Geum.ru

Верховної Ради України 28 червня 1996 р. К.: Україна. 1996. 54с. Цивільний кодекс

Вид материалаКодекс

Содержание


Державна податкова адміністрація України звернулась з листом від 19.11.2004
Подобный материал:
1   2   3   4

Державна податкова адміністрація України звернулась з листом від 19.11.2004


№ 519/2/10 –1111/2752 до Комітету ВР з питань фінансів і банківської діяльності, щодо щодо порядку стягнення штрафних санкцій, пені (неподаткових доходів), зокрема, за порушення норм Законів України "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та інших нормативно-правових актів, контроль за виконанням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно Закону України № 2181-ІІІ проводиться нарахування та стягнення пені і

штрафних санкцій, у разі їх застосування, за податками і зборами (обов'язковими платежами), визначеними також ст. 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування", механізм нарахування і сплати яких установлені відповідними законами про оподаткування за окремими видами податків і зборів (обов'язкових платежів).

Ст. 2 Закону України від 04.12.90 р. № 509-XII “Про державну податкову службу в Україні” на органи державної податкової служби покладені завдання по здійсненню контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством". За положеннями ст. 8 цього Закону Державна податкова адміністрація України здійснює, зокрема, і функцію по виконанню безпосередньо, а також по організації роботи державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язаної із "здійсненням контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем і товарно-касових книг" тощо, а також проводить роботу "по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів", (по) застосуванню "у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" тощо.

П. 7 та 8 ст. 11 Закону України № 509 органам Державної податкової служби надано право “застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом", а також "стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені та штрафних санкцій у порядку, передбаченому законом”.

Що стосується порядку стягнення органами державної податкової служби пені та штрафних санкцій (неподаткових доходів) за порушення норм податкового законодавства, то слід наголосити наступне.

Ст. 37 Закону України (від 16.04.91 р. № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачені спеціальні санкції за порушення цього або пов'язаних із ним законів України, що регулюють таку діяльність, які застосовуються до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

До таких санкцій відноситься і “накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаних з ним законів України”. “Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України”. Такі санкції, у тому числі штраф, “застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за рішенням судових органів України” або за поданням визначених цією статтею органів, у тому числі органів державної податкової служби.

Безпосередньо пов'язаним із Законом № 959 є Закон України (від 23.09.94 р. № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", ст. 4 якого передбачено право органів державної податкової служби на стягнення з резидентів пені за порушення ними термінів зарахування виручки в іноземній валюті на свої валютні рахунки у розмірі, визначеному цим Законом. За таке порушення органи державної податкової служби проводять стягнення з резидентів із застосуванням механізмів, передбачених Законом № 2181-ІІІ. Застосування цих механізмів при стягненні пені та штрафних санкцій за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та порушення валютного законодавства прямо передбачено окрім преамбули також п.п. 16.4.2 п. 16 ст. 16 та п.17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.

Розділом V Закону України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” передбачена відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за порушення норм цього закону. За такі порушення за рішенням відповідних органів Державної податкової служби України до суб'єктів підприємницької

діяльності застосовуються фінансові санкції у встановлених Законом розмірах.

Ст. 17 Закону України від 19.12.95 р. № 481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” передбачена відповідальність суб'єктів господарювання за порушення норм цього Закону. За такі порушення визначеними законом органами до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у встановлених цим Законом розмірах.

Такі санкції відповідно до законів України № 959, № 265 та № 481 зараховуються до бюджетів та за своєю економічною суттю мають ознаки податкових надходжень до доходів бюджетів, не зважаючи на те, що за класифікацією бюджетних доходів вони відносяться до неподаткових надходжень.

Враховуючи вищезазначене вирішено надати можливість застосування органами державної податкової служби механізмів, передбачених Законом

№ 2181-ІІІ для стягнення фінансових санкцій (неподаткових доходів) за порушення та у розмірах, встановлених Законами України "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

6.5.1. Особливості застосування норм ст.17 Закону № 2181-ІІІ до платників податків, що порушують податкове законодавство при здійсненні операцій у сфері ЗЕД.

Згідно листа ДМС України від 23.02.2007 р. N 11/4-15/1877-ЕП “Щодо застосування окремих норм Закону України від 21.12.2000 № 2181-III” Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі 5% від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Таким чином, якщо до початку документальної чи камеральної перевірки платник податків самостійно виявляє факти, що вплинули на розмір податкового зобов'язання, визначеного у вантажній митній декларації, то він має подати довільної форми заяву та уточнюючий розрахунок зі зміненими параметрами та сумою, що підлягає доплаті (з урахуванням штрафних санкцій, визначених п. 17.2 Закону), за підписом керівника та головного бухгалтера та засвідчені гербовою печаткою підприємства. До зазначеної заяви та розрахунку додається копія платіжного доручення про перерахування відповідних коштів на депозитний рахунок митниці та четвертий, п'ятий основні аркуші ВМД.

Після прийняття керівництвом митниці рішення про задоволення зазначеної заяви відділ митних платежів здійснює списання коштів суб'єкта ЗЕД з депозитного рахунку митниці та вживає заходів щодо їх перерахування до бюджету.

При цьому зазначаємо, що у вищенаведеному випадку податкові повідомлення митним органом не складаються, а відповідні відомості про донарахування митних платежів (у тому числі й штрафних санкцій) відображаються у ВМД у порядку, визначеному розділом 5 Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого наказом Держмитслужби від 27.09.2006 № 821, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.10.2006 за № 1128/13002, розділами 7 та 8 Порядку справляння митними органами ввізного (вивізного) та особливих видів мита під час митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби від 23.01.2006 № 30, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.02.2006 за № 109/11983, та з урахуванням роз'яснень, викладених у листі Держмитслужби від 20.04.2006 № 11/4-15/4298-ЕП.

У відповідності до п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону визначено випадки, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків.

Відповідно до законів України з питань оподаткування митні органи є особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податків та зборів (обов'язкових платежів) при переміщенні товарів через митний кордон України.

Податкові зобов'язання за цими податками виникають на момент подання митної декларації до митного оформлення.

При відсутності подачі вантажної митної декларації відсутні законодавчі підстави для нарахування податків згідно з підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону.

Водночас у разі якщо операція, що є об'єктом оподаткування податками і зборами, щодо яких митні органи визначено контролюючими, відбулась, мають бути сплачені й податки і збори до бюджету.

У такому випадку митні органи мають керуватись підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону й здійснити нарахування податків і зборів за підставами проведеної планової чи позапланової виїзних перевірок суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

При цьому складання податкових повідомлень не виключає процедури притягнення до відповідальності щодо вчинених порушень митних правил.

Щодо порядку нарахування штрафних санкцій (штрафу) у зв'язку з порушенням платниками податків правил оподаткування, то Законом встановлено, що штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

У відповідності до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону (результати документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань), такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50 % такої суми та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З метою визначення порядку нарахування митними органами штрафних санкцій у випадку виявлення за результатами документальних перевірок недоплат за податками і зборами, щодо яких митні органи визначено контролюючими, Держмитслужба звернулась за відповідними роз'ясненнями до Міністерства фінансів України.

Листом від 24.01.2007 № 31-21020-04-13/1193 Міністерство фінансів України надало Держмитслужбі роз'яснення, у відповідності до якого на підставі п.п. 4.1.4 та 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону під податковим періодом для цілей нарахування митними органами штрафних санкцій, передбачених п.п.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 цього Закону, необхідно розуміти один календарний місяць.

Щодо застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства у разі відчуження майна, внесеного до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, до закінчення трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства.

Відповідно до п.п. 17.1.9 ст. 17 Закону в разі якщо платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Ст. 18 Закону України "Про режим іноземного інвестування" встановлено, що якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна. При цьому відповідно до п. 15 Порядку видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.96 № 937, сплата ввізного мита у зазначеному випадку має бути здійснена не пізніше дня відчуження.

Отже, у разі встановлення фактів відчуження вказаного вище майна раніше трирічного терміну без сплати ввізного мита, митним органом має бути нараховано штраф за порушення податкового законодавства, встановлений п.п. 17.1.9 п. 17.1

ст. 17 Закону. На суму нарахованого штрафу складається та направляється платнику податків податкове повідомлення за формою "Р" відповідно до Порядку підготовки та направлення митними органами податкових повідомлень платникам податків, установлення й експлуатації дощок податкових повідомлень, затвердженого наказом Держмитслужби від 11.05.2006 № 370, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.05.2006 за № 613/12487.

У той же час штрафи за порушення податкового законодавства, передбачені

п.п. 17.1.2 - 17.1.4 п. 1.7 ст. 17 Закону, нараховуються у разі самостійного визначення митними органами сум податкових зобов'язань платників податків на підставі положень п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону. Оскільки у випадку, що розглядається, сума податкового зобов'язання із ввізного мита була самостійно узгоджена платником податку (визначена у ВМД), граничним терміном сплати якого є день відчуження майна (у разі відчуження раніше трирічного терміну з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства), зазначені штрафи на суму несплаченого ввізного мита не накладаються.