І мистецтв

Вид материала

Диплом

Содержание Особливості дитячої творчості в сучасному хоровому виконавстві (на прикладі колективів Рівненщини) Артикуляційний апарат Дикційна гімнастика Логопедичну гімнастику Діти (всі разом) Активізують пізнавальні інтереси дітей творчі завдання Примарні звуки Прийоми, що сприяють правильній вимові слів Творчі завдання Човник по воді – стакато Дружній ХОР

Подобный материал:

• Інститут мистецтв, 1293.33kb.
• План проведення міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференцій та семінарів, 220.61kb.
• Контакти, 104.38kb.
• Міністерство культури І мистецтв україни національна музична академія україни ім. П. І. Чайковського, 2762.7kb.
• Олійник Алла Володимирівна. Голова журі Шмагало Ростислав Тарасович, декан факультету, 19.67kb.
• Міністерство культури І туризму україни інформаційний збірник про умови вступу до Луганського, 164.85kb.
• Міністерство культури І туризму україни інформаційний збірник про умови вступу до Луганського, 600.1kb.
• Конспект лекцій з курсу «Історія мистецтв, архітектури й містобудування» архітектура,, 1463.88kb.
• Програма проблемного навчання фахівців відділів мистецтв та краєзнавства обласних бібліотек, 30.73kb.
• П.І. Гаврилюк Книга рекомендована до видання вченою радою Харківського державного університету, 3976.16kb.

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КЕРІВНИХ КАДРІВ КУЛЬТУРИ

І МИСТЕЦТВ

Інститут післядипломної освіти

Рівненський факультет





Особливості дитячої творчості

в сучасному хоровому виконавстві

(на прикладі колективів Рівненщини)

Рівне

2009

Данчук А. Л. Особливості дитячої творчості в сучасному хоровому виконавстві (на прикладі колективів Рівненщини)


У методично-практичних рекомендаціях дитяча творчість осмислюється як процес навчально-пізнавальної діяльності, де застосовуються інтерактивні технології, що сприяє інтелектуальному і духовному збагаченню дитини.

Для викладачів початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів з вокально-хорових дисциплін, керівників дитячих хорових колективів, хормейстерів закладів культури.


Особливості дитячої творчості в сучасному хоровому виконавстві (на прикладі колективів Рівненщини)


Залучення дитячих голосів до творчої діяльності у хоровому мистецтві є характерною рисою української півчої культури, яка має історичні традиції і набула особливого значення сьогодення.

Найважливіша тенденція культури та мистецтва нашого часу може бути охарактеризована як прагнення людства досягти – гармонії, домогтися рівноваги «розумового», « духовного», « творчого». Музику виділяють як «архетип» культури, як духовний початок всієї системи мистецтв [37, 53].

З давніх часів люди прагнули до гармонійного розвитку особистості. В Давній Греції, наприклад, кінцева мета виховання визначалась поняттям «калокагатіа», що означає єдність зовнішньої та внутрішньої краси.

Але ж сьогодення ми спостерігаємо тенденцію до байдужості, емоційність.

Як розбудити в наших дітях інтерес до самих себе? Як пояснити їм, що найцікавіше сховано в них самих? Як заставити «душу працювати»? Як виховати в них любов до творчості та зробити мистецтво необхідною частиною їхнього життя?

Саме мистецька діяльність найефективніше впливає на розвиток креативних якостей особистості, оскільки є творчим процесом, що вимагає від учня народження власних особистісно-значущих думок, творчого самовираження.

Допомогти в цьому нам може дитяча музична творчість, яка має величезне значення для розвитку дітей. Вона допомагає активізації мислення, привчає до самостійних висловлювань, виховує віру у власні творчі сили, а це позначається на інших сферах мислення й діяльності. Найновіший філософський словник" поняття творчості трактує так: „Творчість - вища форма універсально зрозумілої креативності, іманентно властива всім рівням буття, сприяє самозбереженню і відтворенню сутності через якісні трансформації їх структур" [45, 755].

Цінність творчості, її функції містяться не тільки в результативній стороні, але й у самому процесі творчої діяльності. Творчість — це історично-еволюційна форма активності людей, що втілюється в різних видах діяльності та веде до розвитку особистості. Головний показник духовного розвитку людини - повне оволодіння процесом творчості. І в цьому процесі беруть участь свідомість і підсвідомість, розум та інтуїція. Вважається, що саме підсвідомі процеси відіграють особливу роль, оскільки людина починає творити, не замислюючись над тим, що саме приваблює її, чому вона відчуває потяг саме до цього виду діяльності. Можна констатувати, що проблема творчості повинна неодмінно розглядатись не в значенні однієї з головних характеристик людської діяльності, а як сутність та істина цієї діяльності, як вища форма розвитку, як спосіб здійснення гуманізму. Творчість - невід'ємна частина життя, а джерело її треба шукати в природі самого життя [68]. Без творчості суспільство не може нормально розвиватися, навіть існувати.

Творчість є інтегральною якістю особистості, яка виявляється в діяльності й зумовлює її успіх. Відповідно до цього творчість розглядається у співвіднесенні з творчою діяльністю, а специфіка останньої дає змогу визначити феномен творчої особистості. Головною ознакою творчої особистості вважаються її творчі якості, тобто індивідуально-психологічні особливості дитини, які відповідають вимогам творчої діяльності та є умовою її успішного виконання [62]. Формування творчої особистості є проблемою комплексною, що включає в себе не тільки організацію зовнішньої діяльності, але й стимуляцію перетворення внутрішнього світу дитини, створення умов для розкриття й реалізації її прихованих потенцій у процесі розвитку її відносин із зовнішнім світом.

На формування неповторної творчої особистості зорієнтовані ідеї самоактуалізації, самореалізації, самовизначення.

Самоактуалізація - це прагнення людини до можливого, найбільш повного виявлення та розвитку своїх особистісних якостей.

Найпопулярнішою серед зарубіжних концепцій є гуманістична, яку обгрунтували в 50-60-х роках американський психолог Альбрахам Маслоу (1908-1970), а також А. Комбс, Є. Коллі, К. Роджерс. Вона базується на гуманістичній психології, основними поняттями якої є «самоактуалізація особистості», «особисте зростання», «розвиткова допомога». Найважливіше тут - увага до особистості, організація навчання як зацікавленої самостійної діяльності учня [15,115].

Одним із лідерів гуманістичного напряму Карлом Роджерсом (1902-1987) було висунуто кардинальний принцип організації освіти - дбайливе ставлення до особистісного «Я» кожного учня. Тільки розуміння й прийняття керівником учня таким, яким він є, без авторитарного тиску з метою кардинально його змінити, робить процес формування «Я» особистості результативним. Відбувається зближення «Я» реального і «Я» ідеального, тобто такого, яким хотів би стати учень з огляду на панівні соціальні цінності й норми. Це означає визнання особистості, яка розвивається, вищою соціальною цінністю, повагу до самобутності й унікальності кожної дитини, створення умов для цілеспрямованого розвитку та саморозвитку вихованця як суб'єкта діяльності, як особистості й творчої індивідуальності» [15, 121].

Самовизначення особистості в сучасній психології розуміється як активне визначення людиною свого місця у системі суспільних відношень. Особистісне самовизначення - це вибір життєвої позиції, визначення перспектив у діяльності та сімейних плануваннях, а також перехід від однозначної ролі (учня) до соціально диференційованих ролей. Від того як здійсниться особистісне самовизначення залежить і самовизначення професійне.

Самореалізація - це реалізація свого творчого людського потенціалу.

Процес самореалізації дитини у різноманітних видах музичної діяльності дає поштовх для цілісного загального розвитку особистості. Таким чином, музично-творчий розвиток молодших школярів - це процес формування творчих якостей особистості дитини молодшого шкільного віку в ході навчально-ігрової діяльності, організованої на основі взаємодії різних видів художньої творчості з домінантою музичного мистецтва.

Характеристика сутності до музично-творчого розвитку особистості школярів є близькою до понять „дитяча музична творчість". Сутність поняття „дитяча музична творчість" - це особлива ігрова форма життєдіяльності дитини, завдяки якій здійснюється її взаємозв'язок із довкіллям звуковими засобами виразності на рівні імпровізацій. Для дитячої музичної творчості пріоритетною є спрямованість на розвиток художніх асоціацій не загального типу, а індивідуально-ціннісних, особистісно зорієнтованих, які визначаються зовнішньою і внутрішньою установками особистості. Здійснений аналіз теоретичних моделей музично-творчого розвитку особистості дав змогу виявити ідею єдності думки, почуття зовнішньої дії. Найважливішими ознаками особистісно орієнтованого навчання академік О. Я. Савченко вважає багатоваріативність методик і технологій, уміння організовувати навчання одночасно на різних рівнях складності, утвердження всіма засобами цінності емоційного благополуччя, позитивного ставлення до світу, тобто внутрішньої мотивації [47].

Навчання має визнавати за учнем права на самовизначення й самореалізацію в навчально-пізнавальній діяльності через оволодіння її способами, що передбачає пристосування освіти до нього, а не навпаки, як у традиційному навчанні. Це вимагає кардинальної зміни мети й ціннісних орієнтацій навчального процесу, оновлення змістового компонента і його гуманітаризації, зміни методики діяльності керівника та розширення в ній технології співробітництва, коригування характеру навчально-пізнавальної діяльності учня як суб'єкта навчального процесу.

Змінюються функції навчального процесу, основними серед яких стає розвивальна, а не тільки освітня, як у традиційній системі. В такому розумінні культура справді гуманізується, бо вона всебічно сприятиме збереженню та розвитку екології людини, допомагатиме її інтелектуальному, духовному й фізичному збагаченню, не насильницькій соціалізації в умовах навчально-пізнавальної діяльності.

Рагозіною В.В. розроблена нова методика сприяння творчій самореалізації учнів у процесі музичної діяльності на основі методів стимулювання, що мають особистісну спрямованість і впливають на творче самовдосконалення, ціннісне ставлення до особистості [58].

Методика стимулювання творчої самореалізації учнів особистісно зорієнтованого типу визначається:

• гуманним характером взаємодії суб'єктів навчання на основі співпраці, співтворчості, діалогу;

• перенесенням акцентів у навчанні з процесу засвоєння знань на їх відкриття у практичній діяльності учнів;

• використанням творчих завдань, що забезпечують можливість коректного й гнучкого впливу на процес формування творчих здібностей учнів і надання школярам самостійності;

• створенням емоційно-збагаченого навчально-виховного середовища, що дозволяє знімати почуття невпевненості в собі, страху перед негативними явищами життя та оцінними судженнями, сприяє встановленню дружніх взаємовідносин суб'єктів навчання, формує творчу мотивацію цієї діяльності, підвищує цінність особистості, її здатність "до вчинку". Це досягається ігровими методами та прийомами заохочення, позивною підтримкою, створенням ситуацій успіху, вільного вибору, емоційно-позитивних переживань тощо;

• етапністю включення школярів у творчу музичну діяльність, що забезпечує вихід на рівень частково-самостійного та в перспективі - самостійного пізнання музичного мистецтва, що є результатом набуття знань не як готових формулювань керівника, а шляхом відкриття і творчого пошуку. Такий підхід забезпечує оволодіння елементами творчої діяльності та набуття досвіду її здійснення.


Доктор педагогічних наук Н.А.Ветлугіна звернула увагу на дуже важливу рису музичної творчості: «При творчій діяльності багато моментів естетичного виховання - сприйняття, уява, оцінювання - ніби стягуються в один вузол і активізуються. Все придбане дітьми в процесі творчості стає їх міцним надбанням» [12,31].

Критерієм творчості виступає готовність до неї, коли учень хоче й готовий збагнути сенс своєї діяльності, коли у нього з'являється відчуття необхідності порівняти, співставити, вибрати та знайти те, що найкращим чином може виразити його відчуття та бачення того чи іншого явища, події, факту, його власне художнє ставлення в цілому. Результат може втілитися лише в одній інтонації, в одній дитячій думці, нехай зовсім наївній, в одній поетичній фразі, а можливо спочатку навіть не проявиться зовсім. Сутність готовності до творчості в тому, що всередині дитини може звучати музика, що

вона матиме чітку уяву про те, яка це повинна бути музика, однак її музичні думки можуть поки не матеріалізоватися в чіткій формі, в конкретній мелодії. Саме ця внутрішня робота, процес експериментування з виразними засобами більш важливий кінцевого результату. Необхідною умовою успішного розвитку дитячої творчості є взаємозв'язок її з навчанням. Творчий акт неможливий без накопичення відповідного досвіду, знань, навичок. Дитина не зможе втілити в життя свою музичну думку, якщо не буде володіти необхідними теоретичними знаннями, засобами виразності музичної мови. «Ніяка виконавська творчість неважлива, якщо у свідомості виконавця немає відповідного попереднього запасу інформації,якщо він не підготовлений до цього своїм розвитком»- констатує Я. Мільштейн.

Відомі вчені, що вивчали питання вікової психології - Л.С. Виготський, А. Леонтьєв - встановили, що основним видом діяльності дитини з 3 до 10 років є гра. Гра повинна стати однією із форм творчої діяльності, саме в ній проявляються та розвиваються уява і фантазія, так необхідні для формування творчої особистості. Через гру дитина пізнає світ. Тому процес навчання та

розвитку маленького музиканта повинен проходити з використанням спеціально продуманих і підібраних ігор [16, 37].Стан природній для дитини,адже вона саме за її допомогою пізнає світ. Тому в грі що використовується під час репетицій дитина відчуває радість навчання виявляється і розумова, і соціальна активність дитини,мобілізуються інтелектуальні сили, які супроводжуються емоційним під’ємом, бажанням вчитися.

Ще однією умовою виникнення у дітей імпульсів до творчості являється організація постійні пошуки несподіваних та цікавих ситуацій. Тільки обстановка пошуку сприяє бажанню дитини творити.

Таким чином, можемо визначити декілька загальних, найбільш важливих умов для розвитку дитячої творчості:

• взаємозв'язок невимушеної творчості дитини з паралельним навчанням даному виду мистецтва;

• синтетичність творчих дій дитини в процесі художньої діяльності;

• врахування особливостей вікової психології при організації форм діяльності дитини;

• створення «обстановки пошуку» в творчій діяльності.

Творча робота учня пов'язана з самостійними діями, вона психологічно розкріпачує дитину. Вона стає сміливішою, набуває вмінь швидко приймати рішення, вчиться аналітично мислити. Відомий музикант Л.Стоковський застерігав проти нав'язування в дитячій творчості "дорослої професійності", в результаті чого "втрата дітьми творчих здібностей майже неминуча"[65].

Керівники дитячих хорових колективів Рівненщини в процесі становлення дітей-виконавців, створюють емоційно-збагачене навчальне середовище, формують творчу мотивацію діяльності дитини, підвищують цінність особистості, її здатність "до вчинку". Це досягається ігровими методами (де використовуються елементи змагання), застосовуванням інтегративних технологій та прийомів заохочення, позитивною підтримкою, створенням ситуацій успіху, вільного вибору, емоційно-позитивних переживань, де б учень міг би найкраще виявити свої здібності,самовиразитися. Під час роботи керівник навчає колектив сприймати музику, проникати в художній образ, уміти самостійно вирішувати творчі завдання, аналізувати своє виконання. Керівник зразкового дитячого камерного хору «Аве Марія» (м. Рівне) Гончарова М. П. використовує в роботі гру "Почуй свій голос в кольорах та порівняй ". керівник застосовує «рольову гру» у виконавців та «слухачів», де діти діляться на групи. Одна група виконавців виконує інтонаційну вокалізацію і є виконавцями, друга група - слухачі аналізують та записують своє відчуття символами, словом та кольором. Діти проспівують вправу як усією групою, солістами, проводять змагання на кращу партію, на кращого виконавця, що дає можливість визначити якість співу, недоліки. Усе це проходить в творчій , «позитивній» діяльності, що розвиває критичність, аналітичність, спостережливість, відповідальність за роботу.

Б.В. Асафьєв у тезисі об інтонуванні, як вияву змісту музики, визначив триєдність виконання, сприймання та самовираження. Головне завдання це уміти направити дитину самостійно розуміти музичний твір, його зміст. [7].


Під час репетиції велика увага приділяється координації як емоційних, так і голосових механізмів дихання, гортані, резонаторів- зазначає хормейстер М.П. Гончарова, тому під час опрацювання того чи іншого технічного, виконавського прийому використовується емоційна термінологія а саме, вправа "Буратино", відчуття «довгого носу» щоб підкреслити направлення звуку, його продовженість, відчуття опори звуку, укрілення мязів дихання, діафрагми виробляється через вправи де є порівняння з повітряною кулькою яка повільно здувається вправа "У захваті від повітряної кульки"виконуючи цю вправу важливо, щоб діти під час виконання відчували, що і на видих ніби продовжується вдих. Крім загального тренування вдихальних і видихальних м'язів, що дозволяє зробити видих більш тривалим, ця вправа допомагає дітям відчути, а відтак і усвідомити почуття співу "на опорі". Полегшити виконання вправи можна запропонувавши дітям спочатку вдавати захват і здивування від побаченої величезної, напрочуд чудо­вої повітряної кульки, а потім стежити, як вона повільно здувається (ахнути — випустити повітря на (с...с...с...).Також для покращення тривалості дихання використовують вправи " Як дихають кошенята - животиками”, “Як їде потяг (чух-чух)” для порівняння відчуття опори дихання використовується вправа «Вітер», тобто: на звук «А» – тепле дихання на звук «У» - холодне дихання .

К.Ушинський, педагог, казав, що “діти мислять фарбами, у них розвинута фантазія”[ 82] .Важливо, використовувати ігрові прийоми, які зосереджують увагу, розвивають творчі здібності, спонукають дитину мислити самостійно. Голосний форсирований звук шкідливий не тільки при розмові, і тим, хто слухає, бо співочі зв’язки мають тенденцію працювати в пасивному стані. Особливо форсування небезпечно для дитячого голосу, який знаходиься у стані розвитку, становлення, тому керівник - хормейстер розповідає дітям про культуру музичної мови, використовуючи дитячу літературу, вірши. Наприкладі “Як невдаха виступав”.Грицька Бойка

От я вчора виступав,

Ви почули, як співав!

Хоч не має слуху,

Я горлав, що духу:

До, ре, мі, фа, соль, ля, сі!

Голос мій почули всі.

А скінчив - що сталось! -

З місць уві зірвались.

Сцену ледь не рознесли

А мене вхопили

А ж на вулицю несли,

А вже там... набили.

Дітям пропонується проаналізувати та висловити свої спостереження. Марія Прохорівна застосовує при роботі інтерактивну діяльність що передбачає організацію та розвиток діалогічного спілкування, яке веде до взаєморозуміння, взаємодії, до спільного розв’язання загальних, проте важливих для кожного учасника завдань.

Інтерактивний – означає здатний взаємодіяти або перебувати в режимі діалогу з будь-ким. Отже, інтерактивне навчання – передусім діалогічне навчання, якому притаманна тісна взаємодія викладача і учня. До інтерактивних методів належать:

«Мозкова атака»

Учням пропонується конкретна проблема, і вони без втручання керівника висловлюють свої ідеї щодо її розв’язання. На заняттях таким методом можуть бути, ігровий прийом:

«Мікрофон».

Цей інтерактивний методичний прийом, передбачає висловлювання учнями власних думок, ідей або відповіді на запитання керівника хорового колективу, можна використовувати як у фронтальній так і груповій роботі де діти повинні дотримуватись певних правил: висловлюватись по черзі і швидко (в символічний іграшковий мікрофон), визначати у своєму висловлюванні головне, не перебивати і не критикуючи інших, вміти вислуховувати відповіді товаришів. Співати пофразно, ланцюжком, , передавати один одному мікрофон.

Проводиться на хоровій репетиції міні-дискусія , щоб знайти правильне рішення що до виконання ,того чи іншого виконавського прийому у вправі чи в творі, діти вчаться критично, аналітично мислити, порівнювати ,вони набувають навичок одстоювання власних думок і зважання на думку інших. Наприклад:

• з якими кольором в тебе асоціюється мелодія цього твору?;
  
• як ти гадаєш який час жив композитор, що написав цей твір?;
  
• які засоби виконавської виразності використовує композитор для розкриття змісту твору?;
  
• яке забарвлення звуку (освітлене чи затемнене) допоможе виконавцю втілити характер твору?;
  
• підбирати інтонацію розмовну, музичну до героя ілюстрації;
  
• за допомогою емоцій виразити характер та підібрати певний;
  
• передати відчуття героя твору котрого не бачиш
  

К.К.Ушинський писав:"Порівняння є основа всякого розуміння та всякого мислення... Щоб який-небудь предмет зрозуміти ясно, відрізняйте його від схожих предметів та знаходьте подібне з самими віддаленими предметами" [ 82]. Багато вчених відзначали, що оригінальний здібний розум передбачає порівняння предметів та схоплює співвідношення між ними. Щоб сформувати у дітей єдину систему знань про музику, в котру повинно органічно вплітатися кожне нове для дитини музичне явище, вивчене поняття, зіграний твір, потрібно систематично привчати юних музикантів до самостійного пошуку в пам'яті аналогічних моментів. Адже здатність наближати поняття, відкривати спільне в різних явищах вважається однією із найважливіших рис творчої особистості.

Розвиваючи музичне мислення дитини, привчаючи її слухати та аналізувати музику, порівнювати музичні явища та розмірковувати про них, керівник повинен пам'ятати, що лише захопливе музикування, атмосфера постійного вивчення нового принесуть радість творчості

Досвідом роботи у використанні розвиваючих методик, творчих завдань в хоровому класі ділиться Неля Нікітіна — керівник зразкового хору «Унісон» учнів старших класів ДМШ №1 ім. И. Лисенка, м. Рівне. Щоб донести до слухача зміст виконаного, слід однаково володіти як звуковою палітрою свого голосу, так і художньою виразністю слова. К.Г. Стеценко зазначав: "співи це продовжена голосом мова. Букви, склад, слово, речення треба попереду правильно, ясно і чітко проказувати, а потім проспівувати."[70] Виконавська культура у хоровому мистецтві, де відбувається тісний звязок з поєтичним словом, свідчить не лише про передавання емоційно - образного змісту, а ідейно - смислової сфери,розкриває внутрішній світ виконавців. Виконавці мають оволодіти двома текстами, як музичним, так і літературним, щоб донести до слухача не тільки слова ай думки, втілені в них, тобто надати тексту усвідомлено, логічно, правильно. Сучасне музикознавство розглядає виконавське мистецтво як творчу діяльність у процесі якої виконавець , в індивідуально - неповторному вигляді об’єктивує для слухача не нотний текст а художній зміст твору [3,27].

В процесі звукоутворення велике значення має дикція , артикуляція.

Дикція- лат. означає ясність, розбірливість вимови тексту.

Артикуляційний апарат - губи, язик, тверде, м’яке піднебіння, нижня щелепа, голосові зв’язки (голосниці).

Артикуляція - лат. Articulatio - розчленовано. У співі - чітка, виразна вимова звуків

Дикційна гімнастика (голосовий фітнес) – це варіантність рухів ротових м’язів (рухи губів, щелеп, м’язів лиця), що допомагають наслідувати голоси живого світу (яке супроводжується асоціаціями,тобто кожний рух імітує зображально-виражальну дію конкретного образу. Наприклад: ротик риби, котика,жабки, мавпочки). Чергування цих рухів здійснюється за допомогою інтонацій на «усмішку», «жалобу», «крекіт птиці», «шум поїзда». Носіям конкретного музично-художнього образу є скоромовки, чистомовки, приказки, ігри - забавлянки, примовки, фонетичні установки.

Тому для досягнення цієї мети на кожному занятті проводиться логопедична, артикуляційна , дикційна гімнастика Ці вправи не тільки розвивають співацький голос, але сприяють його охороні, укріплюють здоров’я дитини. В гімнастику артикуляції входить привітання:

1. робота з язичком (покусати кінчик язика, пожувати язичок поперемінно лівими і правими бічними зубами, поклацати язичком в різній позиції, витягнути язичок, скрутити його трубочку і т.д.);
   
2. з губами (покусати губами нижню і верхню губу, відхопити нижню губу, додавши особі скривджений вираз, підняти верхню губу, відкривши верхні зуби, додавши вираз усмішки), масаж обличчя від коренів волосся до шиї власними пальцями.
   

Логопедичну гімнастику

1. дітям пропонується зобразити дзвінок у двері, промовляючи
   

«тр-р-р-р» ;

2. дітям пропонується зобразити маленького комарика, він пищить м’яко: «Зь», великого комара, він пищить «З» виконуємо вправу (по черзі). Може бути варіативність - (муха велика, муха мала);
   
3. зображаемо двірника з маленькою мітлою допомагаємо робити цю вправу рукою на звук «Щь» ), Велика мітла-збільшується амплітуда звуку вимоляємо «Ш» (по черзі по 4 рази);
   
4. вправи «Машинка велика, маленька» для стимуляції артикуляціонного апарату;
   
5. «бармалей і принцеса» для вироблення єдиної співочої постановки.
   

«Казкове закликання»

Промовлямо фрази голосами героїв з мультфільмів та казок різні інтонації – різні лади.

1. а) гучним – страшним голосом злодія;
   
2. б) сумно – жалібно, ;
   
3. в) як мишка-норушка
   
4. Вправа "Рись"
   

Методичні рекомендації. На початковому етапі виконання вправу доцільно будувати як діалог керівника та дітей:

Керівник (співає): Бачиш, Ромцю,

Люта рись...

Діти (всі разом): Р-р-р!


керівник (співає): М'ясо з’їла, кістку — гризь!

Діти (всі разом): Р-р-р!

керівник (співає): Ромцю, Ромцю,

Стережись —

керівник разом із Ти за ґрати

дітьми (співають): Не берись!

Керівник при цьому звертає увагу дітей на те, щоб вони "рикали" на тому ж самому звуці, на якому він закінчує спів. Доцільним виявляється і зміна нюансу­вання ричання: від мецо-піано (маленька рись, яка лише хоче трішечки налякати) до форте (розлючена, голодна рись).

Активізують пізнавальні інтереси дітей творчі завдання

1. зімпровізувати мелодію на певний текст («Дзвіночок дзвенить: дзень, день, день», «Дощик капає: кап-кап»;
   
2. створити музичний калейдоскоп із колядок та щедрівок;
   
3. створимти свій варіант музичного портрета;
   
4. створити свій варіант підголосків.
   

Формы виконання вправ варіативні: спів хором, группами, індивидуально, “ланцюжком”, чергування проспівування вслух и про себе, сольфеджуя (на голосні, на слоги) , з затуленим ротом, з текстом и т. д. При читанні з листа у дитини проходить процес: “бачу – розумію – в думці уявляю – співаю”. В. Сухомлинский зазначав: “читання – це засада мислення та розумового мислення.

Керівник Неля Нікітіна , починає звукові вправи з середини діапазону (примарної зони ) . Примарні звуки - найбільш природні, зручні у співі.

Для вдосконалення розмовного апарату можуть бути використані наступні скоромовки, рифмовки:

Дзижчить над житом жвавий жук,

Бо жовтий він вдягнув кожух.


Летів горобчик, сів на стовпчик,

Прибіг хлопчик, утік горобчик.


Жовтий жук купив жилет,

Джемпер, джинси та жакет.

Прийоми, що сприяють правильній вимові слів:

1. виразне читання тексту, пісні в процесі розучування;
   
2. колективно читати слова в ритмі пісні (застосовувати цей прийом виконання в швидкому темпі);
   
3. виразно читати слова, декламувати по одній людині для виразності виконання;
   
4. прочитати текст пісні - пошепки, чітко вимовляти.
   

К. І. Станіславський нагадував, що ми повінні стежити за тим, щоб завжди, постійно говорити на сцені і в житті правильно.... Лише за цієї умови "наб’ється "звичка, яка перетвориться у звичку, а нам не доведеться відволікати увагу на дикцію в момент сценічного виступу..[69].

Цікавий досвід роботи у хормейстера Маргаритаи Грицюк — керівник хору «Фантазія» ПДМ м. Рівне. У своїй діяльності вона застосовує такі творчі завдання та ігри:

Гра «Мій звук».

Дітям пропонується ізволікати з різноманітних предметів (ключи, бумага, каменці и т.п.) звуки (стукая, шурша, звеня) та знайти тембр, який спододобався. Пояснити свій вибір.

Гра «Колір та звук»

Розкладені різнокольорові картки. Дітям пропонується, вибрати колір, який би відповідав внутрішньому стану дитини, та виконати слідуючи завдання: — по черзі голосом озвучити колір, яким його чує дитина; — звучати разом (одночасно) кожний по-своєму. 

Гра «Эмоцїії».

Картки з визначиними на них емоційними характеристиками (радість, горе, гнів, ніжність) видаються учасникам. Кожний намагається озвучити і передати в русі міміки ту чи іншу эмоцію. Інші діти пояснюють, аналізують побачене.

Рольова гра «Диригент».

Діти виразно емоційно передають диригентськи рухи, застосовуючи невербальну мову.

Гра «Асоціаціі».

Пропонується складання в’язанки асоціацій, пов’язаний з конкретним композитором. Наприклад: «Класик — геній — сонячний — легка музика» (Відповідь: В.А.Моцарт).

Також керівник використовує твори регіонального національного навчання, обробки пісень нашого краю та композиторів Рівненщини.

Розвивати асоціативне мислення можна за допомогою різних творчих ігор, завдань, наприклад: „Склади свою загадку на „музичну" тему". Використовуючи свій музичний і життєвий досвід, учні за подібністю з допомогою уявлення й асоціації складають свої загадки про все, що зв'язане з музикою.

Приклади загадок:

Стоїть великий, як лев, а грає, як сотня людей (орган).

У руці маленька, тоненька, а її всі слухаються (диригентська паличка).

Найчарівніший інструмент, який має кожна людина (голос).

На ній грають серенади (гітара).

Вона металева, а грає як соловей (флейта).

Народна, красива, за нею й пісня кладеться до душі (бандура).

Дзвенить дзвіночок у ліску й допомагає музиці грати (бубен).

Розмаїття творчої уяви на основі асоціацій і досвіду свідчить про спостережливість учнів, уміння образно мислити, узагальнювати уявлення, спричинене іншим.

На цьому етапі навчання учням було запропоноване завдання „Наш квітник",яке спрямоване на виявлення рівня сформованості рефлексії, асоціацій, фантазії. Учні намалювати свій хор як квітник, де кожен його учасник виступав у ролі якоїсь квітки, рослини чи дерева. Завдання проективне, але особливих методик для його розробки не потрібно, тому що учні у процесі обговорення своїх малюнків самі відкривають для себе нерівність стосунків у хорі, ролі кожного його учасника, своє місце в ньому й своє ставлення до цього місця. Крім того, кожен переносить ситуацію свого колективу на новий, незвичний грунт, і це завдання стає надзвичайно творчим.

Творчі завдання

Для передачі характеру твору, штрихів дітям пропонується:заспівати мелодію пісні на голосну «О! О! О!» (вправа вимовляється з підвищенням та пониженням голосу тобто елемент сугестативності голосу - здібність голосу впливати на слухача,через підвищення чи пониження інтонації, також в динаміці прискорення чи заповільнення темпу).

знайти голосом характерні інтонації образ – дощу вибрати персонаж, який найбільше відповідає характеру твору;

дається завдання заспівати продовжено, злито «о-о-о» - на одному диханні на одній висоті. Один учень – графічно зображає це на дошці, інші в повітрі малюють штрихи;

голосом передавати різні емоції радості,суму,здивованості;для відчуття яскравим прикладом творчого завдання розвитку креативності являється загадка – вірш.

Наприклад:

Зайченя стриба – легато

Човник по воді – стакато

Все це вірно, хлоп’ята?

Діти називають вірний варіант

Човник по воді – легато

Зайченя стриба – стакато

Дружній ХОР

В хорі п’ятеро сорок,

Чебурашка, Колобок,

два метелики, їжак,

соловейко, щука й рак.

Розтуляють всі роти.

А чи скажеш, друже, ти,

Скільки справжніх тут співців?

Хто не здатний з них на спів?

Намалюй тепер мені,

хто співає тут, хто – ні.

Серед яскравих прикладів творчої роботи широко використовується «Музичне малювання». Цей метод розвиває творчу уяву, фантазію.

Слова «Ніжна матуся», «Веселий дідусь» співати різними штрихами

В процесі розвитку дитячої творчості в хоровому колективі, та становлені Висновки співаків- виконавців застосовується прийоми як:

Драматизація передбачає переосмислення твору мистецтва в діалоговій манері з елементами акторської гри, суттєвим чинником виразності якої є інтонація (сумна, весела, ніжна, сердита).

Інсценізація обумовлює сценічне виконання твору (пісні, вірша, живих образів певної картини) з використанням декотрих елементів сценографії – декорацій, костюмів. Успішне проведення гри-театралізації залежить від більш повного застосування засобів театрального-сценічного дійства: на перший план висувається акторська майстерність (інтонація, жести, рухи, пози), акторський ансамбль (мізансцени) та комплекс театральних атрибутів (акторський грим, костюми, декорації). Через пантоміму відбувається створення художнього образу або його імітація за допомогою пластичних рухів, жестів, міміки.

Використання в умовах навчально-пізнавальної діяльності ігрових прийомів інтеративних технологій , створенням ситуацій успіху, емоційно-позитивних переживань на хорових репетиціях, розкриває творчий потенціал учасників, в процесі творчої взаємодії, співробітництва, партнерства, комунікативної культури, сприяє збереженню та розвитку екології дитини, допомагає її інтелектуальному, духовному й фізичному збагаченню.


Список використаних джерел

1. 
   Закон України від 23.05.1991 № 1060 - XII "Про освіту"
   
2. Закон України від 22.06.2000 № 1 841 - III "Про позашкільну освіту"
   
3. Положення про початкові мистецькі навчальні заклади системи Міністерства культури і мистецтв України (наказ Міністерства культури і мистецтв від 06.08.2001 за № 523)
   
4. Ананьев Б.Г. О соотношении способности и одаренности // Проблеми способностей. – M.: АПН РСФСР, 1962. - С. 15-32
   
5. Андреев, В. Великорусский оркестр и его значение для народа [Текст] /В.Андреев // Музикальная жызнь. - 1960.- №23. – С.11
   
6. Арановский М. Мышление, язык, семантика // Проблемы музыкального мышления. - М.: Просвещение, 1974. - 128 с.
   
7. Асафьев Б. Избранные статьи о музыкальном просвещении и образовании.- Л.: Музыка, 1973.
   
8. Асафьев Б. Хоровая культура. В кн.: Русская музыка ХІХ и начале ХХ века. Изд. 2. – Л.: Музыка, 1968. – 23с.
   
9. Баренбойм Л. Путь к музицырованию. - Л: Сов. композитор, 1979.
   
10. Баренбойм Л. Вопросы фортепианной педагогики и исполнительства. — Л.: Музыка, 1969.
    

10. Богино Г. Игры-задачи для начинающих музыкантов. - М.: Музыка, 1974.

11. Бобровский В. Тематизм как фактор музыкального мышления: Очерки в 2-х вып. Вьш.2. - М.: Музыка, 1989. - 243 с.

12. Ветлугина Н. Музыкальное развитие ребенка. - М.: Просвещение, 1968.

13. Ветлугина Н. Музыкальний букварь. - М.: Музыка, 1986.

14. Виготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте: Психологический очерк. - М.: Просвещение, 1991.-91 с.

15. Выготский Л.С. Педагогическая психология / Под ред. В.Давидова.-М.:Педагогика, 1991.- 480 с.

16. Выготский, Л.С. Проблеми возрастной периодизации детского развития [Текст] /Л.С.Вьіготский // Вопросы психологии. - 1972. - №2. -С. 114-123

17. Гальперин П. Психология мышления и учення о позтапном формировании умственных действий // Исследование мышления в советской психологии. - М.: Просвещение, 1966. - 203 с.

18. Гордійчук М. Пилип Козицький. - К.: Муз. Україна, 1985. - 64 с.

19. Гостдинер А. Музикальная психология. - М.: Музыка, 1983. - 190 с.

20.Давидов М. Теоретичні основи формування виконавської майстерності баяніста: Навч. посібник для вищ. муз. навч. закладів. - К.: Муз. Україна, 1997, - 240с.

21 .Золочевський, В.Н. Українська народна музика у творчості В.М.Верховинця [Текст] / В.Н.Золочевський //Народна творчість та етнографія. -К.: 1960. - Липень - вересень. - С.90

22. Из истории музыкального воспитания: Хрестоматия /Сост. О.Апраксина. - М.: Просвещение, 1990. - 207 с.

23. Каргин А. Работа с самодеятельннм оркестром русских народних инструментов. - 3-є изд. - М.: Музыка, 1987.

24. Кирило Стеценко: Спогади. Листи. Матеріали /Упоряд. Є.Федотова. -К.: Муз. Україна, 1981. -450 с.

25. Клепіков О.І., Кучерявий І.Т. Основи творчості особи: Навчальний посібник. - К.: Вища школа, 1996. - 255 с.

26. Колективне музичення Шумовий оркестр. Програма для музичної школи, музичного відділення початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу. - К.: Фірма Інкос, 2006.

27. Лаптев И.Г. Детский оркестр в начальной школе. - М.: Гуманитарннй издательский центр ВЛАДОС, 2001.

28. Лапченко В. Курс гри на народних інструментах. - К.: Муз. Україна, 1977.

29. Лапченко В. Інструментальні ансамблі в початкових класах. - К.: Муз. Україна, 1969.

30. Лапченко В. Методика початкового навчання гри в оркестрі народних інструментів. - К.: Муз. Україна, 1985.

31. Лисенко М. Народні музичні інструменти на Україні. - К.: Мистецтво, 1955.

32. Лебедєв В. Колективна музична діяльність молодших школярів у позанавчальний час.-Вінниця: 1988.

33. Лебедєв В. Використання народних музичних інструментів у загальноосвітній школі. - Вінниця: Нова книга, 2004.

34. Лейтес Н. С. Возрастная одаренность школьников: Учебное пособие для студентов высш. пед. учебн. заведений. - М.: ИЦ Академия, 2000.-320 с.

35. Леонтович М.Д.Практичний курс навчання співу навчання співу у середніх школах України. - К.: Муз. Україна, 1989.

36. Леонтьев А.Н. О формировании способностей: Избранные психологические произведения : В 2 т. / Под ред. В.В.Давидова. - Т.1. - М.: Просвещение, 1983. - 291 с.

37. Личковах В. О культурообразующем статусе музыки в системе видов искусства // Комплексное полихудожественное развитие школьников: науч.-метод, сборник (Под общей ред. Б.П.Юсова). - Вып. З.-М.: 1997.-287 с.

38. Максимов Е. Ансамбли и оркестры гармоник. - М.: Сов. Композитор, 1979.

39. Меерович М.И., Шрагина Л.И. Технология творческого мышления: Практическое пособие. - М: Изд.-во ACT, 2000. – 432с.

40. Мильштейн Я. Й. Вопроси теории и истории исполнительств: Сб. статей. – М.: Советский композитор, 1983. – 266 с.

41. Моісєєва М.А. Теоретико-методичні основи навчання ансамблевої гри: Навч.-метод, посібник для викл. і студентів мистецьких навч. закладів. - Житомир: Волинь, 2002. - 208 с.

42. Морозова С.И. Музыкально-творческое развитие детей в педагогическом наследии Б.Л.Яворского: Автореф. Дис.канд. пед. наук. -М: 1982.- 16 с.

43. Музыкальное воспитание в школе: сб. статей (Сост. О. Апраксина).- Вып.11.- М.: Музыка, 1976.

44. Музыкальное воспитание в школе: сб. статей (Сост. О. Апраксина).- Вип. 12.-М.: Музыка, 1977.

45. Музыкальное воспитание в Венгрии. - М.: Сов. Композитор, 1983. - 400 с.

46. Новейший философский словарь: 2-ое изд., перераб. и доп. - М.: Интерпресс- сервис; Книжный Дом, 2001. - 1280 с.

47. 0бщая психология: Учебник для студентов пед. ин-тов (А.В.Петровский, А.А. Брушлинский, В.П. Зинченко и др.; под. ред. А.В. Петровского), - 3-є изд., перераб. и доп. - М.: Просвещение, 1986. - 464 с.

48. Освітні технології: Навчально-методичний посібник /О.М.Пєхота, А.З.Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; за ред. О.М. Пєхоти. - К.: АСК., 2001.- 256 с.

49. Основи творческого музицирования // Авт.-сост. В.В.Голованоз, Т.Б.Борисова. - К.: Учебно-метод. отдел ИПКРК, 1994. - 68 с.

50. Орфєєв С. М.Леонтович і українська народна пісня. - К.: Муз. Україна, 1981. - 76 с.

51. Паламарчук О. Микола Колесса. - К.: Муз. Україна, 1989. -72 с.

52. Петровский В. Личность в психологии: парадыгма субьективности: Учебное пособие для вузов. - Ростов - на - Дону: Изд-во Феникс, 1996.-512 с.

53. Петрушин В.И. Музикальная психология: Учеб. пособие для студентов и преподавателей. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1997.-384 с.

54. Подвала В. Давайте сочинять музыку. 1-2 классы. - К.: Муз. Україна, 1988.

55. Подвала В. Давайте сочинять музыку. 3-4 классы. - К.: Муз. Україна, 1989.

56. Подвала В. Створюймо музику. - К.: Муз. Україна, 1990.

57. Пшеничний Д. Аранжування для народних інструментів. - К., Музична Україна, 1980.

58. Психология одаренности детей и подростков: Учебное пособие / Ю.Д. Бабаева, Н.С.Лейтес и др.; под ред. Н.С.Лейтеса. - М.: ИЦ Академия, 1996. - 416 с.

59. Рагозіна В.В. Формування здібностей молодших школярів у процесі музичної діяльності: Автореф. Дис. канд. пед. наук, 1999. -19 с.

60. Ражников В.Г. Диалоги о музыкальной педагогике. - М.: Музыка, 1989.

61. Ризоль Н. Очерки о работе в ансамбле баянистов (На основе опыта квартета бянистов Киевской филармонии). - М.: Сов. Композитор, 1986.

62. Рубинштейн С.Л. Проблеми общей психологии. - СПб: Питер 2002. -720 с.

63. Садовенко С.М. Особливості розвитку музичної пам’яті дошкільнят // Мистецька освіта в контексті європейської інтеграції: теоретичні та методичні засади розвитку / Тези міжнародної конференції (30 червня – 2 липня 2004 р.). – Київ – Суми, 2004. – С. 345-347.

64. Садовенко С.М. Педагогічні засади формування музичних здібностей у дітей дошкільного віку. – Матеріали ІІ-х Міжнародних педагогічних читань «Підготовка фахівців дошкільної освіти в контексті Болонської угоди» (16-17 травня 2006 року). – Херсон: Айтлант, 2006. – С. 68-72.

65. Садовенко С.М. Розвиток творчих та музичних здібностей дітей раннього і молодшого дошкільного віку// Педагогічні науки. Збірник наукових праць. – Суми: СумДПУ ім.. А.С. Макаренка, 2003. – С. 460-467.

66. Садовенко С.М. Формування особистісних цінностей та розвиток музично-творчих здібностец дошкільнят засобами національної культурної спадщи// Культуротворча парадигма українського націє творення: Збірник наукових статей. – Івано-Франківськ: Гостинець, 2006. – С. 121-129.

67. Сисоєва С. Основи педагогічної творчості вчителя: Навчальний посібник. - К.: ІСДОУ, 1994. -112 с.

68. Система детского музыкального воспитания Карла Орфа. / Под ред. Л. Баренбойма - Л.: Музыка, 1970.

69. Станіславський К. Робота актера над собой.

70. Стеценко К.Г. Шкільний співаник. 54 народні пісні без супроводу для сольфеджування. – К.: Т-во «Вернигора», 1918.

71. Стецюк, К.В. Плекаймо бажання творити красу (розвиток музично-творчих здібностей учнів засобами хорового мистецтва)[текст] /К.В.Стецюк // Мистецтво та освіта. - 2005. - №1(35). - С. 23-26

72. Стоковський Л. Музика для всіх нас. - М: Музгіз, 1963.

73. Сухомлинский В. Избраиние педагогические сочинеиия. - В 5 томах. -Т.1 -М.: 1979.

74. Творчість С.Людкевича: 36. статей / Упоряд. М. Загайкевич. - К.: Муз. Україна, 1979. - 208 с.

75. Творчество в искусстве - искусство творчества / Под ред. Л.Дорфмана. - М.: Наука, 2000. - 549 с.

76. Тургенева Е., Малюков А. Пианист - фантазер. - М.: Сов. композитор, 1990.

77. Теплов Б.М. Избранные труды: В 2-х т. Т.1. - М.: Педагогика, 1985. -328 с.

78. Теплов Б.М. Музикальная память // Педагогическая энциклопедия: В 2-х т. Т.2 - М.: Сов. эциклопедия, 1965. - 911 с.

79. Халабузарь П., Попов В., Добровольская Н. Методика музикального воспигания: Учеб. пособие. - М.: Музыка, 1989. - 175 с.

80.Шатковский Г. Развитие музикального слуха и навьїков творческого музыцирования.-М.: Сов. композитор, 1987.

81. Шеффер Т. Лев Ревуцький. - К.: Муз. Україна, 1979. - 52 с.

82. Шуман Р. Жизненные правила для музыкантов. - М.: Музика, 1959. - 123 с.

83. Элементарное музыкальное воспитание по системе Карла Орфа / Под ред. Л.Баренбойма. - М.: Сов.композитор, 1978.

84. Яворский Б. Воспоминания, статьи и письма. Составление и редакция И.С.Рабиновича - М.: Музика, 1964. - 385с.

85. 86. Шульгіна В. Д. Музична україніка: інформаційний і національно-освітній простір.: Автореф. дис. док. Мистецтвознавства/ НМАУ. – К., 2002. – 41с.