Грамотное и качественное выполнение всех видов научных работ

Вид материала

Документы

Содержание 1 Теоретичні основи кредитних операцій комерційних банків Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке. Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке. Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке. 3 Вдосконалення кредитної політики в комерційному банку Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке. Список використаной літературі

Подобный материал:

• Грамотное и качественное выполнение всех видов научных работ, 472.21kb.
• Грамотное и качественное выполнение всех видов научных работ, 232.04kb.
• Грамотное и качественное выполнение всех видов научных работ, 393.28kb.
• Грамотное и качественное выполнение всех видов научных работ. Скидки, оригинальность,, 974.5kb.
• Грамотное и качественное выполнение всех видов научных работ. Скидки, оригинальность,, 544.11kb.
• Грамотное и качественное выполнение всех видов научных работ. Скидки, оригинальность,, 1402.2kb.
• Грамотное и качественное выполнение всех видов научных работ. Скидки, оригинальность,, 929.72kb.
• Грамотное и качественное выполнение всех видов научных работ. Скидки, оригинальность,, 593.32kb.
• Грамотное и качественное выполнение всех видов научных работ, 623.73kb.
• Литература, 755.58kb.

Для титульного листа


ЗМІСТ

Вступ..............................................................................................................................4

1 Теоретичні основи кредитних операцій комерційних банків..............................7

1.1 Суть і види кредитних операцій комерційних банків. Порядок видачі кредиту..........................................................................................................................7

1.2 Кредитна політика комерційних банків..........................................................22

1.3 Управління кредитними операціями в комерційних банках.........................29

2 Аналіз кредитної політики комерційного банку (на прикладі ЗАТ КБ «Приватбанк»)............................................................................................................45

2.1 Коротка характеристика і аналіз основних показників діяльності банку............................................................................................................................45

2.2 Аналіз структури і динаміки кредитного портфеля ЗАТ КБ «Приватбанк».............................................................................................................57

2.3 Аналіз ефективності кредитних операцій ЗАТ КБ «Приватбанк» і порівняльна характеристика умов надання кредитів…………………………......65

3 Вдосконалення кредитної політики в комерційному банку..............................85

3.1 Загальні напрями поліпшення кредитної політики банку............................85

3.2 Прогнозування динаміки кредитних операцій Приватбанку за допомогою методів кореляційно-регресійного аналізу..............................................................97

Висновок...................................................................................................................108

Список використаної літератури............................................................................112

Додаток А. Баланс ЗАТ КБ «Приватбанк» на 31.12.2006 г………………….....117

Додаток Б. Баланс ЗАТ КБ «Приватбанк» на 31.12.2007 г..................................118

Додаток В. Звіт про фінансові результати ЗАТ КБ «Приватбанк» за 2006 рік...............................................................................................................................119

Додаток Г. Звіт про фінансові результати ЗАТ КБ «Приватбанк» за 2007 рік...............................................................................................................................120

Додаток Д. Структура кредитів Приватбанку по видах економічної діяльності в 2005-2007 роках........................................................................................................121

Додаток Е. Структура кредитів Приватбанку по видах економічної діяльності на 31.12.2007 р. (у вигляді кругової діаграми)...........................................................123


ВСТУП


Зміни, що відбуваються в економіці України, припускають істотні зміни у взаєминах між комерційними банками і суб'єктами господарювання. Висока ризикована банківської діяльності головним чином пов'язана з умовами і результатами діяльності його клієнтів. Аналіз структури активів банківської системи України свідчить про те, що більш третині з них доводиться на кредитний портфель. Кредитні операції банку є ведучими серед інших як по прибутковості, так і по масштабності розміщення коштів.

У нинішніх умовах господарювання, українські комерційні банки вимушені працювати в надзвичайних обставинах. Вони опинилися в центрі багатьох суперечливих, кризових і важко прогнозованих процесів, що відбуваються в економіці, політиці і соціальній сфері. Криза неплатежів підвищує ризик не повернення позики клієнтом банку. Тому в сьогодення час важливо визначити ефективність операцій по використанню кредитних ресурсів, їх поворотність, отримання відсотків за користування ними і подальше розміщення. Невід'ємна умова ефективного існування підприємства, а банк - це комерційне підприємство, в сучасному конкурентному середовищі - створення ефективного механізму управління грошовими потоками, що забезпечує формування оперативної і достовірної інформації, регулювання взаєморозрахунків, підвищення платіжної дисципліни і, зрештою, прискорення оборотності грошових коштів.

Найприбутковішою і одночасно самою ризикованою є кредитна діяльність банку. Збалансоване зростання об'єму кредитів і поліпшення їх якості є необхідною умовою досягнення і підтримки стабільного функціонування і розвитку комерційних банків, їх позитивного впливу на розвиток економіки України.

Досліджувана тема знайшла відображення в працях багатьох українських і зарубіжних економістів, а зокрема А.М. Герасимовіча, О. В. Дзюблюка, Р. Р. Ермоленко, А. Л. Лобанова, Р. Шевченка, М. Ськоулза, Лаврушина, Зотова, Никітіной і Н. Соколінськой. Ці економісти достатньою мірою досліджували особливості і методики аналізу кредитних операцій банку, проте у області управління кредитними операціями їх методики є достатньою мірою застарілими. На сьогодні найбільш популярними методами збільшення об'ємів кредитування є, перш за все, маркетингові методи. Тому актуальність даної теми полягає в розробці нових підходів до управління кредитними операціями банку.

Метою написання даної дипломної роботи є аналіз організації вдосконалення кредитної діяльності комерційного банку і розробка практичних заходів щодо збільшення об'ємів і підвищення ефективності кредитних операцій.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

 вивчити суть кредиту, його роль в діяльності підприємства;

 визначити види кредитний операцій і їх характеристики;

 розглянути механізм кредитування господарської діяльності підприємств;

 охарактеризувати банк як об'єкт аналізу;

 оцінити структуру і динаміку кредитних операцій, ефективність операцій по використанню кредитних ресурсів;

 визначити шляхи розширення кредитних операцій;

 виробити рекомендації по підвищенню ефективності кредитування.

Об'єктом дослідження в даній дипломній роботі є ЗАТ КБ «Приватбанк» - найбільший банк країни по ряду абсолютних показників діяльності, зокрема об'ємам активів, статутного капіталу, кредитних і депозитних операцій.

Предметом дослідження є організація кредитно-аналітичної роботи в банку.

Методологічною і інформаційною базою для написання дипломної роботи є Закони України, Ухвали органів виконавчої влади, праці українських і зарубіжних учених, звітність об'єкту аналізу і електронні ресурси.

У тексті дипломної роботи використовуються наступні прийоми і методи: вертикально-горизонтальний аналіз, порівняльний аналіз, метод угрупувань, розрахунок фінансових коефіцієнтів, і графічного аналіз, чинника .

Практична цінність роботи полягає в тому, що за наслідками аналізу дані конкретні рекомендації (зокрема, підтверджені розрахунками) по підвищенню об'ємів і ефективності кредитування.

Дипломна робота складається з введення, трьох розділів, 8 підрозділів, висновки, списку використаних літературних джерел, який включає 57 найменувань. Текст дипломної роботи викладений на 123 сторінках машинописного тексту і включає 20 таблиць, 16 малюнків і 6 додатків.


1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ


1.1 Суть і види кредитних операцій комерційних банків. Порядок видачі кредиту


Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.

лічних і структурних змін в економіці і області;

5) наявність державних замовлень і державної підтримки;

6) історія погашення кредиту у минулому;

7) форма власності.

Комерційними банками різних країн на сьогодні використовується багато систем оцінки кредитоспроможності позичальника. Ці системи відрізняються один від одного кількістю показників, які застосовуються, як складові частини загального рейтингу позичальника, а також різними методиками складання характеристик і визначення їх пріоритетності. Так в практиці банків США застосовується "правило п'яти Сі".

Останнім часом знайшли своє втілення в практиці європейських, американських, росіян і деяких українських банків методики аналізу кредитоспроможності клієнта - системи САМРАRІ і РАRТ, які базуються на послідовному розгляді зафіксованих в кредитній заявці і фінансових документах найважливіших чинників, які характеризують клієнта, з метою виявлення потенційного ризику надання кредитної позики.

Ці методи оцінки кредитоспроможності позичальника стали досить популярними завдяки вдалому об'єднанню в них аналізу особистих і ділових якостей клієнта.

Та все ж класичним підходом до оцінки кредитоспроможності позичальника вважається аналіз бухгалтерського балансу підприємства. Проте бухгалтерська звітність - не єдине джерело інформації для аналізу кредитоспроможності. Більшість фінансових показників дають лише загальне уявлення про стан клієнта. Тому додатково розглядають репутацію позичальника, його кредитну історію і інше.

Оцінка кредитоспроможності позичальника може здійснюватися двома методами:

 метод коефіцієнтів базується на відборі оптимальних для конкретного позичальника коефіцієнтів і їх нормативних значень і аналізі їх в динаміці і порівнянні з середнім значенням в області або із значеннями на аналогічних підприємствах;

 метод рейтингової оцінки базується на привласненні певної оцінки (балу) за чи значення того іншого показника в кожній групі коефіцієнтів (на вибір банку) відповідно встановленої банком шкали. Потім виводять загальну оцінку (бал), яка і визначає ступінь кредитоспроможності конкретного позичальника.

Кожен банк застосовує свої методи оцінки кредитоспроможності позичальників, проте всі ці методи підпорядковані певній системі фінансових показників, які характеризують клієнта: обов'язковість в розрахунках за раніше одержані кредити, поточний фінансовий стан, здатність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел.

Питання оптимального набору показників, які найоб'єктивніше відбивали б фінансовий стан підприємства, кожен банк вирішує самостійно.

Визначення умов кредитування. Рішення об надання кредитів позичальникам, незалежно від запрошуваного розміру кредиту, приймається колегіально (Правлінням банку, Кредитним комітетом, і т. д.) більшістю голосів і оформляється протоколом.

Фахівці кредитного підрозділу ще до укладення кредитної угоди між банком-кредитором і позичальником повинні чітко і глибоко:

 вивчити і проаналізувати надані позичальником документи, його кредитну історію, здійснити перевірку і обстеження діяльності суб'єкта господарювання;

 здійснити оцінку кредитоспроможності позичальника і гаранта або поручителя;

 проаналізувати техніко-економічне обґрунтування заходу, який пропонується до кредитування, оцінити його ефективність, окупність;

 визначити ступінь ризику кредитної операції;

 визначити умови кредитування: розмір кредиту, порядок його надання, термін користування і терміни погашення, розмір процентної ставки, терміни сплати відсотків, економічні санкції у разі невиконання умов договору;

 здійснити експертизу проектно-кошторисної документації або внести пропозицію щодо залучення до цієї роботи фахівців із сторони.

Фахівці служби безпеки або працівники, відповідальні за забезпечення безпеки кредитної діяльності:

 перевіряють достовірність документів, наданих позичальником для отримання кредиту;

 вивчають історію взаємин позичальника з фінансовими установами;

 перевіряють надійність партнерів позичальника, які причетні до кредитної операції, реальність виконання ними своїх зобов'язань;

 перевіряють наявність майна, яке пропонується в заставу, визначають можливість і доцільність ухвалення банком такої застави;

 здійснюють контроль за збереженням закладеного майна;

 у разі невиконання позичальником умов кредитного договору вживають заходи щодо задоволення вимог банку за рахунок предмету застави.

Фахівці юридичного відділу:

 розглядають наявність і правильність оформлення засновницьких документів, реєстраційних свідоцтв, патентів, ліцензій на здійснення різних видів господарської діяльності, документів, які підтверджують право оренди, володіння землею, майном, гарантують здійснення кредитної операції.

 розглядають договори (контракти, які супроводжують кредитну операцію).

Кожна з вказаних служб готує і подає кредитному комітету свої висновки щодо можливості і умов видачі кредиту, його суми, терміну, умов погашення, процентних ставок, форми забезпечення зобов'язань.

На підставі виведень служб банку кредитний комітет ухвалює відповідне рішення, яким дає свою згоду на надання кредиту. Цим завершується четвертий етап процедури отримання кредиту.

Після укладення кредитного договору наступним етапом процедури отримання кредиту є надання кредиту позичальнику. Тому кредитний відділ дає розпорядження операційному відділу про відкриття рахунку для обліку.

Видача кредиту проводиться в порядку, передбаченому в кредитному договорі.

У банківській практиці відомо два основні методи кредитування:

а) одноразова видача кредиту на конкретний термін, коли питання про надання позики кожного разу вирішують індивідуально, з обов'язковим оформленням пакету документів, необхідних для отримання позики;

б) видача кредиту у міру виникнення потреби в ньому впродовж наперед обумовленого періоду. При цьому документи необхідні для видачі позики, оформляють тільки один раз на початку кредитної угоди між банком і позичальником. Такі позики видають у межах наперед Встановленого банком ліміту кредитування, який вичерпується у міру того, як позичальник використовує позику.

По першому методу банки можуть видавати :

 одноразові позики;

 гарантійні (резервні) позики.

По другому методу банки можуть застосовувати:

 кредитування через відкриття кредитної лінії;

 кредитування з контокорентного рахунку;

 овердрафтне кредитування.

Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.

В даний час Національний банк України все ще допускає розподіл кредитних ресурсів колишнім спеціалізованим банкам, що не відповідає ринковим методам управління ресурсами. Разом з тим, останнім часом Національним банком України передбачається видача кредитів комерційним банкам у порядку рефінансування при дотриманні наступних умов:

 видача кредиту клієнтам комерційного банку по пріоритетних напрямах (на оплату імпортного устаткування для виробництва товарів народного споживання і оплату сировини для легкої і текстильної промисловості, а також на конверсію виробництва);

 аналіз фінансового стану банку і перспективи погашення кредиту;

 мобілізація власних кредитних ресурсів комерційного банку і відсутність видачі міжбанківських кредитів іншими банками;

 економічне обґрунтування з напрямом використання кредиту;

 переуступка Національному банку України заставного права на майно клієнтів, прийнятого комерційними банками як забезпечення кредиту;

 укладення кредитного договору, де повинні передбачатися термін і розмір кредиту, порядок видачі і погашення, процентна ставка і зобов'язання по заставі.

Міжбанківський кредит - значне джерело коштів для підтримки стабільності кредитного потенціалу. У зарубіжній практиці міжбанківське кредитування [17, с.29 ]:

 здійснюється, як правило, в цілях підтримки поточної ліквідності банку або забезпечення рентабельного вкладення коштів;

 носить в основному короткостроковий характер;

 є оперативним за способом надання коштів;

 відбувається в рамках кореспондентських відносин банків;

 є дорогим по відношенню до інших джерел кредитним потенціалом банку.

Розвиток міжбанківського кредитування забезпечує хороша інформаційна база, що характеризує фінансовий стан банків, їх платоспроможність і ліквідність. На практиці необхідні публікації балансів.

Хороші знання тенденції на кредитному ринку дають можливість комерційному банку проводити ділову політику ефективно і еластично, а кошти свого кредитного потенціалу використовувати вільніше.

Якщо комерційний банк має ясну картину на кредитному ринку, то тим самим він забезпечує для себе можливість отримання міжбанківського кредиту на кредитному ринку у момент виникнення власних зобов'язань без ризику неліквідності. Крім того, кредитний ринок дозволяє банку підтримувати високу ліквідність своїх коштів продажем їх на цьому ринку.

Кредитна політика комерційного банку забезпечує безперервне використання всіх коштів, які створюються для задоволення належних погашенню зобов'язань і мінімального резерву ліквідності. Залишок коштів необхідно реалізувати на грошовому і кредитному ринку. Всі операції на грошовому і кредитному ринку регулюються особливими рішеннями органів управління банку.

Одна з основних цілей банківської політики в розподілі коштів кредитного потенціалу - це забезпечення відповідності структури джерел коштів із структурою активів банку. Так, в США немає узаконеного коефіцієнта ліквідності, його визначення і підтримка є завданням керівництва банку. При цьому виходять з того, що тип привернутих депозитів, джерело їх походження і стабільність є головними чинниками, що визначають ліквідність.

Таким чином, кредитна політика є найважливішим інструментом досягнення стратегічної мети комерційного банку. Від її успішної реалізації багато в чому залежить фінансовий результат банківської установи. Найважливішим завданням кредитної політики є ефективна оцінка кредитоспроможності позичальника.


1.3 Управління кредитними операціями в комерційних банках


Всі методи управління кредитними операціями комерційних банків можна розділити на дві великі групи: це методи, використовувані Центральним банком країни і методи управління, якими користується кожен конкретний комерційний банк. Оскільки об'єктом даної роботи є комерційний банк, то ми детально не зупинятимемося на інструментах управління кредитними операціями з боку державних органів, обмежившись коротким описом їх. Це пов'язано з тим, що використання тих або інших методів регулювання з боку Центробанку спричиняє за собою можливу зміну в кредитній політиці комерційних банків.

Кредитно-грошова політика Центральних банків різних країн залежно від стану економіки направлена або на стимулювання кредиту і грошової емісії (кредитна експансія), або на їх заборону і обмеження (кредитна рестрикція). В умовах падіння виробництва і збільшення безробіття центральні банки намагаються пожвавити кон'юнктуру шляхом розширення кредиту і зниження норми відсотка. Навпаки, економічний підйом часто супроводжується зростанням цін і нарощуванням диспропорцій в економіці. У таких умовах центральні банки прагнуть запобігти економічному буму [42, с.248].

Для регулювання економіки ними використовуються наступні методи грошово-кредитної політики:





Малюнок 1.4 - Методи грошово-кредитної політики


До загальних методів відносяться такі інструменти кредитної політики, як:

1) Облікова (дисконтна) політика, що є старим методом кредитного регулювання: вона активно застосовується з середини ХIХ в. Виникнення цього інструменту було пов'язано з перетворенням центрального банку в кредитора комерційних банків. Останні передисконтовували у нього свої векселі або одержували кредити під власні боргові зобов'язання. Підвищуючи ставку за кредитами (облікову ставку, або ставку дисконту), центральний банк спонукав інші кредитні установи скорочувати запозичення. Це утрудняло поповнення банківських ресурсів, вело до підвищення процентних ставок і, кінець кінцем, до скорочення кредитних операцій [46, с.2].

Найбільшою популярністю облікова політика користувалася в кінці ХIХ - початку ХХ в. У 30 - 40-х р.р. нашого сторіччя центральні банки проводили рекомендовану Кейнсом політику “дешевих грошей”, тобто низьких процентних ставок і рясного кредитування. У Англії з 1932 по 1951 р. облікова ставка зберігалася на рівні 2%, в США з 1937 по 1948 р. - 1%. Велику роль в підтримці низьких ставок зіграло прагненні забезпечити фінансування казначейства на пільгових умовах і в період після другої світової війни. З 50-х рр. в багатьох країнах активізувалося використання облікової політики. Але в цілому значення цього методу регулювання в порівнянні з іншими знизилося. Але в той же час в Україні даний метод регулювання має велике значення, оскільки багато ставок за кредитами банків формуються на основі облікової ставки НБУ і можуть навіть змінюватися услід за зміною цієї ставки.

2) Операції на відкритому ринку полягають в продажі або покупці центральним банком у комерційних банків державних цінних паперів, банківських акцептів і інших кредитних зобов'язань по ринковому або наперед оголошеному курсу. У разі покупки Центральний банк переводить відповідні суми комерційним банкам, збільшуючи тим самим залишки на їх резервних рахунках. При продажі Центральний банк списує суми з цих рахунків. Таким чином, вказані операції відображаються на стані резервної позиції банківської системи і використовуються як спосіб її регулювання [46, с.2].

3) Встановлення норм обов'язкових резервів комерційних банків, що, з одного боку, сприяють поліпшенню банківської ліквідності, а з іншою - ці норми виступають як прямий обмежувач інвестицій. Зміни норм обов'язкових резервів - метод прямої дії на кредитоспроможність банків, тому багато економістів вважають останній дуже сильним, і він рідко використовується. Вперше його застосували в США в 1933 р.

До селективних же зараховують наступні:

1) Контроль по окремих видах кредитів, що часто практикується по кредитах під заставу біржових цінних паперів, по споживчих позиках на покупку товарів в розстрочку, по іпотечному кредиту. Регулювання споживчого кредиту звичайно вводиться в періоди напруги на ринку позикових капіталів, коли держава прагне перерозподілити позикові капітали на користь окремих галузей або обмежити об'єми споживчого попиту.

2) Регулювання ризику і ліквідності банківських операцій. Державний контроль за ризиком у всьому світі посилюється в останні два десятиліття. Характерний, що ризик банківської діяльності визначається не через оцінку фінансового положення боржників, а через зіставлення виданих кредитів з сумою власних резервів.

Так, при кредитуванні клієнтури в багатьох країнах банки повинні дотримувати ряд принципів. Як правило, розмір кредитів, виданих одному клієнту або їх взаємозв'язаній групі (наприклад, фірмам, що розробляють одне родовище) повинен складати певний відсоток від суми власних коштів банку, в США не більше 10, у Франції - 75 %, у Росії - 25%. У розвинених країнах визначається також співвідношення об'ємів кредитних операцій і власних коштів.

Таким чином, сучасні держави володіють цілою системою методів регулювання економіки, причому, складові її інструменти відрізняються не тільки по силі дії на кредитний ринок, але і по сферах їх застосування, що при правильній оцінці ситуації дозволяє знайти оптимальне рішення, що виводить країну з вірогідної кризи.

Розглянемо форми і методи управління кредитними операціями з боку самих комерційних банків. Всі вони повинні бути взаємозв'язаними і складати єдину систему управління. У свою чергу, дана система повинна включатися в загальну систему менеджменту банку.

Банківський менеджмент можна охарактеризувати як процес управління банком шляхом постановки цілей і розробки способів їх досягнення. Процес управління позиковими операціями є складовою частиною процесу управління банком в цілому. Управління позиковими операціями, що розглядається як процес, включає такі елементи (див. малюнок 1.5)




Малюнок 1.5 - Управління кредитними операціями як складова частина процесу банківського менеджменту


Складовими елементами процесу банківського менеджменту є наступні функції: банківське планування (у тому числі планування кредитних операцій); організація діяльності банку (у тому числі організація здійснення кредитних операцій); банківський контроль (у тому числі контроль за кредитними операціями); мотивація банківського персоналу (у тому числі мотивація кредитного персоналу); координація діяльності банку (у тому числі координація взаємодії кредитних операцій зі всіма операціями банку).

Планування кредитних операцій. Планування в його новому розумінні визначає цілі діяльності банку і способи їх досягнення. В зарубіжній практиці планові підрозділи є одними з наймогутніших організацій, добре оснащених технічно і укомплектованих висококваліфікованим персоналом. Оцінка загального рівня управління кредитними операціями включає питання про наявність і зміст кредитної політики.

В міжнародній практиці вважається, що ризик банку підвищується, якщо банк не має кредитної політики; якщо банк має кредитну політику, але не довів її до зведення всіх виконавців і якщо банк має суперечливу кредитну політику.