Правила І способи тлумачення норм міжнародного права. 28. Тлумачення норм міжнародного права судами
| Вид материала | Документы |
- Принципи тлумачення конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, 1436.04kb.
- Тема: «Вимоги норм міжнародного гуманітарного права та законодавства України щодо захисту, 370.11kb.
- План Проблема визначення міжнародного права. Характерні риси міжнародно-правової системи, 191.9kb.
- План Поняття І джерела права міжнародних договорів. Види міжнародних договорів, 177.23kb.
- Затверджено на засіданні кафедри психології, соціології та права, 95.81kb.
- Понятие реализации права. Формы реализации права: соблюдение, исполнение, использование, 12.34kb.
- Тема: "особливості ведення воєнних дій з урахуванням норм міжнародного гуманітарного, 254.08kb.
- «Применение норм международного права судами рф», 84.87kb.
- Тема 4: Суб’єкти міжнародного права, 161.34kb.
- Тема 11 судова влада у зарубіжних країнах, 102.86kb.
СПИСОК ВОПРОСОВ
1. Поняття міжнародного права.
2. Україна і міжнародне право.
3. Форма, джерела міжнародного права.
4. Суб'єкти міжнародного права.
5. Об'єкт міжнародного права.
6. Функції міжнародного права.
7. Юридичне обов'язкові норми міжнародного права.
8. Кодификація міжнародного права.
9. Система і структура міжнародного права.
10.Поняття норми міжнародного права.
11. Норми «м'якого» права. Їхнє значення для розвитку сучасного міжнародного права.
12 . Класифікація норм міжнародного права.
13. Імперативні та диспозитивні норми міжнародного права.
14.Програмні і рекомендовані норми міжнародного права.
15.Цілі міжнародного права.
16. Принципи міжнародного права.
17. Звичайні норми міжнародного права.
18. Договірні норми міжнародного права.
19.Взаємозв'язок звичайних і договірних норм міжнародного права.
20.Міжнародна ввічливість.
21.Поняття міжнародно-правового регулювання.
22.Механізм міжнародно-правового регулювання.
23. Міжнародний правопорядок.
24.Міжнародно-правова відповідальність.
25.Поняття застосування норм міжнародного права.
26.Тлумачення норм міжнародного права.
27.Правила і способи тлумачення норм міжнародного права.
28.Тлумачення норм міжнародного права судами.
29. Суб'єктивна і об'єктивна сфери дії міжнародного права.
30. Територіальна сфера застосування норм міжнародного права.
31 .Розмежування сфер застосування міжнародного і національного права.
32. Міжнародне право і екстериторіальна дія національного права.
33. Співвідношення міжнародного і національного права. Значення проблеми.
34.Міжнародне право про взаємодію з національним.
35. Національне право про взаємодію з міжнародним.
36.Конституція України і міжнародне право.
37-Принцип незастосування сили в міжнародному праві.
38.Принцип мирного вирішення спорів.
39.Принцип поваги прав людини.
40. Принцип суверенної рівності.
41 .Принцип невтручання.
42.Принцип територіальної цілісності.
43.Принцип непорушності кордонів.
44.Принцип рівноправ'я та самовизначення народів.
45.Принцип співробітництва.
46.Принцип добросовісного виконання взятих на себе міжнародно-правових обов'язків.
47.Міжнародна правосуб'єктність держав.
48.Поняття держави в міжнародному праві.
49.Основні права і обов'язки держави.
50.Юрисдикція держави.
51 .Імунітет держав.
52.Прості і складні держави.
53.Міжнародне визнання держав.
54.Визнання урядів.
55.Правонаступництво держав.
56.Правонаступництво у відношенні договорів,
57.Зміни в державній владі і договори.
58.Правонаступництво у відношенні державної власності.
59.Правонаступництво у відношенні державних архівів.
60.Правонаступництво у відношенні державних б'оргів.
61.Територіальне верховенство держав. Поняття та значення.
62.Державна територія.
63. Державні кордони.
64.Міжнародні ріки.
65.Поняття та правове регулювання громадянства.
66.Право на дипломатичний захист,
67.Громадянство і правонаступництво у відношенні територій.
68.Апатриди. Поняття та правове регулювання статусу.
69.Біпатриди. Поняття та правове регулювання статусу.
70.Іноземці. Поняття та правове регулювання статусу.
71. Право притулку.
72.Права людини як галузь міжнародного права.
73.Норми про права людини.
74.Система органів зовнішніх зносин.
75.Початок і кінець дипломатичного представництва.
76. Спеціальні місії.
77. Функції дипломатичного представництва.
78. Дипломатичні привілеї і імунітети.
79. Дипломатичне право міжнародних організацій.
80. Консульських відносин.
81. Організація консульських установ.
82.Консульські функції.
83.Консульські привілеї та імунітети.
84.Поняття права міжнародних договорів.
85. Сторони в міжнародних договорах.
86.Право на участь в міжнародних договорах.
87.Стадії укладання договорів.
88.Повноваження при підписанні міжнародних договорів.
89.Ратифікація, затвердження, приєднання , міжнародних договорів.
90. Застереження до міжнародних договорів.
91. Депозитарій міжнародних договорів.
92.Вступ договорів в силу.
93.Форми договорів.
94.Дія договорів.
95.Порядок перегляду міжнародних договорів.
96.Недійсність договорів.
97.Призупинення і зупинення дії договорів. Міжнародні конференції.
98.Постійні міжнародні органи.
99.Поняття і види міжнародних організацій.
100.Правосуб'єктність міжнародних організацій.
101.Функції міжнародних організацій.
102.Членство в міжнародних організаціях.
103.Органи міжнародних організацій.
104.Генеральна Асамблея 00Н.
105.Рада Безпеки 00Н.
106.Головні органи 00Н.
107.СНД. Цілі і принципи.
108.Основні напрями діяльності СНД.
109.Організація з безпеки та співробітництва в Європі.
110.Міжнародні організації в Європі.
111.Поняття спору та ситуації в міжнародному праві.
112.Механізм вирішення міжнародних спорів 00Н.
113.Механізм вирішення міжнародних спорів ОБСЄ.
114.Мирні засоби вирішення спорів.
115.Територіальне море.
116.Виключна економічна зона.
117.Свобода польотів в міжнародному повітряному праві.
118.Поняття міжнародного економічного права.
119.Цілі і принципи міжнародного економічного права.
120.Держава в міжнародних економічних відносинах.
121.Відповідальність держав і приватних осіб за порушення
норм міжнародного економічного права.
122.Транснаціональні корпорації як учасники міжнародних
економічних відносин.
123. Вирішення міжнародних економічних спорів.
124. Міжнародне торгове право.
125. Міжнародні торгові організації.
126.Уніфікація норм, які регулюють торгові зв'язки.
127.Міжнародне фінансове право.
128.Міжнародне інвестиційне право.
129.Поняття міжнародного кримінального права.
130.Склад злочину в міжнародному кримінальному праві.
131.Міжнародні військові трибунали.
132.Поняття міжнародного гуманітарного права.
133.Захист жертв війни.
134.Нейтралітет держав при веденні військових дій.
135.Міжнародно-правова концепція України.
1.Поняття міжнародного права.
МП - це самостійний нормативний комплекс, що являє собою сукупність юридичних норм, які створюються спільно суб’єктами МП з метою врегулювання їх взаємовідносин.
Основні ознаки МП:
МП – це сукупність норм і принципів
Ці норми створюються шляхом фіксованої (договір) або мовчазно вираженої (звичай) угоди між суб’єктами МП
Ці норми признаються суб’єктами МП в якості юридично обов’язкових
Реалізація норм МП забезпеч. примусом, форми, характер і межі якого визначаються в міждержавних угодах.
Сучасне МП не є однорідним за своїм соціальним змістом. У ньому відображені як ідеї демократії так і прогресивний вплив національних правових систем ряду держав.
2.Україна і МП.
Україна іде шляхом суверенного розвитку в напрямку демократії та побудови ефективних ринкових відносин. Саме сьогодні МП відіграє важливу роль у М правовому регулюванні, воно посідає значне місце у правовій системі України, нормативній співдружності міжнародних договорів та національних законодавств. МП виконує ряд функцій:
Регулююча (розробка правил поведінки між суб’єктами МП)
Координуюча і охоронна.
3.Форми, джерела МП.
Для МП джерела – це форма вираження міжнародно-правової норми. Джерела сучасного МП містяться в ст.38 Статуту міжнародного суду ООН 26.06.45 р.
Відповідно до цього документа до джерел МП належать :
- міжнародні конвенції ,як загальні, так і спеціальні, що встановлюють правила, точно визначені державами, що сперечаються.
- міжнародний звичай як доказ загальної практики. Визнаної в якості правової норми.
- загальні принципи права, визнані цивілізованими націями.
- судові рішення і доктрини, найбільш кваліфікованих фахівців з публічного права різних націй у якості допоміжного засобу для визнання правових норм.
- акти МО і конференції
Для того щоб бути джерелом МП повинні виконуватись наступне:
Не заперечувати принципам МП
Розповсюджуватись на ці держави, якими були прийняті.
4.Суб’єкти МП.
Суб’єкт - це учасник Мвідносин, що врегульований нормами МП, який володіє юридичною незалежністю і спроможністю самостійно здійснювати права і обов’язки .
Суб’єкти бувають:
1.Основні = первинні (держава, Нації та народи що борються)
2. похідні = вторинні (МО, Державоподібні утворення)
І .Держава (характер.: населення, територія, суверенна влада).
ІІ Державоподібні утворення (Ватикан не має самостійного статусу)
ІІІ. Нації та народи що борються за суверенність держави.
Ще одне розмежування суб’єктів:
Суб’єкти правостворюючі (держави і міжнародні організації)
Правозастасовуючі (всі суб’єкти МП).
5. Об’єкт МП.
Об’єктами МП є все те, з приводу чого суб’єкти МП вступають у правові відносини на основі принципів і норм МП.
Таким чином, у коло об’єктів МП входять конкретні матеріальні і нематеріальні блага, що не належать винятково до внутрішньої компетенції держави і можуть виходити за межі державної території. Слід мати на увазі, тільки держави вправ вступати у будь-які правовідносини, котрі вони вважають необхідними і вигідними для себе. Єдине обмеження для держав – пряма заборона якогось об’єкта МП (продаж жінок і дітей, вирішення спорів між державами за допомогою оголошення війни і т.д.).У якості об’єктів МП можуть виступати: територія і міжнародний простір, дії, стимулювання від дій.
6.Функції МП.
Функції МП- це основні напрями, його впливу на відносини, які виступають предметом МП регулювання.
Головною соціальною функцією є посилення існуючої системи МВ шляхом підтримки в ній належного характеру.
Головна юридична функція - це правове регулювання міждержавних відносин.
Обидві функції стабілізуючі.
- Протидія існуванню та появі нових інститутів та відносин які протирічать цілям та принципам МП
- Розширення та поглиблення зв’язків між державами
- Інформаційно виховна тобто передача досвіду мирного регулювання.
7. Юридично обов’язкові норми МП.
Юридично обов’язковими нормами є
Імперативні (до них належать основні принципи МП, тобто такі норми від яких держави не можуть відступати навіть за взаємною згодою, і договір, що суперечить таким нормам, є юридично неспроможним )
Диспозитивні (до них належать норми ,які дозволяють відступи від них, за взаємною згодою сторін, при цьому ці відступи не повинні торкатися третіх держав )
8.Кодифікація МП.
Під кодифікацією МП розуміється систематизація міжнародно-правових норм, здійснювана суб’єктами МП.
Таким чином сучасна кодифікація МП здійснюється шляхом:
Установлення точного змісту і точного формулювання вже існуючих і діючих принципів і норм МП в певній сфері відносин між державами.
Зміни або перегляду застарілих норм.
Розробки нових принципів і норм з урахуванням НТП.
Закріплення в узгодженому вигляді всіх цих принципів і норм у єдиному міжнародно-правовому акті, конвенції, договорів, угоді.
Кодифікація МП у науковій літературі зустрічається як офіційна (реалізується у формі міжнародних договорів) і неофіційна (доктринальна, або кодифікація почата окремими юристами).
Практичною діяльністю з кодифікації МП в рамках ООН займається комісія МП.
9.Система і структура МП.
Міжнародна система охоплює міжнародні організації , різноманітні обмеження держав, нації і народи , що борються за незалежність.
МС включає не тільки зазначені суб’єкти, а і відносини між ними, міжнародно-правові і соціальні норми. Але поряд з цим є універсальні і функціональні системи, такі я система міжнародних економічних відносин.
Характерні риси МП, як особлива система права
1.додержання норм МП після їх створення, забезпечується державним примусом
2.МП слугує своєрідним масштабом можливої і неможливої поведінки держав у МВ.
3.для МП характерним є те, що вона має свій специфічний предмет регулювання (відносини між суб’єктами МП)
4.суб’єктами МП на відміну від внутрішньодержавного права є суверенні держави, міжнародні організації, державоподібні утворення.
5.МП характерний свій спосіб творення норм.
10. Поняття норми МП.
Норми МП – створено угодою суб’єктів, формально визначене правило яке встановлюється для суб’єктів права, яке обов’язково повинно забезпечуватися юридичним механізмом.
Норма – це исходний пункт ,а не єдине правило.
Види de jure (офіційно визнане правило), de facto ( теж саме правило, але з урахуванням особливості їх проведення), м’яке право (це норма яка взаємодії з правовими нормами виконує те, що останні не можуть зробити).
11. Норми “м’якого” права .Їхнє значення для розвитку сучасного МП.
М’яке право - це норма яка взаємодії з правовими нормами виконує те, що останні не можуть зробити. М’яке право застосовується для позначення і закріплення не правових міжнародних норм. Вони відіграють роль передвісника твердого права. Тому слід зазначити значну роль міжнародних норм м’якого права особливо в діяльності міжнародних органів і організацій котрі з їхньою допомогою здійснюють правове регулювання, що виходить за рамки їх компетенції, тим самим розширюючи межі правового регулювання міжнародних відносин, і впливаючи на прогресивний розвиток МП.
12. Класифікація норм МП.
І За змістом і місцем в системі МП:
Цілі (що реалізують в рамках нормативної системи МП)
Принципи (що встановлюють основи міжнародного правопорядку, миру і співробітництва)
Норми (загальнообов’язкове правило поведінки)
- Основні (регулюють найважливіші суспільні відносини між суб’єктами МП)
- Підпорядковані (конкретизують і доповнюють основні норми)
ІІ За способом створення і формою існування (за джерелами):
- Договірні
- Звичаєві
ІІІ За сферою дії:
Універсальні (регулюють відносини між усіма державами членами світового співтовариства)
Партикулярні :
- Регіональні (закріплені в угодах між державами визначених геогр. регіонів)
- Субрегіональні (закріплені в угодах між групою держав у середини геогр. регіону)
ІV За юридичною силою:
- Імперативні
- Диспозитивні
V За змістом правил поведінки
- Матеріальні (містять правила і обов’язки сторін)
- Процесуальні (норми, що регламентують діяльність міжнародних правозастосовних органів (міжнар суд, Рада безпеки ООН) ).
VІ За своєю роллю в механізмі міжнародно правового регулювання :
- Регулятивні (норми представляють суб’єктам права на вчинення передбачених у них позитивних дій)
- Охоронні (виконують захисну функцію міжнародного правопорядку від порушень і встановлюють заходи і санкції стосовно порушників).
13. Імперативні і диспозитивні норми МП.
Імперативні (до них належать основні принципи МП, тобто такі норми від яких держави не можуть відступати навіть за взаємною згодою, і договір, що суперечить таким нормам, є юридично неспроможним )
Диспозитивні (до них належать норми ,які дозволяють відступи від них, за взаємною згодою сторін, при цьому ці відступи не повинні торкатися третіх держав )
15. Цілі МП.
Розуміються як цілі що реалізуються в рамках нормативної системи МП. Головною соціально-політичною метою міжнародної нормативної системи є підтримка існуючої системи міжнародних відносин.
16. Принципи МП.
Jus cogens це загально визнанні норми вищого порядку. Ці принципи поширюються на всіх суб’єктів, відхилення не допустимі. Основні принципи закріплені в ст.1 та 2 статуту ООН а також в декларації “ про принципи МП”, які стосуються державних відносин і співробітництва між державами відповідно до статуту ООН (70р.)
- суверенна рівність держав
- добросовісне виконання міжнародних зобов’язань
- невтручання у внутрішні справи
- рівноправність і самовизначенність народів
- територіальна цілісність держав
- незастосування сили або погрози сили
- мирне врегулювання спорів
- непорушність кордонів
- повага прав людини
- співробітництво держав.
17. Звичайні норми МП. Норми що виникли в результаті кілька разового і тривалого застосування суб’єктами МП певних правил поведінки, але такі, що не знайшли свого закріплення в міжнародних договорах. Як правило процес встановлення звичаю просліджується з трудом, час його формування може бути зазначений лише приблизно. Ця обставина дуже ускладнює застосування звичаю при вирішенні спорів і розбіжностей, що виникають між суб’єктами МП. Факт існування конкретного договору тобто писаної норми може бути підтверджений посилання на текст документа. Доказом же існування звичаєвої норми слугує виняткова практика держав або, у крайньому випадку, наявність яких несуть непрямих ознак, наприклад використання переваг що витікають з існування звичаю або включення звичаю у внутрішнє законодавство якоїсь держави або ряду держав.
Звичай не підлягає тлумаченню до нього звичайно не може бути заявлене застереження що завжди робиться в писемній формі. Звичай завжди йде слідом за практикою лише фіксуючи її. Навпаки писана норма в ряді випадків сама створює практику установлюючи правила обов’язкової поведінки держави нових галузях співробітництва або вносячи зміни в попередні норми.
18. Договірні норми МП. Це норми що є продуктом угоди суб’єктом МП які містяться в міжнародних договорах. В даний час міжнародні договори посідають основне місце в системі джерел МП через такі причини:
- процес створення договірної норми в хронологічному плані коротше процесу створення звичаєвих норм
- процедуру укладання, виконання і денонсації договорів детально розроблена і закріплена в кодифікованих міжнародно-правових актах
- договірна форма надає більше можливостей для узгодження воль суб’єктів, ніж яка-небудь інша
Договір завжди виникає з активних дій держав направлених на досягнення саме такого результату, як писана норма. Договір має чітко виражений у часі процес створення. Писана норам підлягає тлумаченню у випадку виникнення неясностей або ускладнень при її застосуванні. Тільки з писаною нормою пов’язаний такий прогресивний інститут сучасного МП як кодифікація.
19.Взаємозв’язок звичайних та договірних норм МП. Договір і звичай мають ряд спільних рис, що характеризують їх як джерела однієї правової системи:
- договір і звичай утворюються в результаті взаємних дії держав або інших суб’єктів МП і мають спільну юридичну основу - угода суб’єктів, що їх створюють
- обидва джерела містять правила поведінки, що носять обов’язковий характер, тобто зв’язують волі суб’єктів, що їх створили. Це означає, що жодна держава або інший суб’єкт міжнародних правовідносин не може довільно відмовитися від взятих на себе зобов’язань
- не дотримання або порушення як договору так і звичаю веде до однакових правових наслідків: до припинення їхньої дії, виникнення яких несуть вимог про задоволення претензій, що випливають із не виконання договору або звичаю
- обидва джерела підпорядковані дії загальних принципів права
наявність змішаних норм свідчить на користь тези про те що ці джерела не конфліктують один з одним а навпаки доповнюють і взаємодіють.
20. Міжнародна ввічливість.
Виступає в якості не правової категорії і є особливим джерелом МП. Її розцінюють, як акт доброї волі (дружелюбності, добросусідства, підкресленої поваги, скасування формальностей, надання пільг, привілеїв і послуг іноземним державам і їхнім громадянам не в силу вимог міжнародно-правових норм, а з доброї волі держави), щодо дотримується у взаємному спілкуванні держав. Особливість цього джерела обумовлена тим, що воно найбільш близьке до звичаїв, але з цією відмітністю, що всіма членами міжнародного співтовариства міжнародна ввічливість не признається звичаєвим правом, але відмова від додержання її засуджується. Водночас припинення тих або інших актів міжнародної ввічливості не обов’язково є недружелюбною дією і не може слугувати підставою для виникнення міжнародної відповідальності. Тому міжнародну ввічливість можна, скоріше, віднести до норм М моралі.
21.Поняття міжнародно-правового регулювання.
МП відрізняється від всіх інших правових систем предметами і методами парового регулювання, об’єктом та суб’єктом права а також нормотворення і забезпечення виконання розпоряджень міжнародно-правових норм.
Об’єктами регулювання виступають відносини між діючими особами міжнародної системи. Сама міжнародна система відрізняється від внутрішньодержавної по суб’єкту і характеру зв’язків між ними. Міжнародні відносини – це взаємодія суб’єктів, яка направлена на задоволення їх потреб та забезпечення інтересів.
Предмет регулювання: питання, які по свої суті є міжнародними і не можуть належати до внутрішньої компетенції країн; питання, які хоча не пов’язані з загально людськими інтересами, але можуть бути вирішенні діяльністю двох або більше держав; питання, регулювання яких належить до компетенції національного права, але з метою їх вирішення - доцільно регулювання міжнародними актами.
22. Механізм міжнародно-правового регулювання.
МП відрізняється від всіх інших правових систем предметами і методами парового регулювання, об’єктом та суб’єктом права а також нормотворення і забезпечення виконання розпоряджень міжнародно-правових норм.
Об’єктами регулювання виступають відносини між діючими особами міжнародної системи. Сама міжнародна система відрізняється від внутрішньодержавної по суб’єкту і характеру зв’язків між ними. Міжнародні відносини – це взаємодія суб’єктів, яка направлена на задоволення їх потреб та забезпечення інтересів.
Предмет регулювання: питання, які по свої суті є міжнародними і не можуть належати до внутрішньої компетенції країн; питання, які хоча не пов’язані з загально людськими інтересами, але можуть бути вирішенні діяльністю двох або більше держав; питання, регулювання яких належить до компетенції національного права, але з метою їх вирішення - доцільно регулювання міжнародними актами.
23. Міжнародний правопорядок.
Це правила поведінки, що у результаті кілька разового повторення протягом тривалого часу набуло мовчазного визнання суб’єктів МП і виконуються ними в їх міжнар практиці в якості звичайної міжнарод-правової практики.
Протягом тривалого часу звичай відігравав дуже важливу роль у розвитку МП і був його головним джерелом. В умовах відсутності договірних норм з найважливіших питань взаємовідносин держав на міжнародній арені ці питання регулювалися міжнародними звичаєвими нормами. Після початку активних кодифікаційних процесів у сучасному МП, роль міжнар порядку значно знизилася, проте й у сучасний період багато міжнар порядків збереглося в дипломатичному і консульському праві, міжнарод морск праві.
24.Міжнародно-правова відповідальність.(МПВ)
МПВ – це юридичний обв’язок суб’єкта-правопорушника ліквідувати наслідки шкоди, заподіяної іншому суб’єкту МП невиконання або неналежним виконання розпоряджень норм МП. Суб’єктами МПВ можуть бути тільки держави. Фізичні і самост юридичні особи не несуть такої відповідальності за звичайні правопорушення, оскільки в цих випадках відповід є цивільно-правовою.
Підстави МПВ бувають:
- Юридичні(міжнародно-правові зобов’язання суб’єктів, відповідно до яких те або інше діяння вважається М правопорушенням)
- Фактичні (діяння або бездіяльність суб’єкта МП що порушують М правові зобов’язання)
- Процесуальні (процедура розгляду справ про правопорушення і порядок притягання винних суб’єктів до відповідальності).
25. Поняття застосування норм МП.
Застосування норм права – це форма їх реалізації, здійснювана державою в особі своїх органів щодо конкретних випадків міжнародних відносин. Наприклад, у ст.4 Віденської конвенції “про право М дог-в” зазначається: “без шкоди для застосування будь-яких норм, викладених у тій конвенції під дію яких підпадали б договори на підставі МП, незалежно від конвенції, вона застосовується тільки до договорів, укладених державами після набрання неї сили щодо цих держав.”
Застосування норм права є однією з чотирьох форм імплементації(реалізації) норм МП.
26. Тлумачення норм МП.
Тлумачення – пояснення змісту норм.
Задачі: а)спосіб усунення неточностей, які допущенні при створенні норм; б) уточнення змісту норми в умовах, які постійно змінються.
Підходи: а) об’єктивістський (встановлення значення тексту); б)суб’єктивістський (виявлення волі сторін); в) функціоналістський (встановлення цілі норми)
Засоби:
- основні (текст угоди)
- додаткові (підготовчі матеріали)
Види:
Аутентічне (тлумачення, яке здійснюється сторонами угоди)
Міжнар органи та організації в т.ч. судові тлумачення, яке здійснюється такими органами а також дер-ю назив офіційним:
- нормативне (загальний зміст норми у всіх випадках її застосування)
- казуальне (до конкретного випадку)
неофіційні (здійснюються не державними органами).
27. Правила і способи тлумачення норм МП.