Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Біологія

Вид материала

Документы

Содержание Характеристика структури навчальної програми Тема 1. Біологія – наука про життя Тема 2 Тема 3. Елементний склад біосистем Тема 4 Особливості організації навчання. 10 КЛАС (140 годин) РОЗДІЛ І Загальна характеристика живої природи (22 години) Називає: - об’єкт і завдання біології; - наукові поняття; - видатних вчених-біологів. Наводить приклади Описує: - методи біологічних досліджень: порівняльно-описовий, історичний, експериментальний, моделювання, моніторинг. Характери Оцінює: - соціальне і пізнавальне значення біології в сучасному суспільстві. Застосовує знання Тема 2. Системна організація живої природи (12 годин) Називає: - властивості біосистем; - рівні організації живої природи. Наводить приклади Спостерігає та описує Робить висновок РОДЗДІЛ ІІ Молекулярний рівень організації живої природи (44 години) Елементний склад біологічних систем. Наводить приклади Робить висновок Лабораторна робота № 1. Наводить приклади Лабораторна робота № 4 ... Полное содержание

Подобный материал:

• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Біологія. 7-11 класи. К.: Ірпінь:, 159.22kb.
• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Біологія. 7-11 класи. К.: Ірпінь:, 432.93kb.
• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Біологія. 7-11 класи. К.: Ірпінь:, 421.03kb.
• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Біологія. 7-11 класи. К.: Ірпінь:, 354.72kb.
• Програма для професійно-технічних навчальних закладів Пояснювальна записка, 387.23kb.
• 7-9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Біологія. 7-11 класи., 170.19kb.
• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Біологія. 7-11 класи. К.: Ірпінь:, 154.01kb.
• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Біологія. 7-11 класи. К.: Ірпінь:, 153.75kb.
• Навчальна програма поглибленого вивчення інформатики для учнів 8-12 класів загальноосвітніх, 206.93kb.
• Навчальна програма для учнів 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів, 310.47kb.

ПРОГРАМА


для загальноосвітніх навчальних закладів


Біологія


10–12 класи


Профільний рівень


Пояснювальна записка

Вступ. Програма призначена для вивчення біології на профільному рівні (природничо-математичний напрям) у класах біолого-хімічного, біолого-фізичного(медичного), біолого-географчного, біолого-технологічного та інших профілів.

Курс біології спрямований на формування в учнів системи наукових знань про закономірності живої природи та умінь, які забезпечують використання знань у практичній діяльності та повсякденному житті для збереження власного здоров’я, охорони навколишнього середовища, а також є необхідними й достатніми для продовження біологічної освіти у вищому навчальному закладі.

Метою навчання біології у 10-12 класах профільного рівня є забезпечення загальноосвітньої профільної підготовки учнів з біології на поглибленому рівні, створення умов для самореалізації особистості і розвиток її інтелектуальних здібностей, розвиток пізнавального інтересу, формування в учнів навичок науково-практичної та дослідницько-пошукової діяльності, умінь застосувати біологічні знання на практиці.

Реалізація мети досягається виконанням завдань:

• засвоєння учнями системи біологічних знань, що становлять основу сучасної наукової картини природи;
  
• ознайомлення з методами пізнання природи та взаємозв’язком між розвитком методів і теоретичних узагальнень біологічної науки;
  
• розвиток у старшокласників пізнавальних інтересів, інтелектуальних і творчих здібностей шляхом проведення експерименту, розв’язування біологічних задач, моделювання біологічних процесів;
  
• оволодіння вміннями самостійного пошуку та аналізу біологічної інформації;
  
• набуття компетентності у збереженні власного здоров’я та раціональному природокористуванні на основі використання біологічних знань і умінь у повсякденному житті;
  
• підготовка до діяльності в галузях медицини, біотехнології, охорони природи тощо.
  

Характеристика структури навчальної програми. Навчальна програма складається з 6 розділів, 17 тем і узагальнення курсу. У програмі реалізовано інтегрований підхід до формування змісту курсу, який розподіляється за роками навчання таким чином:

10 клас

Розділ І Загальна характеристика живої природи

Тема 1. Біологія – наука про життя

Тема 2. Системна організація живої природи

Розділ ІІ Молекулярний рівень організації живої природи

Тема 3. Елементний склад біосистем

Тема 4. Неорганічні речовини живих організмів

Тема 5. Біомолекулярний склад живого

Розділ ІІІ Клітинний рівень організації живої природи

Тема 6. Структура клітинного рівня: біомолекули та органели клітини

Тема 7. Основні процеси клітинного рівня

Тема 8. Самовідтворення клітини. Віруси

11 клас

Розділ ІV Організмений рівень організації живої природи.

Тема 9. Різноманітність організменого рівня організації живої природи.

Структура та саморегуляція організмів

Тема 10. Властивості організмів: розмноження та індивідуальний

розвиток, спадковість і мінливість організмів

Тема 11. Організм і середовище його існування

12 клас

Розділ V Різноманітність органічного світу та його історичний розвиток

Тема 12. Система органічного світу

Тема 13. Розвиток органічного світу

Тема 14. Біорізноманітність як інтегральна концепція сучасних природничих наук

Розділ VІ Надорганізмені рівні організації живої природи

Тема 15. Популяційно-видовий рівень організації живої природи

Тема 16. Екосистемний рівень організації живої природи

Тема 17. Біосферний рівень організації живої природи

Узагальнення курсу

У програмі відображено напрями сучасної біологічної науки: молекулярно-цитологічний, еволюційний, екологічний. Програма включає відомості про загальні біологічні закономірності, що проявляються на різних рівнях організації живої природи; методи наукового пізнання.

Основними ідеями, навколо яких генерується навчальний матеріал курсу, є принципи організації живого, загальні закономірності функціонування і розвитку живих систем, механізми взаємодії організмів з навколишнім середовищем.

Зміст курсу «Біологія» для 10-12 класів розкривається за розділами й темами, що характеризують властивості живої природи на різних рівнях організації життя. Відповідно до Державного стандарту базової і повної середньої освіти вивчаються рівні життя: молекулярний, клітинний, організмений, надоорганізмені рівні. Багатоманітність і закономірності функціонування живої природи розглядаються з позицій різних структурних рівнів організації живої матерії відповідно до концепції поліцентризму.

У 10 класі вивчення курсу розпочинається із розділу «Загальні властивості живої природи», в якому розглядається комплексний характер сучасної біологічної науки, її теоретичне та практичне значення, методи біологічних досліджень, внесок вчених у розвиток біології. Зміст розділу містить огляд організації природи як ієрархії біосистем різних рівнів організації життя.

У процесі вивчення другого розділу «Молекулярний рівень організації живої природи» планується формування знань про хімічний склад біосистем. Програмою передбачено засвоєння учнями знань статичної біохімії - уявлень про субстрат життя, а також дослідження зв’язку між будовою, властивостями та біологічними функціями органічних речовин.

Знання про основні сполуки живих систем набувають подальшого розвитку з позиції їх функціональної ролі в клітині. На цій основі у третьому розділі «Клітинний рівень організації живої природи» вивчається будови та функцій основних компонентів клітини – ядра, цитоплазми, органел. Розглядаються функціональні зв’язки органел, завдяки яким досягається цілісність клітини. Знання хімічної організації клітини, будови та функцій основних її компонентів виступають підґрунтям для вивчення клітинного метаболізму. Вивчення процесів матричного синтезу дає учням можливість зрозуміти взаємозв’язок матерії, енергії та генетичної інформації у біосистемах. Послідовність тем розділу покликана забезпечити формування знань про клітину як структурно-функціональну одиницю живої природи і біологічну систему.

Четвертий розділ «Організмений рівень життя» вивчається у 11 класі упродовж навчального року. Пояснюється це інформаційною насиченістю змісту розділу, оскільки відбувається формування знань старшокласників про різноманітність організмів, організм як біологічну систему і самостійний рівень організації життя. Послідовність вивчення тем у межах розділу відповідає сучасному системному підходу до характеристики життя, згідно з яким вивчається склад та структура живої системи будь-якого рівня, її основні властивості та їх матеріальні основи, а також внутрішні та зовнішні зв’язки системи. Ці аспекти стосовно організму розглядаються в окремих темах розділу, що підводить учнів до висновку: організм є самостійною біологічною системою, що перебуває у взаємозв’язках із умовами середовища та біосистемами різних рівнів.

Навчальний матеріал про основні закономірності успадкування ознак розкривається відповідно до історії розвитку генетики: закономірності спадковості, встановлені Г. Менделем, хромосомна теорія спадковості, молекулярна теорія гена. З метою висвітлення сучасного етапу розвитку генетики до змісту включено матеріал про програму «Геном людини», методи генної інженерії, клонування.

Вивчення надорганізмених систем припадає на 12 клас. Розкриття ознак життя на популяційно-видовому, екосистемному та біосферному рівнях покликане сформувати в учнів цілісний образ живої природи. Цій меті підпорядковано включення до розділу «Різноманітність органічного світу та його історичний розвиток» основ систематики та еволюційних закономірностей. Увагу приділено питанню біорізноманітності як сучасній інтегральній концепції, знання якої необхідні для забезпечення сталого розвитку біосфери і людської цивілізації.

Практичне значення біологічних знань і перспективи розвитку біологічної науки представлено в «Узагальненні курсу».

Особливості організації навчання. На профільному рівні збільшується обсяг понятійного апарату і глибина засвоєння понять, зростає перелік вмінь та їх складність, а також здійснюється формування необхідної для майбутнього біолога культури оформлення і проведення біологічних досліджень. Освітні потреби учнів, які обрали біологічний профіль навчання, зумовлюють необхідність забезпечення їх підготовки до наступної професійної освіти чи професійної діяльності.

Посилено увагу до організації самостійної пізнавальної діяльності під час проведення лабораторних і практичних робіт, дослідницьких завдань. Наведено перелік демонстрацій, які можуть проводитися з використанням різних засобів навчання з урахуванням матеріальної бази навчального закладу. Демонстрації покликані сформувати образні уявлення про об’єкти вивчення. Наочною демонстрацією матеріалу, що вивчається, виступають екскурсії, тематика яких також представлена у темах програми.

Особливістю курсу є посилення міжпредметних зв’язків з хімією, що реалізуються під час розкриття змісту суміжних понять біології та хімії, визначна роль відводиться експериментальній роботі учнів. Передбачений програмою хімічний експеримент служить ефективним засобом взаємного розвитку таких понять: органічні речовини, хімічна реакція та хімічний зв’язок, типи реакцій, біополімери тощо. Відібрані досліди стосуються визначення якісного складу біологічних об’єктів, з’ясування властивостей хімічних складових біосистем тощо.

Практичну частину програми становлять лабораторні і практичні роботи, які характеризуються фронтальним характером: всі учні класу виконують однотипний експеримент і використовують однакове обладнання. Ступінь матеріально-технічного забезпечення навчально-виховного процесу з біології визначає форму організації навчальної діяльності учнів на практичних заняттях – фронтальну, індивідуальну чи групову.

З метою посилення діяльнісного та практико-орієнтованого підходів до навчання біології у профільних класах програмою передбачено проведення біологічних досліджень, перелік яких вміщено до «Лабораторного практикуму» та «Польового практикуму». Цільовим призначення практикумів є повторення, поглиблення, розширення і узагальнення знань, отриманих учнями в процесі вивчення теми чи розділу, розвиток і вдосконалення умінь та навичок у процесі самостійного вирішення учнями задач, пов’язаних з експериментом.

Тематика досліджень практикумів є орієнтовною, тож вчитель на власний розсуд з урахуванням матеріально-технічних можливостей визначає теми занять. Для їх проведення можуть бути використані резервні години. Виконання завдань практикумів базується на здійсненні учнями певних видів практичної та інтелектуальної діяльності (проведення реального та уявного експерименту, порівняння, розпізнавання, визначення належності, моделювання, проведення спостережень, виконання дослідів тощо) і підлягає оцінюванню.

Проведення польових практикумів у часі узгоджене з сезонними змінами в регіонах нашої держави, тому цілком можливим є здійснення передбачених практикумами фенологічних спостережень, екологічних досліджень тощо.

У програмі до кожної теми визначено тему узагальнюючого заняття, яка може бути змінена чи доповнена на розсуд вчителя.

Методично вивчення курсу підпорядковано принципу вибору учнем індивідуальної освітньої траєкторії. А тому при проведенні занять перевага надається різним видам самостійної роботи учнів: проведенню короткотривалих практичних досліджень та уявного експерименту, обговоренню їх результатів у ході дискусії в групах, презентації завдань, виконаних індивідуально чи в малих групах.

При оцінюванні результатів навчальної діяльності учнів з біології враховується рівень засвоєння теоретичних знань, рівень сформованості практичних умінь і досвід творчої діяльності.

10 КЛАС (140 годин)

(140 годин, 4 години на тиждень, з них 16 годин – резервний час)

Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
РОЗДІЛ І Загальна характеристика живої природи (22 години)
Тема 1. Біологія – наука про життя (10 годин) Біологія як наука: об’єкт вивчення, завдання, історія становлення і розвитку, наукові поняття (науковий факт, гіпотеза, закономірність, закон, теорія). Основні методи біологічних досліджень. Експериментальні методи хімії у біологічних дослідженнях. Система і класифікація біологічних наук. Зв'язок біології з іншими науками. Видатні вчені-біологи України та світу, та їх внесок у розвиток біологічної науки. Історичний нарис розвитку біології. Напрями сучасних біологічних досліджень. Ресурсна, пізнавальна та естетична цінність живої природи Біологія як засіб вивчення живої природи і впливу на неї. Узагальнення. Значення біології для формування сучасної природничонаукової картини світу	Учень (учениця): Називає: - об’єкт і завдання біології; - наукові поняття; - видатних вчених-біологів. Наводить приклади: - біологічних наук та їх досягнень; - взаємодії методів досліджень в біології та хімії; - використання результатів біологічних досліджень у медицині, сільському господарстві, різних галузях промисловості. Описує: - методи біологічних досліджень: порівняльно-описовий, історичний, експериментальний, моделювання, моніторинг. Характеризує: - основні етапи розвитку біології; - тенденції і напрями розвитку сучасної біологічної науки; - різні аспекти цінності живої природи. Аналізує: - можливості різних методів біологічних досліджень у природних умовах; - можливості різних методів біологічних досліджень у лабораторних умовах. Обґрунтовує: - біологія – теоретична основа галузей науки і виробництва. Оцінює: - соціальне і пізнавальне значення біології в сучасному суспільстві. Застосовує знання для використання методів біологічних досліджень і доказу пізнаванності живої природи.
Демонстрації Прилади та пристрої, що використовуються у біологічних дослідженнях; портрети вчених. Екскурсія до наукової лабораторії для ознайомлення з приладами, що використовуються у біологічних дослідженнях.
Практична робота № 1. Планування біологічних досліджень. Практична робота № 2. Використання порівняльно-описового методу у вивченні різноманітності інфузорій та їх руху.
Тема 2. Системна організація живої природи (12 годин) Жива природа як багаторівнева система. Рівні організації живої природи, їх розміри, час існування, складові частини та зв’язки між ними. Поняття життя та структурно-функціональний підхід до сучасного розкриття його сутності. Ознаки життя: самооновлення, самовідтворення, саморегуляція. Біологічна система. Основні властивості біосистем: ієрархічність структурної організації, цілісність, відкритість, здатність до саморегуляції, розвитку, адаптації і самовідтворення. Основні біосистеми: клітина, організм, популяція, вид, екосистема, біогеоценоз, біосфера. Узагальнення. Різноманітність і особливості біосистем.	Учень (учениця): Називає: - властивості біосистем; - рівні організації живої природи. Наводить приклади: біосистем; - проявів ознак життя на різних рівнях організації живої природи. Формулює: - означення понять система, біосистема, рівень організації живої природи. Спостерігає та описує: - окремі властивості біосистем. Характеризує: - загальні ознаки живих систем; - ознаки життя; - рівні організації живої природи; - структурно-функціональний підхід до розкриття сутності життя; - властивості та функції біосистем різних рівнів життя. Порівнює: - біосистеми різних рівнів організації життя. Обґрунтовує: - особливість біологічних об’єктів як ієрархічних систем. Робить висновок, що біосистема кожного рівня організації живого – структурна одиниця живої природи.
Демонстрації таблиць, слайдів, відеоматеріалів, які ілюструють рівнів організації живої природи і різноманітність біосистем.
Практична робота № 3. Вивчення біосистем різного рівня організації (за таблицями, схемами, фотографіями, CD). Практична робота № 4. Моделювання окремих ознак біосистем (ріст, рух, відтворення). Практична робота № 5. Складання схем структурної організації біосистем різного рівня.
РОДЗДІЛ ІІ Молекулярний рівень організації живої природи (44 години)
Тема 3. Елементний склад біологічних систем (8 годин) Методи вивчення життя на молекулярному рівні. Основні напрями біохімічних досліджень. Роль молекулярної біології у пізнанні життя на молекулярному рівні. Елементний склад біологічних систем. Поняття біогенні елементи. Закономірності розташування елементів у періодичній системі Д.І.Мендєлєєва та їх поширення у живій природі. Елементи-органогени. Макро-, мікро- та ультрамікроелементи. Потреби біосистем у хімічних елементах. Концентрування елементів. Ендемічні захворювання. Узагальнення. Єдність елементного складу різних біосистем.	Учень (учениця): Називає: - основні неорганічні йони живих систем; - методи вивчення життя на молекулярному рівні. Наводить приклади: - біогенних елементів; -макро-, мікро- та ультрамікроелементів; - ендемічних захворювань та їх причин. Описує: - особливості концентрування елементів у біосистемах; Пояснює: - значення різних хімічних елементів для біосистем. Встановлює: - залежність між біологічним значенням елементів та їх положенням у періодичній системі хімічних елементів. Обґрунтовує: єдність живої і неживої природи на основі аналізу їх елементного складу. Робить висновок про єдність елементного складу різних біосистем.
Демонстрації моделей будови атомів мікроелементів, зразків рослин з ознаками калійного голодування, таблиці «Ознаки фосфорного голодування рослин», відеоматеріалів про концентрування хімічних елементів біосистемами.
Лабораторна робота № 1. Виявлення катіонів Са2+ і Мg2+ у кістковій тканині.
Тема 4. Неорганічні речовини живих організмів (16 годин) Різноманітність неорганічних сполук у складі живої природи: основні класи неорганічних сполук та їх представники. Значення кисню, озону, вуглекислого газу, гідроген пероксиду, сірководню, амоніаку для живих організмів. Біологічні функції оксидів, основ, кислот. Поняття про гідрофільні, гідрофобні та амфіфільні сполуки. Електроліти живих систем та їх біологічне значення. Значення води і неорганічних солей для живих систем. Фізико-хімічна характеристика води як універсального розчинника в біосистемах. Структурна обумовленість біологічних функцій води. Розчини у живих системах: розчини електролітів, буферні розчини, їх властивості та біологічне значення. Водний баланс в живому організмі. Неорганічні йони та явище йонної асиметрії живого. Баланс неорганічних речовин у біосистемах.	Учень (учениця): Наводить приклади: - представників класів неорганічних сполук, що входять до складу біосистем; -гідрофільних, гідрофобних, амфіфільних сполук живих систем; - електролітів в організмі людини. Описує: значення води для біосистем різного рівня організації життя; біологічні функції окремих представників класів неорганічних сполук; явище йонної асиметрії живого. Характеризує: - біологічні функції речовин, що належать до різних класів неорганічних сполук; - електролітний склад крові; - значення балансу неорганічних речовин у біосистемах. Обґрунтовує: - залежність біологічних функцій води від структури молекул та фізико-хімічних властивостей.
Демонстрація таблиць і відеоматеріалів «Симптоми нітратно-нітритних отруєнь», «Способи зниження вмісту нітратів у продуктах харчування»
Лабораторна робота № 2. Виявлення сірководню у протухлому яйці. Лабораторна робота № 3. Якісні реакції на нітрати і нітрити. Лабораторна робота № 4. Визначення карбонат-йону СО32- у шкаралупі яйця. Лабораторна робота № 5. Визначення якості води методами хімічного 5аналізу. Лабораторна робота № 6. Визначення вмісту нітратів у продуктах харчування експрес-методом.
Тема 5. Біомолекулярний склад живого (20 годин) Біомолекули: елементний склад, причини різноманітності, характеристика властивих хімічних зв’язків. Просторова структура біополімерів. Молекулярні ансамблі. Білки – структурна основа біосистем. Види хімічних зв’язків у білках. Роботи А.Я. Данилевського, Е. Фішера, Ф. Сенгера, Л. Полінга. Амінокислотний склад білків. Будова та хімічні властивості амінокислот. Класифікація амінокислот. Рівні структурної організації білкової молекули. Чинники підтримання та зміни конформації білка. Фізико-хімічні властивості білків. Пептиди: механізм утворення та фізіологічне значення. Штучний синтез пептидів. Класифікація білків. Загальна характеристика функцій білків у живих системах. Інтерферон і антитіла як ендогенні захисні білки організму людини. Ферменти. Класифікація ферментів та її принципи. Структурно-функціональна організація ферментів. Властивості ферментів. Механізм дії ферментів. Інгібітори ферментів. Використання ферментів. Досягнення у вивченні та синтезі білків. Вуглеводи. Загальна характеристика та класифікація вуглеводів. Моносахариди: номенклатура, оптична ізомерія, фізичні та хімічні властивості. Представники моносахаридів та їх біологічні функції. Дисахариди. Значення у живих системах. Полісахариди. Структура молекул, властивості, найважливіші представники. Гідроліз і біологічні функції полісахаридів. Ліпіди. Загальна характеристика ліпідів: склад та структура молекул, фізичні та хімічні властивості. Різноманітність ліпідів: жири, воски, стероїди, фосфоліпіди, гліколіпіди та особливості будови їх молекул. Тверді жири та олії. Методи вивчення складу жирів. Біологічні функції холестерину. Нуклеїнові кислоти. Історія і методи вивчення нуклеїнових кислот. Нуклеотидний склад ДНК та РНК. Функції ДНК та РНК. Структурні особливості молекули АТФ. Поняття про макроергічні хімічні зв’язки. Біологічно активні речовини, їх вміст у живих організмах і значення для життєдіяльності. Алкалоїди, коферменти, їх біологічне значення. Основні групи вітамінів, їх представники, біологічне значення. Біокоординаційні сполуки: хлорофіл, гемоглобін, вітамін В12. Штучний синтез біополімерів: проблеми та значення. Основні напрями біохімічних досліджень в Україні. Основні напрями розвитку молекулярної біології. Узагальнення Подібність біомолекулярного складу живих систем як доказ спорідненості живого	Учень (учениця): Називає: - методи дослідження структури та властивостей біомолекул; незамінні амінокислоти; типи хімічних зв’язків у структурі білкової молекули; методи вивчення нуклеїнових кислот: рентгеноструктурний аналіз, електронна мікроскопія; основні напрями біохімічних досліджень в Україні; основні напрями розвитку молекулярної біології. Наводить приклади: - представників різних груп ліпідів, вуглеводів, білків; - замінних і незамінних амінокислот; - використання ферментів; - травних і дихальних ферментів; - алкалоїдів, коферментів, вітамінів. Спостерігає: - хімічні властивості біомолекул; денатурацію білків; дію ферментів. Розпізнає: - класи біологічно важливих органічних сполук за структурними формулами окремих представників. Описує: - досягнення у вивченні та синтезі білків; - утворення комплексів біомолекул; - галузі використання ферментів; - різноманітність ліпідів; значення низькомолекулярних сполук живих систем. Характеризує: - структурні особливості біополімерів; - функціональне значення біомолекул; - рівні організації білкової молекули; - макроергічні зв’язки в АТФ; - вітаміни як компоненти ферментів; - склад і структуру хлорофілу, гемоглобіну, вітаміну В12 як біокоординаційних сполук. Пояснює: - причини розчинності представників органічних речовин у воді; - утворення пептидного зв’язку; - причини багатоманітності біомолекул; - залежність харчової цінності білка від його амінокислотного складу; - механізм ферментативного каталізу; - зв’язок між функціями ферментів і наявністю вітамінів; - механізм утворення біополімерів; - причини складності і різноманітності біомолекулярного складу живого; - значення холестерину для організму людини; - принципи акумуляції енергії в АТФ; - дозрівання білків, нуклеїнових кислот. Порівнює: амінокислотний склад білків; функціональні можливості білків за різної просторової структури; біополімери, що належать до різних класів органічних речовин; склад нуклеїнових кислот. Класифікує: - представників різних класів органічних речовин за біологічними функціями. Аналізує: - обумовленість функціонального значення біомолекул їх просторовою структурою; - будову молекули ДНК як носія спадкової інформації; - значення біологічно активних речовин. Встановлює: - належність сполук до групи біомолекул за структурною формулою. Обґрунтовує: - зв’язок структурних особливостей біополімерів з фізико-хімічними властивостями й біологічними функціями; - роль нуклеїнових кислот у живих системах; - значення штучного синтезу біомолекул і проблеми його здійснення Робить висновок : - про залежність функцій біомолекул від їх будови та фізико-хімічних властивостей; - про біомолекулярну універсальність живого; - значення природних і штучних біополімерів у живій природі. Застосовує знання для розв’язання задач з молекулярної біології. Дотримується правил: під час виконання роботи в кабінеті (лабораторії).
Демонстрації Моделі конформацій білкової молекули та молекул нуклеїнових кислот. Хімічні властивості амінокислот (дія розчинів амінокислот на індикатори, взаємодія аміноетанової кислоти з формальдегідом і нітратною кислотою, утворення солей). Екскурсія до біохімічної лабораторії та лабораторії сертифікації якості харчових продуктів, у Інститут біохімії; Інститут молекулярної біології
Лабораторна робота № 7. Дія солей важких металів на білки. Лабораторна робота № 8. Роль ферментів у біохімічних реакціях. Лабораторна робота № 9. Аналітичне визначення і дослідження білків, ліпідів, вуглеводів. Лабораторна робота № 10. Реакції осадження білків: осадження білків при нагріванні, концентрованими неорганічними кислотами, органічними розчинниками, алкалоїдними речовинами. Практична робота № 6 . Моделювання просторової структури біомолекул. Практична робота № 7. Вивчення білкової природи ферментів. Властивості ферментів (вплив температури, рН, активаторів та інгібіторів на активність амілази слини). Практична робота № 8. Розв’язування задач і вправ з молекулярної біології
ЛАБОРАТОРНИЙ ПРАКТИКУМ № 1 Якісні реакції об’єктів живої природи та біологічних рідин на вміст макро- і мікроелементів. Оцінка біоактивності хімічних елементів (за довідниками). Виявлення симптомів дефіциту абу надлишку хімічних елементів у рослинних організмах. Розрахунки приблизного вмісту макроелементів у власному організмі. Написання рівнянь дисоціації електролітів живих систем. Кислотний гідроліз білків і кольорові реакції амінокислот, пептидів, білків (біуретова, ксантопротеїнова, Фоля). Виділення лецитину з яєчного жовтка та його гідроліз. Якісні реакції на вітамін С. Вивчення властивостей ліпідів.
Розділ ІІІ Клітинний рівень організації живої природи (58 годин)
Тема 6. Структура клітинного рівня: біомолекули та органели клітини (20 годин). Нарис історії вивчення клітини. Клітинна теорія: засновники, основні положення. Значення клітинної теорії для розвитку біології Методи вивчення життя на клітинному рівні. Основні етапи з історії світлової мікроскопії та електронно–мікроскопічних досліджень. Науки, що вивчають життя на клітинному рівні. Загальний план будови клітин живих організмів. Структурні компоненти клітини: цитоплазма, ядро, поверхневий апарат. Клітини прокаріот та еукаріот: особливості й відмінності їх будови. Рослинна і тваринна клітини: порівняльна характеристика будови. Цитоплазма та її компоненти: цитозоль, органели, включення. Цитозоль: хімічний склад та функції. Мембранні органели. Система одномембранних органел. Особливості будови одномембранних органел: ендоплазматичної сітки, апарату Гольджі, лізосом. Двомембранні органели. Будова і функції мітохондрій. Основні групи пластид, їх склад і функції. Автономність двомембранних органел. Немембранні органели: характеристика складу і структури. Рибосоми. Цитоскелет. Клітинний центр. Спеціальні органели: міофібрили, тонофібрили, війки і джгутики (загальна характеристика). Включення, їх хімічний склад і значення для клітини. Ядро: склад та будова. Біомолекулярний склад каріоплазми, хроматину. Генетична і метаболічна функції ядра. Хромосоми: склад, будова, форма, кількість. Аутосоми та статеві хромосоми. Диплоїдний та гаплоїдний набір хромосом. Гомологічні та негомологічні хромосоми. Поверхневий апарат клітини, його структура і функції. Молекулярний склад і структура мембран. Роль мембрани у клітині. Проникність мембран. Дифузія, осмос. Транспорт речовин крізь мембрани. Молекули-переносники. Клітинна стінка рослин: особливості хімічного складу, лігніфікація. Узагальнення. Клітина як дискретна система.	Учень (учениця): Називає: - науки, що вивчають клітинний рівень організації життя; - методи цитологічних досліджень; - основні речовини у складі цитозолю; - компоненти ядра клітини. Формулює: - основні положення клітинної теорії. Описує: - історію вивчення та способи виявлення органел; - клітини рослин і тварин (під мікроскопом); - транспорт речовин крізь мембрани; - мембранну систему клітини; - будову одномембранних органел, - структуру двомембранних органел; - немембранні органели. - хімічний склад включень у рослинній та тваринній клітині; - склад і структуру мембран рослинної і тваринної клітини. Характеризує: - внесок учених у вивчення клітини; - можливості методів мікроскопії, центрифугування і культури клітин і тканин у дослідженні клітини; - роль біомолекул в утворенні клітинних структур; - хімічний склад та функціональне значення цитозолю та цитоскелету; - будову та функції частин клітини і органел; - функції ядра; - хромосоми як носії спадкової інформації; - роль АТФ у транспорті йонів через мембрану; - молекули-переносники, пасивний і активний транспорт. Розпізнає: - клітини прокаріот та еукаріот на схемах, мікропрепаратах; - органели на електронно-мікроскопічних фотографіях; - віруси та бактеріофаги на малюнках і схемах. Пояснює: - значення клітинної теорії; -особливості структури одномембранних органел; -особливості структури двомембранних органел; - роль немембранних органел в утворенні цитоскелету; - вибіркову проникність мембрани; - просторову структуру молекул-переносників. Порівнює: - пасивний і активний транспорт речовин через мембрану; -структурно-функціональну організацію рослинної та тваринної клітини; - прокаріотичну та еукаріотичну клітини; - аутосоми і статеві хромосоми. Обґрунтовує: - функціональне значення біомолекул в організації клітинних структур; - об’єднання одномембранних органел у єдину систему; Застосовує знання для виготовлення мікропрепаратів клітин та проведення спостережень. Робить висновок: подібність у будові клітин є свідченням єдності органічного світу
Демонстрації мікропрепарати, динамічний посібник «Будова клітини»; таблиці і моделі, що ілюструють будову клітин: прокаріотичної, еукаріотичної, рослинної, тваринної, органел, будову ядра, хромосом.
Лабораторна робота № 11. Рух цитоплазми. Явище плазмолізу і деплазмолізу в рослинній клітині. Лабораторна робота №12. Живі та мертві клітини. Явище дезорганізації. Лабораторна робота № 13. Виготовлення і опис мікропрепаратів клітин рослин. Лабораторна робота № 14. Вивчення клітин дріжджів під мікроскопом. Практична робота № 9. Вивчення клітин рослин і тварин під мікроскопом. Практична робота № 10. Вивчення хромосом на фіксованих мікропрепаратах.
Тема 7. Основні процеси клітинного рівня (24 години) Метаболізм – основа життєдіяльності клітини. Основні метаболічні процеси клітини та методи їх вивчення. Гідроліз та окисно-відновні реакції у біохімічних процесах. Хімічні основи клітинного метаболізму. Джерела енергії для клітини. Процеси біосинтезу в живій клітині. Спадкова інформація та генетичний код. Ген – спадковий чинник живої природи. Генетичний код та його властивості. Матричне відтворення ДНК, РНК, білків. Біосинтез білка: умови і основні етапи. Транскрипція інформації на мРНК. Генетичний код. Трансляція інформації на рибосомах. Біосинтез вуглеводів і ліпідів: основні реакції та умови здійснення. Енергетичний обмін в клітині. Біологічне окислення – основа енергетичного обміну. Етапи енергетичного обміну. Анаеробне окиснення: хімічні основи та біологічне значення гліколізу і бродіння. Аеробне окиснення: основні реакції, умови перебігу, локалізація в клітині. Фотосинтез, його роль у природі. Історія вивчення фотосинтезу. Роботи К.Тімірязєва. Фотосинтетичні пігменти. Хроматографічний метод і метод мічених атомів у дослідженні фотосинтезу. π- зв’язки в молекулі хлорофілу та їх значення. Поняття про фотосистеми. Основні реакції світлової та темнової фаз фотосинтезу. Фотоліз води. Синтез АТФ у процесі фотосинтезу. Продуктивність фотосинтезу. Чинники, що впливають на фотосинтез. Хемосинтез. Внесок С.М.Виноградова у вивчення хемосинтетичних бактерій. Внутрішньоклітинна регуляція метаболізму. Роль ферментів у регуляції метаболічних процесів. Антибіотики та їх вплив на метаболічні процеси (на прикладі стрептоміцину, тетрацикліну, пеніциліну). Регуляція по схемі «синтез-розклад-ресинтез». Полісоми. Утилізація білків у клітині. Лізосоми. Гомеостаз та механізми його підтримання у клітині. Особливості процесів життєдіяльності прокаріот. Практичне значення знань про метаболічні процеси. Узагальнення. Клітина – цілісна саморегульована система	Учень (учениця): Називає: основні метаболічні процеси в клітині та методи їх вивчення; етапи трансляції; джерела енергії для клітини; фотосинтетичні пігменти; види внутрішньоклітинної регуляції метаболізму. Описує: - кодування структури білка в молекулі ДНК; - функції стоп-кодонів; - окисно-відновні реакції метаболізму за участю ферментів; - енергетичні перетворення під час фотосинтезу; - механізми дії різних чинників на біохімічні перетворення; - основні реакції, що становлять основу бімолекулярних процесів у клітині. Формулює: - означення понять матричний синтез, реплікація, транскрипція, трансляція, гомеостаз; - правила переведення послідовності нуклеотидів ДНК в амінокислоти білка. Характеризує: - внесок вчених у вивчення процесів клітинного рівня; - властивості генетичного коду; - сутність процесів біосинтезу; - основні процеси метаболізму білків, ліпідів, вуглеводів; - ліпіди як аеробне джерело енергії; - етапи енергетичного обміну; - стадії фотосинтезу; - фотосинтез як окисно-відновний процес; - біокаталіз; - механізми внутрішньоклітинної регуляції метаболізму; - енергетичні можливості вуглеводів, ліпідів, білків. Пояснює: - залежність між інтенсивністю метаболізму і функціональною активністю клітини; - матричний принцип процесів біосинтезу; - закономірності біокаталітичних процесів; - значення знань про метаболічні процеси; - причини та наслідки білкового голодування; - вплив алкоголю та наркотичних речовин на метаболізм; - механізм впливу антибіотиків на метаболічні процеси в клітині. Порівнює: - обмін речовин у рослинній і тваринній клітинах; - пластичний і енергетичний обмін; - енергетичний обмін у клітинах аеробних і анаеробних організмів; - фотосинтез і хемосинтез. Обґрунтовує: - умови перебігу біохімічних реакцій; - зв'язки між структурами клітини (морфологічні та функціональні зв’язки); - механізми стійкості клітини як біосистеми. Оцінює: - ефективність перетворення енергії у процесах аеробного та анаеробного дихання. Висловлює судження: - про матричні реакції як основу передачі спадкової інформації в клітині; - про реакції розщеплення в живій клітині як джерело енергії. Застосовує знання для характеристики фотосинтезу, гліколізу і дихання як окисно-відновних процесів.
Демонстрації таблиць, схем і моделей, що ілюструють процеси біосинтезу білку, фотосинтезу, схем «Обмін речовин і енергії в клітині», «Пластичний обмін в клітині», «Енергетичний обмін в клітині та його етапи», дослідів, що ілюструють процес фотосинтезу.
Практична робота № 11. Моделювання процесів фотосинтезу і біосинтезу білка. Практична робота № 12. Порівняння процесів фотосинтезу і хемосинтезу.
Тема 8. Самовідтворення клітини. Віруси (14 годин) Репродукція клітин. Соматичні і статеві клітини. Життєвий цикл клітин. Каріотип. Загальна характеристика поділу клітин. Типи клітинної репродукції. Структура клітинного циклу. Інтерфаза. Мітоз. Фази мітозу, їх тривалість і біологічне значення. Ендомітоз, амітоз. Регуляція і чинники мітотичної активності. Мейотичний поділ та його значення в процесах гаметогенезу у тварин та спорогенезу у вищих рослин. Мейоз. Фази мейозу. Кросинговер. Неклітинні форми життя. Віруси. Місце вірусів у системі органічного світу. Пріони. Вірусні білки. Шляхи проникнення вірусів у клітину. Вірулентні віруси, їх будова, особливості функціонування. Вірусні захворювання людини, рослин і тварин. ВІЛ-інфекція/СНІД, профілактика і лікування. Заходи профілактики поширення вірусних захворювань. Узагальнення. Клітинний цикл як основа неперервності життя.	Учень (учениця): Наводить приклади: - хвороб людини, що викликають пріони та віруси. Розпізнає: - клітини на різних стадіях життєвого циклу. Описує: - будову профазної хромосоми; - гаметогенез і спорогенез; - структуру вірусу, пріону. Характеризує: - стадії клітинного циклу; - значення редуплікації хромосом; - значення спіралізації та деспіралізації хромосом; - біологічне значення різних типів репродукції клітин; - віруси як автономні генетичні структури. Пояснює: - фази та біологічне значення мейозу; - біологічне значення різних типів поділу клітини; - залежність мітотичної активності від фізичних навантажень; - значення кросинговеру; - особливості організації соматичних і статевих клітин та їх біологічне значення. Порівнює: мітоз і мейоз. Аналізує: причини подібності механізмів саморегуляції в клітинах прокаріот та еукаріот. Обґрунтовує: - біологічну роль різних форм клітинної репродукції; - визначення вірусів як перехідної форми між живою та неживою природою; - заходи профілактики вірусних захворювань і ВІЛ-інфекції. Застосовує знання для здійснення профілактики вірусних і бактеріальних захворювань.
Демонстрації електронні фотографії та схеми будови вірусів, таблиці, слайди і схеми, що ілюструють будову клітин прокаріотів та еукаріотів, фази мітозу і мейозу.
Практична робота № 13. Вивчення фаз мітозу в клітинах корінців цибулі (фіксовані мікропрепарати). Практична робота № 14. Складання аплікаційних схем мітозу і мейозу.
ЛАБОРАТОРНИЙ ПРАКТИКУМ № 2. Вивчення зміни проникності цитоплазми при пошкодженні цілісності клітини. Вивчення потреб рослини у хлорофілі. Дослідження продуктів фотосинтезу. Вимірювання швидкості фотосинтезу. Дослідження умов, необхідних для перебігу фотосинтезу.