Geum.ru

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни інститут інноваційних технологій І змісту освіти 03035, м. Київ, вул. Урицького, 36, тел.(044) 248-91-14

Вид материалаДокументы

Содержание


Пояснювальна записка
Подобный материал:
1   2   3   4   5

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА



Сьогодні стан духовної культури і моралі, як у цілому світі, так і в Україні свідчить про ерозію загальнолюдських цінностей та духовних, моральних і культурних засад життя українського народу.

Прагматизація життя, пропаганда насилля, нехтування правовими, моральними, соціальними нормами створили гостру соціальну проблему, привели до руйнації моральних, духовних, культурних принципів.

Відсутність у більшої частини молоді розуміння сутності найпростіших соціальних процесів, що відбуваються у нашому суспільстві, призводить її до конфліктів, стресових ситуацій, неадекватної поведінки, життя у віртуальному середовищі, тобто “втеча від реалій” через алкоголізм, наркоманію, розпусту тощо. А пропаганда засобами масової інформації аморальних принципів викорчовує духовні чесноти, які стали втрачати свою дієвість.

У свою чергу, прагматизація життя продукує меркантильність, користолюбство, здирництво, накопичення і цинізм, що знецінює одвічне: любов, сім’я, культурні цінності. Як наслідок, серед сучасної молоді культивуються принципи гедонізму, на підґрунті якого неможливо створювати міцну сім’ю, народжувати та виховувати дітей, що може привести не тільки до демографічної кризи, зокрема, а й до руйнації всього суспільства, взагалі.

Відсутність чітких ідеологічних інститутів, прогалини у виховній роботі серед учнівської та студентської молоді спонукають до виопрацювання нових підходів формування активної життєвої позиції кожної людини.

На сучасному етапі не лише загальноосвітні навчальні заклади, не лише вищі педагогічні навчальні заклади, а й Церква не забезпечені достатнім набором виховних інструментів для подолання негативних чинників у нашому суспільстві і не в змозі забезпечити молодій особі належну поінформованість про її духовний світ, зв’язки із навколишнім світом, навчити її аналізувати та коригувати власну поведінку відповідно до моральних норм.

Адже загальна культура людини визначається її духовною культурою, а саме ідеологією, мистецтвом і релігією, що формують систему духовних цінностей, соціальних норм, відношення людини до Вищого Начала, світу, людей. Отже, духовна сфера безпосередньо визначає спрямованість християнської культури, яка є осердям історії України протягом десятка століть.

Виховні можливості християнської етики полягають в тому, що вона є відзеркаленням християнської культури, яка зберегла певні почуття, еталонні цінності, способи реагування людини на світ.

Запровадження у навчальний процес загальноосвітніх шкіл навчального предмета, а у вищих педагогічних навчальних закладах навчальної дисципліни “Християнська етика в українській культурі” слугуватиме підгрунттям задля реалізації навчально-виховних і культурологічних спрямувань у молодіжному середовищі.

Дотепер в Україні накопичено певний досвід викладання та вивчення навчальних предметів і навчальних дисциплін духовно-морального змісту.

Так, в загальноосвітніх школах Львівщини, Тернопільщини, Івано-Франківщини, Рівненщини, у Автономній Республіці Крим у варіативну частину навчальних планів введено навчальний предмет “Основи християнської етики”.

Підготовку вчителів для викладання цього предмету започатковано в провідних інститутах післядипломної педагогічної освіти та у Національному університеті “Острозька академія”. Підставою для цього слугує Постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 787 “Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра”, якою в галузі знань “Гуманітарні науки” затверджено спеціальність “Богослов’я (теологія)”.

Навчальна програма “Християнська етика в українській культурі” структурована змістовними модулями, до складу яких крім теоретичних питань, входять тематика семінарських занять, орієнтовна тематика рефератів, запитання задля самоперевірки та перелік рекомендованої літератури.

Крім того, до навчальної програми “Християнська етика в українській культурі” розроблено навчально-тематичний план освітньої діяльності курсів підвищення кваліфікації вчителів загальноосвітніх шкільних предметів з визначенням обсягів годин на вивчення кожного змістовного модуля, що слугуватиме підгрунтям задля розробки навчальних програм і робочих навчально-тематичних планів.

Стрижневими змістовними модулями навчальної програми є модулі “Духовно-виховні та культурологічні аспекти в християнській етиці”, “Християнська етика людських взаємин”, “Християнські настанови, обряди та народні звичаї як осердя української культури”.

Саме переліченим змістовним модулям належить приділити особливу увагу при реалізації навчальної програми у навчальному процесі курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти.

Розгорнутий перелік основних термінів та визначень щодо християнської етики в українській культурі значно полегшує використання навчальної програми в освітній діяльності вищих та загальноосвітніх навчальних закладів.

Навчальна програма розрахована на 54 академічні години (один національний кредит або 1,5 кредита ЕСТS), на підставі якої в обласних інститутах післядипломної педагогічної освіти розробляються робочі програми курсу, та розробляються навчально-методичні плани освітньої діяльності курсів підвищення кваліфікації вчителів загальноосвітніх шкільних предметів.

При розробці робочих програм їх розробники мають враховувати духовно-культурологічні звичаї та обряди, що започатковані в певному регіоні (колядки, вертепи, дідухи тощо).

Після опанування теоретичного матеріалу програми слухачі курсів підвищення кваліфікації мають підготувати реферат на задану викладачем тематику.

Навчальна програма “Християнська етика в українській культурі” може бути започаткована і у вищих педагогічних навчальних закладах.

Форма семестрового контролю знань - з а л і к.


КОМПЕТЕНТНОСТІ,

що набуті особою після опанування

теоретичного матеріалу курсу


Після опанування теоретичного матеріалу курсу з питань християнської етики в українській культурі особи, які навчаються за даною програмою, повинні знати:

  • основні терміни та визначення щодо християнської етики в українській культурі;



  • сутність понять “Етика”, “Християнська етика”, “Етикет”, “Релігієзнавство”, їх спорідненості та відмінності;



  • дохристиянські політеїстичні релігії, загальні ознаки дохристиянських релігій;



  • історичні корені виникнення та розвитку християнства в Україні як монотеїстичної релігії;



  • моральне вчення та сутність християнства;



  • місце і роль релігії в українській культурі;



  • юрисдикцію і юриспруденцію принципу відокремлення школи від Церкви, а Церкви і релігійні організації від держави;



  • духовно-виховні та культурологічні аспекти християнської етики;



  • біблійні та євангельські висліви-накази та висліви-повчання морально-побутового характеру;



  • християнські обряди та народні звичаї як осердя української культури;



  • християнську етику людських взаємин;



  • найбільші релігійні свята;



  • прикмети, прислів’я та повір’я, що пов’язані з найбільшими релігійними святами;



  • християнські народні свята, їх суспільна значимість і зміст;



  • обрядові масові святкові заходи християнства;



  • сутність народного святкового календаря, основні щомісячні народні свята та їх змістовні характеристики;



  • християнський етикет, норми поведінки і правила ввічливості в християнстві;



  • принципи використання потенціалу української традиційної культури у навчально-виховному процесі вищих та загальноосвітніх навчальних закладів;



  • головні чинники морально-естетичного самооздоровлення, збереження і розвитку національної свідомості та духовності народу;



  • походження, розселення, характерні риси побуту, духовної культури українського етносу;



  • вплив розселення по території України різних етносів на розвиток української національної культури і освіти;



  • принципи утвердження християнської моралі засобами літературних творів, митців літературного слова;



  • духовну спадщину класиків української літератури, поетів, художників, композиторів, митців;



  • досягнення вітчизняної та православної педагогіки, засоби впровадження набутків православної педагогіки в освітню діяльність закладів післядипломної педагогічної освіти, курсів підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників.