Горбенко Денис Сергійович зош№3 10 Аклас Для України, як І для всіх країн світу, зайнятість населення у системі соціальних та економічних проблем посідає провідне місце. Одним із закон

Вид материала

Подобный материал:

«Зайнятість населення

та шляхи

вирішення проблем безробіття»

Горбенко Денис Сергійович

ЗОШ№3 10 – А клас

Для України, як і для всіх країн світу, зайнятість населення у системі соціальних та економічних проблем посідає провідне місце. Одним із закономірних наслідків її переходу до ринкової економіки став досить значний рівень безробіття. Проведення ефективної соціальної політики на ринку праці та створення адекватної системи соціального захисту стало одним із головних завдань нашої держави.

Безробіття – це, насамперед, особистий стан людини, яка залишились без роботи. Важко уявити людину, яка б лишилась без роботи з тієї чи іншої причини і була б байдужа. Втративши роботу з незалежних від неї обставин, людина, здебільшого (як свідчать соціологічні опитування), впадає в депресію, яка приводить до бездіяльності і відчаю. А звідси і проблеми в сім’ї. пияцтво, наркоманія, порушення карного кодексу і, що страшніше – самогубство.

Таким чином, робота – це візитна картка до стабільного, кращого життя, свободи дії,а, звідси, економічна та політична стабільність всієї держави.

Рівень і масштаби безробіття – один з найважливіших показників стану економіки.

Одним із найбільш вагомих засобів впливу держави на ринок праці є державна служба зайнятості, головною функцією якої є посередництво у працевлаштуванні між роботодавцями та громадянами, які шукають роботу, а також надання послуг роботодавцям і безробітним.

Але світовий досвід свідчить, що ні один орган не в змозі самотужки забезпечити вирішення проблем зайнятості. Відповідальність за політику зайнятості лежить не на одному окремо взятому державному органі, а на суспільстві в цілому і запорукою ефективної діяльності служби зайнятості на ринку праці є взаємодія з соціальними партнерами, а саме об’єднаннями роботодавців, профспілками, громадськими організаціями, органами державної влади і управління. Від того на скільки працівники центра зайнятості усвідомлюють важливість соціального партнерства на ринку праці залежить і ефект діяльності служби зайнятості в цілому.

Мета даної роботи – показати, що тісна взаємодія служби зайнятості з соціальними партнерами на ринку праці є реальним і дієвим шляхом удосконалення механізму регулювання зайнятості населення. А саме підвищення рівня працевлаштування та само зайнятості незайнятих громадян.

Виходячи з цього, завдання даної роботи:

розглянути проблему зайнятості на ринку праці в роль соціального партнерства в її регулюванні;
на прикладі діяльності Южноукраїнського міського центру зайнятості показати основні напрямки взаємодії з соціальними партнерами, які приводять до зниження рівня безробіття.

Одним з найважливіших завдань української держави в галузі соціально-економічної політики є створення умов для реалізації громадянином свого конституційного права на працю. У сучасних умовах це право може бути здійснено тільки за допомогою ринку праці. Він забезпечує розвиток одного з найважливіших чинників виробництва – робочої сили, її рух і тим самим здійснює прямий вплив на виробництво, його ефективність.

Ринок праці – це сфера в якій формуються і реалізуються товарно-грошові і соціальні відношення з приводу купівлі-продажу робочої сили.

Проте учасниками (су’єктами) ринку праці виступають не тільки роботодавці і працівники, але й громадські організації працівників (насамперед професійні спілки) і підприємців (спілки, асоціації і т.і.), які відстоюють їх інтереси, а також держава. Причому держава на ринку праці одночасно виступає в двох якостях: перша – роботодавця для працівників державного сектору економіки і держслужбовців, друга – інституції, що визначає норми соціально-трудових відносин і правила взаємодії партнерів, контролює їх виконання.

Будь-який ринок праці зводить разом продавців і покупців робочої сили в особі працівників і роботодавців. Зовнішньо це виглядає як процес пошуку роботи особами найманої праці і підбору працівників підприємствами. Зусилля різноманітних груп населення в пошуках роботи для більшості тих, хто її шукає, зрештою закінчуються працевлаштуванням. З цього моменту встановлюються юридично оформлені трудові правовідносини між роботодавцями і працівниками. Таким чином формується зайнятість.

Зайнятість визначається як діяльність громадян, пов’язана з задоволенням особистих і суспільних потреб, що, як правило, приносять прибуток.

Ринок праці, маючи незаперечні переваги перед іншими формами залучення робочої сили у процес виробництва (підвищує трудову активність населення, стимулює активне використання робочої сили, сприяє трудовій мобільності працівників), одночасно породжує негативні процеси, подолання яких передбачає необхідність державного втручання у його функціонування і посилення соціального партнерства.

До числа найбільш негативних явищ, властивих ринку праці, відноситься безробіття. Але уявлення про те, що безпосередньою причиною безробіття є саме ринок праці, помилкове. Ринок лише відбиває співвідношення попиту на робочу силу та її пропозиції, що існують у конкретний момент, демонструє невідповідність між ними і показує масштаби безробіття.

У людей, незнайомих із функціонуванням ринку праці, нерідко існує уявлення про те, що коли в країні є безробіття, то на підприємствах відсутні вільні робочі місця. Проте, така думка помилкова.

На будь-якому ринку праці щодня з’являються робочі місця: люди добровільно і примусово звільняються з роботи, із складу сукупної робочої сили вибувають громадяни, які досягли пенсійного віку, і ті, хто з якихось причин вирішив тимчасово або назавжди перервати найману працю, присвятити свій час бізнесу, домашньому господарству, навчанню і т. д. Додаткові вакансії з’являються також за рахунок створення нових і розширення діючих підприємств.

Одночасно на ринок праці виходять особи, що не мають у даний момент роботи, але бажають працювати: працівники, які звільнились за власним бажанням і ті, хто втратив роботу у зв’язку зі скороченням штатів при ліквідації підприємств і зменшенні обсягів виробництва. Їхній склад поповнюється також за рахунок молодих людей, що вперше шукають роботу, і громадян з числа добровільно незайнятого населення, що бажає відновити трудову діяльність. Таким чином, на ринку праці постійно утворюється певна кількість вільних робочих місць і, паралельно, деяке число безробітних.

Щоб зрозуміти природність певної норми безробіття, слід розглянути основні потоки на ринку праці:

Знайшли роботу або повернулися на старі робочі місця

ПРАЦЕЗДАТНІ

Втратили роботу надовго че-

Працюючі

Безробітні

рез структурні зміни або

скорочення

залишили роботу за власним бажанням

Вийшли зі складу Повертаються до

працездатних (пен- роботи

сіонери, матері, що

Непрацездатні

доглядають дітей) Вперше шукають

роботу

Пояснення до схеми:

1. Ця досить спрощена схема потоків на ринку робочої сили ілюструє пряме та опосередковане (непрацездатним) перетворення працюючих, і навпаки.

2. Загальна кількість безробітних формується чотирма потоками:

а) працівниками, що втратили роботу наслідок структурної перебудови виробництва або його скорочення у період кризи;

б) працівниками, що залишили роботу добровільно;

в) тими, що раніше на працювали і вперше з’являються на ринку праці у пошуках роботи;

г) тими, що колись мали роботу і з’являються на ринку праці повторно.

Причини безробіття:

1. Структурні зрушення в економіці, що виражаються у впровадженні нових технологій, згортанні виробництва в традиційних галузях, закритті технічно відсталих підприємств. Це призводить до скорочення зайвої робочої сили.

2. Економічний спад чи депресія, що змушують роботодавців знижувати потребу у всіх ресурсах, у тому числі і трудових.

3. Економічна конкуренція, зокрема на ринку праці.

4. Політика уряду в галузі оплати праці: підвищення мінімального розміру заробітної плати збільшує витрати виробництва і тим самим знижує попит на робочу силу.

5. Сезонні зміни в рівні виробництва в окремих галузях економіки.

6. Зміни в демографічній структурі населення, зокрема зростання чисельності населення в працездатному віці збільшує попит на працю і , отже, зростає імовірність безробіття.

Світовий досвід свідчить, що ні один державний орган не в змозі самотужки забезпечити вирішення проблем зайнятості. Відповідальність за політику зайнятості лежить не на окремо взятому державному органі, а на суспільстві в цілому і , перш за все, на двох соціальних силах (власниках і найманих працівниках та органах, що представляють їх інтереси). Тому для виконання своїх безпосередніх функцій служба зайнятості ефективно співпрацює з соціальними партнерами.

Стосовно ринку праці, соціальне партнерство визначає спільну діяльність уряду, підприємців і профспілок, спрямовану на погодження інтересів і регулювання відносин зайнятості та соціально-трудових проблем. Сутність цих проблем у тому, що на ринку праці є продавець і покупець. Вони самі повинні домовитись про ціну і умови купівлі - продажу робочої сили. Однак, цей процес повинен здійснюватись у певних рамках, цивілізовано, за правилами і нормами, які захищають інтереси обох сторін, тобто на основі партнерських взаємовідносин.

Сутність соціального партнерства визначається у двох аспектах, які доповнюють один одного. По-перше, соціальне партнерство-це особливий специфічний тип відносин між соціальними групами, класами, суб’єктами виробництва, який дозволяє в умовах збереження соціального миру забезпечити баланс і реалізацію найважливіших соціально-трудових інтересів. По-друге, соціальне партнерство-метод, система взаємовідносин, взаємодії між роботодавцями, державними органами і представниками найманих працівників, яка базується на колективних переговорах, пошуку взаємоприйнятних рішень, у регулюванні трудових і соціально-економічних відносин.

Об’єднаючи зусилля держави, роботодавців і профспілок, система соціального партнерства дозволяє впливати на формування і ефективне використання трудового потенціалу. Цей вплив здійснюється через реалізацію узгоджених екологічних та соціальних програм, забезпечення гарантій у сферах зайнятості, оплати праці, умов найму і звільнення працівників, професійного зростання.

На державному рівні система соціального партнерства базується, як правило, на принципах співпраці, сторонами соціального партнерства виступають

від імені держави – органи державної влади і управління,

від імені роботодавців – об’єднання підприємців

від імені працівників – об’єднання профспілок чи інших представницьких

організацій трудящих.

Профспілки, як захисники та виразники інтересів найманих працівників, покликані виборювати й захищати соціальні, економічні та професійні права робітників і службовців, боротися за соціальну справедливість, сприяти створенню для людини належних умов праці і життя, організації ефективної і стабільної зайнятості.

Підприємці (роботодавці), захищаючи свої інтереси і права, у соціальному партнерстві вбачають можливість проведення науково-технічної та економічної політики, розвиток виробництва без різких потрясінь і руйнівних конфліктів. На них покладається основний тягар відповідальності за результати господарювання, забезпечення належних умов праці і соціального захисту трудящих.

Держава в системі соціального партнерства покликана бути гарантом основних прав і свобод працівників і роботодавців, організовувати і координувати переговори, виступати арбітром при вирішенні трудових спорів і конфліктів. З цією метою вона формує нормативно-правову базу, сприяє створенню інститутів соціального партнерства.

Місто Южоукраїнськ відноситься до малих міст, спеціалізацію праці економічно активного населення в якому визначають дві пофілюючи галузі, що формують дохідну частину бюджету міста, забезпечують функціонування соціальної інфраструктури та інших об’єктів життєзабезпечення населення.

Чисельність населення міста на сьогоднішній день складає 41,3 тис. чол. Зайнято в усіх сферах економічної діяльності близько 20,2 тис. чол., з яких: 17,7 тис. чол. – робітники та службовці, зайняті на підприємствах, в установах, організаціях і громадських об’эднаннях, 1,3 тис. чол. Зайнята в малих та приватних підприємствах, само зайняті і т.п.

Стан ринку праці повною мірою від процесів, що відбуваються в соціально-економічній сфері. Основою територіально-господарського комплексу міста є енергетична промисловість та будівельна галузь. Специфіка регіону обумовила відповідну структуру зайнятості населення: понад 53 % промислово – виробничого персоналу зосереджено в енергетичній промисловості та близько 34% - в будівництві. Вузька спеціалізація виробництва приводить до залежності економки міста від роботи двох підприємств ВП «ЮУ АЕС» та АТ «Юженергобуд».

В умовах спаду виробництва, відсутності сировини та обсягів будівництва, інших кризових явищ в місті немає практично немає ніяких резервів для маневру робочої сили.

В умовах переходу до ринкової економіки стан зайнятості населення напряму залежить від кількості робочих місць та їх ефективного використання. Аналіз відповідності попиту та пропозиції робочої сили показав, що попит значно менше пропозиції.

Продовження будівництва Ташлицької ГАЕС сприяє збільшенню потреби в робочій силі на будівельних підприємствах міста, що, відповідно, дає можливість збільшити рівень працевлаштування за сприяння служби зайнятості.

З метою розширення зайнятості та підвищення рівня життя населення доцільно запровадити державний механізм взаємопов’язаного регулювання такими важливими процесами, як ринок праці і доходи населення:

Це стосується:

створення додаткових робочих місць;
надання позик на підприємницьку діяльність, субсидій на розвиток додаткових робочих місць, інших пільгових позик підприємцям; коштів на профнавчання або перенавчання тощо;
створення банків даних щодо професій і спеціальностей, бірж тимчасових та громадських робіт;
створення умов ефективного функціонування відповідних органів ( державних, недержавних, громадських організацій – агенств, бірж, бюро та ін.) для забезпечення працевлаштування незайнятого населення;
надання інформаційних та консультативних послуг;
стимулювання створення нових робочих місць, зокрема для молоді, молодих спеціалістів, інших соціально незахищених груп, особливо в депресивних регіонах з критичною ситуацією на ринку праці;

- посилити координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, пов'язаної з розробленням та реалізацією заходів щодо ефективного використання трудових ресурсів;

- при формуванні загальнодержавних, галузевих та регіональних програм економічного і соціального розвитку, реалізації програм структурної перебудови економіки, інвестиційних, приватизаційних програм та програм реструктуризації підприємств: передбачати здійснення заходів щодо ефективного вирішення проблем зайнятості працівників;

- визначати галузеві та регіональні пріоритети створення нових та підвищення ефективності використання наявних робочих місць, введення виробничих потужностей та об'єктів соціальної сфери; передбачати залучення та ефективне використання капітальних вкладень, внутрішніх і зовнішніх інвестицій та інших фінансових надходжень для створення нових робочих місць, розширення зайнятості населення.

- узгодити проект Державної програми економічного і соціального розвитку на 2012 рік з проектом державної програми зайнятості населення на 2012 – 2014 роки;

- вжити заходів щодо посилення стимулювання роботодавців до створення додаткових робочих місць.

- посилити розвиток малого та середнього підприємництва, передусім у регіонах з критичною ситуацією на ринку праці, звернувши особливу увагу на населені пункти з пріоритетом монофункціональної структури виробництва;

- під час проведення конкурсів на розміщення державних замовлень надавати перевагу підприємствам з переважною чисельністю працюючих інвалідів з метою їх соціального захисту, стабілізації виробництва та збереження робочих місць для інвалідів;

- вжити заходів щодо визначення і забезпечення обсягів та професійно-кваліфікаційної структури підготовки фахівців і кваліфікованих робітників у навчальних закладах відповідно до потреб галузей економіки;

- посилити контроль за ефективністю використання робочої сили на підприємствах, розвитком системи професійного навчання кадрів на виробництві, реалізацією роботодавцем відтворювальної, стимулюючої та регулюючої функцій заробітної плати;

- посилити контроль за реструктуризацією галузей та окремих підприємств, особливо в регіонах (містах) з монофункціональною структурою виробництва,

- щодо соціального захисту працівників, які вивільнюються, та членів їх сімей;

- забезпечити внесення змін до законодавства, спрямованих на розширення видів активної підтримки безробітних та повернення їх до продуктивної праці;

- здійснити поступове наближення розміру допомоги по безробіттю до прожиткового мінімуму виходячи з фінансових можливостей Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

- посилити контроль за дотриманням законодавства про працю підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами з метою недопущення використання робочої сили без належного оформлення трудових відносин;

- вжити заходів щодо забезпечення соціального захисту громадян України, які тимчасово працюють за кордоном;

Навчаюся в ЗОШ №3 міста Южноукраїнська в 10 – А класі. Приймаю активну участь у всіх заходах та конкурсах нашого міста. Займаюся спортом та захоплююсь історією та філософією. Телефон: 098-89-580-30 (Горбенко Денис).

Blog