Geum.ru

Ю. шведа вибори та виборчі системи

Вид материалаДокументы

Содержание


Виборчі системи країн Східної Європи.
Географія виборчих систем.
Різновид виборчої системи
Подобный материал:
1   ...   38   39   40   41   42   43   44   45   ...   48

Виборчі системи країн Східної Європи. Дослідники демократичної консолідації виділяють два ключових моменти, які постають перед архітекторами нових демократій: 1) вибір між мажоритарними виборами і пропорційним представництвом; 2) вибір між парламентарною і президентською формами управління державою. Вирішальні питання наступні: чи вирішують ці варіанти питання, бути чи не бути посткомуністичній демократії? Якими є найкращі методи вдосконалення ефективності і законності її головних організаційних основ? Чи придатні ці методи для місцевих умов? Які пріоритети повинні встановити для самих себе будівничі демократії в своїх зусиллях стримати посткомуністичний організаційний хаос? Вибір варіанту виборчої системи вважається важливим, тому що він допомагає сформувати в країні партійну систему і встановити інституційний каркас: структуру парламенту, форму виконавчої влади, контури виконавчо-законодавчих відносин і т. д. Крім того, демократи Східної Європи зіткнулися не стільки з вибором – мажоритаризм чи пропорційним представництвом, - скільки з вибором – “сильний” чи “слабий” варіант пропорційного представництва. Крім того, неясно, наскільки пов’язаний тип виборчої системи з рівнем стабільності органів влади і загальним розвитком демократії. Країни з сильним (навіть крайнім) пропорційним представництвом не обов’язково почуватимуть себе гірше, ніж країни з поміркованим пропрційним представництвом. Зрозуміло, що крім виборчих систем, на розвиток демократії в регіоні мали великий вплив й інші фактори. Багато факторів вплинули на початкове рішення відносно виборчих систем у молодих демократіях Східної Європи: міжвоєнні традиції, невпевненість нових лідерів і т. д. Обираючи тип системи, всі країни (крім України) схилялися до пропорційного представництва, хоча різнилися в тому, яким чином і до якої міри буде досягнута пропорційність. Навряд чи британський тип мажоритарних виборів здобув би тут підтримку, тому що це створило б загрозу перспективам більшості партій, які мали місця в парламентах. Їх влаштовувала існуюча система, то для чого було б її міняти? Через це мало політиків у Східній Європі схильні прислухатися до порад тих, хто пропонує мажоритарну систему виборів як засіб від нестабільності влади. Якщо була вибрана не мажоритарна система, а пропорційне представництво, це ще не означає, що на виборах не буде явних переможців. У 1992 р. на виборах в Албанії Албанська демократична партія завоювала майже 2/3 всіх місць. На парламентських виборах 1992 р. в Литві Литовська демократична партія виборола 73 з 141 місць в Сеймі. Щоправда, в обох цих випадках пропорційність систем була досить обмежена. Албанська виборча система є найменш пропорційною у регіоні: 100 депутатів були обрані в одномандатних виборчих округах і тільки з 40 місць проводилось загальнонаціональне голосування за пропорційною виборчою системою. Однак можна доводити, що Албанська демократична партія захопила б більшість парламентських місць і в умовах чистого пропорційного представництва, тому що серйозної конкуренції з боку інших партій у березні 1992 р. не існувало. Крім цих випадків, однак, країни Східної Європи явно підтверджують точку зору Дж. Сарторі, що система чистого пропорційного представництва має тенденцію до політичних маніпуляцій. Крайнє пропорційне представництво може привести до сильно роздробленого парламенту і багатопартійних структур виконавчої влади. Перехід від крайнього до поміркованого варіанту пропорційного представництва дає можливість запобігти надмірному роздробленню парламенту і пов’язаними з цим проблемами (як у польському варіанті). Модернізація пропорційного представництва не являє собою панацеї для лікування ненадійних органів, можливо, за неї доведеться заплатити зменшенням рівня представництва і легітимності. У найгіршому випадку непредставлені виборці (можливо, і не голосуючі) можуть відчути себе настільки обманутими, що стануть на шлях антидемократичної політики. Проте помірковане пропорційне представництво теж не обов’язково сприяє більшій організаційній стабільності. Болгарські вибори 1991 р., засновані на поміркованому пропорційному представництві, забезпечили місця в парламенті трьом партіям, але параліч при вирішенні питань був такий же, як і у польському парламенті з його 29 партіями. У кінці 1992 р., наприклад, болгарам знадобилось аж два місяці, щоб сформувати новий кабінет. Більш того, болгарська поміркована система пропорційного представництва залишила без представництва чверть всіх виборців – тих, хто проголосував за партії, які не подолали виборчого бар’єру.


Географія виборчих систем. Географія поширення різних типів виборчих систем у світі – цікава сфера наукового аналізу. Вражає географічне розмежування країн, де діє пропорційна система, та країн, де застосовується система відносної більшості. Остання досі застосовується лише у країнах, що перебували чи перебувають під британським політичним впливом – США, країнах Британської Співдружності та власне у Великобританії. Але цю систему не знайти у країнах континентальної Європи, де скрізь (крім Франції) застосовуються партійні списки, які є чужими для всіх країн Співдружності за винятком Гаяни та Шрі-Ланки. Водночас альтернативна система багатомандатного округу вважається саме “аглосаксонським” різновидом пропорційної системи. Адже вона застосовується лише у країнах Співдружності або колишніх її членах. Так, за цим методом обиралися депутати нижніх палат ірландського та тасманського, верхні палати австралійського та цілого законодавчого органу Мальти. Це також єдина система пропорційного типу, спроби запровадити яку здійснювались у Великобританії. За нею у період з 1920 р. до 1923 р. та з 1972 р. відбувалися вибори на місцевому рівні, а з 1921 р. до 1929 р. – вибори до парламенту Північної Ірландії, а у 1979 р. – вибори до Європейського парламенту. Проте ця система ніколи не використовувалась країнами континентальної Європи, хіба що у формі експерименту у Данії ще у XIX ст. У деяких країнах загальнонаціональні вибори проводяться за іншою виборчою системою, ніж місцеві вибори. До таких країн, приміром, належить ФРН. Тут вибори до бундестагу та до земельних парламентів проходять за модифікованою пропорційною системою. Водночас у ряді федеральних земель комунальні вибори проводяться на основі чистої пропорційної системи. Серед індустріально розвинених держав США - єдиний випадок, коли президентська форма правління поєднується з принципом більшості. У 4 державах: Австралії, Канаді, Новій Зеландії та Сполученому Королівстві, де парламентська форма правління поєднується з принципом більшості та 9 демократій парламентсько-пропорційного типу - Австрія, Бельгія, Данія, Фінляндія, Німеччина, Італія (до 1995 р.), Голландія, Норвегія та Швеція. Сім багаторічних, стабільних демократій - Франція, Ірландія, Японія, Швейцарія, Ізраїль, Ісландія та Люксембург не підпадають під жодну класифікацію або надмірно піддаються зовнішньому впливові.


Різновид виборчої системи
Африка
Амери-ка
Азія
СНД і Східна Європа
Західна Європа
Близький Схід
Океа-нія
Всього

Відносної більшості
18
19
10
1
4
3
13
68

Представницька
2
2
5
0
0
3
1
13

Альтернативна
0
0
0
0
0
0
2
2

Два тури
10
6
1
8
2
2
2
31

Паралельні
7
2
3
7
1
0
0
20

Без права передачі голосу
0
0
0
0
0
1
1
2

З партійними списками
17
16
3
10
17
1
2
66

Змішана
0
3
0
1
2
0
1
7

З правом передачі голосу
0
0
0
0
2
0
0
2

Всього
54
48
22
27
28
10
22
211