Дипломна робота на тему: Валютно-розрахункові операції комерційних банків

Вид материала

Содержание

2.3. Моніторинг фінансових операцій КБ "Фінанси та кредит"
Підвищення ефективності здійснення валютно-розрахункових операцій
Рис. 3.1. Класифікація векселів[21,99]

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9

2.3. Моніторинг фінансових операцій КБ "Фінанси та кредит"

До моніторингу фінансових операцій КБ "Фінанси та кредит" відносяться запобігання та захист з метою боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму. Методи і способи відмивання грошей змінюються відповідно до розвитку контрзаходів. Останніми роками група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) виявляла дедалі складніші комбінації способів, зокрема такі, як активізація використання юридичних осіб для приховання справжньої власності і контролю за доходами, одержаними злочинним шляхом, та активізація використання професіоналів для надання консультацій і сприяння у відмиванні кримінальних доходів. Ці фактори, що поєднуються з досвідом, набутим у країнах і на територіях, які не співпрацюють у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також ряд національних та міжнародних ініціатив зумовили перегляд і перевірку сорок рекомендацій FATF з метою посилення протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму в нових умовах. Нині FATF закликає всі країни вжити необхідних заходів для приведення їх національних систем стосовно боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванням тероризму у відповідність з новими рекомендаціями FATF та ефективного їх здійснення.[125,675]

FATF - міжурядовий орган, який визначає стандарти та розробляє політику з метою боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму. На сьогодні до його складу входить 33 члени: 31 країна та 1 уряд, 2 міжнародні організації, а також понад 20 спостерігачів: 5 регіональних органів FATF та більше як 15 інших міжнародних організацій або органів. Процес перегляду сорок рекомендацій, який проводився з метою вищезгаданої перевірки, був широким, відкритим для членів FATF, не членів цієї організації, спостерігачів, фінансового та інших секторів заінтересованих сторін. Цей консультаційний процес дав змогу накопичити великий обсяг інформації, яку було повністю враховано в процесі перегляду. Переглянуті сорок рекомендацій застосовуються не тільки до відмивання грошей, а й до фінансування тероризму, і разом з вісьмома спеціальними рекомендаціями з боротьби з фінансуванням тероризму створюють розширену, вичерпну і послідовну структуру заходів у боротьбі з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму. FATF визнає, що країни мають різні правові та фінансові системи, а отже, не можуть вживати ідентичних заходів для досягнення спільної мети, особливо що стосується деталей. Тому рекомендаціями встановлюється мінімум стандартів для імплементації рішення відповідно до умов країни і конституційних рамок. Рекомендаціями охоплюються усі заходи, які повинні вживатися в межах системи кримінальної юстиції і регулятивної системи, а також превентивні заходи для фінансових установ та деяких інших підприємств і сфер діяльності, а також у сфері міжнародного співробітництва. Базові сорок рекомендацій FATF були розроблені у 1990 році як ініціатива щодо боротьби з протиправним використанням фінансових систем особами, які відмивають гроші, одержані від реалізації наркотиків. У 1996 році рекомендації вперше були переглянуті з метою відображення типів відмивання грошей, які змінюються. Сорок рекомендацій у редакції 1996 року були схвалені більш як 130 країнами і є міжнародним стандартом у сфері боротьби з відмиванням грошей. У жовтні 2001 року FATF поширила свій мандат на питання фінансування тероризму і зробила важливий крок, підготувавши вісім спеціальних рекомендацій щодо боротьби з фінансуванням тероризму. Ці рекомендації містять комплекс заходів, метою яких є протидія фінансуванню терористичних актів та терористичних організацій, і доповнюють сорок рекомендацій.[126,207]

Сорок рекомендацій та вісім спеціальних рекомендацій FATF були визнані Міжнародним валютним фондом та Світовим банком, як міжнародні стандарти боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму.

Основним елементом у боротьбі з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму є необхідність моніторингу систем країн на предмет їх відповідності вимогам міжнародних стандартів. Взаємна оцінка, проведена FATF та відповідними регіональними організаціями стосовно розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей, а також оцінки, проведені Міжнародним валютним фондом та Світовим банком, є надзвичайно необхідним механізмом забезпечення ефективної імплементації рекомендацій FATF всіма країнами. Уповноваженим банкам не рекомендується встановлення кореспондентських відносин з відкриттям кореспондентських рахунків в будь-якій валюті з банками зареєстрованими в офшорних зонах:

1. Для забезпечення належної реалізації функції суб'єкта первинного фінансового моніторингу банк створює програму ідентифікації і вивчення банків-кореспондентів ( далі клієнтів) банку, яка перш за все може включати:

а) порядок здійснення первинної ідентифікації клієнта під час встановлення відносин з ним;

б) заходи по уточненню інформації про клієнта і порядок їх проведення;

в) порядок забезпечення документального фіксування інформації про клієнта;

г) порядок та критерії класифікації банків відповідно оцінці ризику проведення ними операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) прибутків, отриманих злочинним шляхом чи фінансуванням тероризму;

д) порядок проведення заходів по перевірці інформації про клієнта чи особу, яка діє від його імені, у випадку виникнення сумнівів її достовірності з врахуванням ризику проведення таким клієнтом операцій по легалізації прибутків отриманих злочинним шляхом;

є) заходи по додатковому вивченню клієнта та порядок їх проведення.[108, 91]

Під час реалізації програми ідентифікації та вивчення своїх клієнтів банк відносно своїх клієнтів формує та веде відповідні анкети. Банк може прийняти рішення відносно недоцільності ведення анкет відносно категорій клієнтів, що здійснюють операції, які складають низький ризик їх використання з метою легалізації прибутків, отриманих злочинним шляхом. Анкета є внутрішнім документом банку і може містити інформацію, отриману банком по результатам ідентифікації та вивчення клієнта, результати аналізу його операцій, а також висновки банку відносно репутації клієнта та оцінки ризику здійснення ним операцій по легалізації прибутків отриманих злочинним шляхом. Анкета формується по результатам здійснення початкової ідентифікації клієнта на етапі встановлення відносин з ним. Інформація, яка міститься в анкеті, уточнюється в процесі вивчення клієнта в порядку встановленому банком. Банк отримує від клієнта відомості та документи, що дають змогу ідентифікувати та вивчити клієнта. Ці документи повинні бути діючими та містити достовірну інформацію на час їх пред'явлення банку. Ідентифікація клієнта здійснюється на основі оригіналів документів, пред'явлених клієнтом, або належним чином завірених їхніх копій, а також у випадку необхідності на основі інформації, отриманої від органів державної влади, банків, інших юридичних осіб і по результатам проведення заходів по збору інформації про клієнта з інших джерел. Надання клієнтом належним чином завірених копій документів, копій наданих ним оригіналів документів, та інші документи, які є основою для його ідентифікації повинні знаходитись в справі клієнта і зберігатись на протязі термінів визначених законодавством України. У випадку виникнення сумнівів відносно достовірності відомостей або документів, наданих клієнтом банк з урахуванням ступеню ризику здійснених цим клієнтом операцій по легалізації прибутків, отриманих злочинним шляхом. Приймає міри відносно перевірки наданих клієнтом відомостей та документів. Під час встановлення кореспондентських відносин банк з'ясовує, чи виконує кореспондент належним чином міри по попередженню легалізації ( відмиванню) прибутків, отриманих злочинним шляхом. Банку не рекомендується встановлювати кореспондентські відносини з фінансовими установами-нерезидентами, які не приймають належні міри для попередження легалізації (відмивання) прибутків, отриманих злочинним шляхом.[29,45]

Банк оцінює ризики проведення кореспондентом операцій по легалізації (відмиванню) прибутків отриманих злочинним шляхом і фінансуванням тероризму. За основу оцінки такого ризику взяті критерії: наявність контрагенів-резидентів країн, про яких з достовірних джерел відомо, що вони:

не дотримуються загальноприйнятих стандартів у боротьбі з легалізацією (відмиванням) прибутків, отриманих злочинним шляхом;
не передбачають розкриття чи надання інформації відносно фінансових операцій;
не виконують рекомендацій групи розробки фінансових заходів по боротьбі з відмиванням грошей (FATF);
є країнами в яких проходять військові дії;
є офшорними територіями;
є країнами(територіями) які не приймають участі у міжнародній співпраці у сфері запобігання та протидії легалізації відмиванню прибутків отриманих злочинним шляхом і фінансування тероризму.

У фінансовій операції приймає участь особа, що виступає особою, яка займає(займала) посаду, що має великі владні повноваження (керівний склад центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, комірок політичних партій), чи виступає членом сім'ї такої особи: (є юридичною особою, яка не будучи фінансовим підприємством надає послуги про здійснення грошових переказів, операції по оплаті чеків грошовою готівкою; є юридичною особою, яка займається туристичною діяльністю; є юридичною особою, яка здійснює зовнішньоекономічні операції; є юридичною особою, що виступає благодійною громадською організацією (крім організацій, які діють під гаслом відомих міжнародних організацій); є юридичною особою, яка отримує фінансову допомогу від нерезидентів України, чи надає фінансову допомогу нерезидентам України).[78,134]

Класифікація клієнтів відносно ризику здійснення ними операцій по легалізації прибутків отриманих злочинним шляхом, здійснюється банком з врахуванням їх репутації, сфери та періоду діяльності на ринку. Банк уточнює інформацію стосовно ідентифікації та вивчення клієнта не рідше одного разу в рік, якщо ризик проведення клієнтом операцій по легалізації (відмиванню) прибутків, отриманих злочинним шляхом, оцінюється банком як великий. Для інших клієнтів термін уточнення інформації не повинен перевищувати трьох років. Обов'язкове уточнення інформації стосовно ідентифікації та вивчення клієнта проводиться банком у випадку:

а) зміни власника важливої участі;

б) зміною місцеперебування власника рахунку;

в) внесення змін в установчі документи;

г) закінчення терміну дії поданих документів.

Якщо ризик проведення клієнтом операцій по легалізації (відмиванню) прибутків, отриманих злочинним шляхом, оцінюється банком як високий, то операціям такого клієнту приділяється підвищена увага. Під час ідентифікації та вивчення клієнта ризик здійснення яким операцій по легалізації прибутків отриманих злочинним шляхом оцінюється банком, як високий, банк приймає міри відносно перевірки наданої клієнтом інформації. Якщо клієнт відповідає відмовою надати представнику банку інформацію для його ідентифікації чи навмисне надає неправдиві свідчення про себе, то банк відповідає йому відмовою в обслуговуванні. З метою ідентифікації та вивчення клієнта - юридичної особи банк може ідентифікувати яка приймає важливу участь в цій юридичній особі, має прямий або посередній вплив на неї, а також осіб, які мають право давати обов'язкові для юридичних осіб вказівки або іншим чином мають можливість визначати його рішення (реальні власники) і отримують економічну користь від її діяльності. У випадку ненадання клієнтом необхідної інформації чи документів навмисного пред'явлення неправдивих відомостей про себе банк відповідає відмовою клієнту у відкритті рахунку чи його обслуговуванні. Якщо під час здійснення ідентифікації клієнта виникає мотивований сумнів стосовно надання ним недостовірної інформації, чи навмисного надання з метою введення в оману, то банк може надати інформацію про фінансові операції цього клієнта уповноваженому органу.[27,205]

Порядок реєстрації фінансової операції, яка підлягає фінансовому моніторингу: якщо працівник банку до або після здійснення фінансової операції з'ясовує, що вона підлягає фінансовому моніторингу, то він не пізніше закінчення робочого дня, відповідно внутрішнім процедурам банку повідомляє про це відповідальному працівнику (особі, яка виконує його функції) який приймає рішення про необхідність реєстрації цієї операції. Реєстрація фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу, здійснюються у відповідному реєстрі, який формується та ведеться банком і є електронним документ ом визначеної структури. Формат і структура реєстру та порядок реєстрації фінансових операцій реєстрів визначаються відповідальним працівником банку з врахуванням вимог діючого законодавства України.

Реєстр фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу є документом з обмеженим доступом. Порядок та режим доступу працівника банку в реєстр встановлюється відповідальним працівником банку. Відповідальний працівник банку (філіалу) несе особисту відповідальність за захист реєстру від знищення, несанкціонованого доступу, модифікації або викривлення даних. Корегування даних, які внесені в реєстр не допускається. У випадку необхідності виправлення помилково внесених в реєстр даних стосовно окремої фінансової операції в інформаційному рядку реєстру в якому містяться відомості про цю операцію, робиться відмітка про його анулювання, а реєстр доповнюється новим записом про цю операцію.[70,278]

Для реєстрації фінансової операції, яка підлягає фінансовому моніторингу, в реєстр вносяться такі дані, пов'язані з цією операцією:(порядковий номер реєстрації фінансової операції в реєстрі з початку календарного року; унікальний номер операції в системі автоматизації банку (за його наявності); дата поступлення розрахункових або інших документів, які є підставою для здійснення операцій; сума операції у валюті її проведення та її еквівалент в національній валюті по офіційному курсу гривні до іноземної валюти, встановленому НБУ на день проведення операції; назва юридичної особи, яка здійснює операцію та ідентифікаційний номер (код) цієї особи; ПІБ фізичної особи або назва юридичної особи-контрагента (за його наявності); вид операції; назва, номер та дата первинного документу на основі якого здійснюється операція; ознака (ознаки) операції по якій вона підлягає фінансовому моніторингу; ПІБ працівника що повідомив про цю операцію; ПІБ працівника який вніс інформацію про цю операцію в реєстр.

Вказана інформація про фінансову операцію повинна бути внесена в реєстр якомога швидше, але не пізніше наступного робочого дня з часу отримання банком розрахункових чи касових документів або виявлення працівником банку факту проведення операції, яка підлягає фінансовому моніторингу. За результатами вживання заходів по з'ясуванню суті та мети проведення клієнтом операцій, яка підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, данні про цю операцію, доповнюються інформацією про прийняте відповідальним працівником рішення стосовно: проведення або відмови від її проведення; надання або ненадання уповноваженому органу інформації про цю операцію. Рішення про надання або ненадання уповноваженому органу інформації про фінансову операцію, яка підлягає фінансовому моніторингу, приймається відповідальним працівником банку відповідно внутрішнім процедурам банку, закріпленого в правилах внутрішнього фінансового моніторингу банку. [9, 637]

РОЗДІЛ 3

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ВАЛЮТНО-РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ

3.1. Розширення застосування вексельних угод.

Вексель – найстаріший фінансовий інструмент, що використовується у торговельному обороті.

Вексель – цінний папір, який засвідчує просту і нічим не обумовлену обіцянку векселедавця або його пропозицію третій особі здійснити платіж зазначеної суми грошових коштів в обумовлений строк.

Слід виділити три основні властивості векселя, які дозволяють учасникам зовнішньоекономічної діяльності використовувати даний платіжний інструмент при розрахунках: абстрактність, безумовність та прилюдна достовірність.

Абстрактність векселя полягає у відсутності правового зв’язку між підставою його видачі та дійсно засвідченим ним зобов’язанням. Це означає, що вексель, який підлягає оформленню, визначається дійсним незалежно від дійсності підстав для його видачі.

Під юридичною природою векселя варто розуміти зміст правовідносин, засвідчених таким векселем. Залежно від юридичної природи розрізняють: прості векселі; переказні.

Класифікація векселів подана на (рис. 3.1.)

Простий вексель (promissory note) – вексель, що засвідчує безумовне зобов’язання сплатити векселедержателю певну суму коштів.

Схема використання простого векселя наведена на( рис. 3.2.)

Чинне законодавство встановлює жорсткі вимоги до складання векселя.

З метою розширення застосування вексельних угод ми здійснюємо авалювання векселів.

Аваль - (вексельна порука) - гарантійне зобов'язання однієї особи (аваліста) оплатити вексель. Аваль видається за будь-яке із відповідальних осіб. Error: Reference source not found

Рис. 3.1. Класифікація векселів[21,99]

Аваль може бути виданий як на всю суму векселя і так і частково. Здійснюючи операцію авалювання, ми беремо на себе зобов'язання оплатити векселі повністю або частково за одну з обов'язкових за векселями сторін, якщо ж не оплачуємо вексель в термін або неможливо отримати платіж по векселю в термін. Авалюючи векселі, здійснюємо клієнту терміновий кредит до запитання ( в залежності від терміну платежу по векселю). Якщо в тексті векселя не обговорено за кого даний аваль, він рахується виданим за векселедавця. Аваль на векселі відображається словами "Рахувати за аваль" або будь-якою іншою різнозначною формулою на лицьовій стороні векселя, якщо тільки це не підпис векселедавець або акцептанта. Від імені банку аваль підписується керівником і головним бухгалтером РП у відповідності з діючими уповноваженнями. Відповідальність аваліста така ж як і в того за кого він дав аваль. Авалістом може виступати будь-яка особа, в тому числі і з зобов'язаних по векселю осіб. Оплачуючи вексель аваліст набуває всі права що витікають з векселя.

Error: Reference source not found

Укладання зовнішньоекономічного договору закупівлі-продажу
Постачання товарів
Видача векселя
Постачання товарів
Індосування векселя
Пред’явлення векселя до платежу
Подання платіжних документів в обслуговуючий банк
Платіж за пред’явленим до платежу векселем
Одержання індосантом документів про зарахування коштів на рахунок

Рис. 3.2. Схема використання простого векселя[22,102]

Разом з авалюванням товарних векселів, ми також надаємо послуги авалювання податкових векселів (т.е. векселів, що видаються в оплату ПДВ при ввозі товарів на таможню територію України). Згідно діючого законодавства, векселі, що видаються суб'єктами підприємницької діяльності (що не мають статус імпортерів) ну суму податку на додану вартість, повинні бути забезпечені комерційними банками шляхом аваля (ст. 11.5. ЗУ "Про ПДВ"). Оформляється податковий вексель і дві копії з нього з оригіналами печаток клієнта і банку. Оригінал векселя віддається в податкову інспекцію, одна копія - на таможню, остання копія залишається у клієнта. Авалювання векселя оформляється відповідним договором з клієнтом. Договір про авалювання передбачає наявність застави у якості забезпечення зобов'язань клієнта. Для клієнта використання в розрахунках авальованих векселів має ряд переваг: можливість підвищення об'єму оборотних коштів за рахунок достатньо дешевого фінансового інструмента з високою ступінню ліквідності; можливість оптимізації податкообкладання частково ПДВ і акцизного збору.

Досить високих прибутків приносить нам торгівля векселями на комісійній основі. За допомогою банка клієнт може здійснювати торгову діяльність на ринку цінних паперів. Банк зобов'язується купити, продати або обміняти векселі за дорученням клієнта по домовленості. Купівля і продаж векселів здійснюється на основі заключної з продавцем (покупцем) угоди про купівлю (продаж) векселів. Обов'язковою умовою при підписанні угоди на продаж векселів є наявність векселів в банку ( при цьому власником залишається клієнт).

Переваги даних операцій полягають в наступному;

Можливість клієнта купувати та продавати векселі без ліцензії для здійснення торгових операцій.
При проведенні операції проводиться експертиза векселів, що додає впевненості клієнту в правдивості векселів.

Також ми можемо оплачувати векселі за дорученням довірителя-платника по векселю, операцій з векселями на основі отриманих від довірителя інструкцій ця послуга називається - оплата векселів особливим платником. Тобто це дає змогу приймати векселі до оплати від законного векселедержателя ; здійснювати платежі по векселю; робити передачу векселів платнику після повної оплати векселя. Іншими словами, ми в особі банку беремо на себе відповідальність по своєчасній оплаті векселів. Призначення банку особливим платником по векселях супроводжується заключенням з платником по векселю ( векселедавцем або акцептантом) угоди про оплату векселя банком. Угода може заключатись на певний термін або на оплату певної суми і (або) певних векселів. За здійснення оплати векселів банк може утримувати з довірителя (платника по векселю) винагороду. Довіритель зобов'язаний перерахувати в банк на відповідний рахунок кошти в обсязі, достатньому для оплати векселя. За рахунок цих коштів банк як, особливий платник або доміциліант здійснює платіж по векселю законному векселедержателю.

Перевагами даної операції є:

Можливість здійснення вільних розрахунків при наявності проблем з поточним рахунком.
Можливість збільшення оборотних коштів.
Оптимізація податкообкладання.

Також для збільшення своїх прибутків та оборотів проводимо інкасування - це здійснення банком за дорученням клієнта (векселедержателя) операцій з векселями і супровідними комерційними документами на основі отриманих інструкцій і взяття на себе відповідальності за пред'явлення векселів в термін платнику від імені клієнта з метою отримання платежу по векселях. Якщо платіж отриманий, то вексель повертається боржнику. У випадку відмови в оплаті або несплати в термін банк опротестовує вексель в нотаріуса і повертає його векселедержателю. Якщо при обліку векселя банк має певний ризик, оплачуючи вексель ( за мінусом дисконту), то здійснюючи інкасування векселя він приймає на себе зобов'язання отримати належний платіж по векселю, а у випадку несплати останнього - опротестувати його і передати власнику. Операція інкасування здійснюється на основі заключного з векселедержателем договору про інкасування. Вексель передається для інкасування з індосаментом про поруку, що ставиться на його оберненій стороні і містить обмову "Валюта на інкасо". Прийнявши на інкасо векселі, банк зобов'язаний своєчасно переслати їх по місцю оплати і оповістити платника про поступлення документів на інкасо. Здійснюючи інкасування, банк не бере на себе ніякої відповідальності за форму, повноту і точність, підробку, не справжність, юридичне значення будь-яких документів так і за загальними умовами, які є в документах, а також не несе ніякої відповідальності за відповідність даних, вказаних в поруці на інкасування. Перевагою операції інкасування для клієнта ми можемо запропонувати наступне: що всі процедурні питання по отриманні платежу, або акцепту по векселях, передачі векселів і комерційних документів проти платежу і акцепту, передачі векселів і комерційних документів на інших умовах виконує виключно банк. Відповідно банк несе повну відповідальність за проведення операції інкасування. Від клієнта вимагаються тільки правильне оформлення поруки на інкасування ( точні і повні інструкції) і супровідні документи. За проведення операції інкасування КБ “Фінанси та кредит” отримує комісійну винагороду. А послуги нотаріуса ми пропонуємо оплачувати окремо. Надійною та унікальною послугою, у вигляді лояльності для клієнтів ми запропонуємо їм - відкрите зберігання векселів (вексельний акредитив) передбачає проведення банком за дорученням, від імені і за рахунок довірителя зберігання векселів і супутніх комерційних документів і проведення з ними дій у відповідності з точними і повними інструкціями, вміщеними в дорученні на відкрите зберігання. Якщо в інструкціях, що містяться в дорученні не сказано інше, то банк не приймає до уваги інструкції, отримані від будь-якої третьої сторони. Заключаючи договір відкритого зберігання, банк приймає на себе зобов'язання зберігати векселі і супутні комерційні документи, відповідати за всі наслідки, пов'язані з їх знищенням або зіпсуттям (крім випадків форс-мажорних обставин), гарантуючи передачу векселів за призначенням у відповідності з інструкціями і на умовах, що містяться в поруці на відкрите зберігання. Банк не несе відповідальності за добросовісність придбання векселів довірителем ( крім випадків відкритого зберігання векселів КБ “Фінанси та кредит”), за неправильне оформлення, повноту, точність, не справжність і підробку (крім випадків відкритого зберігання векселів КБ “Фінанси та кредит”), юридичне значення векселів, так само як і за загальні або окремі умови, що містяться в векселях, а також не несе ніякої відповідальності за відповідність даних у поруці на відкрите зберігання по умовах договору між довірителем і особою, якій передаються векселі. Приймаючи векселі на зберігання, банк не стає власником векселів. Обов'язковою умовою передачі векселів контрагенту є підписання актів контрагентом і повернення одного екземпляра довірителю. Також здійснюючи інші послуги за вексельним звертанням ми збільшуємо кількість наших клієнтів і разом з тим нав'язуємо їм інші послуги додатково та безкоштовно але за обслуговування беремо комісію. Нашими працівниками КБ “Фінанси та кредит” буде проводитися незалежна експертиза векселів.

Проведення експертизи передбачає:

Перевірка справжності бланка векселя і наявність всіх степенів захисту бланків векселів;
Детальний огляд векселів на рахунок порушення форми;
Перевірка законності векселедержателя по безперебійному ряду індосаментів;
Наявність підписів зобов'язаних по векселю осіб.

Скориставшись даною послугою клієнт отримує повну і вичерпну інформацію про походження і відповідність векселя законодавству.

З метою збільшення об'єму безготівкових розрахунків і являючись банком, зацікавленому в збільшені ресурсних вкладень, КБ “Фінанси та кредит” здійснює консультаційну допомогу клієнтам за вексельним законодавством. Використовуючи повний спектр вексельних продуктів, працівники банка допоможуть клієнту в виборі тієї послуги, яка більш повно і комплексно вдоволить його потреби при використанні безготівкових розрахунків.

3.2. Акредитивна форма розрахунку, як засіб підвищення дохідності банку

З метою підвищення дохідності КБ “Фінанси та кредит” пропонуємо брати комісії за відкриття, авізування, внесення змін до умов акредитива, за документи з розходженнями за операціями клієнтів регіональних структур. В разі нестандартних ситуацій комісію стягувати згідно з умовами договору.

У випадку внесення уточнень або виправлень інструкцій за акредитивом внаслідок помилки працівника головного банку брати комісію зі сторони, яка сплачує послуги за рахунок головного банку. У випадку:

якщо комісії за операцію сплачуються з рахунку регіональної
структурі в головному банку, в повідомленні регіональної структури на виконання операції повинні бути повноваження головному банку на дебет рахунка регіональної структури для сплати комісій за імпортним акредитивом;
якщо витрати іноземних банків за акредитивною операцією відносяться на рахунок наказодавця, повідомлення "Заява про відкриття акредитива" від нерегіональної структури повинно містити в собі повноваження на дебет рахунку регіональної структури в головному банку в валюті акредитива для покриття цих витрат;
якщо оплату комісійної винагороди та відшкодування витрат, що пов'язані з обслуговуванням акредитива іноземним банком, згідно з умовами акредитива має здійснювати бенефіціар, але він повідомив про свою відмову від цієї оплати або не здійснив її і не надіслав повідомлення про відмову, то головний банк надсилає наказодавцю акредитива через регіональну структуру вимогу про оплату комісійної винагороди та відшкодування витрат.

На регіональну структуру покласти відповідальність та контроль за сплатою комісій та витрат банку-емітента та іноземних банків за рахунок наказодавця. В разі необхідності регіональна структура повинна здійснювати передбачені чинним законодавством України дії щодо витребування від наказодавця сплати цих комісій та витрат, а головний банк повинен забезпечити регіональну структуру необхідними документами (вимогами і розрахунками, повідомленнями інших банків, тощо).

Комісії та витрати іноземних банків складаються з комісій за авізування акредитиву, зміну його умов, обробку та перевірку документів, комісій за підтвердження акредитиву, пост-імпортне фінансування, трансфер акредитиву, негоціацію, комісію за відстрочений платіж, акцепт, поштові та телекомунікаційні витрати та інші. Порядок та принципи оплати комісій та витрат можуть бути переглянуті або змінені тільки головним банком. PC щоб мало можливість вносити свої пропозиції щодо перегляду оплати комісій та витрат. Комісії головного банку та регіональної структури розраховуються на підставі затверджених тарифів комісійних винагород за документарними акредитивами. Комісії за авізування, внесення змін до умов акредитива за операціями Клієнтів PC підлягають сплаті на рахунок у головному банку. У випадку нестандартних ситуацій комісії сплачуються відповідно до умов договору.

В залежності від умов акредитива, комісії і витрати авізуючого/ виконуючого/ підтверджуючого банку можуть бути сплачені за рахунок наказодавця або за рахунок бенефіціара. Контроль за сплатою комісій та витрат у випадку їх сплати клієнтом регіональної структури здійснює PC. У разі відмови бенефіціара від роботи за акредитивом і неможливості отримання від нього комісій та витрат, суму таких комісій та витрат вимагати зі сторони, яка надає інструкції за акредитивом. Контроль в цьому разі здійснює головний банк. Якщо комісії та витрати КБ “Фінанси та кредит” сплачуються за рахунок наказодавця, вимоги про сплату подаються до інструктуючого банку. Контроль за сплатою комісій та витрат здійснює головний банк. До завдань регіональної структури входить своєчасне надання достовірної калькуляції своїх комісій та витрат за операціями (якщо такі є). Комісії та витрати можуть вимагатися як після виконання кожної операції, так і в кінці усіх операцій по угоді. Комісії та витрати іноземних банків складаються з комісій за відкриття та авізування акредитиву, зміну його умов, обробку та перевірку документів, комісій за підтвердження акредитиву, трансфер акредитиву, негоціацію, комісію за відстрочений платіж, акцепт, поштові та телекомунікаційні витрати та інші. Порядок та принципи оплати комісій та витрат можуть бути переглянуті тільки головним банком. Регіональна структура може вносити свої пропозиції щодо їхнього перегляду.

Акредитивна форма розрахунку – це форма безготівкових розрахунків за товари і послуги, за якої оплату пред’явлених постачальником документів про відвантаження товарів або надання послуг здійснює банк постачальника ( в якому відкрито його рахунок) за рахунок коштів платника, що знаходяться на його розрахунковому рахунку в іншому банку, можливо навіть в іншому місті чи за кордоном.

У практиці міжнародних розрахунків використовуються такі види акредитивів (див. рис. 3.3).

Error: Reference source not found

Blog

Дипломна робота на тему: Валютно-розрахункові операції комерційних банків

Содержание