Книга пропонується увазі суддів, адвокатів, юристів, що працюють на підприємствах, в організаціях, установах, інших осіб, які цікавляться проблемами застосування цивільного права України

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 79

НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ ТА КОМЕНТАРІ

Серія виходить з 1999 року

АКАДЕМІЯ СУДЦІВ УКРАЇНИ

А, Г. ЯРЕМА, Б. Я. КАРАБАНЬ, Б. Б, КРИВЕНКО, Б. Г. РОТАНЬ

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР до

ЦИВІЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

_{УКРАЇНИ}

Право інтелектуальної власності

• Зобов'язальне право

Київ

«А.СХ»

Севастополь

Інститут юридичних досліджень 2004

ББК 67.9(4УКР)304 Н34

Стаття 418

Рекомендовано до друку

Вченою радою Академії суддів України

(Протокол №3 від 29.06.04)

Ярема А. Г. та ін-

Н34 Науково-практичний коментар до цивільного зако-

нодавства України: [В 4 т.] / А. Г. Ярема, В. Я. Кара-бань, В. В. Кривенко, В. Г. Ротань. — Т. 2. — К.: А.С.К.; Севастополь: Ін-т юрид. дослідж., 2004. — 864 с. (Нормат. док. та комент.)

ISBN 966-95773-4-9 ISBN 966-95773-7-3 ISBN 966-539-459-2

У другому томі цього видання наводиться коментар до законодавства України про інтелектуальну власність та до загальних положень зобов'язального права. Структура тому відповідає структурі Книги четвертої та розділів І і II Книги п'ятої (Зобов'язальне право) Цивільного кодексу України. В томі містяться посилання на 395 чинних нормативно-правових актів. Коментар дається на підставі судової практики, що склалася як до введення в дію Цивільного кодексу 2003 p.. так і після цього.

Книга пропонується увазі суддів, адвокатів, юристів, що працюють на підприємствах, в організаціях, установах, інших осіб, які цікавляться проблемами застосування цивільного права України.

ББК 67.9(4УКР)304

Керівник авторського колективу і відповідальний редактор доктор юридичних наук, професор В, Г_а Ротань

ISBN 966-95773-4-9 ISBN 966-95773-7-3 ISBN 966-539-459-2

Є> А. Г. Ярема, В. Я. Карабань,

В. В. Кривенко, В. Г. Ротань, 2004 © Інститут юридичних досліджень, 2004 © «А.С.К.», 2004

КНИГА ЧЕТВЕРТА ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Глава 35

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Стаття 418 о Поняття права інтелектуальної власності

1. Право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

2» Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права штелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

3. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

1. В новому Цивільному кодексі положення про інтелектуальну власність розміщені услід за нормами, що присвячені речовому праву, перш за все — праву власності. Такі структурні зміни треба визнати виправданими. Вони дали змогу зосередити найбільш загальні положення про інтелектуальну власність та положення щодо абсолютних правовідносин з приводу результатів творчої діяльності в Книзі четвертій Цивільного кодексу, а положення, що стосуються зобов'язань, предметом яких є створення об'єктів інтелектуальної власності та передання прав на них, — у ст.

1107-1114 ЦК. Останнє (розміщення у Книзі п'ятій Цивільного кодексу, присвяченій зобов'язанням, положень щодо зобов'язань з приводу створення об'єктів інтелектуальної власності та передання прав на них) призвело до поширення на такі зобов'язання загальних положень про зобов'язання (структура Цивільного кодексу 1963 р. дозволяла застосовувати до зобов'язань, предметом яких були об'єкти інтелектуальної власності, загальні положення про зобов'язання лише за аналогією).

Стаття, що коментується, досить широко визначаєправо інтелектуальної власності з метою охопити не тількирезультати інтелектуальної, творчої діяльності як об'єктиінтелектуальної власності, а й інші об'єкти, зокрема, комерційне (фірмове) найменування, географічне зазначення, комерційну таємницю.
До змісту права інтелектуальної власності, що розглядається як суб'єктивне, належать майнові та немайнові права,що визначаються Цивільним кодексом (зокрема, ст. 423 та424) та законами. Ці права носять абсолютний характер,тобто праву інтелектуальної власності, що належить суб'єкту, протистоїть обов'язок будь-якої іншої особи не порушувати це право та правомочності, що входять до йогоскладу. Разом з тим, при порушенні права інтелектуальноївласності виникають відносні правовідносини, на які поширюються норми інституту права інтелектуальної власності, а в частині, яка не врегульована цим інститутом, —нормами інститутів відшкодування шкоди, безпідставногонабуття або збереження майна тощо.
Підгалузь цивільного права — право інтелектуальноївласності — передбачає значно більш широкі права іншихосіб на об'єкт чужого права інтелектуальної власності, ніжречове право. В зв'язку з цим норми підгалузі права інтелектуальної власності регулюють відносини щодо прававикористання об'єктів інтелектуальної власності іншимиособами.
Наявність у суб'єкта права інтелектуальної власностіє підставою щодо відчуження або укладення цим суб'єктомдоговорів з іншими особами про використання відповідного об'єкта. При цьому виникають зобов'язання, що регу-

Стаття 418

люються нормами зобов'язального права. Але і Книга четверта Цивільного кодексу, і закони, що присвячені охороні прав на окремі види об'єктів інтелектуальної власності, формулюють деякі спеціальні правила щодо договорів, які укладаються з приводу цих об'єктів, та зобов'язань, що виникають на підставі таких договорів.

Як і будь-яке суб'єктивне право, право інтелектуальної власності захищається від протиправних посягань. Тількизаконом можуть бути встановлені підстави та порядок позбавлення чи обмеження цього права. Підзаконними актамиці питання вирішуватись не можуть.
Право інтелектуальної власності, що розглядається яксистема правових норм, повинне бути кваліфіковане як підгалузь цивільного права, що включає до себе три інститути— інститут загальної частини, інститут авторського правата суміжних прав, інститут промислової власності. Інститутавторського права та суміжних прав в свою чергу поділяєтьсяна субінститути, що містять в собі загальну частину, положення про авторські права та положення про суміжні права. Інститут промислової власності включає субінститути,яким присвячені окремі глави Цивільного кодексу від глави 39 до глави 46 (включно).
Законодавство України про інтелектуальну власністьпредставлене, крім Книги четвертої Цивільного кодексу"Право інтелектуальної власності", низкою спеціальних законів, що прийняті стосовно окремих інститутів та суб-інститутів — авторського права, суміжних прав, права навинаходи, права на корисні моделі, права на промисловізразки, права на торговельну марку (знак для товарів тапослуг), права на сорти рослин, права на породи тварин,права на топографії інтегральних мікросхем, права на географічне зазначення. Лише стосовно права на комерційненайменування та права на конфіденційну інформацію (комерційну таємницю) спеціальні закони не приймались.
Україна є учасником низки міжнародно-правових договорів про захист права інтелектуальної власності, зокрема, Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів [3], Всесвітньої конвенції про авторське право [6], Паризької конвенції про охорону промислової влас-

Глава 35

н

ості [2], Угоди про співробітництво в галузі охорони авторського права і суміжних прав [7]. ЗО червня 2003 р. набули чинності для України Договір про патентне право та Інструкція до Договору про патентне право [14].

Стаття 419 о Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності

Право інтелектуальної власності та право власності наріч не залежать одне від одного.
Перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.
Перехід права власності на річ не означає переходуправа на об'єкт права інтелектуальної власності.

Ст. 419 ЦК чітко розмежовує суб'єктивне правоособи на об'єкт інтелектуальної власності і речове правона матеріальний об'єкт, в якому зафіксовано об'єкт права інтелектуальної власності. Слід враховувати, шо об'єкти інтелектуальної власності в різній мірі пов'язані зматеріальними об'єктами, в яких вони виражені. Одні ізних можуть відтворюватись великим накладом, що даєможливість значній кількості осіб придбавати у власністьматеріальні об'єкти, в яких виражено об'єкт права інтелектуальної власності, та використовувати їх на свій розсуд, в тому числі здійснювати подальше відчуження об'єкта, не порушуючи прав автора (але відтворення такихоб'єктів є порушенням майнового права автора). Іншіоб'єкти інтелектуальної власності (твори образотворчогомистецтва) меншою мірою здатні до відтворення. Можнавиготовити копію чи репродукцію картини, але ж цінністьоригінала і копії (репродукції) є різною. Тому набуттяособою речового права на твір образотворчого мистецтвапороджує труднощі для реалізації автором права інтелектуальної власності.
З метою забезпечення інтересів суб'єктів права інтелектуальної власності, з одного боку, та суб'єктів речовогоправа на матеріальний об'єкт, в якому виражено об'єкт праваінтелектуальної власності, — з іншого, законодавець встановлює спеціальні правила. Так, ст. 26 Закону "Про ав-

Стаття418-420

торське право та суміжні права¹' [128] визнає (дещо обмежене) право автора на доступ до твору образотворчого мистецтва у разі передання права власності на матеріальний об'єкт, в якому виражено такий твір, іншій особі. Але і в таких випадках в силу речового права суб'єкт не отримує права інтелектуальної власності. Власник картини може виставити її у себе у вітальні, але тільки остільки, оскільки він не перетворив вітальню у місце публічної демонстрації творів образотворчого мистецтва, на яке є чинними авторські права (не має значення, за плату чи безоплатно здійснюється така демонстрація). Право публічної демонстрації чи публічного показу і в цьому випадку залишається виключним правом автора, яке може бути отримане тільки зі згоди автора.

Стаття 420. Об'єкти права інтелектуальної власності

1. До об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать:

літературні та художні твори;

комп'ютерні програми;

компіляції даних (бази даних);

виконання;

фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;

наукові відкриття;

винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

раціоналізаторські пропозиції;

сорти рослин, породи тварин;

комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;

комерційні таємниці.

1. Перелік об'єктів інтелектуальної власності, що наводиться в ст. 420 ЦК, відповідає їх розумінню, що склалося в міжнародній правотворчій практиці (див., наприклад, ст. 2 Конвенції, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності [9]), у вітчизняному законодавстві та юридичній науці.

Глава 35

Серед об'єктів інтелектуальної власності, що названі вст. 420 ЦК, знаходяться і раціоналізаторські пропозиції,які міжнародно-правовими актами не визнаються такимиоб'єктами (об'єктами промислової власності).
Більш детально об'єкти інтелектуальної власності таїх правовий режим визначаються у відповідних спеціальних статтях Цивільного кодексу та інших законах.
Для розуміння об'ієктів права інтелектуальної власності важливим є зазначення в ч. 2 ст. 4 Закону "Проохорону прав на топографії інтегральних мікросхем" [93]на те, що цим Законом не охороняються права на ідеї, якіможуть бути втілені в топографії інтегральних мікросхем.Ідеї не охороняються навіть тоді, коли вони виражені воб'єктах авторського права.

Стаття 421, Суб'єкти права інтелектуальної власності

1. Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

1. Стаття, що коментується, більш чітко, ніж раніше чинне законодавство, визначає осіб, що визнаються суб'єктами права інтелектуальної власності. До кола цих суб'єктів належать перш за все фізичні особи, що створюють об'єкти інтелектуальної власності (автор, винахідник тощо). Щодо цих осіб законодавець вживає поняття "творець". До суб'єктів інтелектуальної власності належать також інші фізичні та юридичні особи, які відповідно до закону мають майнові права з приводу об'єктів інтелектуальної власності. Оскільки допускається встановлення законом випадків відчуження особистих немайнових прав (ч. 4 ст. 423 ЦК), ст. 421 ЦК передбачає можливість набуття особистих немайнових прав на об'єкти інтелектуальної власності не тільки творцями таких об'єктів, а і іншими особами.

Стаття 422. Підстави виникнення (набуття) права інтелектуальної власності

Стаття 420-423

1. Право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Ця стаття не встановлює безпосередньо підстав виникнення права інтелектуальної власності, а лише відсилаєдо спеціальних положень Цивільного кодексу, до законів.Такі підстави можуть передбачатись також договорами, якщоокремі права, що складають права інтелектуальної власності,передаються за договором, або виникають на підставі договору про виконання роботи, результатом якої є об'єкт інтелектуальної власності. Набуття права інтелектуальної власності на підставах, не передбачених законом або договором,не допускається. Це значно звужує коло підстав набуттяправа інтелектуальної власності в порівнянні з підставами,які можуть породжувати цивільні права та обов'язки (такими можуть бути не тільки юридичні факти, що перелічені вст. 11 ЦК, а і інші юридичні факти) або право власності(такими відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК можуть бути підстави, не заборонені законом).
Цивільний кодекс та інші закони встановлюють такіпідстави виникнення (набуття) права інтелектуальної власності як створення відповідного об'єкту, його реєстрація(чи реєстрація прав на нього) в Державному департаментіінтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (далі в межах коментаря до Книги четвертої "Правоінтелектуальної власності" — Державний департамент. Положення про цей Державний департамент затверджене постановою Кабінету Міністрів [237]), в іншому державномуоргані, його реєстрація юридичною особою (стосується раціоналізаторської пропозиції), попереднє користування, факткористування, набуття статусу добре відомої торговельноїмарки, договір. Припинене право інтелектуальної власностіпоновлюється за наявності підстав, встановлених законом.

Стаття 423. Особисті немайнові права інтелектуальної власності

1 Особистими немайновнми правами інтелектуальної власності є:

Глава 35

право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;
право перешкоджати будь-якому посяганню на правоінтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чирепутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;
інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об'єкта права інтелектуальної власності. Увипадках, передбачених законом, особисті немайнові праваінтелектуальної власності можуть належати іншим особам.
Особисті немайнові права інтелектуальної власності незалежать він майнових прав інтелектуальної власності.
Особисті немайнові права інтелектуальної власності неможуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом.

В статті, що коментується, наводяться лише ті із особистих немайнових прав, що зазвичай належать суб'єктовіправа інтелектуальної власності незалежно від виду такогооб'єкту. Але право на визнання творцем не є необхіднимелементом змісту права інтелектуальної власності. Так, право на визнання творцем не може застосовуватись до такогооб'єкту як географічне зазначення.
Інші немайнові права встановлюються стосовно окремих видів об'єктів інтелектуальної власності — об'єктів авторського (ст. 14 Закону "Про авторське права та суміжніправа" [128]) та суміжних (ст. 38 того ж Закону) прав,відкриттів (ст. 457 ЦК) тощо.
Особисті немайнові права можуть належати не тількитворцеві, а й іншим суб'єктам (у випадках, встановленихзаконом). У випадках, встановлених законом, допускаєтьсявідчуження особистих немайнових прав. Це спеціальне правило свідчить про те, що особисті немайнові права інтелектуальної власності мають дещо інший режим, ніж інші особисті немайнові права. Якщо, за загальними правилами ст.26 і 27 ЦК, особисті немайнові права безпосередньо входять до змісту цивільної правоздатності фізичної особи, ацивільна правоздатність обмежуватись не може, особисті

Стаття 423-424

немайнові права інтелектуальної власності не можуть безпосередньо включатись до змісту цивільної правоздатності. Вони у випадках, передбачених законом, можуть відчужуватись.

4. Особисті немайнові права зазвичай є абсолютними, але вони можуть входити і до складу відносних правовідносин з приводу об'єктів інтелектуальної власності.

Стаття 424. Майнові права інтелектуальної власності

1. Майновими правами інтелектуальної власності є:

право на використання об'єкта права інтелектуальноївласності;
виключне право дозволяти використання об'єкта праваінтелектуальної власності;
виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числізабороняти таке використання;
інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в майнових правах інтелектуальної власності за умови, щотакі обмеження та винятки не створюють істотних перешкоддля нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних інтересів суб'єктів цих прав.
Майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах.

Ця стаття формулює найбільш загальні положенняпро майнові права суб'єктів права інтелектуальної власності.Ці положення безпосередньо застосовуються тоді, коли стосовно окремих об'єктів відповідні права досить розгорнутоне сформульовані. В зв'язку з цим і передбачається можливість встановлення законами інших майнових прав, способів та порядку їх набуття, а також умов їх здійснення.
Передбачаючи можливість обмеження майнових правсуб'єктів інтелектуальної власності, ст. 424 ЦК допускає

10

її

м

ожливість встановлення таких обмежень лише законами.

Стаття 425. Строк чинності прав інтелектуальної власності

1 Особисті немайнові права інтелектуальної власності є чинними безстроково, якщо інше не встановлено законом.

Майнові права інтелектуальної власності є чинними протягом строків, встановлених цим Кодексом, іншим законом чидоговором.
Майнові права інтелектуальної власності можуть бутиприпинені достроково у випадках, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

До змісту права інтелектуальної власності належатьособисті немайнові, а також майнові права. Права, що складають майнову частину права інтелектуальної власності, єчинними протягом встановленого Цивільним кодексом тазаконами строку. Особисті немайнові права охороняютьсябезстроково. Це — загальне правило, що формулюється вч. 1 ст. 425 ЦК і стосується особистих немайнових прав навсі об'єкти інтелектуальної власності. Зазначення на безстрокову охорону майнових прав на певні об'єкти (наприклад, у ст. 29 Закону "Про авторське право та суміжні права" — щодо немайнових прав виконавців) чи відсутністьтакого зазначення суттєвого значення не має, бо в будь-якому випадку особисті немайнові права інтелектуальноївласності охороняються безстроково на підставі зазначеного загального правила. Проте, законом можуть встановлюватись винятки із цього правила.
Встановлено численні правила про дострокове припинення майнових прав, що входять до складу прав інтелектуальної власності (ст. 50, 51 Закону "Про охорону прав насорти рослин" [137]; ст. 32 Закону "Про охорону прав навинаходи та корисні моделі" [117]; ст. 24 Закону "Про охорону прав на промислові зразки" [55]; ст. 4 Закону "Проохорону прав на топографи інтегральних мікросхем" [93];ст. 18 Закону "Про охорону прав на знаки для товарів тапослуг" [56]).

Стаття 426. Використання об'єкта права інтелектуальної власності

Способи використання об'єкта права інтелектуальноївласності визначаються цим Кодексом та іншим законом.
Особа, яка. мас виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб.

З» Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу передбачених цим Кодексом та іншим законом

4. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону

1. Використання об'єктів права інтелектуальної власностіє одним із способів здійснення цивільних прав. Тому привикористанні цих об'єктів слід додержуватись заборон, щовстановлені ст. 13 ЦК (завдавати шкоди довкіллю, культурній спадщині, зловживати правом в інших формах, діяти всупереч моральним засадам суспільства), а також непорушувати обмеження, що встановлені актами цивільногозаконодавства.

2. Оскільки положення, що надають будь-якому суб'єкту право використовувати об'єкти інтелектуальної власності без згоди власників цих об'єктів, є непоодинокимипередбачається, що такі положення можуть формулюватисьлише в законах.

Стаття 427 „ Передання майнових прав інтелектуальної власності

1° Майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі.

12

із

Blog

Содержание