Міністерство економіки України методичн І рекомендац І ї з підготовки інвестиційних проектів
| Вид материала | Методичні рекомендації |
- Кредитні ресурси для фінансування інвестиційних проектів Європейський інвестиційний, 377.42kb.
- Регламент роботи секретаріату ради щодо супроводження інвестиційних проектів за принципом, 20.99kb.
- Аналіз регуляторного впливу до проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження, 95.61kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство економіки україни міністерство фінансів, 18.39kb.
- План діяльності з підготовки проектів регуляторних актів у сфері господарської діяльності, 100.54kb.
- Міністерство освіти І науки україни тернопільський національний економічний університет, 316.29kb.
- Ні оцінки ефективності інвестиційних проектів, а також зазначені два основні підходи, 42.8kb.
- Міністерство освіти І науки України Львівський національний університет імені Івана, 586.84kb.
- Удк 657 Савіна Н. Б., к е. н., доцент, 97.34kb.
- Економічне обґрунтування інвестиційних проектів” Варіант 1 план, 734.02kb.
Міністерство економіки України
М Е Т О Д И Ч Н І Р Е К О М Е Н Д А Ц І Ї
З ПІДГОТОВКИ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ
1.ВСТУП
Методичні рекомендації розроблені для надання методичної допомоги фахівцям підприємств і організації з метою забезпечення єдиного підходу до підготовки інвестиційних проектів.
При розробці методичних рекомендацій враховано досвід підготовки інвестиційних проектів в різних країнах світу і вимоги, які ставлять до цих проектів спеціалісти іноземних банків і потенційні іноземні інвестори.
Методичні рекомендації враховують потребу знань майбутніх потенційних інвесторів щодо економічного потенціалу, ресурсів, можливих ризиків, особливостей її законодавства тощо.
Розробка інвестиційних проектів може здійснюватися із залученням спеціалізованих консалтингових фірм (як українських, так і іноземних), при виборі яких треба керуватись світовим досвідом у цій сфері діяльності.
2. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
Цикл життя типового інвестиційного проекту складається з кількох фаз, кожна з яких вміщує ряд етапів (див. схему 1).
Перша фаза - фаза підготовки проекту та забезпечення його фінансування - є найважливішою для подальшого функціонування проекту. Вона вмішує в собі такі основні етапи:
~ визначення можливостей інвестування (проектні ідеї);
~ попередня техніко-економічна оцінка;
~ детальне техніко-економічне дослідження;
~ підготовка Попереднього Інформаційного Меморандуму;
~ ведення переговорів з інвесторами та переговорів по контрактах;
~ відкриття фінансування проекту.
Якщо перша фаза пройшла успішно та фінансування було відкрите, настає друга фаза - фаза проектування та будівництва. Вона складається з таких етапів:
~ проектування;
~ будівництво та монтаж закупленого устаткування;
~ пусконалагоджувальні роботи.
Після цього настає третя фаза - фаза експлуатації, яка починається з освоєння нового виробництва, нових технологій, виходу на проектну потужність. Потім іде інтенсивна експлуатація виробництва, в ході якої відбувається погашення кредиту та виплата дивідендів акціонерам. Після виплати боргу підприємство може накопичувати прибуток та виплачувати дивіденди.
Останнім етапом фази є його згортання (ліквідація), коли виробництво морально або фізично старіє, переходить на випуск іншої продукції у зв’язку зі змінами потреб ринку або продається іншому власнику.
Розробка самого інвестиційного проекту, яка обґрунтовує отримання фінансування для нього, складається з двох стадій, які являють собою попередню і детальну оцінки ефективності проекту. Логічним закінченням другої фази є розробка Попереднього Інформаційного Меморандуму, структура якого наведена у додатку. Попередній Інформаційний Меморандум і є тим документом, який передається потенційному інвестору для оцінки життєздатності проекту, ведення переговорів і відкриття фінансування .
| | Фаза підготовки проекту та забезпечення фінансування | ||||||
| Визначення можливостей інвестування (проектні ідеі) | Попередня техніко – економічна оцінка | Детальне техніко - економічне дослідження | Підготовка попереднього інформаційного меморандуму | Ведення переговорів з інвесторами і по контрактах | Відкриття фінансування проекту | | |
| | | | | | | | |
| Фаза проектування і будівництва | ||
| Проектування | Будівництво, закупівля і монтаж устаткування | Пусконалагоджувальні роботи |
| Фаза експлуатації | ||
| Освоєння виробництва | Інтенсивна експлуатація | Згортання (ліквідація) або продаж іншому власнику |
Схема 1
3.ЕТАП ПЕРШИЙ.
ПОПЕРЕДНЯ ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ
На цьому етапі проводиться укрупнена оцінка найважливіших техніко-економічних параметрів, яка дозволить виявити доцільність розробки конкретного інвестиційного проекту і приблизно оцінити його економічну життєздатність. Мета цього етапу - запобігти попереднім витратам коштів та часу на первісно збитковий проект, тобто на цьому етапі треба визначити, чи варто займатися подальшою розробкою цього проекту.
Основні елементи попередньої оцінки такі ж самі, як і при детальній оцінці (див. розділ 4), але з тією різницею, що кількість показників і ступінь їх деталізації значно менша. Тому в даному розділі не наводяться методичні вказівки по проведенню розрахунків, і в разі потреби необхідно звертатися до розділу 4.
Треба також враховувати, що в умовах інфляції, коли курс національної грошової одиниці може суттєво змінюватись, всі розрахунки доцільно проводити не тільки у гривнях, а й в тих валютних одиницях, курс яких продовж тривалого часу має відносно сталий характер (долари, євро тощо).
Розробка техніко-економічного обґрунтування проекту починається з того, що формулюється кінцева мета проекту, якою звичайно є задоволення потреб ринку в тому чи іншому товарі (послугах), що повинно дати прибуток власнику проекту. Також приблизно виявляються можливі шляхи досягнення цієї мети, тобто розглядається багатоваріантність напрямків розробки проекту з точки зору вибору технології, устаткування, виробничої потужності, місця розміщення, фінансування, строків виконання проекту і т. ін.
Після формулювання кінцевої мети проекту визначається орієнтовна потреба в продукції (як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках), яка буде вироблятися із застосуванням технологічних рішень, закладених у проект. Водночас визначається загальна пропозиція такої ж або аналогічної продукції, що виробляється іншими виробниками. В такій спосіб визначається "ніша" на ринку та орієнтовний попит на майбутню продукцію. Паралельно з цим можна визначати показники (якість продукції, зручність використання, ціна тощо).
Після того, як буде розрахований орієнтовний попит на нову продукцію по роках реалізації проекту, за допомогою прогнозованих цін на неї, обчислюються очікувані грошові надходження від Ії продажу по роках. На основі визначеної таким чином річної виробничої програми підбираються варіанти технічного /технологічного/ оснащення виробництва і розраховується виробнича потужність підприємства.
Для оцінки реальності виконання намічених у проекті рішень важливе значення має виявлення можливостей забезпечення виробництва сировиною, матеріалами, напівпродуктами, енергетичними і трудовими ресурсами.
Прийняття технологічних рішень, що дозволять реалізувати проект, дасть можливість приблизно підрахувати розмір витрат по проекту, причому враховуються як однотермінові (капітальні вкладення), так і поточні (щорічні виробничі експлуатаційні) витрати, а також проценти, які будуть сплачуватися по кредиту.
Таким чином, знаючи приблизно по роках всі вищезгадані витрати та надходження від продажу продукції, можна зіставити їх по кожному року. Якщо очевидно, що витрати значно перевищують надходження (тобто проект збитковий), можливо розглянути зміни та поправки до проекту, які можуть докорінно змінити співвідношення витрат та надходжень на користь останніх. У цьому разі знов по тій самій схемі проводять оцінку витрат та надходжень (див. схему 2). Якщо ж поправки неможливі, або вони не змінюють співвідношення між витратами та надходженнями, то проект визнається первісно збитковим і до нього більше не повертаються.
У випадку, коли попередня оцінка ефективності проекту не дала однозначно негативної відповіді про його економічну життєздатність і показала, що проект є або можливо буде прибутковим, можна переходити до другого етапу розробки інвестиційного проекту.
4. ЕТАП ДРУГИЙ.
ДЕТАЛЬНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ
4.1. Загальні положення
Цей етап передбачає розширену, деталізовану оцінку ефективності інвестиційного проекту в конкретних розрахунках і цифрах. Оскільки це відносно трудомісткий процес з великим обсягом обґрунтувань і розрахунків, він може виконуватись із залученням спеціалізованих організацій і фірм (як українських, так і іноземних, які мають досвід в розробці подібних проектів.
Детальне техніко-економічне обґрунтування (дослідження), яке проводиться на цьому етапі перед інвестиційної фази, повинно підготувати матеріали і висновки, які будуть покладені в основу оцінки проекту і прийняття остаточного рішення щодо його розробки.
При цьому мають бути детально пророблені такі аспекти проекту, як маркетинг, вибір технології, забезпечення сировиною, ресурсами, фінансові питання тощо. Кінцевим результатом цієї роботи має стати Попередній Інформаційний Меморандум, що надалі використовується при переговорах з інвесторами.
В цьому документі мають бути відображені як результати проробки вищезгаданих аспектів проекту, так і загальна інформація, необхідна потенційному інвестору (наприклад, опис існуючого виробництва, загальний стан галузі тощо).
Наступні розділи 4.2-4.13 описують підхід до цих аспектів проекту, результати проробки яких будуть відображені в Попередньому Інформаційному Меморандуму (розділи 3-8 додатку).
Характер загальної інформації, необхідної потенційному інвестору, наведений в розділі 2 додатку. Ця інформація не носить дослідницький характер і може готуватись паралельно з роботою над іншими розділами.
Додаток описує загальну структуру Попереднього Інформаційного Меморандуму, тобто форму, в якій мають бути відображені результати проведених досліджень. Ця структура співпадає зі структурою подібних документів, які використовуються у більшості країн світу для представлення проекту потенційному інвестору.
4.2. Оцінка маркетингових факторів
При розробці конкретного інвестиційного проекту дуже важливе значення має вивчення очікуваного попиту на продукцію, що буде вироблятися внаслідок його реалізації. Аналіз кон'юнктури ринку товарів впливає на розміри виробництва, його виробничу потужність і річну програму. Тому вивчення попиту на запропонований товар є однією з найважливіших проблем техніко-економічного обґрунтування проекту. Обсяг попиту визначає обсяг можливих продаж, що є одним з основних показників проекту. Саме продаж продукції генерує потоки готівки, які потім спрямовуватимуться на виплату по кредиту та на формування прибутку власників проекту.
В першу чергу, необхідно визначити, на який ринок буде націлена нова продукція: вітчизняний, експортний або їх комбінацію. Вже на ранньому ступені роботи над проектом необхідно продумати, хто займатиметься реалізацією продукції. Якщо цим буде займатися стороння фірма згідно з укладеним контрактом, то дуже важливими фактором стає її досвід на ринку та її фінансова надійність.
Ефективний попит можна визначити як загальну кількість конкретної продукції, купленої по певній ціні на певному ринку за певний період часу. Зрозуміло, що сукупний ринок товарів розглядається не тільки з урахуванням потреб внутрішніх покупців, а також з оцінкою зовнішніх можливостей збуту цих товарів в інших країнах в процесі експортних поставок.
Аналіз попиту і ринкової кон'юнктури повинен проводитись в розрахунку на весь термін експлуатації проекту, що пропонується. В цілому розмір попиту в кожний конкретний момент часу залежить від кількох змінних факторів, наприклад, структури ринку, конкуренції інших постачальників такої продукції або взаємозамінних товарів, надходження і еластичності попиту по цінах, реакції ринку на соціально-економічні умови, каналів розповсюдження, темпів зростання рівня життя населення тощо.
Необхідну інформацію для вивчення попиту треба згрупувати по напрямках:
- розміри і структура поточного попиту на ринку, географічні кордони якого підлягають визначенню;
- характеристика сегментів ринку, які визначаються по кінцевому використанню, категоріям покупців, географічному розподілу (регіональні, вітчизняні, експортні ринки);
- прогнози попиту на ринку в цілому і по сегментах за певний період часу, бажано на перші десять років функціонування проекту;
- ступінь проникнення на ринок інших виробників цієї або аналогічної продукції.
Як правило, в процесі вивчення попиту і ринкової кон'юнктури необхідне вивчення факторів сприяння збуту, включаючи, в необхідних випадках, дані про гарантійно-технічне обслуговування, вимоги до упаковки, а також організацію продажу.
Розробка прогнозів очікуваного попиту потребує спеціальної інформації і методичних підходів, тому її доцільно доручити спеціалістам в галузі маркетингу.
Для розробки прогнозів кон'юнктури традиційних товарів можуть бути використані такі дані:
- поточне споживання і темпи його зміни за певний період;
- упорядковані дані про попит в різних сегментах ринку;
- динаміка попиту в минулому, її вплив на майбутній попит.
Для нових товарів ця задача більш складна, і її треба вирішувати, враховуючи тенденції попиту в інших країнах з аналогічними економічними умовами, рівнем розвитку подібного виробництва та іншими факторами.
При визначенні орієнтовної ціни на продукцію майбутнього виробництва треба, в першу чергу, спиратися на проведені маркетингові дослідження і характер ринку, а вже потім слідкувати, щоб собівартість забезпечувала одержання визначеного рівня прибутку.
Необхідно також бути готовими до того, що потенційні іноземні інвестори перед прийняттям остаточного рішення щодо їх участі у проекті можуть зажадати результатів маркетингових досліджень ринку та прогнозу імовірної ціни товару, проведені якоюсь відомою спеціалізованою західною фірмою. В такому випадку може бути потрібним найняти таку фірму на більш пізньому етапі розробки проекту.
4.3. Визначення виробничої програми
Після вивчення кон'юнктури ринку і попиту на продукцію, що буде вироблятися в процесі реалізації проекту, а також прогнозування обсягу продаж по роках починається розробка детальної виробничої програми. В ній визначаються рівні виробництва, які повинні бути забезпечені в певні періоди часу для максимального заповнення ринку товарами і одержання найбільшої виручки від продаж. В зв'язку з цим виробнича програма повинна напряму пов'язуватись з уточненими обсягами продаж.
На основі виробничої програми розраховується виробнича потужність об’єкта, під якою розуміється обсяг виробництва продукції, що може бути забезпечений за певний період часу при заданих її асортименті, якості і режимі роботи підприємства.
При розрахунках виробничої потужності слід уважно слідкувати, як виробнича потужність впливає на виробничі витрати на одиницю продукції. Дослідження показують, що ці показники дуже тісно пов'язані, і існує деякий оптимальний розмір потужності (П опт), який забезпечує мінімальні витрати на одиницю продукції (В мін)
Зрозуміло, що визначена таким чином потужність П є лише одним з критеріїв при остаточному виборі потужності. Інші важливі критерії цього вибору - це потреба в товарі на ринку, наявність сировини, енергії, інших ресурсів, можливості транспортування товарів тощо.
Слід також враховувати терміни освоєння виробничої потужності і, в залежності від цього, визначати обсяги виробництва по роках експлуатації проекту.
4.4. Вибір технології виробництва та технологічногоустаткування
При виборі технології виробництва треба враховувати деякі вимоги, яким має відповідати вибрана технологія. Вона:
- повинна найбільш оптимальним чином вирішувати поставлені перед проектом завдання;
- має бути економічною та досить ефективною;
- має враховувати сучасні екологічні вимоги;
- повинна бути сучасною та відповідати світовому рівню (або бути близькою до нього);
- повинна бути вже перевіреною, надійною, опробуваною на якихось підприємствах з позитивними результатами, і для підтвердження цього корисно розглянути конкретні проекти (особливо західні), де ця технологія була використана.
Слід зауважити, що при висвітленні технічних особливостей інвестиційного проекту треба враховувати, що цей проект поступає до співробітників фінансових установ (банків), які не є спеціалістами в технічних питаннях. Тому технічний опис проблем, що розглядаються в проекті, повинен бути досяжним для їх розуміння, тобто ці проблеми повинні викладатися популярною мовою, не повинні перевантажуватися складними технічними термінами, формулами, кресленнями тощо.
Найбільш доцільно подати структурну схему (блок-схему) технологічного процесу, на якій можливо прослідкувати основні технологічні потоки (які і куди поступають сировина, матеріали, комплектуючі, куди передаються в процесі переробки і чим закінчується технологічний цикл), зрозуміти особливості технологічних стадій і зробити необхідні висновки.
Аналогічно висвітлюється вибір технологічного устаткування, запасних частин і інструменту. Зрозуміло, що питання вибору технології і устаткування взаємозв'язані, однак у випадках, коли технологію доводиться купляти окремо, вибір устаткування проводиться після визначення технології і її параметрів.
4.5. Вибір місця розташування виробництва
При виборі місця розташування виробництва доцільно проаналізувати ряд факторів:
- ділянка, що вибирається, повинна мати прийнятні геофізичні характеристики: ландшафт території, клімат, умови будівництва, особливості ґрунту, геодезичні умови і т. ін.
- вартість оренди землі;
- географічне розташування землі з метою забезпечення близькості до джерел сировини, ринку збуту продукції, робочої сили, комунікацій (джерел енергії, палива, води, засобів зв'язку тощо);
- використання транспортної (автошляхи, залізниця) і комунальної (житло, школи, магазини, об'єкти культури, спорту і охорони здоров'я) інфраструктури;
- питання утилізації побічних продуктів і знищення відходів виробництва на місці або шляхом їх вивозу.
При виборі майданчика під виробництво слід прагнути вибирати соціально-економічно і політично стабільні регіони.
Для вирішення питань вибору місця розташування виробництва потрібний значний обсяг даних, серед яких найважливішими є:
- масштабна карта регіону з позначенням вірогідного місцезнаходження підприємства і розташування головних автомобільних, залізничних і водних магістралей;
- розгляд можливих варіантів вірогідного місцезнаходження підприємства, обґрунтування вибору на користь даного конкретного місця;
- схема земельних ділянок регіону (з зазначенням їх власників і ціни оренди землі);
- розміри земельної ділянки з визначенням характеру ґрунтів,
- наявності підземних вод і результатів геофізичних досліджень про придатність даної ділянки для будівництва;
- доступ до земельної ділянки (наявність автомобільних, залізничних і водних магістралей).
Далі необхідно розробити кошторис витрат на однотермінові (капітальні) і поточні (щорічні) виробничі витрати.
4.6. Забезпеченість ресурсами
Для нормального функціонування запроектованого виробництва важливою умовою є забезпечення матеріалами, сировиною та іншими ресурсами.
Для оцінки цього фактору необхідно:
- визначити види і кількість матеріалів, сировини та комплектуючих виробів, що перероблятимуться;
- вивчити ринок відповідних матеріалів, сировини та комплектуючих виробів і підібрати такі умови їх постачання, які будуть найбільш сприятливі стосовно якості, кількості, вартості, доступності та надійності поставок;
- передбачити альтернативний варіант забезпечення кожним видом ресурсів;
- розрахувати можливі втрати матеріалів і сировини при транспортуванні і зберіганні;
- скласти оптимальну програму поставок матеріалів, сировини і устаткування, яка б задовольняла умовам якості, кількості і вартості.
Слід по кожному виду ресурсів, таких як електроенергія, вода, теплоенергія, визначити джерела постачання та їх доступність, надійність, можливий вплив роботи державної електромережі на роботу підприємства, вплив перебоїв у забезпеченні ресурсами.
Необхідно проаналізувати і зробити оцінку стану транспортних зв'язків (автомобільного, залізничного тощо), наявність ліній енергопостачання, трубопроводів для води та інших ресурсів.
Серед питань, що сприяють забезпеченню робочою силою, потрібно: визначити необхідну чисельність робітників і службовців для всього проекту; вивчити можливі джерела залучення управлінських, технічних кадрів, кваліфікованої і некваліфікованої робочої сили; з'ясувати можливості перепідготовки місцевого персоналу, оцінити продуктивність його праці; проаналізувати і оцінити ставки заробітної плати у минулому, діючі та на майбутнє.
4.7. Екологічна оцінка проекту
Екологічна оцінка проекту повинна встановити перш за все його відповідність вимогам законодавчих актів та інших нормативних документів щодо допустимого негативного впливу на оточуюче середовище і при перевищенні встановлених нормативів визначити шляхи його зменшення, щоб проект став екологічно прийнятним. Рівень деталізації та глибина такого аналізу проекту повинні відповідати його потенційному впливу на оточуюче середовище.
При екологічній оцінці проекту необхідно визначити екологічні вимоги законодавства, позитивний і негативний вплив проекту на окремі складові оточуючого середовища (повітря, землю, водні, лісові та інші ресурси). Слід передбачити компенсуючі заходи та визначити залишки, які не вдається компенсувати, визначити питання, які не потребують подальшої уваги як вирішені. Необхідно також здійснити кількісну оцінку можливих екологічних збитків та вигод, що пов’язані з прийняттям пропозицій по проекту та альтернативних рішень.
Перед поданням проекту потенційному інвестору слід (якщо це потрібно) отримати всі необхідні дозволи від відповідних органів охорони навколишнього середовища, або пересвідчитися, що такі дозволи будуть надані по першій вимозі.
4.8. Вибір проектувальників, підрядників та постачальників устаткування
При оцінці можливих варіантів виконання проектно-конструкторських робіт проекту враховуються особливості найважливіших проектних рішень, фізичної компоновки проекту, проводиться вибір технології і устаткування.
Організаційно вона виконується в такій послідовності:
- вибір проектувальників;
- підготовка і укладення контрактів;
- проектування і узгодження документації.
Серед критеріїв вибору проектувальників головним є той, наскільки вони відомі своїми розробками (кому і як готували подібні проекти, які відгуки про їх роботу), наскільки вони професійні саме в цій галузі, в які терміни і наскільки якісно вони можуть виконати проект, скільки це буде коштувати. Зіставляючи вказані вимоги, вибирається їх оптимальне співвідношення і виконавці.
Аналогічним чином вибираються підрядники і постачальники устаткування, при цьому підходи можуть бути різноманітні (за допомогою тендера, який виграла фірма; давнє ефективне партнерство; спеціалізовані фірми, рекомендовані досвідченими консультантами тощо). Інвестор дуже уважно оцінює вибір підрядників, їх досвід в спорудженні аналогічних об'єктів, аналізує, наскільки успішно вони виконали попередні контракти, наскільки міцний їх фінансовий стан та інше.
На цьому етапі важливо визначитись з типом контракту на будівництво ("під ключ", тільки монтаж устаткування і пуск, тільки поставка устаткування тощо).
Паралельно потрібно відповісти на ряд запитань: які ризики бере на себе кожна з сторін, хто буде відповідати за завершення проекту в строк у відповідності з кошторисом і встановленими специфікаціями, які санкції вступають в силу при невиконанні умов контракту?
4.9. Робота над іншими контрактами (на постачання сировини, реалізацію продукції, транспортування тощо)
Підходи при виборі виконавців по цих контрактах аналогічні підходам, визначеним в п. 4.8, але для кожного з них є ще специфічні підходи. Так, для постачальників сировини, ресурсів, комплектуючих велике значення має їх диверсифікованість, для постачальників ресурсів (електроенергії, газу, води і т. ін.) важлива наявність надійних підведених комунікацій, для посередників по продажу продукції - умови, на яких буде проводитись її розповсюдження (викупають на себе, беруть на консигнацію тощо).
Попередню роботу по цих питаннях треба проводити ще до проведення переговорів про фінансування, тому що інвестор вимагатиме, щоб усі ці контракти були вже у проробленій стадії. Хоча, безумовно, їх реалізація напряму залежатиме від отримання фінансування.
Особливо важливим є контракт на реалізацію продукції, тому що саме реалізація генерує потік готівки, необхідної для погашення кредиту. Контракт на експортні поставки має бути укладений з відомою та надійною західною фірмою, що викличе довіру інвестора. Вона повинна кожного року забезпечувати продаж визначеного обсягу продукції на експорт. Інше важливе питання цього контракту - це спосіб визначення майбутньої ціни продажу (світова, фіксована, розрахункова по якійсь обумовленій формулі тощо).
4.10. Інституційні аспекти проекту
Забезпечення життєздатності проекту неможливе без вирішення інституційних аспектів, від яких в значній мірі залежить подальше просування і реалізація інвестиційного проекту, а також функціонування створеного виробництва.
Серед задач, які повинні розв'язуватись на цьому етапі, треба виділити:
- узгодження з державними і місцевими органами і отримання дозволів на будівництво, використання комунікацій, місцевої інфраструктури, на право займатися необхідною діяльністю;
- отримання квот і ліцензій на ввіз сировини, матеріалів, напівпродуктів, на використання енергоресурсів, експорт готової продукції;
- вирішення юридичних питань - реєстрації підприємства (при необхідності), відкриття рахунку тощо;
- отримання дозволу на відкриття у банку (бажано за кордоном) рахунку з метою накопичення коштів від продажу продукції для повернення кредиту;
- визначення умов і вимог для ефективного керівництва проектом і плідних взаємин з місцевими інститутами влади і управління.
4.11. Фінансова і економічна оцінки проекту
Після вирішення технічних, організаційних, проектно-конструкторських та інших питань проводяться фінансова і економічна оцінки проекту. Це найбільш важливі аспекти всього процесу розробки проекту, причому більшість раніше розглянутих питань забезпечують своїми вихідними даними саме проведення фінансової і економічної оцінок проекту. Фінансові результати проекту в першу чергу цікавлять інвестора, тому він приділяє їм першочергову увагу.
Загальні інвестиційні витрати визначаються як сума основного капіталу (капітальні витрати), який містить в собі витрати на закупівлю устаткування та його установку, витрати на підготовку земельної ділянки і виробничого майданчику, витрати на будівництво інфраструктури, комунікацій тощо та обігового капіталу, який є необхідним для первісного запуску та підтримки виробництва на період перед надходженням виручки від реалізації першої партії продукції.
Протягом усієї роботи над проектом і особливо над питаннями фінансування проекту треба мати на увазі наявність двох типів інвесторів, що фінансують проекти:
- інвестори в акціонерний капітал проекту, які становляться його співвласниками; їх в першу чергу турбує високий відсоток на вкладений капітал, тобто високоприбуткове виробництво на протязі всього періоду дії проекту;
- кредитори, які на дають кошти в борг і не стають звичайно співвласниками проекту та яких турбує лише надійне своєчасне повернення боргу з відсотками.
Зрозуміло, що у фінансуванні проекту можуть взаємодіяти обидві групи в різних співвідношеннях. Оскільки їх інтереси дещо різняться, цей фактор слід враховувати при розкритті фінансових питань проекту і наданні пропозицій інвесторам.
Так, інвесторів в акціонерний капітал найбільше цікавлять два основних показника прибутковості проекту: "чиста приведена цінність" (ЧПЦ), що являє собою переклад на українську мову найчастіше застосовуваного в світовій практиці показника NPV (Net Present Value), а також "внутрішня ставка доходу" (ВСД) - переклад на українську мову показника IRR (Internal Rate of Return). Кредитори ж в першу чергу цікавляться "коефіціентом обслуговування боргу" (КОБ).
Нижче розкривається зміст усіх показників і наводяться формули для їх розрахунку.
Показник "чиста приведена цінність" (ЧПЦ), який ще інколи називається "чиста потокова вартість", являє собою суму дисконтованих (приведених) фінансових підсумків (ФП) за усі роки проекту, рахуючи від дати початку інвестування.
п (ФП)t
ЧПЦ = å -------- , валютн. один. ( 1 )
і=0 (1 + i)t
де: (ФП)t - фінансовий підсумок (Cash Flow)
у році t, валютних одиниць;
t - відповідний рік роботи проекту (0,1,2,3,...n);
n - строк функціонування проекту, років;
i - ставка дисконту, частка одиниці.
Фінансовий підсумок розраховується по формулі:
(ФП)t = Bt - Ct , валютних одиниць ( 2 )
де: Bt - повні вигоди у рік t, валютних одиниць ;
Сt - повні витрати у рік t з урахуванням інвестицій,
зроблених у цей рік, валютних одиниць.
Значення t=0 являє собою рік, який передує першому року роботи проекту, і коли була зроблена первісна інвестиція. Цю інвестицію можна розглядати як повні витрати C у рік t=0. Враховуючи те, що у цей рік ще не було ніяких вигод, тобто B=0, фінансовий підсумок за цей рік (ФП) = B - C = -C , тобто дорівнює первісній інвестиції зі знаком мінус.
Якщо підставити формулу (2) у вираз (1), то останній буде мати вигляд:
n Вt - Сt
ЧПЦ = å ---------, валютн. один. ( 3 )
i=0 (1 + i)t
ЧПЦ показує, чи отримає інвестор прибуток від проекту з урахуванням дисконтування потоків готівки і його ризикованості. Теоретично, якщо ЧПЦ більше нуля, то у проект можна інвестувати, але реально інвестори будуть в ньому зацікавлені лише тоді, коли ЧПЦ буде мати велике позитивне значення.
Треба відмітити, що на розмір ЧПЦ дуже впливає ставка дисконту "i", що закладається в розрахунок. Чим більше ризиковий проект і чим вищий рівень інфляції, тим вищим треба прийняти значення ставки дисконту. Спеціалісти Британського інвестиційного банку "Вега Інтернешнл Кепітал" рекомендують при первісній оцінці проектів на Україні ставку дисконту вибирати в діапазоні 0,15-0,20.
Іншим важливим показником оцінки прибутковості проекту є "внутрішня ставка доходу"(ВСД), який ще зветься "внутрішня норма окупності" і "внутрішня норма рентабельності". Це значення розраховується шляхом прирівнювання дисконтованих чистих вигод до нуля, тобто ВСД дорівнює такому "r", яке задовольняє умови:
n Bt - Ct
O = å --------- ( 4 )
t=0 (1 + r)t
Це рівняння вирішується методом ітерацій шляхом підставлення різних значень "r" до тих пір, поки права частина цього рівняння не стане дорівнювати 0. Якщо для фінансової оцінки проекту використовувались стандартні комп'ютерні програми електронних таблиць, значення ЧПЦ і ВСД можуть розраховуватись автоматично.
Визначивши цифрове значення ВСД, інвестор вирішує, чи досить воно високе, тобто чи достатньо прибуткова ця інвестиція з урахуванням припущених ризиків проекту. Якщо припущені ризики проекту невеликі, то досить імовірно, що інвестор буде згоден інвестувати навіть при відносно невисокому значенні ВСД. Та навпаки, якщо проект вбачається дуже ризикованим, інвестор може погодитися інвестувати в нього тільки тоді, коли значення ВСД досить високе. У рамках цих методичних рекомендацій неможливо привести чітку аналітичну залежність між цими двома параметрами (ВСД та ризиком проекту), проте в реальному житті інвестор часто також не користується такою жорсткою аналітичною залежністю між ними.
"Коефіцієнт обслуговування боргу" (КОБ) є стандартним та найважливішим показником, який цікавить потенційних кредиторів проекту. Він підраховується як відношення суми вільної готівки, сгенеророваної проектом за поточний рік, до суми основного боргу, що по умовах позики повинна бути мінімально погашена у цьому році. Очевидно, що при КОБ<1 позичальник не зможе виконати умови позики. Найчастіше кредитори вимагають, щоб розрахункові значення КОБ були значно вищі від 1,0 (1,3-1,5 і більше) в кожному році, поки не погашена позика. Тоді проект має певний "запас міцності" на випадок непередбачених обставин.
Іншими важливими параметрами, які будуть цікавити як кредитора, так і власника проекту, будуть ті, які безпосередньо відносяться до умов надання кредиту (ставка по кредиту, пільговий період по позиці, тобто той період, за який кредитор згоден одержувати тільки проценти по кредиту, відклавши виплату основної суми позики на більш пізній термін).
Після завершення фінансової оцінки проекту, яка розкриває його комерційні стимули і фінансові результати, очікувані інвестором і власником проекту, необхідно провести економічний аналіз прийнятих рішень, тобто обґрунтувати економічну цінність проекту для господарства регіону і країни. Необхідність такого аналізу зумовлена тим, що при використанні цін конкретного сегменту ринку не відтворюються повні витрати і вигоди, які буде мати суспільство і господарство внаслідок реалізації проекту. Тому в економічному аналізі фінансові показники необхідно корегувати таким чином, щоб вони відтворювали господарську цінність як вхідних компонентів, так і кінцевих результатів проекту.
Один з підходів, що задовольняє цій вимозі, передбачає вимір витрат і вигод у так званих "цінах ефективності", які в реальних розрахунках виступають у вигляді показників "альтернативна вартість" або "вартість при використанні" товарів чи послуг. Обидва показники частково знаходяться під впливом обмежень з боку ресурсів, а також державної економічної політики. Різниця між витратами і вигодами (чисте прирощення вигод) буде точним відображенням здатності проекту приносити доход, тобто чистий внесок в реальний національний доход.
Вказана вимога проведення економічної оцінки проекту має особливе значення для інвестицій, які вкладаються в пріоритетні напрямки, обумовлені державними програмами і потребують державної підтримки.
4.12. Аналіз чутливості.
Важливою умовою оцінки проекту є аналіз його чутливості до зміни найважливіших параметрів - цін на продукцію, сировину, паливноенергетичні ресурси, комплектуючі вироби, попиту на продукцію і обсягів продажу тощо. Цей аналіз використовується для вибору параметрів ризику, які є критичними для економічної життєздатності проекту в тому розумінні, що навіть малі відхилення від значення змінної величини є імовірними і потенційно шкідливими для кінцевих результатів інвестиційного проекту. В проектному аналізі прийнято перевіряти чутливість внутрішньої ставки доходу проекту (ВСД), чистої приведеної цінності (ЧПЦ) і коефіціенту обслуговування боргу (КОБ) до зміни найважливіших вхідних показників. Це допомагає виявити значимість помилок в вимірюванні критичних параметрів і (як наслідок цього) надійність результатів.
По своїй цілеспрямованості аналіз чутливості передує аналізові ризиків і дозволяє виявити найважливіші фактори, які впливають на кінцеві параметри проекту в найбільшій мірі. Доцільно такий аналіз виконувати із застосуванням комп'ютеризованої фінансової моделі, яка відтворює основні взаємозв'язки між параметрами, закладеними в інвестиційний проект. Якщо, наприклад, оцінювати фактори, що впливають на чистий прибуток, то вони розподіляються по напрямах діяльності: виробництво продукції, її продаж, податкові і бюджетні відрахування, кредитні умови тощо. Зростання продажної ціни викликає зростання надходжень від продажу продукції навіть при сталому обсязі її випуску. Зміни в податковій системі впливають на розмір прибутку, зміни витратних норм сировини, матеріалів і цін на них впливають на сумарні витрати і в кінцевому рахунку - на прибуток.
Стандартний підхід до аналізу чутливості проекту вміщує в собі розрахунок його прибутковості в умовах найбільш імовірного прогнозу усіх вхідних параметрів. Цей розрахунок приймається за базовий варіант (сценарій). В доповнення до базового варіанту проводять також розрахунки по песимістичному та оптимістичному сценаріям. Саме так будуть підходити до цієї оцінки потенційні інвестори і кредитори проекту.
4.13. Оцінка ризиків проекту
Проведений аналіз чутливості проекту до можливих змін умов його реалізації тісно пов'язаний з оцінкою ризиків проекту. Якщо аналіз чутливості є більш кількісним, то аналіз ризиків є аналізом більш якісним. Інвестиційне рішення приймається з урахуванням багатьох факторів: політичних, соціальних, технологічних (несталість технології, відхилення фактичних параметрів роботи устаткування від запроектованих, ускладнення технологічних потоків і т. ін.), економічних (незабезпеченість виробництва матеріалами, енергетичними і трудовими ресурсами, зниження обсягів і якісних показників продукції проти очікуваних, зростання витрат на готову продукцію і т. ін.), ринкових (зміна попиту і продажної ціни на продукцію, відсутність ринкової "ніші" для продукції і т. ін.). При прийнятті рішення про доцільність того чи іншого інвестиційного проекту всі ці фактори необхідно врахувати у формі передбачуваного ризику.
Одна з основних цілей підготовки проекту до фінансування полягає у розподілі ризиків між тими учасниками проекту, що знаходяться у найкращій позиції, щоб узяти на себе той чи інший ризик, або спромогтися його максимально знизити. Нижче наводяться деякі фактори ризику, які зустрічаються найчастіше і можуть впливати на кінцеві результати інвестиційного проекту.
А. Ризики, що відносяться до загальної ситуації на Україні:
- політична нестабільність;
- існуюча та майбутня правова база для інвестицій;
- перспективи економіки в цілому;
- фінансова нестабільність (можливі зміни в оподаткуванні, інфляція тощо);
- неможливість конвертування національної валюти у тверду валюту;
- труднощі з репатріацією прибутків.
Б. Ризики періоду проектування та будівництва:
- підвищення ставок по позиці;
- збільшення терміну будівництва;
- невиконання строків введення в дію виробничих потужностей;
- невідповідність проекту специфікації;
- невідповідність проектного кошторису і вартості будівництва визначеній сумі інвестицій.
В. Ризики експлуатаційного періоду.
1. Виробничі ризики:
- підвищення поточних витрат;
- зрив графіку поставок сировини, матеріалів, технологічного устаткування, паливно-енергетичних ресурсів;
- нові вимоги по екології;
- нестача трудових ресурсів;
- зміна умов транспортування.
2. Ринкові ризики:
- зміна попиту на продукцію;
- втрата позицій на ринку;
- зміна якісних ознак продукції;
- поява конкуруючої продукції;
- несвоєчасність виходу на ринок;
- відсутність ринкової "ніши" для продукції.
Після проведення аналізу ризиків треба винайти і охарактеризувати конкретні заходи, які дозволять або зовсім позбутись, або значно зменшити негативний вплив кожного фактору на кінцеві наслідки проекту.
Попередній Інформаційний Меморандум повинен містити в собі аналіз ступеню хоча б найважливіших для даного проекту ризиків. У цьому аналізі слід пояснити, чому цей ризик є важливим для проекту, показати ступінь можливого підвищення цього ризику та міри, за допомогою яких вдасться його зменшити. Наприклад, аналізується ризик прийняття Урядом постанови (або Верховною Радою - Закону), що блокує вивіз валюти за кордон, навіть для розрахунків по боргах проекту. Контрміри полягають звичайно в тому, що проект одержує (по можливості) дозвіл Уряду на розміщення покупцем продукції усіх валютних надходжень від продажу на експорт на спеціальному рахунку в солідному західному банку, і тільки після завершення виплат усіх передбачених сум по обслуговуванню кредиту залишок валюти може повернутися на Україну. Зараз така умова є стандартною з боку західних кредиторів та інвесторів.
5. ВИСНОВОК
Завершення усіх цих етапів розробки інвестиційного проекту дозволить підготувати Попередній Інформаційний Меморандум, в який складовими частинами увійдуть усі напрацьовані на попередніх етапах дані, і який є тим документом, який подається до фінансових установ для обґрунтування фінансування. Попередній Інформаційний Меморандум дає потенційному інвестору (кредитору) необхідну інформацію про інвестиційний проект та різні його аспекти, що цікавлять інвестора. Цей документ дозволяє інвестору (кредитору) прийняти інформоване рішення про свою можливу участь у проекті і є тим основним первісним документом, навколо якого ведуться переговори.
Структура Попереднього Інформаційного Меморандуму (додаток) складена для умовного проекту на базі цих методичних рекомендацій. Зрозуміло, що при підготовці кожного конкретного проекту мають бути використані тільки ті розділи цієї структури, що відповідають конкретному змісту проекту.
Наведений у цих методичних рекомендаціях підхід може використовуватись не тільки для проектів із залученням іноземних інвесторів, але і для проектів, які будуть фінансуватися українськими інвесторами. Це забезпечить уніфікований підхід до розробки інвестиційних проектів. Такий підхід використовується у багатьох країнах світу і дозволить проводити швидку переорієнтацію проекту з внутрішніх інвестицій на зовнішні (і навпаки).
Додаток Попередній Інформаційний Меморандум (структура)
1. Вступ
Коротке резюме (не більше однієї сторінки):
- хто і що пропонує;
- чому ця пропозиція повинна зацікавити інвестора.
2. Загальна ситуація
- загальна ситуація у конкретній галузі промисловості, на яку зорієнтований інвестиційний проект, потреба в інвестиціях у цій галузі в світлі загальної економічної реформи.
3. Нинішній стан існуючого виробництва
3.1. Існуюче виробництво і його прибутковість:
- місцезнаходження;
- коротка історія виробництва;
- проектна потужність і фактичні обсяги виробництва;
- вузькі місця;
- забезпеченість сировиною;
- технологічний рівень, технології, що використовуються;
- організація маркетингу, підхід до реалізації продукції;
- рівень і гнучкість матеріально-технічного забезпечення;
- загальна прибутковість.
3.2. Інфраструктура і комунікації:
- дороги, залізничне сполучення і т.ін.;
- забезпеченість електроенергією, паром і т.ін.;
- ремонтна база;
- житловий фонд, об'єкти соціально-побутового та культурного призначення;
- інше.
4. Опис проекту, що пропонується
4.1. Обґрунтування інвестиції, технічні, комерційні
і контрактові питання:
- тип проекту (усунення вузьких місць, реконструкція старого або будівництво нового виробництва);
- очікуваний обсяг попиту на продукцію нового виробництва;
- виробничі потужності, технології, що використовуються;
- доступність і комерційні умови постачання сировини;
- загальна технічна життєздатність (включаючи основне виробництво і інфраструктуру);
- маркетингові умови (організація реалізації продукції); асортимент продукції та ціни реалізації;
- принципи будівництва (наприклад, "під ключ" і т.п.), процедури тендерного процесу і вибір підрядчика;
- графік виконання проекту:
- вимоги до персоналу, чисельність працюючих, оплата праці.
4.2. Юридична структура нового підприємства, принципи управління:
- юридична структура підприємства, що пропонується (кількість, ролі і частки співвласників);
- методи управління і роботи підприємства;
- відомості про засновників та інвесторів проекту.
5. Особливий статус проекту (якщо такий існує)
- посилання на особливий статус проекту на Україні, якщо такий існує;
- пільги, що надаються цим статусом.
6. Фінансові питання
- експлуатаційні і капітальні витрати; собівартість продукції;
- прибутковість проекту;
- співвідношення позикового і акціонерного капіталу;
- джерела фінансування (внутрішні, іноземні, міжнародні фінансові установи та інше);
- загальні умови і терміни фінансування (строки виплат, комісійні проценти та інше);
- оподаткування (можливе звільнення або зниження і т.п.);
- фінансові гарантії (наприклад, Ексімбанк США, Уряд України і т.п.);
-
7. Прогнозування потоків готівки
- основні зроблені припущення і результати, одержані з фінансової моделі проекту (внутрішня ставка доходу, чиста приведена цінність і т.ін.);
- розрахунки потоків готівки.
8. Аналіз чутливості і ризиків проекту
- аналіз чутливості прибутковості проекту до різних вхідних параметрів (капітальні витрати, ціни на сировину, ціни на продукцію тощо);
- оцінка факторів фінансового і економічного ризиків;
- оцінка політичного ризику, ризику, пов'язаного з неконвертованістю місцевої валюти і т.д.;
9. Графік і план дій
- загальний графік проекту у часі;
- план дій з розподілом ресурсів і обов"язків.
10. Висновки
- загальна оцінка економічної життєздатності проекту та потенційної прибутковості з точки зору інвесторів.