Книга перша. Одна сторiнка з житiя рноха рнох жив шiстдесят п'ять (165) рокiв, I народив Мафусаула. Iходив
| Вид материала | Книга |
Содержание20. Ой у патрiарха та голiвка болить 21. Три святi у хатi |
- «Сергій Олексійович Лебедєв», 175.56kb.
- Чорнобиль. Місто, яке розташоване на правому березі р. Прип’ять при впаданні її правої, 292.38kb.
- Лягіна Проект «Велике читання», 283.44kb.
- Реферат на тему, 149.58kb.
- План мероприятий массовых библиотек Казахстана по повести М. Ауэзова «Лихая година», 445.82kb.
- Обробкою даних керує одна програма простір є глобальним для програміста є одна єдина, 38.31kb.
- Книга перша, 3193.01kb.
- Уроки історії тематична лінійка в пам’ять, 66.37kb.
- Николай Cергеевич Трубецкой Кукраинской проблеме статья, 292.02kb.
- Наверное, в каждой семье есть хотя бы одна книга, которую прочитали все члены семьи, 25.29kb.
20. ОЙ У ПАТРIАРХА ТА ГОЛIВКА БОЛИТЬ
- Необхiдно рiшуче загострити, пiдняти на належну височiнь i поставити
руба питання про виховання.
- Кого? - очманiло простогнав Ной. - Ой, голова моя, голiвонька
бiдна...
- Молодоу змiни, - пояснив Iафет. - А то, примiром, вчора прибiгас до
Хама його вкрай невихований синочок Ханаан i репетус: "Дiд, каже, так
по-свинськи нализався, каже, що сiрника, каже, запалити страшно, бо дiд
вибухне, каже, мов смердюча бочка зi спиртом..."
- Так i сказав? Ой, болить...
- Це ще не все! Каже, буцiм, ви одяг пропили i голим бiгали...
- Невже? - жахнувся Ной.
- Я ваш одяг принiс, - скромно повiдомив Iафет. - От я й питаю: де
повага до старших?
- Ой, голiвонька потрiскус...
- I цьому можна було зарадити, якби не одна прикрiсть, - нiби
вагаючись, тихо докинув Iафет.
- А що таке?
- Та сьогоднi з вiддiлу кадрiв прибiгли, щоб новi свiжi кадри на
дегустацiю кинути...
- Ой-ой-ой!...
- I принесли вам кумасика, щоб пiдлiкувати вiд усiх хвороб...
- Ну, то де вiн - отой кумасик?
- Та Хам перехопив його...
- Що? Висмоктав моу лiки, мерзотник? Сто пробок йому у пельку!
- Не знаю, як вам i сказати...
- Та вже кажи до краю!
- Вилив Хам вашi лiки у море!..
- Ну й недолюдок!.. Хiба нi?
- Цей ганебний факт - акт безвiдповiдальностi та безгосподарностi.
- Ой, голiвонька моя розвалюсться... Що ж ти пропонусш, Iафете?
- Я ось для вас пляшечку припас...
- Ага!..
- Може загострити питання, пiдняти на височiнь та й поставити руба?
- Слушна думка. Клич, Iафете, колектив дегустаторiв на виробничi
теревенi. Сто доган йому у пельку...
Чергове сiмейне обговорення проходило активно: Iафет завбачливо налив у
чайник лiкiв вiд усiх хвороб. Ще до оголошення порядку денного Сiм внiс
цiнну конструктивну пропозицiю:
- Щоб у ротi промовцiв не пересихало i щоб всiм вистачало, пропоную до
наступноу наради замiсть чайника придбати вiдро i ковшик до нього. Це,
поза всяким сумнiвом, пiднесе нашу балакучiсть на ще нечувану висоту!
21. ТРИ СВЯТI У ХАТI
На порядку денному виробничоу ради було одне питання: на кого шити робу
винороба.
У короткому вступному словi бригадир дегустаторiв Ной яскраво змалював
загальне становище:
- Сини моу! Легендарне ходiння пiд всi вiтри до гори Арарат успiшно
завершено! Але не буду вiд вас приховувати: до неба високо, до хати
далеко, а до шинку близько. З цих реальних умов ми i мусимо виходити.
Перед нами поставлено почесне завдання - келихи пiднiмати та вино
дегустувати. Важка ця праця й дуже шкiдлива для здоров'я. З власного
досвiду знаю, що пiсля напруженоу виробничоу вахти дегустатори просто-таки
падають з нiг. I навкоси - теж! Навiть несила доплентатись до лiжка без
перешкод. Але коли це нас лякали тимчасовi труднощi? Нiколи! I ми знову
доведемо, що успiшно подужасмо будь-який плановий обсяг! Однак нам
необхiдно вирiшити ще одне виробниче питання. З нашого невеличкого, але
згуртованого колективу ми мусимо висунути одного кандидата на
вiдповiдальну роботу винороба, де с всi можливостi показати зразки
натхненноу працi. Якi будуть думки i пропозицiу в свiтлi ганебного вчинку
Хама?
Першим узяв слово Сiм, бо у нього в ротi було сухо, як у зiпсованому
сифонi:
- Батьку i брати! Що я хочу сказати? Га? Ага! Я хочу сказати, що нам не
слiд панiкувати. Здавна вiдомо: краще втопитися у винi, анiж у водi.
(Iафете, налий скляночку... Та не бiйся за мене - душа не тiльки бога, а й
мiру знас! А який бог змочив, такий i висушить... Ху!.. Добре пiшла!) То
про що я хотiв сказати? Га? Ага! Я хочу нагадати, як Хам наплутав у
списках худоби. Це жах i навiть кошмар: ми гризли такi тоненькi галети, що
крiзь них можна було затемнення сонця спостерiгати! А злодюга Хам в цей
час вiз контрабандою цiлу отару харчiв! (Iафете, хлюпни до склянки - душа
мiру знас, а я розхвилювався...) То що я хотiв сказати? Га? Ага! Я мовчати
не буду! Я ще говоритиму - душа мiру знас... Так от! Хiба ми гарантованi
вiд того, що наш Хамло знову не наплутас i не наллс у келихи замiсть
горiлки помиу? Фу, аж гидко стало! Хлюпнiть у склянку - душа горить... От
Iафет просить слова. Вiн скаже як по писаному. Ху! Добре пiшла!
- Батьку i брати! - урочисто почав Iафет. - Високе звання дегустатора
зобов'язус, надихас i кличе!
- Ще як! - вклинцювався невгамовний Сiм.
- У свiтлi поставлених завдань ми не можемо миритися з тим ганебним
фактом, що Хам злочинно знищив цiлий кумасик цiнноу виробничоу сировини. Я
рiшуче вiдкидаю недоречнi зараз родиннi почуття i з усiсю вiдвертiстю
кажу: я не доручив би Хамовi навiть здавати порожнi пляшки, бо вiн не мас
жодноу уяви про матерiальну вiдповiдальнiсть. А ще я хочу запитати збори:
хто публiчно паплюжив генiальнi вказiвки Всевишнього i сiяв чорну зневiру
в наших серцях? Хто ганьбив славних ковчегобудiвникiв на сторiнках
бортiвки "З наждачком"? Хто прирiк на погибель окрасу тваринного свiту?
Хто пiдмiнив списки "чистiнечистi" на списки "устiвнi-неустiвнi"?
- Атож - хто? - бадьоро озвався Сiм.
- Вiдповiдаю: Хам!
- А я що казав?
- Хам i ще раз Хам! Вiн один докладав всiх зусиль i знаходив прихованi
резерви, щоб ми долали все новi й новi труднощi. Тож нехай спокутус своу
грiхи на виноробнiй нивi. Хай вирощус лозу! Хай давить грона! А ми не
пошкодусмо усiх наших сил, щоб дати об'сктивну оцiнку його працi.
- Ще як дамо! - радо пiдхопив Сiм.
- Батьку! - звiвся на ноги Хам, знову порушуючи порядок, бо йому ще
нiхто не надавав слова. - Кого ви слухасте? Один ладен втопитися у кухлi
сивухи, а другий меле неначе з бiлоу гарячки. Та ух обох'спарувати й
бiсовi подарувати!
- Вiн ображас збори, - просичав, Iафет. - Позбавити його слова! Вилiз
на трибуну непроханий, то й злiзе некоханий. Ач який!..
- Регламент! - загорлав Сiм. - Пiдвести риску! Вже й на дегустацiю
пора!
Але головуючий Ной i так уже деренчав склянкою по чайнику, закликаючи
присутнiх до порядку.
- Ставимо пропозицiю на голосування, - цiлком демократично мовив вiн. -
Хто за те, щоб за неетичну поведiнку на зборах позбавити Хама слова? Один,
два, три... Переважною бiльшiстю голосiв пропозицiю прийнято. Ану, Хаме,
геть з трибуни i затули пельку!.. Я вважаю, що ми попрацювали плiдно i
нема потреби дискутувати далi: вже всi набалакались. Дозвольте оголосити
проект резолюцiу, бо, як слушно пiдказав сумлiнний трудяга Сiм, вже й на
змiну пора.
Збори дозволили. Iафет подав Ноевi заздалегiдь нашкрябаний проект, i
той зачитав його:
"За безпiдставне критиканство, систематичне зловживання своум службовим
становищем та виробничi зриви збори ухвалили кинути Хама на виноробну
периферiю, щоб на низовiй роботi навчити його тримати:
1) руки по швах;
2) язик за зубами.
Амiнь!"