З. Й. Красовицького 5 листопада 2008 року, м. Суми

Вид материала

Документы

Содержание Коленко О.І., Бражник Л.Є. Кругляк С.І. Внесок професора красовицького з.й. у розвиток профілактичної медицини сумщини Пріоритети розвитку інфекційної служби області Диференціальна діагностика уражень нервової системи при віл-інфекції Ураження нервової системи у віл-інфікованих Особливості клінічного перебігу менінгіту, викликаного епкп 01, на фоні імунодефіциту Особливості перебігу бактеріальних менінгітів у дітей Епідеміологічні аспекти іксодового кліщового бореліозу в сумській області Аналіз стану нагляду за виявленням хворих на гострі в’ялі паралічі в сумській області за 1998-2007 роки Ураження цнс при паразитарних хворобах

Подобный материал:

• Постановою Верховної Ради України від 10 листопада 1994 року n 239/94-вр із змінами, 98.71kb.
• Врадіївська районна державна адміністрація миколаївської області розпорядження від, 214.91kb.
• Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року n 10-рп/2008, від, 622.11kb.
• Методичні рекомендації до виконання курсових робіт та їх тематика, 429.47kb.
• Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року n 5-рп/99, від 6 липня 1999 року, 300.22kb.
• Актуальні питання сучасної післядипломної медичної освіти [Текст] : матеріали Обласної, 487.14kb.
• Рішення 22 засідання виконкому міської ради від 24, 27, 31, жовтня, 4, 5, 6, 7, 10,, 4176kb.
• Повідомлення про заснування громадської організації «прилуцький міський осередок чернігівського, 186.09kb.
• Погоджен о, 35.37kb.
• Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1223 Відповідно до закон, 90.51kb.

Коленко О.І., Бражник Л.Є.

Сумський державний університет, 4-та міська клінічна лікарня


Вірусний енцефаліт - тяжке запальне захворювання центральної нервової системи, яке перебігає з вираженими загальномозковими, вогнищевими симптомами і тяжкими наслідками. Збудниками енцефаліту частіше є віруси простого герпесу I, паразитної інфекції, арбовіруси. Діагностика викликає труднощі особливо при порушенні психіки.

Велику зацікавленість викликають випадки вірусного енцефаліту з атиповим перебігом. Одним із проявів атипового перебігу є відсутність запального анамнезу, температурної реакції. Синдромом запальних захворювань головного мозку можуть бути міастенічні розлади. Їх виникнення, за даними деяких дослідників, можна пояснити запальним процесом у гіпоталамічній області та в області стовбура головного мозку. Найбільш частою причиною їх розвитку є інфекційно-алергічний процес ревматичної етіології. Як правило, перебіг захворювання визначається тяжкістю патологічного процесу і вираженістю міастенічних розладів. У клініці нервових хвороб лікувалися хворі з атиповим перебігом вірусного енцефаліту та вираженим міастенічним синдромом. Так, у хворої У., 48 років, на фоні загальномозкових симптомів та порушеної свідомості протягом тижня наростали пірамідна патологічна симптоматика і міастенічний синдром за відсутності температурної реакції та наявності помірного лейкоцитозу в крові. Спостереження за хворою дало можливість визначити перші прояви міастенічних порушень, особливо стосовно окорухових і бульбарних м'язів і патологічної стомлюваності м'язів кінцівок, які посилювались у другій половині дня. Комп’ютерна томографія головного мозку та серологічні дослідження констатували наявність запального процесу у стовбурі головного мозку. У другої хворої В., 37 років, яка потрапила в неврологічну клініку в стані збудження, з галюцинаціями та маренням без запального анамнезу і неврологічного дефіциту, протягом 3-х тижнів переважала психопатологічна симптоматика. Серологічні дослідження підтвердили запальний характер процесу. На очному дні був виявлений набряк диску зорового нерва. У даному випадку в хворої переважали психічні розлади над неврологічним дефіцитом. Раннє адекватне лікування призвело до видужання хворих. При міастенічних порушеннях на фоні протизапальної та відновної терапії були призначені антихолінестеразні препарати.

Таким чином, атиповість випадків енцефаліту дає можливість дійти до висновку, що поряд із симптомами ураження головного мозку розвиваються прогресуючі міастенічні розлади. Психопатологічна симптоматика дебютувала без запального анамнезу і неврологічного дефіциту. Раннє обстеження хворих дає можливість своєчасно діагностувати вірусні енцефаліти.


СУЧАСНІ МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ СЕРОЗНИХ МЕНІНГІТІВ

Кругляк С.І.

Сумська міська дитяча клінічна лікарня


Актуальність проблеми зумовлена значним поширенням серозних менінгітів вірусної та бактерійної етіології. Найчастіше (до 90 %) збудниками серозних менінгітів є ентеро-, аденовіруси, віруси грипу та інші віруси з групи ГРВІ, паротитної інфекції, кору, лімфоцитарного хоріоменінгіту, арбовіруси, герпесвіруси та ряд інших.

У зв'язку з різними чинниками останнім часом у багатьох хворих відзначаються вторинні імунодефіцити, що зумовлює тяжкий перебіг серозних менінгітів різної етіології з частим розвитком синдрому поліорганної недостатності, вогнищевими ураженнями нервової тканини, тобто розвитку менінгоенцефаліту, набряку головного мозку з подальшою високою летальністю і наявністю в 65-70 % реконвалесцентів різних залишкових явищ хвороби. Найчастіше нами діагностовані такі залишкові явища серозних менінгітів, як вегетосудинна дистонія, внутрішньочерепний гіпертензійний і астеноневротичний синдроми, наявність парезів, гіперкінезів, судомного синдрому, порушення зору, слуху, що супроводжуються втратою працездатності.

У зв'язку з цим постає питання про неякісність ранньої діагностики й адекватного етіотропного та аферентно-еферентного лікування.

Ми обстежили 68 хворих на серозні менінгіти ентеровірусної, аденовірусної, грипозної, герпетичної, паротитної етіології.

Для вчасного встановлення етіології хвороби, метаболічних порушень, а також локалізації та розмірів можливих вогнищевих уражень мозкової тканини були використані такі дослідження: РН, РЗК, РНІФ, ІФА, ПЛР, а також методи візуалізації - комп'ютерну томографію та ядерно-магнітно-резонансну томографію. Доцільно було б застосувати біохімічні методи визначення активності в спинномозковій рідині таких ферментів та ізоферментів: фруктозодифосфат-альдолази, аспартат- і аланінамінотрансферази, лужної фосфатази, рибо- та дезоксирибонуклеази, лактатдегідрогенази. Результати досліджень активності комплексу ферментів та ізоферментів спинномозкової рідини хворих на менінгіти дає можливість проводити експрес-диференціальну діагностику серозних менінгітів вірусної, туберкульозної та лептоспірозної етіології, що дозволяє своєчасно на ранніх стадіях хвороби вибрати оптимальні тактику і методи лікування.

В етіотропному лікуванні хворих на вірусні менінгіти використовували: лаферон, вальтрекс, ацикловір, внутрішньовенно гамаглобулін, при бактерійній етіології – цефалоспорини. На фоні сучасної етіотропної та аферентно-еферентної терапії з урахуванням критичних станів (синдром поліорганної недостатності (СПОН), набряк головного мозку) вводили гіпертонічно-гіперонкотичні розчини, після зняття внутрішньочерепної гіпертензії - пентоксифілін, ноотропи.


ВНЕСОК ПРОФЕСОРА КРАСОВИЦЬКОГО З.Й. У РОЗВИТОК ПРОФІЛАКТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ СУМЩИНИ

Лисенко Н.А.

Управління охорони здоров’я Сумської облдержадміністрації


Зиновій Йосипович Красовицький – визначний представник сучасної медицини, професор, доктор медичних наук, заслужений лікар України.

Яскраві сторінки життєвого шляху Зиновія Йосиповича є свідченням неординарності талановитої особистості. Внесок його у розвиток медицини рідного краю переоцінити неможливо.

Працюючи завідувачем інфекційного відділення, а потім і головним лікарем створеної ним інфекційної лікарні, З.Й. Красовицький багато сил і часу віддавав організації боротьби з інфекційними хворобами, активно впроваджував у клінічну та епідеміологічну практику нові методи діагностики, лікування і профілактики інфекційних хвороб. Його ідеї збагатили медичну науку та практику і мають першочергове значення для вдосконалення шляхів профілактики і боротьби з інфекційними хворобами.

Головне, що відрізняло Зіновія Йосиповича, – це його бажання передати свій великий науковий, практичний та життєвий досвід колегам і учням.

Саме тому сьогодні багато лікарів Сумщини вважають себе учнями та послідовниками Красовицького. Ця школа – науково-практична. Спілкування із Зиновієм Йосиповичем було плідним не тільки в практичному, а й у професійно-просвітницькому плані. Його можна назвати невтомним наставником лікарів.

У роботі Зиновія Йосиповича завжди спостерігався тісний взаємозв’язок з усіма ланками охорони здоров’я області, з науковцями та фахівцями санітарно-епідеміологічної служби. Професійна діяльність З.Й. Красовицького була спрямована на профілактику інфекційних захворювань, попередження інвалідності населення, забезпечення незнижувального рівня надання спеціалізованої медичної допомоги, зміцненя кадрового потенціалу, підвищення рівня знань медичних працівників області з питань інфектології.

Зиновій Йосипович ніколи не був кабінетним вченим. Його наукові розробки були реалізовані в державних та регіональних програмах. У складі комісій МОЗ України він багаторазово брав участь у ліквідації спалахів дифтерії, гострих кишкових інфекцій, вірусних гепатитів у різних регіонах країни.

Я познайомилася із Зиновієм Йосиповичем у 1981 році. Він завжди був привабливою та інтелігентною людиною. Всі, кому доводилося з ним спілкуватися, відмічали, що зустрічі, переписка або телефонні розмови були не тільки корисними, а й просто по-людськи добрими.

Відомий вчений Д.К. Заболотний колись сказав: “У боротьбі з епідеміями в нас є що написати на прапорі”. На цьому прапорі з повним правом може бути написане ім’я професора З.Й. Красовицького та його внесок у боротьбу з інфекційними хворобами.


ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ ІНФЕКЦІЙНОЇ СЛУЖБИ ОБЛАСТІ

Павлюк П.О.

Управління охорони здоров’я Сумської облдержадміністрації


Інфекційні хвороби є одними з найбільш поширених у структурі загальної захворюваності. Щорічно на них хворіє близько третини населення земної кулі. Тому інфекційна патологія – це не лише показник якості життя і здоров’я окремої людини, але й важлива соціально-економічна проблема, що має наслідки для держави в цілому.

Усвідомлюючи важливість зазначеної проблеми, інфекційна служба області - одна з тих, у роботі якої спостерігається тісний взаємозв`язок з науковцями Сумщини та фахівцями санітарно – епідеміологічних установ. Спільні зусилля цих служб спрямовані на профілактику інфекційних захворювань та забезпечення незниження рівня надання спеціалізованої медичної допомоги.

Наслідком такої взаємодії є ряд позитивних зрушень, які відмічаються в області протягом останнього часу і підтверджуються це виконанням запланованих пріоритетів розвитку служби, в першу чергу прийняттям програми “Антигепатит” на 2008-2012 рр.

Реалізація цієї програми дасть можливість покращити якість діагностики вірусних гепатитів, удосконалити профілактичні заходи, знизити інвалідність і смертність від хронічних захворювань печінки не менш ніж у 2 рази. Враховуючи, що вартість лікування одного хворого на хронічний вірусний гепатит дорівнює 100 тис. грн на рік, очікувана економічна ефективність від упровадження програми становить 20-22 млн. грн.

З метою підвищення рівня знань медичних працівників усіх рівнів спеціалістами управління охорони здоров’я області разом із фахівцями санітарно-епідемічної служби та науковцями проводяться обласні науково-практичні конференції, семінари, школи організаторів та показові навчальнотренувальні заняття з локалізації і ліквідації умовних вогнищ особливо небезпечних інфекцій.

З серпня 2008 р. у рамках міжнародної програми надання технічної допомоги для швидкого реагування на пташиний грип стартував проект ”Роль інформації у профілактиці пташиного грипу”, у підготовці та впровадженні якого активну участь бере інфекційна служба області. Метою зазначеного проекту є підвищення рівня убезпечення населення з питань профілактики пташиного грипу шляхом підготовки мережі тренерів для передачі знань за принципом “рівний-рівному” на робочих місцях, школах, у населених пунктах.

У результаті проведених організаційних, лікувально-профілактичних та санітарно-протиепідемічних заходів удалося досягти певної стабiлiзацiї iнфекцiйної захворюваностi в областi, а з ряду інфекцій - значного зниження: майже на всіх територіях області зареєстроване зниження у 8 разів захворюваності на кір. У 3,3 разу знизилася захворюваність серед населення області на кашлюк. Відмічаються позитивні зрушення і в покращанні стану та якості бактеріологічної діагностики інфекційних хвороб. У 2007-08 рр. відкриті бактеріологічні відділи при КДЛ Кролевецької, Тростянецької, Роменської, Конотопської ЦРЛ, майже підготовлений до відкриття бактеріологічний відділ у Лебединській ЦРЛ.

Намітилися покращання стану якостi надання медичної допомоги хворим з iнфекцiйними ураженнями печiнки, що підтверджено збільшенням кількості вперше взятих на облік хворих із хронічними вірусними гепатитами в обласному гепатологічному центрі з 137 у 2004 р. до 273 у 2008 р. (2005 – 202, 2006 – 260). За рахунок проведення імунопрофілактики проти вірусного гепатиту В серед населення області в структурі хронічних гепатитів питома вага вірусного гепатиту В зменшується. Інтенсивний показник становить 2,3 на 100 тис.населення за 9 міс. 2008 року проти 2,6 у 2007 року.

Медична допомога інфекційним хворим області надається у 23 інфекційних стаціонарах та у 26 кабінетах інфекційних захворювань. З травня 2007 року розпочало функціонування відділення інтенсивної терапії і реанімації в Сумській обласній інфекційній клінічній лікарні, яке обладнане апаратурою відповідно до табеля оснащення. За сприяння управління охорони здоров’я у вересні 2008 року вирішене питання придбання апарата для гемодіалізу з модулем екстракорпоральної підтримки печінки на суму 500 тис. грн, дуже необхідного населенню області. Всі інфекційні стаціонари у своєму складі мають палати інтенсивної терапії та регідратації, оснащеність обладнанням та апаратурою яких становить 76 % від потреби. Лише на 20 % від потреби укомплектовані палати інтенсивної терапії та регідрації в Путивльській, С.-Будській, В.Писарівській ЦРЛ. В Ямпільській ЦРЛ інфекційне відділення не функціонує з 2002 року.

Усього в закладах охорони здоров’я області розгорнуто 697 інфекційних ліжок. Ліжковий фонд інфекційної служби достатній для лікування інфекційних хворих у разі ускладнення епідситуації.

Необхідно враховувати, що сьогодні все більшої значущості набувають ризики, які можуть вплинути на епідемічну ситуацію в області: посилення міграційних процесів; недостатнє матеріально-технічне забезпечення служби, особливо В.Писарівського, Путивльського, С.-Будського районів; відсутність бактеріологічних лабораторій у 12 ЦРЛ і обласній інфекційній лікарні; відсутність локальних очисних споруд в інфекційних стаціонарах; недостатнє укомплектування обласного незнижувального резерву медикаментів на випадок епідускладнення з ГКІ, холери та інших інфекційних захворювань, який фактично не появлявся протягом 3-х останніх років.

З урахуванням вищезазначеного перед інфекційною службою області постають основні завдання, які потребують негайного вирішення:

- з метою недопущення епідускладнень та зниження рівня інфекційної захворюваності необхідно покращити стан матеріально-технічної бази інфекційних стаціонарів, особливо В.Писарівської, Путивльської, С.-Будської ЦРЛ;

- розпочати функціонування інфекційного відділення Ямпільської ЦРЛ;

- здійснити будівництво локальних очисних споруд в усіх інфекційних стаціонарах;

- покращити стан та якість бактеріологічного обстеження інфекційних хворих шляхом організації лабораторії полімеразної ланцюгової реакції та бактеріологічної лабораторії в обласній інфекційній лікарні, відкрити бактеріологічні відділи в 12 ЦРЛ (крім Конотопської, Кролевецької, Тростянецької, Роменської, Ямпільської, Шосткинської);

- забезпечити подальше фінансування заходів програми “Антигепатит” 2007-2012 рр., що дасть можливість удосконалити діагностику, профілактику, лікування вірусних гепатитів.


ДИФЕРЕНЦІАЛЬНА ДІАГНОСТИКА УРАЖЕНЬ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ПРИ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ

Панченко О.П., Псарьова О.В.

Сумський обласний центр профілактики і боротьби зі СНІДом


Кардинально змінився погляд світової громадськості на проблему епідемії ВІЛ/СНІДу: остаточно визнане переважне, порівняно з медико-біологічними аспектами, значення політико-соціальних факторів у поширенні ВІЛ-інфекції. Не випадково темпи розвитку епідемії ВІЛ-інфекції випереджають заходи медичної, санітарно-епідеміологічної та інших державних служб щодо її попередження. Від ранньої первинної клінічної діагностики залежать якість надання медичної допомоги та подальша доля пацієнта.

До 90 % летальних випадків при ВІЛ-інфікуванні прямо та опосередковано обумовлені опортуністичними інфекціями, що підкреслює важливу роль в їх профілактиці та лікуванні. Важким завданням залишається диференційна діагностика уражень нервової системи при таких захворюваннях, як туберкульоз, токсоплазмоз, цитомегаловірусна інфекція, лімфома головного мозку, криптококоз, деменція, прогресуюча поліфокальна лейкомаляція (ППЛ) у ВІЛ-інфікованих.

Позалегеневі локалізації туберкульозу найчастіше спостерігаються серед ВІЛ-інфікованих та корелюють з рівнем імуносупресії і становлять 20 % усіх туберкульозних інфекцій. Частота туберкульозних менінгітів (ТМ) досягає 10 % від усіх випадків захворювання туберкульозом ВІЛ-позитивних. ТМ становить безпосередню загрозу життю хворих (летальність порядку 40 %), але своєчасна діагностика є вирішальним фактором прогнозу перебігу хвороби. Клінічні прояви менінгіту виражаються лихоманкою, головним болем, менінгеальними симптоми, вогнищевою неврологічною симптоматикою, порушенням свідомості. Аналогічні прояви спостерігаються при менінгіті не туберкульозного ґенезу та достеменно не різняться в групах ВІЛ-позитивних і ВІЛ-негативних людей. Генералізований туберкульоз з позалегеневою локалізацією, в тому числі оболонок головного мозку, що виник у ВІЛ-позитивної особи, вважається проявами 4-ї клінічної стадії хвороби.

Причиною прогресування туберкульозу з проявами генералізації та ураженням головного мозку у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією вважається значне поширення штамів мікобактерій, стійких до протитуберкульозних препаратів та наділених високою вірулентністю. У лікворограмі при ТМ визначається підвищений вміст білка, зниження рівня цукру, збільшення цитозу, переважно за рахунок лімфоцитів. У мазку на кислотостійкі бактерії збудник виявляється тільки у 20 % випадків. На комп’ютерній томограмі – вогнища в речовині головного мозку виявляються у 50-70 % хворих.

Токсоплазмоз у ВІЛ-інфікованих, як правило виникає внаслідок реактивації латентної інфекції. При СНІДі токсоплазмоз частіше за все проявляється енцефалітом, для якого характерна дифузна чи вогнищева неврологічна симптоматика: лихоманка, головний біль, порушення свідомості, епілептичні напади. На комп'ютерній томограмі головного мозку - множинні абсцеси з кільцеподібним затемненням. Дослідження спинномозкової рідини виявляє неспецифічні зміни. Можливі позамозкові прояви токсоплазменної інфекції, наприклад хоріоретиніт, перитоніт, пневмонія, лімфаденіт. Діагноз токсоплазмозу можна поставити лише при виявленні токсоплазм у біоптаті ураженої тканини. Серологічна діагностика токсоплазмозу при СНІДі ускладнена, оскільки підвищення рівня gM до збудника вдається виявити рідко, а в 15 % ВІЛ-інфікованих відсутні і IgG.

Серед варіантів цитомегаловірусного ураження нервової системи необхідно відмітити нейропатію, полірадикулопатію, енцефаліт, який супроводжується характерними змінами на очному дні у вигляді ретиніту. Полірадикулопатія проявляється висхідним паралічем та порушенням функції тазових органів. У спинномозковій рідині виявляється велика кількість нейтрофілів, що вимагає проводити диференційну діагностику з бактеріальним менінгітом. Діагноз цитомегаловірусної інфекції встановлюють на підставі клінічної картини, виділення вірусу в культурі клітин або його виявлення імунохімічними методами.

Менінгіт – найчастіший прояв криптококової інфекції у ВІЛ-інфікованих. Для криптококового менінгіту характерні головний біль, лихоманка, порушення свідомості, рідко – епілептичні припадки та кома. Діагноз криптококового менінгіту підтверджують шляхом виявлення збудника у спинномозковій рідині.

Первинна лімфома центральної нервової системи виникає в 2-4 % пацієнтів зі СНІДом та рівнем CD4 лімфоцитів < 100 клітин. Клінічно проявляється порушенням свідомості, втратою пам'яті, геміпарезом або афазією, судомами, паралічем черепно-мозкових нервів, головним болем, лихоманка не характерна. Лабораторно: незначний лімфоцитарний плеоцитоз (<30 клітин/мл) та підвищення білка, позитивна цитологія в 15 % (як і при метастазах лімфом).

ППЛ характеризується відсутністю лихоманки та головного болю, розладом мови, порушенням зору, розладом рухової сфери, порушенням функції черепно-мозкових нервів. На пізніх стадіях - зниження когнітивної функції. На комп'ютерній томограмі - ураження білої речовини у вигляді вогнищ низької густини, які не посилюються контрастом, немає мас-ефекту або перифокального набряку.

Деменція прогресує в середньому до 6 місяців у нелікованих. Характеризується апатією та психомоторною затримкою, втратою пам'яті, поганою орієнтацією, порушенням ходи, руховими порушеннями, тремором, гіперрефлексією, гіпертонусом. На комп'ютерній томограмі - збільшення шлуночків та підвищена інтенсивність сигналу в підкірковій білій речовині обох лобних часток.

Висновок: своєчасна діагностика ВІЛ-інфекції та опортуністичних інфекцій, адекватна профілактика і лікування дозволяє попередити смертність та покращити якість життя ВІЛ-позитивних людей.


УРАЖЕННЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ У ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ

Піддубна А.І., магістрант

Науковий керівник – д-р мед. наук, проф. Чемич М.Д.

Сумський державний університет, кафедра інфекційних хвороб


Нервова система (НС) залучається в патологічний процес у 70-80 % ВІЛ-інфікованих. У 40 % має місце ураження речовини мозку з варіабельністю від незначних змін до тяжких прогресуючих. Приблизно у 1/3 хворих клінічні прояви патології ЦНС значно виражені.

Мета роботи: дослідити частоту та характер ураження НС у ВІЛ-інфікованих пацієнтів СОІКЛ ім. З.Й. Красовицького.

З січня 2001 р. по вересень 2008 р. у СОІКЛ ім. З.Й. Красовицького на лікуванні знаходилося 88 хворих віком від 16 до 44 років з діагнозом “ВІЛ-інфекція”. Клінічні прояви патології нервової системи виявлені у 50 % випадків, у тому числі у 27 (61,4 %) чоловіків та 17 (38,6 %) жінок, серед яких вікова група 18-29 років становила 65,9 %, 30-39 років – 29,5 %, 40 і більше – 4,6 %. Ураження речовини головного мозку спостерігалися в 9 (10,2 %) випадках, оболонок спинного мозку – 3 (3,4 %), ПНС – 6 (6,8 %), астено-вегетативний синдром – 16 (18,2 %), НЦД – 5 (5,7 %). Кожний 4-й госпіталізований мав психічні та поведінкові розлади, пов’язані з вживанням наркотичних речовин.

2 випадки госпіталізації були пов’язані з менінгоенцефалітом, що супроводжувався порушенням свідомості, один з яких (криптококової та герпетичної етіології) закінчився летально. Виявлений випадок менінгіту туберкульозної етіології у чоловіка з IV клінічною стадією (перебіг з порушенням свідомості). У 7 пацієнтів, що знаходилися на пізніх стадіях ВІЛ-інфекції, діагностовано енцефалопатію. 3 особи продовжували вживати наркотики ін’єкційно, що не дає змоги виключити екзогенне походження патології. Ураження ПНС проявилося полінейропатією у 6 хворих, 1 випадок пов’язаний з ВААРТ (вживання ставудину). У 16 осіб діагностовано астено-вегетативний синдром, 7 – продовжують вживати наркотичні речовини. Простежити чіткий зв’язок прояву синдрому зі стадією ВІЛ-інфекції не вдалося.

Таким чином, у ВІЛ-інфікованих відмічається висока частота ураження нервової системи. Серед госпіталізованих з патологією НС домінувала група чоловіків віком 18-29 років. У структурі захворюваності провідне місце зайняли астено-вегетативний синдром, енцефалопатія, полінейропатія. Органічна патологія НС виявлена у хворих на пізніх стадіях ВІЛ-інфекції. У кожного 4-го пацієнта спостерігалися психічні та адаптаційні розлади, пов’язані з вживання опіатів.


ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ МЕНІНГІТУ, ВИКЛИКАНОГО ЕПКП 01, НА ФОНІ ІМУНОДЕФІЦИТУ

Полов'ян К.С.

Сумська обласна клінічна інфекційна лікарня ім. З.Й. Красовицького


Серед бактеріальних гнійних менінгітів ешерихіозні менінгіти за поширеністю займають третє місце після менінгококових та пневмококових. Вони характеризуються тяжким перебігом, серйозними ускладненнями з боку центральної нервової системи, особливо на фоні імунодефіцитних станів, та високими показниками летальності.

Як ілюстрація наводиться такий клінічний випадок.

Хворий Т., 69 років, знаходився на лікуванні в СОІКЛ ім. З.Й. Красовицького з 02.02.2008 р. до 12.02.2008 р. з діагнозом гострий гнійний менінгіт, викликаний ЕПКП 01, тяжкий перебіг. Був госпіталізований на першу добу від початку захворювання, доставлений у стані сопору, при наполеглевому контакті скаржився на головний біль. Захворів гостро 01.02.2008 р. близько 16.30, коли з'явилися гарячка, блювання (4 рази), головний біль, підвищення температури тіла до 39,5 ⁰С. Вранці температура тіла 38,4 ⁰С, хворий загальмований, у подальшому - сопор. З анамнезу життя - зловживання алкоголем. При госпіталізації стан тяжкий, сопор, ригідність м'язів потилиці, позитивний симптом Керніга, температура тіла 37,6 ⁰С. Лікування хворого з самого початку за принципами інтенсивної терапії, відповідно до стандартів якості; була проведена з лікувально-діагностичною метою люмбальна пункція. Призначено антибактерійні препарати (левоміцетину сукцинат, цефтриаксон), дезінтоксикаційну, протинабрякову, седативну терапію, антикоагулянти, сечогінні препарати, парентеральне живлення, гемодинамічні, симптоматичні засоби. Аналіз крові клінічний при госпіталізації: лейкоцити 13,8х10⁹/л, еритроцити 4,97х10¹²/л, Hb 164 г/л, тромбоцити 132х10⁹/л, ШОЕ 12 мм/год. Лейкоцитарна формула: п - 48 %, с - 44 %, м - 3 %, л - 4%, мон. – 1 %. Дослідження ліквору від 02.02.2008: мутний, реакція Панді ++++, цитоз 626,4х10⁶/л (нейтрофіли 100 %), білок 4,29 г/л; при бактеріологічному дослідженні виділена ЕПКП 01, чутлива до гентаміцину, цефтазидиму. Хворому було проведене обстеження в повному обсязі, неодноразово був консультований неврологом, іншими суміжними спеціалістами.

Захворювання перебігало дуже тяжко, з явищами інтоксикації, вогнищевої неврологічної симптоматики, порушенням свідомості за типом сопору. З 07.02.2008 р. стан хворого погіршився: кома 2, нестабільність гемодинаміки. Було призначене введення глюкокортикоїдів, мезатону. З 08.02. 2008 р. - кома 3. З 11.02.2008 р. - штучна вентиляція легень, інфузія допаміну. Незважаючи на проведену терапію, реанімаційні заходи, хворий помер 12.02.2008 р. На розтині клінічний діагноз підтверджений.

Аналізуючи даний клінічний випадок, можна зробити висновок, що тяжкість перебігу була обумовлена супутньою патологією (ХІХС, гіперглікемія) та тяжким імунодефіцитом унаслідок тривалого вживання алкоголю, що обумовило несприятливий наслідок, незважаючи на своєчасну діагностику захворювання, ранню госпіталізацію та проведене лікування з урахуванням чутливості збудника до антибактерійних препаратів.


ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ БАКТЕРІАЛЬНИХ МЕНІНГІТІВ У ДІТЕЙ

Попов С.В., Касян С.М.

Сумський державний університет, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології


Ураховуючи тяжкість процесу, частоту ускладнень та високу летальність, бактеріальні менінгіти залишаються актуальною проблемою інфекційної патології. В Україні щорічно на бактеріальні менінгіти хворіють від 800 до 1200 дітей, з яких близько 100 помирає. Летальність серед новонароджених становить 59 %, серед дітей віком до 5 років – 24 %. Після перенесеного захворювання несприятливі наслідки з боку нервової системи та психіки визначаються у 25-83,7 % дітей. Вираженість клінічних симптомів може коливатися від мінливих легких до довготривалих та тяжких , які призводять до зниження якості життя та інвалідизації дитини. Розвиток несприятливих наслідків бактеріальних менінгітів пояснюють безпосередньою дією патогенного чинника та продуктів його життєдіяльності на тканину мозку, ішемічним ушкодженням внаслідок порушень мозкової гемодинаміки, а також вегетативною дисфункцією, яка є найбільш частою патологією дитячого віку і спостерігається більше ніж у 20 % у загальній популяції дитячого населення.

Таким чином, необхідно визначити вегетативний гомеостаз для забезпечення патогенетичного підходу при корекції вегетативних порушень у дітей.

Метою дослідження було вивчення особливостей перебігу бактеріального менінгіту залежно від ступеня напруги адаптивних процесів.

Було обстежено 47 дітей віком від 1 місяця до 18 років, що знаходилися на лікуванні у відділенні інтенсивної терапії та неврологічному відділенні з діагнозом бактеріальний менінгіт. Проводили та аналізували клінічні аналізи крові, на основі яких визначали такі показники: лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ) та гематологічний показник інтоксикації (ГПІ). Для визначення ступеня напруги адаптивних процесів та особливостей вегетативного гомеостазу використовували метод кардіоінтервалографії (КІГ), за допомогою якого розраховували вегетативний показник ритму (ВПР) та індекс напруги (ІН). Клінічне обстеження з дослідженням кардіоінтервалограм проводили в гострий, підгострий та період реконвалесценції. Запис кардіоінтервалограми здійснювався на електрокардіографі ЭК1Т-02МП. Записували 100 кардіоциклів у II-у відведенні з подальшим аналізом «вручну». Отримані дані були оброблені методами варіаційної статистики.

При аналізі КІГ було виявлено 2 різних варіанти перебігу бактеріального менінгіту: для першого – характерні більш високі показники ВПР і ІН в гострий період захворювання, з поступовим зниженням параметрів до періоду реконвалесценції. Для другого варіанта були характерні низькі показники ВПР і ІН з самого початку, які в подальшому зросли. Враховуючи ці дані, всі досліджені були розподілені на 2 групи. Таким чином, ми оцінювали у хворих співвідношення активності симпатичного та парасимпатичного відділів ВНС, а також вегетативний гомеостаз і адаптивні можливості у дітей з бактеріальним менінгітом. Було виявлено, що у першій групі дітей визначалася значна напруга адаптивних процесів зі зсувом у регуляції ритмом серця в бік симпатичної ланки, а у дітей другої групи – напруга адаптивних процесів була знижена зі зсувом у регуляції ритмом серця в бік парасимпатичної ланки ВНС.

У динаміці з покращанням стану дитини показники КІГ змінювались у бік децентралізації управління ритмом серця. В той же час достовірних змін цих показників отримано не було. Подібний напрямок змін показників КІГ відмічався і по закінченні стаціонарного лікування дитини. Показники КІГ достовірно змінювалися – ВПР та ІН збільшувалися.


ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ІКСОДОВОГО КЛІЩОВОГО БОРЕЛІОЗУ В СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Псарьов В.М., Христенко Г.І., Підопригора Р.І., Жук П.І.

Сумська обласна санітарно-епідеміологічна станція


Особливості природних умов у Сумській області, насамперед її рослинного і тваринного світу, є сприятливими для виникнення і функціонування природних вогнищ іксодового кліщового бореліозу (ІКБ). В тому числі в забезпеченні циркуляції збудника ІКБ важливу роль відіграють іксодові кліщі – I. ricinus та D. reticulates, які поширені як у зоні Полісся, так і у зоні лісостепу. Станом на 01.10.2008 року виявлено 104 природних вогнища ІКБ на територіях усіх районів області, а також у містах Суми та Шостка.

Перші природні вогнища ІКБ були виявлені у Краснопільському, Лебединському, Недригайлівському та Ямпільському районах протягом 1989-1998 років за результатами досліджень іксодових кліщів.

За період з 2002 до 2005 року на базі Львівського НДІ епідеміології та гігієни були досліджені сироватки крові хворих з підозрою на захворювання ІКБ, осіб з контингентів груп ризику на наявність антитіл до збудників ІКБ, а також вивчався стан інфікованості бореліями кліщів з окремих територій.

Протягом 2002-2005 років за результатами дослідження кліщів були виявлені природні вогнища іксодового кліщового бореліозу на околицях 12 населених пунктів Буринського, Великописарівського, Глухівського, Охтирського, Роменського, С.-Будського, Шосткинського та Ямпільського районів, а також підтверджений факт інфікованості кліщів поблизу населеного пункту Лебединського району. Питома вага інфікованих кліщів коливалась у межах від 5 % до 18,5 %.

У 2002 році при дослідженні сироваток крові 12 працівників Хрещатинського лісгоспу Кролевецького району у 11 (91,7 %) виявлені антитіла до збудників ІКБ (титри від 1:16 до 1:256). У 2004 році титри антитіл до борелій (від 1:16 до 1:528) були виявлені у 8 працівників Глухівського держлісгоспу (100 % обстежених). У 2005 році при дослідженні крові 26 працівників Шосткинського лісгоспу в 15 з них (57,7 %) виявлені антитіла до збудників іксодового кліщового бореліозу в титрах від 1:16 до 1:128.

За період з 2002 року та 9 місяців 2008 року серед населення області зареєстровано 105 випадків захворювання на ІКБ, причому середньообласний показник захворюваності перевищував рівні захворюваності в Україні (крім 2007 р.)

Найбільша кількість випадків захворювання була зареєстрована у м. Суми – 68, або 64,7 % від їх загальної кількості в області. 8 хворих було виявлено у м. Шостка, 7 – у Сумському районі, 6 – серед мешканців Кролевецького району, по 4 – в Краснопільському та Охтирському, по 1 випадку виявлено у Великописарівському, Глухівському, Конотопському, Лебединському, Путивльському, Роменському, Шосткинському районах.

У зазначений період захворіло 12 дітей (або 11,4 % від загальної кількості хворих) та 93 (88,6 %) дорослих. З 105 хворих 92 (87,6 %) вказували на факт нападу кліщів, 6 – на укус невідомої комахи (5,7 %).

Активність кліщів проявлялася з квітня до листопада, проте найбільша кількість хворих вказує на напад кліщів протягом травня-липня та вересня-жовтня: квітень – 6, травень – 19, червень – 17, липень – 17, серпень – 9, вересень – 11, жовтень – 12, листопад – 1.

У 94 хворих на Лайм – бореліоз (89,5%) інфікування відбулося на території Сумської області, в тому числі 49 (52,1 %) – у межах населених пунктів, що свідчить про процес урбанізації вогнищ ІКБ.

Ранній період захворювання ІКБ проявився в еритемній формі у 100 хворих з 105 (95,2 %). Необхідно зазначити, що наявне співвідношення між хворими з еритемними та безеритемними формами захворювання свідчить про неповну реєстрацію випадків захворювання.

У 31,4 % хворих діагноз ІКБ був підтверджений за допомогою лабораторних методів досліджень, що проводились у лабораторіях за межами області. Всім хворим діагноз ІКБ було встановлено після звернення за медичною допомогою з приводу захворювання.

Інформаційно-роз’яснювальна робота серед населення області ІКБ та його профілактики залишається недостатньою, про що свідчать факти несвоєчасного звернення за медичною допомогою хворих: з 32 хворих у 2008 році в перші 3 дні від початку захворювання звернулися за медичною допомогою 5, на 4-5-й день – 2, 6-14-й – 2, 15-30-й – 11, через 1-2 місяці – 11, через 3 місяці і більше – 8 хворих.

Таким чином, на території області виявлено 104 природних вогнища ІКБ, в тому числі й у межах населених пунктів. Показники захворюваності не відображають її реальний стан. Актуальними залишаються питання щодо виявлення нових природних вогнищ ІКБ, проведення діагностичних досліджень усім хворим з підозрою на недугу, відповідної підготовки медичного персоналу з питань діагностики і профілактики.


АНАЛІЗ СТАНУ НАГЛЯДУ ЗА ВИЯВЛЕННЯМ ХВОРИХ НА ГОСТРІ В’ЯЛІ ПАРАЛІЧІ В СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ ЗА 1998-2007 РОКИ

Псарьов В.М., Тищенко В.В., Кривцун С.І., Кругляк С.І., Жук П.І, Хатинська Ж.В.

Управління охорони здоров’я Сумської облдержадміністрації.

Сумська обласна санітарно-епідеміологічна станція.

Сумська міська дитяча клінічна лікарня


Незважаючи на те, що Україна у складі Європейського регіону сертифікована як вільна від поліомієліту, діяльність щодо виявлення хворих з гострими в’ялими паралічами (ГВП) продовжується і залишається „золотим стандартом” якості епіднагляду за поліоінфекцією.

Протягом 10 років поспіль в області не реєструвалися випадки поліомієліту, викликані диким поліовірусом. За винятком 2003 року, за підсумками роботи Сумська область була названа в числі кращих регіонів України з виявлення випадків ГВП як однієї з найважливіших складових епіднагляду.

За період нагляду за ГВП (1998-2007 рр.) в області виявлено 28 хворих, з них 1 випадок вакциноасоційованого поліомієліту (2002 р. – м. Конотоп).

Сумарно кількість виявлених випадків ГВП у розрізі міст та районів області становила: м. Суми – 16, Конотопський район - 6, Охтирський район – 2, Кролевецький район – 3, Недригайлівський район – 2, Путивльський район – 2, Роменський район – 1, Сумський район – 1, Тростянецький район – 1, м. Шостка – 1, Шосткинський район – 1, Ямпільський район – 1.

В інших районах області не виявлено жодного випадку ГВП. Відсутність випадків діагностики ГВП за цей період демонструє низьку якість епіднагляду за ГВП та загалом епіднагляду за поліомієлітом, адже розрахункова кількість ГВП, за рекомендаціями ВООЗ, становить не менше 1 випадку на 100 тис. дитячого населення (до 15 років), і навіть при низькій кількості дитячого населення відсутність ГВП за 10 років спостереження свідчить не на користь медичної мережі.

За сезонами року виявлені хворі розподілені таким чином: зима – 10 (27 %), весна – 12 (32 %), літо – 9 (24 %), осінь – 6 (16 %). З 37 хворих дівчаток було 15 (40,5 %) осіб, хлопчиків – 22 (59,5 %).

Отримали щеплення проти поліомієліту всі 37 дітей, з них згідно з календарем – 34 (91,9 %), з порушенням календаря – 3 (8,1 %). Троє дітей отримали додаткові щеплення під час турової імунізації проти поліомієліту в 1996 році.

“Гарячих” випадків ГВП (тобто серед дітей, які не мають вакцинального комплексу проти поліомієліту) в області протягом періоду спостереження не зареєстровано. Серед дітей з діагнозом ГВП отримали інактивовану полівакцину при проведенні вакцинального комплексу 5 (13,5 %) дітей, в т .ч. 1 щеплення – 2, 2 щеплення – 3.

Епідеміологічне розслідування протягом 48 годин з часу виявлення ГВП проведено у всіх випадках.

Виявлені протягом перших 3 днів з початку появи паралічу 26 (70,3 %) хворих, дітей на 4-7-й день – 4 (10,8 %) дитини, на 8-10-ту добу – 3 (8,1 %), пізніше – 4 (10,8 %). 3 випадки пізнього виявлення - пов’язані з несвоєчасним зверненням за медичною допомогою, 1 випадок – з несвоєчасною діагностикою ГВП (2004 р. - Роменський район). Показник виявлення хворих у перші 7 діб (81,3 % від числа виявлених хворих) залишається нижчим показника по Україні (2007 – 86,2 %).

Питома вага випадків ГВП з двома адекватними пробами фекалій (відібраними в перші 2 тижні від початку паралічу) становить 95,2 % (по Україні – 92,8 %).

У результаті проведених вірусологічних досліджень віруси виявлені у 5 хворих, в т. ч. неполіомієлітоподібні ентеровіруси – 3 (10,7 %), поліовіруси 2 і 3 типів – 2 (7,14 %) випадки. Необхідно зазначити, що в обох випадках виділення поліовірусів пов’язане в часі з попередньо проведеним щепленням проти поліомієліту, а в одному з випадків виділення поліовірусів у дитини діагностовано вакциноасоційований поліомієліт.

Через 60 діб від початку паралічу повторно були обстежені 34 (92 %) хворих, в т. ч. не мали залишкових явищ – 31 (91,2 %), з залишковими явищами – 3 (8,8 %).

Усі випадки ГВП були класифіковані комісією МОЗ України, встановлено такі клінічні діагнози: полірадікулонейропатія, синдром Гійєна-Барре – 7 (18,9 %) хворих, посттравматична нейропатія – 1 (2,7 %) хворий, підозра на пухлину спинного мозку – 2 (5,4 %), периферична нейропатія – 16 (43,2 %), системні захворювання – 3 (8,1 %), інші неспецифічні захворювання – 6 (16,2 %), вакциноасоційований поліомієліт – 1 (2,7 %), поліомієлітоподібне захворювання (викликане іншими ентеровірусами) – 1 (2,7 %).

Підтримка високого рівня імунітету проти поліомієліту залишається одним із головних завдань епіднагляду за поліомієлітом. Показники імунізації проти поліомієліту в області за період, що аналізується, були на рівні або кращими, ніж по Україні, і становили від 99,4 % в 2004 р. до 99,8 % у 2007 р. (в Україні від 98,5 % до 99 %).


УРАЖЕННЯ ЦНС ПРИ ПАРАЗИТАРНИХ ХВОРОБАХ

Псарьов В.М., Шолохова С.Є., Жук П.І., Гришина М.М.

Сумська обласна санітарно-епідеміологічна станція


Ураження центральної нервової системи є характерним для багатьох паразитарних хвороб.

Зокрема, при африканському трипаносомозі – пізня або менінгоенцефалітична стадія (сонна хвороба), яка обумовлена церебральною локалізацією трипаносом і проявляється прогресуючою слабкістю, втомлюваністю, постійним головним болем, зростанням апатії, сонливістю вдень, виникненням тремору, а потім судом та паралічу кінцівок.

Первинний амебний менінгоенцефаліт – гострий гнійний менінгоенцефаліт, для якого характерні деструктивні зміни органу нюху та оболонок головного мозку. Хворобу викликають найпростіші паразити Naegleria fowleri, різні види Acanthamoebа - це термофільні вільно живучі амеби, які заселяють прісноводні озера, ріки, басейни зі слабо хлорованою водою та гарячі джерела. Зараження людини відбувається під час купання при аспірації води, яка містить трофозоїти або цисти амеб. Клінічні прояви первинного менінгоенцефаліту не відрізняються від клініки при бактеріальному менінгіті і передбачають головний біль, підвищення температури, ригідність м’язів потилиці, анорексію, блювання, порушення розумової активності, судоми, кому. Більшість хворих гине протягом тижня.

Ангіостронгілоїдоз ЦНС викликається біогельмінтом, нематодою Angiostrongulus cantonensis - паразитом щурів та інших гризунів. Для людини чинником передачі є заражені молюски, краби, циклопи при їх недостатній термічній обробці. При інвазії Angiostrongulus cantonensis ушкодження ЦНС супроводжуються утворенням менінгеального ексудату, локальними геморагіями, некрозом тканин, еозинофільними інфільтратами, які спричиняються як статевозрілими, так і личинковими формами паразита. При цьому спостерігаються клінічні прояви еозинофільного менінгіту, менінгоенцефаліту чи радикуломієлоенцефаліту. Має місце гострий початок, різкий біль голови. Спостерігаються блювання, нудота, ригідність м’язів потилиці, рідше болі в животі, парестезії, тимчасові паралічі лицевого нерва, сонливість. Пропасниця до 38-39 ºС може тривати близько місяця. У тяжких випадках розвивається кома, мають місце летальні завершення. При дослідження ліквору можна виявити личинки паразита.

При трихінельозі ураження ЦНС, характерні для менінгоенцефаліту та енцефаломієліту, займають третє місце серед причин смерті хворих. Механізм виникнення цього ускладнення пов'язаний з імунопатологічною фазою трихінельозу і характеризується появою алергічних системних васкулітів та тяжких органних уражень головного і спинного мозку. У хворих спостерігаються сильний головний біль, безсоння, маячня, судоми, психічні розлади, епілептичні припадки, парези і паралічі.

Неврологічна форма вісцерального токсокарозу виникає при міграції личинок токсокар у головний мозок. При цьому спостерігаються ознаки ураження ЦНС: конвульсії типу “petit mal”, епілептиформні напади, парези і паралічі. В клінічній картині домінують симптоми загальномозкових розладів і вогнищевих уражень головного та спинного мозку. При токсокарозі можливий розвиток арахноїдиту, рецидивних мієлітів, енцефалітів, менінгоенцефалітів.

Цистицеркоз, як найбільш поширене неврологічне захворювання людини паразитарної етіології, становить інвазію личинкової стадії свинячого ціп’яка. При цьому мозок уражається в 60 % випадків. Місцем локалізації цист можуть бути паренхіма, оболонки і шлуночки головного мозку, спинний мозок. Залежно від локалізації цист спостерігається різноманітна симптоматика: головний біль, запаморочення, нудота, блювання, епілептиформні напади, інколи затьмарення свідомості, парези, паралічі.

Ценурози (вертячка овець)