Мета: познайомити старшокласників із поемою Шевченка „Катерина, в якій піднято проблеми покриток І материнства
| Вид материала | Урок |
- Афанасьєва Катерина Олександрівна, 190.33kb.
- Тема: Олімпійський урок Мета, 87.02kb.
- Проблеми формування системи моніторингу дитячої праці в Україні: соціально-правовий, 149.09kb.
- Інтелектуальна гра для старшокласників «Найрозумніший», 235.48kb.
- Тема: світ води очима дітей. Бінарний урок з біології та географії. Мета, 76.41kb.
- Світи Тараса Шевченка, 215.49kb.
- Рольова гра «Стратегія успіху» Мета, 64.04kb.
- Океанія. Особливості фізико-географічного положення. Острови, їх походження. Заселення, 116.64kb.
- Серажим Катерина Степанівна, 386.63kb.
- О. М. Естетичне виховання у підготовці майбутніх інженерів (історико-педагогічний аспект), 87.3kb.
Мета: поглибити знання учнів про незмінювані іменники, навчити визначати в них рід, розвивати вміння вживати незмінювані іменники у зв'язному мовленні, розвивати творче мислення, виховувати бажання збагачувати свій лексикон.
Тип уроку: комбінований
Обладнання: підручник, дидактичний матеріал
Хід уроку
І Актуалізація опорних знань учнів
1. Лінгвістичний двобій
( Двоє учнів по черзі ставлять, підготовлені вдома питання)
- Яка частина мови називається іменником?
- За чим змінюється іменник?
- Як визначити рід іменника?
- Які іменники належать до власних назв?
- Як пишуться власні назви?
- До якого роду належать назви осіб за професією чи посадою?
- У якому роді вживаються при таких іменниках означення-прикметники?
- Які іменники належать до спільного роду?
2. Дібрати до іменників прикметники і поставити утворені словосполучення у давальному відмінку.
Зразок: професор Корчагіна - відомому професору Корчагіній (Д. в)
Директор Олена Михайлівна Пасічникова, секретар Ольга Шевченко, касир Віра Павлова, лікар Василь Головенко.
-У чому переконались ми, виконавши це завдання?
( Прикметники при іменниках на позначення осіб за професією чи посадою ставляться тільки у формі чоловічого роду)
3. Перекласти українською мовою, у дужках вказати рід
Зразок: песчаная насыпь ( ж. р ) - піщаний насип ( ч. р ).
Широкая степь, памятная запись, осенняя ярмарка, высокий тополь, новый филиал. (Зіставте рід іменників і зробіть висновок)
ІІ Мотивація навчальної діяльності учнів
-А зараз, діти, послухайте, що трапилось одного разу з вашим однолітком Миколкою.
В останній день тижня учителька Марія Іванівна порадила дітям відвідати зоопарк і про своє враження написати твір.
Настав понеділок. Миколка з нетерпінням чекав уроку, щоб прочитати свій твір. Діти уважно слухали хлопця.
Твір Миколки
Зоопарк. Яке це диво! Я так давно мріяв про зустріч із різними звірятками. Нарешті моя мрія здійснилась.
У неділю ми з татом поїхали до зоопарку. Спочатку автобус мчав нас шосем, а потім ми їхали метром. І ось довгождана зустріч. Перш за все ми побачили велике шимпанзе. Воно, здавалось, байдуже дивилось на нас, а коли я пригостив його смачним ескімом, то зразу зраділо і кумедно бігало по вольєру. Чубата какаду вражала своїми строкатими барвами. А якою чудовою була маленька колібра. Потім нашу увагу привернула незграбна кенгуру. Зачарований я був і рожевим фламінгом.
Стомлені, але щасливі ми повернулись додому, розповідали мамі про цікавих звірів, а вона пригощала нас смачною какавою.
-Діти сміялись разом з Марією Іванівною, а Миколка нічого не розумів: він же так старався.
Учитель.
-Чому ж сміялись діти?
-Тому що Миколка не знає, що є незмінювані іменники.
ІІІ Повідомлення теми, мети і завдань уроку
ІV Усвідомлення нового матеріалу практично
1.Робота в парах ( учні читають правила на с. 31-32, аналізують, ставлячи один одному питання і наводячи приклади)
2.Евристична бесіда
-Які ж іменники належать до незмінюваних?
-До якого роду належать незмінювані іменники назви неістот?
-Назви людей?
-Назви тварин і птахів?
Учитель. А зараз повертаємось до Миколчиного твору (він записаний на дошці або спроектований). Які іменники вжито неправильно?
-Як потрібно сказати? Поясніть лексичне значення слів. Записати до зошитів ці іменники в правильній формі.
3.Робота з підручником.
Вправа 78 (Списати, додаючи пропущені закінчення і розкриваючи дужки. Визначити рід виділених слів).
4.Робота біля дошки.
Замість крапок ввести слово таксі і визначити його відмінок у кожному з речень.
Таксі - найкращий вид міського транспорту.
... довелось чекати недовго. Біля стоянки ... утворилась черга. У ... було тепло та затишно.
Висновок: відмінок незмінюваних іменників визначається за контекстом.
V Закріплення нового матеріалу
1. Замінити словосполучення незмінюваним іменником.
Автомобільна дорога ( шосе ), стоянка паровозів ( депо ), поїздка за кордон ( турне ), теплий шарф ( кашне ), маленький гаманець ( портмоне ), швейна майстерня ( ательє ) .
2. Творча робота "У кафе"
Складаємо асоціативний кущ.
Створюємо матрицю - добираємо до цих іменників прикметники.
Наприклад.
Меню - багате, бідне, обмежене.
Ситро - свіже, солодке, газоване.
Какао - смачне, гаряче, солодке.
Рагу - овочеве, м ясне, свіже.
Пюре - рідке, густе, гаряче, смачне.
Олів є - запашне, дороге.
Диференційоване завдання: учням І - ІІ рівнів скласти речення, ІІІ - ІV рівнів - написати твір-мініатюру, використовуючи подані словосполучення.
VІ Підсумки уроку
-Що сподобалось на уроці?
-Що нового дізнались?
-Де можна знайти лексичне значення незнайомого слова?
-Якими вміннями і навичками оволоділи?
VІІ Оцінювання знань, коментування оцінок.
VІІІ Домашнє завдання
Самодиктант. Записати 15 незмінюванних іменників призвіщ композиторів, художників та письменників. Про одного з них підготувати усне повідомлення.
Конспект уроку з української мови у 5 класі на тему: "У країні звуків."
Тема. У країні звуків.
Мета: повторити й узагальнити знання про голосні і приголосні звуки набуті у початкових класах; розвивати фонематичний слух учнів; виховувати в учнів пізнавальний інтерес до української мови.
Обладання: Плакат з Сонечком, ромашки із завданнями, ребуси, цеглинки з літерами, підручники.
Тип уроку: урок повторення й узагальнення знань.
Вид уроку: урок – гра.
Перебіг уроку
1. Оргмомент
2. Повідомлення теми й мети уроку
- Діти, сьогодні ми з вами повторимо відомості про звуки набуті вами у початкових класах, будемо розвивати фонематичний слух і працювати зі звуками та буквами.
3.Створення ігрової ситуації
Стук у двері. Принесли лист. Читаємо: „П’ятому класу Ручківської школи Ι-ΙΙ ступенів від Ясного Сонечка з Блакитного Неба”.
Доброго дня, шановні учні!
Підступні ромашки викрали у моїх сонячних зайчиків літери та не вітдадуть, поки зайки не виконають всі їх завдання. Діти, допоможіть, будь ласка, зайчикам, адже вони не навчалися у школі.
Ясне Сонечко
P.S. Почніть з Першої Ромашки.
(Біля дошки висить плакат з сонечком і зайченятами, до якого прикріплюються літери; у класі по різних місцях розташовані ромашки з завданнями).
- Діти, подивіться, я й не помітила, що у класі з’явилися Ромашки. Допоможемо сонячним зайченятам. Де Перша Ромашка? (Діти вказують на ромашку з цифрою 1 за якою конверт із завданням)
3. Актуалізація опорних знань учнів.
Ромашка 1
Мозковий штурм: за дві хвилини записати всі назви, які стосуються звуків. (Наприклад: звук; літера; мова; доповідь, мовлення; буква; назва, фонетика; ім’я, пісня...)
Коли діти виконають завдання, беру у ромашки літеру і прикріплюю її до плакату)
4. Робота за темою
1) Знайомство з графікою, орфографією, орфоепією.
Ромашка 2
Завдання: розв’язати ребуси і дізнатися, які науки тісно пов’язані з фонетикою.
Вчитель демонструє ребуси, діти відгадують. Учитель доповнює:
-Наша мова – звукова, і значення в ній передаються за допомогою звуків. Тому фонетика, як наука про звуковий склад мови, пов’язана з усіма галузями мовознавства. Однак, особливо тісно пов’язані три розділи науки про мову, які встановлюють і вивчають правила передачі звуків, звукового складу слів в усному і писемному мовленні.
Графіка - наука про знаки письма, співвідношення між буквами і звуками.
Орфографія – це розділ мовознавства, що встановлює і вивчає загальноприйняті правила передачі слів на письмі.
Орфоепія - це розділ мовознавства, що вивчає нормативну літературну вимову, виробляє вимовні рекомендації.
(Беру у Ромашки літеру та прикріплюю її до зайченяти).
2) Побудова слів
Ромашка 3
- Звуки-фонеми служать, передусім, будівельним матеріалом, цеглинками для побудови споруд – слів. Ізольовано вжиті, вони нічого не називають, однак, поєднавшись, утворюють слова.
- Побудуйте у кожної пропонованої купки цеглинок фонем два (або й три) слова.
(Для кожної купки цеглинок викликаю до дошки учня. Працюють одночасно: викликані у дошки, інші у зошитах. Відповіді, наприклад :
1) село, осел;
2) салат, атлас;
3) Сама, маса;
4) писати, сипати;
5) їда, ДАЇ).
Беру у ромашки літеру і прикріплюю її до плакату.
3) Робота з підручником.
Ромашка 4
Виконати вправу 214 у підручнику. 3 учня працюють на дошці, інші у зошитах. Відповіді:
1) білка, котик, кіт, кабан, кінь , лама;
2) липка, кльон, в’яз;
3) чайка, сорока, орел, ворона, крук, кулик.
Беру у ромашки літеру і прикріплюю її до зайчика.
4) Робота з таблицями у підручнику.
Ромашка 5
- Розгляньте таблиці на стор.76 підручника, та дайте відповіді на питання.
- Скільки звуків в алфавіті?
- Які бувають звуки? Скільки їх? Яка між ними різниця?
- Назвіть голосні звуки?
- Які бувають приголосні звуки? Назвіть тверді дзвінки приголосні. М’які дзвінкі, глухі.
(Беру літеру та прикріплюю її до плакату)
5) Фізхвилинка
Раз, два – всі пірнають.
Три, чотири – виринають.
П’ять, шість – на воді
кріпнуть руки молоді.
Сім, вісім – що є сили
всі до берега поплили.
Дев’ять, десять – розгорнулись,
обсушились, потягнулись.
6).Розподільний диктант.
Ромашка 6
Слова з Г та Г’ записати в дві колонки.
Горох, ґедзь, ґатунок, груша, гусінь, густий, ґрунтівка, гусеня, гнотик, гуркіт, гумка, губа, ґратований.
(Прикріплюю літеру до плакату)
7). Робота з підручником.
Ромашка 7
Виконати вправу 221 у підручнику.
(Прикріплюю останню літеру до плакату)
-Діти, погляньте, ми з вами виконали всі завдання й повернули зайчикам їх літери. Хто ж здогадався, що говорять вам зайченята у відповідь? (З букв склалося слово - Молодці). Так, ви , дійсно, молодці і добре сьогодні попрацювали.
Додатково
-1-
Запитання-жарти:
1) Чого нема в дельфіна, але є в кита, акули, краба?
2) Чого нема в яблуні, але є у вишні, черешні, груші?
3) Чим закінчується літо і починається осінь?
4) Що стоїть посеред городу? А посеред лісу?
5) Чого немає в дині, але є в кавуні. гарбузі?
6) Чим відрізняється шиття від життя? А лиман від лимона?
-2-
У мене була таблиця про голосні і приголосні звуки. Та вона розсипалася: частини розсипалися і змішалися. Відновіть цю таблицю, склавши окремо частини на яких визначено ознаки голосних і приголосних звуків.
5.Підсумок уроку
-Діти. яка була тема нашого уроку?
- Що ми повторили на уроці?
-А щось нове ви узнали? Що саме?
-Мені сподобалось як ви відповідали. Сьогодні ви отримали такі оцінки...
6.Д/З Впр. 205 (11). Коментую виконання вправи. Дякую, урок закінчено.
Тема: Пантелеймон Олександрович Куліш. Основні віхи життя та творчості.
Мета. Познайомити учнів із життям і творчістю письменника.
Прищепити любов до України; виховувати любов до краси
слова; почуття національної свідомості, патріотизму.
Спонукати до пошукової діяльності, сприяти розвиткові
активного мислення.
Обладнання. Портрет П. Куліша. Виставка творів письменника під назвою
«У спадок нащадкам» (поетичні збірки, драматургія,
переклади та переспіви, проза, наукові та
публіцистичні праці).
На дошці прикріплені плакати з висловами:
«Я не поет і не історик, ні!
Я – піонер з сокирою важкою:
Терен колючий в рідній стороні
Вирубую трудящою рукою.»
П. Куліш.
«Дволикий Янус.»
С. Єфремов.
«Куліш – то була, передусім, Велика Пристрасть.»
Є. Малинюк.
Під портретом письменника плакат
Псевдоніми:
Євген Горницький,
Петро Забоцень,
Павло Ратай,
Іродчук, Ничипір,
Куліш, Панько Хуторний,
Хуторянин, Панько Небреха,
Данило Юс, Необачний.
Девіз.
Немає для серця
Більшої утіхи,
Як пишатись славним родом
Вовіки і віки.
П. Куліш.
Якщо вчитель вважає за доцільне епіграфом до уроку можуть бути слова:
І буде дух його із віку в вік сіяти,
Серця цілющою водою прикропляти
І рани гоїти, і сльози обтирати.
Ганна Барвінок.
Зміст уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Повідомлення теми, мети та основних завдань уроку.
ІІІ. Мотивація навчання. Вивчення нового матеріалу.
Слово вчителя.
Життєвий і творчий шлях П. Куліша, чи, як він сам себе називав на старосвітський лад, Панька Олельковича, припадає на 50-90 роки ХІХ століття. Це був складний період становлення нової української літератури й культури взагалі, утвердження національної свідомості українського народу всупереч жорстоким намаганням російського самодержавства й російського шовінізму задушити українську мову, культуру, перетворити українців на «малоросів».
Могутній голос Т. Шевченка був першим ударом дзвону, котрий нагадав українцям, що вони – українці.
Україна народила таких титанів, котрі були здатні «держати небо на плечах» (Ліна Костенко), створити ту висоту, до якої прагнув народ. Це був універсально обдарований геній І. Франко. Це був письменник, видавець, педагог, лінгвіст Б. Грінченко, який «більше працював, ніж жив. Михайло Старицький та інші подвижники – Леся Українка, В. Винниченко, О. Олесь.
У цьому славному ряду стоїть ім’я П. Куліша – всебічно обдарованого письменника, громадського діяча, фольклориста, критика та літературознавця, видавця, історика, педагога, перекладача, людини кипучої енергії та надлюдської працездатності. А передусім то був великий патріот України, котрий доводив свою любов до рідної землі не голими словами, а повсякденною невтомною працею впродовж усього свого життя.
Зверніть увагу на портрет Пантелеймона Куліша. Якою ви уявляєте цю людину? Що можете сказати про характер, про внутрішній світ цього письменника? Якою ви бачите цю особистість?
Словесне малювання портрета П. Куліша.
Слово вчителя.
Послухайте, як характеризує цього письменника Валерій Шевчук: «Складна це була особистість, мав багато личин, змінювався часом кардинально…борсався, шукав…писав твори високого і темного духу, не раз дратував громадянство екстравагантністю…неспокійний, гарячий, нервовий, вразливий, непевний, мінливий, людина, зрештою, важкого характеру, але духовна спадщина така монументальна, що вразитися нею можемо».
Якою ж насправді була ця людина ми дізнаємося протягом уроку.
Над вивченням біографії письменника працювало 4 творчих групи. Кожна з груп робила літературні розвідки.
(На дошці вивішуються теми завдань, над якими працювали групи.
- Дитинство Пантелеймона Куліша.
- Шлях до здобуття освіти. Початок літературної діяльності.
- Суспільні погляди. Участь у Кирило-Мефодіївському товаристві. Знайомство з Т. Шевченком.
- Літературна творчість, наукова та літературна діяльність. Останні роки життя.)
(Заслуховуються повідомлення першої групи)
1 учень.
Народився Пантелеймон Олександрович Куліш 7 серпня (26 липня) 1819 року в містечку Воронежі Глухівського повіту Чернігівської губернії (тепер це місто знаходиться у Шосткінському районі Сумської області). Досить рідкісне й на той час ім’я письменника пояснюється не якимись уподобаннями батьків, а тим, що хлопчик народився якраз у день святого Пантелеймона, якого в народі звуть Паликопою, оскільки в жнива були випадки, коли грім підпалював копи збіжжя. Пізніше, ставши визначним ученим, письменником, Куліш називатиме себе «гарячим Паньком». Можливо, тут йтиметься не виключно про його характер, а про «вогненний» зв'язок з патроном – святим Пантелеймоном. Панько був сьомою чи восьмою дитиною в сім’ї, але майже всі діти повмирали, тому батьки особливо піклувалися про вцілілого, надзвичайно кмітливого змалку сина.
2 учень.
П. Куліш походив з козацької, а деякі факти дають нагоду твердити, що згодом і з дворянської сім’ї, про що ми ще згадаємо пізніше. Перший відомий Кулішів предок Михайло Кулішенко був «військовим товаришем». Це почесне звання дорівнювало рангу сотника, присвоював його гетьман лише за особливі заслуги. Прадід письменника був курінним отаманом, але дід Андрій уже особливих військових рангів не мав і числився рядовим козаком. Батько Пантелеймона Куліша був невійськовою людиною, досить заможним козаком, який мав багато поля, кілька сіножатей, гаї. Спочатку він був одружений із шляхтянкою, але коли та померла молодою, взяв шлюб з дочкою сотника Івана Гладкого Катериною. Панько був дитиною від другого шлюбу. Сам Пантелеймон Куліш намагався прослідкувати корені свого родоводу значно далі, ніж у козацьку епоху, вважав, що його рід походив від руських князів Олельковичів, тому й підписувався Пантелеймон Олелькович.
3 учень.
Маленький Панько жив у суто патріархальній сім’ї. Батько працював у полі нарівні з наймитами, мати була неграмотною. Звичайно, у хаті лунала українська мова, пісні, звучали чудові народні казки, родичі влучно пересипали свою мову приказками та прислів’ями. Не дивно, що пізніше Пантелеймон Куліш вважав, що основою його самоосвіти став фольклор і художня книга. Про матір П. Куліш згадував із глибокою пошаною: «Ніхто не співав таких давніх пісень, як вона. Пісня була в неї забавкою: вона думала піснями. Сидячи за роботою, ніколи не вмовкала, тільки було зітхне, задумається і знов співає. А серед бесіди в неї було що слово, то й приказка».
Евристична бесіда.
- Поміркуйте, яким було виховання малого Панька.
- До чого привили любов батьки своєму сину.
- Яким ви уявляєте майбутнє Пантелеймона Куліша.
(Після бесіди друга творча група розповідає про навчання П. Куліша.)
1 учень.
На жаль, мати П. Куліша померла дуже швидко, а люблячий, але строгий і вимогливий батько заставляв Панька годинами розв’язувати складні задачі, вчити напам’ять вірші Державіна. Двоюрідна сестра письменника, значно старша від нього, Леся навчила хлопчину читати по-церковнослов’янському. Згодом Пантелеймона почав у школі вчити дяк Андрій.
Коли Панькові виповнилося 14 років, батько вирішив його віддати за писарчука до повітового суду, Але «духовна мати» майбутнього письменника поміщиця Уляна Терентівна Мужиловська, у якої Панько не раз позичав книги, серйозно поговорила з батьком Куліша й переконала не марнувати здібностей дитини, віддати Пантелеймона у справжню науку.
Слово вчителя.
Ще у 16 років П. Куліш розробив програму своїх дій на все життя. Головним у цій програмі було: стати першим письменником в Україні, написати історичний роман, поетичну історію України, впорядкувати український правопис, стати критиком, на наукову основу перевести роботу над фольклором, видати 12-томну енциклопедію українського фольклору та етнографії, заснувати друкарню, журнал, здійснити переклад Біблії українською мовою, створити драматичні твори. Цю програму він виконав і навіть перевиконав.
Презентація учнями програм дій власного життя.
(Бачення учнями особистого життя).
2 учень.
Вчитися виявилося дуже важко. Дисципліна в навчальних закладах того часу підтримувалась жорстокими карами. У хвилини відчаю Панько тікав на береги мальовничої Десни, ховався у затишному місці і потай плакав, а виплакавшись, брався за читання художньої книги. Уже в гімназії майбутній письменник брався за «сочинительство», мріяв стати письменником, а тому посилено вивчав філологію. 26 червня 1834 року учень третього класу Новгород-Сіверської гімназії П. Куліш був відзначений похвальним свідоцтвом. Але цей заклад Панько, на жаль, так і не закінчив. З п’ятого класу прийшлося йти геть, бо виник великий конфлікт з учителем алгебри.
3 учень.
Проте додому Панько не повернувся. Знав: батько заставить його влаштуватися на нецікаву службу або тяжко гарувати коло землі. Вчив поміщицьких дітей, працював у канцелярії Ніжинського ліцею, готувався до вступу в Київський університет. У 1834 році іспитів не витримав. Другу спробу стати студентом П. Куліш зробив у 1837 році, солідно підготувавшись із усіх вступних предметів. Спочатку вчився на словесному, потім – на юридичному факультеті. Проте через дуже короткий час П. Куліша відрахували із вузу. Річ у тому, що уряд вимагав, щоб в університетах вчилися лише діти дворян, ректори зобов’язані були призначити комісії для перевірки «благородства» студентів. П.Куліш ніяких документів подати не міг, бо, як свідчить дослідник його творчості М. Чалий, його батько у цей час судився за землю з багатим сусідом і в суді для доказу прав Олександрового супротивника за хабар «загубили» документи Куліша про дворянство. Очевидно, батько втратив право на дворянство ще й тому, що не мав ніякого чину в адміністративній системі. Все ж таки, зважаючи на неабиякі здібності студента, перед Кулішем не зачинили дверей у вуз, а дозволили відвідувати лекції як вільному студентові.
4 учень.
Особливо високо цінував П. Куліш лекції професора М. Максимовича. Заочно з цією людиною він познайомився ще під час свого навчання в гімназії. Зайшовши одного разу у крамницю купити горіхів, П. Куліш помітив купу книг. Це була збірка українських народних пісень, які видав М. Максимович у 1834 році в Москві. Книжка коштувала дорого, але Панько віддав усі свої заощадження і придбав її. У гімназії він читав товаришам її при кожній нагоді і так набрид, що деякі учні почали передражнювати його аби втікати, щоб всоте не чути уже давно й ними на слух завчених рядків. Куліш же вивчив книжку напам’ять, а пізніше згадував, що саме вона наштовхнула його на думку стати митцем у царині письменства.
Слово вчителя.
В університеті П. Куліш заприятелював з Максимовичем. Особливо зворушило студента те, що професор піклувався про нього, а Куліш дійсно в ті часи жив у страшній нужді. Наслідуючи М. Максимовича, Куліш уклав збірку пісень, які колись співала його мати, допомагав професорові упорядковувати фольклорні записи. В альманасі М. Максимовича П. Куліш надрукував свої творчі спроби російською мовою: «Малороссийские рассказы» (1840) та «Огненный змей» (1841). Літературні обробки Кулішем українських народних легенд і переказів появилися у петербурзьких «Литературной газете» та журналі «Москвитянин». Саме з М. Максимовичем П. Куліш читав і обговорював історичні романи Вальтера Скотта. Максимович же й допоміг Кулішеві влаштуватися на роботу в Луцькому дворянському училищі. На жаль, значно пізніше П. Куліш жорстоко розкритикував М. Максимовича. Цей факт не можна вважати невдячністю учня до вчителя. Все в цьому випадку вкладалося ще в античний афоризм: «Платон – мій друг, та істина дорожча».
Виключений з університету П. Куліш займався самоосвітою, вивчав слов’янські, західноєвропейські мови, а також латинську, грецьку, староєврейську.
5 учень.
Завдяки добрим стосункам М. Максимовича з інспектором шкіл М.Юзифовичем П. Куліш, не будучи випускником університету, зміг влаштуватися в Луцьку досить пристойно. До того ж історія в цьому місті відчувалася на кожному кроці. Це й стало поштовхом до того, що Куліш почав писати повість «Михайло Чернышенко». Тут він створив історичну поему «Україна», написав ідилію «Орися». Як свідчать факти, з Луцька П. Куліш почав рватися лише тому, що новий директор училища заборонив бібліотекареві залишати П. Куліша в книгосховищі надовго. Пізніш П. Куліш перевівся до Києво-Печерського, а тоді до Києво-Подольського училища. Через деякий час П. Куліш опинився аж у Рівному, де працював у гімназії. На той час його повністю захопив романтичний рух з увагою до національної історії, народної творчості, етнографічних досліджень. У Рівному письменник довго не затримався, йому таки вдалося влаштуватися на роботу у Першій Київській гімназії.
Авторитет П. Куліша в літературному світі почав невпинно рости. Починаючи з 40-х років і аж до 90-х років Куліш був найактивнішим громадським і літературним діячем, одним із фундаторів української свідомості, митцем-державником, для якого Україна – вище всього. Влітку 1843 року П. Куліш мандрував по Україні як співробітник тільки що створеної Археологічної комісії для розгляду старих актів. У цей час він познайомився з польськими письменниками М. Грабовським та К. Свідзинським, які мали маєтки на Київщині. Ці письменники зацікавили Куліша польською літературою та історією.
У 1845 році журнал «Современник» опублікував перші розділи російськомовного варіанту «Чорної ради». Тодішній редактор цього журналу, ректор Петербурзького університету П. Плетньов високо оцінив талант П.Куліша і запросив до Петербурга. Будучи куратором навчальних закладів, він влаштував Куліша на посаду викладача російської мови, який мав вчити студентів з інших країн. Взагалі, П. Плетньов надіявся, що Куліш погодиться стати редактором журналу «Современник», але той вибрав керівництво кафедрою славістики.
(Третя творча група розповідає про суспільні погляди П. Куліша, участь у Кирило-Мефодіївському братстві).
1 учень.
Ще в 1843 -1844 роках П. Куліш познайомився і близько зійшовся з Т.Шевченком, М. Костомаровим, В. Білозерським. А в кінці 1845 – на початку 1846 року в Києві було утворене Кирило-Мефодіївське товариство. П. Куліш на той час був уже в Петербурзі, проте підтримував з його членами активне листування, мав з ними окремі зустрічі, очолював ліберальне крило товариства, закликав до культурництва, просвітительської роботи. Як пише М.Жулинський, «по-суті, трійця – Шевченко, Костомаров і Куліш – була духовним осердям заснованого в Києві Кирило-Мефодіївського товариства, участь у якому драматично позначилась на їхніх долях».
Після викриття Кирило-Мефодіївського товариства та арешту його учасників обоє вони були покарані, хоч присуд Т. Шевченкові був значно жорстокішим. Власне, участь Куліша в товаристві жандармам довести не пощастило. У присуді було сказано: «Учителя 5-ої С.-Петербурзької гімназії 9-го класу Куліша, який хоча й не належав до цього товариства, але був у дружніх зв’язках із всіма його учасниками і самовиношував надзвичайні думки про вигадану важливість України, вмістивши навіть у надрукованих ним творах багато двозначних місць, які могли вселяти в малоросів думки про право їх на окреме існування від імперії, - заточити в Олексіївський равелін на чотири місяці і потім відправити на службу в Вологду».
2 учень.
Найбільшою виною Кулішеві було поставлено «Повесть об украинском народе», опубліковану в дитячому журналі «Звездочка», де справді порушувалися, хоч і обережно, думки про тяжкий стан українського народу та про можливість існування самостійної, незалежної від імперії України.
На засланні в Тулі, якою було замінено Вологду, Кулішеві велося порівняно незле. Він служив дрібним чиновником у канцелярії губернатора, редагував неофіційну частину «Тульских губернских ведомостей». Разом з тим багато працює над самоосвітою, вивчає іноземні мови, світову літературу та історію. Не залишає Куліш і літературної та наукової праці. У Тулі написано історичний роман «Алексей Однорог», інші твори російською мовою, а також «Историю Бориса Годунова и Дмитрия Самозванца».
3 учень.
Впливові родичі дружини письменника Олександри Білозерської, відомі в літературі під іменем Ганни Барвінок, а також знайомі, зокрема П. Плетньов, сенатор О. Кочубей, порушують клопотання про звільнення П. Куліша (у зв’язку з 25-річчям царювання Миколи І). Крім того, сам засланець пише покаянного листа генералу Дубельту, начальнику Третього відділення – і в грудні 1850 року Пантелеймона Куліша було звільнено під нагляд поліції із забороною друкуватися.
(4 група висвітлює роки після заслання.)
1 учень.
Роки після заслання позначені напруженою працею Куліша як письменника, фольклориста, літературознавця. У 50-60-х роках виходить двотомна збірка «Записки о Южной Руси», яку склали фольклористичні, етнографічні та історичні матеріали.
У ті роки Куліш пише і видає, часто під різними псевдонімами, цілий ряд літературних і наукових творів. Тоді ж він розпочинає і видавничу діяльність, заснувавши у Петербурзі власну друкарню.
Так, він видав «Сочинения и письма Н. Гоголя» (У 6-ти томах), а також відредаговані ним «Народні оповідання» Марка Вовчка. У друкарні Куліша робився набір сатиричного журналу демократичного спрямування «Искра», редакторами якого були В. Курочкін і М. Степанов.
(Іде обговорення учнями псевдонімів письменника).
2 учень.
У 1857 році виходять друком «Чорна рада» і «Граматика» П. Куліша.
1858 рік – Куліш разом з дружиною здійснює подорож за кордон, відвідує Німеччину, Швейцарію, Італію, знайомиться з культурним життям цих країн, народною творчістю, етнографією, побутом.
1862 року виходить перша збірка поезій П. Куліша «Досвітки».
У 1864-1868 роках П. Куліш працює директором духовних справ та членом комісії для перекладу польських законів.
У 1873-1874 роках працює в Петербурзі на посаді редактора «Журнала Министерства путей сообщения».
За останні півтора десятиліття життя П. Куліш видав поетичні збірки «Хуторна поезія» (1882 р.), «Дзвін» (1893 р.).
Поетична хвилина (учень читає напам’ять одну із поезій П. Куліша. Діти обмінюються думками, почуттями, враженнями, викликаними цією поезією.)
3 учень.
Також написав драматичні твори – «Магомет і Хадиза», «Маруся Богуславка», «Драмована трилогія».
У 1897 році вийшла збірка друкованих перекладів «Друкована кобза». Досить майстерно перекладені твори Гете, Гейне, Міллера, Байрона, переклав 13 п’єс Шекспіра. Важливою подією в культурному житті України було видання українського перекладу Біблії, здійсненого П. Кулішем разом з І.Нечуєм-Левицьким та професором І. Пулюєм.
Куліш просив у Бога довгих літ для себе, бо надто багато хотів устигнути зробити: «Мені треба жити довго…, щоб підготувати продовжувачів моїх справ».
Літературний заробіток Пантелеймона Куліша на старості літ був непевний, видавався він виключно власним коштом, меценатів не мав.
Останньою радістю в житті Куліша стало святкування золотого весілля з Олександрою Білозерською. Через 20 днів Куліша не стало. Помер Пантелеймон Куліш 14 (2) лютого 1897 року на руках у своєї дружини, яка за час життя з ним стала теж письменницею і друкувалась під псевдонімом Ганна Барвінок. Мотронівка тонула в страшних снігах. Ховали П. Куліша за давнім козацьким звичаєм. Дві пари волів, якими ще восени Панько орав свою ниву, були покриті темними попонами. Вони везли труну народного генія. Дружина зберегла безцінний архів П. Куліша, передала його історику-археологу І.Каманіну, а той – Українській Академії Наук.
ІV. Закріплення вивченого матеріалу.
Повідомлення досліджень журналіста під назвою «Цікава біографічна сторінка».
- Перше оповідання – «Циган», написане з почутої від матері казки.
- П. Куліш – педагог-просвітитель. Створив «Граматику» для українських шкіл, яку називали «Кулішівкою».
- П. Куліш – зачинатель українського роману. Романом «Чорна рада» підніс українську прозу до рівня світової літератури.
- П. Куліш – перший професійний критик.
- П. Куліш заснував друкарню.
- П. Куліш перший переклав Біблію українською мовою.
- П. Куліш перший в Україні створив фонетичний правопис.
Вільний мікрофон (обговорення висловів та епіграфу уроку).
Ситуативна гра (розігрування діалогу «Розмова з митцем».)
- Шановний Пантелеймоне Олександровичу, чи була у вас заповітна мрія в дитинстві?
- Так, це навчання в Київському університеті.
- Чи можете назвати найщасливіший рік свого життя?
- Кожен рік відзначався і радощами і невдачами. Але 1847 – рік щастя і, водночас, навпаки. Я одружився з красунею, поетесою О.Білозерською, відомою під псевдонімом Ганна Барвінок. Але цього року мене заарештували.
- Пантелеймоне Олександровичу, вас покарали не за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві, а за «вигадану важливість України».
- Так, за те, що вселяв думки про право на окреме існування держави України.
- Кажуть, що взаємини з Шевченком були складними.
- Особисті стосунки – щирі, сердечні. Та трохи лякали мене революційні, анти царські спалахи Кобзаревої ліри. Але Шевченко був великим поетом, найбільшим на всю Слов’янщину.
- Дякуємо за щиру розмову.
- Підведення підсумків з повторним зверненням до теми та епіграфу уроку.
- Домашнє завдання.
Скласти хронологічну таблицю життя і творчості П. Куліша.
Конспект уроку української мови в 7 класі