Модуль 2 Місце та роль одпс у процедурі банкрутства. Мирова угода

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2

МОДУЛЬ 2

2.5. Місце та роль ОДПС у процедурі банкрутства. Мирова угода

Ви будете вивчати:

Місце та роль органів державної податкової служби України в процедурі банкрутства:

порушення справ про банкрутство боржників за ініціативою органів державної податкової служби;
заявлення органом державної податкової служби кредиторських вимог;
мирова угода;
черговість задоволення вимог кредиторів.

Мета:

підвищення рівня професійних знань працівників ДПС в процедурі банкрутства.

Після вивчення модуля Ви будете:

знати повноваження органів державної податкової служби при застосуванні до боржника процедур санації та ліквідації;
знати механізм укладання мирової угоди та участь органів державної податкової служби у мировій угоді;
знати черговість задоволення вимог кредиторів

Література до модуля

Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436– ІV.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435 – ІV.
Закон України від 14.05.1992 №2343–XІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі – Закон про банкрутство).
Закон України від 21.12.2000 №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Закон України від 04.12.1990 №509 – XІІ-ВР "Про державну податкову службу в Україні".
Закон України від 07.07.1999 №847-XIV "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
Постанова КМУ від 06.05.2000 № 765 «Про реалізацію статей 31 і 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»».
Наказ Державної податкової адміністрації України від 21.11 2000 № 600 «Про Порядок проведення органами державної податкової служби прощення (списання) і розстрочення (відстрочення) податкової заборгованості платників податків при укладенні мирової угоди у справі про банкрутство».
Наказ Державної податкової адміністрації України від 23.06.2006 № 348 «Про затвердження Порядоку взаємодії підрозділів погашення прострочених податкових зобов'язань з підрозділами податкової міліції при застосуванні заходів з погашення податкового боргу».
Наказ Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства».
Лист ДПА України від 25.10.2000 №5912/6/16-1220-5 «Щодо визначення бази оподаткування ПДВ операцій з продажу майна підприємств, що ліквідуються у зв'язку з банкрутством, продаж якого відбувається за експертною оцінкою, нижчою ніж балансова».
Лист від 28.10.2002 № 1021/7/26-9017 «Щодо методичних рекомендацій працівникам підрозділів організації оперативних заходів по скороченню податкової заборгованості щодо виявлення та розкриття злочину, передбаченого ст. 218 КК України "Фіктивне банкрутство"».
Рекомендації Вищого господарського суду України від 04.06.04 №04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»».
Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 21.08.2001 № 02-5/926 «Про порядок порушення справ про банкрутство за заявами органів державної податкової служби».

Зміст

1.Порушення справ про банкрутство боржників за ініціативою органів державної податкової служби;

1.1. Звернення ОДПС до господарських судів із заявами про порушення справ про банкрутство боржників;

1.2. Процедура банкрутства;

1.3.Спрощена процедура банкрутства;

2.Заявлення органом державної податкової служби кредиторських вимог;

2.1.Участь ОДПС у процедурі банкрутства боржника при порушенні справи за заявою іншого кредитора або самого боржника

3.Мораторій на задоволення вимог кредитора;

4. Повноваження ОДПС під час провадження справи про банкрутство у суді;

5. Мирова угода;

6. Черговість задоволення вимог кредиторів.

Ключові слова до модуля:

Банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
^ Суб'єкти банкрутства — боржники, неспроможні виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі перед бюджетом, протягом трьох місяців після настання встановленого терміну їх сплати.
Неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності;
санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника;
мирова угода - домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін;
мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;
безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника;

^ ВСТУП

Банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Не в інтересах держави, а відповідно і органів державної податкової служби, щоб платники податків, які мають податковий борг, банкрутіли. Адже мета органів державної податкової служби — зберегти платника податків як такого.

^ Суб'єкти банкрутства — боржники, неспроможні виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі перед бюджетом, протягом трьох місяців після настання встановленого терміну їх сплати.

^ Суб'єктами банкрутства можуть бути:

1) юридичні особи — суб'єкти господарювання, у тому числі державні підприємства (крім казенних підприємств), підприємства з часткою державної власності в статутному фонді, підприємства, за якими закріплено об'єкти, які відповідно до чинного законодавства не підлягають приватизації, а також юридичні особи, що діють у формі споживчого товариства, благодійного та інших фондів;

2) фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства) — суб'єкти господарювання.

Казенне підприємство - перетворене за рішенням Кабінету Міністрів України державне підприємство, яке відповідно до законодавства України не підлягає приватизації.

У такого підприємства закріплене за ним майно, що є у державній власності, належить йому на правах оперативного управління (тобто воно володіє та користується таким майном, а розпоряджатися майном, що є у державній власності і належить до основних фондів підприємства, воно може лише з дозволу органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном).

Особливості розпорядження іншим майном казенного підприємства визначаються у його статуті. ^ Перелік підприємств, які не підлягають приватизації, визначено Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

^ Не можуть бути суб'єктами банкрутства:

відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо);

комунальні підприємства, засновані на власності відповідної територіальної громади, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняті рішення про незастосування до них положень Закону про банкрутство;

казенні підприємства;

фізичні особи - не суб'єкти господарювання.

2. Порушення справ про банкрутство боржників за ініціативою органів державної податкової служби

звернення органів державної податкової служби до господарських судів із заявами про порушення справ про банкрутство боржників

В даному випадку ми не розглядаємо спрощену процедуру банкрутства боржника, яка застосовується незалежно від розміру вимог кредиторів і терміну виконання зобов'язань, у випадку якщо громадянин-підприємець – боржник або керівник боржника – юридичної особи, які фактично припинили свою діяльність, відсутні і визначити їх місцезнаходження неможливо (стаття 52 Закону про банкрутство).

Справа про банкрутство порушується господарським судом тільки за наявності підстав:

безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менш трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати;
вимоги не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення терміну.

Безспірними вимогами кредиторів вважаються вимоги, визнані боржником, інші вимоги, підтверджені виконавчими документами або розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

^ Процедура банкрутства

Процедура банкрутства боржника, який має податковий борг, складається з п'яти етапів, які схематично можна викласти таким чином.

^ Процедура банкрутства боржника, який має безнадійну податкову заборгованість, за ініціативою органу державної податкової служби

І етап	Збір документів, необхідних для підготовки заяви про порушення справи про банкрутство	Працівники підрозділу погашення прострочених податкових зобов’язань збирають відповідні матеріали, що підтверджують неплатоспроможність боржника, його відсутність або припинення ним діяльності. Це такі матеріали, як: свідоцтво про державну реєстрацію. У випадку відсутності такої реєстрації - довідка органів статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; установчі документи (статут, установчий договір); копія акта документальної перевірки, в якому зафіксовані правопорушення боржника; копія рішення про застосування фінансових санкцій на підставі вищезазначеного акта, суму яких включено до загальної суми податкового боргу боржника; копія бухгалтерського балансу на останню звітну дату; копії декларацій, за якими не виконані податкові зобов'язання; копії платіжних вимог органів державної податкової служби, виписаних на суму податкового боргу та не виконаних банком; інформація про стан розрахунків боржника з бюджетом на дату подання органом державної податкової служби заяви про порушення справи про банкрутство; копія акта попередньої інвентаризації майна боржника; паперові копії особових рахунків боржника за кожним видом платежу, за яким є податковий борг, не менше ніж за дванадцять місяців; акт перевірки щодо знаходження суб'єкта господарювання за юридичною (фактичною) адресою; довідка банку про відсутність коштів на поточному рахунку(ах) боржника або довідка банку про те, що протягом останніх дванадцяти місяців не проводилися операції на рахунках боржника; документи, що засвідчують неподання боржником органу державної податкової служби звітності; відповіді на письмові запити до відомств і установ: адресного бюро, управління паспортної та міграційної роботи РВ МВС України щодо паспортних даних осіб - керівників (за документами) і засновників такого боржника; органів ліцензування щодо видання (невидання) державних дозволів на здійснення тих чи інших видів діяльності; державних адміністрацій про те, чи повідомляло підприємство про зміну свого місця знаходження або чи проводилася перереєстрація у зв'язку зі зміною місцезнаходження; ЖЕКу тощо; письмові пояснення осіб, причетних до діяльності фіктивних структур, у тому числі громадян, на паспорти яких були зареєстровані дані підприємства та зазначених як керівники; інші матеріали
II етап	Підготовка підрозділом юридичної служби заяви про порушення справи про банкрутство боржника та подання її до господарського суду	Здійснюється без участі працівників підрозділу погашення прострочених податкових зобовязань
III етап	Порушення господарським судом справи про банкрутство боржника (не пізніше ніж на п'ятий день з дня надходження заяви). Введення мораторію на задоволення вимог кредиторів	Здійснюється без участі працівників підрозділу погашення прострочених податкових зобовязань
IV етап	Відкриття господарським судом ліквідаційної процедури (у двотижневий строк з дня прийняття ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство). Призначення ліквідатора	Здійснюється без участі працівників підрозділу погашення прострочених податкових зобовязань
V етап	Затвердження господарським судом ліквідаційного балансу. Винесення ухвали про ліквідацію юридичної особи-банкрута. Стосовно громадянина-підприємця виноситься рішення про скасування його державної реєстрації як суб'єкта підприємництва	Представники органу державної податкової служби беруть участь у всіх засіданнях господарського суду щодо ліквідаційної процедури та співпрацюють з ліквідатором, надаючи йому необхідну інформацію про наявність у даного боржника майна. Вони також беруть участь у зборах кредиторів і намагаються бути обраними до комітету кредиторів, який контролює діяльність ліквідатора.

Працівники підрозділу погашення прострочених податкових зобов’язань, збираючи відповідні матеріали, що підтверджують неплатоспроможність боржника, його відсутність або припинення ним діяльності, повинні враховувати такі особливості.

^ Довідка із органів статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України повинна бути датована тим роком, в якому подається заява про порушення справи про банкрутство.

Враховуючи, що в юридичній справі платника податків, яка зберігається в органі державної податкової служби, як правило, знаходиться свідоцтво про державну реєстрацію, датоване тим періодом, коли даний суб'єкт зареєструвався, звертаємо увагу, що при зібранні документів на банкрутство обов'язково необхідно додатково направляти запит до органів статистики щодо уточнення даних цього боржника, внесених до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Звертаючись до установ банку у запиті необхідно вказувати:

про зазначення причин невиконання платіжних вимог органів державної податкової служби;
про надання інформації щодо операцій та залишків коштів на всіх рахунках боржника;
про надання інформації стосовно здійснення операцій на рахунку боржника протягом року від дня підписання запиту;
про зазначення останньої дати операцій на рахунку боржника.

Крім того, необхідно враховувати, що інформація, яка надходить з установ банків, повинна бути датована не більше ніж два тижня до подання заяви про порушення справи про банкрутство.

У разі якщо рахунок боржника було закрито за заявою самого боржника або за рішенням банку у зв'язку з відсутністю операцій на цьому рахунку, а також якщо банк, в якому було відкрито рахунок боржника, відноситься до банкрутів, то додатково необхідно отримати довідку з Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, який ведеться в ДПА України, про наявність (відсутність) у такого боржника рахунків в інших банках.

Метою збору матеріалів стосовно громадянина-підприємця - боржника або керівника боржника - юридичної особи, які фактично припинили діяльність, є збір доказів того, що вони фактично припинили діяльність, відсутні та визначити їх місцезнаходження неможливо. Щодо боржника - юридичної особи підтверджується, що він фактично припинив діяльність.

Якщо документи відносно відсутнього боржника вилучено правоохоронними органами, то працівники органів державної податкової служби повинні звернутися до органів, які здійснили таке вилучення, для отримання копій документів, які необхідно зібрати для підготовки заяви про порушення справи про банкрутство. У такому випадку необхідно посилатися на статтю 80 Кримінально-процесуального кодексу України, в якій передбачається, що заінтересованим особам, підприємствам, установам і організаціям за їх клопотанням видаються копії документів — речових доказів, які зберігаються у справі.

Якщо відносно керівника боржника - юридичної особи порушена кримінальна справа, то при вирішенні питання щодо застосування до боржника - юридичної особи такого заходу, як банкрутство, цей факт, не може перешкоджати позитивному вирішенню цього питання на користь банкрутства боржника.

Необхідно зазначити, що орган державної податкової служби у разі прийняття рішення про звернення до господарського суду щодо банкрутства боржника звертається із заявою, а не з позовом. Також у випадку банкрутства боржника не збігається предмет заяви з об'єктом злочину, яким би він не був.

Однак, необхідно ще раз звернути увагу на те, що у кожному конкретному випадку при вирішенні питання про звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство потрібно всебічно і в повному обсязі розглядати всі обставини справи, враховуючи найменші особливості.

На п’ятому етапі господарський суд у двотижневий термін з дня прийняття ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство боржника (по статті 52 Закону про банкрутство) приймає постанову про визнання цього боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Господарський суд при відкритті такої процедури може призначити ліквідатором працівника державного органу з питань банкрутства.

Задоволення вимог кредиторів здійснюється в загальному порядку черговості, який визначено у ст.31 Закону про банкрутство і буде розглянуто далі.

Ліквідаційна процедура закінчується складанням ліквідатором ліквідаційного балансу та звіту про свою діяльність, які подаються на затвердження господарському суду. Після такого затвердження господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи — банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, що здійснив державну реєстрацію юридичної особи — банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.

Стосовно громадянина-підприємця, якого визнано банкрутом, ліквідаційна процедура проводиться державним виконавцем або ліквідатором.

Господарський суд виносить ухвалу про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію громадянина-підприємця — банкрута, та органам державної податкової служби за його місцезнаходженням.

^ Спрощена процедура банкрутства

Існує значно спрощена процедура ліквідації підприємств — юридичних осіб за відсутності боржника, визнаного банкрутом, або необхідного майна, а також скорочені терміни розгляду справ цієї категорії.

Для визнання ознак, на підставі яких боржник може бути визнаний відсутнім, необхідно:

фактичне припинення боржником господарської діяльності;

неможливість установити місцезнаходження громадянина чи керівника боржника — юридичної особи.

За наявності цих умов кредитор звертається в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника.

У відношенні відсутнього боржника може бути винесене тільки визначення про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, тобто введення процедури розпорядження майном боржника, мирова угода і санація не представляються можливими.

Господарський суд у двотижневий термін із дня прийняття визначення про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника приймає постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Державний орган з питань банкрутства в тижневий термін представляє в господарський суд кандидатуру ліквідатора (в тому числі його працівників) після одержання копії постанови господарського суду про визнання відсутнього боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Ліквідація відсутнього боржника, визнаного банкрутом, проводиться ліквідатором (п ризначеним в особливому порядку, без участі кредиторів), який повинен здійснити наступні дії.

По-перше, ліквідатор повинен повідомити державний орган з питань банкрутства про те, що приступає до ліквідації відсутнього боржника, визнаного банкрутом, у рамках повноважень, обумовлених положеннями визначення відповідного господарського суду. Ліквідатор письмово сповіщає кожного відомого кредитора про нижченаведене:

а) прийняття господарським судом рішення про визнання боржника банкрутом;

б) проведення спрощених процедур через відсутність боржника;

в) необхідність у місячний термін після одержання повідомлення висунути свої претензії до боржника.

До пріоритетних задач, поставлених перед ліквідатором у процедурі ліквідації відсутнього боржника, визнаного банкрутом, належить виявлення майна відсутнього боржника.

У випадку якщо ліквідатором виявлене майно відсутнього боржника, визнаного банкрутом, господарський суд за клопотанням ліквідатора може винести визначення про припинення процедури банкрутства і перехід до загальних процедур банкрутства. У цьому разі задоволення вимог кредиторів проводиться в порядку черговості. Кредитори мають право оскаржити результати розгляду їхніх вимог ліквідатором у господарський суд до затвердження останнім ліквідаційного балансу.

Після розрахунків з кредиторами чи у випадку, якщо майно не виявлене, по закінченні ліквідаційної процедури ліквідатор складає ліквідаційний баланс і подає його в господарський суд разом зі звітом про свою діяльність. Слід зазначити, що ліквідаційний баланс є необхідним елементом ліквідаційної процедури. Тільки за наявності ліквідаційного балансу скасовується державна реєстрація суб'єкта господарювання. У звіті ліквідатор вказує на ті заходи, які він провів у рамках ліквідації відсутнього боржника, визнаного банкрутом.

Господарський суд затверджує звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс і виносить визначення про ліквідацію юридичної особи. Одержавши визначення господарського суду, ліквідатор повідомляє відповідний державний орган з питань банкрутства.

Спрощена процедура ліквідації поширюється також на боржників- юридичних осіб, майно яких свідомо не дозволяє покрити судові витрати у справі про банкрутство чи коли протягом останніх 12 місяців не проводилися операції на рахунках боржника, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької чи іншої діяльності боржника.

З метою одержання інформації про наявність нерухомого і рухомого майна боржника ліквідатори звертаються у Бюро технічної інвентаризації, що здійснюють облік державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, яке перебуває у власності юридичних і фізичних осіб, і відповідні управління ДАІ УВСУ.

Процедура реєстрації нерухомого майна здійснюється через Бюро технічної інвентаризації, яке здійснює облік державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб за адресою перебування об'єктів нерухомості, а не за назвою юридичних осіб — власників цього нерухомого майна.

3. Заявлення органом державної податкової служби кредиторських вимог

Необхідно розрізняти поняття "подання заяви про порушення справи про банкрутство" та "заявлення кредиторських вимог". Так, заява про порушення справи про банкрутство подається органами державної податкової служби, а кредиторські вимоги заявляються ними у тих випадках, коли провадження у справі про банкрутство порушено за заявою самого боржника або іншого кредитора. При заявленні кредиторських вимог не потрібно, щоб сума податкового боргу такого платника перевищувала 300 мінімальних заробітних плат, а також не має значення, який термін виникнення податкового боргу.

^ Заявити свої кредиторські вимоги орган державної податкової служби може лише у межах місячного терміну з дня опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в газетах "Голос України" чи "Урядовий кур'єр" або в друкованому виданні відповідної обласної ради за місцезнаходженням боржника.

Треба мати на увазі, що заявлені органом державної податкової служби кредиторські вимоги, відповідно до статті 14 Закону про банкрутство, підлягають визнанню боржником.

Заяви кредиторів про грошові вимоги, щодо яких є заперечення боржника, повинні бути подані до господарського суду, який розглядає їх у процедурі провадження у справі про банкрутство, і за результатами такого розгляду суд може винести ухвалу про включення грошових вимог кредиторів до реєстру вимог кредиторів. Тобто на орган державної податкової служби може бути додатково покладено обов'язок доведення правомірності своїх вимог.

Необхідно уважно стежити за публікаціями в зазначених друкованих виданнях, оскільки вимоги, заявлені після закінчення місячного терміну, не розглядаються і вважаються погашеними.

^ Відмінності зазначених понять можливо сформулювати таким чином:

Подача заяви про порушення справи про банкрутство	Заявлення кредиторських вимог
Справа про банкрутство порушується за ініціативою органу державної податкової служби	Справа про банкрутство порушується за ініціативою самого боржника або інших кредиторів
Терміни звернення до суду із відповідною заявою не встановлені	Органу державної податкової служби необхідно заявити свої кредиторські вимоги протягом місяця з моменту опублікування в офіційних друкованих виданнях оголошення про порушення справи про банкрутство
Всі обов'язки щодо надання необхідних відомостей, документів, пошуку кандидатури арбітражного керуючого покладаються на орган державної податкової служби	Всі обов'язки щодо надання необхідних відомостей, документів, пошуку кандидатури арбітражного керуючого покладаються на ініціатора банкрутства (боржника або інших кредиторів)
Термін розгляду справи в господарському суді - приблизно два місяці з дня отримання господарським судом заяви про порушення справи про банкрутство	Термін розгляду справи в господарському суді - приблизно 3,5-4 роки з дня отримання господарським судом заяви про порушення справи про банкрутство

^ Участь органів державної податкової служби у процедурі банкрутства боржника при порушенні справи за заявою іншого кредитора або самого боржника

Процедура банкрутства боржника за ініціативою самого боржника або іншого кредитора складається з шести етапів, які можна викласти схематично таким чином:

І етап	Подання кредитором заяви про порушення справи про банкрутство	Здійснюється без участі працівників підрозділу погашення прострочених податкових зобовязанm
II етап	Прийняття господарським судом даної заяви і порушення провадження у справі. Введення мораторію на задоволення вимог кредиторів	Здійснюється без участі працівників підрозділу погашення прострочених податкових зобовязанm
III етап	Заявлення органами державної податкової служби своїх кредиторських вимог	Для цього працівники підрозділу погашення прострочених податкових зобов’язань збирають відповідні матеріали, що підтверджують неплатоспроможність боржника, а також його податковий борг, та передають ці матеріали працівникам юридичної служби, як стосовно боржника - юридичної особи: копія акта документальної перевірки, в якому зафіксовано правопорушення боржника; копія рішення про застосування фінансових санкцій на підставі вищезазначеного акта, суму яких включено до загальної суми податкового боргу боржника; копії декларацій, за якими не виконані податкові зобов'язання; копії платіжних вимог органів державної податкової служби, виписаних на суму податкового боргу та не виконаних банком; інформація про стан розрахунків боржника з бюджетом на дату подання органом державної податкової служби заяви про свої кредиторські вимоги; копії першої та другої податкових вимог; акт опису майна, яке знаходиться у податковій заставі; стосовно боржника — громадянина-підприємця: копія акта документальної перевірки, в якому зафіксовано правопорушення боржника; копія рішення про застосування фінансових санкцій або постанови про застосування адміністративного стягнення, що прийняте(ті) на підставі вищезазначеного акта; виконавчий лист, акт про його повернення, складений державним виконавцем і затверджений суддею (згідно зі статтею 371 ЦПК України); копії платіжних вимог органів державної податкової служби, виписаних на суму податкового боргу та не виконаних банком; інформація про стан розрахунків боржника з бюджетом на дату подання органом державної податкової служби заяви про свої кредиторські вимоги; паперові копії особових рахунків боржника за кожним видом платежу, за яким виник податковий борг, не менше ніж за три місяці; за наявності рахунку(ів) довідка банку про відсутність коштів на поточному рахунку(ах) боржника. Під час провадження у справі про банкрутство боржника представники органу державної податкової служби беруть участь у засіданнях господарського суду у даній справі, у зборах кредиторів, можуть бути обраними до комітету кредиторів, у зв'язку з чим отримують право контролювати дії арбітражного керуючого на кожному етапі провадження (розпорядження майном боржника, санації, ліквідації)
IV етап	Винесення господарським судом ухвали про проведення санації. Призначення керуючого санацією	При проведенні процедури санації представники органу державної податкової служби, будучи обраними до комітету кредиторів: голосують по всіх питаннях, які розглядаються комітетом; вносять пропозиції щодо продовження або скорочення строку процедури санації боржника; погоджують кандидатури керуючого санацією, обирають інвестора (інвесторів), схвалюють план санації боржника; погоджують укладення керуючим санацією угод щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника на день укладення угоди, а також угод, щодо яких є заінтересованість; звертаються із клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень керуючого санацією та про призначення нового керуючого санацією, надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість; можуть оскаржувати в господарському суді дії керуючого санацією. Представникам органів ДПС в господарському суді у справі про банкрутство для вирішення питання про санацію чи ліквідацію боржника потрібно: 1. Проаналізувати фінансово-господарську діяльність боржника; 2. Проаналізувати план санації (Детальніше – ст.22)
V етап	Визнання господарським судом боржника банкрутом. Відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатора	При проведенні ліквідаційної процедури представники органу державної податкової служби, будучи обраними до комітету кредиторів: - звертаються до господарського суду з клопотанням про відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень ліквідатора та про призначення нового ліквідатора, надання згоди на укладання арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість; - можуть бути обраними для роботи в ліквідаційній комісії; - можуть оскаржувати до господарського суду дії ліквідатора. (Детальніше – ст..23)
VI етап	Затвердження ліквідаційного балансу. Винесення ухвали господарським судом про ліквідацію юридичної особи-банкрута

4 Мораторій на задоволення вимог кредиторів

Після прийняття заяви про порушення справи про банкрутство господарський суд вводить процедуру розпорядження майном, призначає розпорядника майна, а також вводить мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Мораторій вводиться ухвалою суду про порушення провадження у справі про банкрутство

^ Працівник підрозділу органу державної податкової служби, який отримав дану ухвалу, повинен

в той же день повідомити про введення мораторію підрозділ обліку та звітності;
проконтролювати, що з дати винесення ухвали не нараховується пеня на суми податкового боргу боржника, не застосовуються до даного боржника фінансові санкції, а також не формуються платіжні вимоги.

Для виконання вимог, зазначених в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство, органи державної податкової служби подають до господарського суду Акт про перевірку наявності матеріальних цінностей у платника податків.

^ Мораторій на задоволення вимог кредиторів (далі - мораторій) - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Мораторій вводиться на задоволення всіх вимог кредиторів, крім виплат із заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку з зобов'язаннями боржника в процедурах розпорядження майном боржника та санації.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються штраф, пеня, інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

^ Мораторій вводиться ухвалою господарського суду про порушення справи про банкрутство.

Всі вимоги органів державної податкової служби щодо сплати боржником податків і зборів (обов'язкових платежів), штрафу, пені, термін сплати по яких не настав до дня введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, після дії мораторію у зв'язку із закінченням або достроковим припиненням процедури санації або ліквідаційної процедури чи затвердження господарським судом мирової угоди, можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію.

5. Повноваження органів державної податкової служби під час проводження справи про банкрутство у суді

Ухвала господарського суду, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, що включаються арбітражним керуючим до реєстру вимог кредиторів, є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредитору при прийнятті рішення на зборах (комітеті) кредиторів.

Кредитори, у тому числі й органи державної податкової служби, інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, кратній тисячі гривень. Тобто якщо вимоги органу державної податкової служби становлять 500 тис. грн., то кількість його голосів становить 500.

Учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких включено до реєстру вимог кредиторів.

^ Представники органу державної податкової служби беруть участь у даних зборах як кредитор боржника.

На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше семи осіб. Рішення про створення та склад комітету кредиторів направляється до господарського суду. Представник органу державної податкової служби може бути обраний до цього комітету.

^ Представники органу державної податкової служби, будучи обраними до комітету кредиторів, мають право голосувати з любих питань, які розглядаються комітетом кредиторів, та вносити пропозиції господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника, а як кредитори можуть запропонувати кандидатуру розпорядника майна та оскаржувати його дії.

При прийнятті рішення щодо підтримки санації чи ліквідації представники органів державної податкової служби повинні визначити, чи дійсно санація відновить платоспроможність боржника.

За клопотанням комітету кредиторів господарський суд у термін не пізніше шести місяців після дати проведення підготовчого засідання суду має право винести ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією.

Санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

У випадку представлення керуючим санацією плану санації представники органу державної податкової служби, перш ніж голосувати, повинні переконатися, від чого держава дістане більше користі: від реорганізації підприємства, чи від його ліквідації.

Гідний довіри план санації має передбачати конкретні та реальні заходи. Якщо для здійснення цих заходів потрібні інвестиції, такий план повинен містити вказівки про можливі джерела надходження коштів.

Якщо в установлені господарським судом терміни не проведено розрахунків із кредиторами, господарський суд визнає боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатора.

Про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд приймає постанову.

Ліквідація - припинення діяльності суб'єкта господарювання, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

За клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів, господарський суд призначає членів ліквідаційної комісії, до складу якої включаються представники кредиторів, фінансових органів, а в разі необхідності - також представники державного органу у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, державного органу з питань банкрутства, якщо банкрутом визнано державне підприємство або підприємство, у статутному фонді якого державна частка складає більш ніж двадцять п'ять відсотків, та представник органів місцевого самоврядування.

Ліквідатор (ліквідаційна комісія), здійснюючи свої повноваження, діє від імені боржника.

Податки і збори (обов'язкові платежі), які нараховуються від здійснення операцій з реалізації майна боржника (під час ліквідаційної процедури), сплачуються до бюджету понад зобов'язання, визнані господарським судом.

Листом ДПА України від 25.10.2000 №5912/6/16-1220-5 регулюється визначення бази оподаткування ПДВ операцій з продажу майна підприємств, що ліквідуються у зв'язку з банкрутством, продаж якого відбувається за експертною оцінкою, нижчою ніж балансова.

Відповідно до Закону про банкрутство, у разі прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом відкривається ліквідаційна процедура та призначається ліквідатор (ліквідаційна комісія), до відання якого переходить майно боржника, функції управління та розпорядження майном банкрута, виконання повноважень керівника (органів управління) та реалізація майна банкрута. При цьому майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим (ліквідатором) у порядку, встановленому законодавством України, а для майна, яке продається на аукціоні, оціночна вартість є початковою. Продаж майна оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України від 03.04.97 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються до ціни товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи те, що продаж майна боржника провадиться особою, уповноваженою здійснювати управління та розпорядження таким майном - ліквідатором, за договорами купівлі-продажу, то база оподаткування ПДВ визначається відповідно до п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону.

При укладанні ліквідатором угод про реалізацію майна боржника необхідно враховувати, що обов'язок щодо сплати податків та зборів, які виникають при цьому, повністю покладається на ліквідатора, який несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податків та зборів до бюджету та інших державних цільових фондів відповідно до законодавства України.

Закінчується процедура ліквідації винесенням господарським судом ухвали, якою затверджується ліквідаційний баланс та ліквідується підприємство-боржник.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, а також про ліквідацію юридичної особи-банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.

Ліквідатор забезпечує належне оформлення та зберігання всіх фінансово-господарських документів банкрута протягом ліквідаційної процедури. Після затвердження звіту ліквідатора фінансово-господарські документи банкрута передаються до архівних організацій для подальшого зберігання згідно із законодавством.

6.Укладення мирової угоди

Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

^ Мирова угода - домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін (далі - прощення боргів).

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається більшістю голосів кредиторів - членів комітету кредиторів.

^ Мирова угода вважається укладеною лише за умови, якщо за її підписання висловили згоду всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника.

Мирова угода укладається у письмовій формі, підписується від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника, а від імені кредиторів - головою комітету кредиторів.

При укладанні мирової угоди обов'язок оплати витрат, пов'язаних з опублікуванням оголошення в офіційних друкованих виданнях та оплатою праці арбітражного керуючого (погашення яких передбачено в першу чергу), покладається на боржника, про що останній надає письмове зобов'язання. Зазначене письмове зобов'язання передається на розгляд господарського суду разом з текстом мирової угоди.

Органи державної податкової служби мають право за мировою угодою отримати максимально можливе задоволення своїх вимог, якщо є кредиторами з найбільшими вимогами (коли їм належить 51% відсоток голосів у комітеті кредиторів) або вимогами, які забезпечені майном боржника.

Якщо умови укладеної мирової угоди передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган державної податкової служби зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, визнається безнадійним та списується, а податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди.

^ Представники органів державної податкової служби, які приймали участь у судових засіданнях при розгляді справи про банкрутство боржника, і відносно якого запропоновано укласти мирову угоду, готують висновки для керівника органу державної податкової служби із викладенням обставин справи, а також результатами фінансового стану цього боржника та можливими результатами укладення такої мирової угоди. На підставі цього висновку керівник відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням боржника приймає рішення щодо укладення мирової угоди. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного органу державної податкової служби за місцем знаходження боржника.

При прийнятті рішення про укладення мирової угоди органу державної податкової служби необхідно керуватися Порядком проведення органами державної податкової служби прощення (списання) і розстрочення (відстрочення) податкової заборгованості платників податків при укладенні мирової угоди у справі про банкрутство, затвердженим наказом ДПА України від 21.11.2000 №600

^ Одностороння відмова від мирової угоди не допускається

У разі невиконання мирової угоди орган державної податкової служби, як кредитор, може пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою (тобто тільки на ту суму вимог, по якій надані відстрочки і розстрочки або була отримана згода боржника на їх погашення; на суму вимог, по яких було прийнято рішення про їх прощення (списання), органи державної податкової служби претендувати не можуть).

Для кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги.

У разі виникнення у органа державної податкової служби заперечень щодо умов мирової угоди їх необхідно викласти письмово та передати арбітражному керуючому. Господарський суд зобов'язаний розглядати всі заперечення щодо укладеної мирової угоди, навіть у тому випадку, коли на засіданні комітету кредиторів кредитор голосував за укладення мирової угоди.

Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. З набранням чинності мирової угоди припиняється провадження у справі про банкрутство і боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.

У випадку непогодження з умовами укладеної мирової угоди орган державної податкової служби може звернутися з оскарженням до господарського суду.

^ Мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною, якщо:

боржником подані недостовірні відомості про своє майно в бухгалтерському балансі або в інших документах, що свідчать про фінансове та майнове становище боржника (банкрута);
виконання мирової угоди призведе боржника до банкрутства;
мирова угода не відповідає вимогам закону;
мирову угоду укладено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави.

Визнання мирової угоди недійсною:

є підставою для поновлення провадження у справі про банкрутство;
вимоги кредиторів, по яких зроблено розрахунки згідно з умовами мирової угоди, вважаються погашеними. Кредитори, чиї вимоги при їх задоволенні обмежували права та законні інтереси інших осіб, зобов'язані повернути все отримане в порядку виконання мирової угоди.

У разі визнання мирової угоди недійсною або її розірвання вимоги кредиторів, щодо яких було здійснено відстрочення та (або) розстрочення платежів або списання боргів, відновлюються в повному розмірі у незадоволеній частині.

7. Черговість задоволення вимог кредиторів

Кошти, одержані від продажу майна банкрута (крім громадянина-підприємця), спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому статтею 31 Закону про банкрутство, відповідно до якої вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) задовольняються у третю чергу. Стосовно громадянина - підприємця - боржника та страховика – боржника, вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) задовольняються у четверту чергу.

Вимоги органу державної податкової служби щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) задовольняються у першу чергу у випадку, якщо майно боржника перебуває у податковій заставі.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, у разі винесення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи - банкрута передається власникові або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств - відповідному органу приватизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спрямовуються до Державного бюджету України.

Якщо грошових коштів (майна) підприємства для погашення вимог кредиторів вистачає, вони повинні задовольнятися в порядку черговості, передбаченої ст. 112 Цивільного кодексу України (див. табл.).

Таблиця

Черговість	Які вимоги задовольняються	Примітки
^ Перша черга	Щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю	Відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1105
	Вимоги, забезпечені заставою або іншим способом	Якщо підприємство не виконало зобов'язання, забезпечені заставою, то згідно із Законом про заставу заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави. При цьому вартістю предмета застави визнається основна сума зобов'язань і нараховані на неї проценти
^ Друга черга	Вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності	Підприємство, що ліквідується, повинне: – виплатити кожному працівнику, який звільняється, вихідну допомогу в розмірі не менше його середньомісячного заробітку (ст. 44 КЗпП); – виплатити працівникам, котрі звільняються, суми, які їм заборгувало це підприємство, в день звільнення або, якщо працівник у день звільнення не працював, – не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ст. 116 КЗпП); – видати працівникам, які звільняються, в день їх звільнення належним чином оформлені трудові книжки та копію наказу про їх звільнення (ст. 47 КЗпП)
^ Третя черга	Щодо податків, зборів (обов'язкових платежів)	Заборгованість щодо податків, зборів (обов'язкових платежів) погашається в порядку, передбаченому Законом № 2181
^ Четверта черга	Усі інші вимоги	Наприклад, оплата за товари, роботи, послуги

ВИСНОВОК

Одже, мета органів державної податкової служби - зберегти платника податків як такого. Орієнтація на ліквідацію шляхом банкрутства стосується лише так званих „мертвих" підприємств, які фактично припинили свою підприємницьку діяльність, але не ліквідовані у встановленому порядку і продовжують знаходитися на обліку як платники податків.

Процедура банкрутства є досить ефективним інструментом для відновлення платоспроможності підприємства і в багатьох випадках дозволяє досить успішно позбутися боргів і фактично розпочати роботу з «чистого аркуша», не загубивши при цьому активи підприємства в результаті проведення кредиторами виконавчого провадження проти боржника, а також зберігши за собою контроль над підприємством.

Blog

Модуль 2 Місце та роль одпс у процедурі банкрутства. Мирова угода

Содержание