Про проект Програми розвитку агропромислового комплексу Сумської області на період до 2015 року Відповідно до частини першої статті 6, статей 34, 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»

Вид материала

Содержание

3. Мета Програми
4. Обґрунтування шляхів і засобів розв’язання
5. Використання та охорона земель
6. Зернопродуктовий підкомплекс
7. Олієжировий підкомплекс

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 21

3. Мета Програми

Метою програми є розробка завдань та шляхів розвитку аграрного сектору регіону, спрямованих на підвищення ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств різних форм власності і господарювання, переробних підприємств для повноцінного забезпечення населення продовольством, а промисловості – сировиною шляхом запровадження нових підходів в інноваційному, інвестиційному, організаційному, кадровому забезпеченні галузей агропромислового комплексу та формуванні експортного потенціалу.

4. Обґрунтування шляхів і засобів розв’язання

проблеми (за напрямами)

Базуючись на наявності сприятливих природно-кліматичних умов, достатнього природно-ресурсного потенціалу, накопиченого досвіду інноваційного розвитку, а також необхідності задоволення потреб населення в екологічно безпечних та якісних продуктах харчування, у Стратегії розвитку Сумської області на період до 2015 року "Нова Сумщина – 2015" визначено чотири пріоритетні галузі агропромислового комплексу, що мають можливість швидкого і якісного розвитку та значний інвестиційний потенціал, зокрема:

зернове господарство;

молочне скотарство;

цукрова галузь;

свинарство.

Розвиток рослинництва здійснюється шляхом підвищення родючості землі та запровадження сучасних технологій, що сприятиме забезпеченню стабільності та ефективності використання земель сільськогосподарського призначення.

Розвиток рослинництва здійснюється за допомогою формування господарських взаємовідносин з урахуванням кластерного підходу шляхом:

адаптації ринкових методів регулювання виробництва продукції рослинництва з урахуванням балансу попиту і пропозиції;

раціонального розміщення та поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва продукції рослинництва в природно-економічних зонах з урахуванням існуючої державної підтримки;

забезпечення проведення посівів сільськогосподарських культур насінням сортів і гібридів високих репродукцій, дотримання вимог сучасних технологій;

підтримки великотоварного виробництва рослинницької продукції через стимулювання створення партнерських об’єднань власників земельних часток (паїв);

стимулювання ведення органічного сільського господарства.

Для розв’язання завдань з розвитку тваринництва необхідно здійснити такі заходи:

стабілізувати поголів’я великої рогатої худоби шляхом виконання державних програм та запровадження регіональної підтримки галузі;

забезпечити поступове збільшення чисельності високопродуктивних молочних корів у сільськогосподарських підприємствах і фермерських господарствах шляхом власного відтворення і організації закупівлі ремонтних телиць у населення;

забезпечити приріст обсягів виробництва м’яса шляхом розвитку м’ясного скотарства, птахівництва і свинарства в сільськогосподарських підприємствах і великих фермерських господарствах;

стимулювати розвиток м’ясного скотарства в сприятливих для його ведення районах;

сприяти розвитку конкурентоспроможного виробництва шляхом підтримки формування механізованих тваринницьких ферм і комплексів, що укомплектовані високопродуктивним поголів’ям та забезпечені належною кормовою базою;

створити сучасну регіональну систему селекції у тваринництві і птахівництві;

створити умови для кращого забезпечення сільськогосподарських виробників племінним молодняком;

сприяти концентрації виробництва продукції тваринництва в особистих селянських господарствах шляхом формування кооперативних об’єднань з метою одержання високоякісної сировини, розширення заготівельної інфраструктури, підвищення товарності продукції тваринництва;

сприяти розвитку комбікормової промисловості на кооперативних засадах та створенню культурних пасовищ;

розширити мережу підготовки операторів тваринництва різного профілю, підвищити кваліфікацію та вдосконалити механізм атестації спеціалістів і працівників галузі.

З метою розвитку інфраструктури аграрного ринку передбачається:

сприяти формуванню кооперативних каналів збуту сільськогосподарської продукції, передусім для дрібних сільськогосподарських товаровиробників;

забезпечити поліпшення матеріально-технічної бази обслуговуючих кооперативів;

створити умови для формування прозорих каналів просування продукції від виробника до споживача;

ознайомити сільськогосподарських товаровиробників з перевагами кооперативних та інших видів реалізації сільськогосподарської продукції, продуктів її переробки.

5. Використання та охорона земель

Сумська область займає 4% території України (2383,2 тис. гектарів). По функціональному використанню земельний фонд області поділяється на:

сільськогосподарські угіддя – 1700,5 тис. гектарів;

лісові та лісовкриті площі – 458,5 тис. гектарів;

забудовані землі – 83,9 тис. гектарів;

відкриті заболочені землі – 63 тис. гектарів;

відкриті землі без рослинного покриву – 5,8 тис. гектарів;

землі під водою – 30,8 тис. гектарів;

інші землі – 40,7 тис. гектарів.

Рис. 4. Динаміка структури земельного фонду Сумської області, %

Розораність території області становить 51,7%, сільськогосподарських угідь - 72,4%, лісистість – 19,2%. В області зберігається стала тенденція щодо зменшення орних земель в обробітку. Так, за період 2000-2010 років площа ріллі зменшилась на 52,9 тис. гектарів (4,1%). До 2015 року прогнозується зменшення за рахунок консервації орних земель (заліснення та залуження) ще 64,3 тис. гектарів (5,2%).

Рис. 5. Динаміка структури сільськогосподарських угідь Сумської області, %

Значні зміни відбулися в розподілі земельного фонду області за формами власності. Станом на 01.01.2010 у державній власності залишилось
1164,2 тис. гектарів земель. Це, переважно, землі лісового, водного фонду та природоохоронного і рекреаційного призначення, а також 20,8% сільськогосподарських угідь області, що використовуються переважно для забезпечення наукової діяльності, в навчальних цілях, а також для ведення насінництва, племінного господарства, вирощування лікарських рослин, виробництва специфічних видів сільськогосподарської продукції.

Рис. 6. Розподіл земель Сумської області за формами власності, %

Рис. 7. Порівняльний розподіл земель Сумської області за формами власності, гектарів

Охорона і підвищення родючості ґрунтів

Ґрунти області в основному представлені чорноземами типовими, темно-сірими лісовими ґрунтами та чорноземами опідзоленими, дерново-підзолистими, ясно-сірими та сірими лісовими та іншими.

Рис. 8. Ґрунти, поширені на території Сумської області, %

Площі основних агровиробничих ґрунтів орних земель Сумської області

Агровиробничі групи ґрунтів	Площа, тис. га	%
1	2	3
Дерново-підзолисті зв’язно-піщані	25,2	1,9
Дерново-підзолисті супіщані та легкосуглинкові	109,4	8,3
Ясно-сірі та сірі лісові	105,9	8,1
Темно-сірі лісові та чорноземи опідзолені	197,7	15,1
Чорноземи типові глибокі малогумусні	725,8	55,3
Чорноземи типові слабосолонцюваті	46,1	3,5
1	2	3
Лучні у тому числі солонцюваті	18,8	1,4
Лучно-болотні та болотні	3,3	0,3
Дернові	22,6	1,7
Торфоболотні та торфовища	2,3	0,2
Середньо- і сильно змиті	55,6	4,2
Всього	1312,7	100

Ці ґрунти здатні повністю задовольнити потреби області у виробництві рослинного білку, що використовується безпосередньо для харчування людей та відгодівлі сільськогосподарських тварин.

Важливим завданням сільськогосподарського виробництва є раціональне використання сільськогосподарських угідь, збереження і відтворення їх продуктивності.

З ґрунтів області з одержаним урожаєм з 1 гектара виноситься 71 кілограм азоту, 30 кілограм фосфору, 81 кілограм калію, що в цілому становить 182 кілограми поживних речовин.

Для компенсації цих витрат у рамках Програми заплановано збільшення внесення мінеральних добрив як одного з основних факторів збільшення урожайності сільськогосподарських культур.

Обсяги внесення мінеральних добрив під основні сільськогосподарські культури ( діючих речовин) у 2010 році становили 63 кг/га, на 2011 рік –
75 кг/га, на 2015 – 112,5 кг/га, на 2020 рік – 168,8 кг/га.

Рис. 9. Динаміка внесення мінеральних добрив під основні сільськогосподарські культури (діючих речовин), кг/га

З метою підвищення окупності мінеральних добрив потрібно здійснити заходи щодо оптимізації строків та способів їх внесення.

Внесення мінеральних добрив в повній мірі незможе компенсувати втрати органічної речовини в ґрунті при вирощуванні сільськогосподарської продукції. Щорічні втрати гумусу ґрунтами області становлять 0,6 т/га. З урахуванням стану, що склався, для відтворення родючості ґрунтів області необхідно вносити органічної речовини в перерахунку на органічні добрива під основні культури:

озима пшениця – 10,4 т/га;

кукурудза на зерно – 12,8 т/га;

цукровий буряк - 18,5 т/га;

соняшник – 20,7 т/га;

кукурудза МВС – 11,9 т/га.

У цілому по області потреба в органічних добривах становить
11,2 млн. тонн.

Збільшення виробництва органічних добрив в першу чергу планується за рахунок відтворення тваринництва.

Виробництво органічних добрив у 2010 році становило 1,4 млн. тонн, прогноз до 2015 рік – 1,7 млн. тонн, до 2020 року – 1,8 млн. тонн.

Рис. 10. Динаміка виробництва органічних добрив, млн. тонн

Рис. 11. Можливість утворення гумусу, тис. тонн

Перспективним заходом для забезпечення органічною речовиною ґрунту є загортання пожнивних решток.

Використання пожнивних решток для компенсації органічної речовини в ґрунті у 2010 році становила 0,51 млн. тонн, до 2015 року – 1 млн. тонн, до
2020 року – 1,5 млн. тонн.

Рис. 12. Використання пожнивних решток для компенсації органічної речовини в ґрунті, млн. тонн

З метою стабілізації кислотності ґрунту та недопущення підкислення ґрунтів області в рамках Програми буде здійснюватись вапнування кислих ґрунтів. У 2010 році обсяги вапнування кислих ґрунтів в області становили
3,2 тис. гектарів, до 2015 року планується провести вапнування на площі
12 тис. гектарів, до 2020 року – 20 тис. гектарів.

Рис. 13. Обсяги вапнування кислих ґрунтів в області, тис. гектарів

Вапнування кислих ґрунтів в області необхідно здійснювати за рахунок традиційної меліорації, а слабокислих – за рахунок локального внесення меліоранту в ґрунт.

Рис. 14. Вартість мінеральних добрив для АПК Сумської області, млн. гривень

Із збільшенням площ посіву цукрових буряків та їх переробкою необхідно максимально використовувати відходи цукрового виробництва – дефекат.

У боротьбі з водною та вітровою ерозією ґрунту обмеженням втрат з промивними водами азоту суттєвим фактором є використання сидератів. Сидерати в рамках Програми необхідно розглядати як провідний захід у системі біологізації землеробства області.

Для подальшої оптимізації землеволодінь і землекористувань, підвищення ефективності використання земельних ресурсів передбачається:

запровадження системного підходу до ведення моніторингу земель та комплексний моніторинг якості ґрунтів;

здійснення поступових оновлень грунтово-картографічних матеріалів;

запровадження грунтово-агрохімічного обстеження у випадках укладення договорів оренди землі та включення до договорів оренди інформації про якісні характеристики земель;

установлення контролю змін стану земель і на його базі формування відповідних програм з призупинення деградації і відтворення родючості ґрунтів;

проведення повторного ґрунтового обстеження схилових земель у зв’язку з зниженням родючості ґрунтів;

припинення негативних процесів деградації ґрунтів;

додаткове інформування потенційних інвесторів щодо можливих ризиків ведення сільськогосподарського виробництва на території області.

Реалізація заходів Програми забезпечить збереження та відтворення родючості ґрунтів, покращення стану екосистеми області та забезпечить сталий розвиток аграрної галузі Сумської області.

6. Зернопродуктовий підкомплекс

Зернове господарство є стратегічною і найбільш ефективною галуззю економіки як України, так і Сумської області. Зерно і вироблені з нього продукти завжди є ліквідними, оскільки вони становлять основу продовольчої бази і безпеки держави.

У структурі посівних площ області, при загальній посівній площі у
2010 році до 1 млн. гектарів, зернові культури займали 66%.

Рис. 15. Структура посівних площ у Сумській області в 2010 році, %

Основною зерновою культурою в області, як за площею посіву, так і валовим збором, посідає пшениця. В структурі посівних площ зернових культур пшениця займає 28% при валовому зборі у 831,3 тис. тонн. На другому місці знаходиться кукурудза – 12% і 565,1 тис. тонн відповідно, на третьому місці ячмінь – 15% і 375,8 тис. тонн. На перспективу передбачається відносно сталим виробництво пшениці та ячменю, а по кукурудзі – деяке збільшення обсягів виробництва.

Рис. 16. Площі зернових культур від загальної площі посівів у
2010 році, %

Обсяги виробництва зерна в Сумській області впродовж 2000-2010 років варіювали у межах 807 – 2366 тис. тонн. Позитивним є те, що в останні роки намітилась тенденція до підвищення обсягів виробництва зерна.

Рис.17. Динаміка вирощування зернових культур у всіх категоріях господарств

Аналіз показників урожайності зернових культур у Сумській області показує достатньо високий потенціал. За даними 2009 року, середня урожайність зернових в області становила 3,06 т/га, що на 0,09 т/га вище, ніж в середньому в Україні (2,97 т/га), але ще вдвічі нижче, порівняно з розвиненими країнами світу.

Рис. 18. Середня врожайність зернових культур у Сумській області порівняно з Україною та іншими державами, т/га

З метою покращення ситуації з формуванням та відтворенням зернового господарства передбачається:

створення високоефективного планового зерновиробництва на основі сучасних технологій, що забезпечить ріст рентабельності і досягнення її у 2015 році на рівні понад 50%;

забезпечення впровадження інноваційних технологій на основі використання нового покоління біоадаптивних сортів з селекційно-технологічним комплексом насінництва для досягнення середньої урожайності в області понад 40 ц/га;

залучення підприємницьких ресурсів на умовах комерційної концесії;

формування системи замовлень на зернопродукти в межах споживання в області до 250 тис.тонн продовольчого зерна;

формування трейдерної структури для реалізації надлишків виробленого зерна на зовнішньому ринку;

модернізація та будівництво сучасних ємностей для зберігання зростаючих об’ємів зерна загальною потужністю понад 300 тис. тонн;

створення лінії з виробництва круп потужністю 5 тис. тонн у ДП «Державна продовольча зернова корпорація України» «Сумський КХП» для якісної переробки зерна на готову продукцію відповідно до міжнародних стандартів;

створення цеху із виробництва круп потужністю 50 т/добу у СТОВ «Арго» Путивльського району;

створення лінії з виробництва комбікормів потужністю 3,7 тис. тонн у ТОВ «Крук» для якісної переробки зерна на готову продукцію відповідно до міжнародних стандартів;

виробництво хліба і хлібобулочних виробів на базі ПП «Дронь» Білопільського району;

створення зерноочисного комплексу в ТОВ «Нафтогаз Прима» Тростянецького району;

створення зерносушильного комплексу в ТОВ «Кириківське» Великописарівського району;

створення насіннєвого заводу потужністю 10 тонн/год у Буринському районі;

удосконалення борошномельного виробництва на Хлібній базі №82 для збільшення потужності на 2 тис. тонн для забезпечення ефективної зовнішньої торгівлі відповідною продукцією.

У 2015 році планується збільшити виробництво зернових до 2,5 млн. тонн через розширення площі вирощування до 620 тис. гектарів, підвищення врожайності до 4 т/га для повного забезпечення внутрішньої потреби та експортування як за межі області, так і за межі України.

7. Олієжировий підкомплекс

Соя

Україна входить до першої десятки виробників сої, але обсяги виробництва її незначні й можуть збільшитись у три-п’ять і більше разів. Для цього є всі передумови: вітчизняні сорти, науково-практичний досвід вирощування, техніка і перш за все природний ґрунтово-кліматичний потенціал.

В Україні й на Сумщині соя – перспективна економічно приваблива культура, унаслідок чого спостерігається тенденція до зростання посівних площ, урожайності та валового збору. Посівні площі в Сумській області збільшилися у 2010 році в порівнянні з 2005 роком на 42,5 тис. гектарів, валовий збір на 39,2 тис. тонн.

Рис. 19. Динаміка вирощування сої у всіх категоріях господарств

Аналіз виробництва сої по Сумській області в розрізі районів показав, що посівна площа під нею не перевищує 3-5 тис. гектарів, це не більше 3-5% в структурі ріллі, а урожайність у більшості знаходиться на рівні середньої по Україні.

Тобто резерви зростання обсягів виробництва є достатньо великими.

Основні переваги виробництва сої:

Значний вміст повноцінного білка, що за складом амінокислот не поступається білкам тваринного походження.
Урожай в 1 тонну повністю відшкодовує всі витрати на виробництво сої.
Виробництво високоякісної харчової олії і борошна для приготування продуктів харчування та соєвого шроту для додавання в корми.
Важлива технічна культура, олія якої використовується в миловарній, лакофарбовій промисловості та для виробництва соєвих кормів.
при вирощуванні не потребує спецтехніки та агрегатів, збагачує грунт на азот і є цінним попередником для зернових та технічних культур.

Соняшник

Сумська область є одним із не багатьох регіонів України, який може збільшити виробництво олієнасіння соняшника при збереженні науково-обґрунтованого рівня насичення культурою. У традиційних регіонах України вирощування соняшнику спостерігається тенденція до скорочення посівних площ і валових зборів маслонасіння.

Сумська область має відповідний науковий та виробничий потенціал (сорти соняшнику Сумського НАУ, державна наукова і селекційна Програма по соняшнику на базі Сумського інституту АПВ) для забезпечення необхідних обсягів виробництва власного насіння соняшнику.

На Сумщині, починаючи з 2005 року, спостерігається стійке зростання рівня врожайності соняшнику з 0,9 до 1,7 т/га, що є вищим, ніж в середньому по Україні. Така врожайність відповідає 50% рівню реалізації потенційної продуктивності ультра- та скоростиглих генотипів соняшнику.

З 1995 по 2007 рік площі посіву під соняшником були в межах 35-40 тис. гектарів, а з 2007 року зросли до рівня 55-60 тис. гектарів. У 2010 році посівні площі під соняшником становили 80,6 тис. гектарів, урожайність 1,6 т/га та валовий збір 129,0 тис. тонн.

Рис. 20. Динаміка вирощування соняшнику у всіх категоріях господарств

Blog

Содержание