Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка» міжособистісне спілкування. Рівень II

Вид материала

Содержание

План: Поняття емоційного мислення та його складових.
Соціальні знання
Сучасна психологія виділяє такі основні базові емоції
Володіння основами емоційного мислення включає
ЕМОЦІЙНА САМОРЕГУЛЯЦІЯ (за Ю. М. Орловим).
Лабораторна робота 6: Дослідження EQ студентів.
Головна мета консультування
Структура процесу консультування.
2 стадія: Двомірне визначення проблеми.
3 стадія. Ідентифікація проблеми.
4 стадія. Планування.
5 стадія. Діяльність.
6 стадія. Оцінка і зворотній зв`язок.
Особливості консультування немотивованих клієнтів
Лабораторна робота 8.
Лабораторна робота 9.

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6

Тема 3. Емоційне мислення та комунікація. Емоційна саморегуляція. (8 год.).

План:

Поняття емоційного мислення та його складових.
Правила емоційного мислення.
Емоційна саморегуляція особистості ( за Ю. Орловим).

Теоретична частина заняття

Сучасні психологи виділяють такі типи мислення:

1. Абстрактне мислення – здатність утворювати і оперувати абстрактними поняттями, розуміти і оперувати вербальними та математичними символами.

2. Конкретне мислення - здатність оперувати конкретними об’єктами.

3. Соціальне мислення - здатність розуміти людей і керувати ними. Воно включає в себе міжособистіне і інтраособистісне мислення.

Міжособистісне мислення - це здатність розуміти інших людей та їх мотивацію

Інтраособистісне мислення - це здатність формувати точну, правдиву модель самих себе і використовувати цю модель у житті.

Соціальні знання - це здатність відчувати інших людей і розуміти чому вони так почуваються і саме так роблять.

Соціальні навички - це здатність діяти продуктивно в певному напрямку.

Емоційне мислення, будучи різновидом соціального мислення, включає в себе знання емоцій і знання того, як вони впливають і взаємодіють з традиційним інтелектом ( тобто порушуючи чи покращуючи судження).

Емоційне мислення у науковій літературі визначається як явище, яке об’єднує в собі вміння людини розрізняти, розуміти й керувати власними емоціями та емоційними станами, розуміти емоції та впливати на емоції своїх партнерів.

Як вважають сучасні дослідники, наявність емоційного мислення у людини сприяє кращому розумінню себе і інших людей, допомагає керувати своїми емоціями, позитивно впливати на процес спілкування, формує здатність викликати позитивні емоції, почуття як у себе, так і інших людей.

Зокрема, емоційне мислення (Х. Гарднер ) розглядає як підструктуру соціального інтелекту, який включає здатність спостерігати за власним и емоціями та емоціями інших людей, розрізняти їх і використовувати цю інформацію для керування мисленням і діями.

На відміну від абстрактного й конкретного мислення , які відображають закономірності зовнішнього світу, емоційне мислення відображає внутрішній світ, його зв’язки з поведінкою особистості та її взаємодією з реальністю. Кінцевий продукт емоційного мислення – прийняття рішень на основі відображення й опрацювання емоцій, які є диференційованою оцінкою подій, що мають особливе значення .

Для емоційного мислення є характерним вміння виражати свої емоції, а також здатність керувати ними таким чином, щоб досягти поставленої мети.

Кожен успіх – це почуття задоволення і прояв позитивних емоцій. Разом з тим важливо не тільки досягнути їх, а й утримати ці почуття. Вчені доводять, що здатність викликати позитивні емоції не тільки в себе, а й в інших – типова якість емоційно-інтелектуальних людей.

Отже, емоційне мислення – це принципово нове поняття, яке можна визначити як розумну поведінку в емоційній галузі. «Емоційне мислення » поєднує в собі можливість зануритися в свої емоції, щоб краще їх відчути, зрозуміти та усвідомити, здатність до раціонального їх аналізу щодо прийняття рішень. Емоції містять в собі величезний пласт інформації, використовуючи яку, людина може діяти більш ефективно.

Відповідно до описаних вище підходів - поняття «емоційне мислення » визначається як:

здатність розуміти ставлення, репрезентовані в емоціях, і керувати емоціями на основі інтелектуального аналізу і синтезу ;
здатність ефективно контролювати емоції та використовувати їх для покращення мислення;
сукупність емоційних (особистісних і соціальних) здібностей, які впливають на загальну здатність ефективно справлятися з вимогами і тиском навколишнього середовища;
емоційно-інтелектуальна діяльність;
здатність діяти відповідно до власних почуттів і бажань.

Як вже зазначалося раніше, емоційне мисленння включає в себе міжособистісне, інтраособистісне мисленння, а також такі компоненти:

1. Самоусвідомлення.

2. Управління емоціями, що включає обробку почуттів таким чином, щоб вони стали доречними, знаходження шляхів подолання своїх страхів та неспокою, гніву і суму.

3. Самомотивацію, що включає здатність скеровувати свої емоції так, щоб вони допомагали досягненню цілей. Емоційний самоконтроль.

4. Співчуття, емпатію, тобто здатність розуміти, відчувати іншу людину (на рівні серця).

5. Обробку стосунків - якздатність управління емоціями інших людей, володіння соціальними знаннями та соціальними навичками)

Людина яка володіє емоційним мисленням здатна розрізняти емоції, розуміти їх, регулювати та використовувати.

Незважаючи на те, що емоційне мислення певною мірою передбачено генетично і основа для його потенціалу закладається в дитинстві, значна кількість необхідних якостей може бути усвідомлено розвинена в людині.

Сучасна психологія виділяє такі основні базові емоції:

I. Основні первинні біологічні емоції: страх, радість, прийняття, гнів, сум, відраза, здивованіст, очікування..

II Вторинні емоції, які є результатом культурних чи емоційних обставин: хвилювання, відчай, цинізм, оптимізм.

111. Основні первинні позитивні емоції: кохання, симпатія, довіра, співчуття, радість, щастя, прийняття, дружелюбність.

1У. Основні первинні негативні емоції: гнів, зазрість, неспокій, смуток, провина, жадоба.

У. Абстрактні (вищі, духовні) почуття, що асоціюються з творчістю і персональним зростанням: віра, проникнення, розкриття, злиття, осяяння, зєднання, внутрішній спокій, гармонія. Відкриття, вибачення, інтуїція.

Володіння основами емоційного мислення включає:

Знання своїх емоцій, почуттів і використання їх для прийняття життєво важливих рішень.
Вміння керувати своїм емоційним життям так, щоб не бути паралізованим депресією, хвилюванням чи спустошуючим гнівом.
Сміливо дивитись в обличчя невдачам і скеровувати свої імпульси на досягнення цілей.
Здатність відчувати і розуміти емоції інших людей мовчки.
Вміння сформулювати свій емоційний стан як невисловлену пульсацію, енергію.

Правила емоційного мислення:

Ваші негативні емоції - це вираження ваших незадоволених емоційних потреб (емоції – це певні сигнали про стан організму, небезпеку тощо).
Кожна негативна емоція має свою позитивну цінність.
Розуміння, усвідомлення власних почуттів є ключем до самоусвідомлення. Самоусвідомлення є ключем до самопокращення, самовдосконалення.
Ви не можете вирішити емоційну проблему лише за допомогою логіки. Ви повинні піднятись на вищий рівень.
Неповага, що виявляється через негативне емоційне ставлення вбиває довіру, творчість і самоповагу, створюючи хаос, плутанину і конфлікти.

ЕМОЦІЙНА САМОРЕГУЛЯЦІЯ (за Ю. М. Орловим).

Проблема емоційної саморегуляції є однією із найактуальніших у сучасній психолого-педагогічній науці, тому що саме від вміння особистості керувати своїм психічним станом, корегувати його залежить психічне здоров’я людини, її здатність гармонійно співіснувати з навколишнім середовищем і встановлювати гармонійні людські стосунки.

Сучасні соціальні працівники, психологи - консультанти працюють у надзвичайно психологічно складних умовах: їм часто доводиться опинятися в стресових ситуаціях, спілкуватися, взаємодіяти з психічно неврівноваженими людьми. Майбутній фахівець повинен бути психічно здоровою особистістю, вміти корегувати як свої психічні стани, так і позитивно впливати на клієнта, володіти методами емоційної саморегуляції, тому що саме від цього фактору у більшості випадках залежить успішність його професійної діяльності.

Проблемі емоційній саморегуляції присвячено цілу низку праць у сучасній психолого-педагогічній науці. Зокрема, концепція саногенного мислення доктора психологічних наук, професора Ю. М. Орлова, присвячена проблемі оздоровлення людської психіки, досягнення внутрішньої рівноваги, гармонії, спокою тощо.

Вчений виділяє два види мислення: саногенне та патогенне.

Саногенне мислення – це особливий вид мислення, що спрямоване на психічне оздоровлення людини. Воно допомагає уникнути стресу, навчає нейтралізувати негативні емоції: не стримувати, не подавляти, не переживати їх у собі, а розуміти, прощати і приймати іншу людину. Для саногенного мислення є притаманною рефлексія, тобто самоаналіз, осмислення себе і ситуації. Характерним для цього виду мислення є відокремлення свого «Я» від образу, ситуації, від злиття з нею, здатність розширювати свою свідомість за межі тієї ситуації, що породила негативні емоції, вміння розмислити, проаналізувати їх. При саногенному мисленні використовуються такі розумові операції як аналіз, синтез, вміння оперувати абстрактними поняттями, а також здатність поставити себе на місце іншої людини, медитація.

Отже, саногенне (оздоровлювальне) мислення має такі характерні особливості.

По-перше, це наявність у мислительній діяльності процесу відокремлення суб'єктом самого себе від власних переживань і спостереження за ними. Таке відокремлення "я" від почуттів сприяє ослабленню переживань, звільняє образи від їхньої "емоційної негативної енергії".
По-друге, у разі саногенного мислення самоспостереження відбувається на тлі глибокого внутрішнього спокою. Тоді самоспостереження відтворює все так, немовби "програє" негативні стресові ситуації на тлі релаксації.
По-третє, саногенне мислення ґрунтується на знаннях структури, "будови" тих психічних станів, які контролює процес самоспостереження.
По-четверте, саногенне мислення передбачає оволодіння навичками занурення у стан спокою.
По-п'яте, саногенне мислення неможливе без достатнього рівня зосередженості й концентрації уваги.

Патогенне мислення автор пов’язує з негативними переживаннями, емоційними напруженнями, «програванням» у думках ситуацій невдач, стресів, що сприяє енергетичному підкріпленню власних негативних емоцій, почуттів, думок, збільшує "негативний заряд", захований в спогадах про неприємне.

Патогенне мислення помножує страждання людини, спричиняє хвороби та невроз, патологію характера. Отже, якщо для патогенного мислення є характерним автоматизм, фіксація свідомості людини на певному об’єкті, чи явищі, злиття з ситуацією, образами, негативними емоціями, неможливість відокремитися від них, то для саногенного мислення, навпаки – самоаналіз, рефлексія, тобто осмислення себе, ситуації, що породжує негативні емоції.

На думку дослідника, більшість людей є схильними до патогенного мислення.

За словами Ю. М. Орлова, для того, щоб оволодіти саногенним мисленням, необхідно:

навчитися відокремлювати своє «Я» від образу ситуації;
знати структуру цієї негативної емоції;
володіти уміннями самоаналізу, саморефлексії;
бути здатним розширювати свою свідомість.

Зокрема, для прикладу проаналізуємо такі негативні емоції як, образа, провина за схемою, що пропонує психолог.

Структура образи, за Ю. М. Орловим, включає такі компоненти:

Очікування певної моделі поведінки з боку іншої людини.
Реальна поведінка іншої людини, яка відхиляється від нашого очікування.
Реакція на поведінку іншої людини як прояв образи через агресію, злість, ненависть, відчай, почуття неповноцінності, втрату сенсу життя тощо.

Вчений рекомендує таку схему роздумів над образою:

Я образився (лась).
Аналіз моїх очікувань: як повинна поводити себе людина, щоб я не образився (лась)?
Порівняння моїх очікувань з реальною поведінкою іншої людини, і як результат неузгодженості – образа.

Отже, розумові операції щодо аналізу емоції образи включають:

очікування людини;
реальну поведінку іншої людини відносно неї;
порівняння, реакція.

Ю. М. Орлов пропонує такі шляхи подолання образи:

Відчуженість від образи, розширення свідомості, що включає прагнення зрозуміти іншу людину: мотиви, причини її поведінки.
Самоаналіз (аналіз своїх очікувань).Тут необхідно зрозуміти джерело (а) виникнення образи: культурні стереотипи, сімейні традиції, дитинство, інфантильність, неадекватна самооцінка, відсутність почуття реальності тощо.
Подолання своєї магії з метою насильницького розумового впливу на іншу людину.
Прийняття реальності такою, якою вона є.
Намагання змінити свої очікування, своє ставлення до людини, ситуації. Скерувати себе в інше русло, прийняти іншу людину такою, якою вона є, і зберегти ті почуття, що були до образи.
Акт пробачення. Спроба змінити людину за допомогою добра у кращу сторону.

Психологічна структура провини, за Ю. М. Орловим:

очікування іншої людини;
моя реальна поведінка;
порівняння, реакція.

Психологічна схема роздумів над провиною.

Моя реальна поведінка.
Порівняння моєї реальної поведінки з очікуваннями іншої людини.
Осмислення, аналіз причин, мотивів очікувань іншої людини (їх реалістичність, зв'язок з сімейними традиціями, інфантильність, культурні стереотипи тощо).
Переживання почуття провини (найчастіше людина захищається від почуття провини шляхом агресії чи втечею: реальною чи розумовою).

Шляхи подолання почуття провини.

Аналіз джерел почуття провини.
Пояснення, мотивування своєї поведінки.
Знання способу вибачення (винний – не винний – вибачся, радить автор).
Самозвільнення.
Гумор, жарт.
Замінити, витіснити із пам’яті іншої людини образу чимось добрим, щирим.

За аналогічною схемою аналізуються такі негативні емоції як заздрість, гординя, ревнощі, омана, ненависть тощо.

Таким чином, за Ю. М. Орловим, для саногенного мислення є характерним:

звільнений стан;
вміння керувати своїм розумом, думками, емоціями, почуттями, своїми психічними станами тощо.

Отже, для формування саногенного мислення необхідно, як вважає дослідник, навчитися:

відокремлювати своє «Я» від негативної емоції, власного образу;
приймати інших людей такими, якими вони є;
відмовлятися від діагностики, характеристик, аналізу, оцінки;
шукати в людині позитивне і спиратися на нього.

Людські емоції, почуття, будучи енергетичним у своїй основі уявляють собою могутню енергетичну силу, яка може бути спрямована як на одухотворення і гармонізацію себе, довкілля, так і на їх руйнацію.Тому сучасна людина повинна усвідомити свою високу відповідальність за власні емоції, почуття, думки, слова, вчинки, воле спрямованість. Вона повинна навчитися керувати своїм психічним станом з метою формування позитивних душевних якостей (конструктивних думок, позитивного мислення, вищих почуттів, виховання доброї волі) та очищення і звільнення своєї психіки від егоїзму, себелюбства, агресивності, низьких пристрастей, поганих звичок, негативних руйнуючих думок тощо. Тому що саме від внутрішнього, душевного стану людини, його гармонії чи дисгармонії залежить збереження рівноваги на Землі, і саме людська істота через свій внутрішній світ, енергію активно впливає на зовнішній і формує його.

Лабораторна робота 5.

Завдання 1. Описати негативний, позитивний, високий стан своєї душі через відповідні емоції (у формі есе, невеличкого оповідання тощо).

Завдання 2. Перегляд та обговорення фрагментів фільму «Секрет».

Завдання 3. Навести «живі приклади» своїх негативних емоцій (5-7), проаналізувати їх та визначити способи їх нейтралізації.

Завдання 3.

Презентація індивідуальної творчої роботи щодо способів власної емоційної саморегуляції (способів виходу із негативних емоційних станів, корекції своїх психічних станів - спираючись на власний досвід студента).

Лабораторна робота 6: Дослідження EQ студентів.

Мета:

розглянути характеристики, що свідчать про якості лідера, оскільки соціальні працівники часто виступають в ролі лідерів/фасилітаторів у роботі з клієнтами;
дослідити компоненти емоційної обізнаності;
дослідити шляхи підвищення обізнаності щодо власного EQ та EQ клієнтів;
дослідити позитивні та негативні властивості обізнаності щодо емоційного інтелекту соціального працівника.

Розділ 2. Клієнт – активний та рівнозначущий учасник процесу змін (28год)

Тема 4. Визначення цілей у роботі з окремими особами, групами клієнтів та родинами (8 год.)

План.

1. Поняття психологічного консультування та його мети.

2. Узагальнені універсальні цілі різних теоретичних шкіл або підходів щодо роботи з клієнтами.

3. Консультування немотивованих клієнтів.

Теоретична частина заняття

Психологічне консультування - це сукупність процедур, спрямованих на допомогу людині у вирішенні її проблем та прийнятті рішень, щодо професійної кар`єри, родини, шлюбу, власного самовдосконалення та міжособистісних стосунків.

Головна мета консультування - допомогти клієнту «допомогти собі самому»: усвідомити власні ціннісні орієнтації, рівень свого розвитку, спрямованість, краще зрозуміти свої внутрішні проблеми і те, що відбувається у його життєвому просторі, усвідомити, що саме він і є та людина, яка повинна змінюватися, діяти, і брати на себе відповідальність при вирішенні проблем емоційного і міжособистісного характеру.

Структура процесу консультування.

Системна модель психологічного консультування включає 6 стадій, що тісно взаємопов’язані між собою.

1 стадія: Дослідження проблеми.

На цій стадії соціальний працівник встановлює контакт з клієнтом і прагне досягнути взаємодовіри та взаємопорозуміння. Необхідно вислухати клієнта, виявити його проблеми,труднощі, проявити максимальну щирість, емпатію, турботу, не застосовуючи критичне оцінювання чи маніпулювання. Слід фіксувати почуття клієнта, його міркування, думки, вербальну поведінку, тобто всю інформацію про нього.

2 стадія: Двомірне визначення проблеми. З’ясування проблеми відбувається доки клієнт і консультант не досягнуть її однакового розуміння, що, в свою чергу, дозволить зрозуміти причину проблеми, а також, можливо, й шляхи її вирішення.

3 стадія. Ідентифікація проблеми. На цій стадії з`ясовуються і відкрито обговорюються можливі альтернативи вирішення проблеми. Під час бесіди бажано скласти письмовий список варіантів, щоб було легше їх порівнювати. Соціальний працівник не нав`язує своїх рішень. Слід знайти такі альтернативи вирішення проблеми, які б клієнт міг би використати безпосередньо.

4 стадія. Планування. Відбувається критична оцінка обраних альтернативних рішень. Консультант допомагає клієнту обрати альтернативи, які є реальними з погляду попереднього досвіду і бажання клієнта змінитись. Складання плану реалістичного рішення проблеми повинні допомогти клієнту зрозуміти, що не всі проблеми можливо вирішити (одразу). Деякі проблеми вимагають дуже багато часу, інші можуть бути вирішені частково шляхом зменшення їхнього деструктивного впливу (алкоголізм, наркотики).

5 стадія. Діяльність. Відбувається послідовна реалізація плану вирішення проблем. Консультант допомагає клієнту будувати діяльність (майбутню її модель) по крокам, згідно обставин, часу, емоційних витрат, а також з розумінням можливості невдачі у досягненні мети. Клієнт повинен засвоїти, що часткова невдача - це ще не катастрофа і слід продовжувати реалізовувати план вирішення проблеми, пов`язуючи всі дії з кінцевою метою.

6 стадія. Оцінка і зворотній зв`язок. На цьому етапі оцінюється рівень досягнення мети, підсумовуються результати.

Узагальнені універсальні цілі різних теоретичних шкіл або підходів щодо роботи з клієнтами.

1. Сприяти зміні поведінки, щоб клієнт міг жити повноцінно, відчувати, радість, задоволеність від життя, незважаючи на різні соціальні негаразди.

2. Розвивати навички подолання труднощів, коли клієнт стикається з новими життєвими обставинами та вимогами.

3. Навчити ефективно приймати життєво-важливі рішення, тобто робити самостійні вчинки, правильно розподіляти енергію і час, вміти давати оцінку наслідкам ризику, розуміти коло цінностей, у якому відбувається прийняття рішень, адекватно оцінювати якості своєї особистості, долати емоційні стреси, розуміти вплив установок на прийняття рішень.

Особливості консультування немотивованих клієнтів:

Намагатися допомогти клієнту хоча би чимось.
Дуже докладно і серйозно пояснити клієнту суть його проблеми і можливості консультування та допомоги.
Прийняти клієнта таким який він є.
Змиритись з тим, що цей клієнт може залишатись формальним клієнтом

Лабораторна робота 7: Визначення цілей у роботі з окремими особами, групами клієнтів та родинами.

Мета:

практикувати навички щодо визначення цілей, необхідні для роботи з клієнтами;
практикувати ці навички, застосовуючи принципи роботи, cпрямовані на вирішення (проблеми). (Студент виконуватиме роль клієнта у рольовій грі);
практикувати процес визначення цілей для окремих осіб, груп клієнтів та родин;
ознайомити студентів із “тіньовою” стороною роботи з тими клієнтами, які не вірять у будь-які позитивні зміни у житті.

Лабораторна робота 8.

Завдання 1. Рольова вправа: Визначення цілей у роботі з окремими особами, групами клієнтів та родинами. Рольова вправа проводиться в групах з 3-х чоловік, де кожен почергово виконує ролі клієнта, інтерв’юера, спостерігача-аналітика.

Завдання 2. Рольова вправа: консультування немотивованого клієнта. Рольова вправа проводиться в групах з 3-х чоловік, де кожен почергово виконує ролі клієнта, інтерв’юера, спостерігача-аналітика.

Лабораторна робота 9.

Завдання 1. Рольова вправа: консультування (тема та стадія консультації – за вибором студента). Рольова вправа проводиться в групах з 3-х чоловік, де кожен почергово виконує ролі клієнта, інтерв’юера, спостерігача-аналітика.

Blog

Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка» міжособистісне спілкування. Рівень II

Содержание