Адміністративно-правове регулювання міграційних процесів
| Вид материала | Документы |
- З м І с т вступ 3 10 розділ правова основа міграційних процесів в Україні > Поняття, 319.93kb.
- Німко Ольга Борисівна. Адміністративно-правове регулювання державного молодіжного житлового, 86.17kb.
- «Адміністративно-правове регулювання соціального захисту інвалідів в Україні», 84.19kb.
- Тема Міжнародна міграція робочої сили, 588.26kb.
- До бакалаврської програми «правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності» ухвалено, 1143.5kb.
- Дорогих Владилен Миколайович, 239.52kb.
- 14. механізм правового регулювання > Поняття, способи та типи правового регулювання, 56.9kb.
- Г. С. Сковороди юридичний факультет Процевський В. О. Лукь’янчиков О. М. «Правове регулювання, 378.25kb.
- Монография об исследовании зарубежного опыта рецензия на монографию Н. В. Мишиной, 34.71kb.
- Розділ загальнотеоретична характеристика адміністративно, 459.28kb.
4.4. Попередження і припинення в механізмі протидії нелегальній міграції.
Серед широкого комплексу різноманітних заходів, спрямованих на протидію нелегальній міграції, особливе місце займають заходи адміністративного примусу.
Адміністративний примус – це, владне, здійснюване в односторонньому порядку й у передбачених правовими нормами випадках, застосування від імені держави до суб'єктів правовідносин, по-перше, заходів попередження правопорушень, по-друге, заходів припинення правопорушень, по-третє, заходів відповідальності за порушення нормативно-правових настанов [309].
У юридичній літературі представлено багато класифікацій примусових заходів. Так, Петров Г.І. розрізняв дві класифікаційні групи: «адміністративні стягнення», під якими він розумів «показові міри» і «міри адміністративного забезпечення», тобто заходи примусового впливу, застосовувані з метою попередження правопорушень або забезпечення виконання органами управління покладених на них обов’язків [310]. Бахрах Д.Н. вважає, що існує три типи заходів адміністративного примусу: адміністративні стягнення, заходи адміністративного припинення, попереджувальні заходи [311]. Визнаючи правомірність заходів адміністративного стягнення і заходів адміністративного припинення, професор Клюшниченко А.П. висловлював заперечення з приводу самостійного існування так званих «попереджувальних заходів» [312]. Павлов Н.А до примусових заходів відносить: адміністративно-попереджувальні заходи, заходи адміністративного припинення, заходи адміністративно-процесуального забезпечення, заходи адміністративного стягнення. Колпаков В.К. виділяє попередження, припинення, та заходи відповідальності [313]. Заходи адміністративного попередження мають на меті не дати відбутися протиправному діянню, вони застосовуються, коли правопорушення тільки передбачається. Заходи адміністративного припинення спрямовані на те, щоб припинити протиправне діяння, не дати йому розвинутися, мінімізувати збиток. Заходи відповідальності за порушення нормативно-правових настанов застосовуються, коли встановлено склад протиправного діяння, коли діяння є правопорушенням.
Остання класифікація найповніше відповідає вимогам законодавця щодо заходів адміністративного примусу.
Ми приєднуємося до позиції автора щодо наявності трьох самостійних груп заходів адміністративного примусу: а) заходи адміністративного попередження або профілактичні заходи; б) заходи адміністративного припинення; в) заходи відповідальності за порушення нормативно-правових настанов.
Заходи адміністративного попередження є самостійним видом адміністративного примусу, призначення якого – недопущення адміністративних правопорушень.
Під профілактикою, попередженням, розуміють діяльність, по-перше, по виявленню і усуненню причин правопорушень, умов та обставин, що сприяють їхньому вчиненню; по-друге, по виявленню осіб, які можуть вчинити правопорушення і застосування до них відповідних заходів впливу. Саме на такому визначенні попереджувальної діяльності грунтується протидія нелегальної міграції.
Профілактика нелегальної міграції потребує відповідного інформаційного забезпечення. Вирішальна роль тут належить інформації про причини й умови, що сприяють її учиненню. Основними її джерелами є: заяви-пояснення нелегальних мігрантів; матеріали контрольних перевірок підприємств та організацій, які приймають або забезпечують обслуговування іноземних громадян; звіти про рейдові перевірки; результати наукових досліджень, аналіз відповідної діяльності органів внутрішніх справ. Важлива інформація про причини й умови, що сприяють нелегальній міграції може бути отримана в результаті вивчення конкретних вчинків.
Робота щодо попередження нелегальної міграції на Україні складається з загальної і індивідуальної профілактики.
Мету загальної профілактики можна визначити як усунення причин і умов, що сприяють появі нелегальної міграції. В органах внутрішніх справ загальну профілактику в розглядуваній сфері здійснюють різні галузеві служби. Спеціалізована діяльність і неформальна координація їхніх зусиль здійснюється відділами віз і реєстрацій. Основні загальнопрофілактичні функції вони реалізують здебільшого при тісній взаємодії з дільничними інспекторами міліції.
Важливим елементом змісту загальнопрофілактичної діяльності органів внутрішніх справ є реалізація в її процесі управлінських функцій: прогнозування, планування, координація, контроль.
Як відомо, при здійсненні загальнопрофілактичної діяльності значну роль відіграє прогнозування, яке дозволяє виробити об’єктивний погляд на передбачувані зміни в динаміці правопорушень, ефективність вжитих заходів. Однак у більшості випадків ця функція залишається нереалізованою, що спричинено недостатнім інформаційним забезпеченням загальнопрофілактичної діяльності органів внутрішніх справ. У багатьох областях країни питання прогнозування правопорушень в органах внутрішніх справ відносять до числа другорядних, а збиранню інформації, що має прогностичне значення, як правило, не приділяється належної уваги. Проте це дуже важлива функція профілактики явища нелегальної міграції, і застосування її дасть змогу попередити розвиток нелегальної міграції на Україні.
Так, Відділом паспортної та міграційної роботи в Луганській обл. разом з навчальними закладами було проведено в 1997 р. прогнозування прибуття на навчання іноземних громадян, яке включало: приблизний підрахунок студентів з країн «підвищеного імміграційного постачання», країн Західної Європи та з країн колишнього соціалістичного табору. Після підбиття підсумків 38 бажаючим було відмовлено в запрошенні на навчання, а 108 запрошених, які приїхали, були негайно зареєстровані за місцем проживання, тобто в гуртожитку [314]. На жаль, функція прогнозування в цьому напрямі не знайшла подальшого розвитку.
Однією з основних управлінських функцій є планування, у ході якого визначаються конкретні профілактичні заходи, терміни їх виконання. Загальнопрофілактична діяльність щодо протидії явищу нелегальної міграції знаходить свій відбиток насамперед у планах роботи органів внутрішніх справ. Плануються такі заходи, як рейди по місцях проживання іноземних громадян з метою виявлення нелегалів, зустрічі працівників органів внутрішніх справ з адміністрацією міністерств, відомств, організацій, що приймають іноземців в Україні, перевірки дотримання правил проживання посадовими особами організацій, що приймають іноземних громадян.
Так, у 1998-1999 рр. здійснювалися цільові операції «Готель», «Гуртожиток», «Мігрант», «Кордон», «Рубіж», «Іноземець» по інтенсивній перевірці дотримання іноземцями паспортно-візових вимог, зокрема в третьому кварталі 1999 р. проведено загальнодержавну операцію «Наступ», метою якої була також профілактика правопорушень цієї категорії осіб [315].
Необхідною передумовою успішної загальнопрофілактичної діяльності в протидії нелегальній міграції є узгодження дій різних суб’єктів, які її здійснюють. Нині координаційна функція реалізується на внутрішньовідомчому і міжвідомчому рівнях.
Деякі загальнопрофілактичні заходи, що мають міжвідомчий характер, за пропозиціями органів внутрішніх справ, включаються до відповідних розділів регіональних комплексних планів профілактики правопорушень. Вони передбачають розгляд на нарадах, з відповідальними по роботі з іноземними громадянами в вузах, стану і вжитих заходів для скорочення порушень правил перебування іноземних громадян, виявлення нелегальних мігрантів, звіт керівників організацій, що мають в штаті своєї фірми іноземців, питання підвищення ефективності засобів масової інформації в попередженні правопорушень і протидії поширенню явища нелегальної міграції.
Великі можливості відкриває міжвідомча координація загальнопрофілактичної діяльності. Так, у 1999 р. Прикордонними військами України спільно з іншими міністерствами і відомствами проведено шість спільних прикордонних операції щодо виявлення нелегальних мігрантів, перевірено 10831 документів мігрантів [316].
Важливою формою загальнопрофілактичної діяльності є безпосередні зустрічі співробітників органів внутрішніх справ з колективами підприємств, організацій, де працюють іноземні громадяни. У ході таких зустрічей співробітниками міліції роз’ясняються норми чинного законодавства, що регулює правовий статус іноземних громадян, даються пропозиції адміністрації підприємств з питань поліпшення забезпечення дотримання ними правил перебування в Україні.
Важливі профілактичні завдання розв’язуються органами внутрішніх справ у процесі проведення рейдів по дотриманню встановлених правил реєстрації адміністрацією готелів, гуртожитків, санаторіїв чи будинків відпочинку, що обслуговують іноземних громадян.
Одним з дієвих засобів профілактики правопорушень і виявлення розшукуваних осіб є комплексні відпрацювання по виявленню нелегальних мігрантів в обласних центрах, а також великих промислових містах із складною оперативною обстановкою. Для проведення цих заходів максимально залучаються працівники всіх служб органів внутрішніх справ, працівники ЖЕК, ЖК, ЖКО тощо. Такі перевірки проводилися в Донецьку, Одесі, Чернігові, Києві, Львові, Дніпропетровську, Луганську.
Найважливішими профілактичними заходами, проведеними працівниками міліції, є: обходи і перевірки місць можливого скупчення нелегальних мігрантів, студентських гуртожитків, готелів, приватних квартир, ринків, фірм, які мають у своєму штаті іноземців, що виконують певні обов’язки і отримують заробітну плату. Працівники ВПР та МР проводять бесіди - навчання з відповідальними за роботу з іноземними громадянами в навчальних закладів, керівниками фірм, які беруть на роботу іноземців.
Так, у 1999 р. в Харківській обл. працівники ВПР та МР провели бесіди з 14 відповідальними за роботу з іноземними громадянами в навчальних закладах, у Дніпропетровській – 16, Запорізькій –7, м. Київ — 24[317]. Проведення цих заходів покладається на дільничних інспекторів і працівників служби охорони громадського порядку, у першу чергу на співробітників паспортних апаратів.
МВС приділяє постійну увага організації профілактичної роботи в даному напрямі, особливе значення надає підвищенню ролі в цій важливій справі дільничних інспекторів міліції. У всіх областях із цією категорією співробітників проведено заняття, прийнято заліки із знання нормативних актів по боротьбі з нелегальною міграцією. Працівники ВПР і МР, регулярно буваючи на громадських пунктах охорони порядку, адміністративних ділянках, роблять теоретичну і практичну допомогу дільничним інспекторам у проведенні заходів щодо виявлення нелегальних мігрантів, не рідше одного разу на місяць проводять з ними заняття по вивченню нормативних документів.
Так, у 1999 р. працівниками ВПР і МР м. Києва разом з дільничними інспекторами було здійснено 169 перевірок приватних підприємств, проведено роботу з директорами та їх заступниками щодо додержання правил перебування іноземців, правил прийому їх на роботу, 14 перевірок промислових ринків та проведено бесіди з іноземцями, які там працюють і мають дозвіл на працевлаштування, 126 перевірок приватних підприємств, власниками яких є іноземні громадяни, 10 іноземних представництв. Це на 25 % більше ніж за попередній рік.[318]
При підготовці планів роботи дільничних інспекторів передбачаються заходи щодо перевірки місць, де найбільш ймовірні скупчення нелегалів (будинки і квартири, власники яких постійно здають житлові помешкання під найманням). З метою контролю за роботою дільничних інспекторів плануються повторні перевірки, з урахуванням оперативної обстановки і наявної інформації. Ці перевірки проводяться, як правило, разом із дільничним інспектором.
Так, у 1999 р. дільничними інспекторами м. Києва здійснено 536 заходів щодо перевірки місць знаходження нелегальних мігрантів і 1798 перевірок щодо додержання правил перебування іноземних громадян [319].
На сьогоднішній момент «Програмою боротьби з нелегальною міграцією на 2001-2004 рр.» передбачено додаткові заходи профілактики, а саме:
З метою запобігання порушенням законодавства про правовий статус іноземців, розкриття і припинення злочинів, інших правопорушень, що вчиняються іноземцями та особами без громадянства, у тому числі у співучасті з громадянами України, зміцнення контролю за створенням і функціонуванням спільних підприємств, компаній, сфера діяльності яких пов'язана з іноземним туризмом, навчальних закладів, що здійснюють підготовку іноземців та осіб без громадянства, забезпечити не рідше одного разу на рік проведення таких цільових профілактичних заходів: "Кордон", "Рубіж", "Підприємець" "Іноземець", "Мігрант", "Студент", "Турист" та інш.
Найбільш поширеними формами індивідуально-профілактичної діяльності є контроль за поведінкою і постановка на облік іноземців-правопорушників, проведення контрольних перевірок та бесіди з іноземними громадянами та їх родинами, які мають намір виїхати в країни Західної Європи будь - яким шляхом, хоча в даний час не порушують законодавства України.
Так, дільничними інспекторами Залізничного району м. Києва було здійснено в першому кварталі 1999 р. 68 перевірок іноземців та їх сімей, які проживають на території Залізничного району. В результаті перевірок виявлено 37 іноземців, у 11 закінчилася дія національного паспорта, 21 проживали із закінченим терміном дії візи, 4 не мали при собі національного паспорта, це на 0,5 % більше ніж у минулому кварталі [320].
Таким чином, заходи адміністративного попередження, щодо протидії нелегальній міграції, використовуються суб’єктами протидії цьому явищу, але зростання кількості нелегальних мігрантів дає підстави для висновку, що ці заходи недостатньо ефективні. В зв’язку з цим, пропонуємо ряд додаткових заходів профілактики, а саме:
По-перше, у ході контролю щодо дотримання іноземцями та особами без громадянства встановлених правил в’їзду в Україну, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, дільничні інспектори та інші співробітники міліції, які здійснюють охорону громадського порядку, повинні проводити співбесіди з іноземцями та особами без громадянства з метою перевірки наміру їх подальших планів на життя і перебування на Україні. Незважаючи на те, що документи, які подає особа, можуть бути в порядку, існує можливість, що справжні наміри особи відрізняються від тих, що написано у візі або заявляються опитаними. Якщо в результаті цього опитування виявиться, що в них немає підстав для подальшого перебування в країні, вони мають бути видворені з країни, бажано добровільно або процедурою видворення в країну їхнього походження чи останнього місця перебування. Це необхідно для того, щоб застерегти іноземців від спроб транзитного перетинання України. Доведення того, що успішний в'їзд в Україну не є ознакою «безперешкодного подолання одного з етапів просування на захід», можливо, зупинить їхні наміри. Цей захід профілактики потребує уважного, зацікавленого і дуже ретельного підходу співробітників внутрішніх справ до осіб, з якими вони проводять бесіду. При опитуванні необхідна обізнаність щодо психології іноземних громадян, яка пов'язана з особливостями їхнього менталітету, віри сповідання, рівня виховання й освіти.
По-друге, одночасно з виступами в пресі, на радіо, телебаченні необхідно впровадити такі форми роботи, як підготовка і поширення серед іноземців збірок з викладом норм чинного законодавства, що регулює основні права й обов’язки іноземних громадян в Україні, проводити бесіди з іноземцями про необхідність суворого дотримання законодавства.
По-третє, профілактично-виховні заходи повинні здійснюватися на комплексній основі, разом з організаціями і установами, що приймають іноземних громадян в Україні. До їхнього проведення доцільно залучати також існуючі об’єднання іноземних громадян.
По-четверте, для протидії нелегальній міграції необхідне створення національної комп’ютерної бази даних з відповідними показниками на усіх власників документів.
По-п’яте, для одержання більш повних статистичних даних щодо роботи з виявлення нелегальних мігрантів пропонується до статистичних звітів про роботу дільничних інспекторів внести додаткові показники, що сприяли б відображенню реальної картини зростання або спаду нелегальної міграції на місцях, а також виявленню ефективності тих або інших видів протидії цьому явищу.
Наприклад: 1. Виявлено нелегальних мігрантів: а) без документів і візи, б) із простроченою візою і реєстрацією, в) позбавлені статусу біженців. 2. Проведено бесіди з іноземними громадянами по визначенню мети перебування: а) мета перебування відповідає вчинкам, б) мета чітко не визначена, в) запропоновано добровільно залишити межі держави.
Міри адміністративного припинення в сфері протидії нелегальній міграції – це примусове припинення правопорушень і запобігання їхнім шкідливим наслідкам.
Міри адміністративного припинення створюють умови і забезпечують можливість застосування заходів адміністративного стягнення і звичайно передують їм.
Міри адміністративного припинення закріплюються у нормативному порядку. Прикладом такого закріплення може служити ст. 260 КУАП України [321]: «з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ і виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів». Заходи адміністративного припинення застосовуються до іноземців, якщо вони порушують правила в’їзду, виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, а також правила перебування на Україні.
Для припинення правопорушень і запобігання шкідливим наслідкам у сфері нелегальної міграції використовуються: адміністративне затримання, вилучення підроблених документів, огляд особистих речей.
Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, закон дозволяє проводити лише спеціально уповноваженим на те органам (службовим особам). Значна частина адміністративних затримань здійснюється органами прикордонних військ при порушенні прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон.
Таблиця 2.1. Порушення прикордонного режиму України іноземцями [322].
| | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 |
| Затримано всього порушників держ. кордону | 16117 | 28025 | 23657 | 24731 |
| В Україну | 19521 | 12548 | 11128 | 12657 |
| З України | 66596 | 15477 | 12529 | 12074 |
| Нелегальних мігрантів | 7224 | 8090 | 10562 | 11234 |
Аналіз наведених статистичних даних показує, що нелегальні мігранти серед затриманих на кордоні порушників складають: у 1996 р. – 44,8 %, 1997 р. – 28,86%, 1998 р. – 44,64%, 1999 р. – 45,42%. Таким чином, з кожним роком спостерігається зростання затриманих нелегальних мігрантів. Найбільше кількість затриманих зросла на ділянці українсько-словацького та українсько-угорського кордону. Кількість нелегальних мігрантів - громадян Афганістану зросла на 46%, Шрі-Ланки - на 145%, громадян Бангладеш - у 8 разів. Тобто, потік нелегальних мігрантів в Україну та з України не припиняється. (Див. Таблицю 3.5. Динаміка зростання нелегальної міграції в Україні.)
Наказ Держкомкордону і МВС України від 25 грудня 1997 р. № 477/877 [323] затвердив Інструкцію, в якій визначено чіткий порядок передачі підрозділами Прикордонних військ України іноземців та осіб без громадянства, що є порушниками законодавства України про державний кордон і правовий статус іноземців, приймання зазначених осіб органами внутрішніх справ України, їх утримання та видворення за межі держави.
Так, з’єднання та частини Прикордонних військ України до передачі осіб-порушників органам внутрішніх справ здійснюють утримання в ізоляторах тимчасового утримання, інших приміщеннях, що спеціально обладнані для цього. Вони вживають заходи для встановлення особи і громадянства порушників, з’ясування обставин правопорушення, офіційної мети в’їзду в Україну, встановлення адреси їх проживання на території держави та за її межами, наявності сторони, що приймає їх в Україні, юридичної чи фізичної особи, участі посередників у здійсненні ними порушень законодавства України, встановлення каналів, організаторів нелегальної переправи цих осіб через державний кордон України. А також, направляють письмові подання до територіальних органів внутрішніх справ про передачу та приймання порушників. На іноземців або осіб без громадянства, які прибули в Україну нелегально, територіальним органам внутрішніх справ додатково подають клопотання про їх видворення за межі України. Після закінчення терміну адміністративного затримання, правопорушників, доставляють та передають міським, районним органам внутрішніх справ.
Разом з іноземцем або особою без громадянства передаються копії матеріалів адміністративного затримання: протокол про адміністративне затримання, протоколи особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів, постанова про адміністративне затримання на строк до 10 діб, якщо така виносилася, постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, копія запиту до МЗС щодо встановлення особи, якщо такий направлявся.
Для порівняння зазначимо, що в Кодексі Російської Федерації про адміністративні правопорушення [324] у ст. 224.9 « виконання постанови про адміністративне видворення за межі Російської Федерації іноземного громадянина або особи без громадянства здійснюється Прикордонними військами Російської Федерації при здійсненні правопорушень з порушення режиму в пунктах пропуску через державний кордон і з порушення режиму в територіальних та внутрішніх водах Російської Федерації». На наш погляд, такий підхід спрощує і полегшує процедуру видворення іноземних громадян і осіб без громадянства, затриманих при нелегальному перетині кордону.
Нелегальних мігрантів, відносно яких прийнято рішення щодо їх затримання в адміністративному порядку на строк до трьох (десяти) діб, передають старшому конвою для доставки до ізолятора тимчасового утримання частини.
Приймальники-розподільники на підставі санкціонованої прокурором постанови про поміщення до приймальника-розподільника приймають від працівників конвойної чи патрульно-постової служби іноземців або осіб без громадянства, особи яких не встановлено, їхні речі, довідки, матеріали згідно із супровідними документами, проводять їх особистий огляд, перевіряють їх відповідно до вказаного в супровідних документах.
Приймальники-розподільники через паспортні підрозділи ГУМВС, УМВС надсилають запити до Консульського управління МЗС України щодо надання допомоги у встановленні особи, паралельно здійснюють перевірку іноземців або осіб без громадянства за даними паспортної служби та організацій, що їх приймають.
За матеріалами перевірки оформляють довідку з фотокарткою про встановлення особи іноземця або особи без громадянства, яка засвідчується печаткою та підписом посадової особи приймальника-розподільника.
Таблиця 2.2. Утримання в приймальнику-розподільнику.[325]
| | 1997 | 1998 | 1999 |
| Утримувалося в приймальнику-розподільнику, з причин не пов’язаних з видворенням | 5948 | 5673 | 6284 |
| Утримувалося в приймальнику-розподільнику, з причин пов’язаних з видворенням | 967 | 1291 | 1301 |
Підставою для звільнення іноземця або особи без громадянства з приймальника-розподільника є постанова начальника цієї установи міліції про звільнення. Одним з підстав винесення такої постанови є письмове повідомлення паспортної служби про закінчення оформлення документів на видворення із зазначенням дати, часу і місця відправки іноземця або особи без громадянства за межі України.
Національний паспорт іноземця обов’язково вилучається, якщо він підроблений, фальсифікований або оформлений на іншу особу, а також, коли іноземця засуджено за вчинення злочину до відбування покарання або звільнення від покарання.
Вилучення національних паспортів іноземців здійснюється посадовими особами судів, органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, прикордонних військ та митних органів на підставі відповідного рішення, оформляється протоколом, копія якого видається іноземцю (див. Таблицю 3.6.).
Найчастіше нелегальні мігранти використовують недійсні документи для проникнення на територію України.
Проблема полягає в тому, що ні Прикордонні війська України, ні органи внутрішніх справ не мають зчитувачів відповідності якості паспорта, а також єдиної електронної інформаційної бази, внаслідок чого немає можливості швидко і точно перевірити істинність паспортів, віз, тощо.
Вивчення світового досвіду засвідчує наявність різноманітних моделей міграційного контролю. Більшість розвинених країн володіє інформаційними технологіями, що забезпечують перегляд або пошук даних, які надаються прикордонними службами або міжнародними правоохоронними організаціями. Це дозволяє прикордонникам підвищувати рівень перевірки осіб, на яких є компрометуюча інформація. При цьому решта осіб може проходити контроль безперешкодно. Цими ж інформаційними технологіями можуть користуватися ОВД при перевірці затриманих осіб [326].Впровадження подібних технологій в Україні, на наш погляд, значною мірою сприяло б поліпшенню протидії нелегальній міграції.
Однією з причин, що сприяє поширенню явища нелегальної міграції, є добре налагоджена мережа посередників, які надають свої послуги щодо інформування мігрантів з різних питань, а також нелегального переправлення іноземців через кордони України.
Пропонуємо додатковий захід припинення практики підсобництва в нелегальному в’їзді мігрантів. Вона полягає у виявленні автомобілів посередників не тільки на кордоні, але й на території біля прилеглих до кордону областей. Так, посередники для перевезення нелегальних мігрантів використовують в своїх цілях один і той же автотранспорт кілька разів. Тому цей автомобіль можна виявити не тільки при перетині державного кордону, а й у наближених до кордону областях, коли автомобіль готується до відправлення. Процедура, спрямована проти практики посередництва, складається: із записування номерних знаків автомобіля, кількості людей в автомобілі, що перетинають кордон на міжнародних дорожніх пунктах пропуску, докладної мети перетину кордону, паспортних даних водія. Відомості вносяться до комп’ютерної бази із зазначенням місця, дати і години перетинання. Ця система може також бути джерелом інформації для підрозділів прикордонних військ, діючих уздовж державного кордону, і для міліції. За наявності відповідних засобів зв’язку на місцях було б можливо визначити чи перетинала зупинена для огляду машина кордон, коли і за яких обставин. Систематичний характер подібної інформації дозволить зробити висновок про причини перетинання кордону тією самою людиною, в тому самому автомобілі ( навіть у різних пунктах пропуску), з різною кількістю і складом осіб. Це, в свою чергу, дасть змогу радикально змінити ситуацію щодо правопорушень нелегального переходу кордону іноземними громадянами й особами без громадянства.
Згідно з наказом МВС України від 20.05.98 №365 «Про участь галузевих служб МВС України в організації діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії нелегальній міграції» працівники всіх структурних підрозділів органів внутрішніх справ беруть участь в проведенні заходів по боротьбі з незаконною міграцією.
Під час здійснення патрулювання чи відпрацювання маршрутів, адміністративних дільниць, вокзалів, автошляхів, поїздів, перевірки підприємств, організацій, навчальних закладів, приватних будинків та квартир працівники міліції зобов’язані вживати заходів щодо виявлення поодиноких осіб та груп іноземців, які грубо порушують законодавство про їх правовий статус, і застосовувати до них заходи згідно з чинним законодавством.
При виявленні іноземців та осіб без громадянства, які незаконно в’їхали та перебувають в Україні, працівники міліції, з дотриманням правил особистої безпеки, доставляють і передають цих осіб до чергових частин міськрайорганів внутрішніх справ у встановленому порядку.
Працівники служби дільничних інспекторів міліції та оперативних служб здійснюють:
1.1. в прикордонних районах, у взаємодії з військовослужбовцями підрозділів Прикордонних військ України, оперативно-профілактичні заходи щодо встановлення шляхів та способів переміщення нелегальних мігрантів через державний кордон, місць тимчасового перебування, осіб, які надають їм послуги (перетинання кордону, проживання, надання транспорту, супроводження), шляхом залучення до цієї роботи позаштатних інспекторів, членів громадських формувань, представників органів місцевої влади тощо;
1.2. в місцях перебування та транзитного пересування нелегальних мігрантів заходи по встановленню місць концентрації нелегальних мігрантів та осіб, які надають цим особам житло для нелегального переховування та послуги для подальшого пересування по території України, шляхом опитувань працівників житлово-комунальних служб, домових комітетів та з використанням інших оперативних можливостей;
1.3. при виявленні нелегальних мігрантів в місцях їх концентрації оглядають приміщеня та речей на предмет виявлення документів та інших доказів, що можуть підтверджувати їх належність до громадянства тої чи іншої країни, а також встановлення країн транзитного перебування, шляхів переміщення в Україну, доставляння порушників до чергових частин міськрайорганів внутрішніх справ з метою документування факту незаконного перебування в Україні.
2. Працівники державтоінспекції зобов’язані:
2.1. у відповідності до чинного законодавства вживати заходів щодо здійснення перевірок автотранспорту шляхом огляду, особливо в прикордонних районах та на транзитних магістралях країни, з метою виявлення випадків перевезення нелегальних мігрантів;
2.2. при встановленні фактів перевезення нелегальних мігрантів відповідно до діючого законодавства здійснюють заходи по затриманню та доставлянню до чергових частин міськрайорганів внутрішніх справ іноземців-порушників, а також автотранспорту та перевізників, документування цих фактів;
2.3. розробляють у взаємодії з іншими галузевими службами та органами охорони кордону Прикордонних військ України оперативні плани (схеми-карти, маршрути) відпрацювання можливих шляхів незаконного пересування мігрантів автомобільним та іншими видами транспорту, а також вживати заходів по їх перекриттю.
3. Працівники чергової частини зобов’язані :
3.1. прийняти доставлених осіб, здійснити перевірки на причетність їх до скоєння злочинів та інших правопорушень, на предмет знаходження в розшуку, відповідності анкетних даних тим, які вони повідомили, здійснити особистий обшук. Виявлені у цих осіб цінні речі та готівку вилучити і оформити відповідним протоколом;
3.2. вилучену готівку протягом доби передати на тимчасове зберігання до фінансової частини для подальшого фінансування заходів, пов’язаних з видворенням цих осіб за межі держави відповідно до п.50 Правил в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.95 №1074;
3.3. при затриманні групи (груп) нелегальних мігрантів терміново задіяти членів позаштатної групи протидії незаконній міграції відповідно до наказу МВС України від 30.07.2001 №624 «Про створення позаштатних груп протидії нелегальній міграції та затвердження Положення про них».
4. Позаштатні групи протидії нелегальній міграції зобов’язані :
4.1. відбирати особисті пояснення затриманих нелегальних мігрантів та інших причетних осіб стосовно порядку їх прибуття в Україну;
4.2. з’ясовувати обставини прибуття в Україну затриманих нелегальних мігрантів, встановлювати шляхи незаконного проникнення цих осіб на територію держави (поза пунктами пропуску через державний кордон або через пункти пропуску з уникненням прикордонного контролю);
4.3. збирати докази, що підтверджують факт незаконного перетину державного кордону України з території суміжних держав. Такими доказами, зокрема, можуть бути:
відмітки в паспортному документі іноземця чи особи без громадянства або у документі, що його замінює, які підтверджують його в’їзд у суміжну країну, беручи до уваги маршрут та дату перетину кордону;
документи, що формально підтверджують факт перетинання цією особою державного кордону з території суміжної держави (картки до національних документів, квитки для проїзду на транспортних засобах закордонного прямування, візи суміжної країни з відміткою про в’їзд, документи, видані компетентними органами суміжних країн або представництвами міжнародних організацій на їх території, що надають право тимчасового перебування чи постійного проживання, відмітки органів прикордонного контролю або органів внутрішніх справ в паспортному документі про реєстрацію на території суміжної країни або виїзд із суміжної країни через спільний кордон), а також надання послуг у державних або приватних закладах (рахунки щодо проживання в готелях, квитанції пунктів обміну національних валют, надання побутових послуг і таке інше);
4.4. у разі встановлення факту незаконного перетинання державного кордону України документами, передбаченими вище, оформити та передати відповідним органам охорони кордону Прикордонних військ України матеріали, необхідні для вирішення питання про передавання іноземців та осіб без громадянства прикордонним властям суміжної держави;
4.5. вживати заходів щодо встановлення фізичних та юридичних осіб, які можуть бути причетні до влаштування їх незаконного переправлення в Україну, проживання, працевлаштування, з метою притягнення їх до адміністративної чи кримінальної відповідальності відповідно до діючого законодавства та стягнення з них коштів у встановленому порядку на передачу нелегальних мігрантів прикордонним властям суміжної держави або їх видворення з України;
4.6. при встановленні осіб (іноземці чи громадяни України), які займаються перевезенням, переховуванням та переправленням нелегальних мігрантів через державний кордон України (встановлено канал незаконного переправлення), цю інформацію невідкладно надсилати до регіонального підрозділу органів внутрішніх справ та Прикордонних військ України для перекриття цього каналу;
4.7. при відсутності зазначених у 4.3 відомостей відносно затриманих нелегальних мігрантів та паспортних документів, що посвідчували б їх особу, а також при їх наявності, але надходження від органів охорони кордону Прикордонних військ України інформації про відмову прикордонних властей суміжної держави в прийманні нелегальних мігрантів, здійснюють оформлення документів для поміщення цих осіб до приймальника-розподільника, отримувати на це санкцію територіального прокурора і передавати їх працівникам конвойної служби міліції чи ППСМ для доставляння до цього закладу.
5. Приймальники – розподільники :
5.1. здійснюють на підставі санкціонованої прокурором постанови прийом нелегальних мігрантів, їх речей, інших матеріалів та проводять їх особистий огляд;
5.2. невідкладно надсилають запити до Департаменту консульської служби МЗС України щодо встановлення особи цих нелегальних мігрантів. Запити повинні містити відомості про :
прізвище, ім’я, по батькові
громадянство
дату і місце народження
домашню адресу і номер телефону
адресу 2-х чоловік в країні проживання нелегального мігранта, які можуть підтвердити його особу
фотокартку
копії наявних документів, що можуть опосередковано підтверджувати особу.
При необхідності вносять подання прокурору про продовження терміну утримання цих осіб;
5.3. за результатами перевірки оформляють довідки з фотокарткою про встановлення особи іноземця, яка засвідчується печаткою та підписом керівника приймальника-розподільника;
5.4. на підставі постанови начальника приймальника-розподільника, при наявності письмового повідомлення паспортної служби про закінчення оформлення документів на видворення, передають цих осіб паспортній службі для безпосереднього видворення за межі України;
5.5. складають спільно з галузевими службами акти про витрати коштів на утримання згідно наказу МВС України від 27.11.97 №814 «Про затвердження Порядку відшкодування з державного бюджету витрат, пов’язаних з примусовим адміністративним видворенням іноземців з України».
6. Працівники паспортної служби забезпечують :
6.1. оформлення документів, необхідних для передачі нелегальних мігрантів органам охорони кордону Прикордонних військ України, у разі погодження ними питання передачі цих осіб прикордонним властям суміжної держави;
6.2. передачу нелегальних мігрантів органам охорони кордону Прикордонних військ України з метою подальшої передачі цих осіб прикордонним властям суміжної держави;
6.3. у разі надходження від органів охорони кордону Прикордонних військ України інформації про відмову прикордонних властей суміжної держави в прийманні нелегальних мігрантів - вирішення питань щодо оформлення необхідних документів та фінансування заходів, пов’язаних з видворенням, із використанням можливостей фінансових служб органів внутрішніх справ та можливим використанням незабороненої законодавством України спонсорської допомоги підприємств, організацій та іноземних земляцтв і здійснюють розрахунки необхідних для цього коштів;
6.4. співпрацю з Департаментом консульської служби МЗС України та дипломатичними представництвами і консульськими установами іноземних держав, що акредитовані в Україні, стосовно встановлення особи нелегальних мігрантів, у яких відсутні національні документи, отримання на них подорожнього документа для повернення на батьківщину та в разі видворення таких осіб через треті країни - отримання транзитних віз.
7. Транспортна міліція вживає заходів :
7.1. щодо виявлення нелегальних мігрантів у поїздах, на залізничних, морських вокзалах та в аеропортах, а також на закріпленій території, доставки затриманих до чергових частин лінійних органів внутрішніх справ;
7.2. щодо встановлення причетності працівників транспортних органів до незаконного переправлення іноземців в Україну;
7.3. надає допомоги органам внутрішніх справ та органам охорони кордону в реалізації заходів, пов’язаних з видворенням іноземців та осіб без громадянства або їх передаванням прикордонним властям суміжної держави, у т.ч. з перевезенням та супроводженням цих осіб впродовж всього маршруту прямування територією, що обслуговується транспортною міліцією.
8. Фінансово-економічна служба ГУМВС, УМВС зобов’язана :
8.1. на підставі пропозицій підрозділів паспортної служби завчасно проводить розрахунки і планування кошти на наступний рік щодо потреб на проведення заходів по протидії незаконній міграції та надсилає пропозиції до міністерства для включення їх до проекту Державного бюджету;
8.2. впродовж бюджетного року виділяє кошти згідно відповідного кошторису для здійснення заходів по видворенню;
8.3. веде облік витрат органів внутрішніх справ, пов’язаних з примусовим видворенням іноземців, та разом з галузевими службами складає акти про ці витрати, зараховує їх на відповідні статті видатків кошторисів.