Професор, д ю. н., член-кореспондент Академії правових наук України, президент Інституту прикладних гуманітарних досліджень м
| Вид материала | Документы |
- Компаративний дискурс соціально-гуманітарних наук Юридична компаративістика в пост-постмодерністській, 2088.13kb.
- Національна академія наук україни інститут прикладних проблем механіки І математики, 198.53kb.
- Андидат юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України,, 6423.4kb.
- В. Н. Денисов доктор юридичних наук, член-кореспондент Академії правових наук України,, 4168.77kb.
- У праві, 502.37kb.
- Інститут сільськогосподарської мікробіології Української академії аграрних наук Цикл, 180.26kb.
- Організащйний комітет голова оргкомітету, 57.27kb.
- Е. Л. Носенко експериментальна психологія, 184.92kb.
- Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького, 310.53kb.
- Реферат циклу робіт на здобуття Державної премії України в галузі науки І техніки, 169.38kb.
Стаття 8. Повноваження інших органів виконавчої влади у сфері імміграції
Центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики щорічно затверджує перелік спеціальностей та вимоги до кваліфікації спеціалістів і робітників, потреба в яких може бути задоволена за рахунок імміграції.
Центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров'я затверджує перелік інфекційних хвороб, захворювання на які є підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію.
Інші органи виконавчої влади в межах наданої їм компетенції забезпечують виконання законодавства про імміграцію.
Розділ III Надання дозволу на імміграцію та видача посвідки на постійне проживання
Стаття 9. Подання заяви про надання дозволу на імміграцію
Заяви про надання дозволу на імміграцію подаються:
1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання;
2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем їх проживання.
Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.
За неповнолітніх осіб, а також осіб, яких у встановленому порядку визнано недієздатними, заяву про надання дозволу на імміграцію подають їх законні представники.
Якщо іммігрує один з батьків, якого (яку) супроводжують неповнолітні діти, він (вона) повинен подати заяву чоловіка (дружини), посвідчену нотаріально, про те, що він (вона) не заперечує проти імміграції дітей разом з батьком (матір'ю). У випадку відсутності такої згоди батько (мати) повинен подати рішення відповідного державного органу про залишення дітей при батькові (матері). Зазначене рішення має бути легалізоване консульською установою України, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи:
1) три фотокартки;
2) копія документа, що посвідчує особу;
3) документ про місце проживання особи;
4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі);
5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
Вимога пункту 5 не поширюється на осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини третьої статті 4 цього Закону.
Крім зазначених документів подаються:
1) для осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 4 цього Закону, - документ, що підтверджує підтримку їхнього клопотання центральним органом виконавчої влади України;
2) для осіб, зазначених у пункті 2 частини другої статті 4 цього Закону, - копії документів, що підтверджують відповідність рівня кваліфікації спеціаліста або робітника вимогам, передбаченим у переліку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики;
3) для осіб, зазначених у пункті 3 частини другої статті 4 цього Закону, - копія документа про державну реєстрацію іноземної інвестиції в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США;
4) для осіб, зазначених у пункті 4 частини другої та у пункті 1 частини третьої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з громадянином України;
5) для осіб, зазначених у пункті 5 частини другої статті 4 цього Закону, - документ, який підтверджує, що особа раніше перебувала в громадянстві України;
6) для осіб, зазначених у пункті 6 частини другої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з іммігрантом, і документ про те, що іммігрант не заперечує проти їх імміграції та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого в Україні;
7) для осіб, зазначених у пункті 7 частини другої статті 4 цього Закону, - копія документа, що підтверджує надання особі статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а також документ, що підтверджує факт безперервного проживання особи на законних підставах на території України протягом трьох років з дня надання їй статусу біженця в Україні чи притулку в Україні;
8) для осіб, зазначених у пункті 2 частини третьої статті 4 цього Закону, - копії документів про призначення їх опікунами чи піклувальниками над громадянами України або про встановлення над ними опіки чи піклування громадянина України;
9) для осіб, зазначених у пункті 3 частини третьої статті 4 цього Закону, - документи, які підтверджують, що вони або хоча б один з їх батьків, дід чи баба, повнорідні брат чи сестра народилися або постійно проживали до 16 липня 1990 року на території, яка стала територією України відповідно до статті 5 Закону України "Про правонаступництво України", а також на інших територіях, що входили до складу Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР);
10) для осіб, зазначених у пункті 4 частини третьої статті 4 цього Закону, - подання центрального органу виконавчої влади України про те, що імміграція особи становить державний інтерес для України.
Особи, які постійно проживають за межами України, за винятком осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини третьої статті 4 цього Закону, разом із заявою про надання дозволу на імміграцію подають також довідку про відсутність судимості.
Якщо за дії, пов'язані з наданням дозволу на імміграцію, законодавством України передбачена сплата державного мита або консульського збору, разом із заявою подається документ про його сплату.
У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.
Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.
Стаття 10. Підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію
Дозвіл на імміграцію не надається:
1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку;
2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або проти яких порушено кримінальну справу, якщо попереднє слідство за нею не закінчено;
3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я;
4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи;
5) особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України;
6) в інших випадках, передбачених законами України.
Положення пунктів 1, 3 не поширюються на осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини третьої статті 4 цього Закону.
Стаття 11. Порядок в'їзду іммігрантів в Україну і видачі посвідки на постійне проживання
Особі, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють імміграційну візу, що є чинною протягом року з дня її оформлення. Зазначена особа в'їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України.
Після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п'яти робочих днів до органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому імміграційною візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію.
Орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання.
Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
Розділ IV Скасування дозволу на імміграцію. виїзд і видворення за межі України
Стаття 12. Підстави для скасування дозволу на імміграцію
Дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо:
1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;
2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;
3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
6) в інших випадках, передбачених законами України.
Стаття 13. Вилучення посвідки на постійне проживання, виїзд і видворення за межі України
Орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання особи, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не пізніш як у тижневий строк з дня отримання цього рішення надсилає його копію особі та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.
Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка мала до його надання статус біженця в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання.
Якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили.
У разі скасування дозволу на імміграцію та вилучення посвідки на постійне проживання у зв'язку із засудженням до позбавлення волі за вироком суду особа повинна виїхати з України протягом місяця з дня відбуття покарання.
Якщо особа, стосовно якої прийнято рішення про відмову у наданні їй дозволу на імміграцію, за час розгляду її заяви втратила інші законні підстави для перебування в Україні, на неї поширюються положення частин другої - четвертої цієї статті.
Стаття 14. Повторне подання заяви про надання дозволу на імміграцію
Особа може повторно подати заяву про надання дозволу на імміграцію не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію чи його скасування.
Стаття 15. Оскарження рішень з питань імміграції, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб
Дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду заяв про надання дозволу на імміграцію, рішення, прийняті спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованими йому органами, можуть бути оскаржені у встановленому порядку до суду.
Розділ V Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності через місяць з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України у двомісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:
підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність з цим Законом;
прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;
забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади України їхніх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.
3. Рекомендувати Президенту України визначити центральний орган виконавчої влади, на який буде покладено виконання функцій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції, та привести свої акти у відповідність з цим Законом.
4. Вважати такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну:
іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності цим Законом і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні;
іноземців та осіб без громадянства, які змушені були залишити місця постійного проживання в Автономній Республіці Абхазія Грузії, прибули в Україну, одержали в установленому порядку тимчасову довідку, прожили в Україні не менше п'яти років і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні;
іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні;
іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну дітьми-сиротами у зв'язку із збройними конфліктами у місцях їх постійного проживання і виховуються або виховувалися у державних дитячих закладах чи в дитячих будинках сімейного типу або над якими встановлено чи було встановлено опіку або піклування громадян України.
Особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень, посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію. На них поширюється чинність статей 12-15 цього Закону.
Президент України 7 червня 2001 року
Л. КУЧМА № 2491-III
Указ Президента України
«Питання організації виконання Закону України “Про імміграцію”»49
З метою забезпечення виконання Закону України «Про імміграцію» постановляю:
1. Покласти на Міністерство внутрішніх справ України виконання функцій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції.
2. Кабінету Міністрів України затвердити у двомісячний строк:
— порядок формування квоти імміграції в Україну;
— порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію в Україну і поданнями про скасування дозволу на імміграцію в Україну та виконання прийнятих рішень;
— зразок посвідки на постійне проживання в Україні, правила та порядок її оформлення і видачі, а також порядок видачі посвідки на постійне проживання в Україні особам, зазначеним у пункті 4 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про імміграцію».
3. Міністерству праці та соціальної політики України затвердити у двомісячний строк перелік спеціальностей та вимоги до кваліфікації спеціалістів і робітників, потреба в яких може задовольнятися за рахунок імміграції в Україну.
4. Міністерству охорони здоров’я України затвердити у двомісячний строк перелік інфекційних хвороб, захворювання на які є підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну.
5. Міністерству закордонних справ України разом з Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством юстиції України, Міністерством фінансів України, Державним комітетом у справах охорони державного кордону України вивчити питання щодо вступу України до Міжнародної організації з міграції та внести до 1 жовтня 2001 року відповідні пропозиції.
6. У абзаці другому пункту 1, абзаці шостому пункту 3, підпункті 1 пункту 4 та абзаці другому пункту 10 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 30 грудня 1997 року № 1396 (із змінами, внесеними Указами від 15 вересня 1998 року № 1019, від 9 лютого 1999 року № 145 та від 31 липня 2000 року № 934, слова «державної політики з питань громадянства, міжнаціональних та міграційних відносин» замінити словами «державної політики з питань міжнаціональних відносин».
Президент України 7 серпня 2001 року
Л. КУЧМА № 596/2001
Порядок формування квоти імміграції
ЗАТВЕРДЖЕНО
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983.
1. Квота імміграції формується за категоріями іммігрантів і за регіональним принципом (з урахуванням поточної демографічної ситуації) відповідно до пропозицій центральних та місцевих органів виконавчої влади.
Пропозиції стосовно формування квоти імміграції повинні грунтуватися на результатах аналізу імміграційного процесу у попередньому календарному році та враховувати необхідність максимального обмеження квоти імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства з країн походження значної кількості нелегальних мігрантів.
Перелік цих країн щороку визначається МЗС.
2. Пропозиції до Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб щодо встановлення квоти імміграції на наступний календарний рік вносять:
Мінкультури – стосовно діячів культури, імміграція яких відповідає інтересам України;
Мінпраці – стосовно висококваліфікованих спеціалістів та робітників, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України;
Мінекономіки разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями – стосовно осіб, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менш як 100 тис. доларів США;
МОН – стосовно діячів науки, імміграція яких відповідає інтересам України;
Держкомнацміграції – стосовно осіб, які безперервно прожили на території України протягом трьох років від дня надання їм статусу біженця чи притулку в Україні, а також їх батьків, чоловіків (дружин) та неповнолітніх дітей, які проживають разом з ними;
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації – стосовно граничної кількості іммігрантів, які можуть бути прийняті протягом календарного року відповідним регіоном (за категоріями іммігрантів).
Інші центральні органи виконавчої влади можуть подавати до зазначених у цьому пункті органів пропозиції щодо формування квоти імміграції за галузевим принципом.
3. Пропозиції стосовно осіб, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України, а також тих, що раніше перебували в громадянстві України, та батьків, чоловіка (дружини) іммігранта, його неповнолітніх дітей готуються безпосередньо Державним департаментом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.
4. Проект рішення Кабінету Міністрів України про встановлення квоти імміграції на відповідний календарний рік розробляється і подається Державним департаментом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб до 31 січня поточного року.
5. Квота імміграції встановлюється рішенням Кабінету Міністрів України за категоріями іммігрантів не пізніше ніж 1 березня поточного року.
Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію
і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень
ЗАТВЕРДЖЕНО
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983
1. Цей Порядок визначає процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі – іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі – провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію.
2. Рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають:
1) Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (далі – Департамент) – стосовно іммігрантів, які є:
діячами науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України;
особами, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менш як 100 тис. доларів США, що зареєстрована в установленому порядку:
особами, імміграція яких становить державний інтерес.
У разі необхідності Департамент може приймати рішення стосовно інших категорій іммігрантів;
2) територіальні органи Департаменту в головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі – територіальні органи) – стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає Департамент), а саме:
висококваліфікованих спеціалістів і робітників, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України;
осіб, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України;
осіб, які раніше перебували в громадянстві України;
батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей;
осіб, які безперервно прожили на території України протягом трьох років від дня надання їм статусу біженця чи притулку в Україні, а також їх батьків, чоловіків (дружин) та неповнолітніх дітей, які проживають разом з ними.
У разі необхідності територіальні органи можуть приймати рішення стосовно іммігрантів позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає Департамент);
3) територіальні підрозділи Департаменту в міських, районних у містах управліннях органів внутрішніх справ (далі – територіальні підрозділи) – стосовно іммігрантів, які на законних підставах перебувають на території України і є іммігрантами позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає Департамент), а саме:
одного з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітей і батьків громадян України;
осіб, які є опікунами чи піклувальниками громадян України або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України;
осіб, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
У разі коли заяви іммігрантів позаквотової категорії надійшли від закордонних дипломатичних установ України, їх розгляд та прийняття відповідних рішень здійснюється територіальними органами.
3. Мінкультури та МОН визначають у місячний термін, чи відповідає інтересам України імміграція іноземних діячів культури та науки, які порушили клопотання про надання дозволу на імміграцію, і у разі позитивного висновку видають їм документ про підтримку такого клопотання.
4. Мінпраці, управління праці, зайнятості та соціального захисту населення місцевої держадміністрації перевіряють у місячний термін в осіб, які порушили клопотання про надання дозволу на імміграцію, документи, що підтверджують відповідність рівня їх кваліфікації вимогам, які пред’являються до працівників, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України, і у разі позитивного висновку видають їм документ про підтримку такого клопотання. Такий документ може також видаватися на запит органів, зазначених у пункті 2 цього Порядку.
5. Лікувально-профілактичні заклади у порядку, встановленому МОЗ, проводять у місячний термін медичне обстеження осіб, які перебувають в Україні на законних підставах та порушили клопотання про надання дозволу на імміграцію, і видають документ про відсутність у заявника хвороб, які відповідно до законодавства є підставою для відмови у наданні такого дозволу.
6. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації проводять у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. № 928 «Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій», реєстрацію іноземної інвестиції в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менш як 100 тис. доларів США і видають про це документ.
7. МЗС перевіряє у місячний термін правильність оформлення справ з питань імміграції, що надійшли через закордонні дипломатичні установи України від осіб, які постійно проживають за межами України, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства і надсилає їх до Департаменту.
8. Органи міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі видають у місячний термін документ про підтвердження факту безперервного проживання іммігрантів на законних підставах на території України протягом трьох років від дня надання їм статусу біженця чи притулку в Україні.
9. СБУ та її регіональні органи, Національне центральне бюро Інтерполу, Держкомкордон у межах своєї компетенції вживають у місячний термін за зверненням Департаменту, територіальних органів та підрозділів заходів:
до виявлення серед осіб, які подали заяву про надання дозволу на імміграцію, таких, яким дозвіл на імміграцію не може бути наданий відповідно до статті 10 Закону України «Про імміграцію»;
до встановлення відомостей, що можуть бути підставою для скасування дозволу на імміграцію згідно із статтею 12 Закону України «Про імміграцію».
Інші центральні органи виконавчої влади відповідно до своєї компетенції у разі порушення клопотання про надання дозволу на імміграцію особам, імміграція яких становить державний інтерес, розглядають його у місячний термін і у разі позитивного висновку видають документ про підтримку такого клопотання.
10. Заяви про надання дозволу на імміграцію подаються:
до територіальних підрозділів за місцем проживання – особами, які тимчасово перебувають в Україні на законних підставах;
до закордонних дипломатичних установ України за місцем постійного проживання – особами, які постійно проживають за межами України.
11. Для отримання дозволу на імміграцію разом із заявою встановленого Департаментом за погодженням з МЗС зразка подаються:
копія документа, що посвідчує особу (підтверджує громадянство (підданство) чи статус особи без громадянства);
три фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;
документ про місце проживання (в Україні та за кордоном);
документально підтверджені відомості про склад сім’ї (копії свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, документів про усиновлення, встановлення опіки чи піклування тощо);
документ, виданий лікувально-профілактичним закладом про відсутність у заявника хвороб, зазначених у пункті 5 частини п’ятої статті 9 Закону України «Про імміграцію» (крім осіб, зазначених у пунктах 1 і 3 частини третьої статті 4 Закону). Особи, які постійно проживають за межами України, подають документ, виданий лікувальним закладом держави за місцем проживання, який підлягає легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;
довідка, видана компетентним органом держави попереднього проживання або її дипломатичним представництвом чи консульською установою в Україні, про відсутність судимості (крім осіб, зазначених у пунктах 1 і 3 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію". У виняткових випадках такі відомості можуть бути отримані Департаментом чи територіальними органами і підрозділами шляхом надсилання відповідного запиту компетентним органам іноземних держав, з якими укладено договір про правову допомогу у цивільних, сімейних та кримінальних справах;
квитанція про сплату державного мита або консульського збору, якщо за дії, пов’язані з наданням дозволу на імміграцію, законодавством передбачена їх сплата, або документ, який підтверджує наявність пільг щодо сплати.
Документи, визначені пунктами 1-10 частини сьомої статті 9 Закону України «Про імміграцію», додатково подаються відповідно до категорії іммігрантів.
У разі необхідності відповідні територіальні органи і підрозділи, які забезпечують провадження у справах з питань імміграції, можуть затребувати інші документи, що уточнюють наявність підстав для надання дозволу на імміграцію, якщо це не суперечить Закону України «Про імміграцію», а також запросити для бесіди заявників чи інших осіб.
Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Копії цих документів, а також письмове підтвердження згоди на імміграцію та гарантії приймаючих осіб, передбачені пунктом 6 частини сьомої статті 9 Закону України «Про імміграцію», подаються нотаріально засвідченими. Документи, відомості за якими можуть змінюватися, можуть бути подані протягом шести місяців від дня їх видачі.
12. Територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію:
формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з’ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію;
надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції Департаменту чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках – територіальним підрозділам;
здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.
13. Закордонні дипломатичні установи України, до яких подано заяви разом з визначеними цим Порядком документами від осіб, які постійно проживають за межами України, про надання дозволу на імміграцію:
формують справи, перевіряють справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства;
надсилають через МЗС до Департаменту разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду не пізніше ніж у місячний термін після надходження документів із своїми пропозиціями.
Зазначені справи, за винятком тих, прийняття рішення за якими належить до компетенції Департаменту, надсилаються ним територіальним органам для прийняття відповідного рішення.
14. Територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з’ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України «Про імміграцію», надсилають відповідні запити до регіональних органів СБУ, Національного центрального бюро Інтерполу та Держкомкордону.
Регіональні органи СБУ, Національне центральне бюро Інтерполу та Держкомкордон проводять у межах своєї компетенції у місячний термін після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який зробив запит.
Термін перевірки може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць.
15. У разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції Департаменту, територіальні органи у місячний термін аналізують отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію і надсилають до Департаменту разом з матеріалами справи дані про результати розгляду.
16. У разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.
17. Департамент перевіряє у місячний термін правильність оформлення документів, що надійшли від зазначених у пунктах 13 і 15 цього Порядку органів, вивчає відповідність наведених підстав, визначених статтею 4 Закону України «Про імміграцію», з’ясовує питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію відповідно до статті 10 Закону України «Про імміграцію», надсилає запит до СБУ та Національного центрального бюро Інтерполу. Запит до Держкомкордону надсилається тільки стосовно тих осіб, клопотання яких надійшли через МЗС.
СБУ, Національне центральне бюро Інтерполу та Держкомкордон проводять у межах своєї компетенції у місячний термін після надходження таких запитів перевірку щодо виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки надсилається інформація Департаменту.
Термін розгляду може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць.
18. Департамент аналізує у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 17 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймає рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.
19. Рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу діє протягом року від дня його прийняття.
Особи, яким надано дозвіл на імміграцію, зобов’язані протягом періоду дії дозволу звернутися до:
закордонних дипломатичних установ України із заявою про оформлення імміграційної візи, якщо вони постійно проживають за межами України, та після прибуття в Україну – протягом п’яти робочих днів до територіального підрозділу за місцем проживання із заявою про видачу посвідки на постійне проживання;
до територіального підрозділу за місцем проживання із заявою про видачу посвідки на постійне проживання, якщо вони перебувають на законних підставах в Україні.
При цьому заявник повинен особисто звернутися до територіального підрозділу за місцем проживання хоч би один раз – для подання заяви про надання дозволу на імміграцію чи для отримання посвідки (у тому разі коли із поважних причин він не зміг подати заяву про надання дозволу на імміграцію особисто).
Іммігранти, які отримали посвідки, повинні зареєструватися за місцем постійного проживання, а у разі зміни місця проживання – перереєструватися в порядку, встановленому для громадян України.
20. Органи, які прийняли рішення про надання дозволу на імміграцію, надсилають його копію протягом двох тижнів безпосередньо заявнику або через МЗС відповідній закордонній дипломатичній установі України.
Копія прийнятого рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для оформлення закордонною дипломатичною установою України імміграційної візи особі, якій надано такий дозвіл.
21. Дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав.
Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
22. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу.
23. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.
24. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України «Про імміграцію». Копія рішення надсилається Держкомкордону.
25. Рішення Департаменту, територіальних органів і підрозділів, інших органів виконавчої влади, які в межах своєї компетенції зобов’язані забезпечувати провадження у справах з питань імміграції, а також дії чи бездіяльність їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені відповідно до законодавства. У цьому разі провадження у справах з питань імміграції припиняється до прийняття відповідного рішення.
26. Департамент, територіальні органи і підрозділи:
ведуть облік осіб, яким надано дозвіл на імміграцію, видано посвідку на постійне проживання в Україні, відмовлено у наданні дозволу на імміграцію чи скасовано такий дозвіл;
здійснюють обмін інформацією про зазначених осіб із заінтересованими центральними органами виконавчої влади та підпорядкованими їм органами;
у разі необхідності видають цим органам на підставі письмових запитів копії відповідних документів.
Порядок оформлення і видачі посвідки на постійне проживання
ЗАТВЕРДЖЕНО
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983
1. Цей Порядок визначає механізм видачі посвідки на постійне проживання (далі – посвідка) іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну (далі – іммігранти), ведення обліку посвідок і забезпечення зберігання їх бланків.
2. Оформлення і видача посвідок проводиться територіальними підрозділами Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (далі – територіальні підрозділи) за місцем проживання іммігрантів.
3. Посвідки оформляються в установленому порядку іммігрантам, які досягли 16-річного віку, за особистим зверненням або зверненням законних представників чи інших осіб за їх нотаріально засвідченим дорученням до територіальних підрозділів за місцем проживання іммігранта.
У виняткових випадках посвідка може бути оформлена до досягнення особою 16-річного віку за наявності нотаріально засвідченої згоди обох батьків.
4. Для оформлення посвідки подаються такі документи:
заява встановленого Державним департаментом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (далі – Департамент) зразка;
копія паспортного документа з імміграційною візою;
копія рішення про надання дозволу на імміграцію;
квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати.
5. Замість документів, зазначених в абзацах третьому і четвертому пункту 4 цього Порядку, для оформлення посвідки особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію», подаються такі документи:
1) особами, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України «Про імміграцію» та мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні, – оригінал і копія паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року з відміткою про прописку чи посвідка на постійне проживання;
2) особами, які змушені були залишити місця постійного проживання в Автономній Республіці Абхазія (Грузія) і прибули для проживання в Україні, – тимчасова довідка, отримана ними після прибуття в Україну, та документ про підтвердження факту безперервного проживання в Україні не менш як п’ять років, видані органом міграційної служби;
3) особами, які прибули в Україну до 6 березня 1998 р. згідно з Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В’єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в’єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 р. і залишилися проживати в Україні, – копія документа, що підтверджує прийняття на професійне навчання чи роботу;
4) особами, які прибули в Україну дітьми-сиротами у зв’язку із збройними конфліктами у місцях їх постійного проживання і виховуються (виховувалися) у державних дитячих закладах, в дитячих будинках сімейного типу або над якими встановлено (було встановлено) опіку чи піклування громадян України, – документ, що підтверджує виховання у державному дитячому закладі, в дитячому будинку сімейного типу або встановлення опіки чи піклування.
6. Посвідка оформляється протягом тижня після подання заяви іммігрантом.
Усі записи виконуються українською мовою, а прізвище та ім’я – також англійською мовою відповідно до вимог, викладених у рекомендаціях Міжнародної організації цивільної авіації (IKAO, Doc 9303/3), згідно з правилами, що визначаються Департаментом.
7. Посвідка на постійне проживання видається під розписку заявникам, законним представникам іммігрантів або за їх дорученням, засвідченим нотаріально, іншим особам.
У паспортному документі іммігранта на останній вільній сторінці проставляється відмітка встановленого зразка про наявність дозволу на постійне проживання в Україні.
8. Посвідка підлягає обміну при досягненні особою 25- і 45-річного віку.
9. У разі пошкодження чи втрати посвідки іммігрант може отримати нову посвідку у територіальному підрозділі.
Про втрату посвідки іммігрант зобов’язаний негайно повідомити територіальний підрозділ за місцем втрати, який невідкладно інформує про це Департамент і Держкомкордон.
Оформлення посвідки замість втраченої проводиться у порядку, встановленому для її оформлення, після з’ясування обставин втрати.
10. Зіпсовані під час заповнення чи внаслідок неналежного зберігання бланки посвідок вилучаються з обліку та один раз на квартал знищуються шляхом спалювання із складанням відповідного акта у двох примірниках, який затверджується керівником територіального підрозділу.
11. Бланки посвідок є документами суворої звітності і виготовляються в установленому порядку на замовлення Департаменту.
12. Дані про оформлені посвідки заносяться до відповідного реєстру.
Порядок ведення реєстру посвідок установлюється Департаментом.
13. Бланки та оформлені посвідки до їх видачі зберігаються окремо у металевих шафах (сейфах), установлених в ізольованих приміщеннях, які обладнані надійними засобами захисту від стороннього проникнення та в яких підтримується належний волого-тепловий режим.
Порядок обліку, зберігання та використання бланків посвідок встановлюється Департаментом.