Тема лекції: Предмет, завдання, методологія та методи дослідження психології вищої школи. План

Вид материалаДокументы

Содержание


Завданням сучасної психології вищої школи є
Основними методами дослідження в психології вищої школи є
Подобный материал:

Тема лекції: Предмет, завдання, методологія та методи дослідження психології вищої школи.


План:
  1. Визначення предмету психології вищої школи.
  2. Основні напрямки реформування вищої школи.
  3. Напрямки психології вищої школи та критерії їх виділення.
  4. Навчальна діяльність та її структурні компоненти.
  5. Основні принципи психологічного дослідження.
  6. Методи дослідження в психології.



Психологія вивчається в університетах фізичної культури з метою підвищення ефективності педагогічної діяльності та уникнення помилок у формуванні особистості студента.

Основними теоретичними положеннями психології вищої школи є: у центрі педагогічного процесу ВНЗ перебуває студент, який навчається і формується як особистість майбутнього фахівця; навчальний процес передбачає організацію управління навчально-професійної діяльності студентів; викладач є суб’єкт власної науково-педагогічної діяльності. Законом України «Про вищу освіту» визначено, що на посади науково-педагогічних працівників обирають за конкурсом переважно осіб, які мають наукові або вчені звання, а також випускників магістратури, аспірантури та докторантури.

Ознаки кризи в системі вищої освіти: відсутність наукової і наукової бази для фахівців нової генерації; наявність спеціалістів з технократичним мисленням, для яких чужі поняття духовність, гуманність, гідність, авторитарний характер управління освітою; низька оплата праці фахівців; усереднений підхід до фахівців; відсутність гарантії роботи; відсутність навичок самоосвіти та само презентації; недооцінка психологічних властивостей людини. Цінність освіти полягає в єдності особистісного, державного та суспільного складників.

Функції освіти:
  • передача знань;
  • участь у процесі соціалізації;
  • забезпечення наступності соціального досвіду;
  • засвоєння культури;
  • вплив на соціальну мобільність;

Реформування вищої освіти здійснюється за такими напрямками: гуманітаризація, фундаменталізація, гуманізація.

Гуманітаризація означає перехід людства від індустріальної до інформаційної цивілізації, що формує гуманітарне системне мислення.

Шляхи гуманітаризації: посилення уваги до соціальних і економічних наук; створення нових програм і підручників для ВНЗ; відображення в програмах єдності світу; інтеграція наук.

Фундаменталізація має такі складники: зміна співвідношення між прагматичним і загально-культурним і загально-науковим складники освіти; вивчення фундаментальних законів природи та суспільства; пріоритет інформаційних, інтелектуальних, науко-дослідницьких компонентів.

Гуманізація формує світогляд який ґрунтується на принципі рівності, справедливості і поваги.

Завдання реформування вищої освіти конкретизовано в «Державній програмі розвитку освіти в Україні на 2005-2010рр.

На сучасному етапі розвитку психології ВШ основними проблемами є:
  • вивчення індивідуально-психологічних властивостей особистості та розробка психопрофесіограми до відповідного виду діяльності;
  • вивчення стану психічного і фізичного здоров’я студента, діагностика його рівня та розробка рекомендацій по його корекції;
  • вивчення актуальних психічних станів особистості, що виникають як під час навчального так і екзаменаційного процесів та розробка методів корекції цих станів;
  • організація практичної роботи психолога в студентських колективах з питань надання дійової психологічної допомоги;
  • вивчення впливу навчальної діяльності на психіку особистості та розробка рекомендацій по підвищенню її мобілізаційної готовності;
  • аналіз проблем психологічної підготовки та розробка її засобів і методів;
  • психологічні аспекти організації реабілітаційних міроприємств;
  • психологічні проблеми колективу та методи її формування (проблеми лідерства, керівництва);

- психологічні проблеми організації навчальної діяльності на рівні держави.

Завданням сучасної психології вищої школи є:

Дати викладачу в практичному плані:

Знання з психологічних проблем управління діяльністю в умовах вузу.

Навчити використовувати психологічні закономірності для підвищення ефективності занять з ФВ.

Навчити діагностувати психічні явища, які виникають в колективу з метою їх корекції.

Ознайомити з методиками управління актуальними психічними станами, які виникають на заняттях і під час здачі сесії.

Дати психологічні знання необхідні для педагогічної майстерності.

В теоретичному плані:

Вивчити вплив ФВ на психіку та здоров’я особистості.

Дослідити структуру особистості студента.

Розробити психологічні умови підвищення ефективності навчального процесу.

Розкрити проблеми психологічної підготовки студента на заняттях з ФВ і враховуючи досягнення сучасної психологічної науки розробити і втілити в практику її основні засоби.

Вивчити соціально-психологічні явища в колективі та в практичному плані надати методи їх діагностики.

Психологія ВШ вивчає психологічні особливості особистості і діяльності викладача і студента, умови і засоби психологічної підготовки, психологічні параметри научіння, мобілізаційну готовність, психологічні фактори навчально-виховного процесу.

В психології ВШ використовують наступні методи дослідження: організаційні, які визначають стратегію дослідження; емпіричні, що дозволяють отримати безпосередні дані; методи кількісно-якісного аналізу, що кількісно оцінюють інформацію.

Предметом психології вищої школи є особистість викладача та студента в їхній розвивальній педагогічній взаємодії.

Психологія вищої школи має тісні зв’язки з іншими галузями психології:

- Педагогічної психології, що визначається необхідністю розв’язання завдань управління педагогічним процесом;
  • Віковою психологією, що забезпечується загальним принципом аналізу студентського віку;
  • Соціальною психологією, яка дає загальні орієнтири для аналізу студентської групи;
  • Загальною психологією, яка дозволяє проаналізувати діяльність студентів та викладачів;

Є зв’язок психології вищої школи також з психодіагностикою, психологією наукової творчості, психологією праці, педагогікою, акмеологією, теорією та методикою фізичного виховання і спорту.

Методологічними засадами психологія вищої школи є: системний підхід, який передбачає вивчення психічних явищ вцілому; діяльністний підхід, який передбачає вивчення особистості в основних видах діяльності; принципи об’єктивності, надійності та валін ості отриманих даних.

Основними методами дослідження в психології вищої школи є: бесіда, спостереження, самоспостереження, тести, анкети, формуючий і діагностуючий психолого-педагогічний експеримент.

Виділяються наступні методи збору інформації:
    1. пасивні, до яких належать спостереження, самоспостереження та кількісний і якісний аналіз діяльності.
    2. активні, до яких належать анкетування, тестування, різноманітні соціометричні заміри, проективні та апаратурно-технічні методи.

Значне місце серед методів дослідження займає експеримент, оскільки вся процедура планується і контролюється експериментатором.

За способом організації виділяють такі види експерименту: природний психолого-педагогічний експеримент, моделюючий експеримент та лабораторний експеримент.

Лабораторний експеримент проводиться в спеціально організованих штучних умовах, які забезпечують чистоту результатів, але штучність ускладнює їх практичне використання.

Природний експеримент проводиться в звичайних умовах життя і діяльності людини, які забезпечують повну природність її поведінки. Істотним недоліком природного експерименту є наявність неконтрольованих перешкод.

Особливу увагу заслуговують формуючі методи в яких вивчаються психологічні властивості особистості в природних умовах і активно формуються психічні особливості які цікавлять дослідника чи тренера.

Найчастіше в практичній діяльності викладач використовує спостереження. Але отримана за допомогою цього метода інформації має низьку надійність, яка залежить від: індивідуальних властивостей самого викладача, відношення його до студента, від присутності інших людей, навчальних результатів, сумісності викладача і студента, його інтелектуального рівня, наявності навичок самоспостереження і спеціальних знань.