Методика роботи з гуртківцями Методика навчання вишивання від простого до складного ІІ. Методична рекомендація на допомогу керівнику гуртка ІІІ. Свято-конкурс «Пошук зірок»
| Вид материала | Конкурс |
- 1. Методика як теорія І практика навчання іноземних мов, 190.57kb.
- Методика роботи з Інтернет-технологіями (подорож по мережі Інтернет, відвідування економічних, 123.39kb.
- Методика,досвід, пошук Візьміть на уроки, 424.4kb.
- Лекція Методика навчання математики як наука І як навчальна дисципліна в педвузі, 1079.94kb.
- Методика диференційованого навчання 27 > Результати дослідницько-експериментальної, 432.63kb.
- Робоча програма з навчальної дисципліни «Методика навчання географії» розроблена, 1008.94kb.
- Методика це не те, якими книжками чи касетами ми користуємося, а те, як організоване, 47.63kb.
- З основної іноземної мови, 296.04kb.
- Одеський національний університет ім., 462.61kb.
- Методика розробки та використання дистанційного курсу англійської мови (старший ступінь, 355.16kb.
ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ БУДИНОК ШКОЛЯРІВ ТА ЮНАЦТВА
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
«ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ УЧНІВ В ПРОЦЕСІ ГУРТКОВОЇ РОБОТИ»
Керівник гуртків
Вінницького районного
Будинку школярів
та юнацтва
Остапенко Світлана Миколаївна
Вінниця 2010
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………….. 3
І. Анотація досвіду роботи……………………………………………….. 5
1.1. Методи оформлення кабінету……………………………..………… 6
1.2. Методика роботи з гуртківцями……………………………………. . 8
1.3.Методика навчання вишивання від простого до складного……….. 10
ІІ. Методична рекомендація на допомогу керівнику гуртка…………… 12
ІІІ. Свято-конкурс «Пошук зірок»……………………………………….. 15
ІV. Масовий захід «Весела Масляна»……………………………………..18
V. Нестандартне заняття «Побутово-обрядове призначення рушників» 22
VI. Комплексне заняття «Традиційні народні іграшки обрядово-святкового характеру»………………………………………….…………….………28
VII. Висновок………………………………………………………….…… 32
VIII. Список використаної літератури…………………………………….35
Вступ
Не маєм права ми забути
Ту мудрість, що навчила мати.
Повинні все і наші діти
Своїм нащадкам передати
Надбання матеріальної і духовної культури народу органічно вплітаються в практику позашкільної роботи з дітьми. Широкий простір для навчання та виховання школярів на матеріалах народного побуту, звичаїв, традицій, обрядів відкриває робота в гуртку.
Важливе місце в повсякденному житті займають роботи виконані вручну.
Відроджуються цікаві, часом незаслужено забуті техніки рукоділля, які відповідають сучасним смакам та вимогам. Збільшується число тих, хто бажає навчитися прекрасному мистецтву.
Прикладне мистецтво дарує естетичну та душевну насолоду, сприяє вихованню шанобливого ставлення до природи, розвитку творчої особистості, формуванню почуття прекрасного.
Традиційна народна іграшка – це пам'ять етносу, нації, народу, людства про своє історичне та доісторичне минуле. Один із найдавніших видів декоративно-ужиткового мистецтва, що належить до унікальних явищ культури. Перші археологічні знахідки, які можна вважати прототипом ляльки - це кістяні фігурки жінок. Народні іграшки упродовж століть змінювалися, але в них зберігалися основні традиційні принципи декоративного і символьного мислення народу, його світосприйняття, душа та уявлення про життя. Їм притаманне силуетне зображення, простота і лаконізм, яскрава декоративність, святковість.
Як свідчать залишки язичницьких обрядів і вірувань у давнину ляльки відігравали велику роль в обрядовості. Такі ляльки мали наступні ознаки: відсутність рук та ніг, які не потрібні у символічному дійстві, наявність хреста на обличчі, який асоціювався з солярним знаком, зв'язок з водою – хвилясті мотиви на фартухах ляльок. Існували ляльки – обереги, ляльки на врожай, трудову діяльність людини, погоду, свята, ляльки - княгині – на весілля. Це пам'ять етносу, нації, народу, людства про своє історичне та доісторичне минуле. Галузь українського народного мистецтва, що об’єднує вироби з тканини, ниток, трави та ін..
У своїй обрядовій основі лялька є втіленням добра і лагідності є посередником між бабусею і онукою, тобто між старшим та молодшим поколінням. Саме традиційна іграшка зберігає в собі пластичну і образну пам'ять про ті далекі часи коли людина вперше почала використовувати природні матеріали для створення речей.
Народна іграшка розвиває дитину інтелектуально, творчо, психічно, спонукає до праці, навчає розуміти красу простих речей, шанувати батьків та близьких. Спілкуючись з нею через зір і дотик, дитина збагачується загальнолюдським, національним, місцевим досвідом.
Тому робота з вивчення народної іграшки спрямована на те, щоб навчити дітей поважати творців народної ляльки, навчити розрізняти регіональні та видові особливості іграшки на території України. Тому необхідно підтримати цей світ прекрасного, людяного, аби не зникла чарівна краса, така потрібна й мила серцю наших дітей.
Розділ І. Анотація досвіду роботи
Сьогодні, у вирі політичних та економічних подій мало хто думає про естетику, красу, мистецтво, духовність. Сучасна молодь планує своє життя надзвичайно практично, увесь час стикаючись з проблемами та труднощами. Саме тому досягти основної мети сучасного естетичного виховання, а саме розвитку духовності підростаючого покоління засобами народного декоративно - прикладного мистецтва надзвичайно складно. Донести до дітей самобутність народного мистецтва, ввести їх у світ добра та краси, розкрити перед ними можливість спілкування з художньою вишивкою і духовно збагачувати сучасну молодь надзвичайно важливо. Найкращим помічником в такій справі стають особисте розуміння мистецтва та душі дитини. Працюючи з дітьми потрібно поставити перед собою завдання, насамперед, прищепити їм любов до прикладного мистецтва, навчити їх розуміти орнаменти та сюжети, роль голки та нитки, значення виробів у духовній та матеріальній культурах, розвинути творчу активність, здатність емоційно відчути красу вимережену на полотні.
Минули ті часи, коли люди жили, дбаючи про гармонію у стосунках з природою та з самим собою. Більші темпи розвитку цивілізації технократичний бік пришвидшили занепад духовних засад життя. Тобто, рушники, які тисячоліттями слугували моделлю людського світосприйняття, світогляду, світоладу, стали просто прикрасою наших домівок,та й то далеко не всіх. А вишивки, нероздільно прив’язані до річного обрядового кола, до землі-годувальниці, до різних свят та обрядів, землеробського культу, нащадки хліборобів не орють, не сіють, не збирають збіжжя, тому не мають потреби в абсолютній більшості тих ритуалів, якими переймалися їхні предки. Тому й відпала потреба в тому багатстві, яке дісталося нам у спадок із бабусиних скринь. А жаль, навіть із грішми ми все одно стаємо біднішими за наших предків. Біднішими духовно.
1.1. Методи оформлення кабінету
Вишивка – один з давніх, найбільш поширених і розвинених видів народного декоративно – прикладного мистецтва, орнаментальне або сюжетне зображення на тканинах виконане різними ручними швами. Дивовижне багатство художньо – емоційних рішень української народної вишивки зумовлене різноманітністю матеріалів, технік виконання орнаментів, композицій, які мають численні локальні особливості. Художнє обдарування українського народу, вершини його мистецького хисту в повну силу виявлені у вишитих творах. Немає меж розмаїттю їхніх художньо – виражальних засобів.
Як приходить до людини любов, замилування, захоплення? Чому щось раптом стає невід‘ємною частиною душі, а життя змінює русло назавжди? Можливо це є лише наслідком випадкового збігу подій, а можливо все попереднє життя з необхідністю вело на цей шлях.
Спочатку дитині хочеться лише бачити ці дивовижні речі,- вимережені рукотвори.
Саме тому стало душевною потребою оформлення кабінету народознавчого напрямку. З практики переконалась, що вироби, які знаходяться в кабінеті необхідно погрупувати, тому оформлено три куточки – виставки. Найперший – «Наша спадщина». В ньому розміщено старовинні вироби, українські народні костюми, головні убори, взуття, побутова атрибутика.
Тут діти можуть відчути міжпоколінні зв’язки, які є основою нації, всього національного життя. Звернення до традицій зовсім не означає нехтування сьогоденням. Тільки осмисливши минуле, пізнавши витоки своєї культури та історії, можна й чіткіше зрозуміти сьогодення і уявити майбутнє.
Вироби, які виготовили переважно односельчани, розташовані в куточку – виставці.
«Це зробила моя матуся та бабуся».
В ньому милують око барвисті рушники, доріжки, скатертини, сорочки, тощо. Традиційна етнокультура може зберігатися тільки передаючись від прабатьків до батьків, а відтак до дітей та онуків. Потяг до неї і є першоосновою справжнього патріотизму. У дітей є можливість пізнати кращі надбання національної культури, що були виплекані протягом століть односельчанами. Хтось із захопленням милується рушником, вишитим бабусею-сусідкою, а хтось із гордістю хизується сорочкою, яку вимережили невтомні руки прабабусі. Хтось по - новому побачив досі непомітну творчу душу жінки, яку щоденно зустрічали, проте й не здогадувались скільки виробів виплекано за довгі роки життя. Адже серед простих людей одвічно жила тяга до красивого, привабливого, тому що пошана до праці була не модою, а природною потребою, до того ж одягатися зі смаком було особливою принадою українських дівчат. Кожна юнка намагалася оздобити свій одяг неповторно.
Далі погляд зупиняється на різнопланових вишивках.
«Місто майстрів – Рукоділля» - так названо виставку, де знаходяться кращі рукотвори гуртківців . Адже вишивка несе в собі багаті можливості вияву мистецьких принад – тут воєдино поєднуються художні, естетичні, етичні смаки, розвивається пам'ять, виховується працьовитість, формується зосередженість, збагачується уява художнього сприйняття довколишнього світу. Саме в такому чарівному світі творчості навчаються члени гуртка художньої вишивки.
1.2. Методика роботи з гуртківцями
Навчаючись у гуртку художньої вишивки вихованець знайомиться з історією рідного краю. Опрацювання народознавчого матеріалу дає змогу усвідомити, емоційно пережити дух українського народу. Поступово, через процес ідентифікації, такі риси, як працелюбність, почуття гідності, почуття прекрасного стають власним надбанням дитини. Це дозволяє більш вдало розв’язувати проблеми сьогодення та прогнозувати майбутнє.
Керівник стимулює гуртківців до самостійної праці, що потребує роботи душі, розуму та рук. Від його зацікавленості у творчому процесі та здатності зрозуміти дитячу душу залежить майже все, оскільки він спроможний як назавжди закохати дитину в процес вишивки так і навіяти відразу. Адже здавна відомо, що особистість може виховати лише особистість.
Відомо, що дітям спочатку хочеться лише роздивлятись ці дивовижні речі, слухати історію розвитку мистецтва художньої вишивки від сивої давнини і до сьогодні. І чим більше вони будуть вдивлятися у вимережені квадратики та ромби, трикутники та зірочки і одночасно слухати розповідь керівника про те, що вишивка є результатом, як матеріально – практичної так і духовної діяльності людини, має естетичну й пізнавальну функції, то все з більшою зацікавленістю поринатимуть у світ мистецтва. Їм стає відомо, що орнаменти та сюжети – це стан душі майстра і на створення їх йде певний період, що кожен знак чи символ зовсім не випадково вимережений на полотні. Адже вишивка розглядається, як один із видів живописного мистецтва, у ній втілені чудеса народної фантазії – геометризований метод зображення краси землі, природи, сонця, людини. І коли ця краса заполонить душу дитини, у неї виникне потреба самостійно щось творити, щоб з першого заняття практичної роботи дитина не розчарувалася, не зникла впевненість в тому, що і вона може досягти певного рівня майстерності – прості узори (квіти, тварини, птахи, геометричні фігури) схематично намалювати на папері. Дитина переконається, що вона може повторити в малюнку подібні схеми, варто лише докласти старанності, акуратності, терпіння. Далі вихованець ще більше захопиться мистецтвом, з новою силою виникне бажання перенести змальовану схему на полотно.
1.3. Методика навчання вишивання від простого до складного
Згідно з призначенням вишивальні матеріали поділяються на два типи: основа на якій вишивають та матеріал котрим вишивають.
В залежності від призначення виробу для його виготовлення уважно добирається тканина на якій вишиватимуть, а в залежності від її структури підбирають нитки та голки. Тут потрібно знати роль голки та нитки у вишиванні. Вихованці знайомляться із тим, що саме голка тисячі разів торкається тканини протягуючи за собою нитку, яка повинна бути відповідної структури, довжини та кольору. Саме від них у великій мірі залежить естетичний вигляд виробу.
Для виконання першої практичної роботи керівник пропонує найпростішу і в той же час найпривабливішу схему. Вони повинні бути легкі у виконанні до того ж мальовничі. На їх виконання не повинно піти багато часу, щоб дитина могла не втомившись відповідно і не розчарувавшись побачити результат своєї праці. В процесі виконання роботи важлива роль надається керівнику. Тут важливо помітити в кожній дитині мить коли необхідно допомогти, підтримати добрим словом, нагадати, що лише наполегливі долають будь які труднощі. Адже процес творення ніколи не буває легким, він підвладний лише терплячим. Разом з дитиною охарактеризувати виконану роботу, звернути увагу на допущені помилки, які поступово з набуттям досвіду, будуть зникати. В дитини виникатиме бажання братися за нову, складнішу роботу, але ускладнення завдань повинно бути поступовим. Дотримуючись такої послідовності кожна наступна робота буде більш досконалою, акуратною, естетично привабливішою.
Всі вироби мають певні рівні складності. Для прикладу розглянемо вишивання рушників. «Сувенірний рушничок» - це невеличкий за розміром виріб з простим візерунком (поперечні геометричні узори), його вишивають вихованці першого року навчання.
«Рушник подарунковий» - різниться більшими розмірами як тканини так і узору, складністю виконання, багатшою кольоровою гамою – його виготовляють гуртківці другого року навчання, у яких є відповідні навики вишивання.
«Рушники обрядові або ритуальні» - вишивають обдаровані та талановиті вихованці гуртка, які за період навчання майстерно оволоділи технікою художньої вишивки. В таких дітей розвинена творча уява, фантазія, вміють підбирати або складати схеми узорів в залежності від призначення виробів.
Вихованці одного року навчання виконують роботи різного рівня складності в залежності від обдарованості, наполегливості, навиків творчого процесу. Вихованці приймають активну участь в складанні схем узору, часто узори складаються колективно, що здружує вихованців спільним захопленням.
Дитина, яка уявляє майбутній свій виріб, вкладає у творчий процес не лише вміння, а й душу – обов’язково досягне високого рівня майстерності. Обдаровані та талановиті завжди є взірцем для тих, хто на процес творення витрачає більше терпіння, наполегливості, проте все ж досягне певного рівня виконавської майстерності, тому що весь процес виконання завдань націлено на кінцевий результат.
Про завершальний етап роботи свідчать перемоги та участь вихованців у районних, обласних конкурсах, виставках, що дають змогу відчути свої можливості, зв'язок прикладного мистецтва з життям.
Кожному мудрому керівнику вдається об’єднати навколо себе колектив вихованців небайдужих до художньої вишивки, закоханих в неї, її красу.
ІІІ. Методична рекомендація на допомогу керівнику гуртка
«ЯК ПРИВЕРНУТИ УВАГУ УЧНІВ ДО ЗАНЯТЬ НАРОДНИМИ
РЕМЕСЛАМИ»
Заняття народними ремеслами відіграє велику роль у встановленні характеру учня, в підготовці його до майбутнього життя.
Щоб зацікавити учня, потрібно керівнику гуртка особисто продемонструвати практичне виконання виробу ( або фрагменту ) по темі.
Керівник має підготувати попередньо зразки поетапної роботи та кінцевий результат. Учень повинен бачити все зразу, як в розгорнутій книзі.
Процес звикання, підготовки до роботи, багато психологічних моментів (страх, невпевненість, незнання) проходять набагато швидше, коли на очах в учнів окремі елементи враз перетворюються у виріб. Учень зацікавлюється цим процесом. Йому і самому захочеться спробувати виконати таке чудесне перетворення.
Поступове підключення учня до спільної роботи з керівником гуртка може примусити працювати навіть самого лінивого, викликати зацікавленість до наслідків спільної праці. Достатність праці, праця з видимими кінцевими наслідками повинна стати радістю і необхідністю для учня.
Для кожного учня дуже важливий його перший виріб. Керівнику гуртка потрібно продумати все до останнього штриха та підготуватись до індивідуальної роботи з кожним учнем. Вивчити його характер, знати його здібності, навички, відчувати силу його бажання, враховувати його можливості та ступінь підготовки.
Буває складаються так обставини, що на місце учня, який вибув, приходить новенький. Інші учні в гуртку більше знають і вміють вправніше працювати. Керівник гуртка першим повинен доброзичливо прийняти новенького, ознайомити з робочим місцем, познайомити з новими друзями, індивідуально з ними працювати, не порушуючи при цьому учбову програму та інтереси інших гуртківців.
Перші вироби, які пропонує виконати керівник гуртка гуртківцям на практичних заняттях, повинні бути нескладними, які не потребують багато часу на виконання, цікавими по своєму зовнішньому вигляду, практичному використанню.
Маючи під руками велику кількість форм та пристосувань, керівник гуртка може краще організувати навчальний процес. Багатоваріантність форм буде швидше розвивати фантазію, творчу думку, взаємодопомогу гуртківців.
На початку навчання дуже важливо не налякати учнів складними та об'ємними виробами.
Поступово практичні заняття будуть ускладнюватися, у дітей з'явиться бажання самостійно виготовити собі форми та пристосування, знову і знову будуть розвиватися та проявлятися їхня творчість та пошук по створенню нового, свого неповторного виробу.
Для занять народними ремеслами з дітьми першого року навчання, необхідно підбирати захоплюючі цікаві завдання, які виконуються протягом одного заняття. Більш за все їм обов'язково потрібен закінчений виріб, кінцевий результат на сьогодні, в цей же день, коли розпочата робота.
Дуже цікаво зберегти перші вироби гуртківців. Через певний час спільно їх переглянути. І чим безпораднішими вони будуть виглядати з висоти надбаної майстерності, з тим більшим теплом і добрим гумором вони аналізуються. Це гарний гумор, він опирається не на спробу посміятися над своїм минулим невмінням, а на гордості за те, чому вже навчився в справі конкретного ремесла.
В постійній практичній роботі поступово зникає безпомічність, з'являються перші навички, які, стаючи опорою, дозволяють учням перемогти особисту невпевненість. З кожним заняттям число таких навичок збільшується, впевненість в своїх силах росте.
Відчуття впевненості в своїх силах стає могутнім збуджуючим фактором до подальшої творчої праці. З'являється не тільки бажання, а й любов до дії, яка дозволяє створювати потрібні і гарні речі.
Від кожного учня потрібно вимагати якісного виконання, практичного завдання чи виробу, тобто, кожен учень повинен виконати роботу настільки якісно, на скільки він це може зробити сьогодні в певному віці, з певними навичками. Але не гірше, чим він дійсно це може зробити.
Для більш глибокого розуміння духовного наповнення народного ремесла необхідним компонентом заняття з учнями має бути вивчення побуту, традицій, народної архітектури рідного краю.
Положення
про проведення загальношкільного свята –конкурсу юних вишивальниць
«Пошук зірок»
І. Мета свята конкурсу: загальношкільне свято-конкурс проводиться з метою виховання, художньо-естетичних смаків. Залучення учнівської молоді до впровадження та збереження кращих традицій національної культури. Виявлення талановитих та обдарованих дітей, а також сприяння подальшого розвитку їхніх творчих здібностей; підвищення рівня майстерності, національної свідомості, поваги до історичного минулого.
ІІ. Організація та порядок проведення конкурсу:
2.1. Організаторами свята-конкурсу виступають керівник, талановиті гуртківці.
2.2. Термін проведення свята-конкурсу: вересень-листопад.
2.3. Свято-конкурс проводиться в один етап.
2.4. Голова журі - переможець обласного або республіканського конкурсу.
2.5. Члени журі - гуртківці, які майстерно володіють технікою рукоділля.
2.6. Відповідальність за проведення свята-конкурсу покладається на керівника гуртків.
ІІІ. Умови проведення свята –конкурсу:
3.1. В конкурсі беруть участь учні школи, які не навчаються в гуртку.
3.2. Вікова категорія дітей віком від 8 до 17 років.
3.3. Обов’язковим є наявність виробу виготовленому на 75 процентів обсягу роботи.
3.4. Тривалість свята-конкурсу не більше 2 годин.
3.5. Для участі у конкурсі претендент подає заявку на участь за формою, що додається.
3.6. В період перерви бажано присутність групи підтримки претендента
3.7. Вироби з якими працювали претенденти залишаються в кімнаті роботи гуртка.
IV. Критерії оцінювання:
4.1. Результати виконаних робіт будуть оцінюватись журі за критеріями:
- відношення претендента до виконання поставлених завдань;
- рівень складності виконаної роботи;
- правильність добору узорів, кольорової гамми, необхідних матеріалів;
- естетичний вигляд;
V. Підведення підсумків свята-конкурсу:
5.1. Переможці загальношкільного свята-конкурс відзначатися за віковими категоріями:
- молодший шкільний вік 2-5 класи;
- середній шкільний вік 6-7 класи;
- старший шкільний вік 9-11 класи.
Переможці відзначаються в кожній віковій категорії окремо по номінаціях (обдарованість року, юний талант, юний майстер школи).
5.3. Переможці в номінаціях відзначаються дипломами адміністрації.
5.4. Решта учасників нагороджуються дипломами адміністрації за активну участь.
Примітка:
- обов’язкова участь в святі – конкурсі представників усіх класів від 2-11 (включно);
- з собою мати інструменти, пристрої, матеріали для роботи;
- техніка виготовлення та швидкість виконання не оцінюються;
- за бажанням може бути група підтримки (однокласники, друзі, рідні);
- участь приймають учні які із-зі будь-яких причин не відвідують гурток (соромляться, не впевнені в своїх здібностях, відкладають початок навчання на майбутнє та ін..);
- серед учасників групи підтримки допускаються вітальні листівки, лозунги, плакати…
За довідками звертатися до керівника гуртків.
«Весела масляна»
(для середнього і старшого шкільного віку)
Мета заходу: Виховувати любов до рідного краю,традицій українського народу, його звичаїв та обрядів. Розвивати пам'ять, логічне мислення, увагу, почуття гумору. Навчати артистичних здібностей естетичного смаку.
Хід заняття:
Добрий день, хороші, милі!
Добрий день, вітаємо всіх!
Ми на Масляну прибули.
-Зима - І про мене не забули!
Ну що ти, Зимонько, все наперед забігаєш,
Ну минає твій час, минає.
Ми про весну уже будемо співати веснянки, хороводи водити.
Зима . Ні, ні, я ще з дітьми не награлася, не наговорилася, а у мене стільки цікавого для них.
А ви почекайте (відмахується від ведучих. Розвага).
Ах ти так Зимонько, а у мене цікавіші розваги, он подивись, повчись як веселитися. (Розвага).
А я пропоную для молодших школярів також цікаві забави, щоб і вони не сумували.
(Розвага) Музика потім.
А от для старшокласників я приготувала свої розваги. Отож слухайте уважно! (Розвага).
Масляна! Масляна!
Масляна символізує проводи зими та зустріч із Весною. За церковною традицією тиждень називається сирним або сиропустним.
Ми уже знаємо це через набір страв, які прийнято готувати протягом цього тижня.
Це свято не закріплене за певним днем на календарі воно відмічається протягом останнього тижня напередодні Великого посту.
Ніхто в ці дні не сумує, а навпаки жартують, співають, родичі та друзі ходять в гості.
Локальні назви цього свята Масниця, Пущення, Заговини, Сирний, Колодій, Масляна завжди була популярним народним святом.
Найвеселішим цього свята було те, що молодиці ходили в гості до тих родин в яких були неодружені дорослі діти.
А в нашому шкільному колективі також є такі веселі, чарівні педагоги, які також ще не мають власної сім’ї (назвати імена).
Колодію, Колодарю!
Ото знай жіночу кару.
З колодкою волочитись,
Аж тепер будеш женитись!
-Зима- Щоб про нас не забували -
Пропонуємо вам забави.
(Розваги для молодих вчителів «Колодку прикрасити стрічкою та квітами»).
Нагороди жартівливі.
Дуже важливий етап святкування масляної – частування тещі.
Саме від масляної бере свій початок вислів «до тещі на млинці».
Теща повинна була принести в оселю молодої сім’ї все необхідне для приготування млинців.
О знаю, знаю: сковороду, посуд для замішування тіста, ложки, черпаки…
(Перебиває) а тесть приносить борошно, масло, олію.
-Зима- Отак, так, скільки,б я пам’ятаю за старих часів нехтування цим важливим і дуже приємним для родичів звичаєм могло обернутися образою, зневагою від родичів та осудом усієї громади.
Це було не просто святкування, а своєрідна передача досвіду – молоді запрошували старших не стільки на святкування, скільки щоб навчили – як жити слід.
Зараз ми цю традицію будемо відновлювати.
-Зима- А як це можна зробити ось тут в школі.
Дуже просто. В нашій школі є шановані педагоги, які виховали власних дітей, а тепер виховують онуків (назвати імена).
Тепер ми просимо їх поділитися своїм життєвим досвідом.
Отож просимо під дружні оплески підійти до нашого столу.
(Розвага «справляння колодки»).
Ой, щось ми загулялися, заговорилися, та забули ще про один обряд Масляної.
А про що піде мова?
Ну як же. Масляна – це проводи Зими та зустріч Весни.
Зрозуміло. Ми зараз всім пояснимо, як це робили.
Готуючись до Масляної робили із соломи куклу, називали її Масляною, одягали її в жіночий одяг. І виходила вона ось така подивіться (Показує).
-Зима- ну й що з того, ну зробили Масляну.
А потім її відносили на саму високу гору, щоб дивилась «Звідки прийде Весна», боронь Боже, щоб і наше село Весна-красна не обминула!
Ходімо, ходімо на високу гору, подивимось.
-Зима- Е ні, ні , почекайте, я також з вами піду подивлюсь, можливо Весна мене злякається і я ще довго буду панувати, холодити все навкруг.
(Всі виходять).
На Колодку ішла – оглядалася.
На колодці була – милувалася.
А з Колодки пішла – як насмакувалася.
Ми про все згадали, повеселилися, а тепер завершимо нашими смачними, пахучими стравами, які приготували учні нашої школи разом зі своїми родинами.
Ми черговий раз згадаємо про те, що перший млинець - символ сонця, спечений цього тижня завжди віддавали.
Тому пропонуємо один найкращий та найсмачніший млинець передати членам журі.
Для цього до кожного гурту підійдуть господарі та організатори свята.
Тиха мелодія.
«Побутово-обрядове призначення рушників»
(нестандартне заняття розраховане на вихованців гуртка старшого шкільного віку)
Мета: Ознайомити з одвічним людським символом оберегом української родини – рушником. Із значенням його в побуті, звичаях та обрядах.
Виховувати глибокі почуття любові до українського народу, його минулого, до людей праці.
Сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, їх працьовитості, охайності, художньому естетичному смаку, використанню набутого досвіду на практиці.
Навчити розуміти знаки стародавніх українських вишивок, вміти зв’язно викладати думки, та давати повністю відповіді на поставлені запитання, самостійно складати узори і вишивати їх.
Виробити душевну потребу берегти рушники, як родинний скарб та вишивати їх, щоб майбутнє зробити кращим, щасливішим.
Обладнання: виставка рушників які вишивали бабусі та мами, виставка робіт гуртківців, спечена в домашніх умовах хлібина, вислови про рушники та працю, магнітофон та записи пісень про рушники, тематична література, плакат із кросвордом.
Інструменти та матеріали: ножиці, тканина, нитки, наперстки, п’яльці, папір, олівці, гумки, схеми узорів, зразки вишивок.
Тип заняття: нестандартний, комбінований
Зміст заняття:
І. Організаційний момент.
ІІ. Основна частина.
ІІІ. Підведення підсумку заняття.
Хід заняття:
І. Організаційний момент.
Вступна бесіда:
Моя бабуся гарно вишиває,
Цвітуть на полотні троянди й виноград.
Розмай калиновий там грає,
І дивні птахи щебетять.
В українському побуті є один предмет що займає особливе місце в щоденному житті, він супроводжує кожну людину від часу народження і до останньої дороги. Можливо, серед численних народів, які населяли нашу планету, цей предмет найпошанованіший в Україні.
Подивіться уважніше, яка красива кімната.
Чим вона прикрашена?
Діти відповідають (вишитими рушниками).
(Звучить пісня про рушник).
Хрестики чорненькі, хрестики червоні,
Вишивала ненька рушники для доні.
Голочка срібляста, квіти наче зорі
А журба і щастя завжди ходять поруч.
П’ють із чаші воду кетяги калини,
Вишиває вроду мати - берегиня.
Ружа полум’яна сходить на тканині
Хай отак кохання зацвіте дитині..
Вітру тихий легіт долинав знадвору,
Світлі обереги, старовинні взори.
Рушники кружляли посеред світлиці,
Крилами махали, як казкові птиці.
А тепер послухайте вірш-загадку.
Хата мною багата.
Людям брат я і друг.
І коли я вже в хаті. -
Буде щастя навкруг!
Дайте відповідь чим хата багата?
Діти відповідають: «Рушниками».
Вірно. Рушниками.
«Хата без рушників, що родина без дітей»,- кажуть у народі.
ІІ. Основна частина.
Повідомлення теми:
Отже сьогодні ми з вами розширимо наші знання про український рушник, познайомимось із знаками-символами на них та побутово-обрядовими функціями.
Обговорення попередньої теми:
Давайте згадаємо, що ви запам’ятали із історії виникнення та розвитку рушників від шматка полотна до побутово-обрядового виробу? Яку назву мав шматок тканини?
(Гуртківці відповідають).
Розповідь керівника гуртка:
З давніх-давен у чарівну силу рушника вірили, як у доброго чудодія, що вбереже від всякого лиха.
Спитаєте, звідки ж бо взятися такій силі?
А сила рушника у візерунках, вишитих на ньому. Рушник можна читати, як читають книгу. Треба лише розумітися на орнаментах.
Ще у глибоку давнину люди навчилися створювати нескладні малюнки з умовних знаків - символів, де кожна лінія чи фігура мали певне значення:
Пряма горизонтальна лінія означала землю, горизонтальна хвиляста - воду, а вертикальна хвиляста - дощ, трикутники - гори, дві схрещені лінії - блискавку, вогонь зображали у вигляді гачкуватого хреста, а сонце у вигляді-кола або квадрата, ромб із краплинами всередині – засіяне поле, жіноча фігура символізувала богиню життя…
Знаки - символи повинні були охороняти, захищати, оберігати, приносити щастя. Тому називали їх оберегами.
Поступово ці зображення змінювались у декоративні елементи та узори.
Бесіда:
Елементи узорів сприймаються нами, як звичайні геометричні форми, але для наших давніх пращурів вони були символічним зображенням. На вишивці не було жодного зайвого елемента, люди не лише зображували ці знаки, але й уміли їх читати.
Уважно подивіться на вироби, які прикрашають нашу кімнату, це вироби самобутніх месткинь та гуртківців попередніх років навчання.
Ми спробуємо дати характеристику виробів, розшифрувати знаки - символи, висловити свої думки, своє бачення світу мистецтва.
(Вихованці почергово висловлюють своє бачення).
Кожен регіон, навіть кожне село мають свої узори, свої символи. А які узори відомі вам?
Самостійна робота з зошитами: Не було в Україні жодної оселі, якої б не прикрашали рушники.
Пропоную намалювати в зошиті рушник та пояснити створені знаки-символи.
Розкриття теми:
За давнім звичаєм, як тільки в родині підростала дівчинка, з юного віку її привчали до мистецтва, до праці.
Не лінуйся, дівонько, рушники вишивати,- буде чим гостей шанувати!
Діти, а як ви розумієте цей вислів!
(Гуртківці відповідають).
Так, дійсно, кожна дівчина намагалася вигаптувати свій чимось не схожий на інші, малюнок.
В залежності від призначення рушники різнилися технікою виготовлення, кольоровою гамою, багатством візерунку.
Рушники, які виконували обрядові функції поділяли на подарункові, ними зустрічали гостей, боярів, сватів обв’язували – плечовими.
Скріплювали руки молодих – шлюбними, хату прикрашали – покутниками.
Крім обрядових рушники виконують побутові функції.
Рушник, яким витирають руки та обличчя називають утирачем.
Для витирання посуду, стола, лави – стирок.
Робота над виготовленням рушників завжди супроводжувалась цікавими примовлянками, веселими піснями, послухайте деякі з них.
А які пісні, примовлянки відомі вам?
(Гуртківці відповідають).
Практичне виконання:
Дотримуючись техніки безпеки вихованці виготовляють рушнички.
Опитування з метою закріплення вивченого матеріалу.
Ми познайомились із знаками - символами рушників, їх функціями, згадали пісні, загадки.
Тому прошу подивитись на наш плакат – кросворд, пригадати, які саме побутові та обрядові функції виконують рушники, і лише давши відповідь на запитання, ви зможете прочитати ключове слово, яке тут зашифроване.
КРОСВОРД
| | | | | 1 | . | . | . | . | . | . | | | | |
| | | | | | | | 2 | . | . | . | . | . | . | |
| | | | | | | | 3 | . | . | . | . | . | . | . |
| | | 4 | . | . | . | . | . | . | . | . | | | | |
| | 5 | . | . | . | . | . | . | . | . | | | | | |
| 6 | . | . | . | . | . | . | . | . | . | . | . | . | | |
Який предмет використовують?
- Для втирання посуду, стола, лави. (6 букв - стирок).
- Для витирання рук та обличчя. (6 букв - утирач).
- Використовується при проведенні обряду весілля. (7 букв - шлюбний).
- Яким обвішують в світлиці стіни, образи. (8 букв - покутник).
- Яким під час обряду заручин пов’язують сватів. (8 букв - плечовий).
- Яким проводжають в далеку дорогу чи зустрічають гостей. (12 букв - подарунковий).
Тепер ми давши відповіді на всі запитання, можемо прочитати зашифроване ключове слово (рушник).
(Ключове слово прочитає, за бажанням керівника, будь-яка дитина).
ІІІ. Підведення підсумку заняття:
Підсумок викладача: В рушникові, як і в пісні, закладена душа народу, яку неможливо збагнути до кінця. Скарбниця якого безмежна.
Наш рушник пройшов крізь віки, він і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до всіх, хто не черствіє душею. Нехай символ цей завжди сусідить у вашій добрій хаті, як ознака великої любові та незрадливості.
Домашнє завдання: за період нашого заняття ви в деякій мірі творчо здружилися, у вас виникли нові ідеї, бажання спробувати створити свої вимережені узори. Тому пропоную самостійно вишити фрагмент або рапорт узору, який можна використати при виготовленні рушника.
«Традиційні народні іграшки обрядово-святкового
характеру»
Комплексне заняття з виготовлення традиційної народної іграшки та ознайомлення з весняно-обрядовими святами
(розрахована на вихованців гуртка
середнього шкільного віку)
Мета: Закріпити знання учнів про виготовлення народних іграшок обрядово-святкового характеру.
Розвивати творчу фантазію, вміння виготовляти іграшки за призначенням.
Виховувати почуття любові до іграшки-як витвору мистецтва.
Обладнання: виготовлені зразки іграшок, тематична література, дидактичні матеріали.
Інструменти та матеріали: тканина, папір, нитки, ножиці, мило, трава, квіти.
Тип заняття: комбінований.
Зміст заняття:
І. Організаційний момент.
ІІ. Основна частина.
ІІІ. Підведення підсумку заняття.
Хід заняття.
І. Організаційний момент.
Вступна бесіда.
Кожна нація різниться своїми обрядами, відповідно шанобливо ставиться до свого минулого. Народна іграшка також різниться технікою виготовлення та оздоблення в залежності від певних обрядів. Іграшка підкреслює значимість даного обряду, поділяє їх на сезонні цикли.
ІІ. Основна частина.
Повідомлення теми та мети.
Згадайте хвилини дитячого щастя! Які свята ви найбільше любите? В весняний період особливо весело та урочисто проходить підготовка до цілого циклу свят. В цей час готують такі народні іграшки, як «Миколайчики», «Голубки», «Павучки», «Подарункові ляльки». Тому на нашому занятті ви познайомитесь із традиційними народними іграшками обрядово-святкового характеру.
Розгляд виробів: З давніх-давен хата - це символ родинного вогнища, де зберігаються кращі традиції, що потім переходять у спадок дітям. Саме в батьківській хаті дитина знайомиться зі своїми першими іграшками, тими, що їх спочатку створюють дідусь чи бабуся, а згодом і самі діти, щоб надалі використовувати їх в іграх та забавах.
- Кому відомі такі іграшки?
- В яких іграх їх використовують?
Отож, зосередились, і до справи…
Сьогодні ми навчимось виготовляти Миколайчика.
Кому відоме свято Миколая?
На Поділлі два рази святкують святителя Миколая. В народі ці свята називають «зимовий Микола» (19 грудня), та «весняний Микола» (22 травня).
Особливо велике свято було на весняного Миколая. До Миколи весняного не сіяли гречку і не стригли овечки, бо могли ще бути морози, то померзнуть і вівці пострижені, і гречка, яка зійшла.
Це велике свято для дітей. Кожна господиня пекла чебрики-миколайчики і виносила на вигін, куди сходилися Миколи зі всіх вулиць, там роздавались дітям солодощі. В цей день на кожній вулиці села збиралися люди і обирали статечного господаря за Миколу. Його перев’язували навхрест рушниками, плели вінок з живих квітів і квітчали ним голову. Тому й називали його квітчатим Миколою і просили, щоб кожному господареві посіяв гречку і постриг вівцю. Після здійснення цього обряду всі йшли на вигін і там святкували. На вигоні Миколи зі всіх вулиць села з паляницями на рушниках та миколайчиками стають колом, навколо них стають кругами старі й малі і ведуть веснянку.
Після веснянки, Миколи роздають дітям печиво та миколайчики. Діти забавляються – Чибрики, чибрики - миколайчики! Пригощайтеся , любі»!
Розгляньте миколайчики, їх здебільшого виготовляли із трави, іноді із тканини, огортали одягом, прикрашали квітами.
Самостійна робота:
Миколайчика виготовляли із трьох пучків трави:
- спочатку виготовляли тулуб із довгого пучка трави зігнутого навпіл;
- у згин вставляли пучок – ноги та перев’язували на лінії талії;
- пучок – тулуб розділяли на дві частини і закладали між ними пучок – руки;
- далі все разом зав’язували на лінії шиї;
- кінці трави підрівняти, на голову одягають вінок із живих квітів,а тулуб обгортають тканиною;
Таким Миколайчиком діти забавляються, граються, веселяться.
Робота в парах:
Кожна пара вихованців отримує кубики, на гранях яких є різні завдання:
- чим подобається Миколайчик;
- у яких забавах використовується;
- чому Миколайчик квітчастий;
- порівняй іграшки;
- які квіти у вінках;
- скільки пучків трави.
Вчимося граючись.
Народні іграшки використовувались в театралізованих дійствах, гаївках, веснянках:
- які гаївки вам відомі;
- наведіть приклади веснянок;
- пропоную прийняти участь у весняних забавах.
ІІІ. Підведення підсумку заняття:
Особливу увагу хочу звернути на проведення свят народно - релігійного календаря. Тут перед вами відкривається безмежні обрії, тому творіть, діліться душевним теплом та вмінням.
Частіше задумуйтесь над тим, скільки цікавих, неповторних виробів може створити людина із подарованих природою матеріалів та переконуйтесь в тому, яка важлива роль гри у спілкуванні між дітьми.
Домашнє завдання:
Виготовляючи власними руками іграшку ви долучаєтесь до багатовікової спадщини народу, вчитесь самостійно створювати прекрасне, що сприяє не лише естетичному, але й всебічному розвитку.
Миколайчиків виготовляють із різних природних матеріалів. Пропоную виготовити Миколайчика із соломи.
ВИСНОВОК
Творчість – це складне соціально-психологічне явище. Наявність елементів творчості необхідна в будь-якій сфері виробництва, оскільки сучасні умови потребують від дитини мобілізації всіх її здібностей, в першу чергу інтелектуальних, її вміння створювати нові процеси і технології. Пропонувати нові рішення, генерувати нові знання. А це все базується на знанні минулого «Без минулого не буде майбутнього». Зокрема прикладній творчості, а саме, в вишивці, народній ляльці, - незнанні традиції нашого народу , на повазі до історії своїх пращурів.
Вишивка, народна лялька – один з самих давніх і поширених видів мистецтва в Україні, і тому популяризація мистецтва серед підростаючого покоління має велике значення, бо є одним із аспектів у вихованні самоусвідомлення молоді, саморозкриття дитини, її розквіту а також набуття психічного здоров’я і позитивних емоцій.
Мистецтво прививало дітям творчий підхід, почуття смаку, краси – воно передавалося їм від старшого покоління. Також відбувався творчий естетичний взаємообмін.
Народне мистецтво – це емоційне заняття, яке налаштовує не на агресію, а на позитив. Дуже важливий аспект в роботі гуртка, який не можна не згадати – діти вчаться дарувати свої роботи друзям, вчителям. Також потрібно відмітити, що на заняттях з дітьми можна спілкуватись, проводити бесіди, як виховного так і творчого характеру, керівник може різнопланово показувати дітям напрямки творчості різними шляхами і різними методами. Але обов’язково щось глибинне і мудре.
Одне з самих великих почуттів для творчості з дітьми посідає - любов. Любов обов’язково повинна бути присутня і до дітей і до навколишнього світу.
Любов – це перша і необхідна умова для дитини, щоб вона потім почувалася, як людина з прекрасними якостями. Кожна людина народжується з певними творчими задатками, потрібно їх тільки якомога раніше виявити, розвивати. Для цього звичайно, потрібна наявність бажання зі сторони дитини, батьків і вчителів. Тільки заняття творчістю допоможуть дитині формуватись особистістю, розширювати свою свідомість і ставати соціально корисною людиною.
Заняття мистецтвом – це творче, естетичне, художнє виховання, це і погляд в історію - виховання національно-патріотичне.
Це виховання:
- трудове (здобуття навичок і умінь техніки мистецтва) це робота з мілкими предметами;
- соціальне (діти не піддаються впливу вулиці);
- соціально-психологічне (вчаться спілкуватися);
- колективне (вчаться співпрацювати в колективі);
- художнє, естетичне (вчаться відчувати, розвивати і створювати красу);
- духовне (це передача традицій, ознайомлення з обрядами нашого народу, знайомство з реліквіями і символами, це і вміння створити роботу, а потім її подарувати);
- це засіб набуття психічного здоров’я (вивільнення від конфліктів та хвилювань);
- це дисциплінуючий і контролюючий фактор (діти виготовляють роботи у чітко встановлені терміни – це виховує силу волі, дисципліну, бажання завершити свої роботи);
- це і засіб розвитку уваги до почуттів;
- посилення відчуття власної особистісної цінності;
- це і виховання оптимізму, потрібності людям;
- виховання відношення до ручної роботи (не тільки до вишивання, народної ляльки);
- виховання поваги до майстрів, художників та інших митців;
- виховання поваги до своєї роботи;
- розширення кругозору гуртківців;
- це і праця яка не може існувати поза мораллю;
Творчість – це творення самого себе, повернення до самого себе, як соціально національної свідомості. Через відкриття себе і повернення до своїх витоків відбувається розквіт людини і народу вцілому. Через відчуття любові до себе і любові до свого народу відбувається розуміння розквіту вищих законів. Неможливо займатись народно - прикладною творчість якщо ти її не любиш, якщо ти не любиш свій народ, свої витоки, свої першоджерела. Якщо людина змалку буде починати з себе, любити себе, цінувати свою сім’ї, свою родини, свій народ -- їй теж будуть відкриватись неосяжні горизонти.
В цьому дуже допомагає народно - прикладна творчість, саме в ній поєднується процес творіння, естетика, краса, етнос, символіка, традиційність, духовність, праця і майстерність.
Діти займаючись творчістю розкриваються, в них зникає скутість підвищується самооцінка, у них поліпшується уява, увага, мислення, пам'ять. Крім того діти вчаться працювати, творити, відчувати прекрасне, розуміти стиль, у них відбуваються зміни в житті.
Багато дітей відмічають, що у них поліпшуються стосунки з батьками, з родиною, виникає більша повага до дорослих, вони більше дізнаються про традиції свого народу. Хтось познайомився із символікою, з українським костюмом, хтось захотів розводити квіти, в когось виникло бажання творити красу кругом себе. Діти привчаються до праці і це приносить їм задоволення. Вони багато дізнаються нового і це розширює їх кругозір. Це все має дуже позитивний вплив на дитину, тому що змалку їм закладаються корисні потрібні зерна, які в дорослому віці проростуть «красивим цвітом».
Такі вихованці виростуть небайдужими до себе, до своїх батьків, до родини, до свого народу. Творчий підхід, який закладався у них в дитинстві обов’язково буде супроводжувати їх у будь-якій справі, в тому числі і в створенні людиною самої себе.
Список використаної літератури
- Бардакова Ю.Є. «Інтелектуальні ігри в початковій школі», видавництво «Основа» Харків 2005 р..
- Бучан Ю. В. «Дозвілля школярів», видавництво С.М.П. Тернопіль 2007 р..
- Вербицька З. «Народні ремесла», видавництво «Ранок» Тернопіль 2009 р.
- Воропай О. «Звичаї нашого народу», акціонерне видавничо-поліграфічне товариство «Оберіг», Київ 1993 р..
- Гура Л.П. «Прикрась свій дім», видавництво «Техніка», Київ 1988 р..
- Грицина Г.М. «Горнусь до тебе Україно», видавництво «Модобори» Тернопіль 2004 р..
- Денисенко Л.І. «Азбука домашнього господарювання», видавництво «А.С.К.» 2002 р.
- Журнал «Народне мистецтво», видавництво «Національна спілка майстрів народного мистецтва України».
- Зінько Ю.А. «Вінниччина: минуле та сьогодення», видавництво «ВДПУ» 2007 р.
- Зубков С.Д. «Загадки», видавництво «Дніпро» 1987 р.
- Кара-Васильєва «Українська вишивка», видавництво «Либідь» Київ 2002 р
- Кара-Васильєва «Українська сорочка (таємниці чарівної нитки)», видавництво «Либідь» Київ 2002 р..
- Кароєва К.І. «Раритети Вінницького обласного Краєзнавчого музею», видавництво «Едельвейс і К» 2007 р..
- Килимник С. «Український рік» том I-IV, видавництво Акціонерне товариство «Оберіг» Київ 1994 р..
- Крищук М.М. «Читанка з народознавства», видавництво «Тернопіль» Тернопіль 1993 р..
- Корнієнко С. «Родинне дозвілля», видавництво «Навчальна книга - Богдан» Тернопіль 2001 р..
- Косаківський В.А. «Матеріали до етнології Поділля», друкарня «Діло» Вінниця 2005 р..
- Литвинець Е.М. «Голки, нитки, намистинки», видавництво «Веселка» Київ 1989 р..
- Литвинець Е.М. «Вишивання і нанизування»,видавництво «Вища школа» Київ 2004 р..
- Макаренко О. «Степові лицарі», видавництво «Навчальна книга - Богдан» Тернопіль 2000 р..
- Найден О.С. «Українська народна лялька», видавничий дім «Стилос» Київ 2007 р..
- Павлюк С.П. «Українське народознавство», видавництво «Фенікс» Львів 1994 р..
- Січовик І. «Дитячі ігри та розваги», видавничий центр «Просвіта» 2004 р..
- Скуратівський В. «Берегиня», видавництво «Радянський письменник» Київ 1987 р..
- Совенко М. «Вишивала я узори», видавництво «Посредник» 1993 р..
- Сорокіна Л.М. «Учись вышивать», видавництво «Радянська школа» 1986 р..
- Стельмахович М.Г. «Народне дитинознавство», товариство «Знання» Київ 1994 р..
- Творун С.О. «Українські обрядові хліби», видавництво «Книга - Вега» 2006 р..
- Теліженко О. «Рушники»
- Тимчишин О.І. «Свята та розваги», С.М.П. «Астон» Тернопіль 1997 р..
- Ткачова К. «Писанкарство», видавництво «Ранок» Тернопіль – Харків
2009 р..
- Царук В.В «Рукоділля», видавництво «Довіра» Київ 1994 р..
- Цибульова Г.К. «Ручне вишивання», видавництво «Техніка» Київ 1982 р..
- Чорноморець А.Д. «Вышивка в современном костюме», издательство «Реклама» Киев 1987 р..
- Шостак І.В. «Трудове навчання (дівчата)», видавництво «Основа» 2009 р..
- Шумада Н. «Народ скаже – як зав’яже», видавництво «Веселка» Київ 1985 р..
- Яровий В.М. «Зав’ю вінки на всі святки», видавництво «Книга - Вега» 2007 р..