Geum.ru

Психологічні методи корекції заїкання у старших дошкільників

Вид материалаДокументы

Содержание


Типологія особових особливостей дошкільників, що заїкаються.
Подобный материал:

Психологічні методи корекції заїкання у старших дошкільників



Проблема корекції заїкання розробляється багатьма фахівцями – логопедами, психологами, психіатрами, але єдиної точки зору і єдиного підходу немає. Явно недостатньо уваги приділяється розробці психологічних методів корекції заїкання. У зв'язку з цим виникає завдання більш поглибленого вивчення і дослідження даного питання.

Проблема заїкання виникає вже в дошкільному віці, в період становлення мови, і тому заїкання називають дитячою хворобою. Ми бачимо необхідність корекції саме в цьому віці, оскільки чим старша дитина, тим це буде складніше і менш ефективно. Адже ще І.А. Сікорський та В.А. Гіляровський наполягали на лікуванні заїкання саме в цьому віці, оскільки психіка дитини податливіша дії навколишнього середовища, пластичніша [1;2].

Провідним симптомом при заїканні стає мовне порушення, але заїкання не є ізольованим мовним розладом. У тих, хто заїкається порушена вся структура особистості, що приводить до порушення взаємин з тими, хто їх оточує, страху мови, зниженню самооцінки, і, в крайньому випадку, до соціальної ізоляції. Таких вторинних психічних порушень можна уникнути в тому випадку, якщо правильно організувати процес корекції.

Ми бачимо необхідність в більш поглибленому вивченні емоційної сфери дітей, що заїкаються (страхів, тривожності і т. д.). Адже страхи властиві всім дітям, але для тих, хто заїкається вони створюють додаткове нервово – психічне напруження, підвищуючи їх чутливість до стресів, викликаючи періоди загострення заїкання. Зростання тривоги з приводу своєї мови часто пов'язане з тим, що діти, які заїкаються, ототожнюють тривогу і саме заїкання, в той час, як страх викликає не заїкання, а можливе відношення до них через погану мову [3].

Ми вважаємо, що одних лише логопедичних методів в процесі корекції заїкання недостатньо, а слід застосовувати ряд психологічних, які потрібно розглядати як одна з ланок всього процесу корекції.

В даний час у зв'язку з вказаною проблемою вивчаються теоретичні основи і шляхи корекції заїкання сучасним дитячим психотерапевтом А.І.Захаровим і дитячим психіатром В.Калягиним [3;4;5].

Аналіз літератури з проблеми психологічної корекції заїкання переконує в тому, що питання підбору методів корекції практично не вивчене. Спеціальних робіт, присвячених цьому питанню немає.

Тому метою нашого дослідження є розробка деяких психологічних методів корекції заїкання на основі виявлених психологічних властивостей особистості дошкільників, які заїкаються. Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:
  1. Вивчити психологічні особливості дошкільників, що заїкаються.
  2. Розробити систему психологічних методів корекції заїкання на основі виділених типів особистості.
  3. Перевірити ефективність корекційної роботи на групах старших дошкільників з дефектом мови – заїканням.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше виділені типологічні властивості особистості дошкільника, що заїкається. Розроблені корекційні програми залежно від властивостей особистості, що найвпливовіші на дефект мови.

Наше дослідження було проведено в логопедичній групі спеціалізованого дошкільного закладу № 2 р. Кременчука в період декількох років.

Виходячи з гіпотези, що у дошкільника, який заїкається, у ряді випадків можуть бути пов'язані з мовним недоліком певні особистісні властивості, ми виділили ці особливості і провели їх діагностику на двох групах досліджуваних (контрольної і експериментальної). До таких особливостей ми віднесли: інтелект (слухова і зорова пам'ять, словесно-логічне мислення, увага) [6;7]; емоційно-вольова сфера (кількість страхів, ситуативна тривожність, мовна тривога, воля, самоконтроль) [8].

Крім того, визначили: рухливість нервової системи; ступінь соромливості; товариськості; упевненості; самооцінки; агресивності.

У нашій роботі були використані наступні конкретні методи дослідження: спостереження; бесіда; анкетування; опит; метод експертних оцінок.

Також використовувалися наступні тестові методики: «Вибери потрібне обличчя» Р.Темпла, М.Дорки, В.Амена (ситуативна тривожність); «Графічний диктант» (довільна сфера); «Так і ні» (самоконтроль); «Палички і хрестики» (самоконтроль); «Нескінчені речення» (мовна тривога); «Який Я?» (самооцінка); «Зайвий предмет» (мислення); «Десять слів» (пам'ять); «Переплутані лінії» (увага); малюнкові методики «Сім'я», «Я і моє заїкання» і ін [5;6;8].

Очікувалося, що знайдуть місце якісь загальні якості психіки дошкільників, що заїкаються. Проте ступінь цієї близькості був невисоким.

Аналіз результатів констатувального експерименту дозволив зробити наступні висновки:
  1. Рівень психічного розвитку дошкільників, які заїкаються, 5-ти років значно нижче за рівень розвитку здорових дітей того ж віку.
  2. Рівень психічного розвитку дошкільників експериментальної групи 6-ти років не має істотних відмінностей від рівня розвитку дітей контрольної групи того ж віку, що не зовсім відповідає даним літературних джерел. Можливо, це пов'язано з тим, що дані літератури стосуються дітей з дефектом мови, що не проходять курс корекції заїкання з логопедом.
  3. Кількість страхів у дітей, що заїкаються, знижується до кінця дошкільного віку на відміну від кількості страхів дітей контрольної групи, де їх число зростає.
  4. Рівень вольової регуляції у дітей 5-ти років експериментальної групи значно нижче, ніж у дітей того - ж віку контрольної групи, а в 6 років – навпаки.
  5. У дітей експериментальної групи в 5 років рівень інтелекту занижений в порівнянні з дітьми контрольної групи того ж віку, а в 6 років ми відзначаємо підвищення його рівня більш, чим у дошкільників контрольної групи.
  6. До кінця дошкільного віку у дітей експериментальної групи спостерігається зниження рівня соромливості, агресивності, товариськості, підвищення упевненості.
  7. За нашими даними в сім'ях, де є діти, що заїкаються, відношення до них більш гіперсоціалізоване, їх частіше сприймають як невдах, більше турбуються за них, вважають беззахисними і невмілими.

Грунтуючись на всій сукупності експериментальних даних, нами виділені деякі типи особистості дошкільників, що заїкаються:

Таблиця 1

Типологія особових особливостей дошкільників, що заїкаються.

Критерій
Типи

За ступенем емоційної

стабільності
емоційно стабільні

емоційно нестабільні

За рівнем розвитку

інтелекту
інтелектуально розвинені

інтелектуально відстаючі

За рівнем самооцінки
з адекватною самооцінкою (впевненістю

соромливістю)

з неадекватною самооцінкою (впевненістю

соромливістю)


Виділені типи дозволили сформувати корекційні групи за трьома напрямками:
  • Корекція емоційної сфери (20 занять);
  • Корекція інтелекту (10 занять);
  • Корекція самооцінки (20 занять).

Ми вважаємо важливою частиною комплексу вправи, що дозволяють заспокоювати дітей, які заїкаються, і знімати характерну для них надмірну м'язову і емоційну напругу. Спостерігаючи дитину під час нападу заїкання, ми можемо бачити, як напружуються м'язи його губ, мови, шиї. Напруга виникає також в органах голосоутворення і дихання. Саме тому ми бачимо необхідність дати відчути таким дітям, що м'язова напруга по їх волі може змінитися приємним розслабленням і спокоєм, навчити їх деяким прийомам розслаблення (релаксації).

Враховуючи психологічні особливості дітей дошкільного віку, ми відвели особливу роль ігровій корекції поведінки. Так, при розробці занять, нами були частково використані ігри і вправи, запропоновані М.І.Чистяковою, З.С.Карпенко, С.В.Крюковою, психотерапевтичні історії Д.Бретт і ін. Ми вважаємо, що обговорення і «пережиття» ситуацій, що викликають різноманітні відчуття, підвищує емоційну стійкість дитини. Це допомагає дітям, що заїкаються, легше переносити аналогічні, але могутніші впливи.

При корекційній роботі нами були використані наступні методи і прийоми: рухливі ігри; дидактичні ігри; малювання страхів і інших емоційних станів; вправи; етюди; драматизації; придумування історій; релаксації; індивідуальні завдання на картках [9;10;11;12;13;14;15].

Структура заняття складалася з декількох етапів:
  1. Вітання.
  2. Малорухлива гра, етюд, вправа.
  3. Рухлива гра.
  4. Релаксація.
  5. Індивідуальна робота на картках.
  6. Рухлива гра.
  7. Прощання.

По закінченню корекційного курсу нами було проведене повторне обстеження досліджуваних з метою визначення ефективності запропонованих методів корекції заїкання. Результати формуючого експерименту представлені в таб. 2, де нами встановлений факт, що в результаті цілеспрямованої психокорекційної роботи можна підвищити рівень психічного розвитку дошкільників, що заїкаються, причому, досягнувши за деякими показниками властивостей особистості вищих результатів, ніж у дітей контрольної групи. До таких якостей можна віднести: пам'ять слухову, мислення, увага, самоконтроль, товариськість, упевненість. У досліджуваних також спостерігається зниження кількості запинок, у деяких навіть зменшилися прояви тіків.

Аналіз результатів контрольного експерименту дозволяє зробити наступні висновки:
  1. Результати експерименту показали доцільність застосування психологічних методів корекції заїкання. Це дає підставу стверджувати, що за умови цілеспрямованої корекції певних особистісних якостей дитини, ступінь вираженості мовного недоліку може бути істотно знижений.
  2. Ефективність застосування таких методів тим вище, чим легше ступінь дефекту і не має ускладнень несприятливою соціальною обстановкою і певними біологічними особливостями особистості.
  3. За нашими даними найбільшої ефективності корекційної роботи можна досягти, роблячи вплив на емоційну сферу дошкільника, що заїкається, де достовірність відмінностей на 5%-ному рівні за критерієм знаків. Це, очевидно, є показником того, що заїкання має більше психологічне походження, ніж біологічне.
  4. Нами було встановлено, що в ході корекції заїкання, як дефекту мови, необхідне комплексне застосування психологічних методів з метою досягнення найбільшої ефективності корекційного процесу.


Таблиця 2

Рівень розвитку якостей особистості дошкільників, що істотно впливають на мовний недолік до і після корекції.


Властивість

особистості
Рівні розвитку якостей

5 років
6 років

низький
середній
високий
низький
середній
високий

страхи






тривожність






воля






самоконтроль






інтелект






пам'ять слухова






пам'ять зрительная






мислення






увага






соромливість






товариськість






впевненість






самооцінка






агресивність







--- до корекції

--- після корекції

Дана робота може бути продовжена і припускає розширення вибірки випробовуваних. Продовження роботи пов'язане з тим, що типологія особистості дошкільників, що заїкаються, може змінитися в процесі глибшого вивчення даної проблеми. Прикладна значущість роботи полягає в тому, що матеріали можуть знайти застосування в роботі психолога, педагога, логопеда психологічних служб і центрів, що займаються вихованням, навчанням і допомогою дітям з мовним розладом – заїканням.

Використана література.
  1. Заикание. /Под ред. Н.А.Власовой (СССР), К.-П. Беккера (ГДР). Совместное издание СССР – ГДР. –2-е изд., перераб. и доп. – М.: Медицина, 1983.
  2. Логопедия : учебник для вузов / под ред. Волковой Л.С., Шаховской С.Н . – М.: Владос. 1999.
  3. Калягин В. Если ребенок заикается. – СПб: Питер Ком, 1998.
  4. Захаров А.И. Как предупредить отклонения в поведении ребенка: Кн. для воспитателя дет.сада. – М.: Просвещение, 1986.
  5. Захаров А.И. Как преодолеть страхи у детей. М.: Педагогика, 1986.
  6. Диагностика психологической готовности детей к обучению в школе. Учебное пособие. Донецк, 1999.
  7. Тесты для детей. Сборник тестов и развивающих упражнений. /сост. М.Н.Ильина, И.Г.Парамонова, Н.Я.Головнева. – СПб.: «Дельта», 1999.
  8. Немов Р.С. Психология: В 3 кн. –Кн. 3. Психодиагностика. Введение в научное психологическое иссл. с элементами мат. стат. –3-е изд. – М.: Гуманит. изд. центр. ВЛАДОС, 1999.
  9. Карпенко З.С. Експресивна психотехніка для дітей.- К.: НПЦ Перспектива, 1997.
  10. Крюкова С.В., Слободяник Н.П. Удивляюсь, злюсь, боюсь, хвастаюсь и радуюсь. – М.: Владос. 2000.
  11. Мазур А.В. Арттерапія та дитяча гра як засоби корекції страху у дошкільників та дітей 6-7 років./ ж. Практична та соціальна робота. №6, 2001.
  12. Алябьева Е.А. Коррекционно-развивающие занятия для детей старшего дошкольного возраста.– М.:ТЦ “Сфера”, 2003. – 96с.
  13. Калинина Р.Р. Тренинг развития личности дошкольника: занятия, игры, упражнения. 2-е изд., доп. и перераб. – СПб.: Издательство «Речь», 2002. – 160с.
  14. Лютова Е.К., Монина Г.Б. Тренинг эффективного взаимодействия с детьми. – СПб.: ООО Издательство «Речь», 2001. – 190с.
  15. Костина Л. Игровая терапия с тревожными детьми. – СПб.: Речь, 2001.-160с.