Виховна робота у вимірах сьогодення
| Вид материала | Документы |
- Алгоритм інноваційної діяльності педагогічного колективу (виховна робота), 11.42kb.
- © Резніченко О. М. Позааудиторна виховна робота у вищих технічних закладах у другій, 109.53kb.
- Наталія Федорівна Власик, директор Томашгородської зош І-ІІ ст №3, назва посібника, 190.25kb.
- Виховна робота з морально – правового виховання з учнями I-IV курсів впу №24 м. Заставна, 99.96kb.
- К. Д. Ушинського інститут мистецтв кафедра теорії, історії музики І вокалу Позаурочна, 570.13kb.
- Спільна виховна робота школи, сім'ї та громадськості, 324.53kb.
- План виховної роботи синявської зош І-ІІІ ступенів на 2010 2011 навчальний рік синява, 239.42kb.
- Виховна робота. Підсумки 2010/2011, 131.5kb.
- Україна нововодолазька районна державна адміністрація відділ освіти наказ смт Нова, 593.33kb.
- Виховна, соціально-педагогічна робота з дітьми групи ризику какуля І. Ю., методист, 166.46kb.
Література
1. Даниленко Г.І. Медичні аспекти валеологічної освіти у школі. //Валеологія. – 1999. – № 1. – С. 25-27.
2. Кремень В. Захист права дітей на якісну освіту //Директор школи, ліцею, гімназії. – 2006. – № 2. – С. 4-6.
3. Критерії діяльності навчального закладу – Школи сприяння здоров’ю: Додаток 4 до наказу МОН України та МОЗ України від 17.07.02 р. № 412/254-Адм.// Освіта. – 13-20 листопада 2002. – С. 10.
4. Міжгалузева комплексна програма «Здоров’я нації» на 2002-2011 роки.
5. Морозова В.В., Мікулак Н.М. Кадрове та методичне забезпечення програми «Здоров’я через освіту» // Нива знань. – 2001. – № 1. – С. 34-36.
6. Оржеховська В.М. Духовність і здоров’я. Навчально-методичний посібник. – К.:ТОВ «ХІК», 2004. – 168 с.
7. Сердюк А. Проблеми із збереженням здоров’я дітей і шляхи вирішення в умовах школи //Директор школи, ліцею, гімназії. – 2006. – № 2.– С. 6-12.
8. Федороченко Т.Є. Кроки до здоров’я. Навчально-методичний посібник. – К.: ТОВ «ХІК», 2003. – 152 с.
Ю.В. Міцай,
завідуюча НМК виховної роботи
та шкільних бібліотек
Становлення і розвиток виховних систем
навчальних закладів
«…Люди і держави, які не інвестують у власне майбутнє, попросту плюють на нього. І обов’язково отримають теж саме у відповідь. У свій час. Від покоління, яке займається самоосвітою і самовихованням на бетонних сходинках розшарпаних темних під’їздів.
Це – закон причини і наслідку. Ми ще можемо на нього вплинути, але часу лишається все менше...»
(Дмитро Тузов. Плювок у майбутнє //Кореспондент. – 10.11.2007)
Становлення української державності, інтеграція України в європейське і світове співтовариство, відмова від тоталітарних методів управління та побудова громадянського суспільства вимагають нових підходів до якості освіти. Тому мета сучасного освітнього процесу – не тільки сформувати в учнів необхідні компетенції, надати ґрунтовні знання з різних предметів, а й виховати громадянина, патріота, інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість, готову протистояти викликам глобалізації життя.
Авторський колектив Програми виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України» (затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 17.12.2007 року № 1133) зазначає, що сучасному вихованню має бути повною мірою властива випереджувальна роль у демократичному процесі державотворення, воно має стати засобом відродження національної культури, зупинення соціальної деградації, стимулом пробудження високих моральних якостей - совісті, патріотизму, людяності, почуття громадянської і власної гідності, творчої ініціативи тощо; засобом громадянського миру і злагоди в суспільстві [5, 7].
З метою підвищення статусу виховання, оновлення його змісту, впровадження виховних технологій на основі вітчизняних традицій і сучасного світового досвіду, забезпечення цілісності виховного простору в районі (місті) рекомендуємо педагогічній громадськості зосередити увагу на створенні регіональної концепції становлення і розвитку моделей виховних систем. У цьому контексті маємо на увазі не ряд різноманітних, щохвилинних заходів, а саме концептуальні основи подальшої діяльності, виховну стратегію на найближчі роки. Таким чином відбувається перехід від «педагогіки заходів» до педагогіки формування особистісних рис і якостей. Це дасть можливість кожній школі мати індивідуальне обличчя, почерк, вибрати зміст, форми, методи і засоби виховання.
Стартовим майданчиком становлення і розвитку виховних систем може стати огляд-конкурс «Виховних систем загальноосвітніх навчальних закладів», проведення якого пропонуємо передбачити в 2008-2009 навчальному році. Особливу увагу акцентуємо на вирішенні актуальних завдань конкурсу:
- піднесення ролі виховання у педагогічному процесі навчальних закладів;
- привернення уваги педагогічної громадськості до важливості створення та функціонування виховних систем у навчальних закладах;
- створення інформаційного банка сучасних виховних систем;
- стимулювання та підтримка інноваційної діяльності педагогічних колективів у сфері виховання та розробки виховних систем.
В ході організації науково-методичного супроводу районного (міського) огляду-конкурсу «Виховних систем загальноосвітніх навчальних закладів» доцільно приділити увагу таким аспектам:
- розробка технологічної карти «Виховна система»;
- розробка структури моделі та основних елементів виховної системи;
- створення програми інноваційного навчання педагогів;
- організація широкої навчально-роз’яснювальної роботи серед педагогів, спрямованої на забезпечення їх готовності до розв’язання сучасних проблем виховання дітей та учнівської молоді.
Окрім того, наголошуємо, що процес виховання творчої особистості потребує від педагогічних працівників системного підходу, вміння ефективно управляти процесом становлення творчої особистості, стимулювати й аналізувати його. Тому видається доречним опрацювання організаторами виховного процесу категоріально-понятійного апарату виховання: виховна система, виховне середовище, виховний простір.
Виховна система – це цілісний організм, який виникає в процесі інтеграції основних компонентів виховання (мета, суб’єкти виховання, їх діяльність, спілкування, відносини, кадровий потенціал, матеріальна база), що сприяє духовному розвитку і саморозвитку особистості, створенню своєрідного, за визначенням К.Д. Ушинського, «духу школи» [5, 18].
На думку науковців, виховна система закладу має складну структуру і являє собою комплекс взаємопов’язаних компонентів, що розвиваються у часі та просторі.
Слід зазначити, що поняття виховна система і система виховної роботи не ідентичні. Під системою виховної роботи розуміють, як правило, систему взаємозалежних виховних заходів, адекватних поставленій меті. У кращому випадку – це підсистема у загальній освітній системі школи, у гіршому – це набір заходів, що проводяться не завжди сплановано і осмислено, а інколи й формально.
«Створення виховної системи не може бути самометою, – зазначає В.І.Кириченко, науковий співробітник лабораторії превентивного виховання Інституту проблем виховання АПН України, – самомета – розвиток особистості школяра, своєрідний «запуск механізму саморозвитку особистості» [3, 19].
Виховання учнів не може здійснюватися тільки в рамках навчального закладу. Воно залежить від усієї соціально-культурної ситуації, в якій живе і розвивається дитина. Тому важливо вивчати виховний потенціал середовища.
Виховне середовище – це середовище спільного буття, перетворене на процес розвитку і самореалізації особистості. Можливості середовища якоюсь мірою зазвичай використовуються при організації внутрішньошкільного життя дітей, у житті родини. Спроби зробити виховне середовище сприятливим для дитини зумовили появу поняття «виховний простір» [2, 18].
Створення виховного простору є головним завданням сьогоднішньої практики. Виховний простір - це не тільки середовище, а й духовний простір учня і педагога, це простір культури, що впливає на розвиток особистості. Це простір соціальних, культурних, життєвих виборів особистості, котра самореалізується у різних виховних середовищах (академічне середовище, клубне, середовище творчих майстерень тощо) [5, 17].
Під виховним простором Л. Новікова розуміє «педагогічно доцільно організоване середовище, що оточує окрему дитину або визначену кількість дітей (класу, школи, будинку, двору, мікрорайону, села, міста, області). Ю.Мануйлов розглядає виховний простір «як частину середовища, у якій панує визначений педагогічно сформований спосіб життя» [3, 13].
В.І.Кириченко наголошує на відомих трьох варіантах створення виховного простору:
1. Ініціатором створення виховного процесу є школа або група шкіл, навколо яких він вибудовується.
2. Усі заклади – рівноправні творці виховного простору, що будується на основі взаємодоповнення.
3. У центрі виховного простору знаходиться будь-який заклад, але не школа, який ініціює партнерську співпрацю.
При створенні виховного простору нерідко складається ситуація, коли виховні системи шкіл, інших освітніх закладів, що входять у нього, менш сформовані й розвиваються не так інтенсивно, як інші компоненти. Виховний простір як організація більш високого рівня «підштовхує», синхронізує їхній розвиток [3, 21].
Єдиний виховний простір є результатом успішного функціонування виховних систем навчальних закладів і, одночасно, він виступає необхідним ресурсом їхнього розвитку.
Отже, модель виховної системи розробляється індивідуально кожним навчальним закладом, але етапи процесу її підготовки однакові для всіх.
Аналіз науково-методичної літератури та досвід реалізації проекту щодо становлення і розвитку виховних систем загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів Святошинського району міста Києва свідчить про доцільність зосередження уваги на таких етапах впровадження виховної системи навчального закладу [2, 5-7]:
Перший етап – аналітичний
І. На цьому етапі пропонуємо здійснити аналіз психолого-педагогічної літератури та практики становлення і розвитку виховних систем, створити банк даних з проблеми:
- Що являє собою виховний процес школи сьогодні? Які його сильні та слабкі сторони?
- Яким би ми хотіли бачити виховний процес в майбутньому?
- Які можливості існуюють для реалізації проекту? Що нам може заважати?
- Які дії і в якій послідовності ми повинні здійснити, щоб досягти мети?
Обов’язково на даному етапі адміністрація школи повинна зібрати та обробити інформацію про внутрішнє та зовнішнє середовище закладу.
ІІ. Збір інформації:
а) про внутрішне середовище:
- історія, традиції школи, місія, цінності, психологічний клімат школи;
- інтелектуальний і творчий потенціал суб’єктів виховного процесу;
- партнерські зв’язки школи.
б) про зовнішне середовище:
- нормативно-правова база;
- програма регіонального пошукового проекту;
- соціально-педагогічний паспорт мікрорайону;
- інформація про досвід роботи інших шкіл.
ІІІ. Аналітична обробка інформації: аналіз досягнень школи; аналіз виховного процесу; аналіз умов функціонування школи.
ІV. Здійснення комплексної оцінки ситуації.
V. Прогнозування змін.
VІ. Порівняння бажаного з реальним, пошук розбіжностей.
VІІ. Виявлення недоліків у роботі.
VІІІ. Виявлення внутрішніх резервів школи.
Другий етап – концептуальний
І. Вибір ідеї, визначення мети, призначення виховної системи.
ІІ. Визначення стратегії розвитку виховної системи.
ІІІ. Визначення механізму і шляхів розвитку виховної системи.
На цьому етапі створюються умови для організації продуктивної праці педагогічного колективу щодо розв’язання проблеми, розробляється концепція діяльності.
Обов’язковою умовою роботи школи на даному етапі повинно бути створення творчих динамічних груп з проблеми, розробки і впровадження цільових програм.
Третій етап – діагностичний
На цьому етапі вивчаються можливості учасників навчально-виховного процесу до створення та розвитку виховної системи. Проводиться психолого-педагогічна діагностика:
- розвитку творчого потенціалу педагогічних кадрів;
- готовності педагогів до створення та розвитку виховної системи.
За результатами діагностування здійснюється корекційна робота.
Четвертий етап – організаційний
І. Вироблення стратегії становлення виховної системи, розробка завдань, етапів становлення.
ІІ. Оцінка наявності необхідних ресурсів (контингент учнів, кадровий потенціал, інфраструктура; програмно-методичне, психологічні, нормативно-правове, матеріально-технічне забезпечення).
ІІІ. Розробка плану дій за напрямками: розвиток традицій; інноваційна робота; управління виховною системою.
В ході реалізації зазначеного етапу необхідно передбачити проведення психолого-педагогічних семінарів, тренінгів, організаційно-діяльнісних ігор, науково-практичних конференцій.
П’ятий етап – практичний
І. Визначення критеріїв оцінки діяльності всіх учасників виховного процесу.
ІІ. Визначення критеріїв оцінки якості моделі виховної системи.
ІІІ. Управління становленням і розвитком виховної системи: мотивація, цілі; встановлення зворотних зв’язків; аналіз; корекція, внесення доповнень, уточнень; контроль.
Шостий етап – узагальнюючий
Визначається рівень опанування педагогічним колективом даної проблеми і результатів впровадження. Це той етап, коли педагоги самі розпочинають впроваджувати нові, оригінальні форми і методи роботи, стають авторами цільових програм, проектів.
Створення моделей виховних систем потребує певної методичної інноватики в роботі з педагогічними кадрами. Цей процес не можна нав’язати. У ньому повинна бути потреба. Перехід на новий рівень професійної майстерності й самовдосконалення педагогів здійснюється за умови відкритого діалогу, дискусії. У розвитку творчого підходу до нових знань і концепцій полягає зміст педагогічного навчання і методичної роботи.
З цією метою доцільно розробити районну (міську) програму інноваційного навчання педагогів, організувати роботу творчих груп, педагогічних майстерень «Проектування виховної системи навчального закладу: теорія, технологія, практика». Окрім того, залишається актуальним проведення проблемних семінарів, конференцій, «круглих столів», презентацій досвіду, які б сприяли взаємопізнанню і взаємозбагаченню, зростанню професійного врожаю на педагогічній ниві.
Аналіз основних тенденцій становлення виховних систем показав, що визначальним в їх становленні є не лише ініціатива педагогічних колективів, керівників закладів освіти, а й об’єднання зусиль державних органів управління, науково-дослідницьких центрів, громадських організацій та наукове, кадрове, матеріально-технічне їх забезпечення.
З цього погляду практичного значення набуває аналіз, осмислення досвіду діяльності шкіл, позашкільних закладів району (міста), області щодо становлення виховних систем.
На допомогу педагогічній громадськості створено електронний анотований каталог моделей виховних систем навчальних закладів області, представлений на веб-сайті Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського (koippo@ukr.net).
Особливий інтерес становить експериментальна діяльність ряду загальноосвітніх навчальних закладів.
Так, реалізація програми дослідно-експериментальної роботи педагогічного колективу Деріївської ЗШ І-ІІІ ст. Онуфріївського району (директор О.О.Черньонков) спрямована на проектування моделі виховної системи у напрямку формування духовності особистості на засадах національних цінностей українського народу.
Визначальним у діяльності колективу є особистісно зорієнтований підхід до навчання і розвитку учнів, центрування виховання на особистості, визнання за дитиною права бути самою собою, індивідуальністю. Ця позиція відображається у педагогічній формулі всіх учасників навчально-виховного процесу і сприяє реалізації природного потенціалу особистості, саморозвитку, духовного пошуку, гармонізації колективних стосунків.
Як писав В.О. Сухомлинський, школа – це насамперед вогнище духовного життя [7]. Прислухаючись до думок видатного земляка, педагоги школи працюють над створенням моделі Школи духовності з ідеалом вільної, життєлюбної, талановитої, високоморальної людини. Навчально-виховний процес в закладі наповнено національно-патріотичним змістом, акцентується увага на вивченні історико-культурної спадщини українського народу та, зокрема, села Деріївки, його традицій, звичаїв, обрядів, ремесел і промислів.
Школа духовності створює умови для самовизначення та самоутвердження особистості, урізноманітнює форми навчання і діяльності. Це підкреслював і В.О. Сухомлинський, наголошуючи на тому, що місія педагога-наставника юних душ полягає в тому, щоб у школі в усій повноті розкривалося багатство інтелектуальної, емоційної, моральної сфер духовного життя особистості [7].
Так, до уваги учнів запропоновано спеціальні та факультативні курси: «До джерел народної мудрості», «Рідна пісня в рідній хаті», «Мій родовід», «Барви українських обрядів і звичаїв на теренах Деріївки», «З бабусиної скрині, з дідусевої майстерні», «Сім’я та побут. Народні знання», «Ремесла і промисли мешканців Онуфріївського Придніпров’я», «Традиційна культура українців», «Історія села Деріївки», «Легенди рідного краю».
Велику увагу приділяють розвитку учнівського самоврядування, впровадженню демократичних форм управління вихованням. В школі діє «Учнівське козацтво». Предметом спільної справи, турботи, пошуку і творчості учнівського самоврядування, батьківської та педагогічної громадськості стало створення класів-світлиць козаків-засновків села Деріївки та героїв-запорожців.
Експериментальна діяльність педагогів Златопільської гімназії м. Новомиргорода (директор В.Л. Бирзул) зосереджена навколо вирішення проблеми «Розвиток творчості гімназистів шляхом впровадження у навчально-виховний процес інноваційних технологій». На допомогу реалізації проблеми створено науково-методичний центр розвитку творчості та формування здоров’я гімназистів. Творча група педагогів працює над пошуком моделі випускника гімназії, розробляє технологію розвитку творчості особистості.
Гімназія пішла шляхом створення клубного простору для учнів, батьків, педагогів. За ініціативи учнівського самоврядування та з метою забезпечення цікавого й змістовного дозвілля створена мережа клубів з урахуванням запитів та інтересів. Так, актуальні проблеми фізичного, психічного, духовного, соціального здоров’я розкриваються в тематиці клубів: «Юний психолог», «Мандрівник», історико-краєзнавчого клубу «Пошук», клубу знатоків «Евріка», інформаційного – «Вісник гімназії», шахового – «Біла королева», музичного – «Гармонія», малого літературного товариства «Гуляйполе», шкільного наукового товариство «Горизонт». Окрім того, роботу закладу щодо інтелектуального розвитку та здоров’я особистості доповнюють гуртки країнознавства, ейдетики, основ ТРВЗ, інформатики.
Актуальність наукового дослідження педколективу гімназії № 9 м. Кіровограда (директор Н.М. Іванченко) зумовлена проблемами морального й громадянського становлення молодого покоління, пошуку шляхів подолання духовної кризи, соціальної апатії. Протягом 2006-2014 років діяльність педагогів закладу спрямована на моделювання виховної системи через реалізацію експериментальної програми «Формування духовності особистості на засадах традиційних християнських цінностей в умовах закладу освіти нового типу».
Програма дослідження розроблена на основі концепції про необхідність врахування національних особливостей процесу соціального становлення особистості на засадах духовності українського народу, його безперервність з погляду наступності поколінь. Підтримуючи ідею Софії Русової, педагоги гімназії вважають, що виховання є передання найкращих моральних заповітів і знань попередніх поколінь [2]. Тому в основу дослідження покладено гіпотетичне припущення про те, що актуалізація багатовікового досвіду української народної педагогіки в царині формування духовності особистості, творче осмислення форм, методів і принципів цієї роботи може бути основою для розв’язання проблем, які виникають у процесі формування моральних цінностей молоді в умовах сучасного соціуму.
В ході створення та розвитку виховної системи закладу поетапно вирішуються основні завдання:
- визначення змісту понятійного апарату: духовність, духовні цінності, християнські цінності, традиційні християнські цінності, свідомий громадянин, духовно розвинена особистість;
- моніторинг сформованості духовності на засадах традиційних християнських цінностей у випускників закладу;
- дослідження умов співпраці: вчителі – учні; учні – вчителі; батьки – учні – вчителі;
- дослідження умов підготовки вчителя, класного керівника, батьків до формування духовності особистості на засадах традиційних християнських цінностей;
- впровадження інноваційних форм, методів, прийомів роботи організації навчально-виховного процесу, зокрема, на засадах народної педагогіки, які сприяють формуванню духовності учнів закладу. Обґрунтування доцільності їх застосування;
- створення науково-методичного центру виховання етико-духовних засад у педагогів та учнів закладу;
- реалізація навчального курсу етики в 5-11 класах;
- розробка моделі випускника закладу на основі особистісно орієнтованих виховних технологій з провідними принципами: природовідповідності, соціальної значущості, національної та правової свідомості; здатного до творчості, зі сформованими вміннями успішно будувати життя, реально його оцінювати, формувати образ «Я» – духовно багатої та здорової особистості.
Критично осмислюючи і творчо використовуючи найцінніші педагогічні набутки минулого, вчителі комунального закладу «Навчально-виховний комплекс школа козацько-лицарського виховання І-ІІ ступенів №21 - суспільно-гуманітарний ліцей Кіровоградської міської ради Кіровоградської області» (директор Л.В.Засінець) моделюють виховну систему на основі народознавчих джерел, їх життєдайної сили.
Педагогічна думка народжувалась в ході роботи теоретико-методологічного семінару та науково-методичної конференції «Модель життєвого проекту особистості на основі втілення різноманітних технологій».
Системний та комплексний підхід став стартовим майданчиком для реалізації експериментального дослідження з проблеми «Формування особистості на ідеалах лицарсько-козацького виховання та християнської етики».
Цілі виховної системи досягаються, насамперед, через глибоке і творче оволодіння учнями змістом освіти, який втілює в собі національні та загальнолюдські цінності й реалізується засобами цілеспрямованого вивчення історії українського козацтва, проникнення в глибинну суть козацької педагогіки, відродження української сім’ї на засадах українознавства, відтворення духовності на прикладах визначних осіб християнської культури, державотворців, політиків, діячів культури, духовних отців. З цією метою діють програма інформаційно-інтелектуального розвитку, програми життєтворчості учнів у концентрах «Я – ліцеїст», «Я – кіровоградець», «Я – українець», «Я – лицар-патріот». До уваги школярів запропоновано спецкурси «Основи благочестя», «Громадянознавство», «Козацька педагогіка та етнопедагогіка», «Християнська етика».
Забезпечення високої якості освіти – один із пріоритетних напрямків діяльності освітян Кіровоградщини. Поняття якості освіти не зводиться лише до набору знань і навичок, воно тісно пов’язане з такими категоріями, як здоров’я, благополуччя, захищеність, самореалізація, повага.
Усвідомлюючи, що здоров’я – це скарб кожного громадянина, стратегічний ресурс держави, запорука розвитку міжнародної спільноти в цілому, педагоги області впроваджують здоров’язберігаючі, здоров’яформуючі технології навчання та виховання. В регіоні створюється мережа Шкіл сприяння здоров’ю, в яких створюються комфортні умови для фізичного, духовного, психологічного здоров’я особистості.
Оригінальні моделі закладів Здоров’я створено педколективами Веселівської ЗШ Кіровоградського району, Петрівської ЗШ Новоукраїнського району, Добровеличківської ЗШ № 1, Підлісненської ЗШ Олександрівського району, Подорожненської ЗШ Світловодського району, Капітанівської ЗШ Новомиргородського району, ЗШ № 31 м. Кіровограда, ДНЗ № 72 «Гномик» м. Кіровограда та інших навчальних закладів.
Кожна із шкіл має своє творче обличчя, свої творчі знахідки, свої характерні особливості організації навчально-виховного процесу. Але всіх їх об’єднує глибоке розуміння актуальності й важливості даної проблеми і прагнення створити в своїх колективах оптимальні умови для комфортного навчання, спрямованого не лише на озброєння учнів певною сумою знань і практичних умінь, а й на збереження і зміцнення здоров’я дітей.
Створюючи здоров’язберігаючий освітньо-виховний простір педагогічний колектив ЗШ І-ІІІ ступенів № 31 м. Кіровограда (директор Т.І.Тиханська) поетапно реалізує дослідно-експериментальну роботу з проблеми «Формування духовно-моральної компетентності учня в умовах школи культури здоров’я», розраховану на 2005-2012 роки. Школі надано статус експериментального закладу Всеукраїнського рівня.
Метою дослідження є створення сучасної моделі навчального закладу – школи сприяння здоров’ю. Об’єктами дослідження є діти дошкільного віку, вихованці підготовчого відділення, учні, педагогічні працівники, обслуговуючий персонал, батьки, громадськість. Основою цієї моделі є молода людина, що розглядається як цілісна особистість в умовах динамічного оточення. Суттєве місце в рамках дослідження приділяється визначенню оптимальності функціонування спортивних та предметно-профільних класів; ефективності взаємодії урочних та позаурочних форм роботи, їх впливу на всебічний розвиток і стан здоров’я особистості; результативності комплексної програми оздоровлення.
В ході експериментальної роботи планується досягти:
- покращення показників фізичного розвитку, фізичної та функціональної підготовленості учнів;
- зниження частоти застудних захворювань, пропусків навчальних днів через хворобу;
- підвищення рівня вихованості, культури здоров’я, інтелектуального та творчого розвитку;
- виховання в учнів громадянської самосвідомості, почуття впевненості, самодостатності.
В основі розробки моделі виховної системи педколективу Веселівської ЗШ Кіровоградського району (директор В.Г. Хлань) знаходиться ідея комплексного вирішення проблеми здоров’я дитини через активну співпрацю всіх ланок освіти. Педагогічні й наукові кроки колективу спрямовані на реалізацію протягом 2007-2012 років експериментальної програми «Впровадження здоров’язберігаючих технологій в системі: родина – дошкільний навчальний заклад – школа».
Дотримуючись мудрих порад В.О. Сухомлинського, педагоги школи пам’ятають: «Добре здоров’я, відчуття повноти, невичерпності, фізичних сил найважливіше джерело життєрадісного світосприймання, оптимізму, готовності подолати будь-які труднощі» [8, 125].
Розвиток виховної системи закладу здійснюється через творчі цільові програми, спецкурси фізкультурно-оздоровчого, психологічного спрямування: «Режим праці та відпочинку», «Допоможи собі сам», «Я і моє здоров’я», «Умій захистити себе», «Кроки до здоров’я», «Запрошуємо до діалогу», «Основи техніки і методики масажу», «Нетрадиційні методи і системи загартування», «Казкотерапія», «Для тебе і про тебе», «Я і інші», «Наодинці із собою».
Педагоги школи вважають, що оберегом здоров’я дитини є ефективна співпраця школи і сім’ї. Значна увага приділяється вивченню сімей, індивідуальній роботі з батьками. З цією метою діють програми просвітницької діяльності з валеологічної освіти батьків: «Родина як соціальна група», «Здорова родина – здорова дитина».
Моделюючи систему виховної роботи педагогічний колектив Побузької ЗШ І-ІІІ ст. Голованівського району (директор В.В.Чайка) вирішує проблему щодо створення умов для збереження та зміцнення здоров’я учнів як основи розвитку потенційних здібностей кожної дитини, її ініціативності й творчості.
У школі особлива увага приділяється формуванню «Я-концепції» через реалізацію виховних програм «Я – громадянин України», «Я – людина», «Я – учень школи», «Я і природа», «Я і здоров’я », «Я і мій внутрішній світ». Зміст програм зорієнтований не лише на отримання теоретичних знань, а передусім на формування життєво важливих компетентностей дитини.
Пошукам раціональних шляхів розробки моделі виховної системи Капітанівської ЗШ І-ІІІ ст. Новомиргородського району (директор Л.Г.Овчаренко), її становленню сприяла реалізація проблеми «Науково-методичне забезпечення виховного процесу та визначення пріоритетних завдань виховання в національній системі освіти й напрямків їх реалізації на сучасному етапі розвитку українського суспільства». В центрі уваги педагогів школи знаходиться питання: організації системного психолого-педагогічного супроводу дітей; ефективної комплексної роботи щодо утвердження здорового способу життя серед дітей та підлітків, розвитку їх творчої ініціативи; взаємозв’язку успішного навчання і здоров’я дитини.
Реалізація виховних завдань потребує постійного підвищення рівня компетентності, педагогічної майстерності педагога, розширення його світогляду, розвитку творчості та ініціативи. З цією метою організовано роботу методичного об’єднання; психолого-педагогічного семінару «Мистецтво виховання – шлях до здорового способу життя»; передбачено педагогічні читання з проблеми «Емоційний вплив як дієвий засіб виховання».
Комплексний та системний підхід в реалізації проблеми щодо утвердження здорового способу життя передбачає використання потенціалу всіх напрямків національного виховання дітей та учнівської молоді.
Зокрема, актуальним є досвід організації колективної творчої справи «Краса людини – у праці, у добрих справах». Цікаво і дієво організовано ключові справи: «Турбота молоді тобі, Україно!», «Парад квітів біля школи», «Плекаємо сад», «Юннатівський зеленбуд», «Лісовою стежиною».
Розвитку талантів, здібностей та обдарувань дитини сприяють започатковані шкільні конкурси «Учень року» та «Клас року», положеннями яких передбачено результативну участь школярів у філологічному, природничо-математичному, історико-пошуковому, еколого-натуралістичному, фізкультурному, мистецькому напрямках діяльності. Окрім того, проводиться конкурс науково-технічної творчості «Космічні фантазії», спрямований на формування якісного інтелектуального ресурсу особистості, що є передумовою інтелектуального здоров’я учнів.
Не залишається осторонь і учнівське самоврядування. За ініціативи шкільних лідерів проведено диспути «Шкідливі звички чи життя собі на втіху», «У чому сенс життя і щастя людини».