Міністерство праці та соціальної політики україни державна установа науково-дослідний інститут соціально-трудових відносин мінпраці україни праця та зайнятість осіб з інвалідністю в україні національна доповідь київ

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 23

2 Стан та структура інвалідності в Україні

Громадяни з інвалідністю становлять окрему значну за чисельністю соціально-демографічну групу у суспільстві. Незважаючи на те, що в них у тій чи іншій мірі наявні обмеження до життєдіяльності, ця категорія громадян хоче, може та повинна бути залученою до праці у доступних їм за станом здоров'я професійно-виробничих умовах. Отже, задля досягнення поставленої у цій Доповіді головної мети – здійснення оцінки стану зайнятості та умов працевлаштування інвалідів, виявлення позитивних зрушень за останні 5 років, висвітлення існуючих проблем та визначення напрямів удосконалення законодавчої та виконавчої практики з цих питань – у першу чергу виникає потреба дослідити стан та структуру інвалідності в Україні.

За даними Державного комітету статистики України за станом на 01.01.2009 р. чисельність інвалідів в державі становила 2430,1 тис. осіб, що є меншим на 164,3 тис. осіб у порівнянні із чисельністю інвалідів за станом на відповідну дату 2004 р. (Табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Чисельність інвалідів в Україні у 2004-2009 рр.*

(за станом на початок року, тис. осіб)

Категорія	Роки
Категорія	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Інваліди І групи	319,0	334,0	337,7	298,9	278,2	272,4
Інваліди ІІ групи	1229,3	1154,4	1128,4	1105,5	1104,6	1083,3
Інваліди ІІІ групи	900,1	848,5	906,5	959,5	1009,1	1034,9
Діти-інваліди	146,0	125,4	122,6	85,6	50,7	39,5
Всього**	2594,4	2462,3	2495,2	2449,5	2442,6	2430,1
* Незалежно від виду пенсії, яку вони отримують. ** З урахуванням пенсіонерів, звільнених з лав МО, МВС, МНС, СБУ, ДПА, Державного департаменту з питань виконання покарань, функція з визначення і виплати пенсій яким передана органам Пенсійного фонду згідно постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 р. №1522

Динаміку загальної чисельності інвалідів за регіонами України за 2004-2009 рр. наведено у Додатку 1.

Чисельність інвалідів в Україні у розрахунку на 1000 населення протягом останніх років (2006-2008 рр.) продовжувала залишатися незмінною – 53 особи (Рис. 1.1).

У регіональному розрізі у розрахунку на 1000 осіб населення найбільше інвалідів мешкає у Хмельницькій, Чернігівській, Житомирській, Волинській, Черкаській областях (Додаток 2). Аналіз розподілу загальної чисельності інвалідів за групами інвалідності свідчить, що за станом на 01.01.2009 р. питома вага осіб, які мають І групу інвалідності, становить 11,2%, ІІ групу – 44,6%, ІІІ групу – 42,6%. Питома вага дітей-інвалідів складала 1,6% від загальної чисельності інвалідів. Частка інвалідів ІІ групи із року в рік є вищою за питому вагу інвалідів інших груп, тобто наявна стійка тенденція до акумуляції в країні середніх форм втрати загального рівня здоров'я чи працездатності. Високою протягом 2004-2008 рр. продовжує залишатися чисельність дітей-інвалідів. За даними Державного комітету статистики України та Міністерства охорони здоров'я України, у 2008 р. в державі налічувалося 166213 дітей-інвалідів віком до 18 років (6,8% від загальної чисельності інвалідів та близько 2,0% від загальної чисельності дитячого населення). Чисельність дітей-інвалідів у регіональному розрізі у 2004-2008 рр. наведена у Додатку 3.

Протягом останніх років щорічно вперше визнаються інвалідами в середньому 200,0 тис. осіб із числа дорослого населення (Рис. 1.2).

________________

* Населення у віці 16 років і старше – 2003 р., 2004 р.; населення у віці 18 років і старше – 2005 р., 2006 р., 2007 р., 2008 р.

Як видно із Рис. 1.2, тенденція до стійкого зниження чисельності вперше визнаних інвалідами розпочалася із 2005 р. Найменшою за весь період, що аналізується, чисельність вперше визнаних інвалідами була у 2008 р. – 183,5 тис. осіб. У 2008 р. порівняно із 2004 р. чисельність осіб, які вперше були визнані інвалідами, зменшилася на 15,0%.

Серед осіб, яких вперше визнано інвалідами, у 2008 р. більшість – 146721 особа, або 80,0% становили особи працездатного віку. Із загальної чисельності вперше визнаних інвалідами у 2008 р. 69,4%, або 127268 осіб мешкає у міських поселеннях, решта – 30,6%, або 56226 осіб – у сільській місцевості. Із загальної чисельності вперше визнаних інвалідами 2,8%, або 5212 осіб – інваліди внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі – ЧАЕС). Слід зазначити, що рівень первинної інвалідизації населення внаслідок аварії на ЧАЕС має негативну тенденцію до збільшення навіть незважаючи на те, що з часів аварії минуло вже понад 20 років, протягом яких було вжито значну кількість заходів щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, особливо в частині зниження рівня захворюваності та інвалідизації населення. Так, якщо у 2004 р. питома вага вперше визнаних інвалідами внаслідок аварії на ЧАЕС становила 2,5% (5301 особа) від загальної чисельності усіх вперше визнаних інвалідами, то у 2008 р., як вже було зазначено вище, – 2,8% (5212 осіб). Таке підвищення питомої ваги вперше визнаних інвалідами внаслідок аварії на ЧАЕС обумовлене головним чином соціальним стимулом – значним підвищенням розміру пенсій та соціальних пільг інвалідам цієї категорії у 2006 році – році 20-ти річчя Чорнобильської катастрофи. Цей соціальний стимул спонукав значну чисельність громадян, які мали об'єктивні показання до встановлення інвалідності, але не зверталися за її оформленням до медико-соціальних експертних комісій (далі – МСЕК), звернутися до цих установ за встановленням інвалідності.

У розрахунку на 10000 населення відповідного віку найбільша чисельність вперше визнаних інвалідами у працездатному віці спостерігалася у 2005-2006 рр. (Рис. 1.3).

Взагалі протягом усього періоду, що аналізується, (окрім 2004 р.) спостерігається негативна тенденція до переважання серед вперше визнаних інвалідами осіб працездатного віку над чисельністю осіб у віці, старшому за працездатний. Висока чисельність серед вперше визнаних інвалідами осіб у працездатному віці призводить до втрати трудового потенціалу населення, спричиняє різке зниження конкурентоспроможності вітчизняного трудового капіталу. Отже, з метою збереження трудового потенціалу населення держави, особливо за сучасних негативних тенденцій демографічного розвитку, виникає необхідність розроблення на державному рівні комплексу заходів щодо скорочення рівня первинної інвалідності населення та сприяння залучення якомога більшої чисельності інвалідів працездатного віку до зайнятості у доступних їм за станом здоров'я умовах праці.

Аналіз показників первинної інвалідності у регіональному розрізі свідчить про їх значну варіабельність. Зокрема, високим є рівень первинної інвалідності як серед дорослого населення, так і серед населення працездатного віку. Так, у 2008 р. значно вищим за середній по Україні показник первинної інвалідності дорослого населення (49 осіб) мав місце у Хмельницькій, Вінницькій, Чернігівській, Донецькій, Житомирській, Львівській, Миколаївській областях та м. Севастополі – 62; 57; 55; 54; 53; 53; 53; 53 особи відповідно.

Вищим у 2008 р. за середній по Україні показник первинної інвалідності населення працездатного віку (55 осіб) є у Хмельницькій, Донецькій, Чернігівській, Житомирській областях – 69; 67; 64; 63 особи відповідно. Рейтингову оцінку показників первинної інвалідності дорослого населення та населення працездатного віку в Україні у 2008 р. наведено у Додатках 4, 5.

За період, що аналізується, майже не відбулося суттєвих змін у структурі основних класів хвороб, за якими було встановлено первинну інвалідність. У 2008 р. так само, як і у 2004 р., на першому місці за поширеністю серед усіх класів хвороб залишаються хвороби системи кровообігу. Однак чисельність вперше визнаних інвалідами на 10000 осіб відповідного віку внаслідок хвороб системи кровообігу у 2008 р. зменшилася порівняно із 2004 р. майже у півтора рази із 17 до 12 осіб (Рис. 1.4).

Означена позитивна тенденція обумовлена:

виконанням державних цільових програм – Програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні та Державної програми запобігання та лікування серцево-судинних і судинно-мозкових захворювань на 2006-2010 роки. Ці програми базуються на сучасних міжнародних підходах до профілактики, лікування серцево-судинних і судинно-мозкових захворювань і передбачають систематичну міжвідомчу взаємодію із залученням громадськості та світового співтовариства;
впровадженням в практику роботи МСЕК розробок Українського державного НДІ медико-соціальних проблем інвалідності щодо об'єктивізації критеріїв інвалідності у хворих на гіпертонічну хворобу та розробленням системи реабілітації інвалідів даної категорії.

У структурі первинної інвалідності після хвороб системи кровообігу друге місце припадає на онкопатологію – 9 випадків на 10000 осіб відповідного віку як у 2004 р., так і у 2008 р. (Рис. 1.4). У 2006 р. відбувалося інтенсивне виконання програми "Онкологія": проведення скринінгових обстежень з метою виявлення передракових захворювань, оздоровлення таких хворих, створення мамологічних кабінетів у центральних районних лікарнях, забезпечення спеціалізованих онкологічних закладів хіміотерапевтичними препаратами. Виконання цих заходів у майбутньому із забезпеченням комплексного лікування онкологічних хворих переважно у спеціалізованих онкологічних закладах сприятиме зниженню первинної інвалідності внаслідок новоутворень.

Як видно із Рис. 1.4, дещо знизилася у 2008 р. порівняно із 2004 р. поширеність первинної інвалідності внаслідок травм, отруєнь та деяких інших наслідків дій зовнішніх причин – з 7 до 6 осіб на 10000 населення відповідного віку (далі – первинна інвалідність внаслідок травм). Високі показники первинної інвалідності внаслідок травм зареєстровані у 2008 р. у Донецькій, Рівненській областях, АР Крим, Волинській та Чернігівській областях – 8,9; 8,5; 7,4; 7,3; 7,3 випадки на 10000 дорослого населення (при середньому по Україні показнику у 2008 р. – 6 випадків на 10000 дорослого населення). Зберігається високий рівень інвалідності в значній частині областей внаслідок всіх травм. При цьому спостерігаються відносно низькі показники рівнів інвалідності внаслідок виробничих травм – в середньому 0,7 випадків на 10000 дорослого населення по Україні. Це може бути пов'язано із скороченням виробництва та робочих місць через фінансово-економічну кризу.

На теперішній час значно вищі показники первинної інвалідності внаслідок виробничих травм спостерігаються в старопромислових регіонах: Донецькій, Дніпропетровській та Луганській областях (2,5; 1,2; 1,2 випадки на 10000 дорослого населення). Це може бути пов'язане із недофінансуванням заходів із профілактики травматизму, послабленням контролю за технікою безпеки, ліквідацією медичних частин при крупних промислових підприємствах тощо.

У структурі первинної інвалідності інвалідність дорослого населення внаслідок захворювань кістково-м'язової системи і сполучної тканини посідає 4-те рангове місце – 5 випадків на 10000 дорослого населення як у 2004 р., так і у 2008 р. (Рис. 1.4). Високі показники первинної інвалідності внаслідок захворювань кістково-м'язової системи спостерігаються у Полтавській, Вінницькій областях, м. Севастополі, Донецькій, Хмельницькій областях – 7,9; 6,9; 6,8; 6,6; 6,6 випадків на 10000 дорослого населення (при середньому по Україні показнику в 2008 р. – 5,0 випадків на 10000 дорослого населення). Незмінною із 2004 р. залишається поширеність первинної інвалідності внаслідок розладів психіки та поведінки – 3 випадки на 10000 осіб дорослого населення (Рис. 1.4).

Певні зміни відбулися у структурі первинної інвалідності за основними причинами інвалідності. Так, чисельність вперше визнаних інвалідами від загального захворювання досягла найнижчого значення у 2008 р. – 155,8 тис. осіб, тобто зменшилась на 16,0% порівняно із 2004 р. (Рис. 1.5). Чисельність вперше визнаних інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві та профзахворювання найбільшою була у 2004 р. – 7,4 тис. осіб, найменшою – у 2005 р. – 6,6 тис. осіб. У 2008 р. чисельність вперше визнаних інвалідами від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання зменшилася порівняно із 2004 р. лише на 6,8%.

У середньому майже 7,0 тис. осіб щорічно визнаються інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, що головним чином обумовлено використанням на виробництві застарілих технологій, відсутністю заходів із модернізації обладнання, порушенням вимог безпеки та охорони праці тощо.

Загальна чисельність осіб, вперше визнаних інвалідами з дитинства, у 2008 р. становила 16,6 тис. осіб, що майже у 2,0 рази більше, ніж у 2006 р. (Рис. 1.5).

Чисельність вперше визнаних інвалідами з числа військовослужбовців протягом 2004-2007 рр. мала стійку тенденцію до зниження (з 6,4 до 4,0 тис. осіб). Лише у 2008 р. чисельність вперше визнаних інвалідами з числа військовослужбовців незначно збільшилася (на 200 осіб) у порівнянні із 2007 р. Взагалі у 2008 р. порівняно із 2004 р. чисельність вперше визнаних інвалідами з числа військовослужбовців зменшилася у 1,5 рази. Серед вперше визнаних інвалідами у 2008 р. питома вага інвалідів з дитинства у сільській місцевості на 2,4% перевищує відповідний показник для міських поселень. Однак це навряд чи обумовлено кращим станом здоров'я сільського населення, скоріше за все значно нижча чисельність серед вперше визнаних інвалідами інвалідів з дитинства є наслідком менших можливостей доступу сільського населення до ранньої діагностики захворювань. Розподіл осіб, які вперше визнані інвалідами у 2008 р., за причинами інвалідності, у т.ч. у міських поселеннях та сільській місцевості, наведено у Додатку 6.

Таким чином, наведений вище аналіз стану та структури інвалідності дає підстави стверджувати, що через високий рівень інвалідизації населення країна щорічно втрачає значний обсяг людського капіталу. Зазначене відбувається на тлі стійкої депопуляції населення, що спостерігається в Україні протягом останніх 18 років. Отже, з метою збереження та примноження у подальшому людського капіталу виникає нагальна потреба розроблення (як на державному, так і на регіональному рівнях) комплексу заходів, націлених на зниження й попередження інвалідності та повніше використання реабілітаційного потенціалу інвалідів шляхом залучення їх до праці.

Blog

2 Стан та структура інвалідності в Україні