Верховної Ради України 28 червня 1996 р. К.: Україна. 1996. 54с. Цивільний кодекс

Вид материала

Кодекс

Содержание Після вивчення модуля ви зможете 7. Закон України від  6 липня 1995 року № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, гром 9. Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-XII “Про зовнішньоекономічну діяльність” 12. Рішення Державної податкової адміністрації від 16 листопада 2007 року № 23435/7/25-0215 “Щодо застосування штрафних (фінансо 15. Наказ ДПА України від 7 жовтня 2005 року № 434 “Про затвердження податкового роз'яснення” 6.1. Загальна характеристика застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно ст.17 Закону України № 2181-ІІІ. Податкове зобов‘язання Податковий борг Штрафна санкція (штраф) Операційний (банківський) день Активи платника податків Податкова декларація розрахунок (далі - податкова декларація) Контролюючий орган Апеляційне узгодження Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у вста­новлені строки, визнається його податковим боргом Самостійне узгодження Випадки апеляційного узгодження Загальна характеристика застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно ст.17 Закону України № 2181-ІІІ. Великий розмір Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів ... Полное содержание

Подобный материал:

• Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. 1996., 19.86kb.
• Відомості Верховної Ради України. 1996. №30. Ст. 141. Господарський кодекс, 586.64kb.
• Тема Господарське право в системі права Конституція України від 28 червня 1996 р.:, 808.71kb.
• Верховної Ради України 28. 06. 1996р. Зподальшими змінами. // Відомості Верховної Ради, 84.71kb.
• Верховної Ради України. 1996. №30. С. 141. закон, 248.49kb.
• Верховної Ради України 28 червня 1996 року Конституції Основного закон, 124.59kb.
• Відомості Верховної Ради України (ввр), 1996, n 18, ст. 78 ) { Вводиться в дію Постановою, 704.42kb.
• Відомості Верховної Ради України (ввр), 1996, n 18, ст. 78 ) { Вводиться в дію Постановою, 685.08kb.
• Відомості Верховної Ради України. 1996. №49. Ст. 272. (зі змінами). закон, 276.26kb.
• План: Поняття та місце в системі права України. Функції цивільного права, 692.25kb.

МОДУЛЬ 3


3.2. Методологічні особливості застосування

Закону України № 2181–ІІІ, зокрема в частині відповідальності

платників за порушення податкового законодавства


Ви будете вивчати:

• узгодження сум податкових зобов”язань;
  
• порядок подання податкових декларацій;
  
• терміни сплати узгоджених сум податкових зобов”язань;
  
• порядок нарахування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства;
  
• застосування штрафних санкцій за порушеннях податкового законодавства при справлянні різних видів податків, зборів, платежів
  

Мета:

• підвищення рівня професійних знань працівників органів державної податкової служби;
  
• вивчення нормативної бази, яка допоможе правильно організувати роботу з платниками податків, зокрема в частині відповідальності за порушення податкового законодавства.
  

Після вивчення модуля ви зможете:

• знати шляхи узгодження сум податкових зобов”язань;
  
• знати порядок та строки подання податкової декларації;
  
• проводити консультації з платниками податків щодо граничних термінів та строків давності сплати податкових зобов”язань;
  
• знати та вміти нараховувати штрафні санкції за порушення податкового законодавства.
  

Контроль:

• Тести для самоконтролю.
  

Література до модуля:

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Україна. – 1996.- 54с.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435- ІV.

3. Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”

4. Закон України від 04.12.1990 №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”

5. Закон України від 25.06.1991 № 1251 – ХІІ “Про систему оподаткування”

6. Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”

7. Закон України від  6 липня 1995 року № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”

8. Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”

9. Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-XII “Про зовнішньоекономічну діяльність”

10. Наказ|Роз'яснення Державної податкової адміністрації від 01.04.2010, № 210 “Про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства юридичними особами”

11. Наказ|Інструкція Державної податкової адміністрації від 17.03.2001, № 110 “Про затвердження Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби”

12. Рішення Державної податкової адміністрації від 16 листопада 2007 року

№ 23435/7/25-0215 “Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій.

13. Наказ Державної митної служби України від 23 січня 2006 року № 30 “Про затвердження Порядку справляння митними органами ввізного (вивізного) та особливих видів мита під час митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України”

14. Наказ Державної митної служби України від 27 вересня 2006 року № 821 “Про затвердження Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України

15. Наказ ДПА України від 7 жовтня 2005 року № 434 “Про затвердження податкового роз'яснення”

16. Лист ДПА України від 16.06.2004 р. № 10930/7/24-1117 "Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення строків сплати, які були визначені в договорі про розстрочення податкових зобов'язань"

17. Лист - Методичні рекомендації Державної податкової адміністрації від 15.12.2003 р. № 19470/7/11-1217 “Про податок на додану вартість Щодо виправлення платниками помилок, самостійно виявлених ними у податковій декларації з податку на додану вартість”

Зміст:

1. Шляхи узгодження сум податкових зобов”язань.

2. Порядок подання податкових декларацій з податків, зборів, платежів.
   
3. Граничні терміни сплати узгоджених сум податкових зобов”язань з податків, зборів, платежів.
   
4. Строки давності.
   
5. Взаємодія органів ДПС з контролюючими органами, визначеними Законом України № 2181-ІІІ.
   
6. Порядок нарахування штрафних санкцій (штрафів) відповідно до Закону України № 2181-ІІІ.
   

6.1. Загальна характеристика застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно ст.17

Закону України № 2181-ІІІ.

6.2. Застосування норм ст.17 Закону № 2181-ІІІ до платників податків, що

порушують податкове законодавство при сплаті податку на додану вартість.

6.3. Застосування норм ст.17 Закону № 2181-ІІІ до платників податків, що

порушують податкове законодавство при сплаті податку на прибуток.

6.4. Застосування норм ст.17 Закону № 2181-ІІІ до платників податків, що

порушують податкове законодавство при сплаті акцизного збору.

6.5. Застосування норм Закону № 2181-ІІІ до платників податків, що порушують

податкове законодавство при здійсненні діяльності у сфері ЗЕД, РРО та обігу

спитру етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових

виробів.

6.5.1. Особливості застосування норм ст.17 Закону № 2181-ІІІ до платників

податків, що порушують податкове законодавство при здійсненні

операцій у сфері ЗЕД.

6.5.2. Особливості застосування норм ст.17 Закону № 2181-ІІІ до платників

податків, що порушують податкове законодавство при здійсненні

операцій з використанням РРО.

6.6. Застосування норм ст.17 Закону № 2181-ІІІ до платників податків, що

порушують податкове законодавство при сплаті податку на землю та

фіксованого сільськогосподарського податку.

7. Пеня .


Ключові слова до модуля:

• Платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції;
  
• Податкове зобов‘язання – зобов‘язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені законодавством України;
  
• Податковий борг - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;
  
• Пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання;
  
• Штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами;
  
• Операційний (банківський) день - частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ. Дні визначаються для банків робочими за правилами, встановленими відповідною постановою Національного банку України;
  
• Активи платника податків - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання;
  
• Податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом;
  
• Податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу;
  
• Звичайна ціна - ціна, визначена звичайною за правилами, встановленими Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств";
  
• Податкова декларація розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу);
  
• Контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу;
  
• Апеляційне узгодження - узгодження податкового зобов'язання у порядку і строки, які визначені цим Законом за процедурами адміністративного або судового оскарження.
  

1. Шляхи узгодження сум податкових зобов”язань.
   

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», яка доповнює і конкретизує конституційний обов'язок кожного щодо сплати податків (ст. 67 Конституції України), платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми в установлені за­конами терміни. Яким чином визначаються суми податкових зобов'язань? Відповідь на диво проста: шляхом взаємодії платни­ків із податковими органами. Отже, роз­глянемо способи узгодження податкових зобов'язань.

Закон №2181 впровадив у практику госпо­дарювання термін «узгоджене податкове зо­бов'язання». Цей термін, хоча і не визначений прямо у законі, проте може бути пояснений ду­же просто: як сума податку (збору), яку платник зобов'язаний сплатити до бюджету (цільового фонду) у визначений строк.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у вста­новлені строки, визнається його податковим боргом.


Відповідно до Закону № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання може бути узгоджене одним із таких способів:

1. самостійне узгодження — здійснюється са­мостійно, шляхом подання платником контр­олюючому (податковому чи іншому) органу податкової декларації (розрахунку);
   
2. апеляційне узгодження — внаслідок нараху­вання контролюючим органом, рішення якого можуть бути оскаржені в адміністративному (адміністративне оскарження) або судовому порядку.
   

Самостійне узгодження

Зрозуміло, що основний спосіб узгодження податкового зобов'язання — це самостійне узгодження, яке здійсню­ється шляхом подання податкової декларації.

Відповідно до Закону № 2181, податкова декларація (розрахунок) — документ, що пода­ється платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого нараховуються та/або спла­чуються податок, збір (обов'язковий пла­тіж).

Згідно з п. 5.1 Закону № 2181, податкове зо­бов'язання, самостійно визначене платни­ком податків у податковій декларації, вважа­ється узгодженим з дня подання декларації. Особливістю такого узгодження є те, що узго­джене в такий спосіб зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністратив­ному або судовому порядку.

Отже, при самостійному узгодженні моментом узгодження податкового зобов'язання є дата по­дання податкової деклара­ції (розрахунку) контролю­ючому органу.


Зміна самостійно узгодженого зобов'язання

Неможливість оскаржен­ня самостійно узгодженого зобов'язання не означає, що воно ніяк не може бути змінене. Адже трапляють­ся випадки, коли платники податків виявляють помил­ки у самостійно узгоджених ними сумах податкових зобов'язань.

В такому випадку Закон № 2181 передбачає можливість виправити їх, надавши контролюючому орга­ну уточнюючі показники в одній із форм (на власний вибір):

1. шляхом подання уточнюючого розра­хунку;
   
2. шляхом відображення виправлення таких помилок у податковій декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого вони були самостійно виявлені.
   

Виправлення платниками помилок, самостійно виявлених ними у податковій декларації з податку на додану вартість регламентує Лист ДПАУ від 15.12.2003 р. № 19470/7/11-1217 “Про податок на додану вартість Щодо виправлення платниками помилок, самостійно виявлених ними у податковій декларації з податку на додану вартість”.

Випадки апеляційного узгодження

Найбільше запитань викликає спосіб апеля­ційного узгодження податкового зобов'язання.

У встановлених законом (п. 4.2 і 4.3 Закону №2181) випадках контролюючий орган має пра­во самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника по­датку. Основними з таких випадків є:

1. встановлення за результатами докумен­тальних перевірок діяльності платника податків фактів заниження або завищення суми його податкового зобов'язання, заявлених у податкових деклараціях;
   
2. виявлення внаслідок проведення камераль­ної перевірки арифметичних або методологіч­них помилок у поданій платником податків по­датковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
   

Контролюючий орган у зазначених випадках направляє платнику податкове повідомлення (податкове повідомлення-рішення) із зазна­ченням самостійно визначеної ним суми податкового зобов'язання.

При цьому платник податків, чиє податкового зобов'язання визначив контролюючий орган, несе відповідальність за своєчасне і повне його погашення, проте має право оскаржити цю суму. А обов'язок дове­дення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом, є помилковим, покла­дається на платника податків, за винятком ви­падків визначення податкового зобов'язання непрямими методами.


2. Порядок подання податкових декларацій з податків, зборів, платежів.

Податкова декларація - документ, що пода­ється платником податків до контролю-ючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого нараховуються та/або спла­чуються податок, збір (обов'язковий пла­тіж).

Згідно п.п. 4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону № 2181-ІІІ прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність.

Як визначено пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, податкові декла­рації подаються за базовий подат­ковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема:

• календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових вне­сків), — протягом 20 календарних днів, наступних за останнім кален­дарним днем звітного (податкового) місяця;
  
• календарному кварталу або ка­лендарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або півріч­них авансових внесків), — протя­гом 40 календарних днів, наступ­них за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
  
• календарному року.
  

Згідно п.п. 4.1.7 п.4.1 ст.4 Закону № 2181-ІІІ платник податків може надіслати податкову декларацію поштою на адресу податкового органу з повідомленням про вручення не пізніше ніж за 10 днів до закін­чення граничного строку подання розрахунку.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

!	Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки такого базового податкового періоду

Згідно п.п.4.1.2 п.4.2 ст.4 Закону № 2181-ІІІ податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

• надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;
  
• оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
  

Згідно п.п. 4.1.3. п.4.1. ст.4 Закону № 2181-ІІІ податкова декларація за результатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річної податкової декларації, якщо згідно з правилами податкового обліку, визначеними законами, податкова звітність щодо окремого податку, збору (обов'язкового платежу) складається наростаючим підсумком. При цьому річна податкова декларація не подається.

Встановлення форм або методів обов'язкової податкової звітності, які передбачають подання зведеної інформації щодо окремих доходів, витрат, пільг, інших елементів податкових баз, що були раніше відображені у податкових деклараціях або розрахунках з окремих податків, зборів (обов'язкових платежів), не дозволяється, якщо інше не встановлене законами з питань оподаткування.

Згідно п.п. 4.1.4. п.4.1. ст.4 Закону № 2181-ІІІ платник податку звільняється від обов'язку подавати податкову декларацію за звітний (податковий) період протягом поточного року у разі, якщо його податкові зобов'язання були відображені у річній податковій декларації на поточний рік відповідно до закону з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу).

3. Граничні терміни сплати узгоджених сум податкових зобов”язань з податків, зборів, платежів.
   

Згідно п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку для подання податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, пов'язаними з порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

У випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання, згідно п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону № 2181-ІІІ, платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.


Згідно п.п.15.4.1 п.15.4 ст.15 Закону № 2181-ІІІ граничні строки для подання:

• податкової декларації,
  
• заяв про перегляд рішень контролюючих органів,
  
• заяв про повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), підлягають продовженню керівником податкового органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків:
  

* перебував за межами України;

* перебував у плаванні на морських судах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден;

* перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду;

* мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або через інші обставини непереборної сили, підтверджені документально;

* був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законодавством.

!	Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

4. Строки давності.
   

Згідно п.п.15.1.1. п.15.1. ст.15 Закону № 2181-ІІІ податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Виключення складають випадки зазначені у п.п.15.1.2. п.15.1. ст.15 Закону № 2181-ІІІ. Податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, у разі коли:

• судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання;
  
• податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано.
  

Згідно п.п.15.1.3. п.15.1. ст.15 Закону № 2181-ІІІ відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого платник податку перебуває поза межами України, якщо такий період є безперервним та дорівнює чи є більшим за 180 днів.

Згідно п.п.15.2.1. п.15.2. ст.15 Закону № 2181-ІІІ якщо податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, то податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. В разі стягнення платежу за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), або їх відшкодування проводиться за заявою платника податків, яка подається до органів ДПС не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

4. Взаємодія органів ДПС з контролюючими органами, визначеними Законом України №2181-ІІІ.
   

Згідно п.2.1 ст.2 Закону № 2181-ІІІ до контролюючих органів належать:

• митні органи;
  
• органи Пенсійного фонду України;
  
• органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;
  
• податкові органи.
  

Згідно п.п.2.1.1 п.2.1 ст.2 Закону № 2181-ІІІ митні органи контролюють справляння акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Згідно п.п.2.1.2 п.2.1 ст.2 Закону № 2181-ІІІ органи Пенсійного фонду України контролюють збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно п.п.2.1.3 п.2.1 ст.2 Закону № 2181-ІІІ органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування контролюють внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом.

Податки та збори (обов'язкові платежі), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених вище, згідно п.п.2.1.4 п.2.1 ст.2 Закону № 2181-ІІІ контролюють податкові органи.

Контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції.

Порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільним рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу.

Згідно п.п.2.2.2 п.2.2 ст.2 Закону № 2181-ІІІ інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі за запитами правоохоронних органів.

Згідно п.2.3 ст.2 Закону № 2181-ІІІ органи, уповноважені здійснювати заходи з погашення податкового боргу є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Порядок взаємодії контролюючих органів регламентовано спільними документами про взаємодію контролюючих органів та про співпрацю між ними.

Наприклад, з метою вдосконалення державного контролю за здійсненням експортних операцій з окремими видами товарів, профілактики порушень митного та податкового законодавства при здійсненні таких операцій, недопущення нанесення збитків державі шляхом застосування фіктивних та сумнівних експортних операцій з метою безпідставного відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість при експорті товарів розроблено Наказ|Порядок, Державна митна служба|Державна податкова адміністрація, від 12.07.2004, № 512/387 "Про затвердження Порядку взаємодії митних і податкових органів при здійсненні державного контролю за експортом окремих видів товарів суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності". Цей Порядок регламентує окремі аспекти взаємодії митних і податкових органів у процесі здійснення митного контролю та митного оформлення окремих видів товарів, що експортуються з митної території України окремими суб'єктами ЗЕД згідно з зовнішньоекономічними угодами (контрактами), що мають ознаки сумнівності.

4. Порядок нарахування штрафних санкцій (штрафів) відповідно до Закону України № 2181-ІІІ.
   

1. . Загальна характеристика застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно ст.17 Закону України № 2181-ІІІ.

Порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства платниками податків регламентується Законами України, указами, наказами, інструкціями іншими підзаконними актами. Законом України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (зокрема ст.17). Узагальнююче податкове розяснення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства платниками податків - юридичними особами затверджено наказом ДПА України від 01.04.2010 № 210. Інструкція про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби затверджена Наказом ДПА України від 17 березня 2001 року № 110

Згідно Узагальнюючого податкового розяснення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства платниками податків - юридичними особами затвердженого наказом ДПА України від 01.04.2010 № 210,

платник податків сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в разі неподання або затримки подання кожної декларації згідно з п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ та п.п. 6.1.1 п. 6.1 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 № 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.03.2001 за №268/5459, зі змінами та доповненнями.

Згідно п.п.1.2. п.1. Узагальнюючого податкового розяснення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства платниками податків - юридичними особами затвердженого наказом ДПА України від 01.04.2010 № 210 якщо платник податків не подає декларацію і за результатами перевірки податковий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника за вказаними підставами, то за кожний звітний податковий період, в якому виникає податкове зобов'язання, згідно з п.п. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ та п.п. 6.1.2 п. 6.1 Інструкції № 110 до такого платника податків додатково до штрафних санкцій, визначених п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, застосовуються штрафні (фінансові) санкції у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки подання податкової декларації (незалежно від кількості установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу) податкових періодів, що минули), але не більше п'ятдесяти відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.п.2.1. п.2 Узагальнюючого податкового розяснення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства платниками податків - юридичними особами затвердженого наказом ДПА України від 01.04.2010 № 210 керуючись п.п. "б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону № 2181-ІІІ податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок діяльності платника податків свідчать як про заниження, так і про завищення податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми подат­кового зобов'язання протягом гра­ничних строків, визначених цим За­коном, він зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

 при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, — у розмірі 10% погашеної суми подат­кового боргу;

 при затримці від 31 до 90 ка­лендарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, — у розмірі 20% пога­шеної суми податкового боргу;

 при затримці, що є більшою ніж 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, — у розмірі 50% пога­шеної суми податкового боргу.

У разі коли дані документальної перевірки платника податків свідчать про заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і податковий орган виявляє суму недоплати відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ та п.п. 6.1.3 п. 6.1 Інструкції № 110 такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від податкового органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Пунктом 2.8 Інструкції № 110 визначено, що недоплата - це заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди.

При цьому, п.п. 6.1.3 п. 6.1 Інструкції № 110 передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та розмірах, визначених цим пунктом.

Отже, штрафні (фінансові) санкції відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ застосовуються на визначені перевіркою суми занижень податкових зобов'язань (недоплат) за відповідні базові податкові (звітні) періоди без урахування встановлених перевіркою завищень податкових зобов'язань в інших базових податкових періодах (крім випадків, коли до початку перевірки платник податків самостійно виявив факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів та відповідно до п.17.2 ст. 17 Закону № 2181 відкоригував ці суми шляхом подання уточнюючого розрахунку або відображення коригувань у відповідних рядках декларацій за наступні податкові періоди).

Інструкцією № 110 передбачена послідовність дій при розрахунку штрафних (фінансових) санкцій з метою дотримання вимог щодо максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян) їх розміру, а саме:

1) визначається сукупно сума недоплат за кожною з декларацій за всіма податковими періодами, в яких вони виявлені;

2) визначається сукупно сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими періодами, у яких були виявлені суми недоплат та за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції;

3) здійснюється обрахування максимального та мінімального розміру штрафних (фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат.

До сплати визначаються суми штрафних (фінансових) санкцій, що не перевищують максимальний розмір та не є нижчими від мінімального розміру, визначених цих пунктом.

Згідно п.п.2.2. п.2 Узагальнюючого податкового розяснення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства платниками податків - юридичними особами затвердженого наказом ДПА України від 01.04.2010

п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі 50 відсотків суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

Зазначеною нормою визначаються підстави застосування і розміри додаткових штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства, а також випадки, в яких вони застосовуються.

Вказані штрафні (фінансові) санкції застосовуються до платників податків у таких випадках:

1) У разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, тобто вину такої особи у вчиненні кримінально караного діяння вже встановлено та доведено в законодавчо визначеному судовому порядку.

У цьому випадку свідченням настання першого юридичного факту є обвинувальний вирок суду, який набрав чинності, у частині визнання особи винною у вчиненні злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України, оскільки лише за вказаною статтею кваліфікуються злочинні дії щодо умисного ухилення від сплати податків.

Слід зазначити, що обмежень у частині розміру суми податків, щодо якої встановлено умисне ухилення від сплати, та наявності факту декларування платником податку об'єкта оподаткування у занижених розмірах у цьому випадку не встановлено.

Що стосується термінів застосування штрафних (фінансових) санкцій у даному випадку, то прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень повинно відбуватись у разі надходження до органів державної податкової служби відповідних рішень (вироків) судових органів із врахуванням норми, встановленої п.п. 15.1.2 п.15.1 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ щодо недотримання строку давності, визначеного у п.п. 15.1.1 цього пункту, у разі коли судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

2) У разі якщо за результатами перевірки встановлено, що платник податків задекларував переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призвело до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах.

Виходячи із порядку, встановленого п.п.6.1.6 п.6 Інструкції № 110, декларуванням переоцінених об'єктів оподаткування необхідно вважати декларування завищених об'єктів оподаткування, а декларуванням недооцінених об'єктів оподаткування необхідно вважати декларування занижених об'єктів оподаткування.

Слід врахувати, що при застосуванні штрафних (фінансових) санкцій до платників податків у другому випадку на підставі п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ та в порядку, встановленому п.п.6.1.6 п.6.1 Інструкції № 110, обов'язковою обставиною є здійснення зазначеним платником декларування об'єкта оподаткування у занижених розмірах, а обов'язковою умовою для їх застосування - наслідки такого декларування, які полягають у заниженні податкових зобов'язань та донарахуванні у зв'язку з цим за актом перевірки сукупно (із урахуванням недоплат в одних періодах та завищення сум податкових зобов'язань в інших періодах) податкового зобов'язання з конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) у великих розмірах.

Штрафні санкції, встановлені п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ, у цьому випадку не застосовуються якщо податкове зобов'язання визначено податковим органом внаслідок неподання податкової декларації; або коли податковий орган при декларуванні таким платником податків об'єкта оподаткування у належному розмірі встановлює заниження податкового зобов'язання у зв'язку із застосуванням інших, ніж визначених законодавством, ставок оподаткування, порушенням порядку формування податкового кредиту з ПДВ.

Водночас у кожній конкретній ситуації при застосуванні зазначених штрафних (фінансових) санкцій необхідно враховувати визначення об'єкта оподаткування для кожного податку, який безпосередньо визначається нормою відповідного закону, що встановлює той чи інший вид податку або збору (обов'язкового платежу) в контексті самого закону.

Великий розмір заниженого податкового зобов'язання - це суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів у розмірі, не меншому за розмір коштів, що визначений як кваліфікуюча ознака кримінально караного діяння, передбаченого ч.2 ст.212 Кримінального кодексу України.

Згідно з приміткою до ст. 212 Кримінального кодексу України - великий розмір коштів - це суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

При цьому, відповідно до ст. 22 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб", для норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п. 6.1.1 п.6.1 ст.6 цього Закону для відповідного року з урахуванням положень п.22.4 щодо встановлення на перехідний період розмірів податкової соціальної пільги.

Разом з тим, п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону № 889 визначено, що соціальна пільга встановлюється у розмірі, що дорівнює 50 % однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.

Таким чином, великі розміри заниження податкового зобов'язання змінюються кожного року, оскільки залежать від зміни мінімальної заробітної плати.

Роз'яснення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ розглянуто в п.3 Узагальнюючого податкового розяснення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства платниками податків - юридичними особами затверджено наказом ДПА України від 01.04.2010 № 210:

Відповідно до п.п.7.8.2 п.7.8 ст. 7 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п. 10.1 ст. 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку.

Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною п. 10.1 ст.10 Закону № 334 ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена п 10.1 ст.10 Закону № 334 (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 Закону).

Згідно з п.п.7.8.8 п.7.8 ст.7 Закону № 334 авансовий внесок з податку на прибуток підприємств, сплачений у зв'язку із нарахуванням (сплатою) дивідендів, є частиною податку на прибуток підприємств та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до норм ст.13 Закону № 334 або міжнародних договорів України.

Таким чином, при нарахуванні суми дивідендів, призначених для виплати власникам корпоративних прав, платник податків повинен нарахувати авансовий внесок на суму таких дивідендів за встановленою ставкою і внести його до бюджету до/або під час такої виплати.

У разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків відповідно до п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ сплачує штраф у подвійному розмірі суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

!	Сплата зазначених штрафів не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Штрафні санкції, передбачені п.п.17.1.9 п.17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, застосовуються до платників податків у порядку, передбаченому п.п. 6.1.9 Інструкції № 110. При цьому згідно з п.п.6.1.10 Інструкції № 110 штрафні санкції (визначені п.п. 6.1.1-6.1.6 та 6.1.9 п.6.1 Інструкції) застосовуються незалежно від стану розрахунку платника податків із бюджетами, існування податкового боргу чи переплати платника податків за податками (зборами, обов'язковими платежами).

!	Штрафні санкції, визначені підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, не застосовуються протягом строків продовження граничних строків подання податкової декларації згідно з нормами цього пункту.

Згідно п.п.17.1.8. ст. 17 Закону № 2181-ІІІ платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з законодавством, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.


Що ж стосується сплати штрафних санкцій за порушення строків сплати розстрочених сум податкового боргу, то слід зауважити, що на підставі ст. 18 Закону № 2181-ІІІ не передбачається нарахування штрафів.

Таким чином, застосування штрафних санкцій відповідно до пп. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ за порушення строків сплати розстрочених сум податкового боргу відповідно до ст. 18 Закону № 2181-ІІІ не передбачено.

Проте, згідно наказу ДПА України від 7 жовтня 2005 року № 434 “Про затвердження податкового роз'яснення” у разі невиконання умов договору, коли платник податків накопичує новий податковий борг або не сплачує чергову частку реструктуризованого податкового боргу протягом двох податкових періодів, наступних за податковим періодом виникнення такого нового податкового боргу або податковим періодом, за який сплачується чергова частка реструктуризованого податкового боргу, керівник податкового органу (його заступник) зобов'язаний прийняти рішення про дострокове розірвання договору про розстрочення до закінчення дії такого договору.

Платник податків, відповідно до викладених норм, зобов'язаний сплатити невнесену суму розстроченого податкового боргу, а також відсотків, нарахованих відповідно до підпункту 18.1.2 Закону N 2181 на таку розстрочену суму податкового боргу. Керівник податкового органу (його заступник) зобов'язаний прийняти рішення про дострокове розірвання договору про розстрочення до закінчення дії такого договору. З дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені суми, що залишились несплаченими, нараховується пеня у розмірах, передбачених чинним законодавством.

Порушення податкового законодавства

Відповідальнісь

Неподання у строки податкової декларації		штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку
контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків		штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше 50% від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, дані декларації якого свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань		штраф у розмірі 10 % від суми недоплати за кожний з податкових періодів, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання податкового повідомлення, але не більше 50% такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули
контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків внаслідок виявлення під час проведення камеральної перевірки арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання		штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
використання податкової пільги не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання		штраф у розмірі двохсот відсотків від такої суми
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання		штраф у розмірі 10% погашеної суми подат­кового боргу.
при затримці від 31 до 90 ка­лендарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання		штраф у розмірі 20% пога­шеної суми податкового боргу
при затримці, що є більшою ніж 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання		штраф у розмірі 50% пога­шеної суми податкового боргу
при відчудженні активів, що перебувають у податковій заставі без отримання попередньої згоди на відчудженні, в випадках, якщо отримання такої згоди є обов’язковим		штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.
при засудженні платника податків за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах		штраф у розмірі 50 % суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули
продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати		штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку

Податковим роз'ясненням положень пп. 17.1.8 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, затвердженим наказом ДПАУ від 01.04.2002 р. N 142, визначено, що кошти, які будуть надходити від застосування зазначених штрафних санкцій, повинні перераховуватися до Держбюджету України за кодом бюджетної класифікації 16030100 “Штрафи та санкції, сплачені за порушення податкового законодавства”.

У зв'язку з тим, що на поточний рік такого коду бюджетною класифікацією не передбачено, суми штрафів, нарахованих відповідно до пп. 17.1.8 Закону N 2181, повинні перераховуватися до держбюджету за кодом бюджетної класифікації 23030300 “Адміністративні штрафи та інші санкції”


6.2. Застосування норм ст.17 Закону № 2181-ІІІ до платників податків, що порушують податкове законодавство при сплаті податку на додану вартість

П.17.2 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що платник самостійно нараховує та сплачує штраф у розмірі 5 % суми податкового зобов'язання, яке донараховане ним у результаті виправлення самостійно виявленої помилки.