«сучасні методи експрес аналізу органічних речовин» Виконав манжос о. В зміст

Вид материалаДокументы

Содержание


Список використаної літератури
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6
Обмеження: позитивну реакцію дають мурашина і молочна кислоти, аліфатичні нітросполуки. Гідроксамової реакції не дають: складні ефіри вугільної і хлорвугільної кислот, уретани, ефіри сульфонових і неорганічних кислот. Феноли не заважають реакції. Так само можна виявити карбонові кислоти.

До проби карбонової кислоти додають 1 мл тіонілхлориду, нагрівають 10 хв на водя­ній бані, надлишок тіонілхлориду відганяють у вакуумі, залишок обробляють гідроксиламі­ном, як описано вище.

Обмеження: не вдається визначити кислоти, які утворюють при обробці тіонілхлоридом леткі ацилхлориди.

Реакція з концентрованим розчином гідроксиду калія

Аміди та нітрили карбонових кислот в загальному випадку не можна виявити за допомогою проби Рояна.

До проби речовини додають концентрований розчин гид­роксиду калія, краї пробірки ретельно очищають від слідів лугу, нещільно закривають її ватою і нагрівають до кипіння (додати кип’ятилки!), поклавши на верх пробірки змочений червоний лакмусовий папірець. Те, що він змінює колір на синій вказує на присутність нітрилу або простих амідів.

Обмеження: позитивну реакцію дають також солі летких амі­нів, іміди, гідразиди карбонових кислот і інші сполуки.


Висновки

Розглянуті в роботі методи аналізу не є вичерпними для усього спектру органічних сполук, які можуть бути в біотехнологічних процесах. Вони також не можуть бути використаними для визначення суми речовин певного класу, тобто для кількісного аналізу. Але розглянуті в роботі методи є основними засобами експрес аналізу наявності або відсутності певних класів органічних речовин в біотехнологічних процесах. Лише в окремих сприятливих випадках ці методи можуть бути використані для кількісного аналізу конкретних речовин. Перевагою цих методів є незастосування інструментальних методів аналізу, які потребують використання коштовного устаткування. Адже таке обладнання потребує певного часу підготовки для виходу на робочий режим. Перераховані методи не треба виконувати в повному обсязі. Кількість випробувань залежить від завдання дослідження. Якщо потрібно, наприклад, визначення галогенопохідних то можна провести лише пробу Бельштейна й то лише в тому випадку коли існує впевненість про відсутність речовин які заважають пробі. При тому самому завданні можна провести, наприклад, визначення конкретного галогена. Для більшої впевненості треба провести обидва випробування. Комбінація цих методів дозволить визначити навіть кільсть певних галогенопохідних в перерахунку на конкретний галоген. Але така мета потребує зваження отриманого галогеніда срібла. Біотехнологічні випробування як правило багатокомпонентні, тому методика визначення розчинності може використовуватися й як метод видалення окремого класу органічних сполук від усіх інших. Як згадувалося на самому початку роботу біотехнологія має на увазі використання живих істот для отримання корисного результату. Тому в роботі не вказувалося найперше й найголовніше що треба виконати – видалення живої істоти з досліджуваного зразка. Це видалення має бути таким, аби разом з істотами не видалити й речовину, яку потрібно визначити. Адже жива істота містить певну кількість органічних речовин в собі й для свого існування потребує їжу. Їжа живих істот теж є сумішшю органічних речовин, тому такі речовини не розглянуті в даній роботі в чистому вигляді, й лише в тих методах де такі речовини заважають визначенню інших про них вказано. Також ці речовини згадують в тих методах де вони дають позитивну реакцію разом з іншими речовинами, визначення яких проводять.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
  1. Елинов Н.П. "Основы биотехнологии" С-Пб.: Наука, 1995-600с.
  2. Органикум: В 2-х т. Пер. с нем. /X. Беккер, Р. Беккерт, В. Бергер и др. — М.: Мир, 2008. — 064 Т. 2 — 488с.
  3. Идентификация органических соединений: Пер. с англ./ Р. Шрайнер, Р. Фыозон, Д. Кёртин, Т. Моррилл. М.: Мир, 1983, —704с.
  4. Органикум: В 2-х т. Т. 2: Пер. с нем./X. Беккер, Г, Домшке, Э. Фангхенель и др.— М: Мир, 1992. — 474 с.
  5. Краткая химическая энциклопедия в пяти томах. Том 1. Под ред. И. Л. Кнунянца.- М.: Советская энциклопедия, 1967 – 641с
  6. Химический энциклопедический словарь. / Под ред. Кнунянц И.Л. М: Советская Энциклопедия, 1983. -792с.
  7. Браун Д., Флойд А., Сейнзбери М. Спектроскопия органических веществ М.:Мир, 1992 – 305с.
  8. Гордон А., Форд Р. Спутник химика М.:Мир, 1976-542с
  9. А. Терней. Современная органическая химия: В 2-х т. Т. 1: Пер. с англ. - М: Мир, 1981.- 679с.
  10. Химическая энциклопедия в пяти томах. Том 4. Под ред. И. Л. Кнунянца.- М.: Большая Российская энциклопедия, 1992 – 641с.
  11. Сильверстейн Р., Басслер Г., Морил Т. Спектрометрическая идентификация органических соединений / Пер. с англ. - М.: Мир, 1977- 590 с.
  12. А. Терней. Современная органическая химия: В 2-х т. Т. 2: Пер. с англ. - М: Мир, 1981.- 652с.
  13. Краткая химическая энциклопедия в пяти томах. Том 5. Под ред. И. Л. Кнунянца.- М.: Советская энциклопедия, 1967 – 641с.
  14. Губен-Вейль. Методы органической химии: В 4-х т.Т. 2: Пер. с нем.- М.: Мир,1963.-1033с
  15. Вацуро К. В., Мищенко Г. Л. Именные реакции в органической химии М.: Химия, 1976- 528 с