Методичні рекомендації для ад’юнктів та здобувачів. Київ: віті нтуу «кпі»

Вид материала

Содержание

V. питання для підготовки й складання кандидатського іспиту з філософії
Vі. методичні рекомендації для написання
Орієнтовні теми рефератів
Міністерство оборони україни
Для здачі кандидатського іспиту

Подобный материал:

1 2

Тема 5. Західноєвропейська філософія епохи Відродження

Характерні риси епохи Відродження. Гуманізм і проблема цілісної людської індивідуальності (Данте, Петрарка). Антропоцентризм і проблема особистості. М. Кузанський про людину як центр космічної ієрархії буття. Соціальні теорії Н. Макіавеллі, Т. Мора, Т. Кампанелли та інших філософів. Гуманістичні ідеї Еразма Роттердамського. Геліоцентризм та вчення про безкінечність Всесвіту (М. Коперник, Г. Галілей).

Пантеїзм Дж. Бруно. Скептицизм М. Монтеня. Значення національних та народних традицій в становленні нового бачення світу.

Література

Бруно Д. Диалоги. – М., 1949.

Галилей Г. Избранные труды. – в 2-х т. – М., 1964.

Горфункель А.Х. Философия епохи Возрождения. – М., 1980.

Горфункель А.Х. Гуманизм и натурфилософия итальянского Возрождения. – М., 1977.

Кампанелла Т. Город солнца. – М., 1954.

Коперник Н. О вращении небесних сфер. – М., 1964,

Кузанский Н. Соч.: – в 2-х т. – М., 1979.

Лосев А.Ф. Естетика Возрождения. – М, 1978.

Макиавелли Н. Государь. – М., 1990.

Мор Т. Утопия. – М., 1978.

Соколов В.В. Европейская философия ХV – ХVІІ веков. – М., 1985.

Этика Ренессанса: – в 2-хт. – М., 1981.

Тема 6. Гуманізм епохи Відродження в Україні

Специфіка формування ідей ренесансного гуманізму та ідеології реформацій в Україні другої половини XV – початку XVII ст. Ранній гуманізм (Ю. Дрогобич, П. Русин із Кросна, С. Оріховський, Ш. Шемонович та інші). Розвиток ідеології реформації діячами Острозького культурно-освітнього центру та братства, К. Сакович, Транквіліон Ставровецький та інші.

Література

Чижевський Д. Нариси історії філософії на Україні – К., 1992.

Голенищев-Кутузов И.Н. Гуманизм у восточных славян (Украина и Белоруссия). – М., 1963.

Історія філософії України / Хрестоматія. Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів / Упоряд. Тарасенко М.Ф., Русин М.Ю., Бичко І.В. та ін. – К., 1993.

Літературна спадщина Київської Русі і українська література XVI–XVIII ст. – К., 1981.

Мицько І.3. Острозька слов’яно-греко-латинська академія. – К., 1990.

Нічик В.М., Литвинов В.Д., Стратій Я.М. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні. – К., 1990.

Пам’ятка братських шкіл на Україні. – К., 1988.

Русин Павло. Вірші / Українська література ХIV–ХVІ ст. – К., 1988.

Українська поезія XVI ст. – К., 1987.

Філософія відродження на Україні. – К., 1990.

Комаров Ю.С. Общество и личность в православной философии. – Казань, 1998.

Тема 7. Філософія Нового часу

Початок формування філософського мислення Нового часу. Наукова революція XVII століття та проблема методу пізнання. Натуралістична антропологія Ф. Бекона, розробка нової моделі науки. Механістичний матеріалізм Т. Гоббса, його вчення про державу. «Нові принципи філософії» Р. Декарта. Вчення Спінози про єдину субстанцію. Монадологія В. Лейбніца. Сенсуалістична філософія Д. Локка. Суб’єктивно-ідеалістична філософія Д. Берклі, Д. Юма та інших. Проблема людини в філософії Просвітництва (Монтеск’є, Вольтер, Руссо). Французькі матеріалісти XVIII століття про людину як складну машину. Особливості механістичної методології в гуманітарних та технічних науках.

Література

Бекон Ф. Сочинения: – Изд. 2-е. – Т. 1, 2. – М., 1977–1978.

Быховский Б.Э. Джордж Берклії. – М., 1970.

Волгин В.П. Развитие общественной мисли во Франции XVIII в. – М., 1977.

Гельвеций К. Соч.: – в 2-х т. – М., 1973. – т. 1.

Гоббс Т. Избр. произведения: – в 2-х т. – М., 1964.

Гольбах П. Избр. произведения: – в 2-х т. – М., 1963.

Дидро Д. Соч.: – в 2-х т. – М., 1986.

Локк Дж. Соч.: – в 3-х т. – М., 1985.

Скирбек Г., Гилье Н. История философии. Учебн. пособ. – М., 2000.

Декарт Р. Избранные произведения. – М., 1950.

Зайченко Г.А. Джон Локк. – М., 1973.

Кузнєцов В.Н. Французский материализм ХVШ в. – М., 1981.

Кузнєцов В.Н., Мееровский Б.В., Грязнов А.Ф. Западноевропейская философия XVIII века. – М., 1986.

Ляткер Я.А. Декарт. – М., 1975.

Мееровский Б.В. Гоббс. – М., 1975.

Нарский И.С. Западноевропейская философия XVII в. – М., 1977.

Нарский И.С Давид Юм. – М., 1973.

Руссо Ж.Ж. Трактаты. – М., 1969.

Стрельцова Г.Я. Б. Паскаль. – М., 1979.

Субботин А.Л. Фрэнсис Бэкон. – М., 1974.

Юм Д. Сочинения: – Т. 1, 2. – М., 1965.

Кант И. Критика чистого разума. – СПб., 1993.

Тема 8. Філософія Просвітництва в Україні

Заснування Києво-Могилянської академії. Філософія Києво-Могилянської академії як синтез духовної спадщини київського «візантизму» з філософськими надбаннями Заходу в межах культури українського бароко. Проблеми онтології та натурфілософії. Ідеї гуманізму і реформації у творах професорів Академії.

Феофан Прокопович. Елементи пантеїзму і деїзму в його творах. Теорія просвітницького абсолютизму.

Життєвий шлях Г. Сковороди. Його вчення «про дві натури», Бога і природу. Вчення Г. Сковороди «про три Світи». Концепція людини як мікрокосмосу. Вчення філософа «про сродну працю» і щастя людини. Демократичні переконання Г. Сковороди. Образ Г. Сковороди як мандрівного народного філософа – гуманіста і просвітителя.

Пантеїзм. Релігійно-ідеалістичний ухил філософської тематики XVIII століття.

Література

Багалій Д.І.. Український мандрівний філософ Г.С. Сковорода – К., 1992.

Голубев С.П. Києвский митрополит Петр Могила и его сподвижники. – Т. 1. – К., 1983.

Горський В.С. Історія української філософії – К., 1996.

Литвинов В.Д. Ідеї раннього Просвітництва у філософській думці України. – К., 1984.

Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. – К., 1992.

Ничик В.М. Из истории отечественной философии конца XVII-начала XVIII в. – К., 1978.

Ничик В.М. Феофан Прокопович. – К., 1977.

Огієнко Іван. Українська культура. – К., 1991.

Огородник І. В., Огородник В.В. Історія філософської думки в Україні. – К., 1999.

Памятники этической мысли на Украине XVII – первой половини XVIII ст. – К., 1978.

Прокопович Феофан. Філософські твори. – У 3-х т. – К., 1979–1981.

Пащук А.І. Іван Вишенський – мислитель, борець. – К., 1990.

Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов’янських народів. – К., 1988.

Редько М. Світогляд Г.С. Сковороди. – Львів, 1987.

Стратий Я.М. Проблемы натурфилософии в философской мысли Украини XVII ст. – К, 1981.

Сковорода Григорій. Повне зібр. творів. – У 2-х т. – К., 1973.

Сковорода Григорій. Дослідження, розвідки, матеріали. – К., 1992.

Философская мысль в Киеве: историко-философский очерк / Под ред. В.И. Шинкарука. – К., 1982.

Хвильовий М. Твори.– У 2-х т. – К., 1991.

Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія. – К., 1991.

Тема 9. Класична німецька філософія

Місце німецької класичної філософії в історії філософської думки. І. Кант – засновник німецької класичної філософії. Обгрунтування І. Кантом всезагальності і необхідності наукового знання. Суб’єктивний ідеалізм та діалектика І. Фіхте. Філософія тотожності Ф. Шеллінга. Філософська система та метод Г. Гегеля. Г.Гегель про закономірності становлення сутності людини. Діалектика Г Гегеля.

Гуманістичний аспект антропологічного матеріалізму Л. Фейербаха і криза класичної філософії. Проникнення ідей німецької класичної філософії в Україну.

Література

Асмус В.Ф. Иммануил Кант. – М., 1973.

Габитова Р.М. Философия немецкого романтизма. – М., 1978.

Гегель Г. Энциклопедия философских наук: – в 3-х т. – М., 1974–1977.

Гулыга А.В. Немецкая классическая философия. – М., 1986.

История диалектики. Немецкая классическая философия / Рук. авт. колл. Т.И. Ойзерман. – М., 1978.

Кант И. Соч.: – в 6-и т. – М., 1963–1966.

Кузнєцов В.Н. Немецкая классическая философия второй половини XVIII – начала ХІХвека. – М., 1989.

Лазарев В.В. Философия раннего и позднего Шеллинга. – М, 1990.

Очерки по философии Л. Фейєрбаха /В. Шинкарук, В. Табачковский и др. – К., 1982.

Скирбекк Г, Гилье Н. История философии, – М., 2000.

Татаркевич В. Історія філософії. Т.2. Львів, 1999.

Фейєрбах Л. Избранные философские произведения. – В 2-х т. – М., 1985.

Фихте И. Наукоучение / Избр. соч. – М., 1996.

Шинкарук В.И. Теория познания, логика и диалектика И. Канта. – К., 1974.

Шинкарук В.И. Логика, диалектика и теория познания Гегеля. – К., 1964.

И. Кант. «К вечному миру» – М., 1989.

Тема 10. Філософія кінця XIX – початку XX століття

Слов’янофільство і «західники» в російській соціально-філософській думці (І.В. Киреєвський, А.С.Хом’яков та інші). Матеріалізм середини XIX століття (М. Бакунін, М. Чернишевський, В. Бєлінський, О. Герцен).

Критичний огляд принципів і традицій класичної філософії в кінці XIX – на початку XX століття.

Передумови становлення марксизму та його філософії. Соціально-практична орієнтація марксистської філософії. Нова концепція соціального буття. Матеріалістичне розуміння історії. Концепція матеріалістичної діалектики, її зміст. Роль Г. Плеханова та інших марксистів у пропаганді марксистської філософії. Розвиток філософії марксизму В. Леніним.

Релігійна філософія початку XX століття, її роль у розвитку культури й сучасне значення. Філософія всеєдності В. Соловйова. Софіологічне бачення світу С. Булгаковим. Філософські погляди М. Федорова, К. Ціолковського, О. Чижевського, М. Холодного.

Антираціоналістична установка філософії життя. Людина як суб’єкт воління, світ як воля і уявлення (А. Шопенгауер).

Зародження екзистенціалізму. Екзистенціалізм С. К’єркегора як заперечення зведення людини до часткового моменту абсолютної ідеї.

Ідея несвідомого і психоаналіз З. Фрейда. Структура психіки за Фрейдом. Психоаналітична антологія людського буття. Феноменологія несвідомого. Психоаналіз і проблема антропосоціогенезу.

Література

Бакунин М.Л. Философия. Социология. Политика. – М., 1989.

Гиренок Ф.И. Русские космисты. Серия «Философия». – № 2. – М., 1990.

Гринив В.В. Философия небытия Карла Маркса. – К., 1992.

Ленин В.И. Исторические судьбы учення Карла Маркса // Полн. собр. соч. – Т. 23.

Ленин В.И. Три источника и три составных части марксизма. Полн. собр. соч. – Т. 23.

Лосев А. Владимир Соловьев и его время – М., 1990.

Лосский Н.О. История русской философии. – М., 1991.

Маркс К., Энгельс Ф. Манифест Коммунистической партии ,Соч.: – 2-е изд. – Т. 4.

Ойзерман Т.И. Формирование философии марксизма. – М., 1974.

Плеханов Г.В. Избранные философские произведения. – в 4 т. – М., 1956–1958.

Сталин И.В. Вопросы ленинизма. – М., 1953.

Сухов А.Д. Русская философия: пути развития. Очерки теоретической истории. – М., 1989.

Фрейд 3. Психология бессознательного. – М., 1989.

Бердяев Н.А. Философия свободы. Смысл творчества. – М.,1989.

Соловьев В. С. Соч.: – в 2-х т. – М., 1988.

Соловьев В.С. Оправдание добра. – М., 1996.

Рикер П. Герменевтика. Этика. Политика. – М., 1995.

Флоренский П.А. Столп и утверждение истины. – М., 1990.

Читанка з історії філософії XX ст. – К., 1993.

Шопенгауэр А. Афоризми и максимы. – Л., 1990.

Шопенгауэр А. Мир как воля представлена /Собр. соч. в 5 т. – М., 1992.

Тема 11. Українська філософія XIX – XX століть у контексті світової філософської думки

Українська академічна філософія XIX ст. О. Новицький про предмет, завдання й поступальність розвитку філософії. Філософія П. Юркевича, його вчення про ідею. Критика антропологічного матеріалізму.

Особливості української духовності на межі ХІХ–ХХ ст. Проблема людини та нації в творчості членів Кирило-Мефодіївського товариства. М. Костомаров про український народний характер. Т. Шевченко як філософ.

В. Вернадський про феномен життя, всесвіт, людство і ноосферу. Філософія І. Франка, вплив марксизму та позитивізму на її формування.

Філософські погляди Л. Українки, П. Грабовського і М. Коцюбинського. Соціально-філософські ідеї М. Драгоманова, їх вплив на розвиток слов’янського менталітету. Концепція національної еліти в історіософії В. Липинського та в політології Д. Донцова. Д. Чижевський про чинники формування української духовності.

Література

Аляєв Г.Є. Філософський універсум С. Франка. – К., 2002.

Басе І.І., Каспарук А.Н. Іван Франко. – К., 1983.

Вернадский В.И. Избранные труды по истории науки. – М., 1981.

Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста. – М., 1988.

Грабовський П. Зібрання творів: – У 3-х т. – К., 1981.

Драгоманов М.П. Літературно-публіцистичні праці. – К., 1970.

Донцов Д. Дух нашої давнини. – Дрогобич, 1991.

Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї – К., 1991.

Горський В.С. Історія української філософської. – К., 1996.

Шестов Л. Умозрение и апокалипсис. Религиозная философия В.Л. Соловьева // Шестов Л. Умозрение и Откровение. – Париж; 1964.

Коцюбинський М.М. Твори: – В 7-ми т. – К., 1973–1974.

Кузьміна С. Філософсько-педагогічна концепція П.Д. Юркевича. – К., 2002.

Лисенко О. Соціальні погляди Івана Франка. – К., 1958.

Мочанов И.И. В.И. Вернадский – человек и мыслитель. – М., 1970.

Нариси історії філософської думки на Україні / Огородник І.В., Огородник В.В. – К., 1991.

Огородник І.В., Огородник В.В. Історія філософської думки в Україні. – К., 1999.

Пинчек А.А. Исторические взгляды Костомарова. – К., 1984.

Українка Леся. Зібрання творів: – У 12-ти т. – К., 1975–1979.

Философская культура Украины и отечественная общественная мысль XIX – XX веков / Лук Н.И., Белодед В.Д., Герасимяк И.И. и др. – К., 1990.

Франко І.Я. Зібрання творів: – У 42-х т. – К., 1976–1981.

Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. – Мюнхен, 1983.

Шевченко Т.Г. Твори: – В 5-ти т. – К., 1978–1979.

Юркевич П.Д. Философские произведения. – М., 1990.

Тема 12. Сучасна філософія. Діалог філософських доктрин

Характерні риси суспільно-політичного життя, науково-технічного прогресу і духовної культури XX століття. Плюралізм течій сучасної філософії. Проблема людини як один з головних напрямків їх взаємодії.

Захист і оновлення класичних філософських традицій у неотомізмі, неокантіанстві, неогегельянстві та інших філософських напрямках.

Феноменологічна філософія про світ людського життя. Основи феноменології Е. Гусерля. Вплив феноменології на сучасну філософію. Філософські погляди Г. Шпета та О. Лосева.

Екзистенціалізм М. Хайдеггера, Ж.-П. Сартра, А. Камю, К. Ясперса. Головна онтологічна проблема екзистенціалізму. Людина в загальній структурі буття. Проблеми свободи. Сенс існування.

Неофрейдизм. Проблеми душі сучасної людини. Філософія К. Юнга. Поняття «соціального характеру» у філософії Е. Фромма.

Антропологічні орієнтації філософської герменевтики, прагматизму та неопозитивізму.

Логіко-методологічні школи у Києві та Львові.

Література

Арнольд Дж. Тойбні.Дослідження історії. – Т.1 – Т. 2. – К., 1995.

Новая философская энциклопедия: – В 4-х т. – М., 2001.

Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. – К., 1999.

Парсонс Т. Система современных обществ. – М., 1998.

Реконструкція світоглядних парадигм. Нові тенденції в західній філософії. – К., 1995

Рікерт Г. Філософія життя. – К., 1998.

Ротердамський Еразм. Похвала глухості. Домашні бесіди. / Пер. З лат. В. Литвинова. – К., 1993.

Лук’янець В.С., Соболь О.М. Філософський постмодернізм. – К., 1998.

Сумерки богов. – М., 1989.

Зарубіжна філософія XX століття. – К., 1993.

Буржуазная философская антропология XX века /Под ред. Б. Григорьяна. – М., 1986.

Витгенштейн Л. Логико-философский трактат. – М., 1978.

Гадамер Х.-Г.Истина и метод. Основы философской герменевтики. – М., 1988.

Губман Б.Л. Современная католическая философия: человек и история. – М., 1988.

Камю А. Бунтующий человек. – М.,1990.

Камю А. Избранное. – М., 1990.

Копнин П.В. Диалектика. Логика. Наука. – М., 1973.

Лосев А.Ф. Философия имени. – М., 1990.

Мулуд Ноэль. Современный структурализм. – М., 1973.

Проблема человека в западной философии. – М, 1988.

Спиркин А.Г. Философия. – М., 2000.

Хайдеггер М. Время и бытие: Статьи и выступления. – М., 1993.

Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М., 1994.

Гусерль 3. Логические исследования. Картезианские размышления. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология. – М., 2000.

Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрями. – К., 1996.

Тавризян Г.М. Проблема человека в французиком зкзистенциализме. – М., 1977.

Тейяр де Шарден. Феномен человека. – М., 1987.

Хайдеггер М. Разговор на проселочной дороге. – М., 1991.

Хайдеггер М. Время и бытие. – М., 1993.

Шварц Т. От Шопенгаузра к Хайдеггеру. – М., 1964.

Фромм Э. Душа человека. – М., 1992.

Фромм Э. Психоанализ и религия // Сумерки богов. – М, 1990.

Хюбшер А. Мыслители нашего времени. Справочник по философии Запада XX века. – М., 1994.

Юнг К.Г. О современных мифах. – М., 1994.

Хосе Ортега-і-Гассет. Вибрані твори. – К., 1994.

Гьосле В. Практична філософія в сучасному світі. / Пер. З нім. А. Єрмоленко. – К., 2003.

Соболь О.М. Постмодерн і майбутнє філософії. – К., 1997.

Тема 13. Проблеми буття і розмаїття його форм. Матерія і свідомість

Вирішення проблеми буття в історії філософії. Буття як єдність суб’єктивної та об’єктивної реальності. Поняття матерії. Матерія і свідомість. Структура та функції свідомості. Сучасна наука про системну організацію матерії та її якості. Рух, простір та час як основні форми існування матерії.

Континуальність буття як відображення просторово-часової структури процесів суб’єктивної та об’єктивної реальності. Особливості фізичного і соціального просторово-часового континіуму.

Просторово-часовий фактор та воєнна справа.

Література

Аскин Я.Ф. Проблема времени, ее философское истолкование. – М., 1966.

Ахундов М.Д. Концепции пространства и времени: потоки, эволюция, перспективы. – М., 1982.

Ахундов М.Д. Пространство и время в физическом познании. – М.,1982.

Гейзенберг В. Шаги за горизонт. – М., 1987.

Гейзенберг В. Физика и философия. Часть и целое / Пер. с нем. – М., 1989.

Диалектика в науках о природе и человеке: эволюция материи и ее структурные уровни. – М., 1988.

Доброхотов А.Л. Категория бытия в классической западноевропейской философии. – М., 1986.

Кучевский В.Б. Анализ категории «материя». – М., 1983.

Лосский Н.О. Мир как органическое целое. Избранное. – М, 1991.

Новиков И. Куда течет река времени ? – М., 1989.

Подольный Р.Г. Освоение времени. – М., 1989.

Потемкин В.К., Симанов А.Л. Пространство в структуре мира. – Новосибирск, 1990.

Пространство и время. – К., 1984.

Эндрю А. Искусственный интеллект. – М., 1985.

Лукач Д. К онтологии общественного бытия. Пролегомены М., 1991.

Філософія: Навч.посібн. / Надольний І.Ф., Андрущенко В.П. та ін. – К., 2004.

Сартр Ж.П. Буття і ніщо. Нарис феноменологічної онтології// Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрями. Хрестоматія. – К., 1996.

Тема 14. Зміст і форми філософського вчення про розвиток

Загальні ознаки і критерії розвитку. Прогрес і регрес.

Діалектика як вчення про універсальні зв’язки, зміни та розвиток. Історичні форми діалектики та її філософські антиподи (софістика, еклектика, метафізика).

Принципи діалектики: загального зв’язку, розвитку, детермінізму, історизму, системності, цілісності.

Проблема законів діалектики. Закон взаємного переходу кількості та якості. Закон єдності та боротьби протилежностей. Закон заперечення – заперечення.

Категорії діалектики: одиничне і загальне, причини і наслідок, необхідність і випадковість, сутність і явище, форма і зміст та ін.

Роль системи принципів, законів і категорій діалектики у пізнавальній та практичній діяльності військових фахівців.

Філософські суперечки навколо законів діалектики та її принципів. Модифікації діалектики у сучасних філософських доктринах. Інваріанти змісту різних типів діалектики. Функції метафізичної та діалектичної філософії щодо наукового пізнання.

Література

Аверьянов А.Н. Системное познание мира: методологические проблемы. – М., 1985.

Босенко В.А. Диалектика как теория развития. – К., 1966.

Диалектика в науках о природе и человеке: Эволюция материи и ее структурные уровни. – М., 1983.

Идеалистическая диалектика в XX столетии. – М., 1987

Категории диалектики, их развитие и функции. – К., 1990.

Кедров Б. Беседы о диалектике. – М., 1983.

Копнин П.В. Диалектика как логика и теория познания. – М., 1973.

Климов А.Я. Диалектика практики и познания. – М, 1991.

Ленин В.И. К вопросу о диалектике // Полн. собр. соч. – Т. 29. – М.,1975.

Ленин В.И. Конспект книги Гегеля «Наука логики» // Полн. собр.соч. – Т. 29. – М., 1975.

Гегель Г.В.Ф. Наука логики // Соч.: – в 3 т. – М., 1970.

Крымский С.Б. Формы функционирования категории абсолютного в системе культуры / Мировоззренческое содержание категории и законов диалектики. – К., 1981.

Законы и принципы материалистической диалектики / М.Д. Булатов, и др. – К., 1989.

Материалистическая диалектика: Краткий очерк теории / Федосеев П.Н. и др. – М., 1985.

Мировоззренческое содержание категории и законов материалисти-ческой диалектики. – К., 1981.

Михайловский В.М., Хон Г.Н. Диалектика формирования современной научной картини мира. – Л., 1989.

Отрицание и полагание / Парнюк М.А., Кизима В.В. и др. – К.,1990.

Сагатовский В.Н. Основы систематизации всеобщих категорий. – Томск, 1973.

Шептулин А.П. Диалектический метод познания. – М., 1983.

Энгельс Ф. Диалектика природи // Маркс К, Энгельс Ф. Соч.: – 2-е изд. – Т.20.

Філософія: Навч. посібн. / Надольний І.Ф., Андрущенко В.П. та ін. : – К., 2004.

Тема 15. Проблема людини у філософії

Філософська концепція людини – основа наук про людину. Матеріалізм, ідеалізм, релігія про людину, її сутність та призначення.

Натуралістична антропософія. Діалектика природи і проблема походження людини. Антропосоціогенез та його комплексний характер. Праця – головний фактор антропосоціогенезу. Трудова концепція антропогенезу Ф. Енгельса. Роль мови в процесі антропосоціогенезу. Моральна гіпотеза виникнення людини З. Фрейда. Релігійна антропософія. Ортодоксальна доктрина походження людини та її сучасні модифікації. Християнський еволюціонізм П. Тейяра де Шардена. Діалектика соціального прогресу та еволюції людини.

Природний вимір світу. Поняття природи. Погляди на природу в історії філософської думки. Жива і нежива природа. Проблема життя. Природні передумови людського буття. Природні умови і воєнна справа. Природа і війна. Людина як біосоціальна істота. Концепції антивітального призначення людини (М. Шелер, Л. Клагес).

Кінцевість індивідуального існування людини. Проблема життя й смерті людини. Життя людини, його сенс і цінність. Дискусії про «право на смерть». Проблема самопожертви в ім’я захисту честі та гідності людини, виконання воїнського обов’язку задля захисту свободи та незалежності Батьківщини.

Вибір, свобода та відповідальність як критерії відношення людини до навколишнього світу. Тягар свободи, феномен конформізму. Проблема абсолютів, здатних правильно зорієнтувати вибір. Вибір з огляду на оцінку та цінність. Природа цінностей та їх класифікація. Проблема ціннісних орієнтацій. Проблема формування ціннісних орієнтацій в процесі навчання, виховання та військової служби.

Література

Арьес Ф. Человек перед лицом смерти. – М., 1984.

Барулин В.С. Социально-философская антропология. Общие начала социально-философской антропологии. – М., 1,994.

Буева Л.П. Человек как высшая ценность и главное багатство общества. – М., 1989.

Григорьян Б.Т. Философская антропология. – М., 1982.

Гумилев Л.Н. Энтогенез и биосфера земли. – Л., 1989.

Історія філософії: проблема людини та її місце. / За ред.. Н. Хамітова. – К., 2000.

Зелінський М.Ю. Людина майбутнього: Прогнози і пророцтва. – К., 2004.

Кон И.С. Социология личности. – М., 1967.

Кон И.С. Открытие «Я». – М., 1978.

Людина в лабіринті перспектив. / Толстоухов А.В., Перова О.Є., Рубанец О.М. та ін. – К., 2004.

Мартинюк И.О. Жизненные цели личности. – К., 1990.

Милтс А.А. Гармония и дисгармония личности. – М., 1992.

Москаленко А.Т., Сержантов В.Ф. Личность как предмет философского анализа. – Новосибирск, 1984.

Немировский В.Г. Смысл жизни: Проблемы и поиски. – К., 1990.

Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини. Навчальний посібник для студентів вищих учбових закладів. – К.,1995.

Проблема человека в западной философии. – М., 1988.

Сержантов В.Ф. Человек, его природа и смысл бытия. – Л., 1990.

Тейяр де Шарден. Феномен человека. – М., 1987.

Франк С. Духовные основы общества. – М., 1992.

Человек: Мыслители прошлого и настоящего о его жизни, смерти и бессмертии. Древний мир - эпоха Просвещения / Редкол. :И.Т. Фролов и др.; Сост. П.С. Гуревич. – М., 1991.

Крымский С. Философия как путь человечности и надежды. – К., 2001.

Людина і світ: Словник. – К., 1998.

Попович М.В. Раціональність і виміри людського буття. – К., 2001.

Попов Б.В. Соціокультурна рефлексія над смислом людського .життя // Життя етносу: соціокультурні нариси. – К., 1997.

Человек: Мыслители прошлого и настоящего о его жизни, смерти и бессмертии. XIX век / Редкол.: И.Т. Фролов и др. – М., 1995.

Человек в системе наук. – М., 1989.

Шкловский И.С. Вселенная. Жизнь. Разум. – М., 1976.

Тема 16. Суспільство: основи філософського аналізу

Специфіка соціального пізнання. Головні методологічні принципи соціальної філософії. Категорії соціальної філософії.

Поняття суспільства в соціально-філософських поглядах мислителів Стародавнього Світу (Платон, Арістотель), Середньовіччя, в епоху Відродження та Просвітительства (Н. Макіавеллі, І. Кант, Г. Гегель, К. Сен-Симон та інші).

Становлення соціальної доктрини марксизму. Сутність діалектико-матеріалістичного розуміння суспільства як системи, що саморозвивається. Суспільне виробництво як соціально-філософська категорія. Технологічні, суспільні, людські «виміри» виробництва, його структура, тенденції розвитку. Людина як основа, мета і засіб виробництва. Духовне виробництво, його специфіка.

Співвідношення технологічного і суспільно-економічного способів виробництва, їх історичні типи. Сутність і структура продуктивних сил. Діалектика продуктивних сил і суспільних форм їх розвитку. Технологічні і соціальні революції, проблема їх співвідношення.

Проблема побудови теоретичних моделей соціуму в соціально-філософській думці XX століття. Концепція «ідеальних типів» М. Вебера. Раціональність як засіб організації соціальної взаємодії людей (Г. Зіммель, Г. Гадамер). Суспільство як соціальна система (Т. Парсонс та ін.).

Релігійно-містичні концепції суспільства (В. Соловйов, Л. Шестов, М. Бердяєв, П. Тейлор, Х. Ортега-і-Гассет та ін). Сьогоденний стан та перспективи розвитку українського суспільства.

Література:

Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. Курс лекцій. – К, 1996.

Афанасьєв В.Г. Общество: системность, познание и управление. – М., 1981.

Барулин В.С. Социальная жизнь общества. – М., 1999.

Барулин В.С. Социальная философия. – М., 2004.

Белик А.П. Социальная форма движения. – М., 1982.

Бердяєв Н. Судьба России. – М., 1990.

Вебер М. О некоторых категориях понимающей социологии. Избранные произведения. – М., 1990.

Волчек Е.З. Философия. – Мн., 1998.

Етнос і соціум / Попов Б.В., Піддубник В А. та ін. – К, 1993.

Капустин М.П. Конец утопий? / Прошлое и будущее социализма. – М., 1990.

Маркс К. К критике политической экономии // Маркс К, Энгельс Ф. – Соч.: – 2-е изд. – Т. І3.

Маркс К. Иосифу Вейдемейеру, 5 марта 1852 г. // Маркс К, Энгельс Ф. Соч. – 2-е изд. – Т. 28.

Марксистско-ленинская теория исторического процесса. – М.,1981.

Платонов С. После коммунизма – М., 1990.

Поппер К.Р. Відкрите суспільство та його вороги. – У 2-х т. – К., 1994.

Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. – М., 1992.

Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. – М., 1993.

Энгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства // Маркс К, Энгельс Ф. Соч.: – 2-е изд. – Т. 21.

Поппер К. Нищета историцизма. – М., 1993.

Соціальна філософія: Короткий Енциклопедичний словник / В.П. Андрущенко, М.І. Горлач. – К. – Харків., 1997.

Соціальна філософія: Підручник. – Харків, 2007.

Тема 17. Духовні основи суспільного буття

Духовна діяльність, її особливості. Категорії «дух», «духовність» та їх роль в осмисленні людини і суспільства. Ідеальне, його природа. Дух і душа. Феноменологія духу.

Головні концепції походження свідомості. Свідомість як субстанція. Свідомість як функція мозку і відображення дійсності. Марксистська концепція свідомості. Феноменологічна концепція свідомості. Самосвідомість, її форма та структура.

Феномен несвідомого, його природа та функції. Місце несвідомого в духовному світі людини. Роль несвідомого в людському бутті. Деякі шляхи впливу на несвідоме (аутотренінг, медитація, молитва).

Суспільна та індивідуальна свідомість і несвідоме.

Поняття суспільної свідомості. Структура суспільної свідомості: рівні і форми. Суспільна психологія та ідеологія. Духовність суспільства. Історичний характер співвідношення офіційної ідеології и масової свідомості. Умови і засоби творчого розвитку суспільної свідомості. Політична свідомість і діяльність. Правосвідомість. Мораль як регулятор життєдіяльності. Естетична свідомість. Специфіка релігійної свідомості. Військова діяльність та її відображення в суспільній свідомості.

Культура як об’єкт філософського осмислення. Культура та суспільна практика. Культура як рівень розвитку людини і людства. Соціальні функції культури: науково-пізнавальна, ідеологічна, практична, регулятивна, комунікативна, компенсаторна.

Співвідношення понять «культура» і «цивілізація». Сучасні культурологічні концепції.

Література

Анисимов С.Ф. Ценности реальные и мнимые. – М., 1989.

Бердяев Н.А. Философия свободы. Смысл творчества. – М., 1989.

Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности / Сост. Л.И. Василенко, В.Е. Ермолаева. – М., 1990.

Горський В.С. Філософія в українській культурі. – К.,2001.

Лой А.Н. Сознание как предмет теории познания. – К., 1988.

Попович М. Нарис історії культури України. – К., 1998.

Андрущенко В., Губернський Л., Зуєв В. Проблема гуманізму в сучасній філософії. – К. 1994.

Уледов А.К. Духовное обновление общества. – М., 1990.

Сучасна соціальна філософія / Андрущенко В.П., Михальченко М.І. – К., 1996.

Савельева М.Ю. Введение в метатеорию сознания. – К., 2002.

Малахов В.А. Культура и человеческие ценности. – К., 1984.

Українська культура: історія і сучасність. – К., 1994.

Грушин Б.А. Массовое сознание: Опыт определения и проблемы исследования. – М., 1987.

Енгельс Ф., Маркс К. Німецька ідеологія // Твори. – Т. 3.

Ильенков Э.В. Об идолах и идеалах. – М., 1976.

Ильенков Э.В. Философия и культура. – М., 1981.

Мамчур Е.А. Проблемы социально-культурной детерминации научного познания. – М., 1987.

Общественное сознание и его форми. – М., 1986.

Франк С. Духовние основи общества. – М., 1982

Цивілізація на роздоріжжі: пошуки філософсько-світоглядних орієнтирів. – К., 1998.

Тема 18. Проблема спрямованості людської історії

Становлення історичної свідомості. Соціальна філософія про джерела, розвитку суспільства. Основні чинники суспільного розвитку. Розвиток суспільства як історія змін в економічній, соціальній, політичній та духовній сферах життя суспільства.

Проблема побудови теоретичної моделі історичного процесу. Становлення ідей суспільного прогресу. Антична філософія: ідеї регресу і циклічності поступу (Гесіод, Платон, Арістотель та ін.). Ідея прогресу у філософії Просвітництва, німецькій класичній філософії та в марксизмі. Еволюційне і революційне в розвитку суспільства і людини. Матеріалістичне розуміння історії.

Проблема насильства в історії. Філософські засади аналізу війни як соціального явища. Проблеми війни та миру в сучасних умовах. Тероризм як соціальне явище.

Еволюціонізм в XX столітті. Глобальні проблеми XX століття та головні суспільно-політичні процеси. Сучасна філософська думка про зміст, характер і напрямок історичного процесу (соціальна інженерія, технологічний детермінізм, футурологія).

Зміст, критерії та історичні типи суспільного прогресу. Проблема «ціни» прогресу. Історія як прогрес свободи і необхідності. Суспільні ідеали і прогрес. Майбутнє людства як предмет дослідження та прогнозування.

Література

Ананьїн В.О. Філософсько-соціологічні проблеми миру, війни та армії: Навчальний посібник. – К.,1996.

Бердяєв Н. Смысл истории. – М., 1990.

Вебер М. Избранние произведения. – М., 1990.

Гегель Г. Философия истории. Соч.: – Т. 8. – М., 1955.

Грушевський М.С. Історія України. – К., 1997.

Кантор К.М. История против прогресса. – М., 1992.

Капто А.С. Философия мира: истоки, тенденции, перспективи. – М., 1990.

Кемеров В.Е. Введение в социальную философию. – М., 2001.

Кремень В., Табачник Д., Ткаченко В. Україна: альтернативи поступу. Критика історичного досвіду. – К., 1996.

Пріцак О. Історіософія та історіографія Михайла Грушевського. – К., 1991.

Соціальна філософія: підручник. – Х., 2007.

Тойнбі А. Дж. Дослідження історії. – Т. 1–2. – К., 1995.

Требин М.П. Терроризм в в ХХ веке. – Минск, 2003.

Фридрих Энгельс и военная история. – М., 1972.

Философия мира против идеологии войны / Пер. с нем. – М., 1988.

Футурологические концепции зволюции цивилизации // Современние социально-политические теории. – М., 1991.

Філософія історії: Підручник. – Харків, 2006.

Цюрупа М.В. Военные теоретики Европы о войне, мире и национальной безопасности. – К., 1996.

Энгельс Ф. Избранные военные произведения. – М., 1957.

Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М., 1991.

Тема 19. Філософські проблеми науки

Наука як система знання. Критерії науковості знання. Співвідношення соціологічних, філософських, методологічних і логіко-гносеологічних аспектів науки.

Наука і суспільство. Проблема наукової раціональності та її вплив на розвиток цивілізації. Наука і держава. Наука і ідеологія. Наука в демократичному суспільстві.

Внутрішні і зовнішні чинники розвитку науки як системи знання та пізнавальної діяльності. Еволюціоністські концепції зростання наукового знання.

Сутність науково-технічної революції, етапи розвитку. Науково-технічна революція і співвідношення суспільства і природи. Науково-технічна революція і воєнна справа. Сучасні дослідження дегуманізації соціуму і людської життєдіяльності в умовах розвитку науково-технічної революції.

Література

Батанов А.А. Наука как самопознающая система – Казань, 1996.

Бостонские исследования по философии науки. – М., 1978.

Гайденко П.П. Эволюция понятий науки. – М., 1980.

Гиндев П. Философия и социальное познание. – М., 1977.

Горский Д.П. Философия и социальное познание. – М., 1977.

Готт В.С., Урсул А.Д., Семенюк Э.П. Категории современной науки. – М, 1984.

Исследования по логике научного познания. – М., 1990.

Копре А. Очерки истории философской мысли. О влиянии философских концещий на развитие научных теорий. – М., 1985.

Копнин П.В. Гносеологические и логические основы науки. – М.,1974.

Кун Т. Структура научных революций. – М., 1977.

Лощилов И.Н. Вычислительная техника в военном деле. – М.,1987.

Поппер К. Логика и рост научного знания. – М., 1983.

Проблемы логики и методологии научного познания. – М., 1988.

Солонин Ю Н. Наука как предмет философского анализа. – Л.,1988.

Субъект и объект как философская проблема. – К., 1979.

Трошин Д.М. Философия и современная наука (методологические проблемы). – М., 1985.

Франк Ф. Философия науки. Связь между наукой и философией. – М., 1960.

Мельник В.П. Філософські проблеми технікознавства. – Львів, 1994

Попович М.В. Логіка і наукове пізнання. – К., 1971.

Добров Г.М. Наука о науке. – К., 1989.

Крымский С.Б. Научное знание и принципи его трансформации. – К., 1974.

Корниенко А.А., Корниенко А.В. Философские вопросы развития науки. – Томск, 1990.

Швырев В.С. Научное познание как деятельность. – М., 1984.

Шубас М.Л. Инженерное мышление и научно-технический прогресс – Вильнюс, 1982.

Тема 20. Форми і методи наукового пізнання

Структура наукового дослідження. Спосіб пізнавальної діяльності та його будова. Метод як усвідомлений спосіб пізнавальної діяльності. Співвідношення спеціальних і загальних методів. Емпіричне, теоретичне, експериментальне дослідження і відповідні їм методи.

Особливості воєнно-наукового пізнання, його види. Система методів наукового пізнання та їх застосування у військових дослідженнях. Взаємозв’язок загальнонаукових та специфічних методів військового дослідження. Сутність та специфічні особливості пізнавальної діяльності військових кадрів.

Соціальне пізнання та його специфіка. Системний підхід у суспільствознавстві. Соціальне прогнозування і футурологія. Особливості прогнозування соціальних, воєнно-політичних явищ. Проблема об’єктивності істини та її критерії у соціальному пізнанні та військовій справі.

Анатомія науки. Класифікація наук. Наука і воєнна справа. Наука і Збройні Сили України. Наукове знання і науковий метод. Наукові абстракції. Науковий текст. Інфраструктура науки. Основні форми наукового пізнання (факт, гіпотеза, закон, теорія, концепція).

Основні процедури наукової діяльності (спостереження, вимірювання, збір даних, опис, експеримент, пояснення тощо). Наукові методи як засіб пізнання. Зв’язок гносеологічного, соціологічного, онтологічного, антропологічного, аксіологічного, методологічного і психологічного аспектів наукового пошуку.

Філософські дискусії про засади і структуру наукового дослідження. Системний характер дослідницької діяльності. Виклад та обґрунтування наукових результатів.

Загальні принципи та концептуальні засади військово-наукових досліджень та їх філософське підґрунтя.

Література

Айдинян Р.М. Система понятий и принципов гносеологии. – Л., 1991.

Алексеев П.В., Панин А.В. Теория познания и диалектика. – М., 1991.

Шептулин В.А. Проблемы методологии и научного познания. – М., 1978.

Ананьїн В.О. Філософсько-соціологічні проблем миру, війни та армії: Навч. посібник. – К., 1996.

Лекторский В.А. Субъект. Объект. Познание. – М., 1980.

Андреев И.Д. Проблема логики и методологии познания. М., 1972.

Брунер Дж. Психология познания. – М., 1977.

Булатов М.А. Логические категории и понятия. – К., 1981.

Гносеология в системе философского мировоззрения. – М., 1983.

Диалектика познания. – М., 1988.

Жюль К.К. методи наукового пізнання. – К., 2001.

Капица П.Л. Эксперимент, теория, практика. – М., 1987.

Кедровский О.И. Методы построения теоретической системы знаний: диалог философа и математика. – М., 1982.

Копнин П.В. Гносеологические и логические основи науки. – М.,1974.

Кукушкина Е.И., Лагунова Л.Б. Мировоззрение, познание, практика. – М., 1959.

Ленин В.И. Материализм и эмпириокритицизм // Полн. собр. соч. – Т.18.

Ленин В.И. Конспект книги Гегеля «Наука логики» // Полн. собр.соч. – Т. 29. – С. 77–218.

Методология военно-научного познания / Под ред. И.Е. Шаврова, М.И. Галкина. – М., 1977.

Пикашова Т.Д. Разрешение проблеми теоретического знання. – К.,1986.

Проблемы логики и методологии научного познания. – М., 1988.

Сичивица О.М. Методы и формы научного познания. – М., 1972.

Семенов В.К. Закономерности развития военной науки как системы теоретического знання (логико-гносеологический аспект). – М.,1990.

Сучасний науковий дискурс: Оновлення методологічної культури / В.С. Лук’янець та ін. – К., 2000.

Теория познания. – В 4-х т. – М., 1997.

Филатов В.П. Научное познание и мир человека. – М., 1959.

Шевченко В.І. Концепція пізнання в українській філософії. Курс лекцій. – К., 1993.

Ширман А.А. Особенности познавательной деятельности военних кадров и пути ее совершенствования. Система методов военной науки. – К., 1979.

Тема 21. Методологічна функція філософії у науковому пізнанні

Наука (воєнна) як об’єкт філософського дослідження. Типологія філософських і методологічних проблем науки. Філософські засади науки. Філософія як рефлексія над наукою. Прогностична місія філософської рефлексії. Філософія і наукова творчість. Риси творчої особистості «ідеального» військового вченого. Філософія як засіб включення наукового пошуку у широкий соціокультурний контекст. Евристика наукового пошуку.

Особливості методологічного мислення сучасної воєнної науки. Стиль мислення військового інженера і філософія. Методологічна єдність і розмаїття сучасної науки. Міграція методів, засобів і концептуальних схем із однієї галузі знань в іншу.

Література

Бунге М. Философия физики. – М., 1975.

Калошна И.П. Структура и механизмы творческой деятельности (нормативний подход). – М., 1983.

Копре А. Очерки истории философской мысли. О влиянии философских концепций на развитие научных теорий. – М., 1985.

Леви-Стросс К. Структурная антропология. – М., 1983.

Лук А.Н. Психология творчества. – М., 1988.

Майданов А.С. Процесс научного творчества. – М., 1983.

Малкей М. Наука и социология знания. – М., 1983.

Никифоров А.Л. Научный факт и научная теория. Творческая природа научного познания. – М., 1984.

Пуанкаре А. О науке. Сб. – М., 1983.

Рузавин Г.И. Научная теория: логико-методологический анализ. – М., 1978.

Ильенков З.В. Философия и культура. – М., 1991.

Рижко В.А. Концепція як форма наукового пізнання. – К., 1995.

Копнин П.В. Гносеологические и логические основы науки. – М.,1974.

Современный экзистенциализм. – М., 1966.

Стиль мышления, картина мира, мировоззрение. – Вильнюс, 1982.

Фейерабенд П. Избранние труды по методологии науки. – М.,1986.

Философские вопросы технического знания. – М., 1989.

Юдин В.Г. Методологический анализ как направление изучения науки. – М., 1986.

Швырев В.С. Анализ научного познания: основные направлення, формы, проблемы. – М., 1988.

Тема 22. Основні концепції філософської методології науки

Позитивізм XIX ст. Вчення про науку О. Конта. Еволюціонізм Г. Спенсера. Концепція філософії науки Е. Маха.

Марксизм. Філософська концепція науки в працях К. Маркса і Ф. Енгельса. Категоріальні засади наукового мислення. Соціально практичні основи науки. Проблема деполітизації методології К. Маркса.

Неопозитивістські концепції методології науки (Б. Рассел, Л. Вітгенштейн та ін.). Концепція розвитку наукового знання К. Поппера. Теорія наукових революцій Т. Куна.

Методологічні ідеї філософії структуралізму, феноменології та герменевтики.

Етика та праксеологія науки. Проблема гармонії істини, добра та краси в творчості вченого. Свобода наукового пошуку та соціальна відповідальність військового науковця.

Література

Вебер М. Избранные произведения. – М., 1990.

В поисках теории развития науки (Очерки западноевропейских и американских концепций XX века), – М., 1992.

Гадамер Х.-Г. Истина и метод. – М., 1988.

Грецький М.Н. Французский структурализм. – М., 1971.

Критика современних немарксистских концепций философии науки. – М., 1987.

Новая технократическая волна на Западе. – М., 1986.

Новые течения философии в ФРГ. – М., 1986.

Поппер К. Логика и рост научного знания. – М., 1983.

Современная философская герменевтика. – Минск, 1986.

Кун Т. Структура научных революций. – М., 1987.

Шевченко В.І. Концепція пізнання в українській філософії. – К., 1993.

V. ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ Й СКЛАДАННЯ КАНДИДАТСЬКОГО ІСПИТУ З ФІЛОСОФІЇ

Філософія, її роль в житті людини і суспільства.
Сучасні концепції походження філософії та її співвідношення з міфом, релігією, наукою.
Філософія як вид знання та її методологічне значення.
Джерела філософського знання. Матеріалізм і ідеалізм – основні напрямки в філософії.
Світогляд, його роль у житті суспільства. Історичні типи світогляду.
Антична філософія та її своєрідність.
Філософія стародавньої Індії та її своєрідність.
Філософія стародавнього Китаю та її своєрідність.
Філософія середньовіччя. Номіналізм і реалізм у середньовічній філософії.
Характерні риси філософії епохи Відродження.
Філософія Ф. Бекона.
Раціоналізм Р. Декарта та його послідовників.
Сенсуалістична філософія Дж. Локка і його критика теорії природжених ідей.
Суб’єктивно-ідеалістична філософія в XVII столітті(Д. Берклі, Д. Юм).
Проблема субстанції в філософії XVII ст. (Б. Спиноза, Г. Лейбніц).
Філософія Т Гоббса.
Матеріалістичний напрямок філософії Просвітництва XVIII століття (Ж. Ламетрі, Д. Дідро, П. Гольбах).
Проблема людини у філософії Просвітництва (Ж.Ж. Руссо, К. Гельвецій).
Філософія І. Канта та її значення для сучасності.
Філософські ідеї Й. Фіхте та Ф. Шеллінга.
Г. Гегель, його філософська система та метод.

Антропологічний матеріалізм Л. Фейєрбаха.
Марксизм в системі філософської культури.
Філософія російського духовного Ренесансу.
Еволюція релігійної філософії у XX столітті. Неотомізм та персоналізм.
Нові течії Західної філософії. Структуралізм. Герменевтика. Критичний раціоналізм.
Загальні особливості духовних процесів та розвитку філософії у XX ст.
Екзистенціалізм про сутність та існування людини. Проблеми свободи і вибору.
Фрейдізм. «Філософія життя».
Особливості становлення та розвитку філософської думки Київської Русі.
Зародження професійної філософії в Україні XVII – XVIII століть.

Філософські погляди Г. Сковороди.
Українська академічна філософія XIX – початок XX ст. (О. Новицький, П. Юркевич).
Філософські та соціально-політичні погляди І. Франка.
Свідомість, її структура.

Філософія буття. Життєві корені і філософський сенс проблеми життя.
Поняття матерії та його історичний генезис.
Рух як об’єктивний спосіб буття. Форма руху матерії.
Головні концепції розвитку. Діалектика та метафізика.
Розвиток, закони розвитку.
Пізнання як предмет філософського аналізу.
Пізнавальні особливості людини. Чуттєве і раціональне впізнанні.
Проблема істини. Практика – критерій істини.
Практика як специфічно-людський спосіб освоєння світу. Практика і воєнна справа.
Наука та її роль у розвитку суспільства.
Наукове знання і науковий метод, їх структура.
Наукова проблема і гіпотеза.
Основні форми наукового пізнання (факт, гіпотеза, закон, теорія, концепція).
Соціальні наслідки НТР.
Науково-технічна революція і воєнна справа.
Воєнно-наукове пізнання.
Філософія техніки. Техніка як соціальний феномен.
Проблеми походження та існування людини у філософії.
Біологічне і соціальне в людині.
Людина як предмет філософії. Духовність і проблема сенсу життя.
Поняття природи у філософії. Природа і передумови існування людини.
Глобальні проблеми сучасності.
Поняття суспільства та суспільного буття.
Поняття культури. Особливості української культури.
Культура і цивілізація.
Свобода особи і її відповідальність.
Людина в інформаційно-технічному світі.
Проблеми сучасного інформаційно-технічного суспільства.
Ідея суспільного прогресу у філософії, його критерії.
Особа як самоцінна і самодостатня істота. Соціалізація особистості.
Основи аксіології як науки про цінності.
Насилля в історії людства.
Війна як соціальне явище.
Методологія і логіка воєнно-наукового пізнання.
Наукове передбачення та творчість у воєнній справі.

VІ. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ НАПИСАННЯ

РЕФЕРАТІВ

Ад’юнкти та здобувачі, що складають кандидатський іспит з філософії, повинні подати реферат на тему, пов’язану з методологічними питаннями профілюючої дисципліни Слід зауважити, що вибір теми реферату – досить важливий момент. Він значною мірою визначає як процес роботи над рефератом, так і сам результат. Тому до вибору теми треба підійти з належною увагою та відповідальністю, попередньо ознайомившись з необхідним мінімумом літератури з обраної теми.

Реферат – це короткий виклад у письмовій формі змісту наукової праці з будь-якої теми. Він має бути виконаний на основі вивчення філософської літератури (у тому числі й монографічної) з обраної здобувачем проблеми, а також свідчити про самостійне та глибоке ознайомлення його автора з науковою проблемою, про його вміння аналізувати якості, зв’язки та відносини між предметами й явищами дійсності та робить узагальнені висновки. Крім того, ад’юнкт (здобувач) при написанні реферату повинен виявити вміння письмово викладати результати свого наукового дослідження, керуючись загальноприйнятими правилами написання наукової праці та її оформлення.

Автор пише реферат згідно плану, первісний варіант якого складається після ознайомлення з літературою з обраної теми. В процесі роботи над темою план реферату може уточнюватися. Структурно план реферату може складатися зі вступу, двох–трьох розділів, закінчення і списку використаної літератури.

Не рекомендується починати роботу над рефератом, доки не будуть вивчені принаймні п’ять – десять джерел з теми. Коли це зроблено, питання плану з’ясовано і для їх розкриття зібрано достатню кількість матеріалу, слід розпочати роботу.

Вступ і закінчення краще написати тоді, коли текст реферату буде в основному готовий. Для викладу слід обирати лаконічну мовну форму, близьку до академічної, домагатися чітких і влучних визначень. Але головне полягає в тому, щоб аргументовано, логічно викласти матеріал. Не треба намагатися до збільшення обсягу за рахунок переписування матеріалу, який виявився цікавим. Головне своїми словами викласти те чи інше теоретичне положення, його генезис та методологічне значення для науки.

Як правило, реферат стає змістовнішим, якщо дослідник наводить свої власні судження, засновані на особистому досвіді або здобутих знаннях. Це свідчить про творче осмислення питання або проблеми, про самостійний підхід до їх розв’язання.

Якщо в процесі висвітлення того чи іншого питання необхідно показати, що в науковій літературі з цього приводу точаться дискусії, доцільно привести позиції спірних сторін або приєднатися до однієї з них, або аргументовано викласти власну точку зору.

У вступі, звичайно, подається загальна характеристика теми та короткий огляд літератури із зазначенням тих проблем або питань, що потребують подальшої розробки.

У закінченні слід підвести підсумки дослідження, зробити узагальнення та висновки. По можливості окреслюється коло проблем, над вирішенням яких треба буде працювати в подальшому, або тих, що можуть виникнути у найближчій перспективі, виходячи з аналізу розвитку процесів та явищ сучасності.

Після рецензування першого варіанту реферату слід врахувати зауваження і подати остаточний варіант не пізніше як за два тижні до початку кандидатського іспиту з філософії.

Під час роботи над рефератом автор має показати обізнаність з питань оформлення науково-довідкового апарату. Його наявність свідчить про межі знайомства автора з літературою з проблеми, що розглядається у рефераті, а також про вміння досконало використовувати наукові джерела у своїй роботі. Якщо в рефераті відсутній науково-довідковий апарат, або він неправильно (недбало) оформлений, така робота не може позитивно оцінюватися, а її автор не буде допущений до складання іспиту з філософії.

Загальний обсяг реферату має становити 30 – 35 рукописних (друкованих аркушів), оформлених як наукова робота. Структурно реферат складається з вступу, 2–3 розділів, висновків, списку використаної літератури, змісту. Оформлення реферату згідно вимог, які пред’являються до наукових робіт: формат аркушів – А4 (210 х 297); розмір полів: зліва – 25 мм, справа – 15 мм, зверху – 15 мм, знизу – 20 мм; стиль – normal (звичайний); інтервал між рядками – 1,5; абзац – 1 см; шрифт – Times New Roman № 14, з включенням переносів. У списку літератури (15 – 20 сучасних джерел) мають бути названі лише ті джерела, на які є посилання в тексті. Всі посилання мають бути пронумеровані й узяті в квадратні дужки. Оформлення титульного аркуша реферату: дивись додаток 1.

Реферат оцінюється комісією. Оцінка за реферат враховується членами екзаменаційної комісії під час прийому кандидатського іспиту. Здобувачі (ад’юнкти), що одержали незадовільну оцінку за реферат, до складання іспиту не допускаються.

ОРІЄНТОВНІ ТЕМИ РЕФЕРАТІВ

Філософське світобачення та його роль у воєнно-науковому дослідженні.
Сучасні погляди та функціональне призначення армії.
Сучасний світ, протиріччя, проблеми та тенденції його розвитку.
Наукове прогнозування та його роль у сучасному військовому будівництві.
Соціальні функції воєнної науки та їх врахування у воєнно-науковому дослідженні.
Діалектика об’єктивного та суб’єктивного у військово-науковому пізнанні.
Фактор простору та його роль у сучасній війні.
Фактор часу та його врахування в управлінні військами.
Фактор часу та бойова готовність військ.
Структура свідомості та її врахування в діяльності військових кадрів.
Проблема свідомості та кібернетика (огляд наукової літератури).
Специфіка військової практики та її врахування в діяльності військових кадрів.
Діалектика емпіричного та теоретичного у воєнно-науковому пізнанні.
Наукове передбачення та його роль в управлінні бойовими діями військ.
Методи прогнозування та їх використання у воєнно-науковому дослідженні.
Методологічні проблеми воєнно-технічного проектування.
Гіпотеза та її значення у воєнно-науковому дослідженні.
Діалектика загальних та специфічних методів воєнного дослідження.
Логіко-гносеологічна природа та основні функції воєнно-технічних наук.
Методологічні проблеми математизації військових дисциплін.
Методологічні основи математичного моделювання та його використання у воєнно-науковому дослідженні.
Діалектика аналізу та синтезу у ввоєнно-науковому пізнанні.
Гносеологічні основи моделювання та його роль у воєнно-науковому дослідженні.
Гносеологічні функції воєнно-наукового експерименту.
Інтуїція та її роль у діяльності військових кадрів.
Методологічні проблеми теорії воєнної інформації.
Гносеологічна сутність вимірювання та його роль у воєнно-науковому дослідженні.
Методологічні проблеми оптимізації управління військами.
Співвідношення філософських загальнонаукових методів пізнання (огляд наукової літератури).
Творчість командира та автоматизовані системи управління військами.
Діалектика кількісних та якісних змін у засобах озброєної боротьби.
Особливості діалектичного заперечення у військовій сфері.
Діалектика одиничного, особливого та загального в управлінні бойовими діями військ.
Діалектика необхідності та випадковості у воєнно-наукових дослідженнях.
Діалектика сутності та явища у воєнно-наукових дослідженнях.
Діалектика змісту та форми в розвитку засобів озброєної боротьби.
Співвідношення можливості та дійсності в управлінні бойовими діями військ.
Специфіка соціальних законів та особливості їх пізнання.
Вплив природних умов на бойові дії військ.
Екологія та сучасна війна.
Екологічні аспекти управління бойовими діями та підготовка військ.
Техніка та закономірності її розвитку.
Роль народних мас та особистостей в суспільному прогресі та збройній боротьбі.
Закономірності розвитку військової техніки та їх урахування в діяльності та підготовці військових кадрів.
Закономірності розвитку системи «Людина – військова техніка» та їх урахування в діяльності військових кадрів.
Співвідношення людини і техніки в автоматизованих системах управління військами.
Безперервна освіта та її роль у вирішенні сучасних завдань військового будівництва.
Місце філософії в системі наукових знань.
Філософія та її людські виміри.
Філософія та військові науки.
Філософія в системі воєнно-наукових знань.
Філософія в системі культури.
Теоретична об’єктивність, наукова обґрунтованість філософського розуму та орієнтація на соціальні цінності.
Демократичні традиції філософської думки на Україні.
Гуманістичний сенс творчості Т. Шевченка.
Свідомість та кібернетика.
Види наукових теорій та способи їх побудови.
Людина та кібернетична машина у воєнній справі.
І. Кант, його натурфілософія та вчення про пізнання.
Моделювання як метод пізнання у воєнній справі.
Науково-технічна революція та її вплив на військову справу.
Технічний прогрес та зміни у воєнній праці в сучасних умовах.

Додаток 1

Зразок оформлення титулу реферату

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ ТА ІНФОРМАТИЗАЦІЇ

НТУУ «КПІ»

КАФЕДРА № 3

(ВІЙСЬКОВО-ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН)

РЕФЕРАТ

ДЛЯ ЗДАЧІ КАНДИДАТСЬКОГО ІСПИТУ

З «ФІЛОСОФІЇ»

Тема: «Філософія, її походження і проблематика»

Виконав: Ад’юнкт (здобувач)

майор Р.А. ІВАНОВ

Науковий керівник: Начальник кафедри № 11

к. техн. н., доцент Д.І. МОГИЛЕВИЧ

Перевірив: Професор кафедри № 3

д.філос.н., професор В.О. АНАНЬЇН

КИЇВ – 2008

ЗМІСТ

Загальні методичні рекомендації.......................................3

Тематичний план................................................................6

Підручники та навчально-методичні посібники............7

Програма............................................................................10

Питання для підготовки и складання кандидатського

іспиту з філософії.............................................................44

Методичні рекомендації для написання рефератів.......47

Орієнтовні теми рефератів……………………………..

Blog

Методичні рекомендації для ад’юнктів та здобувачів. Київ: віті нтуу «кпі»

Содержание

Додаток 1

Зразок оформлення титулу реферату

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

КИЇВ – 2008