Хіі. За оригінальність І місце
| Вид материала | Документы |
- Конкурс -захист 1 етапу науково-дослідницьких робіт (ман): 1 місце Щур Тетяна (секція, 26.22kb.
- Плекаємо толерантність з газети «Методичні діалоги», 1087.13kb.
- Р І шенн явід "24" 06 2011 № vi/11-12 м. Горлівка Про встановлення місцевих податків, 413.86kb.
- Ііі етап Всеукраїнської олімпіади з педагогіки та психології Місце проведення олімпіади, 49.76kb.
- Указу Президента України від 06. 10. 1999 №1285 «Про заходи щодо забезпечення працевлаштування, 96.8kb.
- Модуль 2 Місце та роль одпс у процедурі банкрутства. Мирова угода, 522.96kb.
- Ву оцінку порівняно з 9 місяцями 2011 року на 1 пункт І посіла 18 місце, проте покращила, 57.17kb.
- Рекомендації для батьків у вихованні дитини родинно-сімейне виховання, 82.27kb.
- Раїнської рср хіі-го скликання (Верховна Рада України і-го скликання) прийняла важливий, 65.09kb.
- Моя щаслива дитина, 80.13kb.
ХІІ. За оригінальність
І місце
Дейнега Кирило (Запоріжжя)
Історія банків м. Олександрівська
(кін. ХІХ – поч. ХХ ст.).
Вступ
Вивчення історії виникнення, діяльності, місцезнаходження банків та інших кредитно-фінансових установ у місті Олександрівську наприкінці ХІХ – початку ХХ століття є, на думку автора цієї наукової роботи, надзвичайно цікавою, складною і актуальною темою.
Тривалий час радянська історична наука займалася в основному дослідженням питань розвитку засобів виробництва, суспільства, класовоїреволюційної боротьби тощо. Проблемамісторії розвитку банків та банківської системи, їх впливу наекономічний розвиток міст України приділялась недостатня увага, тому, не існувалодостатньої кількості наукових видань, де б ця тема була досить повно досліджена.
Сучасний економічний стан незалежної держави України сприяє зростанню значної кількості нових банків, ускладненню та удосконаленню їх фінансової системи, впливу на економічний та культурний розвиток міст, а тому заслуговує на увагу з боку історичної науки. Адже повернення на сто років назад у місто Олександрівськ дає можливістьзнайти зв’язокособливостей діяльності сучасної банківської системи з початком її розвитку наприкінці ХІХ – початку ХХ століття.
В наш час, коли перед українським суспільством гостро стоїть проблема інтеграції України у європейську та світову спільноту, саме цей історичний досвід має бути досліджений, осмислений і впроваджений в освіту та виховання широкого загалу всіх верств населення нашої держави, особливо молоді.
Ця наукова робота ґрунтується перш за все на великому обсязі архівних матеріалів Державного Архіву Запорізької області (ДАЗО).Слід зазначити, що їх дослідження робивавтор цієї роботи разом з керівником гуртка „Друзі Феміди та Кліо” суспільно-гуманітарної гімназії №27– Любомирським К.В. під час занятьу архіві протягом грудня 2009 - грудня 2010 року.
Автор зазначає,що на сьогодні достатньо об’ємної наукової монографії, в якій би викладалася повна історія всіх банків м. Олександрівська, в Запорізькій обласній науковій бібліотеці імені Горького не існує. Інформація міститься тільки у декількох невеликих статтях в краєзнавчих збірникахнаукової літератури або ж доповідях науковців в періодичних виданнях.
Розділ 1. Виникнення та діяльність державногобанкута кредитно-позичкових товариств у м. Олександрівську(кін. ХІХ - поч. ХХ ст.).
Державний Імператорський банк у м. Олександрівську.
В Російській імперії до 1861р. були ліквідовані старі кредитні інститути (асигнаційні, перейняті банки, позичкові каси).У 1870 році існувала розвинута мережа кредитних установ під проводом Державного банку з 41-им його відділенням, 29 акціонерних банків, 15 товариств взаємного кредиту, 163 міських банка, 16 позиково-збережених товариств. Грошовий оборот Державного з акціонерними банками у 1873 році складав 2753 млн. карбованців. Для порівняння, у період до реформи річний оборот засобів – 1350 млн. карбованців. Згідно зі статистикою 1893р., у Росії, за виключенням сибірських губерній і областей, діяли 36 державних і приватних установ довготермінового кредиту, які видавали позику під заставу земельної і міської нерухомості.
У 1860 році старий Комерційний банк Російської Імперії був перетворений на Державний Імператорський банк. Переписка про відкриття у місті Олександрівську необхідноїдля його великої промислової діяльності установи, відділення Державного Імператорського банку, почаласяу Міської Управи ще у 1894 році за клопотаннямпредставників торгівельно-промислових закладів і приватних кредитних установ, але клопотання це зустріло всі можливі перешкоди з боку гласних Думи, і тому відкриттябанку не відбулося.
До 1902 р. відділення Державного банку вже існували в Бердянську, Маріуполі та Юзівці. В Олександрівську цього року питання знову починає розглядатися. 12 вересня 1902 року у Міську Думубуло подано прохання власників заводів, торгівельних і промислових установ про відкриття у місті Олександрівську відділення Державного банку. Аргументи стосовно необхідності відкриття відділення Держбанку в нашому місті були наступні: зростання населення, збільшення кількості торгових і промислових підприємств, а відповідно, і міського бюджету, сума якого на поточний рік склала 111000 рублів, будівництво залізниці, навчальних закладів і, нарешті, наявність товариства взаємного кредиту, повітового казначейства, міського та відділення Азово-Донського комерційного банків.
Визнавши відкриття в Олександрівську відділення Державного банку питанням першоїжиттєвої необхідності, Міська Дума постановила: звіт Управи про прохання власників заводів і різноманітних торгівельних та промислових установ схвалитиі доручитиїй невідкладно порушити через представництво Головного Губернатора перед Головним Міністром Фінансів достатньо мотиваційне клопотанняпро відкриття в Олександрівську відділення Державного банку.
Але слід зазначити, що протягом 1902 року клопотання, яке було порушено Управою, кінцевого дозволучомусь знову не отримало. Зрештою, тільки через рік, тобто 23 квітня 1903 року, було відкрито відділення банку.
Так, згідно з актом «…от 10 августа 1913г, особой Комиссией Городской Управы в составе:Председателя А. А. Благо, члена Управы Н. Т. Белоусова, членов Строительной Комиссии П. Д. Харлова, А. В. Семенова. Д. А. Минаева, Ф. С. Кравцова, городского архитектора-инженера Ф. С. Пекутовского и полицейского надзирателя П. И. Павловского было выполнено сдачу недвижимого имущества, которое было получено Государственным банком в городе Александровске для отделения этого банка по государственному актом руководителю названного Отделение банка – коллежскомуасессору-
Таким чином, інтереси державного міністерства фінансів у нашому місті представляло саме відділення Державного банку. Всі операції місцевих фінансових установ були пов'язані між собою. Вільні капітали одної розміщувалися на зберігання в іншу. У відділенні Державного банку мали рахунки всі комерційні, міські банки і товариства взаємного кредиту. Олександрівський міський громадський вкладав свої кошти у всі комерційні банки міста.
Відділення Державного Банку виконувало наступні операції:
- облік векселів та інших необхідних повинностей;
- видача позики – промислові під соло-векселяіз забезпеченням, під заставу цінних паперів;
- відкриття кредитів за спеціальним терміновим рахункам;
- прийняття вкладів на терміновий рахунок, безстрокові і термінові;
- прийняття вкладів на утримання, цінних паперів, золота, срібла, різних коштовних речей і будь-якого роду документів;
- купівля і продаж різних коштовностей в Імперії та за кордоном ( прості і перевідні векселя);
- переведення суми, отримування платні за рахунок довірителів та інші комісійні операції;
- видача позики: під соло-векселя на постачання сільськогосподарськими оборотними сумами; під хліб і інші рільницькі продукти; на купівлю сільськогосподарських приладь і машин, і позики фабрикам цих приладь та машин;
- підтримання вітчизняного броварства;
- продаж і купівля квитків німецьких, французьких і англійських банків та видача грошових перекладів і кредитів на закордонні міста;
- страхування прибутків і капіталів через посередництво Державних ощадних кас (страхування на випадок смерті; змішане страхування; страхування довічних пенсій).
Всі грошові операції, які проводив банк, проводилися безпосередньо через державні кредитні білети різним номіналом, які на той час були стабільно конвертованою валютою.
Було б цікаво при висвітлені діяльності Відділення Державного Банку у м. Олександрівську привести, як зараз кажуть, валютний курс тодішніх
« конвертованих» царських рублів та іноземних валют.
Таблиця 1.1.
| Порівняльна таблиця російських та іноземних монет (1914 р.) | ||
| Англія | 1фунт стерл. = 20 шил. = 12 пенс. | 9р. 45 ¾ к. |
| Болгарія | 1 лев = 100 сотинков | -37 ½ к. |
| Німеччина | 1 марка = 100 пфені | -46 29/100 к. |
| США | 1 долар = 100 центів | 1р. 94 3/10 к. |
Отже, як бачимо з цієї таблиці, найбільшим курсом до рубля і « повагою» серед клієнтів відзначався тоді англійський фунт, найменшим - болгарський лев. Вражає, що американський долар мав на той час не такий високий, як зараз, курс і попит. Можливо, це пояснюється тим, що у ті часи не існувало сучасних електронних пристроїв переводу грошей з банку у банк, а тим паче, з одного континенту на інший, не кажучи вже про час та транспортні засоби доставки валюти готівкою з США до Росії. А, можливо, і тим, що, як відомо, до 1914р. російські рублі відзначалися конвертованістю до відомих валют світу та забезпеченістю золотим запасом Державного банку.
Проаналізувавши архівні справи Запорізького обласного архіву Ф.24.-Оп.1.-Спр.528., автор цієї роботи звернув увагу на наступніцікаві факти стосовно змісту листування 1914-1915 рр. між, з однією сторони, Міською Думою, Державним Імператорським Банком в м. Санкт-Петербурзі та, з іншої, - відділенням Державного Імператорського банку м. Олександрівська. Так, не дивно, що у неспокійні часи Першої Світової війни(1914-1915рр), адміністрація банку вимушена була піклуватися про додаткову безпеку та вирішення господарчих питань. Про це свідчать, наприклад,неодноразові засідання правління банку, на яких обговорювалисяпитаннястосовно укріплення будинку Олександрівського відділення Державного Імператорського банку або питання стосовно допомоги банком іншимкредитним установам міста. Окремо відділення банку зверталося з проханням провести сигналізацію від споруди Державного Банку у приміщення казарми кінних стражників. Міська Управазадовольнила це прохання адміністрації банку. Крім цих питань, Олександрівське відділення Державного Банку зверталося до Міської Управи з наступними проханнями:
- перейменувати вулицю «Тюремную», на якій було споруджено банк, на «Романовскую». Рішення Міської Думи було наступне: перейменування вулиці «Тюремной» на вулицю «Банковскую»;
- встановити пост городового біля будівлі відділення Банку. Рішення Міської Думи: до будівлі банку тимчасово перемістити пост городового;
- збудувати поліцейську будку для городового. Рішення Міської Управи: у зв’язку з нестачею грошей поліцейську будку може збудувати лише відділення Банку на свої кошти.
Викликає здивування наступний факт. Не дивлячисьна тимчасове припиненням в 1915 р. усіх активних операцій місцевих відділень Азово-Донського, Міжнародного банків та Банку для зовнішньої торгівлі, самевідділення Державного Імператорського банку м. Олександрівська оголошувало, що прийде на допомогу як торгівлі та промисловості, так і приватним кредитним установам для продовження їх нормальної діяльності. Це свідчило про дійсні спроби на той час державних фінансових структур сприяти нормалізації і поверненню стабільності на фінансовому ринку, оскільки події Першої світової війни впливали на кризу у системі місцевої промисловості, торгівлі, а також і комерційних банківських структур.
ТакожОлександрівське відділення Державного банку оголосило розпорядження Керівника міністерства фінансів про випуск в обіг розмінних марок.
Таким чином, діяльність відділення Державного банку у місті Олександрівську мало велике значення для економічного розвитку міста, було спрямоване на його потреби і вкладення капіталів у місцеву промисловість.
Стан і розвиток кредитно - позичкових товариств у м. Олександрівську.
Разом з різноманітними банками, ощадними касами вм. Олександрівську на поч. ХХ ст. також діяли і кредитно - позикові товариства. Кредитне товариство - вид кооперативної установи дрібного кредиту, що існував в Російській імперії. Вони були введені Положенням про установи дрібного кредиту, прийнятим 1 (13) червня 1895 року, на додаток до існуючих ощадно-позичкових товариств і відрізнялися від останніх відсутністю пайових внесків, що створювало умови для ширшого доступу до дрібного кредиту малозабезпечених верств населення, і в першу чергу, селян. Хоча звернемо увагу, що приймали не скільки бідноту, а,головним чином, заможних селян. Джерелами засобів для відкриття кредитних товариств могли служити кредити Державного банку, видавані під поруку учасників товариства на термін до 12 місяців, благодійні пожертвування земських, громадських, приватних установ і осіб.
У 1896 році був прийнятий зразковий статут кредитного товариства, який розповсюджувався на всі фінансові установи цього виду в Російської імперії. За діяльністю кредитних товариств встановлювався нагляд з боку інспекторів дрібного кредиту - чиновників місцевих відділень і контор Державного Банку, що мали широкі повноваження, у тому числі право ревізії діяльності кредитних товариств, контролю за дотриманням статуту, право скликання позачергових зборів і усунення від роботи виборних посадовців товариства.
У 1904 році в державі було прийнято нове Положенням про установи дрібного кредиту. Відповідно до цього положення було утворено Управління у справах дрібного кредиту, у ведення якого було передано здійснення нагляду за кредитними товариствами. Надалі спостерігалося стійке зростання числа кредитних товариств. У роки Першої світової війни більшість кредитних товариств стали виконувати функції споживчих товариств. Кредитні товариства були ліквідовані в перші роки радянської влади шляхом об'єднання із споживчими спілками.
Кредитні товариства здійснювали два види фінансових операцій - операції зі своїми членами і операції з будь-якими фізичними та юридичними особами. Кредитні товариства могли видавати позики тільки своїм членам. Операції з залучення внесків могли здійснюватися з будь-якими особами. Основною фінансовоюоперацією товариства була видача позик своїм дійсним членам. Позики видавалися тільки членам кредитного товариства або з особистої довіри, або за поручництвом, або під заставу, наприклад, нерухомого майна. Кредит кожному членові товариства міг бути призначений не вище визначеної при установі товариства суми.
Перше кредитне товариство в Російської імперіїбуло створене на початку 1863 р. в Санкт-Петербурзі для допомоги торговцям, постраждалим від пожежі на Апраксинському і Щукінському ринках. Кредитні установи нового типу почали швидко рости, так що число їх в 70-і рр. XIX ст. перевалило за сотню. Перші кредитні товариства в Україні були відкриті в 1897 році в Полтавській губернії.
На початку ХХ ст. в Запорізькому краї, як і в цілому по країні, були створені усі необхідні передумови для розширеннямережі міської і сільської кооперації. Передумови були пов’язані з тим, що у місцевої міської та сільської буржуазії накопичувалися значні грошові кошти. З іншого боку, у наявності була стійка зацікавленість великих та дрібних господарів в дешевому кредиті для розширення своєї справі, як сільськогосподарської, так і промислової. Таким чином, особливо інтенсивно в краї розвивалася сільська кооперація. Саме в нашому краї виниклі і перші в Росії спілки позиково-ощадних товариств: в Бердянському повіті - в 1902 р., в Мелітопольському повіті - в 1903 р. В Олександрівському повіті товариства взаємного кредиту існували вГайчурі, Гуляй-Полі, Пологах, Жеребці і Покровському. У м. Олександрівську в 1914 р. діяло декілька відомих кредитних товариств, найбільш відомими з яких були:
1) Олександрівське Товариство Взаємного Кредиту, яке знаходилося в м. Олександрівську на вулиці Троїцька в прибутковому будинку купця Лящинського. Керівником правління був Ф.А.Шендель, члени правління – почесний громадянин Г.В.Русов, І.П.Айзенберг, бухгалтер- Ю.Є.Файнштейн. Товариство виконувало усі банківські операції, видаючиперекази і акредитиви на всі міста в Росії і закордоном. Також товариство приймало векселі та інші документи на інкасо, внески на термін і на поточний рахунок від членів товариства і сторонніх осіб.
2) Олександрівське позиково-ощадне товариство, керівником якого був Г.Г.Келер, членами правління були К.К.Янцен, М.І.Старосельський, бухгалтером був Н.І.Безпяткин.
3) Банкірська контора Олександрівського Торгово-промислового товариства мала за керівників купця А.І.Міхельсона і купця А.А.Дробинського, бухгалтером був С.І.Соколовський. С.І.Юровський бувволодарем однойменного Банкірського Будинку, бухгалтером був І.А.Етигон
Розділ 2.Діяльність відділень російських комерційних банків
у м. Олександрівську ( кін. ХІХ- поч. ХХ ст.).
Стан і розвитоксистеми комерційних банків у місті.
Розвиток банківської системи Російської імперії не міг не торкнутися і повітового міста Олександрівська, який в силу свого географічного розміщення опинився у сфері фінансових інтересів ряду держав. Форми участі були різними. Частіше за все, це були акційні товариства, які діяли у Росії, наприклад, Олександрівське машинобудівне, яке виникло у 1889 році, центр якого знаходився у Лондоні. У ряді підприємств, у тому числі в Олександрівському сталелітійному заводі компанії Олександрівських заводів сільськогосподарськихмашин, приймав участь французький капітал.
Іноземні підприємства були тісно пов’язаніз закордонними банками та промисловими групами, які їх фінансували.Вступаючи у взаємозв’язок з нашими вітчизняними комерсантами, вони ставали частиною російської економіки і були вимушені діяти у співвідношенні з місцевими умовами. На південних землях, де знаходився Олександрівськ, умови були більш сприятливими, ніж на центральних територіях, бо місцеві підприємствабули порівняно мало зв’язані із казенними замовами, отож – з бюджетним дефіцитом.
На початку ХХ століття зростає зацікавленість банків хлібної торгівлею. З другої половини 1900-х років збільшуються обсяги хлібозаставних операцій під заставу товарних і транспортних документів. Згодом банки перейшли до товарного кредиту за власний кошт. Цікаво, що вони самі ставали торговцями. І це при тому, що банкам заборонялося вести власну торгівельну діяльність, бо суперечило їх статутам.
Банківські операції та їх значення для економічного розвитку міста.
Комерційні банки проводили велику кількість фінансових операцій. У міжнародному банку Петрограду було відкрито багато рахунків, забезпечених наступними процентними паперами: облігаціями, сертифікатами, акціями, квитками I і II внутрішньої позики, листами Державного Дворянського земельного банку, облігаціями 5,5% військової позики 1915 року. У Російському, а також Азово-Донському банках проводився прийом внесків, прийом векселів і документів на комісію, вівся облік торгівельних векселів, облік соло-векселів із забезпеченням і торгівельних зобов'язань, проводилися видачі кредитів землевласникам, забезпечених заставними свідоцтвами на маєтки і курсові операції. До цієї ж установи присилали на облік векселі Синельниковське, Тіфліське, Славгородське і Хортицке суспільства взаємного кредиту, яким відкривалися кредити під заставу процентних і коштовних паперів. Олександрівське відділення Російського для зовнішньої торгівлі банку проводило спільні операції з банкірським будинком Г.А. Нібур і К.
Для надання позики кожен з комерційних банків в першу чергу збирав інформацію про кредитоспроможність клієнта. Такі дані могли бути надані іншим банком, товариством взаємного кредиту або представниками волосних правлінь. Для здобуття кредиту основними критеріями були суми оцінки земельного володіння, нерухомого майна, а також підприємства, яким володіє клієнт.
Ще однією статтею доходів акціонерних банків була торгівля. Відділення комерційних банків виступали посередниками в операціях при торгівлі зерном, ячменем, марганцевою рудою і іншими товарами. У травні 1915 року за комісійний продаж цукру стягували від 1,5 до 3 копійок з пуда. Декількома місяцями пізніше за ініціативою петербурзьких правлінь, розмір ставки складав вже 4 - 5 копійок. 12 липня 1916 року правління міжнародного комерційного банку Петрограду виступило з клопотанням перед міською владою про надання йому в оренду ділянки землі для спорудження на території міста зерносховища. Всі питання щодо організації торгівельних операцій вирішувалися службовцями товарних відділів. Основна частина вантажоперевезень здійснювалася за допомогою річкового транспорту - на тих, що підчалили, і берлинах акціонерного товариства Російського пароплавства Черноморсько-Дніпровського, судновласників Циммермана і Зельдіна, Мінкіна, Яновського, Ельперна. Для страхування вантажів користувалися послугами страхових товариств. Олександрівське відділення Російського для зовнішньої торгівлі банку співпрацювало з «Херсонським бюро страхових товариств», від імені якого в нашому місті діяв наглядовий агент з річкового і морського страхування Ісаак Львович. До числа його обов'язків входили: дозвіл або заборона на страхування судів на один або декілька рейсів із зазначенням максимальної вантажопідйомності; перестрахування судна на деяку кількість пудів; заборона або дозвіл прийому і відпуску навантажених судів з Олександрівського порту.
У роки Першої світової війни відділення всіх банків в нашому місті, а також товариства взаємного кредиту згортали деякі області і обсяги своїх операцій. Під час війни найвищим указом була заборона на будь-які операції з видачі, переказу, пересилання будь-яких грошових коштів і цінних паперів, дорогоцінних металів і каменів без рішення міністерства фінансів. У разі порушення передбачалися грошові штрафи і тюремне ув'язнення. У 1916 році особливим циркуляром правління Російського для зовнішньої торгівлі банку повідомлялося, що на території Російської імперії справами всіх фінансових установ займається Особливий Комітет, без дозволу якого заборонялося також погашення боргів за допомогою майна ворожих підданих, які служили їх забезпеченням без надання доказів в необхідності проведення подібних операцій.
Тільки в лютому 1917 року всередині Азово-Донського комерційного банку вийшов закон про обов'язковий продаж акцій, що належать ворожим підданим, товариствам. Для виконання завдання був створений відповідний комітет. Грошові кошти від продажів надходили в особливий фонд Державного банку. Через інфляцію у цей час обережніше проводились активні операції, за якими ставки підвищувалися. З другої половини цього року вже не відкривалися нові кредити. У липні 1917 року вийшов циркуляр, де зазначалася необхідність економного використання канцелярських товарів та паперу, а також вилучення з ужитку подвійних бланків. З вересня з усіх штатних службовців, які досягли 21 року і попрацювали три місяці, почали формувати штат. У число штатних зараховували всіх співробітників, у тому числі тимчасових і практикантів, виключення складали тільки артільники і прислуга.
Умови праці робітників та адміністрації банків.
Розмір платні працівників відділень комерційних банків дещо відрізнявся від окладів службовців державних фінансових установ. Якщо директор міського громадського банку в 1908 році отримував в місяць 125 руб., то керуючий Олександрівським відділенням Російського банку зовнішньої торгівлі М. А. Зубков - 316 рублів 66 копійок. Розмір мінімальних окладів не дуже різнився: сторожа - 12 руб., розсильного - 10 руб. на місяць. До всіх святкових дат (Великодня та Різдва) службовцямвидавали преміальні, розмір яких (наприклад, в Азово-Доському банку) становив від 15 - 30% окладу до суми, що його неперевищує. З 1915 року у зв'язку з інфляцією виплата зарплат ведеться неохайно, щомісяця в цьому банку видається додаткова платня в розмірі від 7 до 10,5% від основної.
Відмінною рисою повітових відділень комерційних банків була неохайність в роботі. Якщо у звітах ревізійної комісії та облікового комітету про роботу Олександрівського міського громадського банку і зустрічаються зауваження з приводу організації роботи та необхідності розвитку, то каса та банківські книги завжди утримувалися в належному порядку. А з листування Олександрівських відділень петроградських банків з правліннями можна простежити, що звіти складалися найчастіше з грубими помилками: іноді неоднаково вказувалися розміри однієї і тієї ж позики в різних розділах звіту; могла бути не вказана дата видачі кредиту; у відомостях за поточними рахунками міг бути не показаний розмір відсотків, які сплачував банк; часто були відсутні чіткі дані з видачі преміальних службовцям банку тощо. Наведемо деякі витяги з листів у відділення Російського для зовнішньої торгівлі банку: «Перерасход по статье «Наградные» на 545р. неправомерен, так как выдачи должны быть предусмотрены сметой», чи «Откуда у Вас прибыль по курсовым операциям, если по этой статье не было оборотов?», чи «Кому Ваши выдано по счету Награды служащим».
Благодійна діяльність банків.
Комерційні банки та їх відділення брали активну участь у благодійності. У 1913 році з ініціативи правління Російського для зовнішньої торгівлі банку за всіма відділеннями проходив відбір кандидатів на стипендію навчання в імператорському Санкт-Петербурзькому комерційному учбовому закладі із числа службовців банку або їх сімей. Стипендія нараховувалася з відсотків від пожертвувань акціонерів. Восени 1914 Російський банк для зовнішньої торгівлі через свої відділення в провінції на прохання Російського товариства Червоного хреста здійснював благодійну продаж художніх листівок. На виручені кошти вироблялися респіратори для захисту російських воїнів від газових атак противника.
Серед архівних документів цієї ж установи зустрічаються дані 1916 року про співпрацю з «Товариством для надання дітям калік і полеглих воїнів, а також дітям постраждалих від війни професійної освіти і навчання ремеслам». Дане товариство було благодійною організацією, яка на внески її дійсних членів надавало можливість отримання професійної освіти і навчання ремеслам дітям обох статей, незалежно від віросповідання. Регіоном діяльності була вся територія Російської імперії. Правління знаходилося в Петрограді.
Висновки
Проаналізувавши архівні документи, автор прийшов до наступних висновків:
1. Банки відігравали важливу роль в товарно-грошових відносинах на території Російської Імперії, посідали особливе місце в господарському розвитку Південної України
Інтереси міністерства фінансів у нашому місті представляло відділення Державного банку,яке було відкрито у 1903р. У відділенні Державного банку мали рахунки всі комерційні, міські банки і товариства взаємного кредиту. Ліквідність та фінансова стабільність банку була також на високому рівні.
Таким чином, діяльність відділення Державного банку у місті Олександрівську мало велике значення для економічного розвитку міста, була спрямована на його потреби і вкладення капіталів у місцеву промисловість.
Стосовно специфіки діяльності різних кредитно-позичкових товариств у місті ( на початку ХХ ст.)можна навести наступні висновки: саме товариства взаємного кредиту, позиково-ощадне і торгово-промислове товариства, а також ощадно-позичкові каси при казначействі і поштово-телеграфній конторі були найбільш відомими фінансовими установами, які дозволяли їїдійсним членам (промисловцям, різним категоріям селян, кваліфікованим робітникам, службовцям) розраховувати і дійсно отримувати різни види як фінансової допомоги (грошові позики), так і матеріальної допомоги (с/г машини, матеріали для кустарного виробництва, залізо, ліс, паливо, швацькі машинитощо).Діяльність широкої і добре відпрацьованої системи кредитних установ, вище перерахованих банківських установ в Запорізькому краї, забезпечувала успішний та швидкий розвиток сільського господарства, промисловості, сприяла формуванню їх більш високих продуктивних форм.
З іншого боку, можна зробити висновок про те, що адміністрація кожного з комерційних банків багато уваги зосереджувалана підвищенні безпеки діяльності власних фінансових установ, що мало вираження в збільшенні кількості охоронців, обладнання приміщень будинку банку новітніми технічними засобами захисту від грабіжників та революційних заворушень робітників.
Торговий обіг Олександрівська на початку Першої Світової війни перевищив 13 мільйонів карбованців, тобто одинадцять банків міста, що діяли, активно субсидіювали промисловців і торговців (половина з них – філіали і відділення загальноросійських; дві позиково-ощадної каси; 21 страхове товариство).
Таким чином, з вище сказаного можна зробити висновок про серйозні зміни економіки у нашому місті, що були викликані розвитком банківської інфраструктури. Державний та комерційні банки на Півдні України активно стимулювали розвиток товарно-грошових відносин, створюючи всі необхідні умови для розширення промисловості, торгівлі, будівництвау цьому регіоні.