Субота, 30 липня 2011 року, №№61 62 (№№11421 11422)
| Вид материала | Документы |
| Мар’яна.ДАНИЛЮК, студентка Національного університету “Острозька академія” В.СІМОНЕНКО, лікар епідеміолог Літнє сонечко – у баночку |
- Субота, 9 липня 2011 року, №№55 56 (№№11415 11416), 941.03kb.
- Субота, 23 липня 2011 року, №№59 60 (№№11419 11420), 924.83kb.
- Від 7 червня 2011 року №178-р, 16.73kb.
- Кабінету Міністрів України щодо визначення обсягів та порядку ввезення товарів,, 10741.36kb.
- Кабінету Міністрів України щодо визначення обсягів та порядку ввезення товарів,, 9593.12kb.
- Кабінету Міністрів України щодо визначення обсягів та порядку ввезення товарів,, 9610.74kb.
- Інформація про залучення прямих іноземних інвестицій у Чернівецьку область станом, 19.87kb.
- Конкурс проходить з 15 листопада 2010 року до 30 липня 2011 року у три етапи, 89.67kb.
- Указу Президента України від 29 червня 1995 року №489 Про всеукраїнський конкурс, 89.21kb.
- №1/9-61, 1257.76kb.
––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
Літо школярське
Курорт з правильним відпочинком
•
Нинішнього року межі території, звідки можуть завітати діти до “Калинівки”, значно розширились. Не лише старокостянтинівці й жителі району скористалися можливістю сюди приїхати, а і юні мешканці сусідніх Старосинявського і Полонського районів
•
Дитинство – пора, коли сприймаєш світ яскравим і казковим. Коли віриш у Діда Мороза і Святого Миколая. Тоді в твоїй уяві живуть ельфи, гноми, принцеси і добрі феї. Лише дитячі очі дивляться на світ і не замислюються про негаразди й проблеми завтрашнього дня. І чомусь саме у дитинстві ми так вперто хочемо стати дорослими, а коли стаємо повнолітніми – мріємо хоч на хвильку повернутися в казковий світ. Та зовсім не обов’язково у 18 чи 30 років міняти власний світогляд. Можна залишити дитинство у своїй душі. І кому ж, як не дітям знати, що найщасливішою порою для них є літні канікули. Такі очікувані й бажані. Це час прогулянок і розваг, різноманітних захоплень та пригод.
•
Завітавши у вересневу пору до рідної школи чи не кожен школяр розповідатиме друзям про свій літній відпочинок: хтось – про бабусині смачні пиріжки, хтось – про цікаві прогулянки до лісу й на річку, але розповідатимуть і про незабутні враження від відпочинку в дитячому оздоровчому таборі “Калинівка”, де упродовж літнього сезону оздоровлюється близько чотирьох з половиною сотень дітей.
Та одночасно значно покращились умови проживання дітей у таборі, оскільки навесні проводились ремонтні роботи, причому цього разу – якісно, старанно, об’ємно. Оновлено дах. Капітально відремонтовано їдальню, а також косметичні роботи по всій території закладу. Закуплено нові меблі й спальні комплекти.
Відчутну допомогу надали районна державна адміністрація та районна рада. Не байдужими також залишились багато підприємців. Запитавши про ці події можемо почути чимало вдячних слів не лише із вуст вихователів, а й від маленьких господарів щасливої літньої пори.
Сьогодні, в останню липневу суботу, в “Калинівці” завершується друга зміна сезону’2011, яка почалася ще 10 липня і протягом якої оздоровилося 173 дитини.
Як і завше, тут, у “Калинівці”, підтримуються добрі старі традиції і започатковуються нові.
Щозміни, на третій день після приїзду, відбувається визначна подія для таборян – відкриття табірної зміни. А за день до її закінчення проводять святковий концерт й урочистості у зв’язку із закриттям. Щодня – різноманітні змагання і розваги, а щовечора дискотека або перегляд фільму. Також відбуваються не лише внутрішньотабірні спортивні змагання, а й турнір таборян і місцевих мешканців із футболу.
Та не лише розвагами й забавлянками переповнене життя юних відпочивальників, але й запроваджено режим, якого мають дотримуватись всі. Щоранку зарядка, прибиральні роботи й лінійка, де обговорюють плани прийдешнього дня, а ввечері знову ж таки на лінійці обговорюють результати дня. І не лише. Вітають іменинників і висловлюють колективні побажання також на лінійці. Таким чином виховують в дітях дисципліну й відчуття відповідальності.
Гарною новиною завжди стає та, яка повідомляє про колективний похід. Саме нещодавно відбулася екскурсія до Губина і відвідини різних історичних пам’ятників. Та оскільки часто в таких випадках не обходиться без пригод, то з дітьми завжди є працівник медичної служби. Бо ж дбають не тільки про розваги, але про здоров’я. Тому на території табору є свій медпункт й обслуговуючий персонал.
У випадку, якщо діти прагнуть цікавого відпочинку, а батьки турбуються аби все було добре, то найкращий вибір обох – відпочинок в “Калинівці”. Цьогоріч третя табірна зміна триватиме з 2 до 22 серпня. Це набагато краще, ніж щоденно просиджувати за комп’ютерною грою.
А коли є бажання, то чому б і не скористатись можливістю?
Адже лише правильний відпочинок дасть наснагу на увесь майбутній навчальний рік.
Мар’яна.ДАНИЛЮК, студентка Національного університету “Острозька академія”
––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
Ваше здоров’я
Ніяких отруєнь!
Вкотре уже цього року повідомлялося про харчові отруєння, які були викликані сальмонельозом або стафілококом. В більшості випадків причиною захворювань є порушення персоналом їдалень правил приготування їжі та недотриманням особистої гігієни. А в побуті причини ті ж.
Сальмонельоз – це гостре кишкове інфекційне зоонозне захворювання, яке викликається групою мікробів з роду сальмонел. Збудник сальмонел виділяє токсин, в результаті чого в більшості випадків захворювання протікає в тяжкій або середньої тяжкості формі. Збудник відносно стійкий в зовнішньому середовищі. Виживає в солонині 2 3 міс., в молоці – до 20 днів, у вершковому маслі – до 4 міс.
Джерело інфекції – велика і мала рогата худоба, свині, кури, гуси, індейки, дика птиця (гуси, голуби, чайки), собаки, коти, гризуни. Частота так званого “носійства” у домашніх тварин може досягати від 20 до 70%.
Тварини можуть виділяти збудник місяцями і бути здоровими. Хворі люди виділяють сальмонели від 3 днів до 3 тижнів. Носії – реконвалесценти небезпечні упродовж 1 2 місяців.
Фактором передачі в більшості випадків є інфіковане збудником м’ясо тварин, м’ясопродукти (той же фарш), яйця. Фактор зараження зростає при порушенні технологічних та гігієнічних режимів приготування м’ясних страв, у першу чергу – при їх зберіганні в теплі.
Зараження людей може відбуватися при догляді за тваринами, пасовиськах. Можливі також контактно побутовий та водний шляхи передачі.
Інкубаційний період (тобто період від попадання збудника в організм до перших ознак захворювання) від 6 до 48 год.
У залежності від стану організму, кількості збудника, захворювання протікає від безсимптомних до важких форм. І все ж приблизно в 60 70% випадків захворювання протікає у вигляді гастроентероколіта.
Відмічається гострий початок, озноб, лихоманка до 38 40°С, болі у животі, тошнота і рвота, згодом – частий водянистий зловонний пронос. Додаються симптоми загальної інтоксикації: головні та м’язеві болі. Захворювання триває 1 2 дні, інколи до 4 6 днів.
•
Заходи по попередженню захворювань: • не брати в дорогу чи відпочинок продукти, що швидко псуються (варені ковбаси, котлети, молочні, кондитерські вироби з кремом та інші), які потребують охолодженого зберігання; • не купляти продукти (м’ясні, молочні) на стихійних ринках, оскільки невідомі умови їх приготування та зберігання; • у жаркий період обмежити приготування м’ясних салатів, паштетів тощо; • придбані на ринках та магазинах овочі та фрукти ретельно мити протічною водою; • при відпочинку на природі не вживати воду з невідомих джерел.
В.СІМОНЕНКО, лікар епідеміолог
––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
Традиції. Звичаї. Обряди
Ілля калачі везе
2 серпня християни відзначають свято пророка Іллі. Він жив у ІХ столітті до народження Ісуса Христа
•
Святий Ілля – покровитель дощу і врожаю. Вважається, що він керує силами природи – дощами, громами, блискавками. Його зображували на колісниці з вогненними колесами. Він посилав на землю блискавку, гримів, караючи темні пекельні сили, поливав поля дощем, давав їм родючість. Щоб задобрити грізного святого, раніше в цей день навіть в полі не працювали. Лише відсвяткувавши Іллю, починали сіяти озимину. На Іллю припинялося купання в річках і ставках, оскільки літо повертає на осінь.
Святий пророк Ілля народився у м.Фесфії (Тесвії) Галаадській за 900 років до Різдва Христового. Ім’я, яке батьки дали синові (Ілля означає “мій Бог – Ягве”) визначило все його життя. З малих літ він присвятив себе Богові, поселився в пустелі й жив у молитві й суворому пості.
О тій порі царем Ізраїлю був Ахав, який закликав людей поклонятися ідолам (Ваалові). Прихильницею ідолопоклонства була й цариця Єзавель. Серед тих ізраїльських сміливців, які виступали проти цього був Ілля. Він ревно молився, закликав людей покаятися і повірити в Єдиного Бога. Бачачи духовну загибель свого народу, Ілля переконував царя навернутися, пророкував нещастя для народу, якщо той не схаменеться. Коли цар не послухався слів пророка, настала трирічна засуха, що спричинила голод у країні. І лише за молитвами святого пророка Іллі на спраглу землю знову впав дощ.
Ілля зазнав чимало переслідувань від ідолопоклонників. Коли він збирався вмирати, то дізнався, що Бог живим забере його на небо. Так і сталося. Товариш Іллі та інші свідки бачили як з’явилася вогняна колісниця і ангели підняли Святого на небо. Саме так зображають Іллю іконописці – на вогненній колісниці, запряженій четвіркою крилатих коней, що возноситься в небеса.
Під час земного життя Ісуса Христа, пам’ятаючи про чудеса Іллі, іудеї сприймали сина Божого за пророка. А в час Преображення Господнього на горі Фавор Ілля разом з Мойсеєм розмовляли з Господом. В тропарі свята Ілля трактується як “Ангел тілесний, твердиня пророків, другий предтеча Христового пришестя…”.
•
Один із старозавітних пророків, Ілля здійснює цілу низку небувалих чудес: воскрешає сина вдови, припиняє голод у Самарії, викликає дощ.
У слов’янських народів прообразом Іллі вважається язичницький Перун, який був покровителем грому та блискавок. На цю пору припадає найбільше грозових днів і горобиних ночей. Під час громовиці казали, що Ілля у вогняній колісниці їде, калачі везе, або метає стріли блискавиці в нечисту силу. Цього дня намагалися не працювати, навіть не ходили на полювання, боячись гніву Іллі, котрий може того, хто його не святкує, вдарити блискавкою.
Існує багато переказів про те, як згорів урожай – дві чи три копи, точнісінько стільки, скільки встиг скласти на полі “необичайний хлібороб” у день цього святого. • У народі говорять, що коли грім гримить, то Ілля по небесному мосту в огненній колісниці їде.
Є легенда в народі, що коли біса повстали проти Бога, то Бог доручив Іллі прогнати нечисту силу з неба. Із того часу Ілля ганяється за бісами й пускає в них огненні стріли: громи й блискавку.
Під час грози забобонні люди відганяють від себе котів і собак, бо в них ховається нечиста сила. Якщо під час грози загориться хата, то селяни колись вірили, що таку пожежу нічим не можна погасити, бо ж: “Як Бог запалив, то людина не погасить”. Коли блискавка запалювала копицю соломи чи будівлю, то люди вірили, що не можна погасити те, що Бог запалив. Тому в негоду запалювали страсну свічку й читали молитву. У грозу селяни запалювали перед іконами “страсну свічку”, щоб грім хати не спалив.
•
Селяни уже випікають хліб із нового врожаю. Вже до Іллі намагалися завершувати жнива і навіть намолотити хоч би корець зерна: • На Іллі лежить новий хліб на столі. • Ілля заходить до хати, щоб свіжого хлібця скуштувати.
Іноді пророк Ілля виступає як сівач озимого посіву. Після Іллі, як правило, починається озимий посів жита й пшениці.
У серпні дозріває, наливається у крижавки капуста. То, щоб головка тужава була та черв усякій у неї не пхався, жінки прохали святого Іллію посприяти цьому. Рано вранці виходили на грядку, де росте капуста, здіймали з голови (би ніхто не бачив, бо жінка не мала права показуватися з непокритою головою) біленьку хустину і по черзі накривали кожну голівоньку, примовляючи: “І тобі даю, і тобі даю, і тобі – будь тверда, як моя голова. Най ніяка диганія (шкідники) в тя си не пхає, бо тя накриваю. Святий Ілліє, ти видиш це і я – сохрани…”
•
Від Івана Зільника до Іллі вважалася цілющою роса. Тому немічні та хворі вмивалися та купалися росою. Або закутувалися у росяне простирадло, яке залишалося на поляні на ніч. Якщо хвора печінка – струшували на себе росу з кукурудзи, ходячи поміж ряди. Якщо безсилий – з виноградового листя, якщо обсідали хвороби, що іменуються жіночими, йшла у поміч роса з петрушки. Роса з цвіту картоплі – на болящі ноги, з малини та моркви – на очі, цибулі – щоб не мучила голова…
Вважалося, Ілля на землю ступив, замкнув росу, зробив її холодною, і відтепер вона уже не на лік. А той, хто росою покористав, робив на Іллю дарунок – сорочку.
Після Іллі заборонялося купатися у річці, тож проводилося прощання з водою. Бо по Іллі смертельна зоря на води паде й кусає тіло. Хлопці водою проносили з берега на берег дівчат, би смерть їх не скупала, а дівчата оперізували їм капелюхи червоною бавною, яка нарешті спускалася по течії, би “кровцю червону вода не ссала”.
Статечні господарі найбільше пильнувались до неба: хмари зранку – врожай на ранній посів, в обід – на середній, надвечір – пізній. А добре би й цілу днину…
Якщо на Іллю ще не відлетіли лелеки – то це віщувало теплу довгу осінь. Не мочили цього дня конопель, щоб ніхто не втопився. Та й у водоймищах переставали купатися, бо приходили холодні ночі. Дітям казали, що не можна купатися, “бо на спині верба виросте”. “Після Іллі купається лише свиня”. У цей день намагалися нічого не робити. Існувало повір’я: якщо хто працюватиме на святого Іллю, то неодмінно грім вдарить у хлів, де корову тримають.
Навіть переставали носити солом’яні брилі, які були атрибутом літньої спеки.
•
Якщо на Іллю грім вдарив – відверне шкоду. Повінь – на мор людський.
На Іллю вінок із колосся клали на образи, як дар Господу, а ранньою весною теребили і зерно розкидали на Божих пташок: щоб родило рясно. Глину з під церкви на Іллю ковтали – аби не терпли руки. На Іллю діди вбирали нові гачі, би ноги й до нарік по світу носили. На Іллю як показувались дитині зубки замість випалих – незвичайною буде. На розпечений шпаргат ливкали свяченої води, би злість у людських душах гасити. Зупиняли дзігарок (годинник), би підвалини хати борзо не гнили. Дівка в’язала коту до фоста бант, би зазивав жениха.
Після Іллі, як свідчать народні прикмети, комарі перестають кусати; рої бджіл, які вилетіли після Іллі, не надійні; навіть пасічники проганяють чужий рій, який після Іллі залетів.
Переставали носити солом’яні брилі, які були атрибутом літньої спеки.
•
Мусульмани, які вважають його посередником між небом і землею. На честь святого, про якого із похвалою писав у Корані Магомет, мусульмани різали ягня. Своїм покровителем його вважали представники деяких професій: чинбарі, візники.
Вшановують святого також монголи, буряти, татари, які в цей день не працюють.
•
Від дня Іллі псувалася погода. Це перше осіннє свято, а тому: “Прийшов Ілля – холодніє земля”; “І до обіду ще літо, а після обіду – вже осінь”; “Ходить Ілля понад поля, носить пугу огняную, куди махне – озимина росте”; “Прийшов Ілля – наробив гнилля”.
Казали, що до цього дня дощ ходить “зі своїм вітром”, куди заманеться, а після Іллі – вже тільки за вітром. А хмари, навпаки, до Іллі – за вітром, по Іллі – проти вітру. На цей день припадають “горобині ночі”, коли Ілля так гримає та блискає, що “аж потята заснути не можуть”. А блискає Ілля тому, що, за повір’ям, ганяється за нечистим, котрий ховається у хмарах.
Після Іллі починали сіяти озимі культури. Нерідко посіви співпадали з обжинками. Закінчувався сінокіс, бо “як не покосиш до Іллі – трави всохнуть на стеблі”; “До Іллі сіно й під корчем сохне, а після Іллі – і на корчі не хоче!”.
Коли у цей день люди чули грім, то казали, що то “Ілля громами миче – у поля жати кличе!”; “Ілля на колісниці йде лічити копиці”.
Не радили й купатися у водоймах: “Ілля жита покосив, а воду остудив”; “До Іллі купайся, а по Іллі – з рікою прощайся”.
Казали, Ілля тому по небу блукає, що “своє свято шукає”, а якби не знайшов до жнив – “увесь би світ дощами залив”. І були роки, коли Ілля розводив сльоту й гною урожай у полях.
Придивлялися до Іллі й пасічники, підчищали вулики: “До Іллі ще добрі рої, а по Іллі – хоч повісь роя на гіллі. А господині збирали останні огірки, бо “після Іллі огірки вже гіркі”.
А мисливці робили перший виїзд на вовків. Дощ у цей день передвіщає багатий урожай наступного року. Він вважався також цілющим і ним умивалися з вірою, що вилікуються від різних хвороб.
––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
Знайомі незнайомці
Абрикоси стимулюють мозок
Нинішній рік виявився врожайним для абрикосів. Плоди абрикоса привертають увагу не лише своїм виглядом, смаком, а й поживністю. В абрикосі дуже багато цукру – “палива” для мозку, тож, якщо хочете прояснити думки, з’їжте кілька плодів. Однак тим, хто намагається скинути зайві кілограми, краще від яскравої смакоти відмовитись.
•
У 100 г абрикосів заліза стільки ж, скільки в 250 г печінки, тому це одині з кращих фруктів для покращення кровообігу. Абрикоси, в тому числі й сушені – курагу – рекомендують хворим на анемію, а також вагітним. Завдяки великій кількості вітаміну А абрикоси покращують зір. Також заспокоюють серце і знижують тиск. Містять велику кількість солей калію, тож, мають лікувальний ефект при аритміях, а також сечогінну дію, через що корисні тим, хто страждає гіпертонією і набряками.
Дуже актуальний цей фрукт для тих, хто захоплюється смаженою, жирною та копченої їжею. Абрикос багатий пектинами – харчовими волокнами, які чистять кишечник і виводять із нього все непотрібне.
Аби відчути лікувальний ефект від фрукту, достатньо з’їдати 2 3 абрикоси щодня.
Але зауважте, абрикоси протипоказані при виразці, гастриті і діабеті. Також врахуйте, що не можна запивати абрикоси холодною водою – можете накликати пронос.
Сезон абрикос наближається до завершення. Щедро всипають стежки своїми плодами невеличкі дерева, даруючи людям сонячне тепло. Перед тим як загорнути все у сміття, можна було б частину зібрати і просто висушити, адже наші предки не називали її ні курагою, ні урюком, ані кайсою, а просто сушеними абрикосами…
•••
Літнє сонечко – у баночку
Як зберегти літнє сонечко на всю холодну зиму? Потрібно просто сховати його в банку. А що може нам в цьому допомогти? Звичайно ж – яскравий сонячний абрикос. Тим більше зараз саме сезон для цих сонячних фруктів. Приготуємо з абрикосів не тільки варення, а й законсервуємо їх в сиропі.
Компот
абрикоси, 1 л води, 1.5 2 скл. цукру • Абрикоси перебрати, помити, видалити плодоніжки і кісточки і розкласти половинки абрикосів у чисті банки. Приготувати сироп (на кожен літр води додати 2 скл. цукру), гарячим сиропом залити плоди, накрити банки покришками і стерилізувати у киплячій воді протягом 20 хв. (3 літрові банки) і 15 хв. (літрові). Гарячі банки вийняти і одразу закрити покришки (закатати)
•••
Ще компот
абрикоси – 1.5 кг, цукор – 0.5 кг, вода (або свіжовичавлений морквяний сік) – 1 скл. • Спочатку зваримо сироп. Цукор засипати в киплячу воду. Варити до повного розчинення. Якщо абрикоси досить великі і не зовсім м’які, то залийте їх окропом і зніміть шкірку. Потім абрикоси розрізати навпіл і видалити кісточки. Половинки абрикосів щільно укласти в підготовлені стерилізовані банки. Залити гарячим сиропом. Банки з абрикосами поставити у велику каструлю і залити гарячою водою по плечі. Дуже багато води не наливайте, інакше вона при кипінні може потрапити всередину в банку. Стерилізувати на повільному вогні 40 хв., прикривши злегка кришками. Потім щільно закрутити кришками. Перевернути і укутати великим рушником. Залишити приблизно на 12 годин, до повного охолодження.
•••
Компот з медом
3 кг абрикосів, 2 л води, 750 г меду (можна замінити цукром). • Можна закрити компот як з медом, так і з цукром, – це уже на ваш вибір. Невеликі, міцні, але стиглі абрикоси добре промити і покласти в банки. Воду з медом прокип’ятити, гарячим сиропом залити абрикоси і дати їм охолонути. Потім банки щільно закрити і поставити в каструлю з спеціальною решіткою на дні. З моменту закипання стерилізувати банки ємністю 3 л – 10 хв. при кипінні або 25 хв. при 85°С, банки ємністю 2 л – 8 хв. при кипінні або 20 хв. при 85°С. Уже холодні банки вийняти з каструлі. Абрикосовий компот, як на мене, це найсмачніший компот. Спробуйте і ви.
•••
Варення асорті без варки
2 скл. абрикос, 2 скл. вишень, 2 скл. малини, 2 скл. порічок, 2 шт. лимона зі шкіркою (або 2 великих персика), 3 скл. смородини чорної; 14 15 скл. цукру. • За консистенцією варення нагадує мармелад. Добре зберігається на холоді. Кришки можуть роздутися, нехай це не лякає – бо варити фрукти ми не будемо! • Перекрутити на м’ясорубці і додати 14 15 склянок цукру. Перекласти в стерилізовані банки і поставити на холод (підвал). • Ще шалено смачне поєднання 3 фруктів в однаковій пропорції: смородина, полуниця і малина. Господині зберігають його в холодильнику. Потім з молоком, в коктейлі або як солоденька підливка – ням ням! Консервація асорті буде дуже корисна. Смачного!
•••
Пюре
5 кг абрикос, 1 скл. цукру • Абрикоси почистити від кісточок, половинки абрикос покласти в емальовану миску, влити 1 скл. води і варити фрукти на малому вогні до розм’якшення. Гарячу масу протерти крізь сито, додати у пюре цукор, довести до кипіння. Гаряче пюре розкласти у стерильні банки, накрити стерильними покришками і закатати.
•••
Без цукру: Сік абрикосовий
Абрикосовий сік готується разом з м’якоттю. Можна використати цілком дозрілі або перезрілі абрикоси без ушкоджень. Плоди добре промити, обсушити. Червоточини і уражені місця вирізати, видалити кісточки. Відсортовані абрикоси скласти в емальовану каструлю, додати киплячу воду (на 2 кг підготовлених плодів 1 скл. води). Кип’ятити 10 хв., гарячі плоди протерти крізь сито або друшляк. Отриманий сік довести до кипіння і розлити в стерилізовані банки на 1 см нижче краю. Банки накрити кришками і стерилізувати при 85°С: ємністю 0,5 л – 15 хв., 1 л – 20 хв., 3 л – 30 хв. Після стерилізації банки негайно закупорити. Замість стерилізації можна закутати закатані гарячі банки теплою ковдрою. Перед цим банки з абрикосовим соком треба перевернути кришками вниз, через 12 год перевернути назад.
•••