Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка» міжособистісне спілкування. Рівень II

Вид материала

Содержание

Психологічний анамнез чи психологічна інформація про клієнта.
Теоретична частина заняття
Лабораторна робота 10.
Модель ефективного соціального працівника (консультанта).
Лабораторна робота12. Місце клієнта в процесі змін.
II. Підбадьорювання і заспокоєння
III Відтворення змісту: перефразування і узагальнення
Лабораторна робота 14.
3-тя завершальна фаза включає
Важливі постулати кваліфікованого психологічного консультування
Лабораторна робота 15.
Лабораторна робота 17: Роль соціального працівника у процесі змін.

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6

Тема 5. Допомога клієнтам у розкритті обставин, що змушують їх звертатись по допомогу.

Психологічний анамнез чи психологічна інформація про клієнта.

План.

1.Психологічний анамнез – блоки інформації про клієнта:

а) демографічна інформація;

б) психо-соціальний анамнез;

в) актуальні проблеми і порушення

2. Психологічний анамнез, який передбачає багаторівневу інформацію.

.

Теоретична частина заняття

Один із шляхів допомоги клієнту у розкритті обставин, що змушують їх звертатися по допомогу - це повний збір інформації про клієнта: психологічний анамнез. Існують різні схеми психологічного анамнезу.

Схема 1. В цій схемі виділяють 3 основні блоки інформації про клієнта:

Блок 1. Демографічна інформація (вік клієнта, сімейний стан, освіта, професі, віросповідання).

Блок 2. Психо-соціальний анамнез (значимі міжособистісні стосунки ):

раннє дитинство (обставини і черговість народження, стосунки в родині, основні вихователі);
дошкільний період (народження братів та сестер, інші значимі події у родині, перші спогади);
молодший шкільний вік (успіхи і невдачі у навчанні, проблеми з вчителями і однолітками в школі, стосунки в родині);
підлітковий вік і юнацтво (стосунки з однолітками, представниками іншої статі, батьками, успіхи та невдачі в школі, ідеали та прагнення);
дорослий вік (соціальні відносини, задоволеність працею, шлюбом; стосунки в родині, статеве життя; економічні умови життя, втрата близьких людей, вікові зміни, вживання алкоголю, наркотиків, психологічні кризи, плани на майбутнє).

Блок 3. Актуальні проблеми і порушення:

виникненн, розвиток і тривалість ускладнень;
події у житті, що обумовлені виникненням, загостренням і невирішенням проблеми
вік у якому виникли проблеми;

зміни у ставленні особистості до оточення (особливо щодо значимих людей);
зміна інтересів;
погіршення фізичного стану, поганий апетит, що обумовлено виникненням проблеми:
безпосередня причина звернення клієнта;
попередні спроби вирішення проблеми (самостійно чи за допомогою спеціалістів і результати);
використання ліків;
сімейний анамнез (особливо психічні хвороби, алкоголізм, наркоманія, спроба самогубства тощо).

Схема 2. Психологічний анамнез, який передбачає багаторівневу інформацію:

1. Інформація про соціальну поведінку.

2. Інформація за даними самооцінки.

3. Інформація за результатами тестування і аналізу сновидінь.

4. Інформація про підсвідоме (врахування тематики, яку постійно уникають та ігнорують).

5. Інформація про систему цінностей.

Дати визначення поняття “бути тут” для клієнта. Сприймати клієнта як експерта власної долі та ситуації, в якій він/вона опинились, а соціального працівника, в свою чергу, як фасилітатора чи помічника в процесі змін. Студентів знайомлять з принципами роботи, cпрямованої на вирішення (проблеми), як одним із шляхів допомоги клієнтам. Соціальний працівник допомагає клієнтові визначити існуючі ресурси та сильні сторони, які є зараз чи були в минулому. Особливо потрібно зазначити, що ці методи можуть бути узагальнені для соціальної роботи на мікро, мезо та макро рівнях.

Лабораторна робота 10.

Завдання 1. Написати психологічний анамнез на себе чи близьку особу, знайомого тощо (за схемами 1, 2).

Лабораторна робота 11. Принципи роботи, cпрямовані на вирішення (проблеми), як спосіб визнання клієнта експертом власної ситуації (теорія, принципи, модель).

Мета:

навчити студентів розпізнавати ситуації, коли клієнти просять про допомогу;
навчити студентів розуміти те, про що просять клієнти, яка допомга їм потрібна, а також коли клієнти готові до отримання допомоги;
навчити студентів навичкам уважного слухання;
практикувати рольові вправи, застосовуючи принципи роботи, cпрямовані на вирішення (проблеми). (Студент виконуватиме роль клієнта).

Завдання: Допомогти студентам зрозуміти, коли до них звертаються про допомогу. ідити ситуації, коли клієнти не можуть визначитись із проблемами, тому не в стані чітко визначити, яка допомога їм потрібна. Вказати студентам на навички, які використовує в роботі “зацівкавлений фахівець”.

Тема 6. Роль і місце соціального працівника в процесі змін та духовного зростання клієнта.

План:

Завдання та функції соціального працівника (консультанта).
Позитивні якості соціального працівника, що сприяють його ефективній діяльностіті.
Негативні риси соціального працівника, які перешкоджають у його роботі з клієнтами.
Правила ефективного консультування
Модель ефективного соціального працівника (консультанта).

Теоретична частина заняття.

Завдання соціального працівника (консультанта). Консультант повинен допомогти клієнту:

1. Розібратись у мотивації повсякдених виборів, рішень і наслідків.

2. Вирішити багато емоційних проблем і заплутаних міжособистісних стосунків.

3. Подолати почуття внутрішнього хаосу (допомогти зрозуміти незрозуміле).

4. Самостійно прийняти рішення.

5. Виявити свої внутрішні резерви і усунути фактори, які заважають їх використанню.

Функції консультанта:

1. Побудувати стосунки на взаємодовірі.

2. Виявити альтернативу саморозуміння і способів діяльності клієнта.

3. Безпосереднє увійти в життєві обставини клієнта і його відносини зі значимими для нього людьми.

4. Утворити навколо клієнта здоровий психологічний клімат.

5. Стале удосконалювати процес консультування.

Позитивні якості соціального працівника, що сприяють його ефективній діяльності:

довіра до людей;
повага цінностей інших людей;
проникливість;
відсутність упередження;
альтруїзм;
усвідомлення професійного обов’язку, відповідальність;
емоційна стабільність;
чуйність;
об’єктивність;
гнучкість;
емпатія;
комунікабельність;
вміння відволіктись від власних проблем, зосередитись на проблемах клієнта.

Негативні для соціального працівника риси, які перешкоджають у його роботі з клієнтами:

егоцентричність;
авторитарність;
пасивність і залежність;
замкнутість;
установка на використання клієнта;
невміння бути терпимим до клієнтів, дискримінація щодо расової, національної приналежності, релігійного віросповідання тощо.
установка на гроші.

Модель ефективного соціального працівника (консультанта).

Головним засобом стимулювання вдосконалення особистості клієнта є особистість соціального працівника (консультанта).

Ефективність консультанта визначається його духовною, професійною та соціальною зрілістю, професійними знаннями, вміннями та соціальними навичками.

1. Аутентичність - здатність бути самим собою за будь-яких обставин, відкинувши всі ролі і маски.

Три основні ознаки аутентичного існування:

повне усвідомлення цього моменту ( зараз і тепер);
вибір способу життя у цей момент;
прийняття відповідальності за цей вибір.

2. Відкритість власному досвіду - йдеться про щирість власних почуттів. Ефективний консультант не повинен відганяти будь-які почуття, в тому числі негативні, тому що почуття, які витісняються, стають джерелом неконтрольованої поведінки.

3. Стале самопізнання - чим глибше консультант пізнає своїх клієнтів, тим краще він пізнає себе, а чим глибше він пізнає себе, тим краще розуміє клієнта.

4. Сила особистості і ідентичність - консультант повинен керуватись власною внутрішньою позицією.

5. Толерантність до невизначеності. Багато людей відчувають себе некомфортно у ситуаціях, в яких не вистачає структурованості та визначеності. Духовне ж зростання особистості завжди повязане з почуттям невизначеності, з певною напругою та тривогою. У періоди духовного зростання відбувається зміна ціннісних орієнтацій людини, вона почувається невпевнено, розгубленою: людина прощається з старим, відомим і вступає на незнайому територію.. Саме тут консультанту неохідна впевненість в собі, в своїй інтуїції і адекватності почуттів, внутрішня переконливість у правильності прийнятих рішень, здатність ризикувати. Усі ці якості допомогають переносити напруження при невизначеності.

6. Прийняття особистої відповідальності: здатність нести відповідальність за свої дії у будь-якій ситуації.

7. Здатність до глибоких стосунків з іншими людьми: консультант повинен сприймати людей такими які вони є, без «прикріплювання ярликів», оцінювання, критики.

8. Постановка реалістичних цілей. Ефективний консультант повинен усвідомлювати обмеженість своїх можливостей. Це дозволяє уникати зайвого напруження і відчуття провини, стостунки з клієнтами стають глибокими і реалістичними.

9. Емпатія – здатність відчувати іншу людину на рівні серця.

Правила ефективного консультування

Усвідомлення, що не буває двох однакових клієнтів і ситуацій у процесі консультування. Кожна консультативна взаємодія унікальна і неповторна.
У процесі консультування клієнт і консультант постійно змінюються (духовно зростають), і це означає, що у психологічному консультуванні не має статичних ситуацій.
Найкращим експертом у власних проблемах є сам клієнт, тому при консультуванні соціальний працівник повинен допомогти йому взяти на себе відповідальність за вирішення власних проблем. Бачення клієнтом власних проблем може бути більш важливим ніж уявлення про них консультанта.
У процесі консультування відчуття безпеки клієнта є важливішим, ніж вимоги консультанта. Тому у процесі консультування домагатися мети будь-якою ціною, при цьому не звертаючи уваги на емоційний стан клієнта, заборонено.
Прагнучи допомагати клієнту, соціальний працівник повинен підключити усі свої особистісні і професійні можливості. Однак у кожному конкретному випадку соціальний працівник не повинен забувати, що він все ж таки людина і не спроможний повністю відповідати за іншу людину, проблеми та труднощі її життя.
Не слід очікувати безпосереднього результату від кожної окремої консультативної зустрічі. Рішення проблем та успіх консультування - це процес, в якому бувають підйоми і спади, покращення можуть змінюватись погіршеннями, оскільки само зміни, саморозвиток вимагають багато зусиль і ризику, які не завжди і не одразу завершуються успіхом.
Компетентний консультант знає рівень своєї професійної кваліфікації та особисті недоліки, він є відповідальним за дотримання правил професійної етики і роботу на благо клієнта.
Для вирішення кожної проблеми можуть використовуватись різні теоретичні підходи, але не має і не може бути найкращого та універсального підходу.
Деякі проблеми - це суттєво людські дилеми і в принципі їх неможливо вирішити. В таких випадках консультант повинен допомогти клієнтові зрозуміти неминучість ситуації, змиритися та змінити своє ставлення до неї (невиліковні хвороби, смерть близької людини тощо).

Ефективне консультування - це процес який виконується разом з клієнтом, а не замість нього (клієнта), і який залежить, в першу чергу, від професійної і людської компетентності соціального працівника, рівня його духовного розвитку.

Лабораторна робота12. Місце клієнта в процесі змін.

Мета:

навчити студентів виявляти стадії готовності до змін, на яких знаходиться клієнт: попереднього споглядання, споглядання та повної готовності;
показати студентам відмінності в процесі оцінювання місця клієнта в процесі змін соціальним працівником та іншими фахівцям, скажімо, психіатром;
навчити студентів вести робочу документацію;
з’ясувати, які відмінності щодо дотримання/порушення конфіденційності у роботі з клієнтами існують в Україні та в Канаді.

Лабораторна робота13. .

Завдання 1. Скласти модель ефективного консультанта (соціального працівника).

Теми 7-8. Допомога клієнтам на різних стадіях готовності до змін. Оцінювання реальної ситуації з погляду клієнта та соціального працівника.

Процедури і техніки консультування.

План:

Опитування.
Підбадьорювання і заспокоєння.
Відтворення змісту: перефразування і узагальнення.
Відтворення почуттів
Паузи мовчання
Надання інформації
Інтерпретація.
Конфронтація

Теоретична частина заняття.

Допомога клієнтам на різних стадіях готовності до змін та оцінювання реальної ситуації як з погляду клієнта, так і соціального працівника неможливі без отримання інформації про клієнта та побудження його до самоаналізу. З цією метою у процесі консультування соціальні працівники використовують відповідні процедури та техніки.

1. ОПИТУВАННЯ.

Кваліфіковане опитування включає постановку запитань, які поділяються на відкриті і закриті.

I. Відкриті запитання потребують пояснення, дозволяють обговорювати почуття, розширюють і поглиблюють контакт.

2. Закриті запитання - обмежують його, потребують точної, конкретної відповіді за певною схемою «так» чи «ні».

Відкриті запитання використовують:

На початку консультативної зустрічі.
З метою спонукання клієнта продовжити чи доповнити те, про що він вже сказав.
При прагненні клієнта проілюструвати свої проблеми прикладами, щоб консультант зміг їх краще зрозуміти.
З метою сконцентрувати увагу клієнта на почуттях.

Правила яких необхідно притримуватись, задаючи питання клієнту:

1. Питання «хто?», «що?» частіше орієнтовані на різні факти.

2. Питання «як?» більш орієнтовані на інформацію про людину, ії поведінку, внутрішній світ.

3. Питання «чому?» часто провокує захисні реакції у клієнта. При консультуванні клієнта їх бажано уникати..

4. Необхідно уникати ситуації коли ставляться одразу декілька запитань.

5. Не слід одне і теж запитання задавати у різних формулюваннях.

6. Не можна запитанням випереджувати відповідь клієнта.

II. Підбадьорювання і заспокоєння.

Підбадьорювання – соціальний працівник використовує у випадку, коли клієнт почуває себе розгубленим, невпевненим в собі, тобто коли він хвиолюється і не відчуває себе вільно та невимушено. Це короткі фрази, що означають згоду та розуміння:

«Продовжуйте»
«Добре»
« Я Вас розумію»
«Так»
«Цікаво»
«Не так все погано»
«Ми всі були у такій ситуації» тощо

Заспокоєння - це підтримка клієнта з боку соц. працівника, консультанта яка допомагає йому повірити в себе і ризикуючи, змінювати деякі аспекти своєї поведінки та випробовувати нові способи поведінки.

III Відтворення змісту: перефразування і узагальнення.

Основні цілі перефразування:

Показати клієнту, що консультант дуже уважно його слухає і намагається зрозуміти
Викристалізувати думку клієнта, використовуючи його слова у стислій формі.
Перевірити правильність розуміння думок клієнта.

Правила перефразування:

Перефразовується основна думка клієнта.
Неможна викривляти чи заміняти зміст тверджень клієнта, а також додавати щось від себе.
Бажано думки клієнта виражати своїми словами, тобто уникати дослівного повторення.

Узагальнення - допомагає систематизувати думки, згадати, що вже було сказано, спонукає до розгляду значимих тем.

Ситуації, в яких найчастіше використовують узагальнення:

1. Коли консультант хоче структурувати початок бесіди, щоб об`єднати з попередніми бесідами.

2. Коли клієнт говорить дуже довго і заплутано.

3. Коли одна тема бесіди вже вичерпана і планується перехід до іншої теми чи до наступного етапу бесіди.

4. При прагненні надати бесіді певну спрямованість.

5. Наприкінці бесіди з метою підкреслити важливі, суттєві моменти бесіди і дати завдання до наступної зустрічі.

IV Відтворення почуттів.

Мета - допомогти клієнту розібратись у своїх почуттях чи відчути їх більш глибоко і інтенсивно.

Узагальнюючі принципи щодо відтворення почуттів клієнта:

Консультант повинен вміти як можна повніше і точніше ідентифікувати як свої почуття, так і почуття клієнта.
Необовязковово відтворювати чи коментувати кожне почуття клієнта. Це залежить від ситуації.
Обов’язково звертати увагу на почуття клієнта, коли вони:

викликають проблеми при консультуванні;
можуть підтримати та допомогти клієнтові.

4. Консультант повинен виражати власні почуття, які виникають під час консультування.

5. Деколи потрібно допомогти клієнтам контролювати свої почуття, особливо коли вони занадто інтенсивні. Це стосується як позитивних, так і негативних емоцій та почуттів.

У. Паузи мовчання.

Мовчання у консультативному контакті збільшує емоційне взаєморозуміння соціального працівника і клієнта.
Надає клієнту можливість зануритись в себе, вивчити свої почуття, установки, цінності, поведінку.
Дозволяє клієнту зрозуміти, що відповідальність за бесіду лежить саме на його плечах.

Виділяють значимі сенси мовчання у консультуванні:

Паузи мовчання на початку бесіди можуть виражати тривогу клієнта, погане самопочуття, розгубленість через сам факт консультування.
Під час пауз мовчання клієнт може шукати потрібні слова та аналізувати те, про що йшлося в бесіді. Консультант може використовувати паузи мовчання для обмірковування та формулювання наступних запитань.
Мовчання може означати, що клієнт і консультант сподіваються на продовження розмови з боку одне одного.
Паузи мовчання можуть означати, що бесіда зайшла в кут і що відбувається пошук виходу з цієї ситуації та нового напряму бесіди.
Мовчання може означати опір клієнта процесу консультування.
Деколи паузи мовчання виникають коли бесіда відбувається на поверхневому рівні, ігнорується обговорення більш важливих та значимих питань, що збільшує тривогу клієнта.
Мовчання деколи означає глибоке узагальнення без слів і тоді воно більш осмислене і красномовне (значуще) ніж слова.

У1. Надання інформації.

Інформація надається про різні аспекти проблеми, що обговорюється про поведінку консультанта, процес консультування, його умови тощо.

У11. Інтепретація

Суть інтерпретації полягає в тому, щоб пояснити те, що є незрозумілим. Вона допомагає встановити причинні зв’язки між поведінкою і переживаннями клієнта.

Виділяють 5 типів інтерпретації:

Встановлення зв’язків між зовнішньо-різними твердженнями і проблемами.
Акцентування певних особливостей поведінки чи почуттів клієнта.
Інтерпретація способів психологічного захисту, реакції опору і переносу.
Пов’язування зовнішніх подій, думок і переживань з минулим.
Надання клієнту іншої можливості розуміння зміни його почуттів та поведінки.

.

У111. Конфронтація – (протистояння) це реакція соціального працівника на протиріччя в поведінці клієнта, коли він бачить чи відчуває з боку клієнта хитрість, гру, нещирість.

За допомогою конфронтації соціальний працівник показує клієнту, що ті засоби психологічного захисту, які він використовує, пригнічують та обмежують розвиток його як особистості, не сприяють саморозкриттю, щирості, і, відповідно, ефективності самого процесу консультування.

Виділяють такі основні випадки конфронтації у консультуванні:

Конфронтація з метою звернути увагу клієнта на протиріччя у його поведінці, думках, почуттях, словах, розходження між намірами і поведінкою. За допомогою конфронтації консультант вказує на причини і витоки протиріч. Використовуючи цей тип конфронтації, консультант намагається допомогти клієнту побачити саме протиріччя, яке він раніше не помічав, або не міг чи не хотів помічати.
Конфронтація з метою допомогти побачити ситуацію такою, яка вона є в дійсності, всупереч уявленню про неї клієнта у контексті його потреб.

Випадки коли не можна використовувати конфронтацію:

Як покарання клієнта за неприйнятну поведінку, засіб вираження ворожості консультанта.
Конфронтація не призначена для руйнування механізмів психологічного захисту клієнта. Її призначення - допомагати клієнтам розпізнавати методи, за допомогою яких вони захищаються від усвідомлення реальності.
Конфронтацію не можна використовувати для потреб чи самовиразу консультанта. Завдання консультант - не перемогти клієнта, а зрозуміти його і допомогти.

Правила конфронтації.

1. Необхідно ретельно охарактеризувати зміст неадекватної поведінки клієнта в його контексті.

2. Необхідно детально викласти клієнту або його близьким наслідки суперечливої поведінки у тому числі і у процесі консультування.

3. Необхідно допомогти клієнту знайти способи подолання його проблеми.

Лабораторна робота 14.

Завдання: рольова вправа. Студенти готують коротенькі сценки, які демонструють використання у процесі інтерв’ю різних технік і процедур (відкритих і закритих запитань, підбадьорювання і заспокоєння, відтворення змісту: перефразування і узагальнення; відтворення почуттів, пауз мовчання, інтерпретації, конфронтації тощо).

Рольова вправа проводиться в групах з 3-х чоловік, де кожен почергово виконує ролі клієнта, інтерв’юера, спостерігача-аналітика.

Розділ 3. Початкова, середня та завершальна фази роботи з клієнтами: яким чином розпочати процес змін та досягти успіху у роботі з клієнтами (12год.).

Теми 9,10. Допомога клієнтам у поступі до позитивних змін. Процес змін та завершення співпраці з клієнтами .

План:

1.Процес інтерв’ювання та його складові.

2. Почуття консультанта, його відвертість та саморозкриття перед клієнтом. .

3. Постулати кваліфікованого психологічного консультування

4. Критерії результатів процесу консультування.

5. Етичні принципи у психологічному консультуванні.

Теоретична частина заняття

Інтерв’ювання як найвагоміший процес, який використовують для збирання інформації, вирішування проблем і надання інформації та порад. Увесь процес включає наступні стадії (фази): 1-ша – початкова; 2-га - відкриваюча (перша зустріч); 3-тя - середня стадія (подальші зустрічі); 4-та – завершальна .

1 фаза – початкова включає:

встановлення контакту з клієнтом, досягнення взаємодовіри та взаємопорозуміння;
сбір інформації про клієнта ( психологічний анамнез);

2 – середня фаза включає:

двомірне визначення проблеми (досягнення однакового розуміння проблеми як боку клієнта, так і консультанта, що, в свою чергу, дозволить зрозуміти її причину, а також, можливо, й шляхи вирішення);
ідентифікація проблеми (з`ясовуються і обговорюються можливі альтернативи рішення проблеми; бажано скласти письмовий список варіантів, щоб було легше їх порівнювати; консультант не нав`язує своїх рішень);
планування (відбувається критична оцінка обраних альтернативних рішень; вибір альтернатив, які є реальними з погляду попереднього досвіду і бажання клієнта змінитись; складається план реалістичного рішення проблеми).

3-тя завершальна фаза включає:

діяльність. Відбувається послідовна реалізація плану вирішення проблеми. Консультант допомагає клієнту будувати діяльність ( майбутню її модель) згідно обставин, часу, емоційних витрат, а також з розумінням можливості невдачі у досягненні мети.
оцінка і зворотній зв`язок. На цьому етапі оцінюється рівень досягнення мети, та підсумовуються результати.

Почуття консультанта і його саморозкриття.

Консультант через вираз своїх почуттів демонструє своє емоційне ставлення до надій/сподівань клієнта. На думку деяких психологів, консультант не повинен розкривати свою особистість перед клієнтом:

коли клієнт багато знає про консультанта, між ними як би зменшується відстань, губиться зв`язок, відносини стають не значимими;
відвертість консультанта означає те, що він намагається поділити свої проблеми з клієнтом.

На думку інших дослідників, відвертість консультанта сприяє встановленню щирих і відкритих стосунків з клієнтом. Необхідно відчути слушний момент і не затягувати з відвертістю, але побудувати свої взаємовідносини таким чином, щоб у центрі уваги залишався клієнт, а переживання консультанта не висувались на перше місце.

Важливі постулати кваліфікованого психологічного консультування:

I Особиста зрілість - консультант успішно вирішує свої сімейні проблеми, відкритий, щирий, відвертий по відношенню до себе.

II Соціальна зрілість - консультант здатен допомагати іншим людям та вирішувати їх проблеми, відвертий та щирий по відношенню до клієнтів.

111. Професійна зрілість – консультант має глибокі знання, володіє відповідними вміннями, навичками, має досвід роботи.

IУ. Зрілість консультанта - це процес, а не стан.

Для оцінки результатів консультування виділяють такі критерії:

Особистісні зміни клієнта.
Соціальна адаптація клієнта.
Професійна адаптація.
Покращення стосунків в родині.
Успішність в навчанні.
Покращення стосунків з батьками, ровесниками.

Етичні принципи у психологічному консультуванні:

Відповідальність.
На 1-й зустрічі заключається консультативний контракт, задля того, щоб клієнт усвідомлено ставився до ситуації.

Зокрема, при заключенні консультативного контракту консультант повинен надати клієнту максимальну інформацію про процес консультування, щоб клієнт усвідомлено поставився до цього процесу:

Основні цілі.
Про свою кваліфікацію.
Про оплату.
Про орієнтовну тривалість консультування .
Про доцільність консультування.
Про ризик тимчасово погіршення стану у процесі консультування.
Про границі конфіденційності.

Конфіденційність.

Конфіденційна інформація про клієнта:

Консультант повинен використовувати інформацію про клієнта тільки в професійних цілях, тобто не розголошувати проблеми клієнта.

Психологи виділяють такі умови, за яких може бути використана конфіденційна інформація:

підвищений ризик для життя клієнта/або інших людей;
злочинні дії: йдеться про інцест, насилля, які вчиняються над неповнолітніми;
необхідність у госпіталізації клієнта;
участь клієнта та інших осіб у розповсюдженні наркотиків та інших злочинних діях.

Консультанту забороняється вести подвійні стосунки: недоцільно консультувати родичів, знайомих, друзів, співробітників, студентів які навчаються у консультанта, недопустимі сексуальні стосунки з клієнтом.

.

Лабораторна робота 15.

Завдання. Рольова вправа: проведення інтерв’ю (середня та завершальна стадії). Рольова вправа проводиться в групах з 3-х чоловік, де кожен почергово виконує ролі клієнта, інтерв’юера, спостерігача-аналітика.

Лабораторна робота 17: Роль соціального працівника у процесі змін.

Мета:

визначити ролі, що виконує соціальний працівник при роботі з клієнтами;
визначити перешкоди, шо можуть виникнути в процесі надання допомоги (в ході спілкування тощо);
навести сценарії складних ситуацій, в яких можуть опинитись клієнти та допомогти студентам знайти способи вирішення.

Завдання:

Допомогти студентам з’ясувати ролі, які може виконувати соціальний працівник у роботі з клієнтами. Дослідити труднощі, що можуть виникнути у стосунках між соціальним працівником та клієнтом. У процесі виконання рольових вправ, навчити студентів знаходити можливі шляхи виходу із складних ситуацій.

Blog

Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка» міжособистісне спілкування. Рівень II

Содержание