Geum.ru

Верховної Ради України 28 червня 1996 р. К.: Україна. 1996. 54с. Цивільний кодекс

Вид материалаКодекс
Подобный материал:
1   2   3   4

Згідно роз’яснень в листі ДПА України від 28.01.2003 р. № 1399/7/15-3317 при поданні платником податків податкової декларації з ПДВ за скороченою формою, якщо платник виявляє помилку у раніше поданій звітності, то така помилка також виправляється шляхом подання уточненої декларації.


Однак необхідно врахувати таку особливість подання скороченої декларації.

В скороченій декларації від'ємна різниця між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з бюджету платнику не відшкодовується, а враховується у зменшенні податкових зобов'язань наступних звітних періодів. Для такого врахування від'ємна різниця переноситься до податкової декларації наступного звітного періоду.

У зв'язку з цим, якщо платником виявлено помилку саме в такій податковій декларації, де визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту (заповнено рядок 24 декларації), уточнена декларація подається не тільки за той звітний період, в якому виявлено помилку, а й за кожен з наступних звітних періодів, в яких участь у визначенні суми, яка буде сплачуватися до бюджету або переноситиметься до декларації наступного звітного періоду, бере від'ємна різниця між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом (заповнено рядок 22 декларації).

При цьому в картку особового рахунку такого платника податку заносяться лише суми ПДВ, які підлягають нарахуванню та сплаті до бюджету. Від'ємна різниця між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом, тобто сума ПДВ, яка зменшує чи збільшує раніше задекларовані у скороченій декларації з від'ємним значенням платежі, в картці особового рахунку платника, який подає уточнену скорочену податкову декларацію, не відображається за умови, якщо таке зменшення не призводить до виникнення недоплати.


Слід наголосити, що відповідно до абзацу першого п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ податкові декларації повинні прийматися податковим органом без попередньої перевірки зазначених у них показників. Разом з цим зареєстровані у податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають камеральній перевірці (при цьому необхідно звернути увагу, що відповідно до підпункту 4.2.2 Закону камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків). За результатами камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість складається акт .

На суму податку на додану вартість, донараховану за результатами камеральної перевірки (збільшення суми, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, та/або зменшення суми, що за результатами звітного періоду підлягає відшкодуванню платнику податку з бюджету), виписується податкове повідомлення (податкове повідомлення - рішення). При цьому необхідно звернути увагу, що розпорядження про внесення змін у визначену платником суму податку, що підлягає нарахуванню (виписка якого була передбачена абзацом четвертим пункту 7.4 Порядку), не виписується.


Вирішення питання сплати суми податку на додану вартість, відстроченої шляхом подання податкового векселя, знаходимо в Наказі ДПА України від 12 червня 2007 року № 348 “Про надання податкового роз'яснення”:

Ст.17 Закону № 2181-ІІІ передбачено застосування штрафних санкцій, які накладаються контролюючими органами, а у випадках передбачених п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Так п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом № 2181-ІІІ, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

Специфіка штрафної санкції, передбаченої п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону

№ 2181-ІІІ полягає в тому, що вона застосовується у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом та нараховується органом державної податкової служби за наявності факту погашення податкового боргу.

Відповідно до пункту 1.16 статті 1 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені Законом № 168, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України.

Протест податкового векселя не здійснюється, сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу.

Згідно з п. 11.5 ст. 11 Закону № 168 з моменту набрання чинності Закону № 168 платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.

Строк погашення податкового векселя визначається п. 11.5 ст. 11 Закону № 168, а не Законом № 2181-ІІІ, як це вимагається п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 для застосування штрафу.

Відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ податковим боргом є узгоджена сума податкового зобов'язання, та не сплачена платником податків у строки, визначені ст. 5 цього Закону. Таким чином, сума за податковим векселем не є узгодженою сумою податкового зобов'язання, а строки сплати суми за податковим векселем визначені Законом № 168, а не Законом № 2181-ІІІ.

Таким чином, штрафна санкція, передбачена п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону

№ 2181-ІІІ не застосовується за порушення строків сплати сум податку на додану вартість, визначених у податкових векселях.


Що стосується обкладенням ПДВ сільськогосподарських товаровиробників, які своєчасно не перерахували чи взагалі не перерахували кошти на спецрахунок, то керуючись листом ДПА України від 28.01.2003 р. № 1399/7/15-3317 робимо висновок, що за порушення платником термінів сплати до бюджету узгоджених сум ПДВ до нього застосовуються штрафні санкції в порядку, передбаченому п.п. 17.1.7 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ. Хоча слід зауважити, що необхідно розмежувати дані спецдекларацій з ПДВ, за якими сільськогосподарські товаровиробники повинні перераховувати суми податку на спецрахунок для цільового використання, і дані декларацій, за якими суми податку вносяться до держбюджету.

Законом № 2181-ІІІ встановлено, що самостійно визначене податкове зобов'язання платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Такий платник податку повинен самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним декларації, у терміни, встановлені законодавством для такої сплати. За спецдеклараціями за скороченою формою суми ПДВ не вносяться до держбюджету, а перераховуються на спецрахунок з метою цільового використання. У випадку неперерахування коштів (сум ПДВ) на окремий (спеціальний) рахунок у терміни, встановлені законодавством для сплати ПДВ до бюджету, зазначені кошти підлягають стягненню до держбюджету у безспірному порядку. При цьому до держбюджету стягуються неперераховані із поточного рахунку на спецрахунок кошти (суми ПДВ), які фактично надійшли як оплата за продаж товарів (робіт, послуг) незалежно від форми проведення розрахунків. Якщо такі суми ПДВ у зазначені терміни не будуть перераховані до держбюджету, то до такого платника вживаються заходи, встановлені Законом

№ 2181-ІІІ.


6.3. Застосування норм ст.17 Закону № 2181-ІІІ до платників податків, що порушують податкове законодавство при сплаті податку на прибуток

При невчасній сплаті податку на прибуток підприємств згідно пп. 17.1.7. ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зі змінами та доповненнями встановлюються відсоткові ставки штрафних санкцій, які накладаються контролюючими органами, у випадку, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, – у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу, від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, – у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу і якщо затримка є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, – у розмірі 50 % погашеної суми податкового боргу.

Згідно Листа ДПА України від 15.09.2009 р. № 19876/7/15-0217 якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки податкової декларації донараховує суму податкового зобов'язання, то до такого платника податків застосовується штрафна санкція відповідно до 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону

№ 2181-ІІІ.

При цьому, якщо при проведенні перевірки декларацій з податку на прибуток використовуються звіти, розрахунки та інші документи, то така перевірка є невиїзною документальною і при донарахуванні сум податкового зобов'язання до платника податків застосовується штрафна санкція відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону.

За результатами проведення невиїзних документальних перевірок фінансово-господарської діяльності з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка (відповідно до вимог наказу № 327).

Результати проведення перевірок декларацій з податку на прибуток, які проводяться підрозділами адміністрування податку на прибуток оформляються актом про результати проведення перевірки податкової звітності відповідно до п. 2.6 наказу ДПА України від 05.12.2008 № 761 “Про затвердження Примірного порядку проведення камеральної перевірки та здійснення контролю за справлянням податку на прибуток”.

Що ж стосується виплати дивідендів, то відповідь можемо знайти у Листі ДПА України від 08.06.2006 р. № 10867/7/15-0317

Відповідно до пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 25 % від суми дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок уноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

При цьому пп. 7.8.3 п. 7.8 ст. 7 Закону встановлено, що платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 цього пункту.

Зазначений авансовий внесок відображається у рядку 20 декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом ДПА України від 29.03.2003 № 143 та рядку 13.7 Додатка К6 до неї.

Підпунктом 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

При прийнятті рішення про виплату дивідендів підприємство до/або одночасно із виплатою дивідендів визначає суму авансового внеску та вносить його до бюджету. При цьому, сплачений авансовий внесок відображається в Декларації, яка подається до податкового органу в терміни, визначені законодавством, а не до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Отже, якщо підприємство виплатило дивіденди, але при цьому не сплатило авансового внеску з податку на прибуток, то органи державної податкової служби повинні застосувати до нього штраф у двократному розмірі від суми авансового внеску відповідно до підпункту 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ. При цьому, якщо підприємство сплатило авансовий внесок з податку на прибуток в повному об'ємі, але не відобразило зазначену суму у декларації, то штрафна санкція відповідно до ст. 17 Закону № 2181-ІІІ не застосовується.

При порушенні податкового законодавства при сплаті податку на прибуток філією слід звернутись до листа ДПА України від 19.09.2009 р. № 20375/7/15-0217 “Про порядок застосування штрафних санкцій при консолідованій сплаті податку на прибуток” Виходячи з норм підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон N 334), платник податку, який має філії і перейшов на консолідовану сплату податку, несе відповідальність за сплату податку на прибуток до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням своїх філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням.

Згідно із пунктом 17.1 статті 17 Закону N 2181 за порушення податкового законодавства на платника податків накладаються штрафні санкції у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Зважаючи на те, що при консолідованій сплаті податку на прибуток обов'язок по нарахуванню і сплаті податку на прибуток за філії покладається на головний офіс, відповідальність за неподання за свої філії податкових декларацій у строки, визначені законодавством, а також несплату за філії узгоджених сум податкового зобов'язання протягом граничних строків, покладається на головний офіс (пп.. 17.1.1 та 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ).

При цьому філії залишаються платником податку на прибуток за своїм місцезнаходженням і мають картки особових рахунків. Головний офіс при консолідованій сплаті податку на прибуток здійснює нарахування цього податку у Розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства, форму якого затверджено наказом ДПА України від 10.02.2003 р. № 68.

Одночасно слід зазначити, що податкове зобов'язання визначається по кожній філії окремо. Тому у графі 4 "Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ" вказується код ЄДРПОУ філії, яка подає такий Розрахунок (наказ ДПА України від 19.12.2008 р. № 784).

Штрафні санкції, що накладаються органом державної податкової служби, зокрема за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності з податку на прибуток, а також несвоєчасну сплату цього податку, обліковуються у картках особових рахунків філій або головного офісу за фактом порушення.

Враховуючи вищевикладене, при консолідованій сплаті податку на прибуток відповідно до п.п. 17.1.1 та 17.1.7 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ застосовувати штрафні санкції необхідно до головного офісу. Інформація про факт порушення передається з інспекції, де на обліку перебуває філія, до податкової інспекції за місцезнаходженням головного офісу, де на підставі отриманої інформації складається акт та виписується податкове повідомлення-рішення.

У випадку застосування штрафної санкції за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності з податку на прибуток (пп. 17.1.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ) складається єдиний акт, в якому за відповідний звітний період вказуються всі наявні факти порушення в розрізі філій. За цим актом на головний офіс виписується повідомлення-рішення із зазначенням штрафу у сумі, що розраховується як добуток кількості порушень на розмір штрафу за одне порушення.

Під час застосування штрафної санкції, встановленої п.п. 17.1.7 ст. 17 Закону

№ 2181-ІІІ, отриману інформацію групують за звітними податковими періодами, в яких виникли непогашені податкові зобов'язання, та за часовими періодами (до 30 календарних днів; від 31 до 90 календарних днів; більше 90 календарних днів), в яких відбувається погашення цих зобов'язань. По кожній з визначених груп складається акт, в якому в розрізі філій зазначається погашена суми податкового боргу та кількості днів затримки сплати. За кожним актом на головний офіс виписується повідомлення-рішення із зазначенням штрафу у сумі, що розраховується як добуток погашеної суми в цілому по акту (по всім філіям і головному офісу) та відповідної процентної ставки.

При цьому до запровадження автоматичного режиму таке податкове повідомлення-рішення формується в "ручному режимі". Після відправки повідомлення-рішення платнику (головному офісу) до інспекції, де на обліку перебуває філія, передається інформація про застосування штрафної санкції, яка є підставою для зменшення (зняття) умовно розрахованих штрафних санкцій по відповідній філії.


6.4. Застосування норм ст.17 Закону № 2181-ІІІ до платників податків, що порушують податкове законодавство при сплаті акцизного збору.

Згідно Листа ДПА України від 05.06.2009, № 11930/7/21-0117 “Про оподаткування акцизним збором" порядок складання та подання податкової декларації встановлено ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є визначальним при складанні та поданні розрахунку акцизного збору платниками з обов'язковим врахуванням особливостей, встановлених законами з оподаткування акцизним збором.

Платники акцизного збору самостійно обчислюють суму податкового зобов'язання, яку зазначають у розрахунку акцизного збору та не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, подають до органів державної податкової служби за місцем реєстрації Розрахунок за формою згідно з додатком 1 та 3 до Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом ДПА України від 19.03.2001 р. № 111.

Прийняття Розрахунку без попередньої перевірки зазначених у ньому показників здійснюється через канцелярію органу державної податкової служби. Відмова службової (посадової) особи прийняти Розрахунок з будь-яких причин забороняється. Платники до закінчення граничного терміну подання Розрахунку можуть надіслати такий Розрахунок поштою з описом вкладеного граничний десятиденний термін, установлений для поштових відправлень.

Незалежно від термінів подання Розрахунку платник акцизного збору зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такому Розрахунку, протягом строків, установлених п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Суб'єкти господарської діяльності, що отримують спирт етиловий неденатурований, призначений для переробки на іншу підакцизну продукцію (за винятком виноматеріалів), за податковим векселем (податковою розпискою), виданим відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2005 № 498, або за умови сплати акцизного збору грошима без видачі податкового векселя, повинні щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, подати до органів державної податкової служби за місцем реєстрації Розрахунок за формою згідно з додатком 3. Порядок складання платниками Розрахунку наведено в додатку 4.

Розрахунок акцизного збору повинен бути заповнено з дотриманням всіх вимог порядку заповнення декларації, без підчисток, помарок, виправлень. Виправлення помилок проводиться з дотриманням вимог чинного законодавства. Дані, наведені в Розрахунку, повинні підтверджуватися первинними документами, даними бухгалтерського обліку. Достовірність даних підтверджується підписами керівника підприємства і головного бухгалтера та засвідчується печаткою.

Розрахунок акцизного збору, отриманий органом податкової служби від платника податків, може бути не визнаний органом податкової служби, якщо в ньому не зазначено обов'язкових реквізитів, його не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

У цьому випадку, якщо орган податкової служби звертається до платника акцизного збору з письмовою пропозицією надати новий Розрахунок акцизного збору з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попереднього), то такий платник податків має право надати новий розрахунок акцизного збору разом зі сплатою відповідного штрафу або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Платник податку, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: надіслати уточнюючий Розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого Розрахунку. Якщо після подачі Розрахунку за звітний період платник акцизного збору подає новий Розрахунок з виправленими показниками (уточнюючий Розрахунок) до закінчення граничного строку подання Розрахунку за такий самий звітний період, то штраф не застосовується.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

До уточнюючого Розрахунку додається довідка про суми акцизного збору, які збільшують або зменшують податкове зобов'язання звітного періоду внаслідок виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах. До кожного уточнюючого Розрахунку подається окрема довідка. Якщо за результатами подання уточнюючого Розрахунку виникає потреба повернення надміру сплаченого акцизного збору, то таке повернення проводиться відповідно до чинного законодавства.

Оригінал Розрахунку подається платником акцизного збору до органу державної податкової служби за місцем реєстрації. Подання ксерокопії не припускається.

Платники акцизного збору мають право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного терміну подання розрахунку надіслати Розрахунок на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення. У разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи затримки його вручення податковому органу з вини працівників поштового зв'язку платники акцизного збору звільняються від відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такого Розрахунку.

Платники акцизного збору протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення зобов'язані надіслати поштою або надати особисто (за вибором) податковому органу другий примірник Розрахунку.

Незалежно від факту втрати або зіпсуття такого поштового відправлення чи затримки його вручення платники акцизного збору зобов'язані сплатити суму податкового зобов'язання, самостійно зазначену ними в такому розрахунку, протягом термінів, визначених п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Розрахунок подається платником акцизного збору незалежно від того, виникло у звітному періоді у платника податкове зобов'язання, чи ні. Якщо останній день терміну подання Розрахунку припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем вважається наступний за вихідним або святковим робочий день. Терміни подання Розрахунку, а відповідно і терміни сплати акцизного збору, які припадають на вихідний (неробочий) або святковий день, переносяться на перший робочий день після вихідного або святкового дня.

Розрахунок за добровільним рішенням платника акцизного збору може бути надано органу державної податкової служби в електронній формі за умови реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Платник акцизного збору, що не подає Розрахунок у визначені терміни, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або затримку.

Платник акцизного збору зобов'язаний самостійно сплатити суму узгодженого податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку сплати.

Відповідальність за недодержання порядку маркування, реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів, несвоєчасну сплату акцизного збору несуть виробники, імпортери, продавці цих товарів та їх посадові особи у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня в порядку, встановленому ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених законодавством, до такого платника податку застосовуються штрафні санкції, встановлені ст. 17 зазначеного Закону у таких розмірах:

* при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

* при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

* при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.


6.5. Застосування норм Закону № 2181-ІІІ до платників податків, що порушують податкове законодавство при здійсненні діяльності у сфері ЗЕД, РРО та обігу спитру етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.