Навчальна практика
| Вид материала | Документы |
- Програма навчальна природничо-наукова практика студентів 1 курсу, 121.21kb.
- Курс Модуль 1-5 Стройові вправи не-1-5-5 Навчально-педагогічна практика (моделювання, 112.29kb.
- Робоча навчальна програма спецкурсу для студентів юридичного факультету осітньо-кваліфікаційного, 1038.04kb.
- Робоча навчальна програма виробничої переддипломної практики для студентів Vкурсу денної, 52.91kb.
- Практика Верховного Суда РФ. Причинение смерти по неосторожности. Практика Верховного, 783.64kb.
- Робоча навчальна програма підготовки лікарів-інтернів 2 року навчання зі спеціальності, 464.1kb.
- Назва модуля: Навчальна практика «Методи дистанційного зондування» Код модуля, 34.74kb.
- Практика на 4 курсе «Производственная практика», 369.11kb.
- Рандеву. Работа со спонсором в команде, 245.69kb.
- Робоча навчальна програма вибіркового курсу Дисципліни, 204.71kb.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Херсонська область Голопристанський район
Круглоозерська загальноосвітня школа
І – ІІІ ступенів
НАВЧАЛЬНА ПРАКТИКА
Іван Павлович Багряний
Проект уроку з української літератури
виконав Головко Іван
учень 10 класу Круглоозерської ЗОШ
І – ІІІ ступенів
Голопристанського району
Херсонської області
Дом. адреса: с. Круглоозерка
вул. Леніна, 80
Індекс: 75654
Керівник: Овчиннікова Ольга Василівна
вчитель української мови та літератури Круглоозерської ЗОШ
І – ІІІ ступенів
2009
ЗМІСТ
Вступ ………………………………………………………………………………………………………………………3
Коротка інформація про письменника………………………………………………………………….5
Розділ І. Біографія…………………………………………………………………………………………………..6
- Становлення………………………………………………………………………………………6
- В ув’язненні та на засланні………………………………………………………………..7
- Під час війни………………………………………………………………………………………8
- В еміграції………………………………………………………………………………………….8
- Сім'я……………………………………………………………………………………………………9
Розділ ІІ. Характеристика творчості……………………………………………………………………..10
2.1. Літературна спадщина Івана Багряного…………………………………………….10
2.2. Публіцистика………………………………………………………………………………………16
2.3. Мова творів Івана Багряного……………………………………………………………..22
2.3.1. Дієслівна синоніміка у прозових творах………………………………….22
2.3.2. Кольористий епітет як ознака тоталітарної доби……………………26
Розділ ІІІ. Премії……………………………………………………………………………………………………29
Розділ IV. Твори……………………………………………………………………………………………………30
"Ave Maria"………………………………………………………………………………………………..31
"Казка про лелек та Павлика-мандрівника"…………………………………………….65
"Рідна мова"………………………………………………………………………………………………74
"Колискова"……………………………………………………………………………………………….75
"Цукроварня" (Поема про чотирьох)………………………………………………………..78
"Золотий бумеранг"………………………………………………………………………………….88
"Антон-Біда – герой труда"……………………………………………………………………..102
"Перепілка в житі — радість…"……………………………………………………………….106
"Вандея"…………………………………………………………………………………………………..108
"Тигролови" та інші (формат .doc)………………………………………………………на CD
Розділ V. Ушанування пам'яті……………………………………………………………………………114
Висновки……………………………………………………………………………………………………………..115
Примітки……………………………………………………………………………………………………………..117
Література ………………………………………………………………………………………………………….118
Електронні джерела……………………………………………………………………………………………118
Список використаної літератури………………………………………………………………………..119
ВСТУП
Дослідженням даної теми займалось багато літературознавців, а в даній роботі використані дослідження і досвід роботи з даної теми таких літературознавців: Ю. Шереха, М. Братусь, І. Дзюби, Г. Багряної, А. Гак, Д. Нитченко, Г. Костюк .
Як публіцист, І. Багряний написав сотні різних статей, переважно для газети, яку він започаткував і довгий час редагував у Новім Ульмі в Німеччині — «Українські вісті», де він викривав систему російсько-комуністичного терору й намагання поневолити, зрусифікувати і обезкровити українську націю. Його перу належить також цілий ряд відомих і популярних пісень та маршів (які створено в pp. 1946—1956), що їх окрилив музично Григорій Китастий, а саме: «Вставай, народе», «Пісня про Тютюнника», «Марш Україна» («Чорними хмарами вкрита руїна»), «Гімн української молоді» («Вперед, сини народу») — гімн Об'єднання Демократичної Української Молоді (ОДУМ), «Марш української молоді» («Ми об'їхали землю навколо») — марш ОДУМу, «Марш поляглих», «Нема тої сили» та ін.
Іван Багряний є єдиним українським письменником на еміграції, що дістав ширше розголошення своєї творчості серед чужинецького світу. Його «Тигролови» вийшли в США, Канаді та Англії в англійській мові. Цим твором був зацікавлений навіть американський Голлівуд, щоб накрутити фільм. З англійського перекладу було зроблено переклад «Тигроловів» на німецьку, голландську та данську мови, і вийшли вони в тих країнах кількома накладами. «Сад Гетсиманський», що рахується критиками за найкращий з його творів, був перекладений на французьку мову і виданий у Парижі. Герої творів Івана Багряного цікаві, життєрадісні, відважні і можуть бути зразком для наслідування для молодих людей. Кожний твір — це картина цікавої, хоч і жахливої, доби, яку пережив сам автор чи то в тюрмі, чи засланні, чи на «волі» в комуністичній системі.
Іван Багряний, як і його середовище УРДП, обстоював тезу, що кадри української національної революції та відновлення десять років Головою Української Національної Ради та віце-президентом УНР української незалежної державності перебувають не деінде, а тільки в Україні (УРСР), навіть у КП(б)У і в комсомолі. За ці думки він мав багато різних напастей і моральних ураз від своїх політичних супротивників у діаспорі та комуністів у Радянському Союзі.
Партію УРДП Іван Багряний очолював до своєї смерті. З рамени цієї партії був в екзилі. Останні п'ятнадцять років свого життя І. Багряний хворів на туберкульоз, який здобув, поневіряючись по тюрмах та засланнях Радянського Союзу. Помер 25 серпня 1963 p., маючи 57 років. Похований в Новім Ульмі в Німеччині. На могилі стоїть пам'ятник роботи Лева Молодожанина.
Найбільш популярним твором І. Багряного є роман «Тигролови». Написав він цей твір, перебуваючи в підпіллі та ховаючись від німецького гестапо в гірському селі у Галичині. Цей твір здобув першу нагороду на літературному конкурсі 1943 р. у Львові. «Тигролови» з'явилися вперше в журналі «Вечірня година» в Галичині в скороченому вигляді під назвою «Звіролови» 1944 р. Редагував їх і скоротив письменник Василь Чапленко, який без згоди автора змінив назву. В Німеччині, вже після війни, Іван Багряний відновив повний текст «Тигроловів» і його вперше видано в 1947 р.
Публіцистичні статті, доповіді, памфлети та рефлексії Івана Багряного, що є значною частиною його творчості та діяльності, друкувались у різних газетах та журналах діаспори під його прізвищем чи одним з багатьох його псевдонімів, чи як передові в газеті «Українські вісті» без підпису.
Коротка інформація про письменника
 | |
| Ім'я при народженні: | Іван Павлович Лозов'яга (у зросійщеному варіанті — Лозов'я́гін) |
| Псевдоніми: | Полярний, Багряний |
| Дата народження: | ссылка скрыта ссылка скрыта |
| Місце народження: | ссылка скрыта |
| Дата смерті: | ссылка скрыта ссылка скрыта |
| Місце смерті: | ссылка скрыта, ссылка скрыта |
| Національність: | ссылка скрыта |
| Громадянство: | ссылка скрыта, ссылка скрыта |
| Мова творів: | ссылка скрыта |
| Рід діяльності: | ссылка скрыта, ссылка скрыта, ссылка скрыта, ссылка скрыта |
| Роки активності: | від 1925 |
| Напрямок: | Реалізм |
| Жанр: | ссылка скрыта |
| Премії: | ссылка скрыта |
- Становлення
Майбутній письменник народився 19 вересня (за старим стилем) 1906 року в місті ссылка скрыта [1] в сім'ї муляра Павла Петровича Лозов'яги. Мати майбутнього письменника — Євдокія Іванівна Кривуша — походила із заможного селянського роду із села ссылка скрыта біля Охтирки. В сім'ї, крім Івана, виховувалися також син Федір і дочка Єлизавета.
Шестирічним хлоп'ям Іван почав навчатися в церковнопарафіяльній школі, потім закінчив в Охтирці вищу початкову школу. 1920 року хлопець вступив до технічної школи слюсарного ремесла, потім — до Краснопільської школи художньо-керамічного профілю.
1922 року починається період трудової діяльності і активного громадсько-політичного життя: він то завполіт цукроварні, то окружний політінспектор в Охтирській міліції, то вчитель малювання в колонії для безпритульних і сиріт. 1925 року вийшов із комсомолу. Щоб «збагатитись враженнями» (вислів Івана Багряного), побував на ссылка скрыта, в ссылка скрыта, на ссылка скрыта.
1925 року Іван працював у ссылка скрыта ілюстратором у газеті ссылка скрыта, надрукував у ній свої перші вірші [2].
Того ж 1925 року Іван під псевдонімом І. Полярний видав в Охтирці невеличку збірку «Чорні силуети: П'ять оповідань».
1926 року Іван вступив до Київського художнього інституту, який через матеріальну скруту та упереджене ставлення керівництва, закінчити інститут йому не вдалося. Навчаючись в КХІ, він виходить зі спілки «Плуг», вступає до опозиційного літературного об'єднання МАРС (ссылка скрыта) де зближується з ссылка скрыта, ссылка скрыта, ссылка скрыта, ссылка скрыта, ссылка скрыта та іншими. Пізніше всіх їх було піддано нищівній критиці з боку офіційної радянської критики і всіляко переслідувано. В цей період Іван Багряний активно працював і друкувався в журналах «Глобус», «Всесвіт», «Життя й революція», «Червоний шлях» та інших.
Друкуватися Багряний почав 1926 року в журналі «Глобус». Був членом опозиційного літературного об'єднання ссылка скрыта, до якого належали такі самовимогливі митці слова, як Підмогильний, Антоненко-Давидович, Плужник, Косинка, Осьмачка, Галич. У 1920-х роках видає низку поетичних творів: збірку віршів «До меж заказаних», поеми «Монголія» та «Ave, Марія» (невдозі була заборонена цензурою і вилучена з книготоргівлі), написано п'єсу «Бузок» про графоманів.
1930 року побачив світ ссылка скрыта «Скелька». Офіційною реакцією на роман стала стаття О. Правдюка «Куркульським шляхом» в журналі «Критика», де автор говорить: «…Від самого початку поет став співцем куркульської ідеології і до сьогодні залишається таким…» [3].
- В ув'язненні та на засланні
16 квітня 1932 року його заарештували в ссылка скрыта й звинуватили «в проведенні контрреволюційної агітації» за допомогою його літературних творів, таких як ссылка скрыта «Ave Maria», ссылка скрыта «Скелька», поеми «Тінь», «Вандея», «Гутенберг», соціальна сатира «Батіг».
Багряний пробув 11 місяців у камері одиночного ув'язнення у внутрішній тюрмі ГПУ. А 25 жовтня 1932 року його звільнили з-під варти і на три роки відправили до спецпоселень ссылка скрыта. Про період перебування Івана Багряного на Далекому Сході в 1932—1937 роках сьогодні ще є мало відомостей. ссылка скрыта. ссылка скрыта. Життя серед українців ссылка скрыта. Втеча на Україну і арешт у дорозі. Новий термін (3 роки) — тепер уже в таборі БАМТАБу.
Точних даних про час повернення Івана Багряного із заслання немає, а 16 червня 1938 року був повторно заарештований й сидів у Харківській в'язниці УГБ-НКВС на Холодній горі. Багряному пред'являють нове звинувачення, тепер уже як учаснику, чи навіть керівникові, націоналістичної контрреволюційної організації. Потяглись довгі дні знущань та допитів. Акт про закінчення слідства 26 березня 1939 року з висунутими проти нього обвинуваченнями І. Багряний не підписав. 1 квітня 1940 року було прийнято постанову, в якій відзначалося, що всі свідчення про контрреволюційну діяльність відносяться до 1928 — 1932 років, за що він уже був засуджений, а «…інших даних про антирадянську діяльність Багряного-Лозов'ягіна слідством не добуто». Майже два роки прознущались, а «…інших даних» не добули. І ніякої відповідальності. Хворий, знесилений, але нескорений Іван Багряний повертається в Охтирку.
Автобіографічні подробиці про ці п'ять років життя — арешт, тортури, втечу із заслання й повернення на батькіщину — письменник використав у романі ссылка скрыта.
- Під час війни
ссылка скрыта застала письменника в ссылка скрыта. Він одразу пішов в українське підпілля, передислокувався до ссылка скрыта. Іван Багряний працював у референтурі пропаганди, писав пісні на патріотичні теми, статті різноманітного характеру, малював карикатури й плакати агітаційного призначення. Одночасно він брав участь у створенні ссылка скрыта (УГВР), у розробці її програмових документів.
Попри таку завантаженість Іван Багряний не покинув літературу працю. 1944 року він написав один із найталановитіших творів — ссылка скрыта «Звіролови» (згодом відомий як ссылка скрыта).
У січні ссылка скрыта написав, перебуваючи у ссылка скрыта, поему «Гуляй-Поле»[4].
- В еміграції
ссылка скрыта
Могила Івана Багряного в м. Новий Ульм (Німеччина)
1945 року Багряний емігрував до ссылка скрыта. Як свідчить у «Листах до приятелів» ссылка скрыта, «в еміграції теж не було свободи. Не менш, ніж заборонами, перешкоджала гітлерівська Німеччина сформуванню політичної еміграції усілякими „розенбергівськими штабами“, в яких псувалися і компромітувалися навіть і дуже пристойні люди. Наскільки не помиляюся, Багряний пішов на Захід і в еміграцію через оунівське підпілля».
Іван Багряний написав брошуру — програмний для нього ссылка скрыта «Чому я не хочу повертатися до ссылка скрыта?», де виклав політичну декларацію національної гідності й прав людини, яка пережила примусову репатріацію, насильство, тортури, приниження як колишній в'язень, остарбайтер, полонений, позбавлений власного імені. Він логічно обґрунтував закономірність еміграції з Радянського Союзу — батьківщини-мачухи, котра пішла на ссылка скрыта проти власного народу. 1948 року Багряний заснував ссылка скрыта (УРДП) і звідтоді цілих 17 років — до самої смерті редагував газету ссылка скрыта. Письменник був головою Виконавчого органу ссылка скрыта і заступником президента УНР.
Помер Іван Багряний ссылка скрыта ссылка скрыта року. Похований у місті Новий Ульм (Німеччина). Цвинтар, на якому похований письменник, розташований на вулиці Ройттір (Neu-Ulmer Friedhof, an der Reuttier Str.). Могила Івана Багряного - це перша могила ліворуч від входу на цвинтар, що навпроти вул. Фіннінгер (Finninger Str.).
1.5 Сім'я
Дружина — Галина Тригуб родом із ссылка скрыта[4].
Розділ ІІ. Характеристика творчості
Західні дослідники творчості Івана Багряного відзначали унікальну здатність письменника до «кошмарного гротеску», неабиякого гумору серед відчаю, оптимізму — серед трагедії в глухій війні, що проводиться на величезних просторах євразійської імперії. Юзеф Лободовський твердить, що ссылка скрыта перевищує силою вислову все, що дотепер на цю тему було написано, з другого ж боку — є виразним свідченням глибокого гуманізму автора, що на самому дні пекла зумів побачити людські прикмети навіть у найозвіріліших осібняків".[5]
Популярність іншого роману ссылка скрыта, що його Ю. Шерех вважав утвердженням жанру українського пригодницького роману, — «українського всім своїм духом, усім спрямуванням, усіми ідеями, почуттями, характерами», спричинилася до пародіювання Мосендзом та Кленом образу багрянівського Григорія Многогрішного. Так з'явився гумористичний Горотак, що на думку Лавріненка, читався радше як беззлобний дружній шарж. Зате незадовго до смерті письменника, а саме 1963 року, з'явився друком плід заздрості й ненависті до Багряного, схоже, що витвір аноніма, бо псевдонім і досі не розшифровано, — брудна книженція «На літературному базарі. Поезія, проза і публіцистика Івана Багряного».