Розвиток сільського господа р ства й зе м е льна рефор м а

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА Й ЗЕМЕЛЬНА РЕФОРМА


Проблеми


Україна за природно-ресурсним та аграрним потенціалом посідає провідне місце у світі. Однак цей потенціал використовується вкрай неефективно, а агропромисловий комплекс України за рівнем розвитку значно відстає від передових країн світу і ЄС. Основні проблеми полягають у:


– низькій конкурентоспроможності продукції та її невідповідності міжнародним стандартам якості й безпеки;


– низькому рівні інвестицій і зростанні залежності від державного фінансування (з

3,3 млрд грн у 2004 р. до 11,2 млрд грн у 2008 р.);


– низькій економічній ефективності сільськогосподарського виробництва порівняно з іншими країнами16, використанні застарілих технологій;


– домінуванні в структурі експорту продукції з низьким рівнем переробки;


– катастрофічному падінні родючості ґрунтів і зростанні їх ерозії.


Основною причиною такої ситуації є низька інвестиційна привабливість сектору через:


– непередбачуваність адміністративного регулювання цін і обмежень експорту;


– неефективні механізми державної підтримки сільгоспвиробництва, що включають захист внутрішнього ринку від імпорту низькоякісної продукції, систему стандартизації, а також санітарних і фітосанітарних заходів, систему субсидування та інших фінансових інструментів підтримки;


– відсутність ринку землі сільськогосподарського призначення.


Цілі та завдання


Проведення системних реформ в агропромисловому комплексі має забезпечити технологічне переоснащення галузі й перетворення її на ефективний, конкурентоспроможний на внутрішньому й зовнішньому ринках сектор економіки.


Для цього необхідно створити умови для залучення інвестицій, які дозволять підвищити ефективність сільськогосподарського виробництва. Зокрема слід вирішити такі завдання:


– забезпечення передбачуваності регуляторної політики держави;


– удосконалення земельних відносин;


– удосконалення механізмів державної підтримки сільгоспвиробників;


– підвищення ефективності державного управління галуззю.


Необхідні кроки


Передбачуваність регуляторної політики можливо досягнути шляхом:

– відмови від адміністративного втручання в ціноутворення на сільськогосподарську продукцію, використання антимонопольного законодавства у випадку різкого коливання цін на сільгосппродукцію;


– відмови від будь-яких обмежень експорту сільськогосподарської продукції.


Для удосконалення земельних відносин необхідно:


– створення передумов для функціонування ринку землі, зокрема шляхом проведення інвентаризації земельних ресурсів, завершення видачі державних актів на право власності на землю, виділення меж земельних ділянок в натурі (на



місцевості);

удосконалення методичних підходів до грошової оцінки земель різних категорій з

метою визначення їх реальної ринкової вартості;


– створення електронного загальнодержавного кадастру землі й відповідної земельно-інформаційної бази даних;


– створення дієвої інфраструктури ринку землі;


– розробка механізмів регулювання ринку землі та ефективного обороту земель сільськогосподарського призначення;


– спрощення механізму виділення земельних ділянок під будівництво (див. розділ

«Дерегуляція й розвиток підприємництва»).


Удосконалення механізмів державної підтримки шляхом:


– удосконалення системи субсидування для підвищення конкурентоспроможності сектору відповідно до угоди просільське господарство у рамках СОТ (переорієнтація субсидування на напрями, що відповідають «зеленому ящику» за методологією СОТ);


– гармонізація системи стандартизації сільгосппродукції з нормами ЄС;


– захист українських товаровиробників від імпорту низькоякісної сільгосппродукції за рахунок використання технічного регулювання, дозволеного СОТ;


– розвиток кредитно-фінансових механізмів підтримки сільгоспвиробників, у т.ч.

лізингу сільськогосподарської техніки.


Підвищення ефективності державного управління агропромисловим комплексом і ролі місцевих органів виконавчої влади має відбуватися шляхом перерозподілу на користь місцевих органів влади повноважень і коштів, необхідних для реалізації проектів комплексного розвитку сільських територій.


Етапи реформи


І етап (до кінця 2010 р.):


– забезпечити передбачуваність державної політики, оголосивши про гарантію невтручання держави в регулювання цін на сільгосппродукцію і про відсутність обмежень на експорт;


– погодити з СОТ і впровадити технічне регулювання імпорту для обмеження ввезення низькосортної продукції та продукції низької якості;


– удосконалити систему субсидування відповідно до вимог СОТ.


ІІ етап (до кінця 2012р.):


– створити прозорий ринок земель сільськогосподарського призначення на основі єдиної системи земельного кадастру;

– створити ефективні професійні державні служби, які б відповідали за ведення кадастру та реєстрацію прав власності на землю;


– гармонізувати систему стандартів і технічного регулювання сільськогосподарської продукції згідно з нормами ЄС.


Індикатори успіху:


– підвищення рівня продуктивності праці в сільському господарстві щонайменше на

20 % до кінця 2014 року;


функціонування ринку землі сільськогосподарського призначення.