Кабінетом Міністрів України юм. Азаров " " 2012 р кодекс
| Вид материала | Кодекс |
- Кабінетом Міністрів України. { Статтю 38 доповнено новою частиною згідно із закон, 61.21kb.
- Верховної Ради України Кабінетом Міністрів України станом на 10 лютого 2012 р. № п\п, 985.5kb.
- Верховної Ради України Кабінетом Міністрів України станом на 27 лютого 2012 р. № п\п, 991.19kb.
- Кабінетом Міністрів України М. Азаров " " 2011 р закон, 174.96kb.
- Кабінетом Міністрів України юм. Азаров " " 2011 р закон, 175.01kb.
- Кабінетом Міністрів України регулюється пунктом 4 статті 9 закон, 82.72kb.
- Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств, 1400.21kb.
- Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств, 1886.84kb.
- Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств, 7666.76kb.
- Розділ III. Податок на прибуток підприємств, 1536.28kb.
ПРОЕКТ
Вноситься
Кабінетом Міністрів України
ЮМ. АЗАРОВ
“ ” 2012 р.
КОДЕКС
цивільного захисту України
Розділ I
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Глава 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Відносини, що регулюються Кодексом
цивільного захисту України
1. Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов’язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов’язки громадян України, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
Стаття 2. Визначення термінів
1. У цьому Кодексі терміни вживаються у такому значенні:
1) аварійно-рятувальна служба — сукупність організаційно об’єднаних органів управління, сил та засобів, призначених для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;
2) аварійно-рятувальне формування — підрозділ аварійно-рятувальної служби, самостійний підрозділ, загін, центр, пожежно-рятувальний підрозділ (частина);
3) аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи — роботи, спрямовані на пошук, рятування і захист населення, уникнення руйнувань і матеріальних збитків, локалізацію зони впливу небезпечних чинників, ліквідацію чинників, що унеможливлюють проведення таких робіт або загрожують життю рятувальників;
4) відновлювальні роботи — комплекс робіт, пов’язаних з відновленням будівель, споруд, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, які були зруйновані або пошкоджені внаслідок надзвичайної ситуації, та відповідних територій;
5) засоби цивільного захисту — протипожежна, аварійно-рятувальна та інша спеціальна техніка, обладнання, механізми, прилади, інструменти, засоби медичного призначення, засоби колективного та індивідуального захисту, які призначені та використовуються під час виконання завдань цивільного захисту;
6) зона можливого ураження — окрема територія, акваторія або суб’єкт господарювання, на яких внаслідок надзвичайної ситуації може виникнути загроза життю або здоров’ю населення чи може бути завдано матеріальних збитків;
7) зона надзвичайної ситуації — окрема територія, акваторія, де сталася надзвичайна ситуація;
8) Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту — спеціальне невійськове об’єднання аварійно-рятувальних та інших формувань, органу управління таких формувань центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту;
9) спеціалізована служба цивільного захисту — об’єднані за функціональною спрямованістю суб’єкти господарювання.
Стаття 3. Правова основа цивільного захисту
1. Правовою основою цивільного захисту є Конституція України, цей Кодекс, інші закони України, а також акти Президента України та Кабінету Міністрів України.
Стаття 4. Цивільний захист
1. Цивільний захист — це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання і ліквідації їх наслідків та надання допомоги постраждалим.
2. Цивільний захист є одним з основних пріоритетів діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання, що провадиться на всій території України у мирний час та в особливий період і поширюється на все її населення.
Стаття 5. Небезпечна подія та надзвичайна ситуація
1. Небезпечною подією є подія (катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія), яка за своїми наслідками становить загрозу життю або здоров’ю населення чи призводить до завдання матеріальних збитків.
2. Надзвичайною ситуацією є обстановка на окремій території чи суб’єкті господарювання на ній або водному об’єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров’ю населення, виникнення великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об’єкті, провадження на ній господарської діяльності.
3. Аварією є небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила ураження, травмування населення або створює на окремій території чи території суб’єкта господарювання загрозу життю або здоров’ю населення та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи спричиняє наднормативні, аварійні та залпові викиди і скиди забруднюючих речовин та інший шкідливий вплив на навколишнє природне середовище.
4. Катастрофою є велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких наслідків.
5. Пожежею є неконтрольований процес знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для істот і навколишнього природного середовища.
6. Стихійним лихом є надзвичайне природне явище, що діє з великою руйнівною силою, заподіює значну шкоду території, на якій відбувається, порушує нормальну життєдіяльність населення, завдає матеріальні збитки.
7. Епідемією є масове поширення інфекційної хвороби серед населення відповідної території за короткий проміжок часу.
8. Епізоотією є широке поширення заразної хвороби тварин за короткий проміжок часу, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на відповідній територій.
9. Епіфітотією є широке поширення на території однієї або кількох адміністративно-територіальних одиниць заразної хвороби рослин, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на відповідній території.
10. Дія цього Кодексу у частині, що стосується запобігання надзвичайним ситуаціям та проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, поширюється на небезпечні події та їх наслідки.
Стаття 6. Класифікація надзвичайних ситуацій
1. Залежно від причини походження надзвичайні ситуації класифікуються за характером походження на техногенні, природні, соціальні та воєнні.
2. Залежно від шкоди, заподіяної надзвичайною ситуацією території, суб’єкту господарювання або водному об’єкту, кількості постраждалих і загиблих, обсягів матеріальних збитків і залучених технічних та матеріальних ресурсів визначаються такі рівні надзвичайних ситуацій: державний, регіональний, місцевий та об’єктовий.
3. Класифікація обстановки, що склалася на окремій території чи в суб’єкта господарювання або водному об’єкті, як надзвичайної ситуації здійснюється за пороговими значеннями класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій.
4. Пороговим значенням класифікаційної ознаки надзвичайної ситуації є кількісна характеристика обстановки, спричиненої небезпечною подією та її наслідками, перевищення або досягнення значення якої дає змогу класифікувати таку обстановку як надзвичайну ситуацію відповідного рівня.
5. Класифікаційна ознака надзвичайних ситуацій — технічна або інша характеристика надзвичайної події, що дає змогу віднести її до надзвичайної ситуації.
6. Порядок класифікації надзвичайних ситуацій, класифікаційні ознаки, їх порогові значення визначаються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 7. Суб’єкти забезпечення цивільного захисту
1. До суб’єктів забезпечення цивільного захисту належать:
Кабінет Міністрів України;
Рада міністрів Автономної Республіки Крим;
центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту;
інші центральні органи виконавчої влади;
місцеві державні адміністрації;
органи місцевого самоврядування;
Збройні Сили України, інші військові формування та правоохоронні органи спеціального призначення;
громадські організації;
громадяни України.
Суб’єкти, зазначені у цій частині, виконують свої повноваження в межах, визначених цим Кодексом та іншими законами.
Стаття 8. Основні принципи здійснення цивільного захисту
1. Цивільний захист здійснюється на таких основних принципах:
гарантування та забезпечення державою конституційного права громадян на захист їх життя, здоров’я та власності;
комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;
пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров’я громадян;
максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій;
централізації управління, єдиноначальності, підпорядкованості, статутної дисципліни Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, аварійно-рятувальних служб;
гласності, прозорості, вільного отримання та поширення публічної інформації про стан цивільного захисту, крім обмежень, встановлених законом;
добровільності у разі залучення громадян до здійснення заходів цивільного захисту, пов’язаних з ризиком для їх життя і здоров’я.
Глава 2
ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ І ФУНКЦІЇ СУБ’ЄКТІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ
Стаття 9. Основні завдання суб’єктів забезпечення цивільного захисту
1. Основними завданнями суб’єктів забезпечення цивільного захисту є:
захист населення і територій від надзвичайних ситуацій;
запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;
реагування на надзвичайні ситуації та ліквідація їх наслідків.
Стаття 10. Основні функції суб’єктів забезпечення цивільного захисту щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій
1. Основними функціями суб’єктів забезпечення цивільного захисту щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій є:
оповіщення та інформування суб’єктів забезпечення цивільного захисту;
укриття населення у захисних спорудах цивільного захисту;
здійснення заходів з евакуації;
інженерний захист територій;
медичний захист населення та забезпечення його санітарного та епідемічного благополуччя;
психологічний захист населення;
біологічний захист населення, тварин і рослин;
радіаційний і хімічний захист населення і територій;
навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях.
Стаття 11. Основні функції суб’єктів забезпечення цивільного захисту щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій
1. Основними функціями суб’єктів забезпечення цивільного захисту щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій є:
1) моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуацій;
2) державне регулювання діяльності суб’єктів господарювання:
державна стандартизація;
експертиза проектів будівництва щодо додержання нормативів з питань охорони праці, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності;
ідентифікація суб’єктів господарювання, реєстрація потенційно небезпечних об’єктів та об’єктів підвищеної небезпеки;
ідентифікація та декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки;
ліцензування діяльності;
сертифікація засобів цивільного захисту;
3) страхування;
4) здійснення комплексу організаційних та інженерних заходів, спрямованих на забезпечення захисту територій, населених пунктів та суб’єктів господарювання від надзвичайних ситуацій;
5) державний нагляд (контроль) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб, а також у сферах промислової безпеки та гірничого нагляду, поводження з радіоактивними відходами;
6) атестація аварійно-рятувальних служб та рятувальників;
7) забезпечення техногенної безпеки;
8) забезпечення пожежної безпеки.
Стаття 12. Основні функції суб’єктів забезпечення цивільного захисту щодо реагування на надзвичайні ситуації та ліквідації їх наслідків
1. Основними функціями суб’єктів забезпечення цивільного захисту щодо реагування на надзвичайні ситуації та ліквідації їх наслідків є:
1) забезпечення функціонування системи збору, оброблення, узагальнення та аналізу інформації про обстановку в районах надзвичайних ситуацій;
2) застосування системи надання екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112;
3) організація проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, здійснення гасіння пожеж, зокрема:
управління та координація дій суб’єктів забезпечення цивільного захисту;
визначення потреби у силах цивільного захисту та їх залучення до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;
4) ліквідація наслідків надзвичайної ситуації, зокрема:
введення режимів надзвичайної ситуації;
проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, здійснення гасіння пожеж;
життєзабезпечення постраждалих;
проведення відновлювальних робіт;
відшкодування матеріальних збитків та надання допомоги постраждалим унаслідок надзвичайної ситуації.
Розділ II
ЄДИНА ДЕРЖАВНА СИСТЕМА
ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ
Глава 3
ЄДИНА ДЕРЖАВНА СИСТЕМА
ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА ЇЇ СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ
Стаття 13. Єдина державна система цивільного захисту та її складові частини
1. З метою забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту створюється єдина державна система цивільного захисту, яка складається з функціональних, територіальних підсистем та їх ланок.
2. Положення про єдину державну систему цивільного захисту та типові положення про функціональну і територіальну підсистеми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 14. Функціональні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту
1. Функціональні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту (далі — функціональні підсистеми) створюються центральними органами виконавчої влади у відповідній сфері суспільного життя.
2. Положення про функціональні підсистеми розробляються на підставі Типового положення про таку підсистему і затверджуються центральними органами виконавчої влади, що їх створили, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
У разі коли діяльність центральних органів виконавчої влади спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного міністра, зазначене положення затверджуються такими міністрами за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
3. Перелік центральних органів виконавчої влади, що створюють функціональні підсистеми, визначається Положенням про єдину державну систему цивільного захисту.
4. Безпосереднє керівництво функціональною підсистемою покладається на керівника органу, суб’єкта господарювання, що створив таку підсистему.
5. До складу функціональних підсистем входять органи управління та підпорядковані їм сили цивільного захисту, відповідні суб’єкти господарювання, які виконують завдання цивільного захисту відповідної сфери суспільного життя.
Стаття 15. Територіальні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту та їх ланки
1. Територіальні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту (далі – територіальні підсистеми) створюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим і місцевими державними адміністраціями відповідно в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
2. Положення про територіальні підсистеми розробляються на підставі типового положення про таку підсистему і затверджуються органами, що її створили, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
3. Ланки територіальних підсистем створюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим у районах Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями в областях, містах Києві та Севастополі, органами місцевого самоврядування в обласних центрах, у містах обласного і районного значення.
4. Положення про ланку територіальної підсистеми затверджується органом, що її створив.
5. Безпосереднє керівництво територіальною підсистемою, її ланкою покладається на посадову особу, яка очолює орган, що створив таку підсистему, ланку.
6. Безпосереднє керівництво територіальною підсистемою Автономної Республіки Крим покладається на Раду міністрів Автономної Республіки Крим.
7. До складу територіальних підсистем та їх ланок входять органи управління та підпорядковані їм сили цивільного захисту, відповідні суб’єкти господарювання.
Глава 4
ФУНКЦІОНУВАННЯ ЄДИНОЇ ДЕРЖАВНОЇ
СИСТЕМИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ
Стаття 16. Режими функціонування єдиної державної системи цивільного захисту
1. Єдина державна система цивільного захисту залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, функціонує у режимах повсякденного функціонування, підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, надзвичайного стану, особливого періоду.
2. Положенням про єдину державну систему цивільного захисту визначаються перелік заходів, що здійснюються у відповідному режимі, завдання та порядок взаємодії суб’єктів забезпечення цивільного захисту під час функціонування зазначеної системи у відповідному режимі.
Стаття 17. Режим повсякденного функціонування
1. Режим повсякденного функціонування єдиної державної системи цивільного захисту встановлюється за умов нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, сейсмічної, гідрогеологічної, гідрометеорологічної, техногенної та пожежної обстановки та за відсутності епідемій, епізоотій, епіфітотій.
Стаття 18. Режим підвищеної готовності
1. У разі загрози виникнення надзвичайної ситуації за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій для єдиної державної системи цивільного захисту у повному обсязі або частково для окремих її територіальних підсистем тимчасово встановлюється режим підвищеної готовності.
Стаття 19. Режим надзвичайної ситуації
1. У разі виникнення надзвичайної ситуації за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій для єдиної державної системи цивільного захисту у повному обсязі або частково для окремих її територіальних підсистем тимчасово встановлюється режим надзвичайної ситуації.
Стаття 20. Режим надзвичайного стану
1. Режим надзвичайного стану для єдиної державної системи цивільного захисту у повному обсязі або частково для окремих її територіальних підсистем тимчасово встановлюється у межах території, на якій введено правовий режим такого стану, відповідно до вимог Закону України “Про правовий режим надзвичайного стану”.
Стаття 21. Режим особливого періоду
1. Режим особливого періоду для єдиної державної системи цивільного захисту у повному обсязі або частково для окремих її територіальних підсистем вводиться відповідно до вимог Законів України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” та “Про правовий режим воєнного стану”.
2. Переведення єдиної державної системи цивільного захисту з режиму функціонування у мирний час на функціонування в умовах особливого періоду здійснюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральними органами виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, згідно з планами цивільного захисту на особливий період.
3. Підготовка єдиної державної системи цивільного захисту до виконання завдань цивільного захисту у режимі особливого періоду здійснюється завчасно у мирний час.
4. Статус необоронюваних і демілітаризованих зон на території держави встановлюється Президентом України.
5. Суб’єктами забезпечення цивільного захисту, органами військового командування в умовах воєнного стану забезпечується виконання вимог Женевської конвенції про захист жертв війни від 12 серпня 1949 року, зокрема щодо:
дотримання у необоронюваних і демілітаризованих зонах на території держави встановлених вимог;
нанесення на греблях, дамбах, атомних електростанціях та в суб’єктів господарювання життєзабезпечення позначень міжнародного зразка;
недопущення розміщення будь-яких воєнних об’єктів поблизу гребель, дамб, атомних електростанцій крім тих, що використовуються виключно для захисту від нападу на такі об’єкти, споруди.
Розділ III
ПОВНОВАЖЕННЯ СУБ’ЄКТІВ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ
Глава 5
ПОВНОВАЖЕННЯ СУБ’ЄКТІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ
Стаття 22. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері цивільного захисту
1. До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері цивільного захисту належить:
керівництво єдиною державною системою цивільного захисту;