Geum.ru

Програма курсу та плани семінарських занять з методичними рекомендаціями, завданнями для самостійної роботи І літературою Львів 2010

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Тема 10. Політичний процес

План семінару (2 год.)

  1. Поняття „політичний процес”. Структура, характер політичного процесу. Типологія політичних процесів.
  2. Людина як суб’єкт і об’єкт політичного процесу.
  3. Політична участь і політична діяльність. Класифікація типів людей щодо участі в політиці.
  4. Політична сфера суспільства. Політичне життя, його типи.

Теми рефератів:

  • Характеристика політичного процесу в сучасній Україні.
  • Людина – істота політична: від Аристотеля до Сучасності.

Питання для дискусії:

  1. Яке місце і роль людини в розгортанні політичного процесу в державі?
  2. Чи може людина бути поза політикою?
  3. Як співвідносяться між собою категорії „політичний процес” та „політична стабільність?”.
  4. Проілюструйте на прикладах типи політичної участі

Завдання для самостійної роботи:

  1. Складіть таблицю „Типологія політичних процесів” за ознаками поділу.
  2. Складіть схему: класифікація типів людей щодо участі в політиці за М. Вебером, Дж. Алмондом, А. Боднаром.

Методичні рекомендації:


Готуючись до семінарського заняття студент повинен, насамперед, уяснити і осмислити ключові слова, поняття, терміни, а саме: політичний процес, політична стабільність, політична участь, політичне життя, політична активність. Рекомендуємо виписати ці поняття у свій словничок. Зробити короткі виписки з усіх питань плану, продумати питання для дискусії, самостійного опрацювання.

При підготовці до семінарського заняття рекомендуємо зосередити увагу на основних теоретичних положеннях. Політичний процес як сукупність результатів переплетіння різноманітних типів політичної поведінки соціальних спільностей, соціальних верств та громадян. Соціальною передумовою політичного процесу є процес соціальний. Політичний процес і політичне життя. Політичне життя суспільства можна розглядати як сукупність різновекторних і різнодинамічних у часовому вимірі політичних процесів. Рекомендуємо скласти таблицю – „Типологія політичних процесів”.

Людина і політика. Це теоретичне положення слід розглянути через призму людини. А саме: Людина – суб’єкт політичного процесу, людина як об’єкт політичного процесу. Розкрити механізми, що діють в суспільстві і регулюють помилки та вчинки людей в політичній сфері (державні та громадянські інститути, ідеології та релігії, традиції та звичаї, соціальне середовище та економічні умови).

Література:

  1. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. – К., 2001. – С. 153-158.
  2. Гальчинський А. Кінець тоталітарного соціалізму. Що далі? – К., 1996.
  3. Горбатенко В. Стратегія модернізації суспільства. Україна і світ на зламі тисячоліть. – К., 1999.
  4. Кресіна І.О. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси (етнополітологічний аналіз). – К., 1998.
  5. Основи політології: Навч. посібник / Кер. авт. кол. Ф.М. Кирилюк. – К., 1995. – С. 137-152, 228-231.
  6. Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвиток / Редкол. Ф.М. Рудич (голова) та ін. – К, 1998. – Розд. 3.
  7. Політичні структури та процеси в сучасній Україні / За ред. Ф.М. Рудича. – К., 1995.
  8. Політологія: наука про політику. За заг. ред. Кремень В.І., Горлача М.І. – Київ-Харків, 2001. – С. 189-215, 217-232.
  9. Політологія: Посібник для студентів вузів / За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. – К., 1998. – С. 105-116.
  10. Салмін А.М. Політичний процес і демократія // Полис. – 1993. – № 3.
  11. Шаповал Ю.І. У ці трагічні роки: Сталінізм на Україні. – К., 1990.
  12. Швидак О.М. Політологія. Практикум: Навч. посібник. – К., 2001. – С. 119-126, 142-148.
  13. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. – К.: Либідь, 2002. – С. 171-197.
  14. Шморгун О. Чим авторитарна влада відрізняється від диктаторської // Політ., читання. – 1994. – № 1.


Тема 11. Етнонаціональна політика

План семінару (2 год.)

  1. Етнонаціональні спільноти як суб’єкти й об’єкти політики.
  2. Національний суверенітет і політичне самовизначення нації.
  3. Зміст етнонаціональної політики та її місце в гармонізації етнонаціональних відносин.

Теми рефератів:

  • Національна державність українського народу в історичній ретроспективі.
  • Українська діаспора: минуле і сучасність.
  • Українська національна ідея.
  • Націоналізм в соціально-політичному аспекті.
  • Особливості етнонаціональної політики в сучасній Україні.

Питання для дискусії:

  1. Відомо, що більшість держав світу багатонаціональні за складом свого населення. Є й кілька поліетнічних держав. Чи тотожні поняття „поліетнічна держава” і „багатонаціональна за складом свого населення”.
  2. Чи є взаємозв’язок між націоналізмом і інтернаціоналізмом? Якщо є, то в чому? Якщо немає, то чому?
  3. Чи зіллються нації в майбутньому?
  4. Яке майбутнє мов?
  5. У чому полягає відмінність між поняттями „український народ”, „українська нація”, „народ України”, „населення України”?

Завдання для самостійної роботи:

  1. Назвіть і коротко охарактеризуйте підходи до визначення нації.
  2. На яких підвалинах базується культура міжнаціонального спілкування? Назвіть їх, а також антиподи культури міжнаціонального спілкування.
  3. Дайте визначення поняття „державна мова”.
  4. Дайте визначення понять „національна свідомість” і „національна самосвідомість”.
  5. Як взаємодіє між собою нація і держава?
  6. Яка різниця між поняттями „патріотизм” і „націоналізм”?
  7. У Конституції України (ст. 11) вжито поняття „корінні народи” та „національні меншини”. Визначте зміст цих понять.
  8. Що означає національне самовизначення народів?

Методичні рекомендації:


Вивчення першого питання треба розпочати зі з'ясування сутності понять „суб'єкт” та „об'єкт” етнонаціональної політики, розкрити зміст суб'єкт-об'єктних відносин етнонаціональних спільнот-етносів, націй, етнічних та етнографічних груп, національних меншин тощо.

При вивченні другого питання важливо усвідомити те, що в світі фактично не існує моноетнічних держав і тому етнонаціональна політика займає одне з провідних місць у державній політиці. Для усвідомлення цього необхідно з'ясувати, що є об'єктом етнонаціональної політики, а також, як задовольняються етнічні інтереси і потреби різних етнічних груп, які механізми застосовуються для гармонізації етнонаціональних відносин, врегулювання та локалізації міжнаціональних конфліктів. Крім цього, слід засвоїти загальновизнані принципи етнополітики, яких дотримуються більшість країн сучасного світу, нормативні акти окремих країн та норми міжнародного права, що регулюють етнополітику.

Третє питання присвячене аналізу особливостей етнонаціональної політики в сучасній Україні. Визначення таких особливостей передбачає з'ясування стану етнонаціональних відносин у державі, забезпеченості міжетнічних та міжнаціональних стосунків нормативними актами, розкриття сутності етнонаціональної політики та її основних принципів.

Література:

  1. Акт проголошення незалежності України. – К., 1991.
  2. Антонюк О. Формування етнополітики Української держави: історичні та теоретико-методологічні засади. Монографія. – К., 1999.
  3. Бойко Ю. Шлях націй. – Париж-Київ-Львів, 1992.
  4. Варзар І. Етнічна спільність (етноісторична спільність, етнос) // Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К., 1996.
  5. Винниченко В.К. Відродження нації. У 3 ч. – К., 1990.
  6. Вівчарик М., Панченко П., Жмихова В. Українська нація: шлях до самовизначення. – К., 2001.
  7. Геллнер Е. Націоналізм та ідеологія // Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К., 1996.
  8. Грабовський С., Ставоряні С., Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. – К., 1995.
  9. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть? – К., 1993.
  10. Декларація прав національностей України // Інформаційний бюлетень Міністерства України у справах національностей, міграцій та культів. – 1995.
  11. Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї. – К., 1991.
  12. Етнонаціональний розвиток України. Досвід, проблеми, перспективи. – К., 1997.
  13. Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії /За ред. Ю.І. Римаренка, І.Ф. Кураса. – К., 1993.
  14. Етносоціологія: терміни та поняття. Навч. посібник. – К., 2003.
  15. Касьянов Г.В. Теорії нації та націоналізму. Монографія. – К., 1999.
  16. Картунов О.В. Етноси, нації та етнонаціональна політика // В підруч. Політологія / За ред. Ю.І. Кулагіна, В.І. Полуріза. – К., 2002.
  17. Колодій А.І. Нація як суб'єкт політики. – Львів, 1997.
  18. Конституція України. – К., 1996.
  19. Мала енциклопедія етнодержавознавства / За ред. Ю. І. Римаренка. – К.,1996.
  20. Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри. Понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика. Енциклопедія / За ред. Ю. Римаренка. – К., 1998.
  21. Нельма О.В. Теорія етносу. Навч. посібник. – К., 1997.
  22. Обушний М.І. Етнос і нація: проблеми ідентичності. – К., 1998.
  23. Ребкало В., Обушний М., Майборода О. Етнонаціональні процеси в сучасній Україні. – К., 1996.
  24. Римаренко Ю.І. Національний розвій України. – К., 1995.
  25. Сміт Е. Національна ідентичність: Пер. з англ. – К., 1996.
  26. Українська ідея: перші речники. – К., 1994.
  27. Українська політична нація: генеза, стан, перспективи / За ред. В.С. Крисаченка. – К.: НІСД, 2003.