповідного прогнозування їхнього впливу на марко- і мікроекономічні показники, не завжди вони відбувалися у комплексі з іншими фінансовими нововведеннями.
Тому сьогодні, на етапі кардинальних перетворень податкової системи України, а саме прийняття Податкового Кодексу, важливо проаналізувати становлення та розвиток податку на додану вартість в нашій державі.
Жоден з податків, що стягуються в Україні, не викликає стільки дискусій, як податок на додану вартість (ПДВ). Пристрасті навколо нього вирують вже не один рік: з одного боку, не раз порушувалося питання про необхідність його скасування і запровадження податку з реалізації чи податку з продажу; з іншого - наводяться аргументи на захист ПДВ, на користь його збереження у складі податкової системи України. Однак крапку в цих дискусіях ще не поставлено внаслідок відсутності обґрунтованих відповідей на такі запитання: чому стягнення цього податку, теоретично найдосконалішої форми універсальних акцизів, породило стільки проблем в Україні; чи можна було уникнути цих проблем; у чому їх коріння (в природі податку чи в особливостях його застосування в Україні); чи сприятимуть кроки, здійснені в процесі податкової реформи, вирішенню проблем, пов'язаних з функціонуванням ПДВ?
ПДВ є важливою складовою податкових систем 57 країн світу (в тому числі 17 європейських), основним каналом надходження доходів до бюджету, що становлять, наприклад, у Франції — 38%, Німеччині — 28%, Іспанії — 24,9%, Данії — 19%, Великобританії — 17% державного бюджету [3].
У Європі податок на додану вартість набув поширення у 50-х роках XX ст. Але не можна сказати, що він однаково інтенсивно почав застосовуватися в усіх західноєвропейських країнах (наприклад, в Австрії і Швейцарії він і нині не практикується).
В умовах перехідного періоду, на початку 90-х років, наша економіка не була готова до введення податку на додану вартість. Нездатність державних органів влади правильно використовувати фіскальні функції ПДВ і часті зміни податкової політики спричинили негативні наслідки його функціонування. Зокрема, ставки ПДВ змінювалися тричі. Законом України "Про податок на додану вартість" 1991 року було встановлено ставку ПДВ у розмірі 28%, а вже через рік однойменним урядовим декретом ставку було знижено до 20%! Зважаючи на значний дефіцит бюджету, з 18.05.1993 року вона знову піднялася до рівня 28%, але через масове ухилення від сплати податку ''позитивного'' результату це не дало. Тому спочатку постановою від 31.05.1995 року, а потім законом від 03.04.1997 року Верховна Рада України знизила ставку ПДВ знову до 20%. Така часта зміна податкової політики не додала авторитету державі. Та все ж податок на додану вартість відбувся як ефективна форма ринкових фінансових взаємовідносин держави і її суб'єктів [4].
Поширене використання ПДВ пов'язане з низкою переваг, які стимулюють як державу, так і платника. По-перше, оподаткування витрат більшою мірою вигідне і державі, і платнику, ніж оподаткування доходів. По-друге, оскільки безпосереднім об'єктом податку виступають витрати, то різко посилюється зацікавленість у зростанні доходів. ПДВ дозволяє нинішній владі перекласти податки, сплачені на всіх стадіях виробництва і реалізації товару, на кінцевого споживача, який сплачує їх у вигляді частки ціни товару або послуги.
Кожний з податків, поряд з позитивними характеристиками, має також недоліки. Аналіз теоретичних засад оподаткування доданої вартості дозволяє дійти висновку, що коріння частини проблем функціонування ПДВ криється в особливостях об'єкта оподаткування, найуживаніших принципах утримання податку та методах обчислення податкових зобов'язань. Колишній податок з обороту стягувався з валового обороту на стадії реалізації товарів і послуг, що є його істотним недоліком, оскільки в даному випадку до об'єкта оподаткування включалися податки, сплачені на попередніх етапах руху товарів (тобто мав місце подвійний рахунок). Нинішній ПДВ було запроваджено, щоб оподатковувати додану вартість, але при недосконалому механізмі визначення і стягнення на рівні підприємств, що негативно впливає на всю економіку країни, загальний рівень цін і його регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення.
Наслідком застосування найпоширенішого - кредитного - методу обчислення зобов'язань з ПДВ є існування часового лагу між сплатою податку в ціні придбаних матеріальних ресурсів і відшкодуванням цієї суми після реалізації виробленої підприємством продукції завдяки перерахуванню до бюджету різниці між отриманим і сплаченим податком. Величина цього лагу залежить від тривалості виробничого циклу і в деяких галузях може бути досить значною [2]. На величину лагу впливає також швидкість реалізації виробленої продукції. Адже у разі закупівлі сировини підприємствами з тривалим циклом виробництва на довгий час (інколи роки) вилучаються з обороту підприємства значні кошти, і лише тоді, коли продукція буде реалізована, підприємство зменшить своє податкове зобов'язання на суму податкового кредиту.
Потребує перегляду ситуація із справлянням ПДВ з імпортних товарів, базою оподаткування яких є митна вартість товарів з урахуванням сум мита, митних зборів, а з підакцизних товарів - ще й акцизний збір. Це суперечить суті ПДВ, призволить до подвійного, навіть потрійного оподаткування, адже мито й акцизний збір не є доданою вартістю.
Щодо продукції, яка іде на експорт, то в реальній дійсності виник парадокс, який полягає в тому, що ПДВ пригнічує саме виробника. Справа в тому, що виробники, чия продукція йде на експорт, сплачують до бюджету ПДВ, а відшкодування з бюджету цього самого ПДВ йде організаціям-посередникам. Звичайно, виробникам немає ніякого сенсу сплачувати податки, що повертаються посередникам, які закуповують їх же продукцію. У світовій практиці аналогів таких відносин держави і товаровиробників у податковій сфері ще не було.
Треба визнати, що платники ПДВ не сприймають такого тиску і ухиляються від його сплати різними способами (зокрема, одержанням різних пільг, які досягли величезних сум). За даними Рахункової палати і Міністерства фінансів України, за 2001 рік було нараховано 37,2 млрд. грн. ПДВ, але до бюджету надійшло тільки 10,4 млрд. грн.. з яких 5,6 млрд. грн., треба було повернути назад платникам; пільги ж з цього податку становили 23,1 млрд. грн. Звідси виходить, що надії держави на поповнення бюджету за допомогою ПДВ не справдилися, оскільки тим, що нараховано, бюджет може задовольнитися лише на 13% [5].
Закони про сплату ПДВ виписано у такий спосіб, що можна застосовувати різноманітні дії щодо її уникнення, та ще й зажадати від держави повернення ПДВ у значних розмірах. Отже, самі ж державні органи створили в оподаткуванні ситуацію, не сприятливу і для себе, і для суб'єктів господарювання.
Проблема махінацій з відшкодуванням ПДВ з'явилася зовсім не в Україні і навіть не на просторах колишнього СРСР. Просто, по-перше, ми відносно недавно зіткнулися з особливостями стягування цього податку, а, по-друге, наші законодавці спочатку прийняли Закон ''Про податок на додану вартість'' з ''нелюдським обличчям''. Як наслідок – надзвичайно великі масштаби корупції, коли в махінаціях не брав участь тільки лінивий; зростання бюджетної заборгованості і т. п. Але, звичайно ж , ''піонерами'' махінацій були громадяни країн, які значно раніше за нас зрозуміли подвійну природу цього податку. За цей час ''умільці'' навчилися користуватися недоліками податку, які притаманні самій його природі. Недаремно фахівці МВФ відзначають, що ''махінації з відшкодуванням ПДВ наголошуються у всіх країнах'', в яких він введений, природно. А Національна служба аудиту Великобританії у позаминулому році зуміла навіть підрахувати, що сума недоотриманого унаслідок махінацій та з інших причин ПДВ в 2002 – 2003 роках досягла 10,25 млрд. фунтів стерлінгів – величини, яка рівна всій прибутковій частині українського держбюджету [5].
Фахівці МВФ виділяють п'ять основних типів махінацій з ПДВ (хоча не виключають і інші варіанти). І недивно, що всі вони мають широке розповсюдження в Україні:
1. Завищення суми повернення в заявці.
Простий спосіб – підробка інвойсів на покупки, яких не було.
2. Заниження об'ємів продажу.
Найбільш поширений спосіб ухилення від сплати ПДВ. Використовується в малому бізнесі, особливо в роздрібній торгівлі.
3. Фіктивні торгові підприємства.
Створюються фіктивні тимчасові підприємства, які реєструються платниками ПДВ. Імітують діяльність і шляхом підробки експортних фактур претендують на відшкодування ПДВ.
4. Внутрішній продаж товарів, який видається за експорт.
Платник продає товар на внутрішньому ринку, при цьому підроблює експортні фактури і претендує на відшкодування ПДВ.
5. ''Зникле торгове підприємство''.
Порушник реєструється платником ПДВ в одній з країн ЄС, купує товари у іншій країні ЄС, де вони не обкладаються ПДВ, продає товари за ціною, яка включає і ПДВ, на внутрішньому ринку, а потім зникає без сплати податку. Найбільш поширеною і прибутковою є махінація під назвою ''карусель'', коли товари не продаються на внутрішньому ринку, а через ряд посередників реалізуються підприємству в іншій країні ЄС, щоб потім знову повернутися в країну, в якій почався круговорот.
Репресивними методами (стежачи за кожним підприємцем і взагалі за діями усіх громадян) справу виправити не можна, оскільки не вистачить ні сил, ні податкової поліції, а треба докорінно змінити податкову систему в цілому, запровадивши сприятливі податки та прості правила їх сплати. Наука і практика не можуть обґрунтувати правильність застосування методу повернення величезних сум ПДВ як стимулюючого фактора зростання економіки: по-перше, ці кошти потрапляють до посередників і у виробництві безпосередньої участі не беруть; по-друге, за своєю природою цей податок позбавлений стимулюючого впливу на економіку; по-третє, суперечності в законодавчих документах та їх неправильне трактування сприяють лише викачуванню фінансових ресурсів з економіки.
Нарешті, треба визнати: подальше застосування ПДВ змусить більшу частину економіки перейти ''в тінь''. Більше того: вже тепер платежі з цього податку оповиті величезними пільгами і недоїмками. Якщо врахувати величезні повернення ПДВ експортерам, а також пільги і недоїмки з нього, то бюджет майже нічого не одержує. Отже, у Податковому Кодексі України необхідно або замінити ПДВ на інший податок, або змінити його суть, розрахунок і систему сплати. Зауважимо, що для теперішнього періоду ставка ПДВ у розмірі 20% занижена і не стимулює сукупного попиту. Відомо, що ціна продукції надто висока через високу ставку ПДВ, споживання її обмежується, надходження до бюджету за таких умов не збільшуються. І навпаки, за меншої ставки ПДВ відповідно збільшується споживання продукції, тому надходження до бюджету зростають. Тобто тут слід знайти ''золоту середину''. У більшості країн, які застосовують ПДВ, дотримуються диференціації ставок, тобто встановлюють мінімальні ставки, стандартні й максимальні. За стандартною ставкою ПДВ оподатковується основна маса товарів, за мінімальною — товари першої необхідності, як правило, продукти харчування, і за максимальною — предмети розкоші.
У ряді країн (особливо в розвинених) використовується метод пільгового обслуговування добросовісних платників податків (''зелений коридор''). Цей метод оснований на експертній оцінці можливих ризиків при відшкодуванні ПДВ. В Україні ж експерименти по його впровадженню призводили до того, що в ''зелений коридор'' або потрапляло дуже мало платників податків, або не всі, хто потрапили були добросовісними платниками. З урахуванням нашого рівня корупції такий метод просто небезпечний: не виключено, що списки добросовісних платників будуть в корінь мінятися при зміні влади, зі всіма витікаючими наслідками. Система пільг з податку на додану вартість дуже рухлива і має досить великий перелік і, що стосується практики надання пільг зі сплати ПДВ, то питома вага останніх перевищує 80% від їхнього загального обсягу. Таке становище спотворює саму ідею запровадження ПДВ як податку на частину новоствореної вартості на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг, що надходять до бюджету після їх реалізації. Слід наголосити, оскільки ПДВ є одним із основних джерел доходів Державного бюджету України, то, збільшуючи щорічно суму пільг з ПДВ, уряд спричиняє зменшення доходів бюджету та держави в цілому. Багато країн щоб уникнути надмірних вимог на відшкодування і для зменшення ризиків махінацій при стягуванні ПДВ використовують особливі методи. Так у Франції для постійних експортерів передбачена поставка товарів по нульовій ставці ПДВ. При цьому експортери посилають своїм контрагентам листи, в яких не рекомендують нараховувати ПДВ на товар, що поставляється. Експортер звітується по факту таких поставок, і його сума не повинна перевищувати суми його експорту. Даний підхід має цілу низку недоліків, головний з яких - необхідність контролю не за великою кількістю експортерів, а за їх постачальниками, яких набагато більше. При впровадженні такої системи у нас, ПДВ, мабуть, платив би тільки лінивий.
Інший спосіб, який був впроваджений у 2002 році у Болгарії, і який ледь не з’явився у нас у 2004 році – це використання системи ПДВ-рахунків - спеціальних рахунків, на яких би обліковувалися лише кошти ПДВ. На думку прихильників системи ПДВ-рахунків, її запровадження зможе комплексно розв'язати проблемні питання в адмініструванні цього податку та унеможливити заниження податкових зобов'язань платників податку незаконними способами [1].
Таким чином, поліпшення системи стягнення ПДВ можна забезпечити за допомогою комплексу заходів. Першочерговими серед них, крім перегляду системи податкових пільг, також мають бути: створення спеціального резервного фонду відшкодування ПДВ; розробка науково обґрунтованої методики планування надходжень податку до державного бюджету; надання платникам податку права на отримання бюджетного відшкодування з внутрішніх операцій лише за наявності від'ємного значення податку протягом кожного з шести місячних податкових періодів; повернення до касового методу визначення дати виникнення податкових зобов'язань і права на податковий кредит, який забезпечує узгодженість руху грошей з рухом товарно-матеріальних цінностей.
Прийнятий порядок оподаткування ПДВ за єдиною ставкою, розмір якої залишився незмінним порівняно зі ставкою, визначеною чинним раніше законодавством щодо ПДВ, робить цей податок нейтральним відносно більшості галузей економіки, тобто не дискримінує жодну галузь та не надає жодній із них переваг.
Отже, світовий досвід та аналіз функціонування податкової системи в Україні переконує, що найефективніше економічні реформи упроваджуються тоді, коли до їх вирішення підходять комплексно. У податковій сфері, зокрема в непрямому оподаткуванні, такий підхід передбачає насамперед розширення податкової бази, істотне зменшення податкових ставок, скасування більшості податкових пільг. Зменшення податкових ставок без розширення бази оподаткування не дасть бажаних результатів і не забезпечить потрібної політичної підтримки реформ податкового законодавства, а лише активізує опір опонентів, які втрачають свої вигоди.
1. Данильчук О. С. Чи потрібні Україні ПДВ-рахунки // Фінанси України. - 2005. - №7. 2. Крисоватий А. І., Вакулич І. П. Податок на додану вартість в аспекті реформування податків на споживання // Фінанси України. - 2002. - №6. 3. Соколовська А. Проблеми реформування ПДВ в Україні //Економіка України. - 2004. - №4. 4. Чередниченко О. М. Ефективність використання ПДВ в Україні // Фінанси України. - 2004. - №7. 5. Саливон С. Всемирная карусель // Бизнес. - 2006. - №6