Geum.ru

Вісник

Вид материалаДокументы

Содержание


Кононов І. Ф. Місто як поле суспільного вибору (на прикладі місцевих виборів 31 жовтня 2010 р. у місті Луганськ)
Ключові слова
Ключевые слова
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26



Кононов І. Ф. Місто як поле суспільного вибору (на прикладі місцевих виборів 31 жовтня 2010 р. у місті Луганськ)

Розглядаються вибори депутатів міської ради та міського голови як колективний вибір міської громади. Показано, що реальний вибір здійснюється місцевими представниками правлячого класу, які формують електоральне меню. Виборці ж обирають з цього меню і тим самим підтверджують соціальний контракт, на якому тримається суспільний лад. Такий вибір на рівні народних мас можна вважати лише частково раціональним.

Ключові слова: суспільний вибір, раціональність, вибори, голосування, суспільна опінія.


Кононов И. Ф. Город как поле общественного выбора (на примере местных выборов 31 октября 2010 г. в городе Луганске)

Рассматриваются выборы депутатов городского совета и городского головы как коллективный выбор городской громады. Показано, что реальный выбор осуществляется местными представителями правящего класса, которые формируют электорально меню. Избиратели же выбирают из этого меню и тем самым подтверждают социальный контракт, на котором держится общественный строй. Такой выбор на уровне народных масс лишь частично можно считать рациональным.

Ключевые слова: общественный выбор, рациональность, виборы, голосование, общественное мнение.


Kononov I.F. City as the field of public choice (by the example of local elections on Oct. 31, 2010 in Lugansk)

We consider the election of deputies of the city council and mayor as a collective choice of the urban community. It is shown that the real choice is done by local representatives of the ruling class, who form the electoral menu. Voters also select from this menu, and thereby confirm the social contract, which keeps the social order. Such a choice at the level of the masses only partly can be considered rational.

Keywords: public choice, rationality, vibory, voting, public opinion.


УДК 316.7 (477.61)


Хобта С. В.


Чинники покладання кордонів міської громади (на прикладі міської громади м. Луганська)


Якщо культура – це павутиння значень, яке оплутує людину [1], то це павутиння, зіткане з розмежувальних ліній, кордонів. Існування будь-якого соціального явища неможливе поза кордонами. Незважаючи на негативні функції кордонів (розмежування, відділення), людина впевненіше почувається, коли кордони визначені: твоє/моє, добро/зло. Намагання визначити кордони часто заміщується намаганням з’ясувати способи їх покладання. Наприклад, кордони мистецтва пов’язують з методами створення й способами соціального буття мистецтва, а дослідження кордонів мистецтва розуміють як «поширення його території, трансформація традиційних видів мистецтва» [2]. Кордони науки визначають через відмежування того, що можна верифікувати (Л. Вітгінштейн) і фальсифікувати (К. Поппер) від того, до чого ці процедури застосувати неможливо [3, с. 73]. Л. Гудков, говорячи про сучасну соціологію, вважає, що «сфера зрозумілого є кордоном соціального, а механізми розуміння («ресурси культури») – тим мінімумом дисциплінарної “онтології”, без яких не може обійтись жодна наука» [4]. Це може свідчити про те, що, коли йдеться про соціальні об’єкти, визначальною є не сама по собі онтологія кордонів, а процедури їх покладання.

Кордони все частіше стають об’єктом дослідження соціологів. Аналізується природа кордонів [5; 6; 7; 8], режими функціонування [9; 10], феномен покордоння [11] та інші аспекти просторовості: столичність [12], центральність [13], локальність [11]. Процедури покладання кордонів як предмет дослідження отримали розробку в конструктивізмі. За цим методологічним підходом кордони розглядаються як соціальний конструкт, відображення соціальних відносин та практик влади [14, с. 280], важливий елемент ідентичності [11, с. 54; 15]. Нові напрями в сучасній лімології пов’язані саме з поєднанням аналізу кордонів та територіальних ідентичностей [16, с. 5]. В результаті з’являються такі політичні формули: «якщо немає стабільної політичної ідентичності, немає й усталених кордонів, стабільної території, немає стабільної держави чи іншої політичної одиниці в цілому»[16, с.6]. Природно, що об’єктом дослідження при такому підході стають переважно політичні суб’єкти.

Об’єктом нашого дослідження є такий політичний суб’єкт як міська громада, прикладом якої для нас буде громада м. Луганська. Щоб бути суб’єктом, громада повинна почуватися певною цілісністю, окремістю. Вона повинна покладати кордони власної інституційної регуляції, бо тільки в цьому разі може реалізуватися її суб’єктність і здійснюватися колективний вибір. Чітке усвідомлення громадою власних кордонів сприяє інтенсифікації процесу колективного вибору, а отже кордони є фактором, що впливає на колективний вибір громади.

Предметом нашого розгляду виступають чинники покладання кордонів міською громадою. Гіпотетично чинниками, які формують цілісність громади, є територія, власні інституційні та управлінські структури й символічна та історична легітимація. Це не відрізняє міську громаду від інших типів територіальних спільнот, які є одночасно й політичними суб’єктами, таких як регіон чи суспільство. Наприклад, А. Паасі говорить, що інституціоналізація регіону включає встановлення кордонів регіону, символічне оформлення території, в першу чергу закріплення за нею певної назви, інституційне оформлення регіону та появу ідентичності регіону [див. 17, с. 7]. Цей перелік майже тотожний переліку рис, притаманних модерному суспільству, які виділив Е. Шилз [18]. Таким чином, існування спільноти передбачає покладання кордонів і сформовану ідентичність. Зупинимось докладніше на тому, як ми бачимо зв’язок проблеми кордонів і проблеми ідентичності.

У психології становлення особистості неможливе без формування визначеності та цілісності, тому часто наслідком розвитку особистості є свідоме та неминуче відособлення, самотність, ізоляція [19, с. 458 – 467]. Стати особистістю означає не розчинятися в соціальності, «вирватися, як з марева, з несвідомої ідентичності з масою» [19, с. 464] і сформувати самоідентичність – тотожність з самим собою [20, с. 31]. В дослідженнях соціальних психологів та культурологів на перший план виходить не особистісна, а соціальна ідентичність. Індивід сприймає себе й світ, поділяючи всіх на «ми» та «вони»/ «інгрупи» та «аутгрупи» [21, с. 324; 22, с. 304]. В соціології ідентифікація відбиває процес позиціонування індивіда в соціальному просторі. Через неї індивід, з одного боку, зберігає внутрішній простір власної індивідуальності, а з другого, включається у простір суспільний. Відповідно, ідентичність служить інструментом узгодження внутрішнього та зовнішнього простору буття індивіда чи групи. Соціальний простір структуровано кордонами, бо кордони окреслюють поля інституційної регуляції [6]. Соціальні інститути не можуть функціонувати, не покладаючи власних меж. Найбільш очевидний приклад – державні кордони. Таким чином, і для індивіда, і для групи покладання кордонів невід’ємна складова ідентифікації, а ідентифікація – умова уявлення про власні межі.

Відштовхуючись від цього, ми ставили перед собою завдання, по-перше, визначити місце міської/локальної ідентичності в структурі ідентичностей луганців (табл.1).