Професор, д ю. н., член-кореспондент Академії правових наук України, президент Інституту прикладних гуманітарних досліджень м
| Вид материала | Документы |
- Компаративний дискурс соціально-гуманітарних наук Юридична компаративістика в пост-постмодерністській, 2088.13kb.
- Національна академія наук україни інститут прикладних проблем механіки І математики, 198.53kb.
- Андидат юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України,, 6423.4kb.
- В. Н. Денисов доктор юридичних наук, член-кореспондент Академії правових наук України,, 4168.77kb.
- У праві, 502.37kb.
- Інститут сільськогосподарської мікробіології Української академії аграрних наук Цикл, 180.26kb.
- Організащйний комітет голова оргкомітету, 57.27kb.
- Е. Л. Носенко експериментальна психологія, 184.92kb.
- Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького, 310.53kb.
- Реферат циклу робіт на здобуття Державної премії України в галузі науки І техніки, 169.38kb.
Завідуючий юридичним сектором В. В. Баклаєв
Положення про посвідчення біженця
ЗАТВЕРДЖЕНО
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1527
1. Посвідчення біженця (далі – посвідчення) є паспортним документом, який посвідчує особу та підтверджує факт надання їй в Україні статусу біженця і є дійсним для реалізації прав та виконання обов’язків, передбачених Законом України «Про біженців».
2. Посвідчення видається іноземцю або особі без громадянства, які досягли шістнадцятирічного віку, органом міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі – орган міграційної служби) на підставі рішення Держкомнацміграції про надання іноземцю або особі без громадянства в Україні статусу біженця.
Дитині, яка розлучена із сім’єю і якій надано в Україні статус біженця, посвідчення видається до досягнення нею шістнадцятирічного віку.
Посвідчення реєструється у спеціальному журналі. Номер посвідчення та дата його видачі заносяться також у довідково-інформаційний банк даних централізованої інформаційної системи Держкомнацміграції.
3. Бланки посвідчення є документами суворої звітності, які виготовляються за замовленням Держкомнацміграції за затвердженим Кабінетом Міністрів України зразком.
4. Бланки посвідчення виготовляються у формі книжечки, що складається з обкладинки і 16 сторінок.
На лицьовому боці обкладинки виконано напис «Україна», нижче – зображення малого Державного Герба України, під ним – напис «Посвідчення біженця».
На внутрішньому лівому боці обкладинки надруковано такий текст «Цей документ посвідчує особу та підтверджує факт надання їй в Україні статусу біженця».
До посвідчення вносяться такі відомості:
прізвище, ім’я (імена, по батькові);
громадянство;
дата народження;
стать;
сімейний стан;
країна постійного проживання;
номер посвідчення;
дата видачі посвідчення;
дата закінчення/продовження терміну дії посвідчення;
місце проживання;
орган, що прийняв рішення про надання в Україні статусу біженця;
дата прийняття рішення про надання статусу біженця та його номер.
У посвідчення вклеюється фотокартка та ставиться власноручний підпис особи.
Достовірність записів у посвідченні засвідчується підписом посадової особи, скріпленим мастиковою печаткою.
5. Відомості про дітей заносяться до посвідчення одного з батьків, у яке вклеюються їх фотокартки, а у посвідченні другого з батьків зазначається номер посвідчення, до якого вони занесені.
У разі відсутності батьків відомості про дітей, які не досягли шістнадцятирічного віку, заносяться до посвідчення біженця діда чи баби, повнолітніх брата чи сестри, опікунів чи піклувальників або іншої особи, яка до прибуття в Україну добровільно чи в силу звичаю країни походження біженця взяла на себе відповідальність за виховання та утримання дітей.
6. Порядок заповнення посвідчення визначається Держкомнацміграції за узгодженням з МВС, МЗС та Адміністрацією Держприкордонслужби.
(Абзац перший п. 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1402 від 04.09.2003 р.)
Вносити до посвідчення записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами, забороняється.
7. Посвідчення видається органом міграційної служби протягом семи робочих днів після отримання рішення Держкомнацміграції про надання іноземцю або особі без громадянства в Україні статусу біженця терміном на один рік.
Термін дії посвідчення продовжується під час перереєстрації біженця органом міграційної служби за місцем його проживання. Під час видачі посвідчення у біженця вилучається довідка про особу, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання їй в Україні статусу біженця.
8. Для отримання посвідчення необхідно подати такі документи:
заяву-анкету;
дві фотокартки розміром 35 х 45 міліметрів;
дві фотокартки розміром 35 х 45 міліметрів кожного члена сім’ї біженця віком до шістнадцяти років, який перебуває з ним в Україні.
9. Посвідчення підлягає обміну в разі повного використання сторінок, призначених для продовження терміну його дії, зміни прізвища та імені біженця, виявлення розбіжностей у записах, непридатності його для використання.
Обмін посвідчення проводиться протягом семи робочих днів після прийняття відповідного рішення органом міграційної служби за місцем проживання біженця.
10. Для обміну посвідчення необхідно подати документи, зазначені в пункті 8 цього Положення, та посвідчення, що підлягає обміну.
Для обміну посвідчення у зв’язку із зміною прізвища, імені, виявленням розбіжностей у записах подаються також документи, які підтверджують причини обміну.
11. У разі втрати посвідчення біженець зобов’язаний протягом трьох робочих днів повідомити про це орган внутрішніх справ, а також орган міграційної служби за місцем проживання.
Нове посвідчення видається на підставі рішення органу міграційної служби протягом семи робочих днів з дня його прийняття.
Для поновлення посвідчення подаються:
документи, зазначені в пункті 8 цього Положення;
довідка органу внутрішніх справ про порушення (відмову в порушенні) або закриття кримінальної справи за фактом викрадення посвідчення;
довідка органу внутрішніх справ про реєстрацію заяви біженця про втрату посвідчення.
12. Посвідчення біженця може вилучатися або визнаватися недійсним відповідно до Закону України «Про біженців», а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Положення про проїзний документ біженця для виїзду за кордон
ЗАТВЕРДЖЕНО
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1526
1. Проїзний документ біженця для виїзду за кордон (далі – документ) є документом, що посвідчує особу, яка отримала статус біженця в Україні, та надає їй право на виїзд з України і в’їзд в Україну.
Документ може також видаватися будь-якому іншому біженцю, який перебуває на території України.
2. Документ видається органом міграційної служби за місцем проживання біженця, який досягнув шістнадцятирічного віку, за наявності посвідчення біженця, за його особистим зверненням або зверненням його законного представника.
Дитина, яка розлучена з сім’єю і якій надано статус біженця в Україні, має право за клопотанням її законних представників на отримання документа до досягнення шістнадцятирічного віку.
3. Бланки документа виготовляються за замовленням Держкомнацміграції у формі книжечки за затвердженим Кабінетом Міністрів України зразком, і є документами суворої звітності.
4. Бланк документа складається з обкладинки та 16 сторінок.
У верхній частині лицьового боку обкладинки посередині виконується напис «УКРАЇНА», нижче – зображення малого Державного Герба України, під ним – напис «ПРОЇЗНИЙ ДОКУМЕНТ».
Усі сторінки документа нумеруються, на кожній з них розміщується зображення малого Державного Герба України, робиться напис «Україна», у верхній частині сторінок 1-16 та на правому боці обкладинки перфорується номер документа.
На лівому внутрішньому боці обкладинки впоперек вгорі посередині друкуються слова «УКРАЇНА», нижче – «Проїзний документ біженця для виїзду за кордон», «Тип», «Код держави», «Документ №», «Прізвище», «Ім’я», «Громадянство», «Дата народження», «Стать», «Місце народження», «Персональний №», «Підпис пред’явника», «Дата видачі», «Орган, що видав документ», «Дійсний до», а також відводиться місце для фотокартки пред’явника документа і його підпису. У нижній частині сторінки – смужка на всю ширину документа для машинозчитуваної інформації. Точне місце написів і відомостей про пред’явника документа визначається за рекомендаціями Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО, Doc 9303/1) – «Машинозчитувані проїзні документи. Частина 1. Машинозчитуваний паспорт».
На сторінці 1 впоперек вгорі посередині друкується текст:
«Цей документ є проїзним документом біженця в цілях Конвенції про статус біженців, 1951 року.
Документ видано з єдиною метою надати його пред’явнику проїзний документ, який може використовуватися замість національного паспорта. Він не завдає шкоди і жодним чином не зачіпає національність його пред’явника.
Пред’явник має дозвіл на повернення в Україну протягом терміну дії (чинності) цього документа.
Якщо пред’явник документа оселиться за межами України, він повинен, якщо він бажає знову їхати, звернутися до компетентних властей країни свого проживання за новим документом. Цей проїзний документ повинен вилучатися властями, які видають новий документ, і повертатися компетентному органу в Україні, що видав документ», а також зазначається, що документ є власністю України, і відводиться місце для продовження терміну його дії.
На сторінках 2-3 розміщуються відомості про дітей віком до шістнадцяти років, які є біженцями і виїжджають за межі України разом з пред’явником документа без документів для виїзду за кордон, та відводиться місце для їх фотокарток (для дітей віком старше ніж 7 років).
Сторінка 4 призначена для особливих відміток, а сторінки 5-16 – для віз і відміток про перетинання державного кордону пред’явником документа.
5. Записи у документі виконуються українською і англійською мовами.
Забороняється вносити в документ записи, не передбачені законодавством.
6. Документ видається на термін дії посвідчення біженця, за умови, що цей термін не менше ніж три місяці.
7. Для отримання документа необхідно подати заяву, дві фотокартки розміром 35 х 45 міліметрів, у разі потреби також дві фотокартки дітей.
8. Порядок оформлення, видачі та продовження терміну дії документа визначаються Держкомнацміграції за погодженням з МВС та МЗС.
9. Про втрату документа в Україні біженець зобов’язаний негайно повідомити орган внутрішніх справ та орган міграційної служби за місцем втрати; за кордоном – поліцейський відділок.
Якщо документ пошкоджено, втрачено або термін його дії закінчився, біженець може отримати новий документ в органах міграційної служби за місцем проживання.
У разі втрати документа і бажання повернутися в Україну під час перебування за кордоном біженець повинен звернутися до дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном з метою отримання документа для повернення в Україну.
10. Порядок зберігання бланків документів і знищення зіпсованих бланків та документів, термін дії яких закінчився, визначається Держкомнацміграції.
Порядок оформлення, видачі та продовження терміну дії
посвідчення біженця
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказом Державного комітету України у справах національностей та міграції
від 9 вересня 2005 р. № 69
ЗАРЕЄСТРОВАНО
в Міністерстві юстиції України від 1 листопада 2005 р. за № 1319/11599
Цей Порядок розроблений відповідно до Положення про посвідчення біженця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року N 1527 (із змінами).
1. Загальні положення
1.1. Посвідчення біженця (далі - Посвідчення) є паспортним документом, який посвідчує особу, підтверджує факт надання їй в Україні статусу біженця і дійсне для реалізації прав та виконання обов'язків, передбачених Законом України "Про біженців" та іншими законами України.
1.2. Посвідчення видається іноземцю або особі без громадянства, які досягли шістнадцятирічного віку, органом міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи міграційної служби) на підставі рішення Держкомнацміграції України про надання іноземцю або особі без громадянства в Україні статусу біженця.
Дитині, яка розлучена із сім'єю і якій надано в Україні статус біженця, Посвідчення видається до досягнення нею шістнадцятирічного віку.
2. Оформлення Посвідчення
2.1. Після підготовки органом міграційної служби письмового висновку щодо надання або відмови в наданні статусу біженця він викликає іноземця або особу без громадянства, щодо якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про надання їй статусу біженця (далі - заявник), для оформлення та надання останнім:
заяви-анкети про видачу Посвідчення біженця (далі - заява-анкета) за зразком, наведеним у додатку 1, підписаної заявником;
двох фотокарток розміром 35 х 45 міліметрів;
двох фотокарток розміром 35 х 45 міліметрів кожного члена сім'ї заявника віком до шістнадцяти років, що перебувають з ним в Україні, дані про яких унесені до анкети особи, яка звернулася із заявою про надання статусу біженця (одна з яких уклеюється в додаток до заяви-анкети навпроти даних дитини);
Вищеперелічені документи можуть бути подані до органів міграційної служби іноземцем, особою без громадянства або через законного представника.
2.2. Орган міграційної служби здійснює перевірку даних, наведених у документах, перерахованих у пункті 2.1 цього Порядку.
Достовірність записів у заяві-анкеті підтверджується підписом керівника органу міграційної служби, скріпленим печаткою цього органу.
Заява-анкета та додані до неї документи долучаються до особової справи заявника і є її невід'ємними частинами.
Сформована особова справа заявника надсилається до Держкомнацміграції України відповідно до абзацу 8 підпункту 5.1 Тимчасової інструкції про оформлення документів, необхідних для вирішення питань про надання, втрату, позбавлення статусу біженця, затвердженої наказом Держкомнацміграції України від 29.04.2002 N 20, зареєстрованої у Мін'юсті України 11.05.2002 за N 422/6710 (із змінами).
2.3. Держкомнацміграції України після прийняття рішення про надання статусу біженця в триденний термін заповнює Посвідчення та направляє його фельд'єгерським зв'язком до відповідного органу міграційної служби для подальшої видачі біженцю.
Про оформлення Посвідчення у відведеному в заяві-анкеті місці робиться відмітка.
3. Порядок заповнення Посвідчення біженця
3.1. Посвідчення біженця заповнюється згідно з даними, які наведені в заяві-анкеті.
3.2. Друкування даних Посвідчення у зоні візуальної перевірки здійснюється фарбою чорного кольору. Висота друкованих літер - до 3 міліметрів з горизонтальною щільністю друкування 15 знаків на 25,4 міліметра.
Назва полів виконується фарбою чорного кольору. Висота великих літер - до 1,3 міліметра, малих - до 1 міліметра.
3.3. Заповнення даних:
| Елемент даних | Назва поля | Заповнення елемента даних | Максимальна кількість знаків |
| Прізвище | Прізвище | Зазначається прізвище | 16 |
| Ім'я (імена, по батькові) | Ім'я (імена, по батькові) | Зазначається ім'я (імена, по батькові) | 48 |
| Громадянство | Громадянство | Зазначається громадянство/підданство | 15 |
| Дата народження | Дата народження | Зазначається дата народження | 9 |
| Стать | Стать | Зазначається стать | 7 |
| Сімейний стан | Сімейний стан | Зазначається сімейний стан | 10 |
| Країна постійного проживання | Країна постійного проживання | Зазначається країна постійного проживання | 15 |
| Номер посвідчення | Номер посвідчення | Зазначається номер посвідчення | 8 |
| Дата видачі посвідчення | | Зазначається дата видачі посвідчення | 9 |
| Строк дії документа, дата закінчення/ продовження терміну дії посвідчення | Строк дії посвідчення | Зазначається дата закінчення/продовження строку дії документа | 9 |
| Місце проживання | Місце проживання | Зазначається місце проживання | |
| Орган, що прийняв рішення про надання в Україні статусу біженця | Рішення про надання статусу біженця | Зазначається назва органу, що прийняв рішення | 50 |
| Дата прийняття рішення про надання статусу біженця та його номер | Рішення про надання статусу біженця | Зазначається рішення та його номер | 50 |
| Прізвище посадової особи | | Зазначається прізвище посадової особи | 32 |
| Підпис посадової особи | | Підпис посадової особи | |
| Власноручний підпис особи | | Власноручний підпис особи | |
| Елемент ідентифікації | | Фотокартка | |
3.4. Дати зазначаються таким чином:
день - двома цифрами (від одиниці до дев'яти, попереду проставляється нуль), після яких робиться пробіл, місяць - трьома літерами:
| січень лютий березень квітень травень червень | – – – – – – | СІЧ ЛЮТ БЕР КВІ ТРА ЧЕР | липень серпень вересень жовтень листопад грудень | – – – – – | ЛИП СЕР ВЕР ЖОВ ЛИС ГРУ |
рік - двома останніми цифрами, яким передує пробіл.
3.5. Якщо дату народження або якусь її частину не встановлено, проставляються відповідно "ХХ" або "ХХ" - для дня чи року, "ХХХ" - для місяця, "ХХ ХХХ ХХ" - для дня, місяця і року.
3.6. Зазначення статі: жіночої - "жіноча", чоловічої - "чоловіча".
3.7. Відомості про дітей наводяться у спеціально відведеному полі "Діти" на третій, четвертій та п'ятій сторінках документа.
3.8. На верхній правий кут фотокартки особи, яка отримує Посвідчення, вклеєної у відведеному у Посвідченні місці, проставляється гербова печатка Держкомнацміграції України. На фотокартках дітей, уклеєних на третій, четвертій та п'ятій сторінках Посвідчення, та підписі уповноваженої посадової особи Держкомнацміграції України у Посвідченні проставляється гербова печатка Держкомнацміграції України.
4. Видача Посвідчення
4.1. Посвідчення видається органом міграційної служби, на розгляді якого перебуває відповідна справа про надання статусу біженця, протягом семи робочих днів після надходження його з Держкомнацміграції України, особисто особі, на чиє ім'я воно виписано.
Для отримання Посвідчення біженець має з'явитись до органу міграційної служби.
Факт отримання Посвідчення підтверджується власноручним підписом біженця у відповідній графі Посвідчення та в журналі реєстрації видачі посвідчень біженця (додаток 2).
Інформація про дату видачі Посвідчення із зазначенням його номера направляється до Держкомнацміграції України невідкладно.
Номер Посвідчення та дата його видачі заносяться також у довідково-інформаційний банк даних централізованої інформаційної системи Держкомнацміграції України.
4.2. Під час видачі Посвідчення у біженця вилучається довідка про особу, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання їй в Україні статусу біженця, або довідка про звернення до суду.
5. Обмін, поновлення Посвідчення
5.1. Посвідчення підлягає обміну в разі повного використання сторінок, призначених для продовження терміну його дії, зміни прізвища та/або імені біженця, виявлення розбіжностей у записах, непридатності його для використання.
5.2. Для обміну Посвідчення біженцем до органу міграційної служби за місцем проживання подаються документи, зазначені в пункті 2.1 Порядку, та Посвідчення, що підлягає обміну. У разі обміну Посвідчення у зв'язку із зміною прізвища, імені, виявленням розбіжностей у записах подаються також документи, які підтверджують причини обміну.
5.3. У разі втрати Посвідчення біженець зобов'язаний протягом трьох робочих днів повідомити про це орган внутрішніх справ, а також орган міграційної служби за місцем проживання.
5.4. Для поновлення Посвідчення подаються:
документи, зазначені в пункті 2.1 Порядку;
довідка органу внутрішніх справ про реєстрацію заяви біженця про втрату Посвідчення або довідка органу внутрішніх справ про порушення (відмову в порушенні) чи закриття кримінальної справи за фактом викрадення посвідчення.
5.5. Орган міграційної служби протягом трьох днів здійснює перевірку відомостей, зазначених у заяві-анкеті, та доданих до неї документів. У разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, повідомленої заявником, необхідності в установленні справжності і дійсності поданих ним документів орган міграційної служби має право звертатися з відповідними запитами до органів внутрішніх справ, служби безпеки, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи, заява якої розглядається.
За результатами перевірки на заяві-анкеті ставиться підпис керівника органу міграційної служби, скріплений печаткою цього органу.
Заява-анкета та додані до неї документи надсилаються до Держкомнацміграції України.
Посвідчення, що підлягає обміну, повертається біженцю до його обміну.
5.6. Підставою для обміну/поновлення Посвідчення є відповідне рішення органу міграційної служби, про що у відведеному в заяві-анкеті місці робиться відмітка.
Нове Посвідчення оформлюється Держкомнацміграції України протягом семи робочих днів після прийняття відповідного рішення.
Оформлене Посвідчення направляється до відповідного органу міграційної служби для його видачі біженцю.
6. Продовження терміну дії Посвідчення
6.1. Термін дії Посвідчення продовжується під час перереєстрації біженця органом міграційної служби за місцем його проживання.
6.2. Для продовження терміну дії Посвідчення подаються:
заява біженця про продовження терміну дії Посвідчення біженця (додаток 3), підписана заявником;
Посвідчення, термін дії якого продовжується, з відміткою органу внутрішніх справ про реєстрацію біженця за місцем його проживання.
У разі, якщо заява подається через законного представника, його повноваження підтверджуються у встановленому законодавством порядку.
Заява та додані до неї копії документів реєструються в журналі реєстрації видачі посвідчень біженця.
6.3. Заява про продовження терміну дії Посвідчення біженця розглядається органом міграційної служби протягом семи робочих днів з моменту подання.
За результатами розгляду заяви приймається рішення органу міграційної служби.
6.4. Підставою для продовження терміну дії Посвідчення є відповідне рішення про продовження терміну дії Посвідчення, про що у відведеному в заяві місці робиться відмітка.
6.5. Орган міграційної служби продовжує термін дії Посвідчення шляхом проставлення у ньому штампа щодо продовження терміну дії Посвідчення (додаток 4), проставляє печатку і видає біженцю продовжене Посвідчення.
Штамп щодо продовження терміну дії Посвідчення проставляється на 7 - 8 сторінках Посвідчення.
6.6. У разі видачі особі проїзного документа біженця для виїзду за кордон до Посвідчення на шостій сторінці проставляється відповідний штамп про це (додаток 5).
7. Порядок перегляду та оскарження рішень про відмову в обміні/поновленні або продовженні терміну дії Посвідчення
7.1. Під час повторного розгляду клопотання про обмін/поновлення чи продовження терміну дії Посвідчення беруться до уваги раніше подані документи з цього питання.
У разі відмови в обміні/поновленні чи продовженні терміну дії Посвідчення повторне клопотання з цього питання може бути вирішене позитивно в разі, якщо обставини, що перешкоджають обміну/поновленню чи продовженню терміну дії Посвідчення, відпали.
7.2. У разі відмови в обміні/поновленні чи продовженні терміну дії Посвідчення орган міграційної служби надсилає або видає особі, стосовно якої прийнято таке рішення, письмове повідомлення з викладенням причин відмови.
7.3. У разі задоволення позову рішення суду невідкладно береться до виконання органом міграційної служби та Держкомнацміграції України.
Начальник Управління
у справах біженців та міграції
Держкомнацміграції України П. Мельник
Додаток 1
до пункту 2.1 Порядку оформлення, видачі та продовження терміну дії посвідчення біженця
Місце проживання в Україні __________________________________________________________________
Відомості про дітей заявника віком до 16 років
(відповідно до копій документів про народження)
| Прізвище, ім'я, по батькові | Дата народження | Фотозображення |
| | | |
| | | |
| | | |
Відомості, зазначені в заяві-анкеті, звірено з особовою справою № _____________________________
Статус біженця надано відповідно до рішення ______________________________________________
______________________________________________ від "_____" ____________ 200___ року № ____
"___" ____________ 200_ року __________________________________________
М. П. (підпис, прізвище посадової особи органу міграційної служби)
Рішення Держкомнацміграції України про видачу посвідчення біженця
Начальник Управління
у справах біженців та міграції
Держкомнацміграції України П. Мельник
| Штамп управління (відділу) міграційної служби Місцезнаходження | Додаток 2 до пункту 4.1 Порядку оформлення, видачі та продовження терміну дії посвідчення біженця |
ЖУРНАЛ
реєстрації видачі посвідчень біженця
| № з/п | Реєстраційний № особової справи | Прізвище, ім'я (імена, по батькові) біженця | Громадянство/підданство, країна постійного проживання | Місце проживання в Україні | Дата, номер рішення про надання статусу біженця | Серія, номер, термін дії посвідчення | Дата видачі посвідчення | Дата продовження посвідчення | Серія, номер, дата видачі, термін дії поновленого посвідчення | Примітки | Особистий підпис особи, яка отримала посвідчення |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 |
Начальник Управління
у справах біженців та міграції
Держкомнацміграції України П. Мельник
Додаток 3
до пункту 6.2 Порядку оформлення, видачі та продовження терміну дії посвідчення біженця
| | До органу міграційної служби ______________________ ЗАЯВА № ___ Про продовження терміну дії посвідчення біженця __________________________________________________________________________ (прізвище, ім'я (імена), по батькові) Число, місяць, рік народження ________________________________________ Місце народження __________________________________________________ (країна, провінція/область, район, місто, село, селище) |
Громадянство/підданство, країна постійного проживання _________________________________
Місце проживання в Україні _________________________________________________________
_________________________________________________________________________________
Телефон _______________________ _____________________
(домашній) (службовий)
Прошу продовжити термін дії посвідчення біженця
Підпис заявника _____________
"_____" ____________ 200__ року
М. П.
Підпис_____________________________________
(прізвище, посада особи, яка приймає заяву-анкету)
Керівник органу міграційної служби ______________________________________________
(підпис, прізвище)
Термін дії посвідчення біженця продовжено на підставі рішення
_________________________________________________________________________________
(серія і номер посвідчення біженця, дата його видачі, термін дії посвідчення та орган міграційної служби, що видав посвідчення)
органу міграційної служби України про подовження терміну дії посвідчення біженця __________________________________________________________________________________________
(продовжити до/відмовити у продовженні)
"___" ____________ 200_ року
М. П. ________________________________________________
(підпис, посада та прізвище посадової особи, що прийняла рішення)
Начальник Управління
у справах біженців та міграції
Держкомнацміграції України П. Мельник
Додаток 4
до пункту 6.5 Порядку оформлення, видачі та продовження терміну дії посвідчення біженця
Начальник Управління
у справах біженців та міграції
Держкомнацміграції України П. Мельник
Додаток 5
до пункту 6.6 Порядку оформлення, видачі та продовження терміну дії посвідчення біженця
Начальник Управління
у справах біженців та міграції
Держкомнацміграції України П. Мельник
Житловий кодекс Української РСР
(витяги)
Глава 41 Користування жилими приміщеннями з фондів житла
для тимчасового проживання44
Стаття 132-1. Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання
До жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відносяться жилі приміщення, пристосовані для тимчасового проживання громадян, які не мають або втратили постійне місце проживання.
Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам, які втратили житло внаслідок звернення стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, у порядку, встановленому цим Кодексом.
Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання також надаються біженцям та громадянам, які вимушені залишити жиле приміщення внаслідок його аварійного стану, стихійного лиха або з інших підстав, які загрожують стану та безпеці відповідного жилого приміщення, у порядку, встановленому законом.
Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання відносяться до спеціалізованих жилих приміщень, які повинні відповідати санітарним та технічним вимогам. Жила площа в жилих приміщеннях з фондів житла для тимчасового проживання надається за нормами, встановленими для проживання громадян у гуртожитках.
Стаття 132-2. Порядок надання і користування жилими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання
Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам за умови, що для них таке житло є єдиним місцем проживання і їх сукупний доход недостатній для придбання або найму іншого жилого приміщення. Першочергове право на забезпечення жилим приміщенням з фондів житла для тимчасового проживання мають сім’ї з неповнолітніми дітьми, вагітні жінки, особи, які втратили працездатність, та особи пенсійного віку.
Формування фондів житла для тимчасового проживання здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Громадяни, яким надане жиле приміщення з фондів житла для тимчасового проживання, не мають права приватизувати, обмінювати та здійснювати поділ цього жилого приміщення, здавати його в піднайм або вселяти в нього інших мешканців.
Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються на строк до одного року з можливістю продовження цього строку у разі неспроможності мешканця цього приміщення набути альтернативне місце проживання. Підставами для дострокового припинення права громадянина на користування жилими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання є: надання громадянину або придбання ним іншого жилого приміщення; підвищення доходів громадянина до рівня, який дозволяє йому укласти договір найму іншого жилого приміщення; порушення громадянином правил користування жилим приміщенням з фондів житла для тимчасового проживання; приведення мешканцем жилого приміщення з фондів житла для тимчасового проживання у непридатність для його використання; інші підстави, встановлені законом.
Порядок надання та користування жилою площею в жилих приміщеннях з фондів житла для тимчасового проживання встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок формування фондів житла для тимчасового проживання
ЗАТВЕРДЖЕНО
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 422
1. Цей Порядок визначає умови формування фондів житла для тимчасового проживання громадян, які не мають або втратили житло внаслідок звернення стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного приміщення, а також біженців та громадян, які вимушені залишити житлове приміщення внаслідок його аварійного стану, стихійного лиха або з інших підстав, які загрожують стану та безпеці відповідного житлового приміщення.
2. Житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання повинні відповідати санітарним і технічним вимогам та знаходитися, як правило, у межах одного й того ж населеного пункту за місцем попереднього проживання громадян (крім біженців).
3. Потреба в житлових приміщеннях з фондів житла для тимчасового проживання визначається у розмірі не менш як 6 кв. метрів на одну особу.
4. Фонди житла для тимчасового проживання формуються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, Київською і Севастопольською міськдержадміністраціями шляхом:
будівництва нового житла;
реконструкції існуючих житлових будинків та гуртожитків, а також переобладнання нежитлових будинків у житлові;
передачі житла у комунальну власність;
придбання житла.
До фондів житла для тимчасового проживання можуть бути включені тільки вільні житлові приміщення.
Орган, який прийняв рішення про формування фонду житла для тимчасового проживання, веде облік житлових приміщень цього фонду за формою, встановленою Держжитлокомунгоспом.
Житлові приміщення виключаються з фондів житла для тимчасового проживання, якщо відпала потреба в такому їх використанні, а також у разі виключення їх в установленому порядку з числа житлових.
5. Житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання належать до спеціалізованих житлових приміщень.
6. Джерелами фінансування формування фонду житла для тимчасового проживання можуть бути:
кошти місцевих бюджетів;
добровільні внески юридичних і фізичних осіб;
інші джерела.
7. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, Київська і Севастопольська міськдержадміністрації:
передбачають кошти в місцевих бюджетах для формування фондів житла для тимчасового проживання виходячи з потреби надання такого житла;
здійснюють контроль за цільовим використанням фонду житла для тимчасового проживання та його утриманням, технічною експлуатацією і ремонтом.
Порядок надання і користування житловими приміщеннями
з фондів житла для тимчасового проживання
ЗАТВЕРДЖЕНО
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 422.
Надання житлових приміщень
1. Цей Порядок поширюється на громадян, які не мають або втратили постійне місце проживання, у зв’язку з чим їм надаються житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання.
2. Житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам за умови, що для них таке житло є єдиним місцем проживання, а їх сукупний дохід недостатній для придбання або найму іншого житлового приміщення. Першочергове право на забезпечення житловим приміщенням з фондів житла для тимчасового проживання мають сім’ї з неповнолітніми дітьми, вагітні жінки, особи, які втратили працездатність, та особи пенсійного віку.
Показники сукупного доходу сім’ї для визначення права на отримання житлового приміщення з фондів житла для тимчасового проживання затверджуються Держжитлокомунгоспом разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.
3. Житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються за рішеннями виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, Київської і Севастопольської міськдержадміністрацій:
громадянам, які втратили житло внаслідок звернення стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного приміщення;
біженцям, які набули цього статусу відповідно до Закону України «Про біженців», та громадянам, які вимушені залишити житлові приміщення внаслідок його аварійного стану, стихійного лиха або з інших підстав, які загрожують стану та безпеці відповідного приміщення.
Житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам у розмірі не менш як 6 кв. метрів на одну особу.
У рішенні обов’язково зазначається перелік осіб, яким надається житло, площа приміщення, що надається, кількість кімнат у ньому, адреса, підстави для надання такого приміщення та інші дані.
Перед прийняттям рішення про надання житлового приміщення з фонду житла для тимчасового проживання громадянам роз’яснюються особливості умов договору найму зазначеного приміщення.
4. Громадяни, яким надане житлове приміщення з фондів житла для тимчасового проживання, не мають права приватизувати, обмінювати та здійснювати поділ такого приміщення, здавати його в піднайм або вселяти до нього інших громадян.
5. Житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам на строк до одного року з можливістю продовження цього строку у разі неспроможності їх набути альтернативне місце проживання.
Після закінчення встановленого строку тимчасового проживання громадяни зобов’язані звільнити надане житлове приміщення.
6. Відповідно до статті 132-2 Житлового кодексу України підставами для дострокового припинення права на користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання є:
надання громадянину або придбання ним іншого житлового приміщення;
підвищення доходів громадянина до рівня, який дозволяє йому укласти договір найму іншого житлового приміщення;
порушення громадянином правил користування житловим приміщенням з фондів житла для тимчасового проживання;
приведення мешканцем житлового приміщення з фондів житла для тимчасового проживання у непридатність для його використання;
інші підстави, встановлені законом.
7. Для взяття на облік громадян, які потребують надання житлового приміщення з фондів житла для тимчасового проживання, до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, Київської і Севастопольської міськдержадміністрації подається заява з підписами усіх повнолітніх членів сім’ї.
До заяви додаються:
копії документів, що посвідчують особу заявника;
довідка про склад сім’ї;
копії документів про підтвердження набуття першочергового права на забезпечення житловим приміщенням з фондів житла для тимчасового проживання (сім’ї з неповнолітніми дітьми, вагітні жінки, особи, які втратили працездатність та особи пенсійного віку);
довідки про дохід усіх членів сім’ї;
довідка бюро технічної інвентаризації про відсутність у громадянина іншого житла для проживання за місцем отримання житла з фонду житла для тимчасового проживання, а у разі прибуття громадянина з іншого регіону – зазначена довідка з попереднього місця проживання.
8. Громадяни, які втратили житло внаслідок звернення стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечено іпотекою відповідного приміщення, крім документів, передбачених пунктом 7 цього Порядку, подають:
рішення кредитора про звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення та письмову вимогу кредитора або нового власника цього житлового приміщення щодо його звільнення – у разі добровільного виселення;
витяг з рішення суду щодо примусового виселення з житлового приміщення – у разі примусового виселення.
9. Біженці крім документів, передбачених пунктом 7 цього Порядку, подають довідки, видані органом міграційної служби за місцем проживання біженця:
про реєстрацію за місцем проживання біженця;
про відсутність житла у пункті тимчасового розміщення біженців чи відсутність такого пункту.
10. Громадяни, які вимушені залишити житлове приміщення внаслідок його аварійного стану, стихійного лиха або з інших підстав, що загрожують стану та безпеці відповідного житлового приміщення, крім документів, передбачених пунктом 7 цього Положення, подають довідку, видану місцевим органом виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування за попереднім місцем проживання, про непридатність наявного у них житла для подальшого проживання.
11. Розгляд виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, Київською і Севастопольською міськдержадміністраціями питання щодо взяття на облік громадян, які потребують надання житлового приміщення з фондів житла для тимчасового проживання, не повинен перевищувати десяти днів від дня реєстрації відповідної заяви з поданням усіх необхідних документів, передбачених пунктами 7-10 цього Порядку.
Відмовою у взятті на облік громадян є відсутність підстав для отримання житлових приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або документів, передбачених п. 7-10 цього Порядку.
12. Рішення про надання житлового приміщення з фонду житла для тимчасового проживання може бути переглянуто до видачі ордера у разі виявлення обставин, які не були раніше відомі і могли вплинути на таке рішення.
13. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, Київська і Севастопольська міськдержадміністрації ведуть реєстри заяв громадян, які потребують надання житлових приміщень з фондів житла для тимчасового проживання, де зазначаються дані з поданих довідок і документів та дата подання заяви.
Форма реєстру встановлюється Держжитлокомунгоспом.
14. На кожного громадянина (сім’ю), що потребує надання житлового приміщення з фондів житла для тимчасового проживання, заводиться облікова справа, у якій зберігаються всі необхідні документи. Обліковій справі надається номер, що відповідає номеру в реєстрі заяв громадян.
Облікові справи є документами суворої звітності.
Облікові справи зберігаються протягом трьох років після звільнення громадянами житлових приміщень з фондів житла для тимчасового проживання. Після закінчення зазначеного строку справи в установленому порядку знищуються.
15. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, Київська і Севастопольська міськдержадміністрації видають громадянинові ордер на вселення в житлове приміщення.
Ордер вручається громадянинові, на ім’я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі за умови пред'явлення паспортів (або документів, що їх замінюють) членів сім'ї, включених до ордера.
У разі вселення в житлове приміщення з фондів житла для тимчасового проживання громадянин здає ордер балансоутримувачу будинку (приміщення). Ордер зберігається як документ суворої звітності.
16. Під час видачі ордера на житлове приміщення з фондів житла для тимчасового проживання між власником житлового фонду або уповноваженою ним особою та громадянином, якому надається в користування зазначене житло, укладається договір найму житлового приміщення установленого зразка. Форма договору встановлюється Держжитлокомунгоспом.
Ордер та договір найму є підставою для вселення в житлове приміщення з фондів житла для тимчасового проживання і для користування таким житлом на договірних умовах. Строк проживання відлічується з дати підписання договору найму.
17. Правом на забезпечення житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання громадяни, зазначені у п. 1-3 цього Порядку, можуть скористатися тільки один раз.
Користування житловими приміщеннями
18. Користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання також здійснюється на підставі договору найму.
19. Наймач житлового приміщення і члени його сім'ї зобов’язані додержуватися умов договору найму і правил користування житловими приміщеннями, утримання житлового будинку і прибудинкової території.
20. Наймач житлового приміщення зобов’язаний своєчасно вносити плату за користування житлом, комунальні та інші послуги за затвердженими в установленому порядку Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськдержадміністраціями тарифами.
Перелік житлово-комунальних послуг та умови їх оплати визначаються договором між наймачем і власником житла, а також між власником житла і надавачем послуг залежно від конкретних умов.
Обов’язковість внесення плати за житлово-комунальні послуги виникає з моменту отримання ордера на вселення в житлове приміщення.
Встановлені законодавством пільги та субсидії надаються наймачам житлових приміщень на загальних підставах.
21. Наймач житлового приміщення і члени його сім’ї зобов’язані бережно ставитися до наданого житлового приміщення та його обладнання, здійснювати на умовах і в порядку, що визначаються законодавством, за свій рахунок поточний ремонт, а у разі звільнення приміщення – здати його в належному стані за актом балансоутримувачу будинку (приміщення).
22. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, Київська і Севастопольська міськдержадміністрації повинні за два тижні до закінчення строку проживання, визначеного договором найму, попередити громадянина про необхідність звільнення житлового приміщення.
За наявності підстав для дострокового припинення права громадян на житло, визначених пунктом 6 цього Порядку, вимога про необхідність звільнення житлового приміщення пред’являється за 7 днів до закінчення строку, визначеного договором найму. У разі відмови громадянина звільнити житло виселення здійснюється на підставі рішення суду.
23. У разі неспроможності змінити місце проживання громадянин повинен за місяць до закінчення строку договору найму житлового приміщення звернутися до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, Київської і Севастопольської міськдержадміністрації із заявою про продовження цього строку. Продовження строку проживання у житлових приміщеннях з фондів житла для тимчасового проживання здійснюється у тому ж порядку, що і надання цього житла.
Положення про пункти тимчасового розміщення біженців
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказом Держкомнацміграції України від 05 вересня 2002 року № 31
1. Загальні положення
1.1. Пункт тимчасового розміщення біженців (надалі – пункт) є місце тимчасового розміщення осіб, які подали заяву про надання статусу біженця, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця та яким надано в Україні статус біженця в установленому порядку.
1.2. Пункт створюється відповідно до Закону України «Про біженців» на підставі рішення Держкомнацміграції України. Будівництво пункту здійснюється з урахуванням чинного законодавства України, вимог і стандартів у цій сфері.
Утримання пунктів належить до відання Держкомнацміграції України.
1.3. Керівництво пунктами здійснюється Держкомнацміграції України через управління міграції при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, управління (відділи) у справах національностей та міграції обласних, Київської та Севастопольської державних адміністрацій, які у своїй діяльності керуються Конституцією і законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Держкомнацміграції України, іншими нормативно-правовими актами у цій сфері та цим Положенням.
1.4. Пункт є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в банках, печатку із зображенням Державного Герба України, своїм найменуванням та назвою «Державний комітет України у справах національностей та міграції».
2. Завдання і функції пункту
2.1. Основним завданням пункту є приймання й тимчасове розміщення, на строк не більше трьох місяців, осіб, які подали заяву про надання статусу біженця, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця та яким надано в Україні статус біженця.
2.2. Відповідно до основного завдання адміністрація пункту виконує такі функції:
створення особам, розміщеним у пункті, житлових умов, необхідних для їх тимчасового перебування у пункті;
організація харчування, надання соціально-побутових послуг та першої медичної допомоги;
забезпечує дотримання вимог санітарно-гігієнічного та санітарно-протиепідемічного режимів у пункті;
сприяння цим особам у тимчасовому працевлаштуванні чи навчанні відповідно до чинного законодавства;
щомісячне подання до місцевого органу міграційної служби даних про наявність вільних місць у пункті;
організація своєчасного від’їзду із пункту розміщених у ньому осіб.
3. Умови тимчасового перебування у пункті
3.1. Пункт починає діяти з часу введення його в експлуатацію.
3.2. До пункту направляються сім’ї та окремі особи, зазначені у п. 1.1 цього Положення, які не мають можливості самостійно розміститися.
3.3. Підставою для розміщення у пункті є направлення органу міграційної служби та документ, що підтверджує особу прибулого.
Органи міграційної служби, які не мають у своєму підпорядкуванні пунктів, направляють осіб, зазначених у п. 1.1 цього Положення, до пунктів, що розташовані в інших областях, містах, за погодженням із Держкомнацміграції України.
3.4. Направлення у пункт дійсне протягом 5 діб з дня його видачі. Термін чинності направлення може бути продовжений місцевим органом міграційної служби до одного місяця за наявності поважних причин.
3.5. Термін перебування у пункті встановлюється органом міграційної служби до трьох місяців. Особа, яка отримала відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця чи відмову у наданні статусу біженця, залишає пункт протягом доби.
3.6. Особи, які прибули до пункту, перед розміщенням у ньому ознайомлюються з Правилами проживання у пункті тимчасового розміщення біженців та заповнюють Зобов’язання про дотримання викладених у них положень (додаток).
3.7. Харчування може здійснюватись у їдальні за талонами, що видаються адміністрацією пункту. Самостійне приготування їжі допускається у спеціально відведених адміністрацією пункту місцях.
3.8. Пункти комплектуються меблями, інвентарем та постільними речами згідно з переліком, що затверджується Держкомнацміграції України.
4. Управління пунктом
Пунктом керує директор, який призначається на посаду і звільняється з посади наказом Держкомнацміграції. Директор пункту підпорядкований Держкомнацміграції України.
Директор пункту:
організовує роботу пункту і несе персональну відповідальність за його стан та виконання покладених на пункт завдань згідно з чинним законодавством;
видає накази і розпорядження у межах своїх повноважень, обов’язкові для виконання працівниками пункту та особами, розміщеними в ньому;
приймає на роботу та звільняє з роботи працівників пункту відповідно до чинного законодавства;
подає на затвердження Держкомнацміграції України штатний розпис пункту (зміни до нього) і кошторис витрат на його утримання;
розпоряджається коштами у межах затвердженого Держкомнацміграції України кошторису.
5. Фінансування пункту
Фінансування діяльності пункту здійснюється Держкомнацміграції України безпосередньо за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на виконання програми допомоги біженцям, а також за рахунок інших джерел фінансування, не заборонених чинним законодавством.
6. Звітність, контроль, перевірка та ревізія діяльності пункту
6.1. Адміністрація пункту подає бухгалтерську і статистичну звітність відповідно до чинного законодавства.
6.2. Ревізія та перевірки фінансово-господарської діяльності пункту проводяться Держкомнацміграції України не менше як один раз на рік.
6.3. Директор пункту про свою діяльність звітує перед Держкомнацміграції України. Форми звітності та терміни їх подання встановлюються Держкомнацміграції України.
7. Медико-санітарне обслуговування біженців у пункті
7.1. Медико-санітарне обслуговування осіб, розміщених у пункті, забезпечують відповідні територіальні лікувально-профілактичні заклади місцевих органів охорони здоров’я та установи державної санітарно-епідеміологічної служби за направленням адміністрації пункту. Фінансування зазначеного обслуговування осіб здійснюється за рахунок коштів, передбачених у кошторисі пункту на цю мету.
7.2. Наказом директора пункту організовується медпункт з ізолятором за погодженням з керівником територіального лікувально-профілактичного закладу та територіальною установою державної санітарно-епідеміологічної служби за рахунок коштів, передбачених на фінансування діяльності пункту.
7.3. Відповідно до чинного законодавства директор пункту організовує первинний, періодичний та, при необхідності, позачерговий медогляд працівників пункту та осіб, розміщених у ньому.
7.4. Особи, у яких виявлено педикульоз, направляються на дезінфекційну станцію для санітарної обробки або проходять її на місці.
7.5. Адміністрація пункту зобов’язана виконувати санітарне законодавство у пункті при наданні медичної допомоги, розміщенні, харчуванні, водозабезпеченні тощо.
8. Припинення діяльності пункту
У разі припинення діяльності пункту Держкомнацміграції України приймає рішення про ліквідацію, призначає ліквідаційну комісію, встановлює порядок і терміни ліквідації пункту.
Заступник начальника управління
у справах біженців та міграції А.П. Прокоф’єв
Правила проживання у пункті тимчасового розміщення біженців
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказом Держкомнацміграції України від 05 вересня 2002 року № 31
1. Пункт тимчасового розміщення біженців (надалі – пункт) призначений для тимчасового розміщення осіб, які подали заяву про надання статусу біженця, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця та яким надано в Україні статус біженця, і які не мають можливості самостійно розміститися.
2. Розміщення осіб, які подали заяву про надання статусу біженця, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця та яким надано в Україні статус біженця, у житлових приміщеннях пункту здійснюється адміністрацією пункту, як правило, посімейне. Самовільне вселення забороняється.
3. Особи, які проживають у пункті, зобов’язані:
дотримуватися Конституції та законів України, виконувати рішення і розпорядження органів виконавчої влади, а також службових осіб пункту;
дотримуватися правил проживання у пункті, громадського порядку, дбайливо ставитися до приміщень, меблів, обладнання, інвентарю та іншого майна;
у разі завдання матеріальних збитків відшкодувати їх за рахунок власних коштів у розмірі встановленої суми збитків (за відмови добровільно відшкодувати збитки це питання вирішується відповідно до чинного законодавства);
надавати співробітникам органів міграційної служби, інших компетентних органів відомості, необхідні для вирішення питання щодо надання статусу біженця і подальшого влаштування в Україні;
дотримуватися санітарних норм і правил, виконувати розпорядження посадових осіб органів охорони здоров’я, державного санітарно-епідеміологічного нагляду та адміністрації пункту, на їх вимогу проходити медичний огляд і необхідні лабораторні обстеження;
прибирати житлові приміщення, а також місця загального користування та територію за графіком, затвердженим адміністрацією пункту;
дотримуватись правил протипожежної безпеки при користуванні електричними, газовими та іншими приладами, не встановлювати без дозволу адміністрації пункту додаткових електронагрівальних приладів;
ощадливо витрачати електроенергію, паливо, газ і воду;
при вибутті із пункту здати адміністрації всі постільні речі та інвентар;
протягом доби відбути до місця тимчасового чи постійного проживання після закінчення терміну перебування у пункті або в разі відмови у наданні статусу біженця.
Особи, які порушують Правила проживання у пункті тимчасового розміщення біженців, підлягають достроковому виселенню без надання іншого місця тимчасового перебування.
4. Якщо особа відсутня у пункті без попередження адміністрації понад три доби, її місце може бути надане іншій особі за рішенням місцевого органу міграційної служби.
5. Особи, які проживають у пункті, можуть харчуватися в їдальні за талонами, виданими адміністрацією пункту. Самостійне приготування їжі дозволяється у спеціально відведених для цього місцях.
6. У приміщеннях і на території пункту забороняється:
вживати спиртні напої та наркотичні речовини;
носити чи зберігати вогнепальну, пневматичну, холодну та газову зброю, набої до неї, а також легкозаймисті речовини.
7. Адміністрація пункту ознайомлює з Правилами проживання в ньому всіх повнолітніх осіб, які підписують зобов’язання щодо їх дотримання.
8. Особа, яка прибула в пункт, зобов’язана протягом трьох робочих днів зареєструватися в місцевому органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб.