2007 Розвиток громадянського суспільства та захист громадянських прав в Україні: позиції політичних партій та виборчих блоків

Вид материала

Документы

Содержание Громадський контроль Участь громадян у процесі прийняття рішень 7. Право на справедливий суд Слід зазначити, що, за даними ДСАУ, рівень видатків на безпосереднє здійснення правосуддя в бюджеті 2006 року становив 59,7 Здійснення судової реформи" — 8. Право на звернення по захист до Уповноваженого з прав людини Розвиток громадянського суспільства та захист громадянських прав в Україні: позиції політичних партій та виборчих блоків

Подобный материал:

• Українська Гельсінська спілка з прав людини (угспл) Діяльність політичних партій, 602.39kb.
• Програми співпраці місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування,, 479.52kb.
• Програма діяльності кабінету міністрів україни «український прорив: для людей,, 1445.21kb.
• Програма діяльності кабінету міністрів україни "український прорив: для людей,, 1304.78kb.
• Програма діяльності кабінету міністрів україни «український прорив: для людей,, 1375.43kb.
• Програма співпраці місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування,, 657.53kb.
• Програма співпраці місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування,, 272.29kb.
• 1. Чи вважаєте Ви достатньою свою обізнаність про Європейський Союз, 198.34kb.
• План Громадянське суспільство: зміст поняття. Сутність та найважливіші структурні елементи, 587.14kb.
• Першочергові завдання для Стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства, 133.43kb.

Громадський контроль

Питання про громадський контроль за діяльністю органів влади є достатньо важливим та актуальним для всіх політичних сил. Так, Партія регіонів у своїй виборчій програмі 2007 року стверджує: "Владу — під контроль народу! Ми захищаємо свободу слова і поширення інформації, завдяки чому є можливість самовираження та відстоювання думок, а в суспільстві існують механізми прозорості й суспільного контролю". В її виборчій програмі 2006 року теж було зазначено: "Партія регіонів — єдина в Україні, яка свої зобов'язання оформляє як тверду відповідальність перед народом. Ми даємо гарантію, що наші народні депутати і сформований ними Уряд протягом трьох років забезпечать виконання положень цієї програми. В іншому випадку вони добровільно підуть у відставку. Владу — під контроль народу!"

"Наша Україна" у своїй виборчій програмі зразка 2006 року говорила: "Ми вже сьогодні наближаємо владу до людей і робимо її підконтрольною громадянам на всіх рівнях. Вона ефективно працюватиме і звітуватиме перед народом. Чиновники звітуватимуть не лише про свої доходи, а й про витрати". У виборчій програмі 2007 року блоку НУ—НС ці положення уточнюються: "НАША СТРАТЕГІЧНА МЕТА: Створити підзвітну громадянам правову державу. Законодавчо закріпимо підзвітність органів державної влади та місцевого самоврядування. Забезпечимо громадську експертизу та публічну оцінку виконання партіями передвиборчих зобов’язань".

Блок Юлії Тимошенко чомусь не згадує про необхідність запровадження громадського контролю ні в програмі 2006-го, ні в програмі 2007 років. Понад те, БЮТ закріплює виключне право контролю за владою і боротьби з корупцією за парламентською опозицією, забуваючи про організації громадянського суспільства. В програмі блоку 2007 року сказано однозначно: "Тільки парламентська опозиція, яка матиме реальні права контролю за владою, здатна зупинити корупцію та зловживання посадовців".

Комуністична партія та Соціалістична партія питань громадської участі у своїх програмах не торкаються.


Участь громадян у процесі прийняття рішень

Політичні партії та виборчі блоки визначають головними механізмами участі громадян у процесі прийняття рішень усеукраїнський та місцеві референдуми.

Так, Партія регіонів у програмі 2006 зазначає необхідність "проведення референдуму з питання вступу до НАТО". У партійній програмі до виборів 2007 року ще раз підкреслено: "Питання про вступ України до НАТО може вирішуватись тільки на основі результатів всенародного референдуму".

З іншого боку, слід нагадати, що саме уряд В. Януковича ліквідував у 2006 році Раду підприємців при Кабінеті Міністрів України, яка дев'ять років поспіль була основним механізмом консультування між бізнесом і владою. Замість неї було створено сформовану тільки з представників крупного капіталу Раду інвесторів, яка, проте, так і не запрацювала належним чином.

Іще більш радикально налаштовані використовувати референдуми для прийняття державних рішень комуністи. У їхній виборчій програмі 2007 року сказано: "Доленосні питання внутрішньої та зовнішньої політики вирішуватимуться на всеукраїнських і місцевих референдумах. Входження в міжнародні організації здійснюватиметься лише на вигідних для України умовах та на підставі рішення всеукраїнського референдуму".

Блок Юлії Тимошенко чітко визначив, які саме питання повинні вирішувати громадяни України самостійно, без участі Верховної Ради. Відтак у програмі до виборів 2007 року передбачено: "Народ на референдумі наділить місцеве самоврядування виконавчою владою та фінансовою самостійністю, спростить процедуру проведення всеукраїнських і місцевих референдумів, ліквідує пільги та недоторканість усіх посадовців". Викликає подив, чому це саме на референдумі люди мають спрощувати процедуру його проведення. Існує ризик, що такий референдум може і не відбутися.

"Наша Україна" у програмі 2006 стверджувала: "Голос кожного буде почуто. Кожне принципове рішення прийматиметься за участі громадян. Господарювати на місцях будуть територіальні громади, які отримають для цього повноваження і ресурси". На жаль, ці благі наміри так і залишилися намірами, оскільки урядовці-"нашоукраїнці" фактично припинили роботу над проведенням адміністративної реформи, мери-члени "Нашої України", такі як, наприклад, Едуард Гурвіц (Одеса), Віра Шелудченко (Житомир), Володимир Гройсман (Вінниця), Андрій Садовий (Львів), Роман Заставний (Тернопіль), так і не дали територіальним громадам статутів, де б визначалися механізми участі громадян у розв’язанні місцевих проблем.


Кого обирати?

Партія регіонів у своїй виборчій програмі 2006 року обіцяла розширити коло виборних посад за рахунок усенародного обрання голів обласних рад, проголошуючи: "Відновити повноцінне регіональне самоврядування. Ввести виборність голів рад усіма виборцями регіону".

Більшість політичних сил висловлюється також за введення прямого обрання суддів громадянами.

У програмі Партії регіонів до виборів 2007 вказано: "Невідкладною є судова реформа, яка затвердить незалежне правосуддя та пряму виборність суддів громадянами".

Комуністична партія у своїй цьогорічній виборчій програмі навіть пропонує норму про відкликання суддів громадянами: "Судді обиратимуться безпосередньо громадянами з можливістю їх відкликання".

З ними погоджується БЮТ у своїй програмі—2007: "Виведемо суд з-під політичних, адміністративних, корупційних впливів. Люди обиратимуть і відкликатимуть суддів".

Відтак "Наша Україна" виглядає в цьому питанні найбільш реакційною силою. Адже спочатку вона виступала за необмежено тривалий період переходу до запровадження принципу виборності суддів, а потім і взагалі обмежилася виборністю одних тільки мирових суддів. В її програмі зразка 2006 року говорилося: "Судді будуть незалежними від чиновників. Призначення суддів стане демократичним і прозорим, розпочнеться поступовий перехід до їх виборності". А в цьогорічній програмі блоку НУ—НС відповідне положення вже уточнено: "Очистимо правосуддя. Ведемо інститут виборних мирових суддів".

Варто нагадати, що, наприклад, у Сполучених Штатах Америки громадяни обирають, президента, конгресменів, сенаторів, губернаторів штатів, мерів міст, депутатів місцевих рад, прокурорів та суддів округів, освітні ради округів, шерифів (керівників поліції).


Законодавчі ініціативи

Попри спроби представників переважно опозиційних партій та блоків удосконалити правове регулювання участі громадян в управлінні державними справами, Верховна Рада не спромоглася прийняти жодного законопроекту бодай у першому читанні.

Депутат від фракції "Наша Україна" Юрій Ключковський вніс на розгляд ВРУ позитивний законопроект № 0910 "Про гарантії виборчих прав громадян". Однак голосування стосовно нього не відбулося, бо фракції більшості не погодилися розглядати законопроект на пленарному засіданні парламенту.

Депутати від фракції "Наша Україна" В. Голуб та Б. Беспалий ініціювали позитивний законопроект № 2313 "Про внесення змін до закону "Про екологічну експертизу", спрямований на збільшення повноважень громадськості у здійсненні екологічної експертизи та розширення переліку її об’єктів. Однак рішенням, ухваленим з ініціативи фракції БЮТ, законопроект було повернуто на доопрацювання.

Депутат від фракції "Наша Україна" Ольга Герасим’юк чомусь зняла свій позитивний законопроект № 2153, яким окреслювалися повноваження громадських рад при телерадіоорганізаціях.

Депутати від фракції БЮТ внесли і відкликали загалом позитивні законопроекти — № 3180 щодо принципів участі громадян у референдумах (Л. Бірюк) та № 2785 щодо посилення відповідальності органів і посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальною громадою (А. Портнов).

Депутат від фракції БЮТ Олександр Фельдман запропонував позитивний законопроект № 2563 про внесення змін до закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів", який запроваджує дієві механізми участі громадських і благодійних організацій у здійсненні державної політики захисту інвалідів. Однак з ініціативи фракції КПУ цей законопроект було відхилено.

Також було відкликано законопроект № 1224 депутата від Партії регіонів В. Бондика щодо соціального захисту прав громадян при встановленні нових цін і тарифів на житлово-комунальні послуги.

Член НУ—НС Ю. Ключковський та О. Задорожній (нині — член Блоку "КУЧМА") ініціювали позитивний законопроект № 698 "Про державний реєстр виборців". Його підтримали всі фракції, крім БЮТ. Закон набув чинності, але його практичне виконання неможливе без ухвалення чималої кількості підзаконних актів. Однак норми підзаконних актів, прийнятих урядом В. Януковича влітку 2007 року з метою формування цього реєстру, призвели до численних порушень прав громадян, зокрема тих, хто перетинає державний кордон.

У вересні 2005 року Президент України В. Ющенко (на той момент — почесний голова партії "Наша Україна") видав указ № 1276 "Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики", яким започатковувалися щорічні прези-дентські слухання як постійно діючий механізм проведення громадських консультацій та оцінки діяльності органів державної влади, уможливлювалася підготовка організаціями громадянського суспільства національних доповідей зі стратегічно важливих питань соціально-економічного розвитку держави та громадянського суспільства, забезпечувалося налагодження партнерства між державою і суспільством, зміцнювалися засади демократії в Україні, боротьби з корупцією. Низку заходів було спрямовано й на забезпечення відкритості та прозорості діяльності органів державної влади. На жаль, з-поміж усіх цих заходів реально відбулися тільки перші президентські слухання (в 2005 році). І якраз Секретаріат Президента мав би нести відповідальність за непроведення других і третіх слухань, за від-сутність сприяння ОГС у підготовці національних доповідей та за провал спроб формування Стратегічної ради з розвитку державної політики при Президентові України.

Також Президент України дав у вересні 2005 року доручення Міністерству юстиції розробити Порядок сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади, оцінки рівня взаємодії цих органів із громадянами та їх об’єднаннями. Такий документ було розроблено, він пройшов громадське обговорення, але, на жаль, ані уряд Ю. Єханурова, ні уряд В. Януковича не схвалили цей документ.

За дорученням уряду Ю. Тимошенко Міністерство юстиції мало розробити проект закону "Про участь громадськості у формуванні та реалізації державної політики, розв’язанні питань місцевого значення та її доступ до інформації, що знаходиться у володінні органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування". Такий документ було розроблено, але, оскільки він зазнав заслуженої критики з боку громадських організацій, його було відправлено на доопрацювання.


Висновки

• Про необхідність запровадження громадського контролю згадують у своїх програмах тільки Партія регіонів і НУ—НС.
  
• Головним механізмом участі громадян Партія регіонів, КПУ та БЮТ вважають усеукраїнські й місцеві референдуми. Однак жодна фракція, крім БЮТ, не вносила поправок, маючи на меті "відремонтувати" недієвий механізм проведення референдумів. Щоправда, невдовзі й депутати від БЮТ передумали займатися цим — відкликали свою ініціативу.
  
• Найбільше законодавчих ініціатив для забезпечення права громадян на участь у процесі прийняття рішень висунули фракції "Нашої України" і БЮТ. На жаль, жодна з цих ініціатив не отримала статусу закону через протидію фракцій Антикризової коаліції.
  
• Партія регіонів, БЮТ та КПУ декларують прагнення до розширення кола виборних посад за рахунок обрання суддів. НУ—НС воліє обирати тільки мирових суддів. У 2006 році Партія регіонів іще мала бажання всенародно обирати голів місцевих рад, однак у 2007 році це бажання минулося.
  

7. Право на справедливий суд


Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному українцеві право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розум-ного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено в учиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Стаття 55 Конституції України гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.


В чому проблема?

Право на справедливий судовий процес гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак у повному вигляді це право не закріплено ні в Конституції України, ні в українських законах. Відтак лише окремі аспекти цього права захищаються українським законодавством.

На жаль, сьогодні громадяни України не можуть швидко й ефективно захистити свої права в українському суді. Натомість вони постійно стикаються з відмовами судів у розгляді справи, затягуванням термінів розгляду справи, замовними (купленими) неправовими рішеннями суддів, неможливістю ефективно оскаржити рішення і т. д. і т .п.

Кримінальне судочинство України залишається нереформованим іще з радянських часів. Отож не дивно, що Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 року незважаючи на деяке оновлення не відповідає вимогам захисту прав людини відповідно до європейських стандартів.

Хоча вже ухвалено Кодекс адміністративного судочинства України, однак і дотепер не прийнято закону про адміністративні процедури, де було б визначено стандарти відносин особи з органом влади (посадовою особою), додержання яких підлягало би перевірці адміністративних судів. Досі не завершено формування цілісної системи адміністративних судів, обов'язком яких є захист прав і свобод особи в її відносинах із суб'єктами владних повноважень. Процес їх створення активно гальмується Верховним Судом України, котрий узагалі почав виступати за їх ліквідацію як окремої системи судів.

Слід зазначити, що, за даними ДСАУ, рівень видатків на безпосереднє здійснення правосуддя в бюджеті 2006 року становив 59,7%⁵ від реальних потреб, що відповідно вплинуло на організацію роботи судів. Недостатня їх кількість призводить до того, що навантаження на одного суддю складає 127 справ на місяць⁶, а це, зрозуміло, призводить до затягування строків розгляду справ. Окрім того, протягом 2006 року органами Державної виконавчої служби було виконано тільки 70% рішень судів⁷.

Для забезпечення справедливого судочинства та належного захисту прав людини і основоположних свобод необхідно: 1) прийняти новий закон "Про судоустрій"; 2) розробити й ухвалити закон "Про статус суддів"; 3) прийняти новий Кримінально-процесуальний кодекс України; 4) продовжувати виконання Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні; 5) продовжувати втілювати в життя Концепцію реформування системи безоплатної правової допомоги; 6) прийняти закон "Про адміністративні процедури", яким би було встановлено стандарти відносин особи з органом влади (посадовою особою), додержання яких мають перевіряти адміністративні суди; 7) збільшити фінансування судової системи; 8) закінчити формування системи адміністративних судів; 9) забезпечити участь представників адвокатури, юристів інших професійних організацій та правозахисних ОГС у дисциплінарних комісіях та інших контрольних органах, які опікуються системою судочинства.


Позиції основних політичних гравців

Усі парламентські політичні партії і блоки приділяють у своїх програмах велику увагу судовій реформі. Але йдеться саме про реформу організаційної системи судової влади, а зовсім не про покращення судових процедур та розширення процедурних прав громадянина.

Всі політичні сили виступають за незалежне правосуддя і виборність суддів (щоправда, НУ—НС обстоює принцип виборності тільки мирових суддів).

Найбільш детально своє бачення цієї реформи виклав Блок Юлії Тимошенко в програмі 2007 року: "Виведемо суд з-під політичних, адміністративних, корупційних впливів. Люди обиратимуть і відкликатимуть суддів. Голів суддів змінюватимуть за принципом ротації. Створимо незалежні від будь-якої гілки влади дисциплінарні комісії, які звільнятимуть суддів, визнаних винуватими у винесенні завідомо неправосудних рішень. Скасуємо судовий збір для громадян та зробимо безкоштовним надання адвокатських послуг для малозабезпечених людей".

Блок "Наша Україна — Народна самооборона" в програмі до виборів 2007 року пропонує: "Очистимо правосуддя. Ведемо інститут виборних мирових суддів. Створимо незалежну Судову палату для переатестації всіх суддів і перевірки відповідності їхніх доходів майновому стану.

Партія регіонів у програмі 2007 року стверджує: "Невідкладною є судова реформа, яка затвердить незалежне правосуддя та пряму виборність суддів громадянами".

КПУ в своїй цьогорічній програмі обіцяє: "Судді обиратимуться безпосередньо громадянами з можливістю їх відкликання".

Програма—2007 від Соціалістичної партії у цьому плані ще лаконічніша: " Здійснення судової реформи" — і поготів.

Варто зазначити, що статті 126—128 Конституції України твердять, що судді на свої посади призначаються. Оскільки програми партій та блоків не згадують про необхідність внесення відповідних змін до Конституції, це дає підстави сумніватися в реальності їх бажання здійснювати цю обіцянку.


Законодавчі ініціативи

На жаль, усі політичні сили ніби змагаються в тому, чиї законодавчі ініціативи, які стосуються судової реформи, є найбільш непослідовними. Майже всі фракції (крім комуністів) постійно подавали чимало законопроектів, але так само постійно їх відкликали.

Значний вплив на можливості судового захисту прав людини має справити закон № 462 про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу, а власне, вжиття додаткових заходів із захисту прав людини під час судового процесу. Він передбачає зокрема порядок оскарження постанови про порушення кримінальної справи. Закон був підтриманий усіма фракціями.

Прийнято в першому читанні законопроект № 2378 "Про судовий збір" (ініціатор — уряд В. Януковича). За нього віддали свої голоси всі фракції, крім БЮТ.

Утім, решта спроб реформувати законодавство про судову систему заради забезпечення права громадян на справедливе судочинство залишилася на папері.

Відкликано запропонований депутатом від БЮТ О. Буджераком законопроект № 2822 щодо доступу громадян до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (передбачалося звільнення від державного мита у таких справах), як і законопроект № 2103 про надання громадянам безплатної юридичної допомоги (ініціатор — соціаліст В. Цушко).

Така ж доля спіткала законопроекти № 1285 — щодо розширення суддівського самоврядування шляхом обрання суддів на адміністративні посади зборами суддів (М. Рудьковський, СПУ) та № 2070 — щодо адміністративних посад суддів (Б. Губський, Я. Федорчук, БЮТ), № 2259 — щодо внесення змін до закону про Конституційний суд України (М. Яковина, А. Матвієнко, О. Бондар, "Наша Україна"), проект Кодексу професійної етики судді в Україні (А. Портнов, БЮТ).

Не відбулося голосування за законопроектами № 4044 — щодо посилення кримінальної відповідальності за невиконання судових рішень (Ю. Мірошниченко, Партія регіонів), № 4042 — щодо звернення українських судів до іноземних судів (уряд В. Януковича), а також № 2146 — щодо розмежування компетенції адміністративних і господарських судів (Р. Богатирьова, В. Толстенко, Я. Мендусь, Партія регіонів, БЮТ та СПУ).

Проект № 2561 — нова редакція закону "Про доступ до судових рішень" (Р. Богатирьова, Партія регіонів), теж не було проголосовано.

Залишилися без розгляду законопроекти № 0902 "Про тимчасовий порядок фінансування судової влади в Україні" (В. Онопенко, БЮТ), котрий міг би посилити гарантії незалежності судів, № 2071 — щодо розширення участі народних засідателів у здійсненні правосуддя (Б. Губський, Я. Федорчук, БЮТ).

Відхилено законопроект № 2485 — щодо парламентського контролю за здійсненням правосуддя (Ю. Мірошниченко, Партія регіонів), оскільки проти нього голосувала фракція "Наша Україна".

Головне науково-експертне управління рекомендувало також відхилити законопроект № 2667 (В. Бондик, Я. Мендусь, Б. Беспалий, СПУ та "Наша Україна") "Судовий лад України", який подавався на розгляд парламенту вшосте.


Висновки

• Усі парламентські політичні партії та блоки визначили судову реформу як один із своїх пріоритетів. Найбільше уваги реформуванню судової системи приділяє у своїй виборчій програмі Блок Юлії Тимошенко. Найбільшу кількість законодавчих нововведень у цій сфері також ініціювала фракція БЮТ. Значну законодавчу активність у цій галузі проявили депутати від Партії регіонів, НУ—НС та СПУ.
  
• На жаль, Верховна Рада, сформована політичними силами, які одностайно підтримують судову реформу, так і не спромоглася схвалити переважну кількість законодавчих ініціатив. За цього належить нагадати, що відповідальність за успішність роботи ВРУ несе насамперед Антикризова коаліція (Партія регіонів, СПУ, КПУ).
  
• Питання про запровадження принципу виборності суддів виглядає занадто заполітизованим з огляду на необхідність внесення змін до Конституції, через що неможливо обмежитися прийняттям одного, хай навіть і найвиваженішого закону.
  

8. Право на звернення по захист до Уповноваженого з прав людини


Стаття 55 Конституції України гарантує кожному українцеві право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Уповноважений з прав людини, відповідно, може здійснити перевірку фактів порушення прав заявника, звернутися до суду за захистом порушених прав або зебезпечувати їх захист в інші способи.


В чому проблема?

На жаль, діяльність Уповноваженого ВРУ з прав людини не стала дієвим механізмом захисту прав українців. Причинами цього є слабкість відповідного законодавства, а також недостатня персональна активність і принциповість омбудсмена, якого обирають народні депутати.

Закон "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" містить обмежені механізми захисту та не передбачає відповідальності посадових осіб за порушення повноважень омбудсмена. З огляду на це необхідно внести до нього такі зміни: 1) надати омбудсменові право звернутися до суду з власної ініціативи у випадках, коли потрібно скасувати нормативний акт (наказ, постанову, розпорядження), який порушує права людини; 2) надати уповноваженому право звертатися до передбачених законом інстанцій із рекомендаціями щодо перевірки судових рішень, які набули законної сили, за наявності даних про те, що в ході судового розгляду мали місце суттєві порушення прав людини, які вплинули на ухвалене судове рішення; 3) ініціювати зміни до законодавства в інтересах забезпечення прав людини і основоположних свобод; 4) уможливити внесення подань до державних органів та органів місцевого самоврядування про усунення з посад осіб, які припустилися неодноразового або грубого порушення прав людини та основоположних свобод⁸.

Інша важлива перепона в цій галузі — неповага політичних партій та блоків до діяльності Уповноваженого з прав людини та до принципів функціонування цього інституту. Політичні сили продовжують розглядати посаду омбудсмена як об’єкт політичних торгів, прагнучи розподіляти її в межах партійних квот. Однак закон чітко говорить про те, що уповноважений не може були членом будь-якої партії, а отже, повинен залишатися поза політикою.


Позиції основних політичних гравців

На жаль, у виборчих програмах політичних партій та виборчих блоків питанням захисту прав і свобод громадян надається мало ваги. В програмах 2007 року жодна з політичних сил чітко й однозначно не визнала це своїм пріоритетом. Тільки Партія регіонів у своїй виборчій програмі 2006 року заявляла: "Захист демократії і свободи — права людини в Україні будуть понад усе, а опозиція матиме всі права і можливості для діяльності".

Однак у виборчих програмах зразка 2007 року містяться лише обіцянки щодо забезпечення окремих прав, зокрема: 1) права на свободу вираження поглядів (БЮТ, Партія регіонів); 2) права на доступ до інформації (БЮТ); 3) права на справедливий суд (БЮТ, СПУ, КПУ, "Наша Україна — Народна самооборона", Партія регіонів); 4) права на свободу від катувань (НУ—НС), 5) права на свободу думки, совісті і віросповідання (НУ—НС, КПУ).

Позицію політичних партій та блоків у питанні захисту прав громадян яскраво демонструє ситуація з обранням Верховною Радою нового уповноваженого в 2007 році, оскільки діючий уповноважений Ніна Карпачова стала народним депутатом від Партії регіонів і за законом не могла залишатися на цій посаді.

Ще в червні 2006 року при формуванні "помаранчевої" більшості в пресі з'явилася інформація про те, що посада Уповноваженого з прав людини потрапила до квоти Соціалістичної партії України і на неї претендує Валентина Семенюк. Можна було припустити, що інші учасники вірогідної коаліції, а саме БЮТ і "Наша Україна", були згодні з таким підходом до обрання уповноваженого.

Натомість громадські та правозахисні організації майже одностайно висунули в 2006 році на посаду омбудсмена голову Харківської правозахисної групи Євгена Захарова і звернулися до політичних партій та блоків з проханням підтримати цю кандидатуру. БЮТ і "Наша Україна" підтримали ініціативу громадськості і внесли кандидатуру Є. Захарова до списку претендентів на цей пост. Однак 8 лютого 2007 року Антикризова коаліція у складі Партії регіонів, КПУ і СПУ 255 голосами обрала втретє Ніну Карпачову на посаду уповноваженого. Цим рішенням було проігноровано думку сотень громадських організацій, а водночас порушено міжнародний принцип політичної незаангажованості особи омбудсмена.

Не знайшли підтримки законодавців і пропозиції щодо введення посад спеціальних уповноважених з прав людини (наприклад, із захисту прав дітей).


Законодавчі ініціативи

Спеціальні законопроекти, спрямовані на посилення захисту прав громадян уповноваженим Верховної Ради, у березні 2006-го — серпні 2007 року подавала лише фракція Партії регіонів, але й ці пропозиції містять чимало суперечностей.

Ніна Карпачова разом із двома колегами по фракції Партії регіонів (Едуардом Павленком та Юрієм Мірошниченком) подала на розгляд парламенту законопроекти № 2892 “Про внесення змін і доповнень до Цивільного процесуального кодексу України" та № 2893 “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України". Ними передбачається надати уповноваженому статус самостійного учасника процесу в цивільному та адміністративному судочинстві. Йому дозволяється ставати учасником судового процесу в будь-який момент — навіть після завершення дебатів сторін. На думку представників правозахисних організацій⁹, це означає уможливлення прямого тиску на суд, порушення принципів рівності учасників судового процесу та незалежності судової влади. Фактично це є спробою надати омбудсменові функції прокурорського нагляду, що видається неприпустимим.

Ці само автори подали в лютому 2007 року законопроект № 2283 "Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України", яким, серед іншого, пропонується, що уповноважений або його представник можуть брати участь у судовому розгляді кримінальної справи на будь-якій його стадії до надання останнього слова підсудному, виступати в судових дебатах із висновком про дотримання конституційних прав громадян, а також оскаржувати вирок суду першої інстанції в апеляційних і касаційних судах. Утім, ані підстав, ані процесуальних форм такої участі законопроект не визначає, що може призвести до суб’єктивного і вибіркового впливу уповноваженого на окремі судові рішення.

Голосування щодо цих трьох законопроектів не проводилося, тому визначити ставлення політичних партій та виборчих блоків до запропонованих нововведень уявляється неможливим.


Висновки

• Жодна з парламентських політичних сил не бере на себе зобов'язання посилити роль і розширювати можливості Уповноваженого з прав людини задля захисту прав українців.
  
• Надмірна політизація процесу обрання та діяльності Уповноваженого з прав людини, що відбулась у 2006—2007 роках, перешкоджає ефективному застосуванню повноважень цього інституту для захисту прав громадян.
  
• Політичні партії та блоки цинічно ставляться до обрання уповноваженого, маючи на меті отримання особистих політичних вигод, а не забезпечення реального захисту прав людини. Антикризова коаліція знехтувала вимогу щодо позапартійності уповноваженого, провівши на цю посаду другий номер виборчого списку Партії регіонів.
  

Розвиток громадянського суспільства та захист громадянських прав в Україні: позиції політичних партій та виборчих блоків


Бюлетень "Твій вибір—2007". Вип. № 7


Текст: Максим Лациба, Олександр Вінніков

Літературний редактор: Наталія Лисюк


Ори­гі­нал-­ма­кет ви­го­то­в­ле­но на об­ла­д­нан­ні

Ук­ра­ї­н­сь­ко­го не­за­ле­ж­но­го це­н­т­ру по­лі­ти­ч­них до­с­лі­д­жень

01030, Ки­їв—30, вул. Пи­ро­го­ва, 4/26, оф. 20

Тел./факс: (044) 230—9178, (044) 235—6505, (044) 599—4251

Еле­к­т­рон­на по­ш­та: ucipr@ucipr.kiev.ua

.kiev.ua


Пі­д­пи­са­но до дру­ку 11.09.2007 р. Фо­р­мат 60х84/8. Па­пір оф­се­т­ний.

Друк оф­се­т­ний. Га­р­ні­ту­ра Georgia. Ти­раж 1000 прим. Зам. 316/09.


Від­дру­ко­ва­но у дру­ка­р­ні ТОВ "Аге­н­т­с­т­во "Ук­ра­ї­на".

01034, Ки­їв, вул. Лисенка, 8.

(Сві­до­ц­т­во про ре­є­с­т­ра­цію се­рії ДК № 265 від 30.11.2000 р.)