І. П. Голосніченко доктор юридичних наук, професор

Вид материала

Документы

Содержание 10.2. Управління безпекою На Службу безпеки України

Подобный материал:

• Парламентське видавництво, 5723.42kb.
• Академічний курс Підручник для вищих навчальних закладів За загальною редакцією академіка, 15341.53kb.
• Задорожній Олександр Вікторович, Буткевич Володимир Григорович, Мицик Всеволод Всеволодович, 3357.97kb.
• Національна юридична академія України, 6335.29kb.
• Київський національний університет внутрішніх справ, 661.83kb.
• Ббк 67. 2я73 о-66, 2807.04kb.
• Удк 37. 013. 42(075) ббк74. 6я7, 2614.78kb.
• В. О. Серьогін державне будівництво, 11391.98kb.
• В. О. Серьогін державне будівництво, 11412.44kb.
• С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор, 3090.43kb.

Глава 10

4. З питань виконання завдань особливого періоду:

а) координувати здійснення заходів щодо мобілізації (демобілізації)
у Збройних Силах та інших військових формуваннях, а також брати
участь у підготовці й проведенні заходів, пов'язаних з мобілізацією (де­
мобілізацією) в державі;

б) уточнювати плани застосування Збройних Сил та інших військо­
вих формувань;

в) приймати в підпорядкування визначені органи управління, з'єд­
нання, військові частини, установи інших військових формувань;

г) організовувати стратегічне розгортання Збройних Сил та інших
військових формувань, взаємодіяти з міністерствами, іншими централь­
ними органами виконавчої влади, радами оборони Автономної Республі­
ки Крим та областей під час виконання завдань оборони держави;

д) здійснювати управління угрупованнями військ (сил), створеними
для проведення операцій Збройних Сил, і стратегічними резервами;

е) здійснювати керівництво у сфері оборони та забезпечення громад­
ського порядку в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєн­
ний стан, у межах, визначених відповідним законом;

є) брати участь в організації та контролювати стан системи управлін­ня державою в особливий період.

5. Виконувати інші функції та реалізовувати повноваження, що вип­
ливають із законів України, актів Президента України, Кабінету Мініст­
рів України.

Генеральний штаб очолює начальник, якого призначає на посаду за поданням Міністра оборони України і звільняє з посади Президент Ук­раїни. На посаду начальника Генерального штабу призначається військо­вослужбовець.

Начальник Генерального штабу підпорядковується Міністрові оборо­ни України. Якщо Міністр оборони України є Головнокомандувачем Збройних Сил, начальник Генерального штабу є першим заступником Головнокомандувача Збройних Сил. У разі, якщо Міністр оборони Ук­раїни є цивільною особою, начальник Генерального штабу є Головноко­мандувачем Збройних Сил. Начальник Генерального штабу несе відпові­дальність за діяльність Генерального штабу, в межах повноважень здій­снює управління військами (силами) через Генеральний штаб, головно­командувачів видів Збройних Сил, начальників родів військ і спеціаль­них військ.

Начальник Генерального штабу має заступників, які є військово­службовцями. Заступників начальника Генерального штабу призначає на посаду Міністр оборони України за поданням начальника Генерального штабу. Обов'язки заступників, їх повноваження та ступінь відповідаль­ності визначає начальник Генерального штабу.

Начальник Генерального штабу у разі виконання обов'язків Головно-

Управління адміністративно-політичною сферою 383

командувача Збройних Сил несе відповідальність за здійснення Зброй­ними Силами своїх функцій та виконання покладених на них завдань.

Начальник Генерального штабу в межах повноважень, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами, видає накази, дирек­тиви військам (силам), організовує й контролює їх виконання. Він має право скасовувати та змінювати накази, директиви підпорядкованих йо­му органів військового управління і військового командування.

Структуру Генерального штабу затверджує Міністр оборони Украї­ни, а штатний розпис, кошторис та положення про структурні підрозділи Генерального штабу — начальник Генерального штабу.

Збройні Сили України комплектуються військовослужбовцями від­повідно до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і вій­ськову службу» від 25 березня 1992 р.

Загальний військовий обов'язок встановлюється з метою забезпечен­ня комплектування Збройних Сил України та інших утворених військо­вих формувань, а також підготовки населення до захисту України.

Загальний військовий обов'язок включає:

підготовку громадян до військової служби;

приписку до призовних дільниць;

призов на військову службу;

проходження за призовом або добровільно військової, альтернативної (невійськової) служби;

виконання військового обов'язку в запасі;

додержання правил військового обліку;

загальне обов'язкове військове навчання громадян у воєнний час.

Виконання Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» покладається на громадян України, центральні органи державного управління, органи місцевої державної адміністрації та міс­цевого самоврядування, громадські об'єднання, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності.

Загальний військовий обов'язок не поширюється на іноземних гро­мадян і осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України.

Щодо загального військового обов'язку громадяни України поділя­ються на 6 категорій:

1. допризовники — особи, які проходять допризовну підготовку до
   приписки їх до призовних дільниць;
   
2. призовники — особи, які приписані до призовних дільниць;
   
3. військовослужбовці — особи, які проходять військову службу;
   
4. службовці за призовом — особи, які проходять альтернативну (не­
   військову) службу;
   
5. військовозобов'язані — особи, які перебувають у запасі;
   
6. невійськовозобов'язані — особи, не взяті на військовий облік або
   зняті з нього.
   

384 Глава 10

Громадяни України, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, зобов'язані: прибувати за викликом військового комісаріату для приписки до призовних дільниць, проходження медично­го огляду, направлення на підготовку для одержання військової спеціаль­ності, призову на військову службу або на збори; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'я­зок у запасі; виконувати правила військового обліку.

Жінки, які за фахом мають медичну підготовку або споріднену з від­повідною військовою спеціальністю за переліком, що визначається Кабі­нетом Міністрів України, можуть бути взяті на військовий облік. Вони зобов'язані прибувати за викликом військового комісаріату для прохо­дження медичного огляду, виконувати правила військового обліку. У мирний час жінки можуть добровільно вступити на військову службу за контрактом. У воєнний час особи жіночої статі, які перебувають на вій­ськовому обліку чи пройшли загальне військове навчання, можуть бути призвані на військову службу за рішенням Президента України.

Військова служба — це різновид державної служби, особливістю якої є двояка правова природа. По-перше, вона пов'язана з виконанням гро­мадянином України загального військового обов'язку; по-друге — зі службою на конкурсно-контрактній основі у Збройних Силах України та інших військах, створених відповідно до законодавства України.

Виходячи з цього, законодавством встановлено такі види військової служби:

• строкова військова служба;
  
• військова служба за контрактом на посадах солдатів і матросів,
  сержантів і старшин;
  
• військова служба жінок за контрактом на посадах солдатів і матро­
  сів, сержантів і старшин, прапорщиків і мічманів та офіцерського складу;
  
• військова служба за контрактом прапорщиків і мічманів;
  
• військова служба за контрактом курсантів (слухачів) військово-
  навчальних закладів і студентів кафедр військової підготовки (факульте­
  тів військової підготовки, відділень військової підготовки) вищих цивіль­
  них навчальних закладів;
  

— військова служба за контрактом офіцерського складу.
Військовослужбовці та військовозобов'язані поділяються на рядовий

склад, сержантський і старшинський склад, склад прапорщиків (мічма­нів), офіцерський. Офіцерський склад поділяється на молодший офіцер­ський склад, старший офіцерський склад і вищий офіцерський склад.

Кожному військовослужбовцю і військовозобов'язаному присвоюєть­ся військове звання. Військові звання у Збройних Силах України поді­ляються на армійські та флотські.

Кожен військовослужбовець і військовозобов'язаний займає відпо­відну штатну посаду. Військові посади (штатні посади, що підлягають за­міщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання перед-

Управління адміністративно-політичною сферою 385

бачаються у штатах військових частин, кораблів, органів управління, установ, військово-навчальних закладів.

Перелік посад, що підлягають заміщенню вищим офіцерським скла­дом, затверджується Президентом України, а посад інших військово­службовців — Міністром оборони України. Вони поділяються на: а) по­сади рядового складу; б) посади сержантського і старшинського складу; в) посади прапорщиків і мічманів; г) посади офіцерського складу.

Військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань за їх згодою можуть бути відряджені до органів виконавчої влади, підприємств і організацій, які виконують роботи в інтересах обо­рони держави та її безпеки. Перелік посад у цих органах та установах, які можуть бути заміщені військовослужбовцями, для вищого офіцерського складу затверджується Президентом України, для інших військовослуж­бовців — актами Кабінету Міністрів України.

10.2. Управління безпекою

Під безпекою треба розуміти стан захищеності життєво важливих ін­тересів:

а) особи, що виявляються в її правах і свободах;

б) суспільства, що сконцентровані в його матеріальних і духовних
цінностях, а виявляються в можливості народу виступати єдиним джере­
лом влади;

в) держави, що виражені в її конституційному ладі, суверенітеті, те­
риторіальній цілісності, а виявляються у праві на здійснення (реаліза­
цію) влади.

Безпека особи, суспільства і держави гарантується Конституцією Ук­раїни і досягається проведенням єдиної державної політики у галузі її за­безпечення, розробкою і своєчасним проведенням як превентивних, так і відновлюваних заходів, що адекватні погрозам відповідним інтересам. До них належать заходи політичного, економічного, організаційного, юри­дичного та іншого характеру. Виходячи з цього, у забезпеченні безпеки беруть участь органи законодавчої, виконавчої, судової влади, а також недержавні організації і громадяни.

Найбільша питома вага у вирішенні питань забезпечення безпеки припадає на державні утворення. Це Збройні Сили, Служба безпеки, прикордонні війська, органи внутрішніх справ і міліція, органи митного контролю, захисту прав споживачів, прокуратури та інші. Таким чином, держава є основним суб'єктом забезпечення безпеки.

У здійсненні цієї функції вона виходить з того, що достатня безпека особи і суспільства неможлива без ефективного захисту інтересів держа­ви. Практика розв'язання цих проблем однозначно свідчить, що в демок-

13 3-51

386 Глава 10

ратичній державі ступінь захищеності особи і суспільства перебуває у прямій залежності від рівня безпеки держави.

Саме внаслідок цієї обставини Конституція України передбачає об­меження прав і свобод особи з метою захисту життєво важливих держав­них інтересів. Зокрема, ст. 41 передбачає примусове відчуження майна за умов воєнного або надзвичайного стану; у ст. 64 зазначається, що за умов воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обме­ження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Найвище керівництво у сфері національної безпеки здійснює Прези­дент України, він же очолює Раду національної безпеки і оборони України.

Рада національної безпеки і оборони України є координаційним ор­ганом з питань національної безпеки і оборони при Президентові Украї­ни і передбачена Конституцією України, її діяльність регламентована За­коном України «Про Раду національної безпеки і оборони України» від 5 березня 1998 р.

Функціями Ради національної безпеки і оборони України є:

1. внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад
   внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборо­
   ни;
   
2. координація та здійснення контролю за діяльністю органів вико­
   навчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час;
   
3. координація та здійснення контролю за діяльністю органів вико­
   навчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного
   або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загро­
   жують національній безпеці України.
   

Відповідно до функцій, визначених цим Законом, Рада національної безпеки і оборони України наділяється такою компетенцією:

1. Розробляє та розглядає на своїх засіданнях питання, які відповідно до Конституції та законів України належать до сфери національної без­пеки і оборони, та подає пропозиції Президентові України щодо:

— визначення стратегічних національних інтересів України, концеп­
туальних підходів та напрямів забезпечення національної безпеки і обо­
рони у політичній, економічній, соціальній, воєнній, науково-технологіч­
ній, екологічній, інформаційній та інших сферах;

• проектів державних програм, доктрин, законів України, указів
  Президента України, директив Верховного Головнокомандувача Зброй­
  них Сил України, міжнародних договорів, інших нормативних актів та
  документів з питань національної безпеки і оборони;
  
• вдосконалення системи забезпечення національної безпеки та ор­
  ганізації оборони, утворення, реорганізації та ліквідації органів виконав­
  чої влади у цій сфері;
  
• проекту Закону України про Державний бюджет України за стат­
  тями, пов'язаними із забезпеченням національної безпеки і оборони Ук­
  раїни;
  

Управління адміністративно-політичною сферою 387

• матеріального, фінансового, кадрового, організаційного та іншого за­
  безпечення виконання заходів з питань національної безпеки і оборони;
  
• заходів політичного, економічного, соціального, воєнного, науково-
  технологічного, екологічного, інформаційного та іншого характеру відпо­
  відно до масштабу потенційних та реальних загроз національним інтере­
  сам України;
  
• доручень, пов'язаних з вивченням конкретних питань та здійснен­
  ням відповідних досліджень у сфері національної безпеки і оборони, ор­
  ганам виконавчої влади та науковим закладам України;
  
• залучення контрольних, інспекційних та наглядових органів, що
  функціонують у системі виконавчої влади, до здійснення контролю за
  своєчасністю та якістю виконання прийнятих Радою національної без­
  пеки і оборони України рішень, введених у дію указами Президента
  України;
  
• забезпечення і контролю надходження та опрацювання необхідної
  інформації, її збереження, конфіденційності та використання в інтересах
  національної безпеки України, аналізу на її основі стану і тенденції роз­
  витку подій, що відбуваються в Україні і в світі, визначення потенційних
  та реальних загроз національним інтересам України;
  
• питань оголошення стану війни, загальної або часткової мобіліза­
  ції, введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її
  місцевостях, оголошення в разі потреби окремих місцевостей України зо­
  нами надзвичайної екологічної ситуації.
  

2. Здійснює поточний контроль діяльності органів виконавчої влади
   у сфері національної безпеки і оборони, подає Президентові України від­
   повідні висновки та пропозиції.
   
3. Залучає до аналізу інформації посадових осіб та фахівців органів
   виконавчої влади, державних установ, наукових закладів, підприємств та
   організацій усіх форм власності.
   
4. Ініціює розробку нормативних актів та документів з питань націо­
   нальної безпеки і оборони, узагальнює практику їх застосування та ре­
   зультати перевірок їх виконання.
   
5. Координує і контролює переведення центральних і місцевих орга­
   нів виконавчої влади, а також економіки країни на роботу в умовах воєн­
   ного чи надзвичайного стану.
   
6. Координує і контролює діяльність органів місцевого самовряду­
   вання в межах наданих повноважень під час введення воєнного чи над­
   звичайного стану.
   
7. Координує та контролює діяльність органів виконавчої влади з від­
   биття збройної агресії, організації захисту населення та забезпечення йо­
   го життєдіяльності, охорони життя, здоров'я, конституційних прав, сво­
   бод і законних інтересів громадян, підтримання громадського порядку в
   умовах воєнного та надзвичайного стану та при виникненні кризових си­
   туацій, що загрожують національній безпеці України.
   

13*

388 Глава 10

Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України. Він:

1. спрямовує діяльність і здійснює загальне керівництво роботою Ра­
   ди національної безпеки і оборони України;
   
2. затверджує перспективні та поточні плани роботи Ради національ­
   ної безпеки і оборони України, час і порядок проведення її засідань;
   
3. особисто головує на засіданнях Ради національної безпеки і обо­
   рони України;
   
4. дає доручення членам Ради національної безпеки і оборони Украї­
   ни, пов'язані з виконанням покладених на неї функцій;
   
5. заслуховує поточну інформацію Секретаря Ради національної без­
   пеки і оборони України про хід виконання її рішень, у разі необхідності
   виносить питання про стан виконання рішень Ради національної безпеки
   і оборони України на її засідання;
   

6. затверджує Положення про апарат Ради національної безпеки і
   оборони України, його структуру і штати;
   
7. здійснює інші повноваження, передбачені законодавством.
   

Поточне інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення ді­яльності Ради національної безпеки і оборони України здійснює її апа­рат, який підпорядковується Секретареві Ради національної безпеки і оборони України.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України призначаєть­ся на посаду та звільняється з посади Президентом України і безпосеред­ньо йому підпорядковується. Правовий статус Секретаря Ради націо­нальної безпеки і оборони України як державного службовця визна­чається Президентом України відповідно до Закону України «Про дер­жавну службу». Він забезпечує організацію роботи і виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України та має заступників, які за його поданням призначаються на посаду та звільняються з посади Пре­зидентом України.

На посади Секретаря Ради національної безпеки і оборони України та його заступників можуть призначатися як цивільні особи, так і вій­ськовослужбовці.

На засіданнях Ради національної безпеки і оборони України її члени голосують особисто. Делегування ними обов'язку бути присутніми на за­сіданні Ради національної безпеки і оборони України іншим особам не допускається.

У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України.

На запрошення Голови Ради національної безпеки і оборони України у її засіданнях можуть брати участь голови комітетів Верховної Ради Ук­раїни, інші народні депутати України, керівники центральних органів ви­конавчої влади та інші особи, які не є членами Ради національної безпе­ки і оборони України.

Управління адміністративно-політичною сферою 389

Рішення Ради національної безпеки і оборони України приймаються не менш як двома третинами голосів її членів і вводяться в дію указами Президента України.

Для опрацювання і комплексного вирішення проблем міжгалузевого характеру, забезпечення науково-аналітичного та прогнозного супрово­дження своєї діяльності Рада національної безпеки і оборони України в рамках коштів, передбачених Державним бюджетом України, може утво­рювати тимчасові міжвідомчі комісії, робочі та консультативні органи.

Державним правоохоронним органом спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку, є Служба безпеки України. Служба безпеки України підпорядкована Президенту України і підконтрольна Верховній Раді України.

На Службу безпеки України покладається захист державного суве­ренітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності інозем­них спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб.

До завдань Служби безпеки України також входить запобігання, ви­явлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки люд­ства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зо­бов'язана:

1. здійснювати розвідувальну та інформаційно-аналітичну роботу в
   інтересах ефективного проведення органами державної влади та управ­
   ління України внутрішньої і зовнішньої діяльності, вирішення проблем
   оборони, соціально-економічного будівництва, науково-технічного про­
   гресу, екології та інших питань, пов'язаних з національною безпекою Ук­
   раїни;
   
2. здійснювати заходи контррозвідувального забезпечення диплома­
   тичних представництв, консульських та інших державних установ, а та­
   кож заходи, пов'язані з охороною державних інтересів у сфері зовнішньо­
   політичної та зовнішньоекономічної діяльності, безпекою громадян Ук­
   раїни за кордоном;
   
3. виявляти, припиняти та розкривати злочини, розслідування яких
   віднесено законодавством до компетенції Служби безпеки України; про­
   водити дізнання і слідство у цих справах; розшукувати осіб, які перехо­
   вуються у зв'язку із вчиненням зазначених злочинів;
   
4. здійснювати контррозвідувальні заходи з метою запобігання, вияв­
   лення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної
   діяльності проти України;
   

5) забезпечувати захист державного суверенітету, конституційного

390