Методичні рекомендації. Український інститут стратегічних досліджень моз україни. Київ, 2010. 17 с. Розробники: Ященко Ю. Б., Кризина Н. П., Слабкий В. Г., Загородній С. М., Шевченко М. В

Вид материала

Методичні рекомендації

Содержание 2. Пінчук І.Я. – неадекватна (непрацююча) схема надання допомоги особам, які її потребують, у загальнодержавному масштабі. Вторинний рівень. Стратегічним напрямком Тактичний напрямком Центральним елементом

Подобный материал:

• Звіт директора ду “Український інститут стратегічних досліджень моз україни”, 641.5kb.
• Автореферат дисертації на здобуття наукового, 535.47kb.
• Методичні рекомендації./ Міністерство охорони здоров’я України. Український інститут, 237.8kb.
• Методичні рекомендації київ – 2009 міністерство охорони здоров’я україни академія медичних, 735.15kb.
• Методичні рекомендації для ад’юнктів та здобувачів. Київ: віті нтуу «кпі», 610.23kb.
• Міністерство охорони здоров'я України Український центр профілактики І боротьби, 1479.19kb.
• Національний інститут стратегічних досліджень національне агентство екологічних інвестицій, 1719.31kb.
• Методичні рекомендації соціальний супровід І медична допомога для дискордантних пар, 1792.04kb.
• Інститут регіональних досліджень нан україни у 2010 році, 1378.31kb.
• Проректор з навчальної роботи, 1027.31kb.

Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України


Функціонально-організаційна модель профілактики порушень психіки і поведінки у сільського населення та надання медичної допомоги пацієнтам при впровадженні сімейної медицини


Київ, 2010


Функціонально-організаційна модель профілактики порушень психіки і поведінки у сільського населення та надання медичної допомоги пацієнтам при впровадженні сімейної медицини. Методичні рекомендації. Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України. Київ, 2010. - 17 с.


Розробники:

Ященко Ю.Б., Кризина Н.П., Слабкий В.Г., Загородній С.М.,

Шевченко М.В.


Рецензенти:

1. Шатило В.Й. - ректор Житомирського інституту медсестринства, завідувач кафедри сімейної медицини Вінницького національного медичного університету ім.. М.І.Пирогова, д.мед.н.

2. Пінчук І.Я. - Головний позаштатний спеціаліст головного управління охорони здоров’я Донецької обласної державної адміністрації, к.мед.н.


Рекомендовано Вченою радою Українського інституту стратегічних досліджень МОЗ України. Протокол від 20 грудня 2009 року, №12.


Розраховано на організаторів охорони здоров’я, сімейних лікарів та всіх, хто опікується психічним здоров’ям населення країни.


Теоретичне обґрунтування концептуальних підходів до оптимізації профілактичних засад та надання медичної допомоги при порушеннях психіки та поведінки в умовах впровадження сімейної медицини

Організація медичної допомоги населенню з порушеннями психіки та поведінки – складне і багатокомпонентне поняття. Цій проблемі надзвичайну увагу приділяє ООН та ВООЗ. ВООЗ відмічає, що психічні та поведінкові розлади є надзвичайно розповсюдженими і вражають більше 25% всіх людей в різні періоди їх життя. В доповіді ВООЗ «Доклад о состоянии здравоохранения в мире.2001» [1] вказується, що вони «являються універсальними в тому сенсі, що вражають всіх людей у всіх країнах в любому віці, жінок та чоловіків, багатих та бідних, в міській та сільській місцевості». Кожна четверта сім’я має хоч б одного члена, який страдає на розлади поведінки та психіки. При цьому біля 20% всіх хворих, які звертаються до сімейних лікарів страдають на розлади психіки та поведінки. За міжнародними даними в 1990 році психічні та неврологічні розлади склали 10% від загального показника DALI, втрачених від захворювань та травм, а до 2020 року тягар цих хвороб зросте до 15%. Вчені вказують, що факторами розвитку психічних порушень, які призводять до тяжкої інвалідності слугують порушення в дитячому та підлітковому віці, бідність, основні фізичні захворювання, а також сімейне та соціальне оточення, конфлікти на нещастя [2].

В зв’язку з цим ВООЗ надзвичайно важливу увагу приділяє питанню профілактики психічних захворювань та розладів поведінки, а також зміні парадигми в підходах до психічного здоров’я з точки зору громадського здоров’я [3].

В другій половині ХХ століття відбулися зміни в наданні допомоги в сфері психічного здоров’я, що головним чином пов’язано з трьома незалежними факторами.

По-перше, це значний прогрес фармакології в результаті відкриття нового класу лікарських засобів, особливо нейролептичних та антидепресантів, а також розробка нових форм психосоціальних втручань.

По-друге, рух за права людини став істинно міжнародним в зв’язку зі створенням ООН та прогресом демократії в глобальних масштабах.

Третій – психічний - компонент був чітко визначений концепцією здоров’я ВООЗ.

Всі ці компоненти разом сприяють відказу від допомоги у великих закритих закладах і переходу до більш відкритої та гибкої допомоги у громадах.

На рівні громади характерними особливостями надання медичної допомоги є наступні:

• служби надання допомоги наближенні до місця проживання, в тому числі загальні лікарні для надання невідкладної медичної допомоги, що дозволяє довготерміново проживати серед людей (в громаді);
  
• проведення практичних заходів, які пов’язані з інвалідністю та наявністю відповідних симптомів;
  
• проведення лікування, конкретно пов’язаного з діагнозом та потребами конкретної людини;
  
• можливість надавати широкий діапазон послуг, які ураховують потреби людей з психічними та поведінковими розладами;
  
• створення служб, які координують діяльність між спеціалістами з надання психіатричної та соціальної допомоги.
  

ВООЗ відмічає, що в багатьох країнах світу, а це відноситься і до України, збереження психічного здоров’я населення має низький пріоритет. Профілактика даних розладів практично не проводиться, а надання послуг проводиться в закритих закладах, які недостатньо укомплектовані та малоефективні. Для більшості населення психіатрична допомога є малодоступною [4].

Теоретичною основою для розробки оптимізованої моделі профілактики порушень психіки та поведінки в Україні явилася публікація в «Щорічній доповіді про стан здоров’я населення та діяльності системи охорони здоров’я України» [5] аналітичного матеріалу щодо проблеми само руйнувальної поведінки серед населення України. Авторами наведена жахлива цифра: в 2005 році в результаті самогубств в Україні втрачено148861 рік життя населення! І це на фоні демографічної кризи. До основних засад, що впливають на невирішеність проблеми зростання саморуйнувальної поведінки, автори насамперед відносять:

– неадекватне усвідомлювання характеру та поширеності проблеми саморуйнувальної поведінки в українському суспільстві в цілому та в системі охорони здоров’я зокрема;

– відсутність адекватної оцінки реальної ситуації, що, по-перше, виражається в недосконалості статистичного обліку (відсутність статистичного обліку суїцидальних спроб, незнання і відсутність статистичного обліку еквівалентних форм саморуйнувальної поведінки);

– неадекватна (непрацююча) схема надання допомоги особам, які її потребують, у загальнодержавному масштабі.

Все це безпосередньо впливає на загальний стан психічного здоров’я нації та рівень її психологічного благополуччя і викликає постійне зростання прямих і непрямих економічних витрат внаслідок дуже високого рівня різних видів саморуйнувальної поведінки та її еквівалентних форм.

На вирішення проблеми саморуйнувальної поведінки серед населення України, яка є наслідком порушень психіки та поведінки, та її наслідків націлює Міжгалузева комплексна програма «Здоров’я нації» [Постанова Кабінету Міністрів України від 14.01.02 р. №14], де у окремому розділі визначено заходи, що спрямовано на запобігання зростанню самогубств в Україні, та Європейська декларація з охорони психічного здоров’я, що була прийнята на Європейській конференції ВООЗ на рівні міністрів охорони здоров’я у Гельсінкі (Фінляндія, 12–15 січня 2005 р.; ЕUR/04/5047810/6 від 14 січня 2005 р. №52670) за участю посадовців Міністерства охорони здоров’я України.

Як уже було зазначено саморуйнівна поведінка, є результатом порушення психіки та поведінки, які виникають на фоні ряду захворювань ендокринної та імунної систем, порушення оптимального (здорового) способу життя, постійних стресів, бідності, вживання наркотиків та надмірного вживання алкоголю.

Теоретично є два аспекти рішення проблеми.

1. Підвищення рівня суспільного здоров’я і його психологічного благополуччя як основних заходів з профілактики зростання рівня саморуйнувальної поведінки. А саме поліпшення політики, загальнодержавних, загальносуспільних заходів, спрямованих на підвищення базисного рівня суспільного здоров’я та психологічного благополуччя населення; постійне поширення знань у суспільстві шляхом загально-просвітницької діяльності про особливості виникнення аутоагресивних проявів, їх небезпечності та існуючих можливостей отримання кваліфікованої медико-психологічної допомоги при наявності аутоагресивної активності; поширення заходів, спрямованих на зміну негативного чи байдужого ставлення у суспільстві до проявів саморуйнувальної поведінки, зменшенню поширення специфічних «суїцидологічних» міфів; постійна робота із ЗМІ щодо адекватного висвітлення випадків самогубств або інших видів аутоагресивної активності.

2. Створення системи надання первинної та спеціалізованої медичної допомоги пацієнтам з будь-якими ауто агресивними проявами, а також соціально-психологічної реабілітації (підтримки) для них. А саме поліпшення доступності до служб, що надають таку допомогу; підвищення професійних знань і якості орієнтування лікарів загальної практики, сімейних лікарів як первинної ланки надання медичної допомоги щодо якісної ідентифікації будь-яких аутоагресивних проявів і насамперед суїцидальних тенденцій, в адекватній оцінці психо-соціальних чинників виникнення станів гострого та хронічного стресу, ступеня вираженості суїцидального ризику при таких станах, а також їх якісного й ефективного лікування; забезпечення високоякісного лікування та реабілітації психіатричних пацієнтів і осіб, що вже здійснювали спроби самогубства у стані гострого та хронічного стресу; постійного поліпшення загального рівня якості послуг у сфері охорони здоров’я, що дає змогу попередити стани погіршення важких хронічних соматичних хвороб та порушень поведінки, які є важливими чинниками суїцидального ризику.

При проведені теоретичного обґрунтування концептуальних підходів до оптимізації надання медичної допомоги при розладах психіки і поведінки та їх профілактики ми спиралися на ряд міжнародних документів останніх років.

Так, в Талліннській хартії "Система охорони здоров’я – добробут" (25 – 27 червня 2008 р.), зокрема говориться, що пацієнтам потрібно забезпечити доступ до високоякісної медичної допомоги, і впевненість у тому, що постачальники послуг у своїй роботі спираються на найсучасніші і надійні дані в медичній науці, а також використовують найбільш адекватні технології, забезпечуючи ефективність і безпеку втручань.

При цьому, щодо питань фінансування системи охорони здоров’я, у Хартії відзначається, що механізми фінансування повинні забезпечувати можливість перерозподілу ресурсів з метою оптимального надання медико-санітарних послуг, а "загальний характер розподілу ресурсів повинен забезпечувати необхідний баланс із метою найбільш повного задоволення поточних та прогнозованих потреб охорони здоров’я" [6].

Крім того, результати проведеного дослідження вказали на недоступність сільському населенню психіатричної допомоги та психологічної підтримки при критичних ситуаціях, що являється пусковим механізмом мотивації до саморуйнівної поведінки у частини респондентів.

Спираючись на світовий досвід [7] нами підтримано для впровадження десять рекомендацій ВООЗ в плані організації допомоги пацієнтам з порушеннями психіки та поведінки, яке може бути втілено в життя в рамках реформування системи охорони здоров’я України та впровадження сімейної медицини.

Виходячи з цього забезпечення медичної допомоги сільському населенню передбачає комплексний, міжсекторальний, інтегрований і динамічний підхід, спрямований на поліпшення результатів діяльності системи в цілому (системний підхід) шляхом постійної модифікації і вдосконалення як її складових, так і взаємозв’язків між ними, виявлення і вирішення існуючих проблем.

Проведене теоретичне обґрунтування концептуальних підходів було використано при розробці функціонально-організаційної моделі оптимізації медичної допомоги сільському населенню з розладами психіки та поведінки і забезпечення їх первинної профілактики (рис. 1).

Оптимізація функціонально-організаційної моделі збереження та покращання психічного здоров’я сільського населення


Стан здоров’я, тривалість та якість життя населення України значною мірою визначаються станом організації та функціонування системи охорони здоров’я, доступністю та якістю медичних послуг, що гарантують забезпечення реалізації передбаченого Конституцією України права громадян на медичну допомогу, а також ефективністю використання відповідних фінансових, кадрових та матеріально-технічних ресурсів.

Фінансово-економічна криза суттєво загострила проблеми, пов’язані з наданням населенню України медичної допомоги, із забезпеченням її належної доступності та якості. Відбувається зростання потреби в медичних послугах за рахунок збільшення захворюваності на хвороби системи кровообігу, зростання травматизму та отруєнь [8]. Хворі своєчасно не звертаються за медичною допомогою, що призводить до погіршення їх стану здоров’я і звернення до медичних закладів в станах, які потребують проведення інтенсивної терапії [9].


Рис. 1. Концептуальна модель збереження та покращення психічного здоров’я сільських жителів



При цьому необхідно відмітити, що до існуючої недостатньо ефективної системи охорони здоров’я додаються нові ризики, які пов’язані з розпорошеністю наявних ресурсів, деформованістю структури медичних послуг, нераціональністю системи розподілу фінансових ресурсів, що підтримує структурні диспропорції, відсутність ефективного менеджменту.

В таких умовах організація ефективної психологічної, психіатричної та реабілітаційної допомоги населенню і в першу чергу сільському відіграє значну роль в збереженні не тільки здоров’я, а й життя значної кількості населення країни, що вкрай важливо в умовах демографічної кризи.

Обґрунтування оптимізованої моделі збереження та покращання психічного здоров’я сільського населення базувалося на стратегії розвитку охорони здоров’я України [10], якою передбачено пріоритетний розвиток первинної медико-санітарної допомоги з її розмежуванням з вторинною медичною допомогою та структурної реорганізації вторинного рівня медичної допомоги. При цьому ми враховували проект адміністративної реформи в Україні, яким передбачається укрупнення сільських адміністративних районів до чисельності населення 120-150 тис.

До існуючою системи надання психіатричної медичної допомоги сільському населенню запропоновано внести на первинному рівні функціонування пересувних кабінетів з надання консультативної психіатричної та психологічної і юридичної допомоги, які за графіком працюють у селах. Селянам доводиться до відома графік роботи кабінету. Кабінет працює в тому числі у вихідні дні та інший час, коли селяни можуть його відвідати.

Запропоновано розширити функції сімейного лікаря з надання психологічної підтримки та психіатричної допомоги сім’ям та окремим жителям в критичний для них період та включити їх до переліку функцій лікаря загальної практики/сімейної медицини:

• - проведення індивідуального консультування пацієнтів з надання психологічної підтримки та корекції поведінки особистості;
  
• - проведення групового консультування на рівні сім’ї з надання психологічної підтримки та корекції поведінки членів сім’ї;
  
• організація консультації психолога (психіатра) для пацієнтів, які потребують психокорекції в т.ч. медикаментозної;
  
• проведення реабілітаційних заходів в рамках денних стаціонарів.
  

При формуванні центрів первинної медико-санітарної допомоги необхідно передбачити введення посад медичних психологів для роботи з уразливими групами населення з створенням кабінетів психологічної та психосоціальної амбулаторної корекції та реабілітації.

В індикатори оцінки діяльності первинного рівня медико-санітарної допомоги пропонується внести:

1. Рівень самогубств (на 10 тис. населення).

2. Рівень спроб до самогубств (на 10 тис. населення).

3. Алкогольні психози у дорослих (на 10 тис. населення).

4. Алкогольні психози у дітей (на 10 тис. населення).

5. Розлади психіки від уживання наркотичних речовин у дорослих (на 10 тис. населення).

6. Розлади психіки від уживання наркотичних речовин у дітей (на 10 тис. населення).

На первинному рівні важливим є міжсекторальний підхід, який заключається в залученні до надання допомоги та соціальної, психологічної та юридичної підтримки даних пацієнтів:

1. підготовлених для роботи з даною категорією населення, особливо одиноких та старших вікових груп, соціальних працівників;
   
2. волонтерів із числа членів громадських організацій, що працюють в сфері надання медико-саціальної допомоги населенню;
   
3. працівників служб зайнятості населення;
   
4. вчителів шкіл та інших навчальних закладів.
   

Враховуючи надзвичайну психологічну вразливість дітей та підлітків в школах крім тематичних уроків, бесід необхідно передбачити, можливо за графіком, роботу кабінетів довіри з роботою професійних (!!!) психологів. Обов’язковою умовою діяльності кабінетів довіри повинна бути конфіденційність отриманої від учнів інформації.

Окремим блоком ми виділили підготовку спеціалістів для надання психологічної та психіатричної допомоги на первинному рівні, яка базується на даних з доведеною ефективністю і відповідає кращим світовим взірцям, зокрема:

1. медичних працівників первинної ланки, як лікарів загальної практики/сімейної медицини так і сімейних медичних сестер на до-та післядипломному рівні у вищих медичних навчальних закладах II-IY рівнів акредитації, шляхом внесення відповідних доповнень до програм підготовки;
   
2. забезпечення безперервної післядипломної підготовки медичних працівників первинної ланки на базі обласних центрів підготовки та перепідготовки сімейних лікарів з залученням в якості викладачів відповідних спеціалістів;
   
3. проведення для вчителів шкіл, соціальних працівників та волонтерів тренінгів та семінарів з залученням психологів, психіатрів та сімейних лікарів.
   

Вторинний рівень. В ході структурної перебудови вторинного рівня медичної допомоги в складі лікарень для планового лікування пацієнтів пропонується передбачити створення як для дорослих так і дітей відділення психологічної реабілітації як з цілодобовим перебуванням пацієнтів так і денного перебування.

Важливим елементом системи допомоги рівня є блок суспільних комунікацій. Його задачею є проведення постійної просвітницької роботи через ЗМІ та шляхом використання малих інформаційних форм та інформування населення про психічне здоров’я та шляхи його збереження. Слід більш широко інформувати населення про можливі варіанти отримання допомоги при критичних психологічних станах, відображаючи найкращі практики (рис. 2).


Рис. 2. Функціонально-організаційна модель побудови суспільних комунікацій в охороні психічного здоров’я населення


Запровадження даної системи, як показує досвід розвинутих країн, призведе до скорочення рівня госпіталізації пацієнтів, яке відбувається на третьому рівні надання медичної допомоги та рівня самогубців.

Крім того на третьому рівні надання медичної допомоги до модель включаються центри здоров’я, які виступають організаторами та забезпечують науково-методичний супровід формування здорового способу життя та інформаційного забезпечення і просвітницької роботи з збереження психічного здоров’я безпосередньо з застосуванням сучасних форм вказаної роботи.

Враховуючи важливість даної проблеми та з метою координації діяльності всіх зацікавлених сторін на рівні районної державної адміністрації створюється Міжгалузева координаційна рада з питань збереження психічного здоров’я населення до складу якої входять не тільки організатори охорони здоров’я, спеціалісти з психічного здоров’я, соціальні працівники, вчителі, представники недержавних організацій, а і представники влади , які представляють соціальний захист населення, фонди зайнятості, юристи.

З метою втілення даної функціонально-організаційної моделі в життя розроблено систему її забезпечення (рис.3).

На вказаній схемі відображено її цілі, задачі та механізми забезпечення.

Таким чином розроблена з застосуванням теорії системності модель профілактики порушень психіки та поведінки у сільського населення.

Стратегічним напрямком даної моделі стає забезпечення населення при критичних станах консультативною, а при порушеннях психіки та поведінки лікувальною та реабілітаційною допомогою.

Тактичний напрямком моделі став міжсекторальний підхід до вирішення даної проблеми з визначенням в ній лікаря загальної практики/сімейної медицини організатором та координатором даного процесу на рівні громади.



Рис. 3. Якісно нова функціонально-організаційна модель збереження психічного здоров’я сільського населення



Центральним елементом обґрунтованої моделі стає міжсекторальний підхід у вирішенні проблем психічного здоров’я сільського населення країни з визначальною роллю в даній моделі лікаря загальної практики/сімейної медицини зі створенням в складі Центрів первинної-медико-санітарної допомоги кабінетів психологічної та психосоціальної амбулаторної корекції та реабілітації.

Особливістю оптимізованої моделі профілактики порушень психіки та поведінки у сільського населення стало включення до неї:

1. Існуючих елементів системи охорони здоров’я, причетних до надання населенню первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини.
   
2. Існуючих складових, але частково змінених за рахунок їх функціональної оптимізації: наділення сімейних лікарів (на перехідний період) функцією консультанта-психолога населення під час критичних для них станів.
   
3. Якісно нових елементів (соціальні служби, волонтери) , інтеграція яких з раніше існуючими та організаційно і функціонально удосконаленими надала моделі нових якостей.
   

Література

1. Доклад о состоянии здравоохранения в мире.2001. Психическое здоровье: новое понимание, новая надежда. ВОЗ, 2001. – 167с.

2. Нуллер Ю.Л. Структура психических расстройств. Киев. 2008. – 139с.

3. Management Sciences for Health (from 2001, in collaboration with WHO). International drug price indicator guide. Arlingtor\n, VA, Management Sciences for Health.

4. Юрьев Е. Системы психиатрической помощи: возможные модели управления и реформирования// Весник ассоциации психиатров Украины. 2003. - №1-2. - С. 124-138

5. Щорічна доповідь про стан здоров’я населення України та санітарно-епідеміологічну ситуацію. 2007рік. Київ, 2007. – С. 141-150.

6. Европейская министерская конференция ВОЗ по системам здравоохранения: “Системы здравоохранения – здоровье – благосостояние”, Таллинн, Эстония, 25–27 июня 2008 г. Отчет,  2009. – 84 с.

7. Andrews G. al. Prevalence, comorbidilti and servise utilsation: overview of the Ausralian National Mental Health Survey. British Joumal of Psychiaty.2001.- 178: 145-153

8. Щорічна доповідь про стан здоров’я населення України та санітарно-епідеміологічну ситуацію. 2007рік. Київ, 2008. – 327 c.

9. Психічне здоров’я населення України ( Інформаційно-аналітичний огляд за 1990-2005рр.). Київ, 2006. – 52 с.

10. Лехан В.М., Слабкий Г.О., Шевченко М,В. Стратегія розвитку системи охорони здоровєя: український вимір. Київ, 20099. – 50 с.