Політична психологія. 2003            Political Psychology

Вид материала

Документы

Содержание Актуальність роботи Об’єкт дослідження Психологічні особливості особистості старшокласника. Осмислення поняття ідентичності в юнацькому віці. Дослідження психологічних чинників політичної ідентифікації у старшо-класників. Дослідження з допомогою методики 16 PF Кеттела. Результати аналізу результатів політонічного тесту.

Подобный материал:

• Програма фахових вступних випробувань галузь знань 0301 "Психологія" спеціальність, 167.13kb.
• Орієнтовні питання до заліку (підсумкового самоконтролю) з курсу «Психологія», 38.88kb.
• Бюрократия и олигархия в историко-политической перспективе, 467.45kb.
• Pr в политике (“Party political communication II political public relations”. Перевод, 339.61kb.
• H. Leahey a history of modern psychology, 11234.62kb.
• Робоча програма навчальної дисципліни інженерна психологія І ергономіка (шифр І назва, 248kb.
• Робоча програма навчальної дисципліни експериментальна психологія (шифр І назва навчальної, 393.52kb.
• Програма навчальної дисципліни психологія сім’Ї напряму підготовки: 0401 психологія, 251.22kb.
• Робоча програма навчальної дисципліни соціальна психологія (шифр І назва навчальної, 1376.65kb.
• Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за напрямом підготовки психологія,, 694.95kb.

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ПОЛІТИЧНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ
У СТАРШОКЛАСНИКІВ
Зореслава Багнюк, Галина Воробель, Наталя Калька,
Ірина Середницька, Валентина Товт

Кажуть, якщо хочеш знати, що буде через 10–15 років, подивися на тих, хто сьогодні сидить за партою. Дійсно, сьогоднішні випускники шкіл в ближчому майбутньому будуть визначати життя країни.

Юність – це особливо сприятливий період для формування політико-ідеологічних орієнтацій особи. Молода людина активно шукає сфери застосування фізичних і психічних можливостей, здійснює в цьому напрямі істотний особистісний вибір. Про надіндивідуальні цінності молодь знає вже з дошкільного дитинства, але досить довго вони залишаються для дитини чи підлітка здебільшого абстрактними, безпосередньо недотичними до її особистості. У ранній юності процес засвоєння та привласнення особистісних надіндивідуальних цінностей інтенсифікується. Вже у старшокласників притаманні юнацькому віку потреби самовизначення і самоствердження поширюються і на політико-ідеологічну сферу, внаслідок чого частина молоді більш чи менш активно реалізує себе у відповідних пошуках ідентичності.

Актуальність роботи. З огляду на непросту суспільно-політичну ситуацію, що спостерігається зараз в Україні, і ту важливу роль, що відіграє і буде відігравати молодь у процесі вибору країною свого політичного майбутнього, тема роботи є безумовно актуальною. Молодь не має цілісної системи політичних переконань через відсутність сформованого змістовного кола — політичного світогляду. Ця проблема є дуже актуальною в сучасній ситуації України через те, що подальший розвиток українського суспільства залежить від стану політичного визначення молоді. Доцільним є пошук і виявлення психологічних чинників для політичної ідентифікації саме в ранній юності, в період становлення особистості.

Об’єкт дослідження — політична ідентифікація учнів молодшого юнацького віку (15–17 р.). Предмет дослідження — наявність психологічних чинників політичної ідентифікації у старшокласників. Мета — виявити і дослідити психологічні чинники політичної ідентифікації у старшокласників. Гіпотези: наявність залежності між політичними уподобаннями та особистісними рисами у старшокласників (частково підтвердилась); емоційна нестійкість має вплив на політичний вибір (частково підтвердилась); наявність впливу на політичні уподобання старшокласника (частково підтвердилась); адекватна самооцінка як передмова політичної ідентифікації (не підтвердилась).

Для виявлення психологічних чинників політичної ідентифікації в молодшому юнацькому віці (у учнів) були використані такі методики: Методика безпосереднього дослідження особистості Р.Кеттелла (№105) (16РF-запитальник); Політонічний тест, розроблений Е.Магусскім.

Дослідження були проведені на учнях 11 класу (16-17 років) СШ №37 м. Львова. Загальна кількість опитаних – 15 чоловік, серед них дівчат – 8, хлопців – 7.

Психологічні особливості особистості старшокласника. Важко переоцінити зна-чення старшого шкільного віку для життя людини. Перед старшокласником постають життєві задачі Яким бути ? Ким бути ? З ким бути ? Вони двоєдині – з одного боку, це пошук свого місця у житті відповідно до особистих інтересів, а з іншого, прагнення принести користь для всього суспільства, якої потребує від молоді (16–17-річних) максимальної творчої реалізації того, чим оволоділи вони за час навчання.

Нерідко в зріле життя вступають особи, які ще не зовсім визначилися, які не вміють знайти своє місце в суспільстві, “схиляються” перед труднощами. Все більше дослідників шукають внутрішні резерви розвитку дитини, приховані можливості більш цілеспрямованого формування її моральних та розумових якостей на різних етапах розвитку.

Особливого значення вкладають у зміст питання про виявлення і вивчення психологічних особливостей в учнів, які стоять на порозі самостійного життя. У першу чергу тут виникає потреба у вивченні морально-психологічних властивостей особистості старшого школяра, шляхів формування в них якостей нової людини, яка б гармонійно поєднувала в собі духовне багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість.

Відомо, що людина в свому розвитку проходить декілька вікових періодів, кожному з яких відповідає розквіт певних психічних функцій і властивостей особистості. Розглянемо юнацький вік (зокрема, молодший). Пройшовши підлітковий період, у 16 років у юнака чи юнки знову настає рівновага: бунтарство поступається життєрадісності, значно зростає внутрішня самостійність, емоційна врівноваженість, комунікабельність, спрямованість в майбутнє. Проте, часом, підлітки ще довго не можуть звільнитися від односторонності в судженнях, нетерплячості, категоричності. Соціальна активність юнака нерідко набуває форми негативізму і соціальної критики.

Помірна незадоволеність стимулює творчу діяльність, а непомірно абстрактна незадоволеність заважає тверезому розумінню соціальних проблем. Коли дорослі вказують на необгрунтованість його (юнака) похмурого погляду на життя, це його не переконує. Тільки активне залучення молодої людини до рішення конкретної складної ситуації, яка раніше викликала його негативне відношення, може змінити це ставлення на позитивне.

Головна особливість юнацького віку – це усвідомлення власної індиві-дуальності, неповторності і неподібності до іншого. Як наслідок цього усвідомлення, може виникнути внутрішня напруга, яка породжує відчуття самотності. Це почуття посилює потребу у спілкуванні і одночасно підвищує вибірковість її. В ролі головних ново-утворень в юнацькому віці І. Кон називає відкриття особистістю свого внутрішнього світу і зростання потреб у духовній близькості з іншими людьми. Тому не повинно дивувати те, що старшокласники висувають на перший план в образі ідеальної людини якості, які визначають емоційний контакт з ними, а рівень її знань ставлять на друге місце.

Проте рівновагу внутрішнього світу молодої людини порушує в ці роки і необхідність самовизначення. Це може бути пов’язано зі становленням світогляду, прийняттям чи неприйняттям релігійних чи політичних поглядів, часом пов'язане з питанням про сенс життя.

В період ранньої юності молоді люди прагнуть доказати собі і іншим, що вони вже здатні до самостійних рішень і до дорослого життя. Цей намір необхідно активно і своєчасно підтримати. Адже пізніше формувати життєву сміливість і незалежність набагато важче. Говорячи про те, що молоді люди вважають себе готовими приймати самостійні рішення, слід зазначити, що вони вчаться приймати їх швидше, якщо на перших порах приймають їх спільно з дорослими і ділять відповідальність за результати, і достатньо повільно, коли вся відповідальність за рішення цілком лягає на них чи коли будь-яка відповідальність з них знімається.

Коротко були зазначені деякі особливості психології юнацького віку на сучасному етапі, але є і давно відомі проблеми. В цьому віці відношення молодої людини загострюються і в силу біологічних причин. Зміна гормонального обміну викликає у підлітків і юнаків підвищену збудженість і роздратованість. Дисгармонія фізичного і психічного образу проектується молодою людиною на оточуючий світ, який сприймається нею як особливо напружений і конфліктний. Статеве дозрівання породжує бажання подобатись, викликає підвищений інтерес до своєї зовнішності. Внутрішній світ осіб юнацького віку виявляється більш конфліктним, ніж для зрілої людини.

В юнацькому, зокрема молодшому юнацькому, віці легко ідеалізуються оточуючі люди і відносини між ними, але швидко в них розчаровуються. Виявляється актуальність і необхідність ідентифікаційних процесів на цьому віковому етапі.

Дорослі іноді вражені чи, в кращому випадку, здивовані бажанням юнаків одягатися і вести себе як всі, навіть на шкоду власній привабливості і матеріальним можливостям. В цих вчинках проявляється підвищена значимість для них відчуття приналежності до певної групи: навчальної, спортивної чи політичної та ін.

Юнак живе майбутнім, для нього теперішнє – тільки підготовка до іншого, дійсно дорослого життя. Це полегшує переживання неприємностей в юнацькому віці, але з цим також пов’язане і понижене відчуття відповідальності. Зрілість людини настає тоді, коли вона збагне, що життя не знає чернеток, що все що вчинено не так легко поправити.

Старший шкільний вік чи рання юність – це перший період юнацького віку. Триває від 15 до 17 років і відповідає 9–11 класам. Центральним новоутворенням ранньої юності є самовизначення молодої людини. Закінчується цей період – закінченням школи і прийняттям рішення про подальше визначення у різних сферах, життєвих позиціях. Як зазначено, надзвичайно важливим надбанням юнацького віку є прагнення до самовизначення (чи особиста ідентичність). У цей період як професійне, так і особисте, стає центральним новоутворенням молодої людини. Намагання знайти відповіді на запитання: Ким бути ? – професійне самовизначення; Яким бути ? – особистісне чи моральне самовизначення; З ким бути ? – політичне самовизначення.

Наступний показник входження в період юнацького віку – пошук сенсу життя, пов’язаний з самовизначенням і виявляється в тому, що в молодої людини з'являються власні погляди на життя.

Важливим критерієм юності є розвиток самосвідомості. Важко заперечити зв’язок рівня самосвідомості з тою групою, в якій знаходиться молода людина. В старших школярів відзначають високу, відносно стійку, та адекватну самооцінку. Значно підвищується роль самоповаги у житті юнака. Це пов’язано з: почуттям власної повноцінності; вірою в свої сили; більшою самостійністю. Тоді, як низька самоповага в юнацькому віці, навпаки, пов’язана з: а) відчуттям власної неповноцінності; нестійкістю Я-образу; б) стражданням від самотності; пониженою соціальною активністю і ін.

Проблема розвитку у людини уявлень про саму себе, про свою власну особистість в перші 20 років життя – уявлення, яке об’єднує поняття Я-концепція. Зміст Я-концепції (а в більш вузькому значенні слова – самооцінки), і , як вважають психологи, є одним з найбільш важливих результатів виховання і навчання, тобто того, що складає зміст і форми соціалізації дитини. Наукові дані свідчать про те, що підвищена самооцінка стає важливим ціннісним аспектом в житті індивіда [2, с.36], набуває величезного значення для молодих людей. Як вказують більшість авторів, позитивна Я-концепція визначається трьома факторами: твердим (чітким) переконанням у тому, що імпонуєш іншим людям, впевненість у здатності того чи іншого виду діяльності і почуттям власної значимості.

Я-концепція визначає не просто те, що собою представляє індивід, але й те, що він про себе думає, як дивиться на своє діяльне начало і можливості розвитку в майбутньому. Складову, пов’язану з відношенням до себе чи до окремих своїх якостей, називають самооцінкою чи прийняттям себе. Існує три моменти, суттєвих для розуміння самооцінки: по-перше, важливу роль в її формуванні відіграє співставлення образу Я-реального з образом Я-ідеального, тобто з уявленням про те, якою людина хотіла б бути; по-друге фактор важливий для формування самооцінки, пов’язаний з інтеріоризацією соціальних реакцій на даного індивіда, іншими словами, людина схильна оцінювати себе так, як, на її думку, її оцінюють інші; по-третє, ще один погляд на природу і формування самооцінки полягає в тому, що індивід оцінює успішність своїх дій і проявів через призму своєї ідентичності. Індивід відчуває задоволення не від того, що він просто щось робить добре, а від того, що вибрав певну справу і саме її робить добре.

В юнацькому віці Я-концепція, з однієї сторони, стає більш стійкою, а з другої – долає певні зміни, обумовлені цілим рядом причин. Зміна ролей, необхідність прийняття важливих рішень, які стосуються професій, ціннісних орієнтацій, образу життя та ін., можуть викликати рольовий конфлікт і статусну невизначеність, що також накладає очевидний відбиток на Я-концепцію в період юності. Не слід забувати про те, що є ще один важливий віковий критерій в юнацькому віці – це почуття власної унікальності.

Осмислення поняття ідентичності в юнацькому віці. Ще до недавнього часу у вітчизняній психології поняття ідентичності практично не використовувалось, воно не було предметом ні теоретичного, ні емпіричного вивчення. Поняття ідентифікації отримало порівняно кращу участь. Ідентифікація (лат. іdenticus – тотожний, facto — роблю) – прийом наукового пізнання, при якому встановлюються тотожність, подібність об’єктів завдяки спільності певних рис, ознак [7]. Та все-таки, перше питання, за звичай, ставлять при вивченні будь-якого явища, це питання про те, чому і навіщо воно відбувається, який смисл даного явища, який мотив лежить в його основі, які його функції та ін. Зрозуміло, що у випадку з ідентифікацією різні теорії підходять до відпо-віді на ці запитання по-різному. Ерік Еріксон, з працями якого власне і асоціюються у більшості дослідників початок психологічної розробки поняття ідентифікації, писав про те, що розвиток ідентичності першочергово полягає у синтезі ідентифікацій, які спостерігаються в процесі соціалізації [5, c.10]. Пізніше виникає ідентифікація не з окремими людьми, а з великими і малими спільнотами, які також повинні бути інте-гровані в системі ідентичності.

Новий психо-соціальний параметр, який з’являється в юності, на позитивному полюсі представлений у вигляді его-ідентичності, на негативному – у вигляді рольової плутанини.

Для здійснення процесу ідентифікації, за Еріксоном, необхідно: а) сприймати себе самототожним внутрішньо; б) референтні інші також повинні бачити і рахуватись з цією самототожністю; в) молода людина повинна бути впевнена, як в своїй тотожності, так і в тому, що її сприймають самототожною.

Ідентифікація є процесом самовизначення, за допомогою якого людина вписується в різні соціальні стосунки, інституції, функції. Визначаючи своє місце в соціумі, суб’єкт повинен дати перш за все самому собі відповідь на ряд простих запитань: Хто я ? Який я ? Хто і що мені подобається ? З ким я ? Відповідаючи на ці запитання, суб’єкт входить в коло ідентифікацій: соціально-рольової (хто я?), особистісної (який я?), політичної (з ким я?).

Теоретична розробка поняття ідентичності у Еріксона породила широкий інтерес до даного поняття і численні спроби вивчити даний феномен емпірично. Політичну ж ідентифікацію можна розглядати як процес самоототожнення індивіда з іншою людиною (політичним лідером), групою (якою може бути партія, політичний рух), зразком політичної поведінки, політичною роллю. Політична ідентифікація нерідко є мінливим утворенням, яке може несподівано трансформуватись, що зумовлено соціально-психологічними чинниками. В основі цих трансформацій лежать психологічні механізми, зумовлені базисними потребами особистості у самоствердженні, самореалізації, у визнанні її окремими особами чи соціальними групами, які мають для особистості референтне значення.

В цілому проблема складності політичної ідентифікації є інтернаціональною. Американські психологи Л.Хьелл та Д.Зіглер зазначають: “Одна з проблем сьогодення – невпевненість в тому, у що вірити і як жити. Молоді люди особливо розгублені перед можливістю вільно обрати цінності, ідеологію та стиль життя в їхньому пошуку такого підходу до життя, який виявиться слушним”[8].

Що тоді сказати про українську молодь, період формування свідомості якої припав на час краху однієї ідеології та вироблення нових (для України) ідеологічних платформ. Політична ідентифікація полягає у виборі певної політичної платформи, певних політичних поглядів і асимілюванню їх як своїх власних, прилучення до діяльності (або хоча б “співчування”) своїх політичних сил, усвідомлення свого політичного Я, своєї ролі у політичному житті суспільства. Проте поняття політичної ідентифікації інколи вживається у дещо звуженому сенсі. Так, Г.Ділігенський розглядає політичну ідентифікацію як вищу форму політичного вибору, коли людина свідомо ототожнює себе з певними системами цінностей, неформальними чи інституціоналі-зованими типами поглядів та політичної поведінки [2].

Хотілося б підкреслити, що зводити політичну ідентифікацію лише до свідомих процесів визначення свого політичного “обличчя” не правомірно, адже ідентифікація включає також підсвідомі явища, мотиви, установки. Нерідко вирішальним буває те, що знаходиться десь на межі свідомого і підсвідомого. Далеко не завжди людина може чітко аргументувати, чому їй імпонує та чи інша політична орієнтація і не влаштовує інша.

На політичну ідентифікацію і особливо її напрямок впливають певні риси особистості. Особливо такі як рівень активності, конформізму, потреба у владі і домі-нуванні чи їх відсутності, толерантність, емоційна врівноваженість, відповідальність, наполегливість у досягненні мети, цілеспрямованість та ін.

У процесі і механізмах політичної ідентифікації суттєве місце належить усвідомленню особистістю своїх соціальних ролей, усвідомленню себе як Homo politics. Як зазначає Е.Еріксон, всі свої ролі молода людина повинна зібрати у єдине ціле, осмислити його та пов'язати з минулим і проектувати в майбутнє. Це і є процес ідентифікації.

Для здійснення політичної ідентифікації важливо прийняти і усвідомити як свої, невіддільні від “Я”, власні політичні ролі. Адже часто людина (не лише молода) виконує певні політичні ролі неусвідомлено: з цікавості або за компанію приймає участь в політичних акціях, йде на вибори – бо так усі роблять, тощо. При цьому політичні погляди такої людини залишаються розмитими і не визначеними, політична ідеологія залишається неусвідомленою, зовнішньою і чужою. Виконання громадської діяльності і політичних дій ще не означає політичної самовизначеності. Однією з актуальних проблем молодшого і старшого юнацького віку є рольова плутанина, яка спричиняє беззахисність перед політичною маніпуляцією.

Дослідження психологічних чинників політичної ідентифікації у старшо-класників. Для виявлення і дослідження психологічних чинників політичної ідентифі­кації у старшокласників слід розглянути особистісні риси особистості на цьому віковому етапі. Експериментальна частина роботи присвячена виявленню і дослідженню психологічних чинників політичної ідентифікації у старших школярів.

Основним засобом, за допомогою якого можна вивчати психологічні чинники політичної ідентифікації, є звернення до реального психологічного експерименту. Для емпіричного вивчення вказаної проблеми було використано методики: Методика багатофакторного дослідження особистості Р.Кеттела (№105) (16PF-запитальник); ”Політонічний” тест, розроблений Е.Мачусскім.

Дослідження з допомогою методики 16 PF Кеттела. В цій роботі з виявленню і дослідженню психологічних чинників політичної ідентифікації у старшокласників було використано методику Кеттела(16PF-запитальник). Дану методику було використано з метою виявлення індивідуально-психологічних особливостей старшокласників, необхід-них для вивчення політичної ідентифікації в цьому віці. Адже на відміну від багатьох інших теоретиків Р.Кеттел мав на меті розкрити (за допомогою методу факторного аналізу) основні риси особистості. Самі ці особистісні риси становлять ядро особис-тості, і в кінцевому рахунку вони відповідальні за те, що буде робити людина в даній ситуації. Кеттел використав метод факторного аналізу для ідентифікації основних аспектів людської особистості(до цих аспектів хочемо віднести, зокрема політичну ідентифікацію). В експериментальній частині роботи був використаний запитальник (скорочений варіант), призначений для вимірювання 16-ти факторів особистості. Він містить 105 питань. Досліджуваному пропонувалось занести в реєстраційний бланк один з варіантів відповіді на питання: “a”, “в”, “c”. Кількість опитаних становить 15 осіб (учнів старших класів) .Серед опитаних учні 11-А класу СШ № 37 м. Львова. Серед них 8 дівчат та 7 хлопців. На основі якісного аналізу отриманих даних можна знайти взаємозв’язок між факторами L і О.

Умовно розділивши результати, отримані на хлопцях і дівчатах, можна виявити певні закономірності, а саме: а) серед дівчат отримані високі оцінки по фактору H, які говорять про те, що дівчатам властива соціальна сміливість, активність, готовність мати справу з незнайомими людьми та обставинами. Вони схильні до ризику, тримаються вільно і розгальмовано; б) серед хлопців простежується зв’язок між факторами Q3 і С. Цю закономірність можна пояснити віковими особливостями старшокласників.

Результати аналізу результатів політонічного тесту. Для вивчення політичної ідентифікації був використаний тест, розроблений Е.Маччускім для визначення політичної симпатії і названий ним “політонічним”. В цілому це узагальнена класифікація політико-ідеологічних течій сучасності. Досліджуваним було запропо-новано швидко, не заглиблюючись в окремі терміни, вибрати імпонуючий їм (лише один) блок слів. Найбільша кількість виборів розподілена між : а) № 2 “фашизм”; б) № 3 “соціальна демократія”; в) № 7 “ліберальна демократія”. Слід зазначити, що більше виборів № 7 належить дівчатам , тоді як вибір хлопців зосередився на № 2 і № 3.

Якісна інтерпретація даних дає можливість охарактеризувати більшість юнаків як прихильників чітко організованої діяльності, жорсткої авторитарної влади , надають перевагу свідомому самоуправлінню. Серед опитаних дівчат більшість переконані прихильники особистої свободи, противники жорсткого адміністрування, не надають значення міжнаціональним особливостям.

Висновки. Теоретичне та емпіричне вивчення психологічних чинників політич-ної ідентифікації у старшокласників свідчить про те, що ефективна ідентифікація дійсно є важливим психологічним механізмом включення особистості в політичну систему.

Хочемо наголосити на тому, що кінцевий ідентифікаційний ефект залежатиме від багатьох психологічних змінних (чинників), які ми спробували виявити і представити в даній роботі. Адже в юнацькому віці молода людина повинна скласти чітке уявлення про себе, своє місце у світі, свою життєву мету. Якщо цього не відбудеться, то можливі серйозні порушення як на індивідуальному рівні, так і в соціальному житті. Отже, доцільність та актуальність проблеми ідентифікації, зокрема, політичної, у юнацькому віці очевидна. В ході проведеної роботи виконані основні зав-дання: а) ознайомлен-ня з літературою для теоретичного обгрунтування об’єкта і предмета дослідження, а також для обгрунтування поставленої мети; б) підібрано методики для перевірки поставлених в роботі гіпотез; проведено дослідження та подана якісна і кількісна інтерпретація даних.

Процес політичної ідентифікації не потрібно залишати на “самоплив”, а слід прикласти зусиль аби допомогти молодим людям ідентифікувати себе з тими, хто допоможе їм визначитися на цьому не завжди легкому життєвому шляху. Важливу роль тут відіграє врахування психологічних особливостей особистості, що дозволить більш цілеспрямовано і обгрунтовано здійснювати роботу для подальшого вдосконалення особистості молодої людини.

На основі методики Кеттела були виявлені індивідуально-психологічні особливості старшокласників, які є необхідні для формування політичної ідентифікації у цьому віці. На основі якісного та кількісного аналізу змісту особистісних факторів виявилися значимими такі блоки факторів як: емоційно-вольові особливості (фактори С, О) та комунікативні якості і особливості міжособистісної взаємодії (фактори Н, N). Вищі показники емоційно-вольових особливостей у хлопців, ніж серед дівчат, тобто юнакам властиві стриманість, працездатність, реалістична настроєність. Тоді як комунікативні якості більш виявлені у дівчат, тобто їм властива соціальна сміливість, активність, здатність триматися розкуто і вільно. Залежності між прагненням до політичної ідентифікації та інтелектуальними особливостями виявлено не було.

Методика “Політичний тест” дала можливість з’ясувати вибір політико-ідео-логічних течій сучасності серед старшокласників. Серед дівчат домінуючим є вибір, який виявляє їх як прихильників особистої свободи, противників жорсткого адміністрування; для хлопців властивий вибір, що виявляє юнаків як прихильників чітко організованої діяльності, жорсткої авторитарної влади.

В результаті проведеного якісного та кількісного дослідження виявлено наявність залежності між політичними уподобаннями та особистісними рисами у старшокласників: юнакам властиві такі особистісні риси як стриманість, працездатність, реалістична настроєність, які поєднуються з їхнім політичним вибором як прихильників чітко організованої діяльності, жорсткої авторитарної влади; дівчатам властиві соцільна сміливість, активність, що поєднується з їх політичною орієнтацією як прихильників особистої свободи, противників жорсткого адміністрування. Гіпотеза про те, що емоційна стійкість має вплив на політичний вибір підтвердилась серед юнаків; гіпотеза про наявність впливу нонконформізму на політичні уподобання старшокласників не підтвердилась; гіпотеза про те, що адекватна самооцінка є передумовою політичної ідентифікації не підтвердилась.

Отже, в ході проведеної роботи було досягнуто мету – виявлено і досліджено психологічні чинники політичної ідентифікації у старшокласників. Підкреслимо, що важливу роль тут відіграє врахування психологічних особливостей молодої людини, що дозволяє більш цілеспрямовано здійснювати роботу по вдосконаленню особистості в юнацькому віці.

__________________

1. Гнатенко П., Павленко В. Идентичность: философский и психологический анализ. Киев, 1996.
   
2. Дилигенский Г. Социальная политическая психология. Киев, 1996.
   
3. Катаева М. Проблемы политической идентичности подростков // Проблеми політичної психології і її роль у встановленні громадянина української держави. Київ, 1995.
   
4. Павленко В. Разновидности кризиса социальной идентичности в Украине // Проблеми політичної психології і її роль у встановленні громадянина української держави. К., 1995.
   
5. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Самара, 2000.
   
6. Психологічний словник / Ред. В. І. Войтка. К.,1982.
   
7. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. СПб., 1999.