Гриценчук О. О. Формування громадянської свідомості (Європейський аспект) // Рідна школа. 2002. №10. С. 8-9

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Гриценчук О.О. Формування громадянської свідомості (Європейський аспект) // Рідна школа. - 2002. - №10. – С.8-9.


Формування громадянської свідомості

(Європейський аспект)


Спостерігаючи за розвитком суспільства, у якому ми живемо, за тим, з якою швидкістю рухається науково-технічний прогрес, відбуваються зміни соціально-політичних формацій, зазначимо, що духовний, моральний, соціальний розвиток індивіда не встигає здійснюватися такими ж прискоре­ними темпами. Питання щодо позитивно спрямованої діяльнісної життєвої позиції людини у сучасному світі актуальне і очевидне. Виховання громадянина як нагальна проблема визначається багатогранністю суспільного життя, його розмаїттям. її розв'язання потребує нових перспективних поглядів, прогресивних підходів. Тому насамперед важливо зрозуміти передумови зростання уваги до розвитку громадянської освіти. Вони втілилися у такі напрями:
  1. політичний (виникнення національних і міжнаціональних конфліктів, громадянських війн, потреба в усвідомленні демілітаризації, неприйняття таких методів політичної боротьби, як тероризм, маніпулювання політичною свідомістю);
  2. соціальний (підготовка молоді до сучасної політичної, економічної, соціальної, національної ситуації в Європі, зростання уваги до питання захисту прав людини, зокрема дитини, повага до закону, Конституції);
  3. економічний (високий рівень безробіття, значна економічна різниця між країнами та соціальними верствами у межах країни, зростання вартості видобутку питної води та корисних копалин, єдина грошова система в країнах Європи);
  4. екологічний (пов'язаний з нерозумінням негативних, часто катастрофічних наслідків знищення лісу, необхідністю підтримання чистоти повітря, ґрунту, водоймищ, нераціональним використанням питної води, небезпекою використання атомної енергії);
  5. національно-демографічний (одна з його передумов конфлікт між націями, що розвиваються, і розвиненими);
  6. соціо-культурний (залежить від можливості доступу до технологій, які певною мірою нівелюють індивідуальність особистості).Названі причини виникнення потреби у вихованні громадянської свідомості мають загальнолюдський характер і властиві будь-якій країні. Пошук компромісу задля ефективного їх розв'язання справа важлива для кожного суспільства. Проте насамперед питання виховання громадян сучасного світу стосується освітян. Саме тому педагоги країн Європи в тісній співпраці намагаються вирішувати проблеми гармонійного розвитку особистості, однією з головних рис якої є високий рівень громадянської свідомості.

На кого ж має бути спрямована дія громадянської освіти? Освітяни європейських країн розробили декілька варіантів відповідей на це запитання. Різняться вони підходами до визначення об'єктів спрямування такої дії. Розглянемо один з них. Отже, об'єктами громадянської освіти є;
  • суспільство. Дія громадянської освіти спрямована на суспільні об'єкти— соціальні групи людей. Головною є просвітницька діяльність. Серед важливих напрямів європейські педагоги називають права людини і демократичні відносини в суспільстві. Основна вимога такої освіти — неперервність, тобто «освіта протягом життя»;
  • учнівська молодь. На думку багатьох педагогів, цю групу варто виділити як окремий об'єкт спрямування дії ґрунтується на школі — основній ланці освітнього процесу. В ході педагогічного впливу у школярів мають бути сформовані вміння і навички існування в суспільстві, розуміння необхідності власного розвитку і внеску в життя суспільства;

— міжнародне суспільство. Ще один об'єкт спрямування дії громадянської освіти, що має на меті виховання такої особистості, яка б усвідомлювала необхідність мирного існування і досягнення балансу між національною ідентичністю і міжнародним співробітництвом. Сутність цієї освіти в її полікультурному спрямуванні.

Визначення напрямів розвитку громадянської освіти, об'єктів її спрямування неможливе без ознайомлення з концептуальними підходами формування громадянської свідомості. У європейській освіті їх існує декілька. Вони дещо відрізняються, але не суперечать один одному, доповнюють основні положення і утворюють загальний концептуальний підхід, що втілює в собі парадигму глобальної мети європейського громадянського виховання. Наведемо основні з його цілей: формування громадянської позиції кожної конкретної людини; побудова гідного суспільства на всіх рівнях життєдіяльності індивіда (держава, сім'я, школа); відчуття європейської спільності і водночас збереження національних особливостей; забезпечення всіх громадян реальним правом отримувати знання і навички, необхідні для повноцінного життя і діяльності у громадянському суспільстві

Перспективні глобальні тенденції громадянської освіти синтезуються у низку більш конкретних цілей та формулюються європейськими педагогами таким чином:

— надати можливість розглядати і наближатися до суспільних проблем в глобальному контексті, тобто згідно з принципами міжнародного співіснування;
  • здатність брати відповідальність за власні вчинки перед суспільством, розуміти, приймати і усвідомлю вати культурні та національні відмінності;
  • здатність до критичного мислення і аналізу існуючих суспільних ситуацій;
  • готовність до розв'язання конфліктів у ненасильницькій манері, шляхом порозуміння і діалогу;
  • дотримання, а у разі потреби і захист прав людини, зокрема прав дитини;
  • активна участь у політичній діяльності на місцевих, регіональних, міжнародних рівнях;
  • формування навичок подолання неочікуваних соціальних ситуацій.

Як бачимо, більшість цілей громадянської освіти спрямовані на те, щоб навчити людину діяти, користуватися набутими знаннями, а не тільки володіти ними.

Вивчаючи питання концептуальних підходів, якими послуговуються педагоги Європи у розвитку громадянської освіти, зазначимо, що існує різниця між напрямами їх розробки у Західній і Східній Європі. На Заході основним є прагматичний когнітивний підхід. Акцент робиться на знанні й пізнанні основ громадянського виховання, прав і свобод людини. І вже на такому фундаменті формуються системи моральних цінностей громадянина, розвивається емоційна сфера особистості. Країни ж Східної Європи тяжіють до емоційного підходу, коли насамперед формуються системи моральних, духовних цінностей. Однак ціннісні характеристики спільні для всіх: любов до Батьківщини, спів­чуття, гідність, солідарність, єдність, взаємність, безпека, демократія, активність, свобода, правосуддя і мир.

Відповідь на запитання, якими знаннями, уміннями і навичками по­винен бути наповнений зміст громадянської освіти для формування повноцінного громадянина XXI століття, не є однозначною. Одна з них базується на ідеї гуманізації. Фактично, маються на увазі «діалектичні відносини» між індивідом і всесвітом та заповнення «простору» між цими дефініціями. Тобто наголошується на тому, що громадянські вчинки як результат життєдіяльності гідного громадянина народжуються із усвідомленої внутрішньої культури, вихованості й освіченості.

Ще одне припущення базується на ідеї глобалізації громадянської освіти, яка насамперед повинна формувати у молоді почуття відповідальності та активної життєвої позиції, коли майбутній громадянин розумітиме важливість своєї ролі в прийнятті рішень відносно майбутнього на місцевому, національному та інтернаціональному рівнях. Іншими словами, формується почуття колективізму, усвідомлення життя в суспільстві.

Процес введення елементів громадянського виховання у зміст шкільної освіти проходить по-різному у країнах Європи. Пояснюється це тим, що структури навчальних планів у різних країнах різні, а також деякі з них підлягають перегляду або реформі. Багато вчених висловлюються за інтеграцію змісту громадянської освіти у зміст інших предметів. Серед причин необхідності такої інтеграції вони називають перевантаження вже й без того насиченого навчального плану. З одного боку, кількість обов'язкових предметів достатньо велика, але, з іншого, помітне і переобтяження змісту громадянського виховання.

Кожна країна вирішує цю проблему по-своєму, чи то вводячи громадянське виховання до змісту інших предметів, чи то виділяючи їх в окремий курс. При цьому використовуються різноманітні форми і методи навчання. Наприклад, в педагогічному словнику названі такі: урок, екскурсія, факультатив, домашня робота, заняття в навчальних майстернях, урок-лекція, співбесіда, практикум, консультація, семінар; форми позакласної навчальної роботи предметні гуртки, наукові товариства, олімпіади, конкурси. Визначено й класифікацію методів навчання, а саме: інформаційно-повідомлю-вальний, пояснювально-ілюстратив­ний, проблемний (пошуково-дослідницький), логічний (4).

В Концепції громадянської освіти в Україні, розробленої групою науковців та педагогів у межах широкомасштабного проекту «Освіта для демократії в Україні», який є частиною Трансатлантичної програми підтримки громадянського суспільства, пропонуються різні форми та методи громадянської ос­віти.(5) На думку вчених, громадянська освіта в школі може здійснюватися в чотирьох формах:
  • як навчальний предмет;
  • як між предметна форма діяльності в межах освітянського простору;
  • як організація позакласної та позашкільної діяльності (виховання);
  • як організація шкільного життя, що сприяє демократичній поведінці.

Наведемо деякі приклади можливої ефективної реалізації кожної із форм: спеціальні навчальні курси, що найдоцільніше вводити для старшо­класників, написання рефератів, учнівських доповідей; змагання учнів у школі, міжшкільні змагання, міжнародні за даною тематикою, що є мотиваційним, стимулюючим фактором, який сприяє зацікавленості у здобутті знань, умінь і навичок з громадянської освіти; створення дитячих проектів, робочих груп, залучення до моделювання в галузі громадянської освіти Ефективними також є такі форми драматургія, розігрування п'єс літературні дискусії: шкільні візити у державні установи; учнівське самоврядування; створення власних класних і шкільних декларацій, обговорення з батьками, студентами, викладачами обов'язків у навчанні: участь у шкільному житті місцевих політичних діячів, громадських лідерів; методичне дослідження суспільної думки тощо

Таким чином, зважаючи на основні напрями розвитку проблеми громадянської освіти, переконані що глобальна тенденція повинна синтезувати в собі ті основні концепції які сформувалися в педагогічних колах, і хоча кожна з них унікальна, мета, що їх об'єднує — виховання громадянина — вимагає розумного збалансованого поєднання, подальшої розробки і впровадження.

Література
  1. Виховання громадянина. Психолого-педагогічний і народознавчий аспекти: Навчально-методичний посібник / П.Р. Ігнатенко, В.Л Поплужний, Н.І . Косарєва, Л.В. Крицька., К.: Інститут змісту і методів навчання, 1997.—252 с.
  2. Декларація принципів толерантності Національна комісія України у справах ЮНЕСКО. — К., 1995. — 14 с.
  3. Державна національна програма«Освіта» (Україна XXI століття). - К, 1994.
  4. Гончаренко С . Український педагогічний словник — К., Либідь, 1997.— 376 с.
  5. Концепція громадянської освіти в Україні. II Інформаційний бюлетень проекту «Освіта для демократії в Україні» — К. , 2000 — Вип.2.