Основні задачі, принципи, методи І засоби спортивних тренувань туристів

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3

РОЗВИТОК СИЛИ

Розвиток сили — це не стільки розвиток мускулатури всього тіла туриста, скільки розвиток пристосованості м'язів до динамічної роботи великої потужності, типової для туристів. Абсолютна сила м'язів, розвинута шляхом навантажень за рахунок простого збільшення фізіологічного поперечника м'язів, є тільки основою для розвитку динамічної сили туриста.

В туристичній практиці найбільше значення має динамічна сила м'язів ніг. Проте фізичне вдосконалення передбачає гармонійний розвиток всіх груп м'язів. Сила туриста характеризується здатністю його м'язів витримувати помірні напруження протягом довгого часу, а також здібністю багатьох груп м’язів (ніг, рук, спини і т. д.) до граничних короткочасних напружень.

При будь-яких фізичних вправах, особливо силових, м'язова маса збільшується, що приводить до посилення кровообігу і збільшення запасів енергетичних речовин.

Для розвитку мускулатури всього тіла застосовується гантельна гімнастика, яку рекомендується використовувати щодня, через 1,5-2 год після їжі, або за 40-50 хв до їжі.

Спочатку чоловіки користуються гантелями вагою до 3 кг, після 2-3 місяців занять можна вправлятися з гантелями 4-5 кг, а після 7-8 місяців регулярних занять збільшити вагу до 7-10 кг. При цьому збільшується тривалість занять з 10 до 30 хв і зростає число повторень окремих вправ з 5-6 разів до 10-15 разів (але не більше). Між вправами роблять паузу (20-30 сек), поклавши гантелі і струсивши руки і ноги. При виконанні вправ не слід затримувати дихання і поспішати із збільшенням інтенсивності навантаження. Подальше збільшення сили досягається спеціальними вправами з обтяженням: неграничними повністю, граничними і біляграничними в динамічному і статичному режимах, з граничними швидкостями. В останньому випадку розвиваються швидкісно-силові якості, необхідні в змаганнях туристів на скелях і інших видах гірського рельєфу. Найбільший приріст сили при цьому досягається застосуванням оптимальної ваги (на 10-15 кг менше граничної).

Туристам важливо розвивати м'язову силу без значного збільшення ваги тіла, тому в тренуваннях рекомендується використовувати різні силові вправи, у тому числі з важкими снарядами (гирями, штангою), з невеликою кількістю повторень, обов'язково з розслабленням м'язів після кожної силової вправи. Силові вправи слід виконувати після достатньої розминки у будь-який час тренувального заняття.

Силові вправи, пов'язані з подоланням власної ваги, – підтягування на щаблині, віджимання в упорі лежачи, лазіння по канату без допомоги ніг, присідання на двох і на одній нозі (пістолет), «гусячий крок» й інші – можуть і повинні виконуватися практично на кожному тренувальному занятті туристів в поєднанні з іншими вправами.

Подолання власної ваги в тренуваннях туристів високих розрядів супроводжується додатковим обтяженням (спеціальні жилети, важке взуття, додатковий вантаж, опір партнера і т. п.). У вправах на розвиток статичної сили використовуються фіксовані положення: висіння на щаблині для розвитку м'язів грон рук, утримання ніг «кутом» сидячи на підлозі або у висінні на шведській стінці для розвитку м'язів черевного пресу, стояння на шкарпетках для розвитку м'язів пальців ніг.

Для розвитку сили на тренуваннях в спортзалі рекомендується використовувати гімнастичні снаряди і набивні м'ячі, застосовувати ігрові методи розвитку сили (перетягування каната, «скачки вершників» тощо).

Розвиток сили добре поєднується з технічними прийомами подолання скель і інших форм гірського рельєфу. Наприклад, подолання нависаючих ділянок скель добре розвиває силу м'язів плечового пояса, черевного пресу і рук. Проходження ділянок скель з дрібними зачіпками і уступами розвиває силу м'язів пальців ніг і рук. Добре розвиває силу м'язів ніг і рук рух з рюкзаком за допомогою затисків або схоплюючих вузлів по закріпленому на скелях мотузку. Використання скельного рельєфу в тренуваннях гірських туристів є обов'язковим правилом побудови тренувального циклу, а для розвитку сили всіх груп м'язів обов'язковим особистим спорядженням туриста в домашніх умовах повинні бути гантелі і еспандери (включаючи кистьовій). Розвиток сили в процесі тренувань необхідно контролювати. Найдоступніший метод контролю сили різних груп м'язів — повторення вправ з подоланням власної ваги «до відмови».

В розвитку сили туристів-чоловіків середньої кваліфікації потрібно орієнтуватися на наступні вимоги: підтягування на щаблині — 10 разів, присідання на одній нозі (пістолет) — 20 разів. Для жінок кількість підтягувань на щаблині звичайно знижується в 3-4 рази, а присідання на одній нозі — на одну третину. Для гірських туристів високої кваліфікації ці нормативи збільшуються в 1,5-2 рази. Особливу увагу слід звернути на досягнення нормативних вимог по присіданнях, оскільки розвиток м'язів ніг для туристів є найвідповідальнішим елементом силової підготовки.

РОЗВИТОК РУХЛИВОСТІ В СУГЛОБАХ

З рухливістю в суглобах зв'язана гнучкість тіла, швидкість рухів і спритність. Всі ці якості потрібні в туристичних походах і змаганнях. Рухливість в суглобах обмежується зв'язками і м'язами. Рухливість можна розвинути систематичними вправами, направленими на збільшення еластичності зв'язок і м'язів. Важливу роль при цьому грають вправи на гнучкість, які дозволяють виконувати рухи в суглобах з великою амплітудою, розвиваючі рухливість плечового пояса, – хребта, тазостегнових і гомілковостопних суглобів. Виконання цих вправ вимагає дотримання наступних прийомів: маятникоподібні рухи тілом, пружинячі згинання, присідання, випади; захоплення руками зовнішньої опори, утримання ногами рейки гімнастичної стінки; використання додаткових обтяжень, а також еспандерів або амортизацій; фіксація окремих положень (напівшпагатів, висіння) до 20-30 сек. В період розминки, основній і заключній частинах заняття широко застосовуються маятникоподібні, кругові або ривкові рухи: плечовими і тазостегновими суглобами, прямими і зігнутими руками, «махи ногами», рухи головою (для розвитку м'язів шиї), згинання і розгинання верхньої половини тіла, пружинисті рухи в напівшпагаті. Рухливість гомілковостопних суглобів відпрацьовується ходьбою на п'ятах і носках, на внутрішній і зовнішній сторонах стоп, присіданням і підйомом на схрещених ногах. Гірським туристам особливу увагу слідує приділяти розвитку рухливості гомілковостопних суглобів, оскільки багато технічних прийомів скелелазіння: пересування на кішках по льоду, рухи на осипах й інших формах гірського рельєфу пов'язані з великими навантаженнями на гомілковостопні м'язи і зв'язки, які повинні бути сильними і еластичними.

Швидкість рухів визначається еластичністю м'язів і рухливістю в суглобах, крім того залежить від сили, технічній підготовленості і реакції спортсмена.

Швидкість рухів у туристів доцільно розвивати ігровим і змаганльним методами, основну увагу надаючи при цьому розвитку спритності — умінню оперативно і правильно вирішувати рухові і спеціальні технічні задачі.

ОРГАНІЗАЦІЯ І ПЛАНУВАННЯ ТРЕНУВАНЬ

Тренувальний процес будується на основі багаторічного (перспективного) і річного (оперативного) планування. Документами планування є: програма, учбовий план, річний учбовий графік, план тренування, конспект занять, розклад занять і журнал обліку.

Програми передбачають початкову, середню і вищу підготовки туристів, а для вищих спортивних розрядів потрібна ще й інструкторська підготовка. В цілому підготовка туристичних кадрів має чотири ланки. Вказані програми, у тому числі і спеціальна для підготовки інструкторів, акцентує основну увагу на процесі навчання. Загальнофізична і спеціальна підготовки в програмах нормами навантажень не регламентуються. Проте тренувальний процес не може бути побудований без урахування засобів фізпідготовки, тому, виходячи з місцевих умов, необхідно доповнити існуючі програми розділами фізпідготовки і прийняти скориговані програми за основу при розробці необхідних документів.

Учбовий план є елементом перспективного планування. Він складається по роках учбово-тренувального процесу і визначає розподіл кількості годин по розділам.

Річний учбовий графік складається на підставі учбового плану. В графіку указується, скільки учбових годин відводиться на кожний період, етап і місяць річного циклу по кожному розділу програми.

Учбовий план і учбовий графік є основою для складання перспективного і річного (оперативного) планів тренування. Перспективний план розробляється по роках. Він визначає цільові установки тренувального процесу і задачі поступового підвищення кваліфікації туристів.

На підставі перспективного плану розробляється річний план тренування. В цьому плані на поточний рік більш детально розкривається зміст засобів, обсяг і інтенсивності тренувальних навантажень. Дається розподіл навантажень по періодах, етапах, місяцях.

Окрім планів, що рекомендуються, можуть складатися плани деталізації тренувань по етапам, місяцям, тижням тренувального циклу. Плани деталізації мають велике значення для підготовки збірних команд до участі в чемпіонатах по туризму. Такі плани використовуються в основному для спортсменів вищого розряду. При цьому для збірних команд (майстрів спорту і кандидатів) рекомендується тижневий цикл з 5-6 тренувальних днів. Для спортсменів 1-го розряду можна рекомендувати в тижневому циклі 4 заняття, для молодших розрядів 2-3 рази на тиждень. Плани деталізації тренувань можуть служити доброю основою для складання конспекту занять. Конспект розкриває зміст конкретного тренувального заняття. В ньому указуються основні задачі заняття, місце проведення, зміст, обсяг і інтенсивність, організаційно-методичні вказівки.

Облік занять потрібно проводити як поточний, так і підсумковий, по кожному туристу, що тренується, не виключаючи самостійних тренувальних занять по індивідуальному плану.

Цілорічний цикл тренувань повинен забезпечувати загальне підвищення працездатності і високу спортивну форму туристів перед стартами відповідальних змагань: чемпіонатами по туризму, першістю по туристичній техніці. Відповідно до календарного плану цих змагань весь тренувальний цикл ділиться на три періоди: підготовчий, основний, перехідний. Тривалість і кількість таких періодів в річному циклі тренувань залежать від календаря змагань і спортивної кваліфікації туристів. Стосовно гірського туризму можна рекомендувати планування основного періоду з травня по жовтень. В цей час проводиться змагання з техніки гірського туризму (звичайно в травні і вересні-жовтні) і здійснюютсья гірські походи в рамках чемпіонатів по туризму (червень-серпень). Основний період ділиться на етапи змагань і передзмагальних тренувань. Його задачі: вдосконалення техніки і тактики туризму, підтримка фізичної підготовленості і морально-вольової підготовки на високому рівні, набуття необхідного досвіду участі в різних змаганнях, виконання нормативних вимог спортивної класифікації по туризму.

Тренувальні і змагальні навантаження в основному періоді не повинні бути постійними. Найвищі навантаження змагань в цьому періоді чергують з днями відносного відпочинку, особливо необхідного після багатоденної туристської подорожі. Короткочасний, але достатній для відновлення сил відпочинок повинен змінятися інтенсивними тренуваннями.

В основному періоді цілорічного циклу тренувань гірських туристів слід виділити три етапи змагань і три етапи тренувань. Крім того, потрібно врахувати помітний етап післяпоходного відновлення (не менше тижня).

В підготовчому періоді туристи набувають навики загальної фізичної підготовленості, одержують подальший розвиток спеціальних фізичних якостей; укріплюють морально-вольові якості; опановують технікою туризму і удосконалюють її; знайомляться з елементами тактики і удосконалюють її; підвищують рівень теоретичних і практичних знань. Підготовчий період передує основному і практично рівний йому за тривалістю (грудень-квітень). Він складається з трьох етапів.

На першому етапі підвищується загальний рівень функціональних можливостей організму засобами загальнофізичної підготовки. Тривалість етапу залежить від кваліфікації туристів, але не перевищує два місяці. На цьому етапі туристи розвивають свої фізичні якості і підвищують рівень теоретичної підготовки.

На другому етапі (два місяці) освоюються технічні прийоми і удосконалюється спортивна форма туристів шляхом спеціальної фізичної підготовки.

На третьому етапі (один місяць) завершується становлення спортивної форми, з урахуванням розвитку морально-вольових якостей і тактичних знань. Після третього етапу підготовчого періоду турист повинен бути підготовлений до перших стартів змагань основного періоду.

У всі етапи підготовчого періоду можуть включатися різні змагання, але їх роль повинна бути контрольною або учбовою на відміну від спортивних змагань основного періоду (чемпіонати, першість).

В перехідному періоді (листопад) відпрацьовується поступовий перехід від граничних навантажень останнього етапу змагань до помірних навантажень першого етапу підготовчого періоду. Перехідний період характеризується зняттям стомлення від цілого ряду змагань і відновленням нормального функціонування організму. До початку спортивних тренувань наступного цілорічного циклу турист повинен повністю відпочити, але не втратити при цьому спортивну форму. Тому відпочинок в цей період повинен бути активним. Ранішня гімнастика, спортивні ігри і вправи, туристські походи з полегшеним рюкзаком — ці елементи тренувального процесу в перехідний період є обов'язковими. В перехідному періоді потрібно виключити всі види змагань і широко використовувати всі засоби відновлення: педагогічні, гігієнічні, фізіотерапевтичні і фармакологічні.

Педагогічні засоби полягають в правильній побудові тренувальних занять, в аналізі даних контролю і самоконтролю, в урахуванні вимог лікаря тощо.

Гігієнічні засоби складаються з певного режиму харчування, праці, відпочинку, гартування, чергування тренувань тощо.

Фізіотерапевтичні засоби включають різні види масажу; дія сонця, повітря, води; використовування лазні тощо.

Фармакологічні засоби є різними медичними препаратами, напоями, таблетками і продуктами харчування, рекомендованими лікарем і призначені для відновлення сил.

Зв'язок періодів тренувального циклу з рівнями тренувальних навантажень (гірських туристів) представлений на мал. 1.

Мал. 1.

При плануванні тренувальних навантажень треба враховувати їх характер: поновлюючий, розвиваючий, підтримуючий, змагальний. Поновлюючі навантаження характерні для активного відпочинку, який розглядається як один з режимів тренування, де інтенсивність навантаження знижується до 70% від змагання.

Розвиваючі навантаження характерні для підготовчого періоду і тренувальних етапів основного періоду. Інтенсивність навантаження в цьому випадку змінюється від 70 до 95% в цілях досягнення вищої спортивної форми і подолання навантаження змагання. Навантаження змагання в гірському туризмі максимальне по інтенсивності в період змагань по техніці гірського туризму, де ЧСС туристів знаходиться на рівні 160-180 уд/хв. Це навантаження рекомендується прийняти за 100%. В гірському поході інтенсивність навантаження змінна від низького до високого рівня. При правильній побудові маршруту навантаження поступово підвищується в середній частині шляху і знижується до кінця походу. Рівень інтенсивності навантаження в гірському поході планується з розрахунку готовності подолання навантаження змагання.

Після періоду перших стартів травневих змагань рекомендується (до початку туристського походу) підтримуючий характер тренувальних навантажень в межах 80-85% від змагання.

Розробляючи індивідуальні тренувальні навантаження, слід враховувати: рівень тренованості туриста, його загальнофізичну підготовку і адаптацію організму до певних видів навантажень; кількість тренувань, їх зміст і тривалість; загальний обсяг навантажень; інтенсивність навантажень; функціональний стан організму під час тренування; складність вправ і ступінь психологічної напруженості при їх виконанні.

Плануючи загальні обсяги навантажень, слід виходити з досвіду підготовки спортсменів-туристів в сучасних умовах, орієнтуючись на кращі команди по видам туризму і навантаження в суміжних видах спорту. Для гірського туризму такими видами спорту є альпінізм і скелелазіння.

Тривалість одного тренування рекомендується планувати таким чином:

а) загальна фізична підготовка — 2 год;

б) загальна туристська підготовка — 4 год;

в) спеціальна туристська підготовка — 4 год;

г) подолання елементів рельєфу — 6-8 год;

д) контрольне тренування — до 10 год.

В плани тренувань слід включати:

силові вправи, що розвивають основні групи м'язів (підтягування, присідання на одній нозі, заняття з обтяженням, лазіння по канату, а також вправи для розвитку сили пальців рук і ніг (висіння, підтягування на маленькій опорі, виходи з неї ногами і т. д.);

вправи для розвитку загальної витривалості (спортивні ігри, біг різної тривалості й інтенсивності, по перетнутій місцевості, по снігу або піску), лижні гонки;

вправи на спритність і рівновагу — акробатичні елементи, вправи на гімнастичних снарядах, на батуті, ходьба по тросу;

вправи на швидкість — прискорення на невеликі відрізки (від 30 до 100 м) на рівнині і в гору, лазіння на якийсь час по шведській стінці або щиту із зацепами і т. д.);

вправи на вироблення сміливості й реакції на глибину — стрибки через коня, стрибки у воду з різної висоти, ходьба по тросу на великій висоті, складно-координовані вправи на гімнастичних снарядах.

В тренувальних етапах основного періоду і третьому етапі підготовчого періоду гірським туристам високої кваліфікації рекомендується зразковий план тренувань на тиждень.

Вівторок (заняття па стадіоні):

розминка 20 хв

біг 3000 м 15 хв

стрибки у висоту, довжину 15 хв

вправи на рівновагу 20 хв

лазіння по башті (стінці) або смуга перешкод 50 хв

Четвер (заняття на стадіоні):

розминка 20 хв

біг 100 м по 10 разів з паузою в 2 хв 40 хв

лазіння по башті (стінці) або смуга перешкод 60 хв

Субота (заняття на скелях):

біг 30 хв

лазіння по скелях легких 30 хв

лазіння по скелях важких 120 хв

групове подолання скель 240 хв

лазіння по скелях середньої трудності 30 хв

біг 30 хв

Неділя (заняття на скелях):

біг 30 хв

лазіння по скелях легких 30 хв

лазіння по скелях середньої трудності 30 хв

з великою швидкістю

групове подолання скель 120 хв

лазіння по скелях середньої трудності 30 хв

біг 30 хв

В скельній підготовці туристів перевірка тренованості на швидкість проводиться на легких трасах, з урахуванням того, що швидкісна скельна підготовка не є вирішальним чинником. Для туристів важливіше прохідність, тобто здатність долати різні труднопрохідні ділянки скель. Перевірку тренованості на прохідність потрібно проводити на гранично складних ділянках скель. Подолання карнизів, крутих плит, внутрішніх і зовнішніх кутів, камінів, міжгір'їв із загладженим рельєфом вимагає від туриста високої прохідності і часто вирішує долю команди в змаганнях на скельному рельєфі. Однаково високої прохідності всіх членів команди не завжди можна добитися. Проте два-три члени команди по рівню прохідності повинні відповідати найвищим сучасним вимогам, прирівняним підготовці кандидатів в майстра спорту по скелелазінню. Основну увагу в підготовці команд туристів до змагань слід приділяти груповому подоланню елементів природного рельєфу. Групове подолання скель багато в чому відрізняється від скелелазіння і вимагає перш за все взаємодії всіх учасників команди («схоженості») в поєднанні з високою індивідуальною технікою лазіння і страховки на скелях.

Контрольні змагання по груповому подоланню скель рекомендується проводити на нових трасах. Добрим об'єктивним показником слід важати лише перше проходження маршруту. В тих випадках, коли команда після двох-трьох проходжень маршруту значно покращує час, можна говорити про достатню її «схоженості». Періодичну перевірку індивідуальної скельної підготовки туриста рекомендується робити на одній трасі для оцінки зростання результатів, але при цьому потрібно виключити багатократне лазіння по цій трасі для її вивчення. Тоді перевірка покаже зростання технічної майстерності, а не механічне запам'ятовування даного маршруту.

В побудові тренування слід звертати увагу на дозування вправ за об'ємом і інтенсивності навантажень. При цьому можна орієнтуватися на фізіологічну криву під час тренування (мал. 2).

Мал. 2.

Очевидно, що кожне тренування матиме свої особливості, які необхідно враховувати в щоденнику контролю-самоконтролю. В цілому, поступове наростання навантажень і чергування періодів відпочинку повинно бути загальними вимогами до тренувань туристів. Тривалість одного тренування у туристів часто складає 6-8 год, а в контрольних тренуваннях досягає 10 год, тому велике значення надається умінню організувати контроль і самоконтроль стану організму туриста в тренувальному процесі.

Найпростіший вид контролю заснований на вимірюванні частоти серцевих скорочень і спостереженні симптомів стомлення після навантажень різної величини. Кожний турист повинен знати симптоми стомлення (див. додаток 1). В періоди особливо напруженої трудової діяльності (екзаменаційна сесія студентів і т. п.) тренувальні навантаження потрібно знижувати. В такі періоди рекомендується ширше використовувати індивідуалізацію навантажень по спеціальним планам для забезпечення раціонального чергування трудової діяльності, тренувань, відпочинку. Слід враховувати, що протягом дня працездатність людини періодично міняється, досягаючи найвищого рівня до 11- 12 год. Надалі працездатність знижується, але після обіду спостерігається поступове підвищення працездатності.

Після 20 год відбувається падіння працездатності, особливо виражено воно після 22 год. Тренувальні заняття після 20-22 год малоефективні.

Добову динаміку показників психофізіологічних функцій можна проілюструвати наступними результатами досліджень:

Годинник доби	Показники %
Годинник доби	Максимальна сила м'язів	Максимальна частота рухів за 10 сек
7.00	100	100
8.00	102	101
9.00	110	106
11.00	115	110
13.00	108	112
14.00	104	105
16.00	112	108
18.00	119	110
20.00	109	107
22.00	105	100
23.00	101	98

В ранкові години не слід планувати тренувань, направлених на вдосконалення сили і швидкості, оскільки організм недостатньо ще до цього підготовлений. Треба враховувати, що пізні вечірні тренування сильно стомлюють організм і заважають нормальному сну. Тому слід рекомендувати тренування в денний час від 10 до 14 год або від 16 до 20 год.

Для оцінки загальнофізичної підготовленості туристів можна використовувати контрольні нормативи, орієнтовані на учасників і керівників гірських походів різних категорій складності, приведені в додатку II. Ці нормативи відображають сучасні вимоги МСК і не є граничними. Наприклад, висока прохідність на скельному рельєфі може бути забезпечений тільки за умови виконання нормативів підтягування на щаблині 15-20 разів і присідань на одній нозі не менше 30 разів.

Нормативні вимоги необхідно творчо розвивати і визначати на кожний етап тренувального процесу. Конкретна мета, що реально досягається в процесі тренувань, ясне розуміння мотивів своєї діяльності — це основа психологічної підготовки туриста. При цьому не слід недооцінювати свої можливості. Як відомо з даних вивчення фізіологічних особливостей, звичайно людина використовує тільки половину своїх енергетичних ресурсів.

Для оцінки загальної фізичної підготовленості початківців туристів рекомендується використовувати тест Купера, що характеризує рівень фізичної працездатності за допомогою відстані, що пробігається за 12 хв.

Контроль по тесту Купера проводиться на стадіоні після звичайної розминки. Через 12 хв. після старту точно визначається місцезнаходження кожного спортсмена. В оцінці виходять з відстані, що пробігається за 12 хв.

Оцінки	Жінки	Чоловіки
Оцінки	відстань, м	відстань, м
Дуже погано Погано Задовільно Добре Відмінно	1700 1701—1925 1926—2175 2176—2400 2401	2375 2376—2600 2601—2850 2851—3075 3076

Від новачків, що бажають займатися гірським туризмом, слід вимагати оцінку не менше «задовільно». Для туристів третього розряду нормативною є оцінка «добре», а для туристів другого і першого розрядів — «відмінно».

Найціннішим в тесті Купера є встановлений взаємозв'язок оцінок з таким інтегральним показником працездатності, як максимальне споживання кисню. Для гірських туристів цей показник має велике значення.

Рекомендовані зміст і обсяги готових тренувань туристів різної кваліфікації, включаючи час на змагання, представлені в таблиці (додаток III), на підставі дослідження, проведеного А. А. Федотовою по критерію результативності занять спортивним туризмом в умовах вищих учбових закладів, з урахуванням вимог поетапної системи підготовки туристичних кадрів.

Рекомендації по розподілу обсягів навантажень (%) і складу вправ залежно від спортивної кваліфікації учасників туристичних походів (на прикладі гірського туризму) дані в таблицях (додаток IV).

Для визначення ступеня фізичної підготовленості туристів можна рекомендувати легкоатлетичний крос-тест на дистанції 8 км. Ця дистанція вироблена виходячи з моделі туристського переходу, який триває в межах 45-50 хв. Тренування туристів на такій дистанції дозволяють крім розвитку загальної витривалості, тренувати організм для безперервної роботи протягом одного туристського переходу.

Для участі в туристичних походах гірських, пішохідних і лижних рекомендується контрольний крос-тест для визначення ступеня підготовленості туристів (таблиця 1).

Таблиця 1

Контрольний крос-тест для визначення ступеня підготовленості туристів

Ступінь підготовленості	Категорія складності, що рекомендується	Крос 8 км
		хлопці	дівчата
Відмінно Добре Задовільно Незадовільно	4—5 2—3 1	32.00—36.00 36.00—40.00 40.00—45.00 повільніше 45.00	40.00—45.00 45.00—50.00 50.00—55.00 повільніше 55.00

Додаток I

Blog

Основні задачі, принципи, методи І засоби спортивних тренувань туристів