Geum.ru

Олодших класах збереженню, розумінню, любові до навколишнього світу І цей напрям є провідним для всього курсу вивчення природознавства у початковій ланці освіти

Вид материалаДокументы

Содержание


1. Цілі спостереження.
Усвідомленню цілей сприяє
2. План спостереження.
3. Безпосереднє цілеспрямоване сприймання предметів і явищ природи.
Зіставлення цілого і частин
4. Висновки спостережень.
Подобный материал:
Спостереження – метод забезпечення пізнання природи молодшими школярами


На сучасному етапі життя велика увага приділяється вивченню і вихованню у молодших класах збереженню, розумінню, любові до навколишнього світу і цей напрям є провідним для всього курсу вивчення природознавства у початковій ланці освіти. Учні повинні усвідомити, що життя їхнє тісно пов'язане з природою, що природу потрібно оберігати. Перед вчителем стоїть важливе завдання донести до свідомості маленьких школярів, що у природі все взаємопов'язане, що загибель одного природного компонента може призвести до загибелі інших.

З найдавніших часів спостереження за природою було своєрідним способом пізнання навколишнього світу, засобом навчання і виховання. Навчити дітей спостерігати за рослинним світом є одним з важливих питань у вивченні природи України у початкових класах.

Ставлення до природи набуло нині соціальної значущості, стало мірилом моральності. Любов до природи треба виховувати змалечку, добираючи найоптимальніші варіанти впливу на дітей.

В цих умовах особливе значення набуває засвоєння молодшими школярами знання про спостереження за рослинами. Пізнання навколишнього світу розпочинається з накопичення чуттєвого досвіду, фактичного матеріалу, який осмислюється з метою засвоєння системи знань, адекватної навколишній природі з її зв'язками і залежностями.

Відсутність запасу конкретно-образних уявлень у молодших школярів призводить до формального засвоєння знань. Дітям важко уявити предмет або явище, якщо вони не бачили цих об'єктів або їх зображень. Одним із методів забезпечення наочно-чуттєвої основи засвоєння с спостереження.

Спостереження — це цілеспрямоване, планомірне сприймання об'єктів навколишньої дійсності, яке підпорядковане конкретно-визначеним цілям й вимагає вольових зусиль. Учень не просто повинен слухати, а прислухатись, не просто дивитись, а придивлятись, всебічно розглядати об'єкт, щоб створити необхідне уявлення про нього.

Спостереження — це суб'єктивна діяльність, оволодіння якою призводить до формування уміння спостерігати. З цим умінням пов'язаний розвиток такої якості особистості, як спостережливість. Спостережливість — це прагнення і уміння найповніше помічати особливості предметів і явищ, у тому числі й такі деталі, які здаються зовні недостатньо помітні і на перший погляд малоістотні, уміння помічати незначні відмінності, зміни в предметах і явищах. Спостережливість — важлива риса особистості. Вона впливає на структуру і зміст інших психічних процесів, оскільки спостережлива дитина більше сприймає, глибше мислить і розуміє. Це полегшує засвоєння знань та умінь, забезпечує кращі результати в навчанні, позитивні емоції, розвиває пізнавальні інтереси, впливає на поведінку. Важливість і необхідність спостережень молодших школярів у процесі вивчення природознавства незаперечна.

У процесі навчання спостереження виступає одним із методів його організації. З позиції розуміння методу навчання як дидактичної категорії спостереження є способом організації взаємозв'язаної діяльності учителя й учнів і полягає у тому, що вчитель організовує, стимулює, здійснює поточний контроль, аналізує, коригує й оцінює цілеспрямоване, планомірне сприймання учнями об'єктів природи.

Зміст діяльності вчителя під час використання цього методу зумовлюється, по-перше, об'єктивною сутністю спостереження (пізнавальною діяльністю суб'єкта), його структурою, змістом її компонентів та закономірностями реалізацій; по-друге, віковими особливостями психічного розвитку молодших школярів; по-третє, наявністю опорних знань, умінь, навичок та життєвого досвіду учнів.

Цілі, визначені вчителем, повинні бути сприйняті й усвідомлені учнями. Робота, що спрямована на осмислення цілей спостережень, є обов'язковою і пояснюється такими причинами: а) діти мають різний рівень засвоєння опорних знань, умінь; б) сприймання носить вибірковий характер, і без усвідомлених, конкретних цілей кожний учень буде сприймати і виділяти в предметах те, що його зацікавить і має для нього певне значення; в) кожний об'єкт мас різні ознаки, властивості, частини, зв'язки і може сприйматися з різних боків та різних точок зору.

структура спостереження та її компоненти

У структурі спостереження виділяються такі компоненти:

1. Цілі спостереження.

У цілях чітко визначається об'єкт, за яким вестиметься спостереження, і його результат.

Цілі, визначені вчителем, повинні бути сприйняті й усвідомлені учнями. Усвідомленню цілей сприяє розкриття змісту основних термінів, за допомогою яких ціль формулюється, конкретизація об'єктів і результатів спостережень.

Робота, що спрямована на осмислення цілей спостережень, є обов'язковою і пояснюється такими причинами:

а) діти мають різний рівень засвоєння опорних знань, умінь;

б) сприймання носить вибірковий характер, і без усвідомлених, конкретних цілей кожний учень буде сприймати і виділяти в предметах те, що його зацікавить і має для нього певне значення;

в) кожний об'єкт має різні ознаки, властивості, частини, зв'язки і може сприйматися з різних боків та різних точок зору.

Потрібно підкреслити, що у практичній діяльності не завжди організовується робота, спрямована на осмислення учнями об'єкта і цілей (результатів) спостережень. Діти не знають, за чим (або ким) конкретно спостерігати, що саме треба сприйняти, який результат отримати під час спостережень. Тому в них відсутній інтерес до цього виду діяльності. У багатьох учнів у зошитах з природознавства залишається невиконана робота для спостережень.

Крім того, завдання для спостережень часто формулюються неправильно за змістом. Наприклад, на уроках можна чути завдання такого типу: поспостерігати, які зміни відбулися з деревами навесні. Об'єктом спостереження у цьому випадку є дерева, а результатом — зміни з деревами, що відбулися восени. Що означає термін зміни? Як можна сприйняти зміни конкретного об'єкта? Безпосередньо сприймаються ознаки, які дають можливість засвоїти уявлення про вигляд дерева навесні. А встановлення змін, які відбулися з ним навесні, здійснюється шляхом порівняння зовнішнього вигляду дерева у цю пору року з виглядом, наприклад, взимку. Отже, в завданні повинна чітко формулюватися ціль, оскільки вона є не тільки результатом безпосереднього сприймання, а й конкретно-образного мислення. Знання, одержані у процесі спостереження, надалі стають основою для роботи логічного мислення, зокрема встановлення суті, закономірностей, взаємозв'язків і залежностей, складних узагальнень, систематизації.

Спостереження учня вимагає значних вольових зусиль для зосередження уваги на заданому об'єктові. Тому особливе значення має мотивація цього виду діяльності. Згадаємо, що одним із сильних мотивів для молодших школярів є пізнавальний інтерес. Його можуть викликати об'єкти спостережень; зміни, що відбуваються з ними; причини цих змін; усвідомлення вагомості результатів спостережень особисто для дитини і для виконання наступних завдань, засвоєння нових знань, способів діяльності тощо.

2. План спостереження.
  • План складається на основі тих конкретних задач, які послідовно розв'язуються в процесі спостереження. План забезпечує послідовність діяльності учнів, уникнення стихійності та різних випадковостей. Складання плану залежить від рівня усвідомлення результату спостереження.

3. Безпосереднє цілеспрямоване сприймання предметів і явищ природи.

Під час спостереження сприймання виступає як самостійна діяльність. Тому ефективність організації та управління спостереженням дітей залежить від урахування вчителем особливостей цієї пізнавальної діяльності та умов її здійснення.

Сприймання відбувається на основі опорних знань про предмет або явище, за якими ведеться спостереження. Актуалізація їх розпочинається під час постановки мети та планування. Крім того, дітям повідомляється додаткова інформація про об'єкт (значення, використання, умови існування і т. ін.), яка розширює їхні знання, викликає позитивні емоції або зумовлює створення проблемної ситуації.

Велике значення для спостережень, особливо систематичних, довготривалих, має вибір конкретних об'єктів. Вони повинні бути знайомі школярам, цікавими й доступними для сприймання. Якщо це рослини своєї місцевості, то вибирають ті, які гарно квітнуть, дають плоди, використовуються людиною в різних цілях, мають красивий вигляд крони, ростуть у такому місці, де їх можна бачити здалеку і підійти до них близько. Сприймання розпочинається з організації розгляду об'єкта в цілому, щоб у дітей склалося цілісне уявлення про нього. Далі організовується детальний розгляд тих його частин, які передбачені цілями спостереження. Він неможливий без відчуття різних ознак, властивостей предмета чи явища з допомогою аналізаторів. А це вимагає від дітей оволодіння уміннями користуватися своїми органами чуття, тобто уміннями бачити, відчувати, чути. Крім того, щоб назвати ознаки, якості, властивості об'єкта, необхідні знання кольорів, звуків, видів форм та ін., тобто сенсорних еталонів. Уміння розпізнавати різні ознаки формується як під час спостережень, так і при застосуванні інших методів засвоєння предметного змісту.

Зіставлення цілого і частин у процесі спостереження дозволяє дітям, по-перше, свідомо уникати випадкових ознак під час сприймання. Наприклад, ведеться спостереження за деревом, але учні звертають увагу, що на ньому є гніздо птаха. У цьому випадку вчитель повинен актуалізувати знання дітей про зовнішню будову дерева: «Які органи має дерево? Не забувайте, у якій послідовності їх треба називати. (Корінь, стовбур (стебло), листя, квітки, плоди з насінням). Чи гніздо птаха, що на дереві, є його частиною? Отже, потрібно спостерігати й називати тільки ознаки дерева». По-друге, усвідомлювати сприйняті ознаки у контексті цілого образу (не перелічувати .їх безвідносно), виділяти в об'єкті основні, важливі, істотні ознаки, узагальнювати їх.

4. Висновки спостережень.

Зміст висновку і механізм розумової діяльності дітей під час його формулювання визначається об'єктом і цілями спостереження. Розрізняють кілька варіантів висновків, зокрема якщо:

а) спостереження ведеться за конкретним об'єктом. Сприймається окрема ознака, властивість. У висновку такого спостереження відображається усвідомлена належність частини до цілого.

б) спостереження ведеться за конкретним об'єктом. Сприймається сукупність ознак, які його характеризують. У висновку відображається зміст одного уявлення про цей об'єкт (зміст відповідає цілі). Щоб його сформулювати, необхідно проаналізувати сприйняті ознаки, серед яких виділити випадкові і властиві йому. Перші пропускають, а другі складають опис-визначення об'єкта. Наприклад, другокласники спостерігають за зовнішнім виглядом берези навесні. Висновок за спостереженнями: береза має білу кору з чорними плямами, високий і тонкий стовбур (стебло) , квіти її зібрані в «сережки»;

в) спостереження ведеться за групою предметів або явищ. Результатом є загальне уявлення, в якому відображені ознаки, властиві цій групі об'єктів.

Щоб зробити висновок за спостереженнями відносно групи об'єктів, спочатку ведуться спостереження за окремим об'єктом цієї групи. У кожному з них сприймаються ознаки, передбачені цілями спостереження. Далі об'єкти порівнюються і визначаються подібні ознаки. Вони і складають зміст висновку.

Для створення у свідомості дітей правильного образу предмета чи явища і його запам'ятовування використовуються спеціальні прийоми. Вони допомагають затримувати увагу учнів на об'єкті, перевіряти й коригувати їхні знання та уміння. Наприклад, після розгляду предмета дітям пропонується заплющити очі, уявити та розповісти про нього. Якщо допускаються помилки, організовується повторне сприймання, але тих частин образу, які нечіткі, розпливчасті.

Ефективним прийомом для організації запам'ятовування образу сприйнятих об'єктів є розфарбовування чорно-білих малюнків у зошиті з природознавства. Також практикується виконання малюнків по пам'яті. Вони малюються переважно вдома, а використовуються на відповідних уроках. Ефективним прийомом є імітація звуків, рухів предметів і явищ природи. Використання його може відбуватися в ігровій формі: одні учні зображають, а інші відгадують. Також за наслідками спостережень складаються оповідання.

Такі типи завдань примушують дітей придивлятися, прислухатися до природи, бачити такі деталі, які в інших ситуаціях проходять повз їхню увагу.

Спостереження за рослинами за

народним календарем

В навчальні програми початкових шкіл та дитсадків входять завдання по ознайомленню дітей з навколишнім світом, рослинництвом, городніми та польовими роботами. Дитяче знайомство зі світом, який їх оточує, стане набагато цікавішим, якщо супроводжувати його обрядовими рухами, примовками, наспівами.

Сільськогосподарські роботи на Україні, як правило, приурочували до постійних днів календаря, з ними селяни пов'язували спостереження за природою. Так, на Явдохи, 14 березня (1 за ст. ст.), примічали, яка погода. В народі казали: «Яка Явдоха, така й весна». Варто і з дітками простежити, коли в цей день сонечко вигляне з-за хмар. Якщо вранці — весна буде ранньою і ранні посіви будуть кращими; якщо під вечір — весна буде затяжною і холодною, тому сіяти і садити краще пізніше звичайного. Можна показати дітям сторони світу і пояснити, що наші предки в цей день ще примічали, звідкіль вітер віє: якщо з півдня — літо буде теплим, із півночі — холодним, із заходу — вологим, із сходу — посушливим. На Явдохи діставали з льоху картоплю для садіння, закладали парники, обрізали фруктові дерева.

Сіяти та садити у відкритий ґрунт на більшості території України намагалися після Благовіщення 7 квітня (25 березня за ст. ст.), оскільки вірили, що в цей день Господь благословляє землю для сівби. На Благовіщення, яке було одним з найбільших християнських свят, заборонялися будь-які роботи: «Таке велике свято, що птиця гнізда не в'є, а дівка коси не плете». Але селяни вірили, якщо взяти гріх на душу і посадити чи посіяти саме в цей день, то буде гарний урожай. До речі, наступний день, 8 квітня (Гавриїла), в народі називають Благовісником, ще й кажуть, що Благовісник більший за Великдень, хоч в церковному християнському календарі йому відведено досить скромне місце. Мабуть, в дохристиянську добу Благовіщення сприймалося як блага вість про початок сівби, а день Благовісника як найбільше весняне свято в честь того, що земля прийняла в своє лоно перше насіння.

Для сівби багатьох городніх культур існували свої, освячені традицією, сприятливі дні. Так, на Юрія 23 квітня (6 травня) садили гарбузи; на Івана Довгого 8 (21) травня сіяли огірки, «щоб довгими були»; на Івана Головатого 25 травня (7 червня) садили капусту, щоб була головата; на Олени Льоносійки 21 травня (3 червня) сіяли льон; а на Лукерки Гречкосійки 13 (26) червня — гречку. З приводу термінів окремих сільськогосподарських робіт існували повчальні прислів'я: «Якщо не посіяв проса до Миколи, то не сій ніколи».

Слід однак враховувати, що різниця між Григоріанським і Юліанським календарем, або як прийнято говорити — старим і новим стилем, не стабільна (з кожним століттям вона зростає). Православний календар з роками відстає від астрономічного, тому і терміни основних польових робіт, зафіксовані традицією в церковних православних святах, трішки запізнілі.

Готуючись до весняних городніх робіт, варто провести з дітьми і спостереження за природою. звернути увагу на те, коли жаби почнуть кумкати, зацвітуть окремі дерева і квіти, з'являться певні види комах. Адже цибулю-сіянку намагалися посіяти рано, доки жаб не чути, або ж тільки-но жаба заквакає; картоплю садили, як акація починає розпускатись; просо сіяли тоді, коли вже хрущі літають; ячмінь сіяли в ще мокру землю. З цього приводу побутували прислів'я: «Топчи мене в болото, то буду як золото», «Сій мене в грязь, то будеш як князь».

За народним досвідом ранні посіви вважалися кращими за пізні: «На ранній ріллі женці жнуть, а пізню скотом б'ють», «Рання сівба до пізньої в клуню не ходить».

Велику увагу приділяли селяни і спостереженням за місячними фазами. Намагалися нічого не садити на третій місячній фазі, вважаючи, що в такому випадку культури гнитимуть. Краще сіяти на другій чверті, поки місяць у крузі: як місяць наповнюється — так і в городі наповниться, як на небі повно — так і в городі буде повно. Гарними будуть стебла і листя рослин, посіяних на молодику, а от плодів від них годі сподіватися.

Існувало і багато повір'їв, практичний зміст яких важко відшукати (або його зовсім не було). Так, пшеницю часто висівали в Чистий четвер, щоб чистою була; буряки остерігалися сіяти на Вербному тижні, щоб не були гіркими і коростявими, як верба; пізні огірки сіяли в зелену суботу, щоб зеленими були; гарбузи — тоді, як паски в печі печуться, щоб жовтими і солодкими були, як паски. В основі цих вірувань лежить так звана симпатична магія — віра в те, що дні з певними назвами нададуть подібних властивостей чи ознак і культурам, посадженим у цей час. З іншого боку, так звані перехідні свята, до яких відносяться і Вербний тиждень, Зелена субота, Великдень, Чистий четвер, як правило, були пов'язані із певними фазами місяця. Якщо припустити, що місяць дійсно має вплив на ріст і поведінку живих організмів на Землі, то й ці повір'я будуть мати сенс.

Звичайно, деяка частина повір'їв позначена забобонами, але і вони нерідко мали практичні витоки. Скажімо, не радили сіяти городні культури, коли в печі горить і йде дим з комина, щоб городина не була гіркою. Краще сіяти, як в печі витоплено, страва приготована: щоб в городі так повно було, як у печі горшків. Вірили, що не слід було господині у поганому настрої сіяти грядки, бо насіння може зовсім не зійти, редька виросте порожньою, цибуля вистріляє і т. п. А щоб у господині був гарний настрій і щоб вона випромінювала позитивну життєдайну енергію, існувало безліч примовок, обрядів, ритуалів.

Не дивлячись на те, що в основі цих ритуалів лежала аграрна магія, віра у можливість певними рухами, заклинаннями сприяти майбутньому урожаю, їх естетичні і виховні можливості надзвичайно великі. Дякуючи таким магічним прийомам праця позбавлялася одноманітності, приносила естетичне задоволення, радість. Дуже доречними будуть такі обрядові дії під час праці дітей молодшого шкільного або й дошкільного віку.

Так, збираючись сіяти буряки, господарки підперізувалися червоними поясами, щоб і бурячки були червоні, як жар, доторкалися долонями до ніг і примовляли: «Вроди, Боже, бурячки, як у мене литочки». Висіваючи моркву, бралися руками за кілок і торкалися ноги: «Роди, моя морква, така, як той кіл або моя литка». Під час садіння кукурудзи закачували рукави до ліктів: «Щоб кукурудза була така, як моя рука». Садити кукурудзу і часник могла не кожна господарка, а лише та, в якої є всі зуби, в іншому випадку ці культури будуть напівпорожніми, «беззубими».

Господині, позбавлені можливостей самим садити ці культури, повинні були звернутися по допомогу до дітей. Так з раннього дитинства прищеплювалися і агрономічні знання, і навички праці. Діти були надзвичайно горді, що їм доручили виконувати таку важливу роботу, яку і матір зробити не може.

На Вінниччині певні вимоги ставилися і до людини, яка сіє мак,— вона не повинна бути лисою. Перед початком роботи сівач брався руками за голову і промовляв: «Щоб голівки в моїм макові були такі великі, як моя голова, і щоб маку було так багато, як багато волосся на голові». Навіть грядку під мак тут жінки швидше просили скопати синочків, ніж лисуватих чоловіків.

На Поділлі вірили також, що гарбузи краще садити дівчатам і молодицям, що дітей водять, а як літня жінка посадить, то гарбузи не в'яжуться, буде одне гудиння. Ці повір'я, не дивлячись на їх надуманість, відігравали важливу роль в народній педагогіці, в залученні дітей до посильної праці.

Цікавими обрядовими діями супроводжувалось пересаджування капусти із парників у грядку. Так, в давнину у Літинському повіті на грядці спочатку садили кущ кропиви, вважаючи, що вона вбереже розсаду від мошки. Першу капустину накривали горщиком, а останню білою хусткою і прикладали каменем, приказуючи: «Щоб моя капуста була така велика, як горщик, біла, як хустка, тверда, як камінь». В Браїлові на Вінниччині господиня, садячи капусту, брала себе за голову, а потім била в боки, примовляючи: «Рости, моя капусто, із кореня корениста, а із листу головиста,— присідаючи до землі, продовжувала,— не рости високо, а рости широко».

Досить поширеною на Україні була заборона що-небудь їсти на городі, щоб птахи або комахи не псували городину. Особливо намагалися захистити соняшники. їх іноді садили навіть до схід сонця або після його заходу, коли горобці сплять. Насіння клали у велике решето, щоб соняшники були великими, як решето, а щоб настрахати непроханих гостей, жінки одягали очіпок, хустку та свитку навиворіт. Деякі обрядові дії, елементи переодягання можна використати і під час роботи з дітьми. Це внесе ігровий настрій, пожвавить їх цікавість до роботи.

В народі існував і певний поділ між обов'язками чоловіків та жінок. Оранка, сівба, молотьба, косовиця були виключно чоловічими заняттями. На Поділлі існувало повір'я, що земля відчуває біль, якщо її оре жінка. Заборонялося і сіяти хліб, щоб земля не прогнівалася. Дехто навіть вважав, коли сіє чоловік, а жінка перейде поле, то земля прогнівається і не дасть врожаю.

Таким чином, важка фізична праця лежала виключно на чоловічих плечах. У сім'ях, де не було дорослих чоловіків, у вдів, сиріт, що залишилися без опіки, людей похилого віку, які не могли тримати плуга в руках, цю роботу виконували чоловіки-сусіди. Це було їх обов'язком честі. Така робота проводилася безкоштовно, лише за харчі: обід, вечерю або сніданок.

В роботі з дітьми теж варто дотримуватися встановлених віками порядків: важчу фізичну роботу доручати хлопчикам, традиційну жіночу — дівчаткам.

Виїжджаючи перший раз у поле, господар одягав нову сорочку або ту, в якій причащався в церкві; дружина кропила його свяченою водою. Перед виїздом, як правило, не снідали.

Переодягання в чисту сорочку, кроплення водою, сіянка натщесерце є проявами давніх прийомів очисної магії, які свідчать про велику повагу селян до хліба і праці.

На Поділлі селянин, виїхавши у поле, знімав головний убір, вклонявся ниві, розстеляв на ріллі скатерку, клав на неї круглу хлібину з грудочкою солі і починав сіяти. Висіваючи першу жменю, промовляв: «Вроди, Боже, на всякого долю, і на сліпого, і на кривого, і на бачущого, і на ледачого, і на крадячого і не залиши мене без хліба з моєю худобою» (або — «Роди, Боже, щоб було людям дать і продать»). Закінчивши роботу, господар забирав скатертину і разом з натрушеними зернами клав на віз. Удома їство давали тваринам, щоб добре росли (коли ж сівач був стороннім, то забирав хліб з собою). Місце, на якому лежала скатерка, засівали. Вважалося, якщо під час сівби хліб поклюють птахи, то на жнива будуть дощі, а з'їдять пси — буде неврожай. До посівного матеріалу додавали також зерна з обжинкового вінка або ж збіжжя, яким посівали хлопчики на Новий рік.

У розпалі весняної сівби не забували селяни і про озимину. її оглядали 6 травня на Георгія Побідоносця (Юрія): «...якщо на Юра сховається в житті куря або ворона — буде урожай, а якщо горобець — то лихоліття», «Коли ж дощ на Юра — буде хліб і в дурня». В цей день пекли калачі, фарбували яйця, обходили з ними посіви, після чого влаштовували, в полі трапезу. Іноді яйця закопували в землю, що повинно було, за народними віруваннями, підвищити родючість.

До весняного Миколи (22 травня) посівна в основному була завершена. Можна було відпочити, повеселитися, залишилось посіяти хіба що гречку. Пам'ятайте прислів'я «До Миколи не сій гречки, не стрижи овечки»...

Беручи участь у таких ритуалах, діти не лише забавлялися, але й вчилися, знайомилися з веденням господарства, черговістю робіт. Батьківську науку молодше покоління здебільшого осягало не у формі повчань з боку старших, а в спілкуванні на рівних під час спільної праці і відпочинку.

Отже, організація спостережень спрямовано передусім на розвиток інтересу і довільної уваги учнів. Одним із важливих завдань, що стоять перед вчителем – постановка перед дітьми посильних, чітких, послідовних і різноманітних методів, спрямованих на розширення та поглиблення знань, умінь і навичок учнів початкових класів. Тому в процесі навчання учнів початкових класів необхідно використовувати всі прийоми та методи вивчення матеріалу направлених на привиття любові до оточуючого навколишнього світу, бажання його зберігати та примножувати.


Старший викладач кафедри

дошкільної та початкової освіти Н. Тіхонова