Правила І способи тлумачення норм міжнародного права. 28. Тлумачення норм міжнародного права судами
| Вид материала | Документы |
- Принципи тлумачення конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, 1436.04kb.
- Тема: «Вимоги норм міжнародного гуманітарного права та законодавства України щодо захисту, 370.11kb.
- План Проблема визначення міжнародного права. Характерні риси міжнародно-правової системи, 191.9kb.
- План Поняття І джерела права міжнародних договорів. Види міжнародних договорів, 177.23kb.
- Затверджено на засіданні кафедри психології, соціології та права, 95.81kb.
- Понятие реализации права. Формы реализации права: соблюдение, исполнение, использование, 12.34kb.
- Тема: "особливості ведення воєнних дій з урахуванням норм міжнародного гуманітарного, 254.08kb.
- «Применение норм международного права судами рф», 84.87kb.
- Тема 4: Суб’єкти міжнародного права, 161.34kb.
- Тема 11 судова влада у зарубіжних країнах, 102.86kb.
Загальне правило тлумачення
1. Договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об'єкта і цілей договору.
2. Договір повинен тлумачися єдино (тобто потребує, щоб норма розумілася єдино у всіх випадках, і застосовувалась однаково до всіх субєктів ).
3. Ефективність (результат тлумачення вели до досегнення цілі і норм і робили їх діючими)
Результатом тлумачення не може бути односторонне обмеження прав.
Способи тлумачення:
- Граматичний
- Логічний
- Спеціально юридичний
- Систематичний
- Історичний
28.Тлумачення норм МПсудами.
Тлумачення – уточнення , пояснення змісту договору. 1). Суди застосовують текстуальне тлумачення. 2 ). Суди застосовують договір, як частину правової системи. Текстуальне тлумачення – бачення головного в встановленні значення тексту. Вважають, що воля сторін знайшла своє
відображення в тексті.
29.Суб”єктивна і об”єктивна сфера дії МП.
Сфера дії МП – область застосування міжнародних правових засобів .Сфери бувають: -суб”єктивні;
-об”єктивні; -територіальні. Суб”єктивні визначають кругом суб”єкта, на який розповсюджується дія МП (що, хто). Об”єктивні визначають круг відносин, що регулюються (кого, що регулюють).
30.Територіальна сфера застосування норм МП.
Сфера дії МП – область застосування міжнародних правових засобів. Сфери бувають: суб”єктивні, об”єктивні, територіальні.
Територіальні бувають: сухопутні, повітряні, космічні, водні. МП діє повсюди, де є міжнародні відносини.
32. МП і єкстратериторіальна дія національного права.
Єкстратериторіальна дія національного права – це виходячі за рамки державної території дії національного права.
Державна територія в рамках кордону – це співвідношення сухопутної, водної, повітряної території (до 100-110 км. верх; 12 морських миль по морю).
При переміщенні фізичної особи в сферу дії іншої правової системи, особа не може лишитися своїх прав.
Права повинні бути признані. Основна задача: -воно має значення для здійснення державою норм МП за рамками своєї території; - норми права регулюються в між/пакті про права людини ; -конституцією і законами; -колезійними нормами МП.
Національне право при єстртатериторіальній дії починають регулюватися МП. Поняття єкстратериторальної дії зв”язано з юристдикцією, які витікають із суверенітета держави і означають його законодавчу, судову, адміністративну владу на дану територію. По сфері дії розрізняють слідуючи юристдикції: -територіальну; єкстратериторіальну;
По характеру влади: законодавчу, виконавчу, судову. По об”єму: повну, обмежену. При повній – держава предписує певну поведінку і забезпечує реалізацію своїх предписаній(всіма доступним засобами) без обмеження (міліція, суд). При обмеженій – держава предписує певну поведінку і обмежує в використанні засобів по його реалізації. З точки зору дії права розрізняють: предписуючу юристдикцію-у держави є влада робити своє право обов”язковим для всіх юрид. і фізич. осіб, що знаходяться на його території; судова юристдикція все підпорядковується рішенню суду; повну юристдикцію держава здійснює в рамках своєї території. Єкстратериторіальна юристдикція , де держава вправі зобов”язати своїх громадян виконувати його закони і в тому випадку , якщо останні знаходяться поза його територією. Судова юристдикція- здійснюється державою поза його територією тільки в випадку виключення. Юристдикція примушення - здійснюється тоді коли суб”єкт повертається на його територію, вступає в повну юристдикцію держави. Існує 2 принципа регулювання дії єктратериторіального права:1). іноземне право діє в рамках, які визначені місцевим законодавством і в співвідношенні з між. зобов”язаннями держави; 2).не підлягає застосування іноземного законодавства, який протидіє основам місцевого права, навіть якщо колізійні норми останнього відсилають до нього.
33.Співвідношення міжнародного і національного права. Значення проблеми.
Відомо три основні концепції: моністична, що виходить з примату внутрішньодержавного права; моністична , що грунтується на приматі МП; дуалістична концепція, що розглядає внутрішньодержавне право , як два різні правопорядки. Дуалістична модель стверджує, якщо норми МП створюються у результаті міжнар спілкування суб”єктами МП, то національне право міститься у конституціях держав, на основі яких складається права і обов”язки особи. Дуалістична модель розглядає ці дві системи права, як незалежні одна від одної; Моністична концепція –це обидві системи права тісно переплітаються. Hard law; Soft law; Договір, Міжнар ввічливість.
34.Міжнародне право про взаємодію з національним. Згідно з моністичною концепцією МП і нац право тісно переплітаються. Взаємодія МП і національного права розглянемо у таких етапах і рівнях: )1. Міжнародне і національне право творення; 2).Структурно- функціональні зв”язки норм МП і внутрішнього права, де слід виділтит такі основні підсистеми зв”язків: внутрішньодержавні відносини зв”язків; міждержавні відносини зв”язків; зв”язки внутрішньодержавних і міждержавних відносин; зв”язки міжнародне право – міждержавні відносини; зв”язки норм міжнародного і внутрішньодержавного права. 3). Зв”язки між нар і внутрішньодержавних правовідносин; Це зв”язки між суб”єктами між і нац відносин, права суб”єктів у між та у внут-держ правовідносинах; 4). Взаємодія механізмів правового регулювання на стадії реалізації прав та обов”язків. 5).Узгодження між і внут-держав права на різних етапах правотворення і реалізації. Наприклад: свою регулюючу функцію МП без внутдерж права не могло б здійснити, порядок укладання договорів регулюється, як МП так і внутрідеж правом.
35.Національне право про взаємодію з міжнародним.
Засади взаємодії національного права і міжнародного права визначають насамперед конституційним правом і правом зовнішніх зносин кожної держави. Порівняльний аналіз конституційного права і практики його застосування підтверджує , що дія національного права непридатна для регулювання між відносин , і навпаки. У процесі взаємодії нац і МП первинним є вплив нац права. Зміст норм нац права впливає на зміст норм між права. Такий вплив називається матеріальним. Вплив норм нац права на здійснення норм МП, що стосується порядку вироблення норм МП називається процесуальним. При взаємодії “національне – міжнародне право” застосовується загальне правило: чим прогресивніший суспільний лад держави, тим значніший вплив його конституційних принципів і зовнішньої політики на розвиток МП.
36. Конституція України і МП.
Конситуційне право відіграє головну роль у взаємодії нац і між права. Норми конституційного права України умовно поділяють на групи, такі як: 1). Забезпечення прав людини й основних свобод; 2). Регулювання взаємодії з МП; 3). Розробка і реалізація концепції зовнішніх зносин держави.
Конституційне право України встановлює, що права людини визначаються відповідно до міжнародних правових норм. Наприклад: в ст. 24 Конституції України зазначається, що громадяни мають рівні права і свободи, рівність прав жінки і чоловіка. А рівність прав жінки і чоловіка відповідає суті між. Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації жінок. Ст. 9 Конст. України, якою визначається, що чинні міжнародні договори є частиною нац. законодавства України. Ст. 92 Конст України визначає: основи зовнішніх зносин, зовнішньоекономічну діяльність, встановлення дипломатичних рангів і т.д. Ст. 106 Конституції України, де зокрема Президент України: 1). представляє державу в міжнародних відносинах; 2). призначає та звільняє глав дипломатичних представництв; 3).приймає рішення про громадянство в Україні та призупинення прийняття до громадянства України.
37.Принип незастосув сили в МП.
Першим міжнар дог., щозабороняє агресивну війну, став Паризький дог. 27серп.1928р. про відмову від війни як знаряддя нац політики. Найповніше цей принцип розглянуто в Деклар про посилення ефективності принципу відмови від погрози силою або її застосув в міжн віднос., прийнятої резолюцією Ген. Асс. ООН 87р. Цей принцип означає, що держ і ін суб`єкти міжн права повинні утримуватись від погроз або застосув сили проти територіал недоторк або політич незалежності будь-як держави. Також забороняється заохочування і сприяння ін держ до застосування сили. Суб`єкти міжн права повинні утримуватись від організації, підбурювання або участі в напіввоєнних, терорист або підривних діях, від всіх форм втручання або погроз проти ін держ., від пропаганди агресивних війн.
38.Принцип мирного виріш спорів
Цей принцип займає одне з найважливіших місць в системі прнципів МП. Цей принцип розвивався паралелно з принципом незастосування сили. Вперше принцип був закріплений в актах Гаагзьких конференцій миру 1899 і 1907р. Однак лише після прийняття статуту ООН, цей принцип став нормативно- закрвпл в МП, став загальновизнаним і загальнообов`язковим. Цей принцип передбачає, що всі спори між державами повинні розв`язуватись винятково мирними засобами, незалежно від походження і характеру цих спорів. В статуті ООН зазначено перелік засобів, пов`язаних з мирним розв`яз спорів (шляхом переговорів, обстеження, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду та ін.)
39.Принцип поваги прав людини.
Реальне міжнар співробіт в цій сфері пов`язане з створенням ООН, в статуті якого зазначається, що захист прав і свобод нерозривно пов`язаний з підтрим міжнар миру та безпеки, з встановленням дружніх відносин між народами. В 1948р була прийнята Декларайія прав людини, а в1963р- Міжнар конференц про ліквідацію усіх форм расової дискримінації. Цей принцип також відображався в ряді регіонал міжнар –правов актах. Цей принцим вказує на те, що права людини неможливі без держави і не можуть існувати поза неї. Кожна людина користується правами і свободами, що зазначені в конституції і з-ах держ. Законодавство будь- якої держави визначає правове становище, обсяг прав та обов`язків усіх осіб, які перебув на її терр (громадян даної держ., іноземців, апатридів).
40.Принцип суверен рівності
Фактично, цей принцип є основою існування ООН.. Суверенна рівність являє собою поєднання принципів поважання суверенітету та рівноправності держав. Суверенітет має на увазі верховенство і незалежність влади; це повнота законодав, виконав і судової влади держ на її терр, а т.ж. незалежність у зовніш справах. Єдине, чим може бути обмежений суверенітет- права людини і народу. Тобто принцип суверен рівн має на увазі поважання народом верховної державної влади, незалежно здійснюваної відповідно до нац і міжнар права. А також розкриває такі елементи: держ юридично рівні; кожна держ зобов`язана поважати правосуб`єктність ін держ.; теритоальна цілісність і політ незалежність держ недоторкані; кожна держ має право вибору і розвитку свої політ., соц., ек. і культур системи.
41.Принцип невтручання
Статут ООН забороняє втручання у справи, які стосуються внутріш компетенції будь-як держ. Дотримання зазначеного принципу виключає можливість використ тиску, ек санцій, введення ембарго та ін обмежень стосовно тієї чи ін держ. Але цей принцип дуже часто порушується з боку окремих держ. Принцип невтручання також забороняє будь-яке збройне втручання у внутрішні або зовніш справи, щоє внутрішньою компетенцією держ.; забороняється будь-який примус для підкорення своїм власним інтересам; держ повинні утримуватись від надання прямої або опосередкованої допомоги терорист діял., спрямованій на насильницьке повалення режиму ін держ.
42.Принцип територ цілісності
Цей принцип зводиться до заборони насильницького захоплення або зміни належності інозем територій, а також до заборони протиправного використ інозем територій або заподіяння їм значних збитків. Прешим багатосторон міжнар дог, у якому був закріплний принцип- Статут Лігі Нац Першим універсальним док, що нормативно закрипив принцип – Статут ООН. Принцип територ цілісн передбачає повагу територ цілісн кожної держ.; зобов`язання утримув від будь-яких дій, несумісних з цілями і принципами Статуту ООН; утримуватись від перетворення території одна одної на об`єкт воєнної окупації або застосув сили на порушення МП.
43.Принцип непорушності держ кордонів
Цей принцип є одним із нових принципів сучасного МП. Він закріплений у Заключному акті Наради з безпеки і співроб в Євр 1серп 1975р. Суть цього принципу зводиться до міжнар.- правов визнання існуючих кордонів європей держав і до відмови від зазізань на ці кордони. В Заключному акті НБСЄ зазначено, що держави- учасниці розглядають як непорушні всі кордони одна одної, як і кордони всіх держ в Євр., і тому вони утримуватимуться від зазіхань на ці кордони.
44.Принцип рівноправ та самовизнач нар.Цей принцип визначає, що кожний народ має право самостійно виріш всі питання свого внутріш розв і міжнар відносин. Нормативний зміст закріплено в Статуті ООН ООН має на меті розвивати дружні відносини між націями на основі поважання цього принципу. Резолюція Ген.Асс. ООн від 14.12 60р проголошено необхідністьпокласти край колоніалізму в усіх його фомах. Міжнар пакт про права люд 19.12.66р проголошує, що всі держ повинні заохочув здійснення права на самовизнач і шанувати це право. Отже, цей принцип вказує на те, що всі народи мають право в умовах повної свободи визначати свій вн і зовн політичний статус без втручання ззовні і здійснювати на свій розсуд свій політ., ек., соц і культур розвиток.
45.Принцип співробіт-ва.
Цей принцип є основою побудови і розв міжн віднос. Без додержання цього принципу неможливінормальні міжн віднос., особливо в ек сфері. Цьому принципу присвячений розділ Деклар 70р. “Обов`язки держ., які співроб-ть одна з одною відповідно до статуту”, де сакзано, що держ зобов`язани співроб-ть одна з одною незалежно від відмінностей їх політ., ек. і соц систем, у різних галузях міжн відносин з метою підтрим міжн миру, безпеки і сприяння міжн ек стабільності та прогресу, загальному добробуті народів. Отже, цей принцип має на меті, що держ повинні: підтримув міжнар мир і безпеку; сприяти міжнар ек стабіс-ті і прогресу, загальному добробуту народів; забезпечити звільнення від дискриміноції.
46.Принцип добросовіс викон міжн.- правов зобов`язань
Цей принцип іноді розглядають як принцип поваги міжнар зобов`язань. Він вказує на те, що якщо не буде поваги до вже існуючих міжнар зобов`яз.,то мало надії на їх належне виконання. Цей принцип був закріплений у Заключному акті загальноєвроп наради. Значення цього принципу зростає в зв`язку з тим, що в міжнар віднос практично відсутні органи, які б вживали заходи щодо примусового виконання міжнар зобов`язань. Сумлінне ставлення держави до виконання своїх зобов`яз відіграє вирішальну роль при укладанні довгострок дог та угод. Згідно цього принципу держ зобов`язана сумлінно виконув свої зобов`язання за Статутом ООН, загальновизнаними правилами та нормами МП, міжнар договорами. При здійсненні своїх суверен прав, держ повинні забезпечити узгодження їх законів, адмін правил, практики і політ зі своїми зобов`язаннями за МП.
47.Міжнар правосуб`єктність держ
Суверенні держ є основними суб`єктами МП. Маючи суверенну владе, держ створюють і застосовують міжн.- правові норми. Держ, як суб`єкт МП, є союзом людей, об`єднаних на одній терит і під однією верховною владою спільністю свого права і своїх інтересів. Міжнар правосуб`єктність держ також пов`язується з участю у діяльності міжн організ-й, із підтримкою взаємовигідних зв`язків з ін держ-ми. Держ активно займаються питаннями зовнішньоек діял, намагаються частіше виступати як суб`єкти МП, використ-чи різні форм міжнар співроб-ва. Незалежно від того, хто є конкретним учасником міжн ек віднос., які межі їх компетенції- в усіх випадках єдиним суб`єктом цих відносин є держ. Саме вона наділена всім обсягом правоздатності. Вона несе відповідал за виконан зобов`язань які випливають з міжн дог-ів. (за винятком, коли юр особою в віднос постає ін орган, що діє від свого імені). На правосуб`єктніст держ суттєво вплив правова самостій і незалеж. В правовому розумінні держ рівні за юр самостійністю і незалежністю. Юр рівність держ як суб`єктів МП значить, що ніхто з них не може нав`язувати іншому свою волю, обов`язки без його згоди. Окрім мирного виріш спорів на держ покладаються такі обов`язки як: утримув від надання доп іншій держ., яка не виконує обов`язку утримуватись від загрози силою або в застосув проти територіал недоторк-ті або політ незалеж-ті ін держ або ін чином, несумісним з МП чи проти якої ООН застосовує заходи попередження чи примусу; поважати права людини і т.д.
48.Поняття держ в МП
Вважається, що абсолютного суверенітету держави сьогодні не існує. Взаємозалежність держ посилюється в залежності від інтенсивності міжнародного співроб-ва. На правосуб`єктніст держ суттєво вплив правова самостій і незалеж. В правовому розумінні держ рівні за юр самостійністю і незалежністю. Юр рівність держ як суб`єктів МП значить, що ніхто з них не може нав`язувати іншому свою волю, обов`язки без його згоди. Держ такий суб`єкт МП, якому властиво: нас., терит., уряд і можливість вступати в відносини з ін держ. Міжнар- правов співроб-во стверджує рівність держ як суб`єктів МП, незалежно від розмірів її терит чи населення. Держ відмовляються від певних союзів, не бажають вступати в окремі правовіднос і тим самим зменьшують обсяг своїх суб`єктивних прав і обов`язків за МП. Держ можуть в односторон порядку визначати свій правов статус. Закон-во багатьох федеративних держ визнає за членами федерації право зовніш відносин. Деякі члени федерації взагалі не мають право вільного виходу в міждерж сферу. Окрім мирного виріш спорів на держ покладаються такі обов`язки як: утримув від надання доп іншій держ., яка не виконує обов`язку утримуватись від загрози силою або в застосув проти територіал недоторк-ті або політ незалеж-ті ін держ або ін чином, несумісним з МП чи проти якої ООН застосовує заходи попередження чи примусу; поважати права людини і т.д. Держ не має влади над світоглядом людини, її переконаннями, не можуть претендувати на безмежні права в екон сфері, не можуть відмовитись виключно від усіх принципів і норм МП, які створювались до утворення держ і т.д.
49.Основні права та обов’язки держави.
Можно выделить следующие основные права государств: право на независимость и свободное осуществление всех своих законных прав, на осуществление юрисдикции над своей территорией и над всеми лицами и вещами, находящимися в ее пределах, с соблюдением признанных международным правом иммунитетов, равноправие с другими государствами, право на индивидуальную или коллективную самооборону против вооруженного нападения. К основным обязанностям можно отнести следующие: воздерживаться от вмешательства во внутренние и внешние дела других государств; воздерживаться от разжигания междоусобицы на территории другого государства; уважать права человека; устанавливать на своей территории такие условия, которые бы не угрожали международному миру; решать свои споры с другими государствами мирными средствами; воздерживаться от угрозы силой или ее применения против территориальной неприкосновенности или политической независимости другого государства или иным образом, несовместимым с международным правом; воздерживаться от оказания помощи другому государству, нарушающему предыдущую обязанность или против которого ООН принимает меры предупреждения или принуждения; воздерживаться от признания территориальных приобретений другого государства, действующего в нарушение обязательства неприменения силы; добросовестно выполнять свои международные обязательства.
50.Юрисдикція держ
Юрисдикция- вытекает из суверенитета гос-ва и означает закон-ную, судеб и админ власть на данной терр. По сфере децствия различ такие юрисд: териториальная и экстериториал.; по х-ру власти : законодат., исполнит., судеб.; по обьему : полная, ограничен. При полной- власть гос-ва предписівает определ поведение и обеспечивает реализацию своих предписания всеми средствами без ограничений.
При ограниченой- гос-во предписыв свое повед и ограничевает в исполнении средств по ее реализации.
С точки зрения действия права различеют предписыв юрисд (гос имеет власть делать свое право обязательным для всех физ и юр лиц, наход-ся на его терр.). Судебная юрисд означает подчинению реш суда. Юрисд принуждающая- у гос есть определенный мех-м принужденияфиз и юр лиц. Полную юрис гос осущ в пределах своей терр, а ограниченную- в отнош своих физ и юр лиц за рубежем. Экстротеритор юрисд- предписывающее гос вправе обязать своих граждан соблюдать з-ны, если они покинули его терр. Судеб юрис осущ-ся гос-ом вне его терр только в исключит случае. Юрисд принуждения- осущ-ся только тогда, когда субьект вступает в сферу полной юрисдикции гос-ва. Гос-во имеет терр-ное верховенство. Иносьран гос млжет действовать на терр даного гос лишь в пределах нац права. Гос не может требовать от своих граждан и организ-й, наход-ся за рубежем, совершение действий, запрещенных нац. правом.
51.Імунітет держ
В МП імунітет держ розгляд-ся як принцип, відповідно до якого держ або її органам не може бути пред`явлений позов в суді інозем держ. Незалежно в які відносини держ вступає на міжнар арені, ці відносини регул-ся принципом імунітету держ. Під ним розуміють непідлеглість однієї суверен держ дії закон-ва іншої держ і непоширення на одну держ., її органи юрисдикції ін держ. В основі цього принципу лежить суверенітет держ., їх суверенна рівність, незалежність одна від одної. Жодна держ не може здійснювати свої владні функції відносно ін держ, її органів і власності.Підлеглість однієї держ юрисдикції суду ін держ можлива тільки при наявності відповідної попередьої згоди держави, яка може бути виражена шляхом укладання міжн дог. Наявність імунітету в держ не означ., що їм наділені і відповідні господар організації
52.Прості і складні держ
Держ як суб`єкт МП по формі свого устрою може бути: проста (унітарні) і складна (союзи). Унітарні держ приймають участь в міжн відносинах як єдине велику політ.- правове утворення. До складних держ належать федерації які складаються з терит одиниць, яуі мають свою законодав і виконав владу, але вона обмежена. На терит такої держ діють загальні федеральні органи влади. Більшість федерацій не визнають правосуб`єктність Суб`єкти федерації можуть розглядати договори тільки зі згоди Федерації. Існують такі об`єднання як конфедерація (об`єднання суверен держ). Ціль-співпраця для досягнення певних цілей, що фіксуються в угоді конфедерації. Конфедерація- це тимчасова угода. Всі члени конфедер можуть бути членами МП.
53.Визнання держав
Институт признания гос.- совокуп межн.- правов норм, которые регулир отнош., связанные с выходом на межн арену новых субьектов. В теории МП есть 2 точки зрения на признание гос: конститутивная и декларативная теории. До серед. 20 века господствовала констит теор. Суть ее в том, что предварительным условием сущ юр прав гос-ва есть полит акт ее признания др гос-ми. Т.е. признание играет решающее знач. Согласно декларатив теор правовые последствия признания имеют ограниченый х-ер, т.к. признание- это только декларация или подтверждение сущ-щего правового и фактического положения. Сейчас главенствует промежут позиция «теор лаутерпахта», соглас которой субьектом МП явл лишь гос, которое в полной мере отвечает понятию гос-ва. В соответст с современ МП, сущ-щие гос не имеют права наделять кач-ми МП-субьектности новое огс. Признание есть актом, в котором выраж намерение признающего вступить в стабил отнош с призн-мой стороной. В результ признания созд-ся юр., ек ы др условия для сношения стран. Есть 3 формы признания гос-ва: 1.de jure- носит окончательный х-ер и после него наступает весь комплекс юр последствий; ведет к установлению дипломат отнош и возможности заключать межн дог во всех сферах. 2.de facto- обьем юр последствий уже; ведет к установлению консул отнош, но чаще лишь к установл торг связей между гос.; соглашения , которые заключаются, имеют ек и админ х-ер. 3. od hoc- вступление с гос в разовые отнош при официал непризнании (кратковремен контракты по некотор вопросам); часто сопровождается заявлением о том, что гос, вступающее в отнош., не признает другое.
54. Визнання урядів
Возникает, когда новое правит-во приходит к власти неконституц путем. МП считает представителем гос-ва в межн ек отнош-ях то правит-во, которое эфектив и самостоят осущ власть на терр данного гос. Признание нового правит означ., что призн-щее гос рассматривает его единым представителем данного гос в межн общении.Есть два вида признания гос: 1. де-факто,которое означ., что сторона которая признает соглашается с фактом сущест-ия такого правит-ва и может вступить с ним в контакт по определен вопросам. Этот вид признания прав-ва часто обьясняется сомнениями относит эфектив и жизнеспособ признаваемого правит. 2. Де-юре., которое выраж готовность вступ с этим правит-м в дипломатич отнош во всей полноте. Если гос или правит-во пришли к власти в результ нарушения норм МП, тогда они не считаются сущ-щими, пока не будут признаны. В большинстве случаев, даже насильств приход к власти не явл наруш норм МП, т.к. не сущ нормы МП, которая запрещает прийти к власти если они способны. Непризнанее рав-ва может иметь 2 правовые аспекты: 1. Непризн правит-ва из-за невозможности рассматривать его как прав-ва с точки зрения его независимость; 2. Непризн прав-ва из-зи нежелания гос, которая воздержив-ся от признания.ю иметь нормальные отношения с этим гос. В современ юр системе институт признания прав исполняет 3 функци: 1.уверение, что только режимы, которые получили признание, признаются как правительства определенных гос.; 2.гарантии новым прав-ам, что ихний статус будет уважаться; 3. Информации судам, правительств-ым учреждениям и гражданам гос-ва, которая признается, что определенный режим действительно есть прав-ом данного гос-ва.
55. Правонаступництво держ.
Правоприемство- переход с учетом осн принципов МП и норм о правоприем определенных прав и обязан одного гос к др. Изначально правоприем регул-ось обычными нормами права. В современ период все эти нормы были кодифецированы. 1978г- Венская конв «О правопр гос в отношении дог.», 1983г.- Венская конв «О правопр в отнош гос собствености, архивов и долгов». Субьектами правопр есть: распад, слияние, отделен части терр., возник нового гос на месте колониал владения, при возникнов нового субьекта МП всвязи с изменен соц.-ек и полит строя гос.- предшественника. Обьектами правопр есть: 1. Права и обяз., вытекоющ из дог гос.- предшественника; 2.гос собственность; 3. Гос архивы; 4. Гос долги. Основой правопр явл юр факт возникнов нового гос. Централ вопросом о правопр есть вопрос об обьеме прав и обязан., котор переход от гос.- предшест к гос.- приемнику. Сущ-вует несколько теорий правопр.: 1. «теор универсал правопр.»- гос.- приемник полностью наследует межн личность гос.- предш. 2. «доктрина тождественности»- все межн права и обяз старого гос переходят к наследнику,. Если личность гос остается одной и той же. 3. «негатив теор»- тождественность в МП отсутствует. Как разновид этой теор.- «теор tabula rasa»- гос начинает свои договор отношения с чистого листа.
56.Правонаступ у віднош договорів
правонаступ у віднош дог регул-ся Венською конв про правонаступ держ стосовно дог від 23 серп 1978р. За конвенцією є 3 випадки правонаступ держ: 1. Утвор нових незалеж держ на терит, що є об`єктом правонаступ держав; 2.об`єднання кількох держ в одну або поділ держ на кілька самостій держ; 3. Передача за погодженням частини терит однієї держави іншій. Щодо №1- в конвенції закріплено подож про правонаступ для конкрет випадку, коли нова незалеж держ не зобов`язана зберігати в силі якийсь дог або ставати його учасн лише тому, що в момент правонаступ держав цей дог був у силі стосовно терит., що є об`єктом правонаступ держав. Це полож називають принципом tabula rasa (гос начинает свои договор отношения с чистого листа.) Водночая нові держ можуть встановити свій статус учасника будь- якого багатосторон дог, що в момент правонаступ був у силі стосовно терит, що є об`єктом правонаступ. №2- якщо 2 або кілька держ об`єднуються і тим самим утвор одну держ.- спадкоємицю, будь- який дог, що залиш чинним в момент правонаступ держ стосовно будь- якої з них, продовжує залиш таким стосовно цієї держ.- спадкоємиці. Винятки: 1. Держ.- спадкоєм та ін держ.- учасниця домовились про інше; 2. Із дог видно або ін способом встановлено, що застосув цього дог щодо держ.- спадкоємиці несумісне з об`єктом і цілями дог. №3- якщо частина терит держ, або будь- яка терит, за міжнар віднос якої держ відповідає і яка не є частиною її терит., стає частиною терит ін держ.:1. Дог колиш держ втрачають чинність стосовно терит., що є об`єктом правонаступ держав, із моменту правонаступ; 2. Дог держ.- спадкоєм набир чинності стосовно терит., що є об`єктом правонаступ держ., з моменту правонаступ держ, крім випадків, коли з дог видно або ін способом встановлено, що застосув цього дог до даної терит було б несуміснє з об`єктом і цілями цього дог або докорінно змінило би умови його дії.