Адміністративно-правове регулювання міграційних процесів
| Вид материала | Документы |
- З м І с т вступ 3 10 розділ правова основа міграційних процесів в Україні > Поняття, 319.93kb.
- Німко Ольга Борисівна. Адміністративно-правове регулювання державного молодіжного житлового, 86.17kb.
- «Адміністративно-правове регулювання соціального захисту інвалідів в Україні», 84.19kb.
- Тема Міжнародна міграція робочої сили, 588.26kb.
- До бакалаврської програми «правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності» ухвалено, 1143.5kb.
- Дорогих Владилен Миколайович, 239.52kb.
- 14. механізм правового регулювання > Поняття, способи та типи правового регулювання, 56.9kb.
- Г. С. Сковороди юридичний факультет Процевський В. О. Лукь’янчиков О. М. «Правове регулювання, 378.25kb.
- Монография об исследовании зарубежного опыта рецензия на монографию Н. В. Мишиной, 34.71kb.
- Розділ загальнотеоретична характеристика адміністративно, 459.28kb.
Заборона особі подальшого в’їзду в Україну на термін до п’яти років, - це новий додатковий захід відповідальності в адміністративному праві, яка, на наш погляд, матиме ефективні результати впливу.
3. Акти Президента України.
Укази Президента України торкаються проблеми протидії нелегальній міграції тільки в аспекті зміцнення законності та правопорядку в Україні; посилення боротьби зі злочинністю; усунення порушень законності та правопорядку в Автономній Республіці Крим. Самостійного Указу відносно проблеми нелегальної міграції досі немає, хоча протидія цьому явищу для України має винятково важливе значення.
Так, Указ Президента України від 09. 01. 1999 р. № 4 «Питання імміграційного контролю» [240] видано з метою вдосконалення роботи, спрощення формальностей під час перетинання державного кордону та запобігання незаконній міграції в Україні. Він дає настанови щодо координації роботи, пов’язаної з протидією нелегальній міграції, яку здійснюватиме утворена служба з питань імміграційного контролю: Державний комітет у справах охорони державного кордону України із залученням Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства транспорту України, Міністерства юстиції України, Державного комітету України у справах національностей та міграції, інших центральних органів виконавчої влади.
А також дає настанову Кабінету Міністрів України розглянути до 1 лютого 1999 р. питання і вжити заходів щодо:
• докорінного поліпшення роботи, пов’язаної з видворенням іноземців та осіб без громадянства, які безпідставно перебувають на території держави;
• створення за участю Національної академії наук України розгалуженої мережі автоматизованого оформлення в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну та їх реєстрації;
Так, Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю» [241], виданий у зв’язку з надзвичайно складною криміногенною ситуацією в Україні, з метою забезпечення захисту конституційних прав і свобод, життя, здоров’я та майнових інтересів громадян, зміцнення правопорядку як найважливішої умови нормального функціонування суспільства і держави. В ньому дозволено Міністерству внутрішніх справ України, Службі безпеки України за наявності достовірної інформації про місця зборищ кримінально-злочинного елемента, наркоманів, осіб, які перебувають на нелегальному становищі, терміново проводити спеціальні операції із затримання і перевірки підозрюваних осіб та вживати до них заходи відповідно до законодавства України.
Наказано систематично здійснювати цільові обстеження гуртожитків, готелів, вокзалів, портів, ринків, інших місцезнаходжень осіб, що приїздять з іноземних держав, з метою виявлення тих, які перебувають на території України з порушенням установленого порядку, та розв’язання питань щодо їх дальшого перебування в Україні.
Указ Президента України від 26 червня 1995 р. № 487 «Про невідкладні заходи щодо усунення порушень законності та правопорядку в Автономній Республіці Крим» дає настанову Головам обласних, міських та районних Рад всебічно проаналізувати реальний стан правопорядку в кожному населеному пункті України, визначити та здійснити скоординовані заходи щодо запобігання злочинним проявам, викриття організованих злочинних угруповань, нелегальних мігрантів, посилення контролю за додержанням правопорядку на ринках, вокзалах, транспорті, в інших місцях масового перебування людей; забезпечити персональну відповідальність посадових осіб усіх рівнів за виконання їх обов’язків щодо зміцнення правопорядку на конкретній території.
Указ Президента України від 18 жовтня 1997 р. № 1166 «Про Основні напрями соціальної політики на 1997-2000 роки» [242] передбачає запобігання вимушеній міграції громадян України, нелегальній міграції в Україну та розв’язання проблем, пов’язаних з еміграцією українських громадян за кордон, у тому числі з метою працевлаштування.
Указ Президента України від 17 вересня 1996 р. № 837 «Про Комплексну цільову програму боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки»[243].
У зв’язку з криміногенною ситуацією, пов’язаною з нелегальною міграцією Президент дає настанову:
1) у кожному центральному органі виконавчої влади і регіоні проаналізувати виконання відповідної Програми, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 1996 р. № 83, і з урахуванням місцевих та галузевих особливостей скоригувати роботу правоохоронних та інших органів, місцевих державних адміністрацій у цьому питанні. Провести додаткові скоординовані заходи щодо запобігання нелегальній міграції та злочинним проявам з боку іноземців, зокрема, створенню ними злочинних угруповань, вчиненню контрабанди та інших небезпечних злочинів. Результати розглянути на координаційних нарадах центральних правоохоронних та інших заінтересованих органів і відповідних органів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
2) доопрацювати законопроекти та інші нормативні акти щодо створення в Україні єдиної міграційної служби, а також спеціального підрозділу з боротьби з нелегальною міграцією (у структурі Міністерства внутрішніх справ України).
3) встановлення відповідальності за організацію незаконної міграції, незаконне прийняття на роботу та навчання іноземних громадян, посилення відповідальності за порушення, передбачені законом.
4) укладення міждержавних договорів про режим українсько-російського, українсько-білоруського, українсько-молдовського кордону, про порядок взаємних поїздок громадян за кордон та приймання-передачі осіб, які порушили державний кордон.
5) з урахуванням практики проведення цільових операцій («Мігрант», «Режим», «Готель», «Ринок» тощо) повсюдно здійснити скоординовані дії з установлення нелегальних мігрантів, виявлення та перекриття каналів їх проникнення в Україну, рішучого припинення з їх боку кримінального бізнесу та інших злочинів.
Крім указів Президент України щодо нелегальної міграції видав ряд розпоряджень. Так, у розпорядженні Президента України від 25 лютого 1997 р. «Про незадовільний стан виконання заходів щодо боротьби зі злочинністю» [244] є вказівка – з метою запобігання незаконному перетинання кордону та контрабанді у місячний строк проаналізувати міграційні процеси, в тому числі стан нелегальної міграції. Звернути увагу на обгрунтованість видачі консульськими представництвами за кордоном дозволів на в’їзд в Україну та оформлення туристичними фірмами виїздів громадян України за кордон.
Розпорядженням Президента України «Про заходи щодо активізації боротьби з корупцією та організованою злочинністю» [245], враховуючи, що діяльність відповідних державних органів щодо подолання злочинності є незадовільною, з метою забезпечення неухильного виконання Указу Президента України від 21 липня 1994 р. № 396 «Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю»[246], досягнення докорінного перелому в цій справі Президент пропонує в інтересах подальшого вдосконалення взаємодії з прикордонними відомствами суміжних країн в боротьбі зі злочинністю на кордоні підготувати та провести робочі зустрічі з представниками російських, угорських, румунських оперативних органів, на яких, з урахуванням змін обстановки і результатів спільних дій, виробити додаткові скоординовані заходи щодо закриття каналів нелегальної міграції, припинення контрабанди валютних, історичних та культурних цінностей, зброї і наркотиків. Спланувати і провести спеціальну операцію «Західний рубіж».
4. Постанови Верховної Ради України.
Постанова Верховної Ради України «Про основи державної політики в області прав людини» від 25.06.1999 р.
Ставлення в Україні до іноземців певним чином впливає на ставлення інших країн як до українських громадян, так і до України як держави. І навпаки, ставлення до громадян України в інших країнах може інспірувати відповідні зміни у законодавстві України щодо статусу іноземців.
5. Постанови Кабінету Міністрів України.
Постанова Кабінету Міністрів від 29 грудня 1995 р. № 1074 зі змінами та доповненнями «Про Правила в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію» [247] передбачає, що іноземця може бути видворено за межі України за рішенням органу внутрішніх справ або Служби безпеки, якщо: його дії суперечать інтересам безпеки або охорони громадського порядку; це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; він грубо порушив законодавство України про правовий статус іноземців.
Рішення про видворення приймається стосовно іноземців, які: нелегально прибули в Україну - за клопотанням органів. Витрати, пов’язані з видворенням іноземних громадян, відшкодовують фізичні та юридичні особи, які приймають і влаштовують останніх. Однак на практиці дана норма діє не ефективно.
Крім цього Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2001 р. була відмінена реєстрація національних документів іноземці за місцем проживання, які прибули на територію України. Це не є, на наш погляд, сприятливим фактором на теперішній час, коли збільшилась кількість терористичних актів в США та Європі, зростає злочинність, правопорушення, нелегальна міграція, і тому необхідні заходи більш посиленого характеру. А саме: більш локальна боротьба зі злочинністю на всіх напрямках суспільного життя, збільшення попереджувальних заходів щодо можливості скоєння правопорушення, контроль за своєчасним виїздом іноземців з території України, або своєчасного продовження візи.
Постанова Кабінету Міністрів України від 1 квітня 1996 р. № 383 «Про стан виконання Комплексної програми розбудови державного кордону України» [248] наказує Міністерству закордонних справ і Міністерству внутрішніх справ опрацювати механізм оформлення віз для недопущення в’їзду в Україну іноземних громадян, причетних до терористичної діяльності, нелегальних мігрантів та небажаних осіб.
Постанова Кабінету Міністрів від 15 січня 1996 р. № 83 «Про затвердження Програми боротьби з нелегальною міграцією на 2001-2004 роки» [249] Метою цієї Програми є реалізація державної політики з питань міграції та національної безпеки, спрямованої на активізацію протидії незаконній міграції.
До основних завдань Програми належать:
недопущення проникнення на територію України осіб, які незаконно прибувають в Україну і не заявляють у встановленому порядку про свій намір набути статусу біженця чи отримати притулок, втратили підстави для дальшого перебування в Україні і ухиляються від виїзду з неї, переховуються та уникають контактів з компетентними державними органами;
перекриття транснаціональних каналів незаконної міграції на державному кордоні України та за її межами;
припинення протиправної діяльності фізичних і юридичних осіб, які незаконно переправляють мігрантів в Україну та/або транзитом переміщують їх через територію України;
посилення контролю за додержанням правил в'їзду, виїзду, перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства.
Удосконалення нормативно-правової бази, а саме:
Доопрацювання проектів законів України:
про внесення змін до Закону України «Про правовий статус іноземців»;
про відповідальність пасажирських перевізників за переміщення незаконних мігрантів через державний кордон України та її територію.
Внесення в установленому порядку пропозицій Кабінету Міністрів України з нормативно-правового врегулювання питань щодо:
перевірки компаній судновласників та інших компаній - нерезидентів України, з якими укладатимуться контракти про фрахт українських суден та працевлаштування українських моряків, щодо їх непричетності до незаконної міграції;
фінансування заходів, пов'язаних із забезпеченням своєчасного виїзду до держави походження незаконних мігрантів з числа осіб, які в'їхали в Україну з навчальною метою;
встановлення порядку виїзду з України іноземців або осіб без громадянства, які звільнені з установ виконання покарань і не мають підстав для дальшого перебування в державі;
встановлення порядку та визначення умов оформлення незаконним мігрантам, які не мають власних коштів, безоплатних віз для виїзду з України;
оформлення документів для виїзду з України іноземців та осіб без громадянства, що втратили під час перебування в Україні паспортні документи, поновлення яких відповідними дипломатичними представництвами чи консульськими установами в Україні здійснити неможливо;
встановлення відповідальності фрахтувальників за перевезення на фрахтових суднах незаконних мігрантів;
запровадження механізму забезпечення своєчасного повернення до держави походження (у разі потреби - достроково чи у примусовому порядку) іноземця або особи без громадянства роботодавцем, який запросив їх на роботу, якщо це не передбачено умовами контракту чи трудового договору;
Забезпечення реалізації заходів щодо дальшої адаптації національного законодавства з прикордонних питань та правоохоронної діяльності у сфері міграції до законодавства Європейського Союзу.
Здійснення заходів щодо зосередження основного комплексу міграційних питань в одному органі виконавчої влади.
Створення в Закарпатській і Київській областях пунктів збору іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Створення бази даних про візи для відвідання України, оформлені іноземцям та особам без громадянства з держав походження потенційних незаконних мігрантів.
Запровадження механізму щорічного визначення та коригування переліку держав походження потенційних незаконних мігрантів з метою посилення контролю під час оформлення документів для відвідання України та в'їзду в Україну таких осіб.
Організування на постійній основі інформаційного обміну з правоохоронними органами країн - учасниць СНД через відповідний комітет Виконавчого секретаріату СНД щодо фізичних та юридичних осіб, причетних до організації незаконного переправлення мігрантів.
Внесення до навчально-тематичних планів навчальних закладів правоохоронних органів змін з метою підвищення рівня підготовки курсантів і слухачів з питань міграції. Забезпечення підвищення кваліфікації та перепідготовки викладачів цих навчальних закладів.
Забезпечення розроблення і реалізації щорічних регіональних планів заходів щодо посилення контролю за в'їздом і перебуванням на території регіону іноземців та осіб без громадянства з держав походження незаконних мігрантів, передбачивши в них участь громадських формувань, проведення профілактичних заходів серед населення, насамперед у прикордонних районах. З метою запобігання порушенням законодавства про правовий статус іноземців, розкриття і припинення злочинів, інших правопорушень, що вчиняються іноземцями та особами без громадянства, у тому числі у співучасті з громадянами України, зміцнення контролю за створенням і функціонуванням спільних підприємств, компаній, сфера діяльності яких пов'язана з іноземним туризмом, навчальних закладів, що здійснюють підготовку іноземців та осіб без громадянства, забезпечити не рідше одного разу на рік проведення таких цільових профілактичних заходів: «Кордон», «Рубіж», «Іноземець», «Мігрант», «Турист», «Магістраль».
Передбачати в обсягах державного замовлення на відповідний рік забезпечення міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що залучаються до виконання цієї Програми, засобами боротьби з правопорушеннями у сфері міграції (в тому числі озброєнням і військовою технікою), речовим та медичним майном, продовольством, пально-мастильними матеріалами.
Продовжувати співробітництво з Міжнародною організацією з міграції та іншими міжнародними організаціями з метою вдосконалення управління міграційними процесами в Україні, вирішення питань щодо можливості надання відповідної допомоги, створення спеціального фонду для сприяння боротьбі з незаконною міграцією та поверненню незаконних мігрантів до держав їх походження.
Продовження взаємодії з Міжнародною організацією з міграції опрацювання та реалізацію пілотних проектів «Імміграційний контроль і управління спільним кордоном» на українсько-молдовській, українсько-російській, українсько-білоруській ділянках державного кордону.
Ужити заходів до завершення договірно-правового оформлення державного кордону України з Республікою Білорусь, Республікою Молдова та Російською Федерацією та ін.
Постанова Кабінету Міністрів від 22 лютого 1994 р. № 100 «Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства» [250] передбачає посилення боротьби з нелегальною міграцією громадян через територію України.
Постанова Кабінету Міністрів від 20 лютого 1999 р. № 227 «Про запровадження нового порядку оформлення візових документів для в’їзду в Україну» та «Правила оформлення візових документів для в’їзду в Україну» [251].
Цією постановою регулюється процедура оформлення іноземцям та особам без громадянства віз для в’їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, що є спробою запобігти появі та поширенню нелегальної міграції на Україні.
Вище перелічені постанови Кабінету Міністрів України, як засвідчує практика і статистичні дані, не достатньо ефективно впливають на регулювання потоків нелегальних мігрантів в Україну.
6. Міжнародні договори та угоди.
Нелегальна міграція є проблемою як національною, так і міжнародною. Уряди багатьох країн намагаються боротися з цим явищем спільно, про що свідчать численні договори, угоди між Україною та іншими державами.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори України» від 22 грудня 1993 р. укладені та належним чином ратифіковані міжнародні договори України становлять невід’ємну частину національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулося у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України [252].
Так, Договір між Україною і Республікою Польща про правовий режим українсько-польського державного кордону, співробітництво та взаємну допомогу з прикордонних питань включає до обов’язків Прикордонних Уповноважених у сфері їх службової відповідальності запобігання: нелегальному переходу державного кордону; нелегального підходу до берега другої Сторони, в тому числі спричинений стихійними силами, а також нелегальні перельоти державного кордону літаками та іншими літальними апаратами та їх перебування на території другої Сторони. Про такі випадки Прикордонні Уповноважені негайно повідомляють один одного і вживають погоджених між собою заходів з метою повернення цих об’єктів; запобіганню нелегальному спілкуванню через державний кордон.
Угода між Урядом України і Урядом Республіки Молдова «Про приймання та передачу осіб через українсько-молдовський державний кордон» (Угоду ратифіковано Законом № 105-14 від 11.09.98 р.). Угода між Урядом України і Урядом Угорської Республіки «Про передачу і приймання осіб через спільний державний кордон». Включає взаємну допомогу з прикордонних питань у сфері запобігання нелегальному переходу державного кордону.
Договір про дружбу і співробітництво між Україною та Республікою Казахстан ( Договір ратифіковано Постановою ВР № 4023-12 від 24.02.94 р). Договір про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу між Україною та Республікою Грузія ( Договір ратифіковано Постановою ВР № 4021-12 від 24.02.94 р.). Договір про дружбу, добросусідство і співробітництво між Україною і Республікою Білорусь ( Договір ратифіковано Законом № 267 -ВР від 16.05.97 р.). Договір про дружбу та співробітництво між Україною та Республікою Вірменія (Договір ратифіковано Законом № 614 ВР від 18.12.96 р.). Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (Договір ратифіковано Законом № 13 - ВР від 14.01.98 р.).
Статями цих Договорів передбачається співпраця у сфері боротьби із злочинністю, в тому числі з її організованими формами, що мають міждержавний і міжрегіональний характер, тероризмом, повітряним і морським піратством, корупцією, нелегальною міграцією, незаконними фінансовими операціями, фальшивомонетництвом, незаконним обігом наркотичних і психотропних речовин, незаконними операціями із зброєю, боєприпасами, вибуховими, отруйними і радіоактивними речовинами, контрабандою діяльністю, включаючи незаконний вивіз культурних, історичних і археологічних цінностей. Вони здійснюватимуть обмін досвідом і оперативною інформацією в цих галузях, проводитимуть пов’язані з цим спільні заходи.
Одним із заходів обмеження нелегальної імміграції може стати реалізація угод про так званий зворотний допуск осіб. Зворотний допуск осіб в сучасній системі міждержавних відносин є невід'ємним елементом регулювання міграційних потоків та ефективним інструментом проти незаконної міграції. Зворотний допуск осіб є також частиною операцій (дій) відповідних державних установ з примусового повернення осіб, які порушують закони країни. Під час розгляду проблеми угод про зворотний допуск осіб виникає питання, яким угодам надавати сьогодні пріоритет -двостороннім чи багатостороннім. Звичайно, що багатосторонні договори - це ідеальне вирішення проблеми. Але для України, яка поки що не має в цій сфері діяльності навіть жодної двосторонньої угоди, було б передчасно провадити переговори про багатосторонні договори. Таких повноправних угод нема поки що навіть у світовій практиці. Природно, що Україні доцільно починати також з укладання двосторонніх угод. З часом двосторонні угоди можливо було б перетворити на багатосторонні.
Угоди про зворотний допуск осіб слід розуміти як міжнародні договори, що передбачають процедури для повернення і зворотного допуску осіб (за винятком видачі осіб). Мета таких угод: передусім боротьба з незаконною міграцією; по-друге - розподіл тягаря незаконної міграції з іншими країнами; по-третє - попереджувальний вплив на мислення потенційних нелегальних іммігрантів.
Угода про зворотний допуск осіб встановлює процедуру для повернення і зворотного допуску громадян тих країн, які домовляються, громадян третіх держав та осіб без громадянства, а також для транзитного проїзду громадян третьої країни з офіційним супроводом до країни, що прийме їх знов[253].
Нажаль на сьогоднішній час Україна не приєдналася до Конвенції щодо статусу біженців від 28 липня 1951 р., та до Європейської конвенції з захисту прав людини і основних свобод від 4 листопада 1950 р. і до Конвенції про статус апатридів від 28 вересня 1954 р., але додержується основних їхніх положень.
Таким чином, ми бачимо, що більшість держав дуже гостро ставлять проблему боротьби з нелегальною міграцією, тільки тісне співробітництво, передача досвіду, зацікавленість дадуть позитивні результати в ліквідації цієї проблеми.
Україні необхідне подальше співробітництво з країнами, які мають спільні кордони, а також запозичення позитивного досвіду країн Західної Європи.
7. Акти центральних органів виконавчої влади, які несуть основну роль у процесі протидії нелегальної міграції.
Нормативні акти міністерств України.
Особливе місце в регулюванні нелегальної міграції займають нормативні акти міністерств і відомств України.
Інструкція від 28.03.94 р. Державного комітету у справах охорони Державного кордону України «Про взаємодію та розмежування функцій щодо здійснення контролю на державному кордоні» передбачає, що при виконанні своїх функціональних завдань у пунктах пропуску та поза ними, підрозділи зазначених в Інструкції міністерств та відомств взаємодіють з метою виявлення і затримання порушників кордону; протидії нелегальній міграції та іншим правопорушенням на кордоні, контрабандному та незаконному переміщенню через кордон товарів та інших предметів з порушеннями чинного законодавства.
Напрямами взаємодії є розробка та здійснення узгоджених заходів щодо запобігання, виявлення і розкриття порушень чинного законодавства з прикордонних і митних питань, протидія організованій нелегальній міграції, контрабандному та незаконному переміщенню через кордон товарів та інших предметів;
Спільні нормативні акти МВС України та інших міністерств і відомств України.
Наказ Державного Комітету у справах охорони державного кордону України, Міністерства Внутрішніх Справ України № 477/877 від 25.12.97 р. «Про затвердження Інструкції про порядок передачі підрозділами Прикордонних військ України іноземних громадян та осіб без громадянства, що є порушниками законодавства України про державний кордон і правовий статус іноземців, приймання зазначених осіб органами МВС України, їх утримання та видворення за межі держави» [254].
Документ передбачає вжиття заходів для встановлення особи і громадянства порушників, з’ясування обставин правопорушення, офіційної мети в’їзду в Україну, встановлення адреси їх проживання на території держави та за її межами, наявності сторони, що приймає їх в Україні (юридичної чи фізичної особи), участі посередників у здійсненні ними порушень законодавства України, встановлення каналів, організаторів нелегальної переправи цих осіб через державний кордон України тощо.
На іноземців або осіб без громадянства, які прибули в Україну нелегально, територіальним органам внутрішніх справ додатково подають клопотання про їх видворення за межі України.
Наказ № 3/1/2/5/2/2 від 09.01.97 р. «Про затвердження Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів» Міністерству внутрішніх справ України, Генеральній прокуратурі України, Службі безпеки України, Державному комітету у справах охорони державного кордону України, Державній митній службі, Державній податковій адміністрації України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 лютого 1997 р. за № 54/1858) дає змогу використовувати правоохоронними органами можливості НЦБ Інтерполу в Україні щодо боротьби з нелегальною міграцією.
Наказ Державного комітету у справах охорони державного кордону України № 440 від 25.07.2001 «Про запровадження імміграційної картки іноземця», та «Порядок заповнення імміграційної картки іноземця».
Так, імміграційна картка іноземця заповнюється особисто іноземцем або, як виняток, особою, що супроводжує іноземця, окремо на кожну особу, яка вписана в паспортний документ і перетинає державний кордон разом з власником цього документа.
Представники органів, які здійснюють видачу іноземцю імміграційної картки, у разі потреби надають роз'яснення про порядок її заповнення.
Імміграційна картка іноземця заповнюється друкованими латинськими або українськими літерами окремо в кожному файлі відповідного пункту картки, ідентично в обох її частинах. Картка заповнюється чорнилом чорного або синього кольору.
Нормативні акти МВС України.
Наказ МВС України № 814 від 26.11.1996 р. «Про затвердження відшкодування з державного бюджету витрат, пов’язаних з примусовим адміністративним видворенням іноземців з України».
Наказ № 110 Головного управління Внутрішніх справ України «Про попередження нелегальної міграції та порядок роботи ОВС з іноземними громадянами» щодо неухильного виконання «Плану оперативно-розшукових, зовнішньо-профілактичних та режимних заходів по боротьбі з нелегальною міграцією іноземців на 1998 рік».
Обидва накази входять до нормативних документів, які становлять єдиний перелік заходів по боротьбі з нелегальною міграцією в Україні.
Наказ № 887 від 19.11.99 «Про затвердження Інструкції про порядок розгляду питань щодо продовження строку перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства», щодо забезпечення чіткого виконання функцій органів внутрішніх справ по продовженню строку перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства відповідно до п. 19 «Правил оформлення візових документів для в'їзду в Україну», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 1999 р. N 227.
Ця Інструкція визначає порядок приймання та розгляду клопотань, прийняття рішень та оформлення документів з питань продовження строку перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, які прибули на тимчасове проживання.
Наказ МВС України № 802 від 14.11.1999 р. «Про затвердження Інструкції з організації роботи дільничного інспектора міліції», який передбачає обов’язковий контроль дотримання іноземцями та особами без громадянства встановлених правил в’їзду в Україну, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію.
Наказ N 608/135б/40/5 від 24.07.2001 «Про внесення змін до Порядку реалізації домовленості між Україною та Республікою Узбекистан щодо співробітництва у вирішенні питань громадянства депортованих осіб та їх нащадків, затвердженого спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства юстиції України від 09.09.98 N 211/1260/48/5».
Так, депортовані особи та їх нащадки (діти, онуки), які перебувають у громадянстві Республіки Узбекистан, та ті, які бажають одержати підтвердження про неналежність до громадянства Республіки Узбекистан, виявили бажання набути громадянства України, подають до підрозділів паспортної служби органів внутрішніх справ України за місцем проживання чи дипломатичних представництв або консульських установ України за кордоном заяву-анкету про вихід з громадянства Республіки Узбекистан, заповнену рукописно у двох примірниках, для одержання документа про припинення або відсутність громадянства Республіки Узбекистан, та документи, передбачені частиною 3 розділу II Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001N 215 за винятком зобов'язання припинити іноземне громадянство.
8. Акти місцевих органів виконавчої влади.
Комплексний план організаційно-практичних заходів Київської міської держадміністрації щодо виконання Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996-2000 рр. від 25.10.1996 р. № 1698.
Отже, зважаючи на те, що нелегальна міграція є істотним чинником ускладнення криміногенної ситуації, даним документом передбачено здійснити повномасштабне виконання Програми боротьби з нелегальною міграцією на 1996 - 1998 р., з урахуванням потреб та особливостей міста, скоригувати роботу правоохоронних органів, інших зацікавлених організацій зазначеного спрямування. Здійснити скоординовані дії щодо встановлення нелегальних мігрантів, виявлення та перекриття шляхів їх проникнення в Україну, рішучого припинення кримінальної діяльності з їхнього боку.
На підставі вищевикладеного можливо зробити висновок, що нормативна база щодо протидії нелегальній міграції за останній час збільшилася суттєвими і дуже значними документами, які серйозно і комплексно підходять до вирішення даної проблеми, а чітке виконання Програми по боротьбі з нелегальною міграцію на 2001-2004 рр., дасть змогу врегулювати імміграційні потоки і контролювати нелегальну міграцію в цілому. Але дуже важливим моментом є комплексний підхід до загального урегулювання міграційних потоків, а ця проблема потребує загальної Міграційної програми, яку треба прийняти в найближчий час.