К.,1998. Державна служба: організаційно-правові основи І шляхи розвитку. К.,1999. Виконавча влада І адміністративне право. К.,2002. Видавничий Дім "Ін-Юре" Київ 2002
| Вид материала | Документы |
- Видавничий Дім"Ін Юре", 68.62kb.
- Цехмістрова Г. С. Основи наукових досліджень-навчальний посібник. Київ: Видавничий, 2138.58kb.
- «Видавничий дім», 5134.01kb.
- Аналітичний ракурс 5 законодавча влада 23 виконавча влада 30 політика 34 економіка, 612.24kb.
- Аналітичний ракурс 4 законодавча влада 14 виконавча влада 21 політика 25 економіка, 487.96kb.
- Аналітичний ракурс 4 законодавча влада 16 виконавча влада 22 політика 29 економіка, 526.04kb.
- Аналітичний ракурс 9 законодавча влада 23 виконавча влада 28 політика 34 економіка, 630.95kb.
- Дисертації –“О, 832.65kb.
- Видавничий Дім «Ін Юре», 134.26kb.
- Підруч для студ юрид спец вищ закл освіти / За ред. В. Ю. Шепітька. 2-ге вид., переробл., 7887.27kb.
1. Производство по административным правонарушениям: Учеб, пособие / Отв. ред. Д.Н.Бахрах. - Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1986. - С.4.
А.Т. Комзюк л 643
2. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. -К.: Юрінком Інтер, 1999. - С.337, 338.
3. Галагаи И.А. Административная ответственность в СССР: Процессуальное регулирование. - Воронеж: Изд-во Воронеж, ун-та, 1976. - С.30-31.
4. Див.: Бандурка A.M., Тищенко ИМ. Административный процесс: Учебник. - Харьков: Изд-во НУВД, 2001. - С.177; Производство по административным правонарушениям: Учеб. пособие / Отв. ред. Д.Н. Бахрах. - Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1986. - С.4; Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю.П. Битяка. - Харків: Право, 2000. - С.198-199; Васильев А.С. Административное право Украины (общая часть): Учебное пособие. - X.: Одиссей, 2001. - С.224; Коваль Л. Адміністративне право України: Курс лекцій (Загальна частина). - К.: Основи, 1994. -С.132.
5. Масленников М.Я. Административно-юрисдикционный процесс: Сущность и актуальные вопросы правоприменения по делам об административных правонарушениях. - Воронеж: Изд-во Воронеж, ун-та, 1990. - С. 16.
6. Производство по административным правонарушениям. - С. 7.
7. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність: Навчальний посібник. - К., 1995. - С. 22.
8. Лейстп О.Э. Содержание (объем) понятия юридическая ответственность // Проблемы теории государства и права: Учебное пособие. - М: "ПРОСПЕКТ", 1999. - С. 476.
9. Синьов О.В. Адміністративна відповідальність за правопорушення, що посягають на права і свободи громадян: Дис.... канд. юрид. наук. -Харків, 2001.-С.184-186.
10. Васильєв А.С. Зазн. праця. - С.224-226.
11. Там само. -С.227.
12. Управленческие процедуры / Отв. ред. ЕМ. Лазарев. - М.: Наука, 1988.-С.122-123.
13. Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. А.Т.Комзюка. - 2-ге вид., перероб. і доп. - Харків: Ун-т внутр. справ, 2000. - С.48.
14. Комзюк А. Т. Законодавство про адміністративні проступки: проблеми визначення сутності, завдань та системи // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - Вип.14. - X.: Нац. ун-т внутр. справ, 2001. -С. 107-112.
15. Комзюк А.Т. Деякі проблемні питання проекту Кодексу України про адміністративні проступки // Вісник Університету внутрішніх справ. -Вип.Ю. - X.: Ун-т внутр. справ, 2000. - С. 178-183.
16. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. - Одеса: Юридична література, 2001. - С.54.
17. Див, наприклад: Колпаков В.К. Зазн. пращі. - С.345-346.
644 РОЗДІЛ XIV • ГЛАВА З
18. Анохіна Л.С. Суб'єкти адміністративної юрисдикції в Україні: Дис.... канд. юрид. наук. -Харків, 2001.
19. Камзюк А.Т. Деякі проблемні питання провадження в справах про адміністративні проступки // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Спеціальний випуск. - Луганськ: Луганський інститут внутрішніх справ, 2000. - С. 219-222.
20. Анохіна Л.С. Зазн. праця. - С.65.
21. Свого часу проблеми адміністративно-процесуального статусу особи були предметом спеціального дослідження. Див.: Тищенко Н.М. Административно-процессуальный статус гражданина Украины: проблемы теории и пути совершенствования. -Харьков: Право, 1998. -268 с.
22. Коваль Л Зазн. праця. - С.137.
23. Кодекс Украины об административных правонарушениях (научно-практический комментарий)/Под общ. ред.АС. Васильева. -X.: ООО "Одиссей", 2000. - С.893.
24. Ульянов 0.1. Деякі проблеми забезпечення захисту прав людини в адміністративному процесі // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. -1998. -№1.-С. 29.
25. Тараненко С. Концептуальні засади забезпечення охорони прав і свобод особи в законодавстві про адміністратині правопорушення // Право України. - 1995. - № 7. - С. 36-38.
26. Ульянов O.I. Зазн. праця.
27. Тараненко С. Зазн. праця.
28. Ващенко С.В., Поліщук В.Г. Адміністративна відповідальність: Навчальний посібник. - Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2001. - С.90.
29. Бандурка ОМ. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: Дис. ... канд. юрид. наук. - X.., 1994. - С.91; Коламоєць Т.О. Штрафи за законодавством про адміністративні правопорушення: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - Харків, 1999. - С. 13.
30. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. - К.: Либідь, 1992. - С.72.
31. Колпаков В.К. Зазн. праця. - С.346.
32. Коваль Л. Зазн. праця. - С. 132.
33. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник. - М.: Изд-во БЕК, 1996.-С.324.
34. Бандурка A.M., Тищенко Н.М. Зазн. праця. - С.177.
35. Производство по административным правонарушениям. - С. 13; Колпаков В.К. Зазн. праця. - С.347; Kieanoe СВ., Біла Л.Р. Зазн. праця. - С.54; Коваль Л. Зазн. праця. - С.132-133; Васильєв А.С. Зазн. праця. - С.229.
36. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю.П. Битяка. - С.202; Бансурка A.M., Тищенко Н.М. Зазн. праця. -С.177.
А.Т. Комзюк
645
37. Производство по административным правонарушениям. - С.13; Колпаков В.К. Зазн. праця. - С.347; Kieanoe C.B., Біла Л.Р. Зазн. праця. - С.55.
38. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю.П. Битяка. -С.202; Бандурка A.M., Тищенко НМ. Зазн. праця. -С.177.
39. Управленческие процедуры. - С.125.
40. Галаган И.А. Зазн. праця. - С.93-94; Масленников М.Я. Зазн. праця. -С.56.
41. Управленческие процедуры. - С. 127.
42. Масленников М.Я. Зазн. праця. - С.62.
43. Колпаков В.К. Зазн. праця. - С.З.'ІО.
44. Іванов В.В. Матеріально-правові і процесуальні гарантії законності притягнення до адміністративної відповідальності. Дис. ... канд.юрид.наук. -Одеса, 2001.-С. 153.
45.МасленниковМ.Я. Зазн. праця. -С.55.
46. Управленческие процедуры. - С. 126.
47. Там само. - С.124; Адміністративна відповідальність в Україні. -С.52.
48. Масленников М.Я. Зазн. праця. - С.76-77.
49. Управленческие процедуры. - С.135.
50. Якуба О.М. О судебном обжаловании решений по делам, возникающим из административно-правовых отношений // Сов. государство и право. -1981.-№2. -С.42-43.
51. Управленческие процедуры. - С. 139.
52. Масленников М.Я. Зазн. праця. - С.118-120.
53. Васильєв А.С. Зазн. праця. - С.235; Коваль Л. Зазн. праця. - С.142; Управленческие процедуры. - С.144.
54. Управленческие процедуры. - С. 147.
ПІСЛЯМОВА
Підсумовуючи викладене, варто акцентувати увагу читача на тому важливому факті, що проведення адміністративної реформи залишається пріоритетним напрямом державної політики в Україні.
На сьогодні, через більш як чотири роки після офіційного оприлюднення Концепції адміністративної реформи, розпочата реалізація значної частини її основних положень. Зокрема, серед важливих кроків з реформування системи виконавчої влади на цей час найпомтнішими слід визнати: перетворення апарату Кабінету Міністрів із своєрідного "уряду в уряді" в Секретаріат з обслуговуючими функціями, який очолює не міністр -член уряду, а державний службовець; запровадження урядових комітетів як якісно нової організаційної форми роботи уряду; вдосконалення класифікації центральних органів виконавчої влади з метою утвердити серед них провідну роль міністерств; визначення посад міністрів політичними і відмежування їх від посад державних службовців; введення в міністерствах посад державних секретарів, спрямоване на чіткіше розмежування функцій політичного й адміністративного керівництва.
Отже, всупереч іноді занадто песимістичним оцінкам, адміністративна реформа поступово просувається вперед. Але відбувається цей процес в цілому досить важко і надто повільними темпами. Особливе занепокоєння викликають, зокрема, повільність процесів демократизації та дебюрократизації взаємостосунків органів виконавчої влади і громадян, а також незадовільний рівень наукового забезпечення основних заходів адміністративного реформування.
Мабуть, це умовлено, окрім багатьох суб'єктивних причин, і очевидними об'єктивними чинниками. Найважливіший із них - недостатнє фінансово-економічне забезпечення трансформаційних процесів. Адже цілком помилковим є поширене уявлення про те, що адміністративна реформа може бути безви-тратною і навіть сприяти економії державних коштів. Це далеко не так, оскільки адміністративна реформа аж ніяк не може бути зведена тільки до скорочення управлінського апарату і відповідної економії коштів.
В.Б. Авер'янов 647
Навпаки, проведення реформи в її повному обсязі - справа досить дорога і неможлива без значних фінансових витрат. Для прикладу можна послатися на досвід польської адміністративної реформи, основні заходи якої здійснювались протягом майже десяти років. Вона обійшлася, за свідченнями авторитетних польських фахівців, приблизно в десять млрд. доларів США (щоправда, значна частина коштів пішла на реорганізацію адміністративно-територіального устрою країни).
Отже, слід виважено ставитись до того, що відбувається в площині вітчизняної адміністративної реформи, розуміючи, що поки в державі буде нестача необхідних коштів та організаційної наполегливості, доти будуть стримуватись і темпи, і глибина заходів реформування, а відтак, і ставлення громадськості щодо неї.
Разом з тим не можна не помітити, що поза будь-яку залежність від наявності значних коштів, сучасний стан виконання реформаторських заходів характеризується тим, що радикальність впровадження окремих ключових ідей адміністративної реформи має, переважним чином, так би мовити, "паперовий" характер, оскільки не зачіпає глибинний зміст процесів та інститутів, що реформуються.
Багато в чому це обумовлюється тим, що зміст самої Концепції адміністративної реформи в Україні грунтується на досить обмеженій науково-методологічній основі. Адже склалося так, що ця Концепція готувалась переважною мірою силами вчених-юристів. Доречно нагадати, що вперше ці погляди були цілісно представлені у виданні Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України "Теоретичні засади вирішення проблем державного управління в Україні. Наукова доповідь" (за заг. ред. Ю.С.Шемшученка, В.Б.Авер'янова. -К., 1995. - 24 с.). Приблизно в той самий час відбулося і перше публічне обговорення науковою громадськістю концептуальної проблематики адміністративної реформи в рамках "Секції адміністративної реформи" Міжнародної науково-практичної конференції "Проблеми реформування державної влади: конституційні та управлінські аспекти" (м. Київ, 10-11 березня 1995 p.).
Тому аж ніяк не випадковим є те, що Концепція має досить однобічний формально-юридизований характер, тоді як сама проблематика адміністративної реформи потребує комплексного, тобто ба-гатоаспектного, підходу до її осмислення і розв'язання. Зокрема, в Концепції слабо представлені системологічні, політологічні, орга-нізаційно-економічні, соціально-психологічні та деякі інші аспекти аналізу.
Наприклад, нині особливо відчутна відсутність політико-держа-вотворчих прогнозів, пов'язаних з оцінкою тевденцій розвитку форм
648 ПІСЛЯМОВА
нашої держави. Наприклад, якщо переважатиме рух до парламентарної форми державного правління, слід, відповідно, посилювати певні інститути держави, а якщо - до резидентської, мають зміцнюватися деякі інші.
Інакше кажучи, слід погордитись з тим, що зміст Концепції адміністративної реформи, якщо розглядати її як наукову платформу щодо тривалої політики держави, не рівноцінний як у плані висвітлення всіх важливих його аспектів, так і за рівнем обґрунтованості та прогнозованості різних реформаційних пропозицій та заходів. Окрім того, важливо зрозуміти, що сам текст Концепції не повинен сприйматись (що іноді властиве фахівцям-практикам) як директива, імперативний документ, а тим більше - як набір аксіоматичних приписів, тобто як догма. Концепція є не більш як науково-рекомендаційний документ, де містяться постановки з багатьох питань і варіанти вирішення евристичних (тобто "пошукових") завдань. У цьому сенсі положення Концепції мають значення лише як попередні орієнтири для прийняття наступних політичних і законопроектних рішень.
Стосовно ж власне юридичного аспекту Концепції він також не може вважатись, цілком досконалим. Річ у тому, що проблематика реформування державного управління (про виконавчу владу тоді не йшлося взагалі) ніколи за радянських часів не була пріоритетною в юридичній науці.
Отже, на час підготовки Концепції серйозних теоретико-методо-логічних напрацювань з проблем адміністративної реформи майже не було. Багато проблем висвітлювалось на суто описовому рівні. І все це так чи інакше вплинуло на теоретичний рівень моделювання ново-утворюваних чи оновлюваних інститутів виконавчої влади та відповідних адміністративно -правових інститутів.
На жаль, і на сьогодні проблематика адміністративної реформи ще не стала провідною в юридичній науці. Зокрема, ця книга є в українській правовій літературі лише однією з поодиноких спроб - після кількох попередніх монографічних видань: "Державне управління: теорія і практика" (К, 1998. - 432 с.); "Реформування державного управління в Україні: проблеми: і перспективи (К., 1998. - 362 с.); "Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку" (К., 1999. - 272 с.) - цілеспрямовано проаналізувати в контексті адміністративної реформи існуючі та виробити нові теоретичні й практичні підходи до вирішення нагальних проблем у сферах виконавчої влади й адміністративного права.
Автори цього узагальнюючого видання переконані, що в ході проведення адміністративної реформи потреба у підтримці з боку
В.Б, Авер'янов 649
правової науки не тільки відчувається безперервно, а й буде посилюватися. І не тільки через те, що правове забезпечення — це об'єктивно необхідний атрибут будь-якого більш-менш значного її кроку. Цей бік справи лежить, як кажуть, на поверхні, хоч сам по собі він і надзвичайно вагомий.
Проте важливішим є аспект, пов'язаний з необхідністю наукового обгрунтування підходів до розуміння й вирішення проблем, які є змістовно новими для функціонуванЕІя і розвитку виконавчої влади, державного управління та відповідних механізмів їх правового регулювання. З розумінням цього проведене авторським колективом дослідження орієнтоване на досягнення нового, вищого рівня доктри-нального узагальнення змін, що вже відбулися, обґрунтування значення та змісту новостворюваних інститутів, з'ясування чергових потреб і завдань реформування на найближчу перспективу.
Особливу увагу звернуто, у повній відповідності до галузевого профілю дослідження, на проблеми, пов'язані з необхідністю продовження формування законодавчої бази для більш ефективного функціонування виконавчої влади.
Зокрема, не буде зайвим ще раз наголосити, що очікуване прийняття та введення в дію ключових статусних законів "Про Кабінет Міністрів України" і "Про центральні органи виконавчої влади" має супроводжуватись наступною гармонізацією з їх змістом нової редакції Закону України "Про місцеві державні адміністрації". Потребує значної активізації розробка проектів законів "Про державний контроль у сфері виконавчої влади" і "Про вільний доступ громадян до інформації в органах виконавчої влади".
З метою запровадження в органах виконавчої' влади досконаліших процедур прийняття нормативних та індивідуальних рішень потрібно найближчим часом завершити парламентський розгляд проекту Закону України "Про нормативні правові акти", а також прискорити підготовку до передачі до Верховної Ради проеісгу Адміністративно-процедурного кодексу (Кодексу загальних адміністративних процедур).
Стандарти поведінки державних службовців, що підлягають обов'язковій перевірці та публічній оцінці, мали б бути визначені у Кодексі поведінки і дисциплінарнсії відповідальності державного службовця, який варто було б підготувати і прийняти в "пакеті" з новою редакцією Закону України "Про державну службу".
Не слід забувати і про те, пір належна наувово-теоретична підтримка адміністративної реформи неможлива також без достатньо підготовлених наукових кадрів. Тому треба значно активізувати підготовку наукових кадрів вищої кваліфікації з проблем реформування
650
ПІСЛЯМОВА
державного управління й адміністративного права, вдосконалення державної служби, демократизації стосунків між владою і людиною, запровадження адміністративної юстиції, гармонізації українського адміністративного прана з адміністративним правом європейських країн.
Загалом здасться виправданим передбачити, що подальший аналіз і розв'язання розглянутих вище теоретичних і практичних проблем виконавчої влади та її правового регулювання сприятиме досягненню системних перегворень у механізмі державного управління. Вони мають посилити спроможність української держави консолідувати зусилля всіх органів виконавчої влади на формування і виконання стратегічних завдаю, державної політики, забезпечити більшу узгодженість, ефективність і прозорість процесів прийняття рішень на всіх рівнях виконавчої влади, підпорядкувати її задоволенню потреб і правомірних вимог та запитів людини.
ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ
АВЕР'ЯНОВ Вадим Борисович
Доктор юридичних наук, професор, завідувач відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАМ України. Досліджує проблеми конституційного і адміністративного права, державного управління, адміністративної реформи. Автор понад 200 наукових праць, у тощ? числі: Апарат державного управління: зміст діяльності та організаційні структури (монографія, 1991); Державне управління: теорія і практика (монографія у співавтор., 1998); Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку (монографія у співавтор., 1999).
АНДРІЙКО Ольга Федорівна
Доктор юридичних наук, провідний науковий співробітник відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України.
Досліджує проблеми адміністративного права, державного управління, державного контролю, державної служби. Автор близько 70 наукових праць, у тому числі: Контроль в демократическом государстве: проблемы и тенденции (монографія, 1994); Державне управління: теорія і практика (монографія у співавторстві, 1998); Державне управління в Україні (навчальний посібнику співавтор., 1999).
ГОЛОСНІЧЕНКО Іван Іїантелійович
Доктор юридичних наук, професор Національного університету ім. Тараса Шевченка.
Досліджує проблеми адміністративного права, адміністративної відповідальності.
Автор понад 100 наукових праць, у тому числі: Адміністративно-правові заходи щодо осіб, які вчинили правопорушення (монографія, 1990); Адміністративна відповідальність органів внутрішніх справ (монографія, 1995); Адміністративне право: основні категорії і поняття (посібник, 1997).
652 ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ
КІ ВАЛОВ Сергій Васильович
Доктор юридичних наук, професор, Президент Одеської національної юридичної академії, Голова Вищої ради юстиції України, народний депутат України.
Досліджує проблеми адміністративного права, адміністративного процесу, митного права, державної служби. Автор понад 150 наукових праць, у тому числі: Організаційно-правові основи митної справи в Україні (монографія, 1994); Засоби здійснення митної політики України (монографія, 1995); Митне право (Адміністративна відповідальність за порушення митних правил) (монографія, 1996).
ОБОЛЕНСЬКИЙ Олексій Юрійович
Доктор еюномічних наук, професор.
Досліджує проблеми державного управління, державної служби, управління економікою.
Автор понад 40 наукових праць, у тому числі: Державна служба України: реалізація системних поглядів щодо організації та функціонування (монографія, 1998); Державне управління, державна, служба і місцеве самоврядування (монографія у співавторі., 1999); Держаияа служба: організаційно-правові основи і ппыхи розвитку (монографія у співавтор., 1999).
ОРЗІХ Марко Пилипович
Доктор юридичних наук, професор, проректор з міжнародних зв'язків, завідувач кафедри конституційного права Одеської національної юридичної академії.
Досліджує проблеми теорії права, конституційного права, державного управління, місцевого самоврядування. Автор близько 400 наукових праць, у тому числі: Личность и право (монографія, 1976); Reform of Soviet Political System: theoretical and practical issues (монографія, 1988); Юридическая деонтология (підручник, 1996).
ШАПОВАЛ Володимир Миколайович
Доктор юридичних наук, професор, заступник Голови Конституційного Суду України.
Досліджує проблеми теорії права, публічного права. Автор понад 150 наукових праць, у тому числі: Парламентаризм і заіаонодавчий процес в Україні (монографія, 2000); Виконавча влада в зарубіжних країнах (монографія, 1998); Конституційне право зарубіжних країн (підручник, 5-те видання, 2002).
ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ 653
АЛЕКСАНДРОВА (до 2000 р. Сидорова) Наталія Валеріївна
Кандидат юридичних наук, заступник декана ф;ікультету правничих наук Національного університету "Києво-Могилянська академія".
Досліджує проблеми адміністративного права, державного управління, податкового права.
Автор близько 20 наукових пращь, у тому числі: Теоретичні основи бюджетного права (монографія, 1998); Фінансове право (посібнику співавтор., 2000); Оскарження платниками податків рішень, дій та бездіяльності податкових органів (у наук. доп. "Відповідальність у державному управлінні та адміністративне право", 2001).